Економічні потреби та інтереси

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Основна рушійна сила суспільного  прогресу — людська особистість, яка є водночас і діючим суб'єктом  цілісної системи економічних відносин та економічних інтересів. Тільки реалізуючи свої інтереси, людина суттєво й  активно впливає на економіку  загалом, бере участь у всіх галузях  і сферах соціального життя. Побудувати ефективну, раціональну систему  господарювання, досягти серйозних  успіхів у соціально-економічному зростанні суспільство може, лише реалізуючи у відтворювальній життєдіяльності  все зростаючі потреби і виходячи з певних інтересів людини. Загальновизнано, що в основі спонукання до трудової діяльності лежать матеріальні потреби. Визначаючи їх спрямованість, потрібно виходити з того, що відтворення  людини, як і виробничого процесу  на макро- або мікрорівні, є обміном  речовин з природним середовищем, який потрібно постійно підтримувати у динамічній рівновазі. Ця рівновага  характеризується системою певних параметрів, що мають гранично допустимі й оптимальні значення, звичайно, не раз і назавжди визначені. Відхилення від цих значень, їх очікування породжує стан напруження, спонукаючи до дії з метою його подолання. Такий стан, як вважають дослідники, можна назвати потребою. Потреби — це певною мірою культурно оформлена необхідність, тобто у той або інший спосіб усвідомлене внутрішнє спонукання до певного блага. Потреби розвиваються разом із поступальним рухом суспільного виробництва й удосконаленням людини. Потреби — основне джерело активності у пізнавальній і практичній діяльності людини. Задовольняючи свої потреби, людська істота має віднайти для цього найкращі шляхи і засоби в складній соціальній ситуації, вона повинна вміти ставити перед собою і вирішувати теоретичні і практичні завдання. З огляду на це людське мислення — біосоціопсихологічний процес, покликаний забезпечувати пошук необхідних засобів і способів задоволення потреб, що виникли. Але не тільки мислення, а й людська воля спонукаються тими або іншими потребами. За допомогою вольових зусиль, цілеспрямованості, наполегливості людина долає труднощі, перешкоди, що виникають на шляху реалізації потреб. Потреби стають основними причинами певних психологічних станів, переживань, почуттів людини. Залежно від того, як задоволено або незадоволено потреби, людина переживає радість чи, навпаки, — зазнає численних або поодиноких психічних стресів, відчуває психологічний дискомфорт, горе, гнів, пригніченість діяльності тощо.

          Об'єктом дослідження моєї курсової роботи  є економічні потреби й інтереси і їх вплив на діяльність людини.

Метою дослідження обраної  теми курсової роботи є: виявити значення економічних потреб і інтересів  та їх вплив на діяльність людини.

Задачами дослідження  цієї теми є:

• дослідити економічні потреби і інтереси людини;
• вплив виробництва на задоволення потреб;
• визначити взаємозв'язок потреб, виробництва і попиту;
• дослідити економічні суперечності в системі інтересів .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  ОСНОВИ ПОТРЕБ ТА ІНТЕРЕСІВ

1.1 Економічні потреби  суспільства, їх суть і структура

 

    Потреби як визначальний чинник доцільної поведінки економічних суб'єктів є однією з фундаментальних категорій економічної науки.

    Потреба – це  нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому; внутрішній збудник активності.

    Потреби відбивають  внутрішні спонукальні мотиви  діяльності людей і утворюють  складну систему, яку можна  структурувати за різними критеріями. У найзагальнішому вигляді виділяють:

• біологічні потреби, зумовлені існуванням та розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
• соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);
• духовні потреби (творчість, самовдосконалення, самовираження тощо)

    За критерієм  нагальності потреб та ієрархічності  взаємозв'язків між ними вирізняють моделі Ф.Герцберга, А.Маслоу, К. Алдерфа

 

 

 

 

 

   Незважаючи на певні відмінності, всі три моделі виокремлюють потреби порівняно нижчого порядку (первинні) та потреби вищого порядку (вторинні) [2, 124]

      Згідно з наведеною ієрархією потреб вищі запити людини не виступають на перший план доти, доки не будуть задоволені найнагальніші. Задоволення первинних потреб породжує бажання задовольнити наступні за вагомістю (вторинні) потреби, які стають рушійною силою свідомої діяльності.

    Засоби задоволення  людських потреб називаються благами.

    Розрізняють такі  блага:

• не уречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);
• неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявніс людські потреби)

    Економічні потреби  – це потреби в економічних  благах.

    Задоволення економічних  потреб виступає внутрішнім спонукальним  мотивом виробництва, розподілу,  обміну та споживання у рамках  певної  системи соціально-економічних  відносин.

