Економічні ресурси: суть, значення. Ресурсний потенціал світу

Курсова робоnf

Економічні  ресурси: суть, значення. Ресурсний потенціал світу

ПЛАН:

ВСТУП

Економічні  ресурси використовують у рамках національної економіки. Основне її завдання - виробництво і розподіл споживчих і капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.

Національна економіка, або господарство країни - це сукупність підприємств, домогосподарств і  установ, які функціонують у межах  певної держави.

Ядром національної економіки є її галузі: промисловість, сільське господарство, будівельний комплекс, транспорт, зв'язок, банківська система, охорона здоров'я, освіта тощо. Промисловість у свою чергу поділяється на обробну й видобувну; обробна - на важку й легку і т.д. Співвідношення між окремими галузями економіки називають її галузевою структурою. Галузева структура відбиває суспільний поділ праці.

Суспільний  поділ праці означає спеціалізацію  людей на виготовленні певних видів  продукції або виконанні окремих  операцій. Він дає змогу ефективніше використовувати вміння людей і виробничі ресурси. Розрізняють поділ праці двох видів - усередині суспільства й в середині підприємства. Поділ праці всередині суспільства виявляється в існуванні різних галузей і виробництв, а також територіального поділу, тобто спеціалізації регіонів країни, окремих країн тощо. Всередині підприємства поділ праці відбувається між цехами, майстернями тощо. Поділ праці на підприємстві дає змогу розчленувати виробничий процес на багато дрібних спеціалізованих операцій чи завдань.

Великий поділ  праці відбувся між племенами ще в умовах давнього суспільства. Одні племена спеціалізувалися на скотарстві, інші - на землеробстві. Спеціалізація обов'язково передбачає обмін продуктами праці. Спочатку обмін здійснювався у формі бартеру, або прямого продуктообміну. З поглибленням поділу праці виникають гроші, і обмін відбувається у вигляді торгівлі товарами і послугами.

Людство не випадково  поглиблює поділ праці та розвиває спеціалізацію. Воно давно усвідомило, що ці процеси забезпечують неабияку вигоду - підвищують продуктивність праці.

Класичний приклад  впливу поділу праці на зростання  її продуктивності знаходимо в Адама  Сміта, який аналізував виробництво  голок. Один робітник упродовж дня міг  виготовити кілька дюжин недосконалих голок, зазначив учений. Невелика ж  група робітників, у якій кожен завдяки поділу виробничих функцій виконував прості повторювані операції, виготовляла тисячі голок за день.

Спеціалізація робітників на виконанні окремої  операції підвищує продуктивність праці, бо дає змогу повніше використати  здібності й майстерність людей. Крім того, спеціалізація сприяє навчанню у процесі праці. Навіть за однакових природних здібностей спеціалізація людей на різних видах занять підвищуватиме продуктивність їхньої праці.

Поділ праці  відбувається не лише між окремими працівниками чи підприємствами, а також між регіонами країни та між країнами. Регіони країни спеціалізуються на виробництві різних видів господарської продукції чи виготовленні різних промислових виробів. Географічна спеціалізація виробництва дає змогу кожному регіону в межах країни чи різним країнам виробляти ті продукти, які за наявних ресурсів можна виготовляти найефективніше. Розвиток спеціалізації посилює взаємозалежність економічних одиниць і зближує народи.

Виготовлення  будь-якого товару масового виробництва залежить, як правило, від добре налагодженої взаємодії багатьох спеціалізованих підприємств. Наприклад, припинення з певних причин роботи на підприємстві, яке виготовляє двигуни для легкових автомобілів, тимчасово може зменшити не лише обсяг виробництва останніх, а й споживання бензину. Це у свою чергу може призвести до скорочення видобутку нафти у нафтовидобувних країнах.

Поглиблення поділу праці є важливою умовою нагромадження  національного багатства споживчих  і капітальних благ, інтелектуальної  власності й професійної майстерності працівників. Водночас у господарське життя залучається дедалі більший обсяг ресурсів: корисних копалин, сільськогосподарських угідь, лісів, водоймищ, які є важливою складовою національного багатства. З розвитком економіки вони, на жаль, вичерпуються, а стан довкілля погіршується. Особливо гостро ця проблема постала наприкінці XX ст.

РОЗДІЛ I

1. СУТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ
1. Види економічних ресурсів

Види економічних  ресурсів та їх обмеженість. У цьому розділі ми з’ясуємо, які існують фактори виробництва та їх роль у цьому процесі. Поняття „фактор виробництва” походить від латинського „factor” (дослівно той, що робить), але земля і засоби виробництва самі не мають фізичної продуктивності. Дійсно продуктивною силою є лише праця, в тому числі підприємницька. Внаслідок цього землю, засоби виробництва, науку, інформацію та інші речові (матеріальні) фактори доцільно називати ресурсами (від франц. Ressource – цінність, запас, джерело засобів).

Економічні  ресурси – всі речові чинники виробництва, які використовують для виготовлення товарів і послуг.

Умовно, з урахуванням  особливостей особистісного фактора, який об’єднує працю і підприємницьку діяльність, що перебувають у статиці (тобто робоча сила, яка не функціонує), останні можна віднести до поняття „факторів виробництва”.

Обмеженість ресурсів. У певній країні або у масштабі планети обсяги економічних ресурсів природно обмежені. Так, із загальної площі земної кулі майже 510 млн. м² (понад 75%) припадає на моря; неоднакові природні умови господарювання, обсяги природних копалин тощо.

Про обмеженість  людських ресурсів у межах планети  говорити недоцільно, оскільки у світі  налічується до 800 млн. безробітних. Значна їх кількість і у розвинутих країнах. Водночас у них відчувається нестача кваліфікованих кадрів певних професій. В Україні в 1998 р. На кожне вакантне місце припадало понад 50 безробітних.

Умовно можна  говорити і про обмеженість засобів  виробництва (як зазначалося вище, навіть у розвинутих країнах світу в  період економічного піднесення залишаються майже 25% виробничих потужностей) та інших чинників. Отже, обмеженість людських ресурсів і засобів виробництва зумовлена сутністю (природою) економічної системи. Це свідчить також про значну недосконалість визначення економічної теорії як науки, що вивчає спосіб використання обмежених ресурсів.

Отже, про обмеженість  можна із значною умовністю говорити лише стосовно безмежних потреб людини. У цьому разі краще вживати  поняття „відносна обмеженість  ресурсів”. Її ще називають їх рідкістю. Водночас справді обмежені лише окремі види природних ресурсів (нафта, газ та ін.). Така обмеженість є абсолютною.

Критерії  класифікації ресурсів. Для вивчення економічних ресурсів вживають різні критерії кваліфікації. Крім особистісного і речового факторів, можна вирізняти також відтворювані чинники. До відтворюваних належать ті, що створюються і відновлюються природою (ґрунт, водні басейни тощо) та суспільством (засоби виробництва, наука, інформація). Водночас існують фактори, які спільно відновлюються у процесі взаємодії людини з природою (наприклад, трудові ресурси).

Ще одним  варіантом класифікації ресурсів є  їх поділ на природні, трудові, інвестиційні (грошові ресурси), наукові та інформаційні.

З урахуванням  такого поділу обмеженість, наприклад  інвестиційних ресурсів, також є умовною. Так, обсяг грошових коштів, які могли б бути вкладеними в економіку країн світу наприкінці 90-х років, становив понад 3 трлн. дол. Тим часом в економіку України достатньо було б вкласти до 50 млрд. дол.. Якщо інвестиційні ресурси вкладають в економіку іншої країни з метою отримання максимальних прибутків або завоювання ринків збуту тощо, вони перетворюються на грошовий капітал, а цей процес називається вивезенням (експортом) капіталу.

Ресурси, зумовлені  НТР. Розглянемо специфіку окремих факторів, поява яких зумовлена розгортанням НТР. Так, науку в економічній літературі називають специфічною продуктивною силою. Причиною цього є перетворення науки у більшості галузей промисловості на початкову стадію безпосереднього виробництва, трансформація праці ученого у продуктивну силу сукупного працівника, перетворення результатів досліджень (патентів, ліцензій тощо) на товар та ін.

Ще складнішою для розуміння як окремого фактора  економічного розвитку є інформація. Конструктивним її визначенням, яке допомагає з’ясувати цю проблему, є розуміння інформації як невід’ємної властивості процесів управління в різних системних об’єктах, зокрема економічних. Економічна інформація є матеріальною основою аналізу, планування та управління народним господарством, сприяє передусім процесу прискореного прийняття управлінських рішень. Основними видами економічної інформації є фінансова, комерційна, валютна, торговельна, банківська, техніко-технологічна, патентна та ін.