    Носіями економічних  благ виступають найрізноманітніші  товари та послуги. В їхній  сукупності розрізняють:

• споживчі блага (товари і послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва споживчих благ);
• матеріальні блага (товари та послуги сфери матеріального виробництва) і нематеріальні блага (створюються у сфері нематеріального виробництва);
• теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів) і майбутні блага (товари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть скористатися у майбутньому) тощо.

    Всебічне комплексне  вивчення системи економічних  потреб зумовлює необхідність  їхньої класифікації.

 

Класифікація економічних  потреб:

За  характером виникнення:

• первинні (базові), пов'язнані з самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо;
• вторинні, виниконення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

За  засобами задоволення:

• матеріальні (потреби в матеріальних благах);
• нематеріальні (духовні потреби).

За  нагальністю задоволення:

• першочергові (предмети першої необхідності);
• другорядні (предмети розкоші).

За  можливостями задоволення:

• насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення);
• ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

За  участю у відтворювальному процесі:

• виробничі (потреби у засобах виробництва);
• невиробничі (потреби у споживчих благах).

За  суб'єктами вияву:

• особисті (виникають і розвиваються у процесі життедіяльності індивіда);
• колективні, групові (потреб групи людей, колективу);
• суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

За  кількістю визначеністю та мірою  реалізації:

• абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);
• дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);
• платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);
• фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

    Система економічних потреб є складною і постійно розвивається. Структура потреб, їхній обсяг, способи та рівень задоволення безперервно змінюються: модифікуються, ускладнюються, вдосконалюються у процесі історичного розвитку людської цивілізації.[1, 234]

 

1.2 Закон  зростання  потреб та механізм його дії

  Найважливішою ознакою потреб є їхній  динамічний, мінливий характер.

    Безперервний  економічний та духовний прогрес   суспільства неминуче зумовлює  як кількісне так і якісне  зростання потреб. Виникнення нових  потреб супроводжується постійним урізноманітненням, примноженням, збагаченням та ускладненням їхньої структури. Прагнення задовольнити зростаючі потреби є спонукальним мотивом удосконалення економіної діяльності, нарощування виробництва економічних благ та поліпшення їхніх якісних характеристик. Однак зростання та розвиток потреб завжди випереджає можливості виробництва і не збігається з рівнем фактичного споживання. У цьому виявляється авангардна роль потреб, що знайшла відображення в економічному законі зростання потреб.

     Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв'язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення.

    Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

    Таким чином,  потреби і виробництво перебувають  у суперечливій залежності і  взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують  стимули до виробництва. Виробництво  задовольняє існуючі та породжує  нові потреби. Складний механізм  взаємодії потреб та виробництва  забезпечує безперервність суспільного відтворення (Рис.1.1)

 

 

 

Рис.1.1 Взаємовплив потреб і виробництва

    Особливості вияву  економічного закону зростання  потреб за сучасних умов пов'язані  з гуманізацією соціально-економічного розвитку як визначальною ознакою формування постіндустріального суспільства. Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

• від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов'язних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;
• від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їхнього задоволення;
• від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;
• від речової структури споживання до переважання у ній послуг.[9, 230]

    Постійний процес  удосконалення людської особистості,  людська фантазія, конкуренція виробників  і сучасні комунікації стимулюють  постійний розвиток та урізноманітнення  потреб. Однак прагнення задовольнити  на кожний момент часу зростаючі  потреби наштовхується на відносну  обмеженість ресурсів. Вирішення  протиріччя між невгамовністю  та безмежністю потреб і обмеженістю  ресурсів породжує проблему вибору  й визначає мету економічної діяльності.

    Виявлення шляхів  найкращого застосування обмежених  ресурсів з метою максимально  можливого задоволення безмежних  потреб пов'язане  з постійною оцінкою та відбором альтернативних варіантів підвищення ефективності економіки. Розуміння потреб споживачів та вміння задовольнити ці потреби одночасно з вирішенням завдань раціонального використання обмежених ресурсів стає вирішальною передумовою успіху підприємницької діяльності. Сучасний бізнес неможливий без оволодіння чіткою інформацією стосовно якісних параметрів, обсягу та динаміки потреб, їхнього прогнозування, а також активного впливу на форування обсягів та структури споживання.[4, 342]

На прикладі економічно розвинутих країн у XX ст. можна виділити три  етапи розвитку потреб.

Перший етап - до середини 50-х років, домінували матеріально-речові потреби. Однак, наприклад, у США  вже в першій третині XX ст. спостерігався  значний приріст вільного часу. В 20-ті роки робочий тиждень був  законодавче обмежений 40 годинами.

Другий етап почався з  середини 50-х років з переходом  до "економіки споживання", коли формуються такі соціальні потреби, як побутове обслуговування, освіта, медицина, спорт, відпочинок, розваги та ін. На прикладі США можна простежити перехід  до типу споживання, де панують послуги. Вже в 20-ті роки в структурі особистого споживання 40 відсотків становили витрати на послуги, більше 12 відсотків - на товари довгострокового споживання. Частка витрат на харчування в США становила 15 відсотків (у Західній Європі - 20 відсотків, Японії - 27 відсотків).

Дію закону зростання потреб протягом XX ст. підтверджує динаміка вартості робочої сили. В 1970 р. порівняно  з 1910 р. реальний зміст заробітної плати  в США і ФРН зріс більше ніж  у 8 разів, у Великобританії та Франції - в 3-4 рази, суттєво випереджаючи зростання  вартості постійного капіталу, що припадає на одного робітника.

Третій етап розвитку потреб почав формуватись у 80-ті роки. Він  завершить фундаментальні зрушення в бік гуманітарних потреб, пов'язаних з творчістю, духовним розвитком  особистості. Інтенсивний розвиток цих потреб вимагає як зміни характеру  праці, так і зростання тривалості вільного часу.

За даними опитування, 3/4 американців ладні відмовитися  від купівлі більшості товарів  на користь задоволення потреб нематеріального  характеру. Від 14 до 42 відсотків усіх робітників і службовців висловлюються  за збільшення вільного часу навіть за рахунок зменшення заробітків.

 

3.  Економічний інтерес і потреби. Економічні суперечності в системі інтересів

         Усвідомлення потреб і прагнення задовольнити їх зумовлюють мотивацю поведінки людини, спонукаючи її до певної цільової дії. У реальній дійсності потреби набувають конктерної форми інтересів.

        Інтерес (від лат. interesse – мати важливе значення) – форма вияву потреби, усвідомлення прагнення людини до задоволення її.

        Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб'єктів.

       Економічні інтереси – усвіомлене прагнення економічних суб'єктів  задовольнити певні потреби, що є об'єктивним  спонукльним мотивом їхньої господарської діяльності.

       Суб'єкти економічних інтересів – окремі індивіди, сім'ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

      Об'єкти економічних інтересів – економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

 

 

 

    Економічні інтереси  супільства утворюють складну  та динамічну систему і можуть  бути класифіковані за різними  критеріями:

За  суб'єктами:

• особисті;
• колективні, групові;
• суспільні.

За  нагальністю, важливістю:

• головні, першочергові;
• другорядні.

За  часовою ознакою:

• поточні;
• перспективні.

За  об'єктами:

• майнові;
• фінансові;
• інтелетуальні тощо.

За  ступенем усвідомлення:

• дійсні;
• уявні.

    Суб'єкти  економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці:

• економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;
• економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;
• економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.[6, 234]

       Водночас інтереси держави не тотожні суспільним інтересам, оскільки включають до свого складу інтереси державної бюрократії.

     Система взаємопов'язаних  та взаємодіючих інтересів суспільства завжди суперечлива. Тому кожне суспільство постає перед проблемою пошуку ефективного механізму їхнього узгодження. Єдність інтересів досягається у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

     Шляхи поєднання  економічних інтересів:

• субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншим;
• координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб'єктів.

    Проблема співвідношення  та пріоритетності інтересів  економічних суб'єктів залишається до цього часу дискусійною. Механізм їхнього узгодження визначається сутністю економічної системи.

    Командно-адміністративна  економіка визначає жорстку субординацію  економічних інтересів (Рис.1.3) на основі пріоритетності та абсолютизації державного інтересу, який ототожнюється з суспільним та протиставляється колективним і особистим інтересам.[7, 176]

 

  Рис.1.3 Ієрархія інтересів економічних суб'єктів у командно-адміністративній системі

  При цьому субординація  і підпорядкування інтересів  забезпечується централізованим  директивним плануванням та ідеологічною  пропагандою.

    Ігнорування особистого  інтересу та підпорядкування  його державному в умовах командно-адміністративної  економіки спричиняє:

• спотворення мотиваційної поведінки економічних суб'єктів ;
• пригнічення стимулюючої ролі потреб;
• втрату трудових цінностей і соціальних установок населення;
• розвиток психології утриманства й економічої залежності від держави тощо.

    У сучасній  ринковій економіці домінує особистий інтерес споживача (Рис.1.4)

 

 

 

 

 

Рис.1.4  Координація інтересів економічних субєктів у ринковій економіці

   Суспільство приходить  до розуміння, що не субординація, а координація інтересів є  найефективнішим засобом їхнього  узгодження та реалізації.