Кожний з  названих ресурсів можна уявити у вигляді ресурсного ринку, який складається із декількох конкретніших ринків. Наприклад, ринок інвестицій формується у процесі взаємодії внутрішнього та зовнішнього ринків, ринку довго- та короткотермінових кредитів та ін.

Поряд з цими факторами (ресурсами) в економічній літературі називають науково-технічний прогрес, державне регулювання економіки та ін.

2. Поняття ринкового попиту на ресурс. Вплив на криву попиту зміни продуктивності

Ринковий  попит на ресурс – сума всіх кривих індивідуального попиту, або всіх кривих ГПГВ, для всіх фірм, які використовують даний ресурс.

Оскільки попит  на ресурс є похідним від попиту на продукт, то не дивно, що люба зміна  в попиті на продукт буде впливати на ціну продукту і, отже, на ГПГВ ресурсу. Звідси, при інших рівних умовах, зміни в попиті на продукт, який виробляється певним видом праці, приведе до зрушення (зсуву) в попиті на працю в тому ж самому напрямку (попит на продукцію зросте – більше працівників потрібно, впаде – менше). Так, наприклад, крах фондової біржі в 1987 р. Привів до скорочення об'єму щоденних продаж акцій і відповідному падінню попиту на біржових маклерів, викликавши хвилю звільнень на Уолл-Стріт. Аналогічно, різке підвищення цін на нафтопродукти, природній газ та електроенергію, із середини 70-х років, відобразилось на збільшенні попиту на звичайні дров'яні печі.

Також, слід відмітити, що при незмінності інших факторів, зміна в продуктивності праці  приведе до одно направленої зміни  кривої попиту на працю.

Продуктивність  любого ресурсу можна змінювати декількома шляхами.

Дані про  граничну продуктивність, наприклад  праці, будуть залежати від кількості  інших пов'язаних з нею ресурсів. Чим більша величина таких пов'язаних із працею ресурсів, як капітал і  земля, більша буде гранична продуктивність та попит на працю.

Технологічні  вдосконалення здійснюють той самий  ефект. Чим вища якість капіталу, більша продуктивність праці. (праця сталелитників, працюючих на сучасних кисневих конвертерах, в які вкладена певна кількість  реального капіталу, є більш продуктивною, ніж праця тих, хто працює на старих мартенівських печах, в які вкладена також кількість реального капіталу).

Збільшення  якості самого перемінного ресурсу – праці – викличе збільшення граничної продуктивності і, відповідно, попиту на працю.

Порівняно з Україною в США працівники цілком здорові та мають вищий рівень підготовки, і в більшості галузей вони працюють з використанням більш крупного та більш ефективного набору засобів виробництва, а також багатих природних ресурсів. Це сприяє стійкому високому попиту на працю. Зі сторони пропозиції на ринку праця є відносно рідкісним ресурсом в порівнянні із більшістю країн, зокрема Україною. Стійкий попит та відносно обмежена пропозиція породжують високі ставки заробітної плати.

Аналогічно, як зміна в цінах на інші продукти викликає зміну в попиті на якийсь інший певний товар, так і зміна в ціні на інші ресурси може змінити попит на якийсь конкретний ресурс.

Як ефект  впливу зміни ціни одного продукту на попит на інший продукт залежить від того чи є ці продукти замінниками чи взаємодоповнюючими один одного товарами, так і ефект впливу зміни ціни на один ресурс на попит на інший буде залежати від їх взаємозалежності та ступеня їх доповнюваності.

Ресурсозамінники. Припустимо, що праця і капітал можуть замінювати один одного, тобто фірма може виробляти продукцію, використовуючи більше праці і менше капіталу, чи навпаки. Також, припустимо, що ціна на обладнання падає. Відповідний вплив на попит на працю буде результатом двох протилежних ефектів: ефекту заміщення і ефекту об'єму продукції.

По-перше, падіння  ціни на обладнання приведе до того, що фірма буде прагнути заміщувати працю машинним обладнанням. Це є  характерною рисою фірм, які прагнуть виробити певну кількість продукції  з найменшими витратами. Тобто, ефект заміщення знизить попит на працю.

По-друге, при  падінні ціни на обладнання також  знизяться витрати при виробництві  різних об'ємів продукції. Із скороченням  витрат фірмі вигідніше виробляти  і реалізовувати більшу кількість  продукції. А таке збільшення об'єму виробництва призведе до зростання попиту на всі ресурси, в тому числі, і працю. Отже, ефект об'єму призводить до зростання попиту на працю.

Ефекти заміщення  і об'єму продукції явно діють  в протилежних напрямках. При  падінні ціни на капітал (обладнання) ефект заміщення знижує, а ефект об'єму продукції підвищує попит на працю. Фактично вплив на попит на працю буде залежати від відносних величин цих двох протилежних ефектів.

Отже, якщо ефект  заміщення переважає ефект об'єму  продукції, то зміна в ціні ресурсозамінника викликає одно направлену зміну в попиті на працю (зниження ціни на капітал приведе до зниження попиту на працю). Якщо ж ефект об'єму продукції переважає ефект заміщення, то зміни в ціні ресурсозамінника викликають різнонаправлену зміну в попиті на працю.

Взаємодоповнюючі  ресурси. Якщо праця і капітал є взаємодоповнюючими ресурсами (один працівник на один станок), то зниження ціни на обладнання приведе до зростання попиту на працю.

Отже, зміни  в ціні взаємодоповнюючого ресурсу (капіталу) приводять до різнонаправленої зміни в попиті на працю.

Отже, крива  попиту на ресурс (працю) збільшується (пересувається вправо), коли:

• збільшується попит на (а відповідно і ціна) продукт, який виробляється цією працею;
• збільшується продуктивність праці;
• зменшується ціна на ресурсозамінник при умові, що ефект об'єму продукції сильніше ефекту заміщення;
• збільшується ціна на ресурсозамінник, при умові, що ефект заміщення переважає ефект об'єму продукції;
• спадає ціна на взаємодоповнюючий ресурс.

Легкість  ресурсозаміщення. Чим більша кількість подібних ресурсів (ресурсів-замінників), вища еластичність попиту на певний ресурс (якщо виробник меблів вважає, що 5 чи 6 порід деревини однаково підходять для виготовлення столиків, то збільшення ціни на одну із порід дерева може викликати різке падіння попиту на неї). В іншому крайньому випадку, коли заміщення неможливе (боксити необхідні для виробництва алюмінію – це означає, що попит на боксити зі виробників не зміниться) попит має тенденцію до нееластичності.

Слід зауважити, що особливу роль в процесі заміщення ресурсів відіграє час. Наприклад, водії вантажівок якоїсь фірми можуть добитися суттєвого зростання зарплати через незначне чи наступаюче не відразу зниження зайнятості, через деякий час, так як вантажівки зношуються і їх замінюють, фірма може закупити вантажівки більшої вантажопідйомності і самим забезпечити постачання тієї ж кількості продукції, із меншою кількістю водіїв. Крім цього, по мірі зношення вантажівок фірма може застосувати різні засоби транспортування. Приклад: “Боинг-737-300” був спеціально сконструйований для двох пілотів, а не для традиційних трьох.

Еластичність  попиту на продукт. Чим вища еластичність попиту на продукт, вища еластичність попиту на ресурс. Невелике зростання  ціни на продукт з великою еластичністю попиту викликає різке зниження об'єму випуску продукції і, відповідно, відносно велике скорочення попиту на відповідні ресурси.

В довготерміновому періоді фірми здатні змінювати  всі ресурси, які вони використовують в процесі виробництва. Перед фірмами постають два взаємопов'язані запитання:

Якою повинна  бути комбінація для виробництва  любого рівня об'єму продукції  з найменшими витратами? Відповідь  на це запитання дає правило найменших  витрат.

Фірма виробляє любу певну кількість продукції  при комбінації ресурсів, які забезпечують найменший рівень витрат тоді, коли останній, витрачений на кожен ресурс дає однаковий граничний продукт. Тобто витрати на виробництво любого об'єму продукції стають мінімальними, якщо граничний продукт на вартості кожного використовуємого ресурсу є однаковим. У випадку використання тільки двох ресурсів – праці і капіталу – мінімізація витрат наступає, коли:

Граничний продукт праці / Ціна праці =

Граничний продукт капіталу / Ціна капіталу

Припустимо, що ціни на працю і на капітал складають 1 дол. За одиницю, капітал і праця застосовуються в таких кількостях, що граничний продукт капіталу – 5, а праці – 9. Виходячи із формули, бачимо, що співвідношення не забезпечує виробництва продукції з найменшими витратами: 9/1 не дорівнює 5/1. Якщо фірма витрачає на капітал на дол. Менше і витрачає цей дол. На працю, то вона губить 5 одиниць продукції, виготовлених за допомогою капіталу вартістю в граничний, а отримує 9 одиниць продукції від найму праці на додатковий дол. Чистий об'єм продукції збільшується на 4 (9-5) одиниць при тих же загальних витратах. Слід зауважити, що таке переливання дол. Із капіталу в працю приводить до того, що для даної фірми крива граничного продукту праці зміщується вниз, а крива граничного продукту капіталу – вверх, і фірма просувається до стану рівноваги, де справджується рівноважна формула.