   Рушійні сили економічного  розвитку – взаємодія потреб  та інтересів економічних суб'єктів (Рис. 1.5)

 

 

 

Рис.1.5 Сутність і зв'язок понять «інтерес» і «мотив»

        Потреби у свідомості людини перетворюються на інтерес або мотив спонукальної цільової дії. Мотив від латинського movere означає «приводити в рух», «штовхати». Мотив у літературі використовується в значенні усвідомленого спонукання.

    Спонукання економічних  суб'єктів  до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи, таким чином, логічний ланцюжок активної діяльності (Рис.1.6)

 

 

 

 

Рис.1.6  Потреби та інтереси як джерело активності економічних суб'єктів

         Отже, суперечлива взаємодія виробництва та споживання, інтересів і потреб є рушійною силою соціально-економічного розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ

 

2.1 Структура потреб населення

 

У структурі потреб відбуваються такі принципові зміни: перехід від  амінування економічних потреб до домінування  соціальних; від задоволення елементарних потреб - до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництва; від речової структури споживання - до переважання в ній послуг, в тому числі й послуг гуманітарного  характеру, спрямованих на розвиток особистості.

Кожний крок в розвитку суспільства - це одночасно задоволення  потреб на новому, більш високому рівні. Суспільство завжди жорстко обмежене економічними ресурсами, тому на кожному  етапі свого розвитку воно висуває  як двоєдину мету задоволення однаково пріоритетних соціальних та економічних  потреб, виділяючи для цього необхідні  частини сукупного фонду робочого часу.

Економічні цілі реалізуються за рахунок нової додаткової праці, створюваної зростанням ефективності виробництва; соціальні зумовлені  розширенням споживчих благ, вільного часу, розвитку людської особистості. Подвійний результат можна подати за формулою

,                                       (2.1)

де Е - соціально-економічна ефективність; Uc , Ue - соціальний та економічний  ефект; T - суспільний робочий час.

Соціально-економічна ефективність являє собою співвідношення результату і витрат, але результатом є  не продукт, а досягнутий рівень задоволення  соціальних та економічних потреб. На задоволення цих потреб (включаючи працю в сім'ї, домашньому господарстві) витрачають весь час, який є, по суті, суспільним робочим часом.

Зростання ефективності виявляється  в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат знаходить  вираження у забезпеченні кращих умов життя. Економічний ефект, досягнутий у певному циклі, полягає в  тому, що скорочення часу для задоволення  одних потреб дає суспільству  економічний виграш і можливість задовольняти інші, більш високі потреби, включаючи потребу у вільному часі. Отже, створюються передумови для майбутнього розвитку.

Висока ефективність виробництва  дає змогу задовольняти соціальні  потреби при витратах робочого часу, що постійно знижуються. Прикладом  ефективного співвідношення дихотомії "зростання потреб - економія праці" в економічно розвинутих країнах  є пропорція фондів нагромадження  і споживання (в США - приблизно 1:4).

Механізм соціально-економічної  ефективності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні  розглядатись як головне багатство  суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення  їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.[9, 324]

 

 

2.2 Економічні інтереси, як  рушійна сила економічних відносин

 

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності  та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій  щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння певним товаром тощо). Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.

Економічні інтереси не тотожні  потребам, їхньому задоволенню. По-перше, економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях  та діях, спрямованих на задоволення  потреб. Потреби і засоби задоволення  їх відбивають причину та форму прояву економічних інтересів. По-друге, економічний  інтерес завжди виражає відповідний  рівень і динаміку задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних  випадків (схимники тощо), бути інтересом  суб'єкта зниження рівня задоволення  потреб.

Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й  саморозвитку економічних суб'єктів. Кожне окреме економічне відношення існує спочатку потенційно, у формі  очікувань та ще незадоволених домагань людини. Економічні відносини реалізуються як дійсні, коли набувають форми  взаємного зв'язку. Потреби-інтереси не тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою "цеглиною" в структурі соціально-економічних  відносин.

У кожному економічному відношенні - між підприємцями і виробниками, між виробниками і споживачами, державою і недержавним сектором економіки (бізнесом), партнерами, у  відносинах між індивідами - мають  місце елементи боротьби ї співробітництва. Взаємодія інтересів виступає рушійною пружиною соціально-економічного розвитку. "Найближчий погляд на історію, - писав  Ф. Гегель, - переконує нас в тому, що дії людей виникають з їх потреб, пристрастей, їх інтересів..." .