Фірма може вважати  вигідним використовувати дуже невелику кількість виключно продуктивного  ресурсу, навіть якщо його ціна є дуже високою. І навпаки, може розумно  використовувати більшу кількість відносно непродуктивного ресурсу, якщо ціна на нього буде достатньо низькою.

Слід зауважити, що правило виробництва з найменшими витратами аналогічне правилу максимізації корисності для споживачів.

1.3. Обмеженість економічних ресурсів

Зaкoн рідкості, сутність закону. Обмеженість виробничих ресурсів є однією з важливих передумов розвитку і формування ринку. Об'єктивною її основою є дія закону рідкості, знання якого дає можливість зрозуміти необхідність подолання суперечностей між зростанням потреб і обмеженістю виробничих ресурсів.

Як відомо, сутність будь-якого економічного закону показує  при чинно-наслідковий зв'язок певних економічних процесів.

Причиною існування  закону рідкості є суперечності між  безмежними потребами виробничих ресурсів.

Безумовно, є  такі потреби, які можна втамувати (наприклад, у деяких продуктах харчування, адже людина не може з'їсти більше, ніж  потрібно для її організму). Проте  кількість засобів існування  під впливом розвитку продуктивних сил, спілкування людей весь час зростає. В цьому виявляється дія закону зростання потреб. Досить порівняти, що споживала людина понад 100 років тому і що входить до її споживчого кошика сьогодні. Відмінність досить значна. Перелік засобів споживання і надалі змінюватиметься і розширюватиметься.

Зростання людських потреб весь час наштовхується на обмеженість економічних ресурсів.

Що  ж належить до економічних ресурсів?

По-перше, це природні, людські; а вироблені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Економічні потреби містять різноманітні знаряддя праці, устаткування, інструменти, що використовуються у виробництві непродовольчих товарів, продукції сільського господарства, виробничі промислові та сільськогосподарські приміщення, засоби транспорту і зв'язку, землю, корисні копалини, робочу силу. Отже, економічні ресурси - це чинники виробництва. Економічні ресурси можна називати виробничими ресурсами.

По-друге, всі  економічні ресурси мають загальну властивість: вони рідкісні, оскільки існують в обмеженій кількості.

Рідкість економічних  ресурсів треба розуміти так, що кількість  їх фіксована і має певні межі. Безумовно, рівень рідкості різних видів  ресурсів неоднакова. Деякі з них  дійсно мають досить обмежений обсяг (наприклад, благородні метали, деякі види корисних копалин). Запаси інших значні, але вони у природі не відновлюються, і людство знає, що настане такий час, коли запаси будуть повністю вичерпані (нафта, газ, вугілля, залізна руда тощо). Тому, слово «обмеженість», можливо, краще сприймається як «рідкість». Однак в економічній теорії ці слова вже давно розглядаються як синоніми. Справа в тому, що економічний ресурс у досить тривалому періоді історії людства дійсно розглядається як рідкісний.

По-третє, економічні ресурси мають ту особливість, що вони у процесі виробництва входять до вартості створюваного продукту.

По-четверте, використання економічних ресурсів, особливо первинних, у будь-якій сфері виключає можливість одночасного використання їх в іншій сфері. Наприклад, конкретну ділянку землі можна використати лише в одній сфері: або для вирощування сільськогосподарської продукції, або під будівництво, або для видобутку корисних копалин. Отже, використання певної земельної ділянки в будь-якій одній сфері виключає можливість її одночасного використання в інших, не зважаючи на те, що потреба в цьому існує.

По-п'яте, такі економічні ресурси, як засоби виробництва, мають не тільки встановлений або відомий кожному час фізичної та моральної зношеності, а й певне галузеве призначення. Наприклад, текстильний верстат не можна використовувати в хлібопекарній, добувній або деревообробній промисловості. Це свідчить про те, що існує чітко визначена «спеціалізація» техніки.

Виходячи з  викладених ознак економічних ресурсів, до них не можна відносити гроші (грошові ресурси). Це особливий фінансовий ресурс.

Обмеженість має  багато причин. Однією з них є  природна обмеженість. Наприклад, деякі метали (платина, золото, срібло) існують на землі в обмеженій кількості. Поступово вичерпуються запаси нафти, вугілля та інших корисних копалин. Навіть питна вода, яку раніше в багатьох країнах вважали необмеженим ресурсом, сьогодні стала товаром і вже реалізується як товар.

Інші ресурси  можна вважати обмеженими через  виробничі можливості. Інакше кажучи, виробництво деяких товарів відстає від зростання потреб населення.

Отже, процесом-причиною закону рідкості є наявність суперечності між безмежними потребами і обмеженими ресурсами.

Ця причина  зумовлює такий процес-наслідок: необхідність подолання суперечності на основі певних форм створення ринку економічних ресурсів.

Проблема  вибору застосування ресурсів. Як правильно зазначають теоретики ринкової економіки, якщо б не було обмеженості ресурсів, то питання, що, як і для кого виробляти, не становило б проблеми. В таких умовах можна виробляти будь-який товар у потрібній кількості. І найскладніша проблема задоволення людських потреб була б успішно вирішена.

Проте закон  рідкості зумовлює певну поведінку людей в системі господарювання. Виникає проблема вибору застосування ресурсів. Оскільки, як уже зазначалося, використання деяких ресурсів має певні межі, застосування їх виключає можливість одночасного застосування для задоволення ряду потреб. Люди змушені обирати той спосіб застосування ресурсів, який вони вважають найбільш раціональним.

Обмеженість стосується не тільки засобів виробництва, а  й трудових ресурсів, особливо кваліфікованої робочої сили.

У реальному  економічному житті на один ресурс може бути кілька потреб, допустимо, з наявної кількості металу виробляти або танк, або комбайн. Можливості одночасного задоволення двох потреб з наявного ресурсу в багатьох випадках немає. Треба обирати, яку потребу задовольняти в першу чергу. Отже, обмеженість ресурсів ставить дуже складну проблему: проблему вибору ресурсів для задоволення певної потреби.

Можна навести  багато прикладів, коли цей вибір  з першого погляду не завжди раціональний. Допустимо, що будувати в першу чергу: готель для іноземців чи житловий будинок. Однозначну відповідь тут дати важко, тому що перетинаються економічні інтереси різних суб'єктів. Людина, що не має житла, звичайно, обере будівництво житлового будинку. Проте, з позиції місцевої влади краще будувати готель для іноземців, який у майбутньому дасть можливість одержувати валютні кошти, що дозволить успішно розв'язувати і житлову проблему.

Отже, вибір  використання ресурсів зачіпає інтереси багатьох людей, що не завжди збігаються. Для того щоб зробити правильний вибір, треба вивчити багато точок зору, правильно спрогнозувати майбутню віддачу використання економічних ресурсів.

Обмеженість ресурсів значно ускладнює проблему розподілу  товарів і доходів між різними індивідами і сім'ями. Якщо певний ресурс обмежений, постає питання, як його розподілити. Виникає потреба в існуванні ряду економічних форм і способів у розподілі матеріальних благ, їх ми розглянемо у наступних розділах.

Кількісне вираження  закону рідкості. Кількісне вираження економічного закону рідкості показує ступінь обмеженості економічних ресурсів, дає уявлення про реальні можливості подолання суперечності між зростанням потреб у певному ресурсі та його обмеженістю. Це можна зробити різними способами. Один з них такий: у кожний момент часу оптимальний ступінь задоволення потреб в економічних ресурсах можна з'ясувати за допомогою співвідношення між обсягом економічного ресурсу, який потрібний країні при цьому рівні продуктивних сил, і обсягом наявності цього ресурсу, що виробляється в країні.

Наприклад, Україні  потрібно 40 млн. т нафти для задоволення  потреб свого господарства. У країні видобувається її приблизно 5 млн. т. Отже, ступінь задоволення потреб в цьому ресурсі становить 12,4 відсотка. Як бачимо, цей економічний ресурс досить обмежений. Подолати цю обмеженість можна за рахунок імпорту нафти з інших країн, що потребує валютних коштів, які можна отримати за рахунок експорту певних власних економічних ресурсів. Інший шлях подолання обмеженості - розвиток видобутку власної нафти. Для цього треба здійснювати геологічні розвідки, створювати нові нафтопромисли, розвивати раціональну енергозберігаючу технологію виробництва.