Економічні потреби суспільства: їх класифікація і розвиток

Міністерство  аграрної політики та продовольства України

Дніпропетровський державний аграрний університет

Кафедра економічної  теорії

та економіки сільського

 господарства

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Політична економія»

на тему: “Економічні потреби суспільства: їх класифікація і розвиток ”

Виконав : студент 

гр. МРз-1-12

Перевірив: к.е.н., доцент

Дніпропетровськ – 2013

Зміст:

Вступ                             3

I. Основи теорії потреб людини                                    5

1. . Загальна характеристика потреб                 5

1.2. Закон зростаючих потреб та механізм його дії      7         

1.3. Види потреб та їх класифікація                                  9

1.4. Теорія граничної корисності                         12

II. Потреби суспільства та їх задоволення                                  19

1. . Формування і розвиток суспільних  потреб                       19
2. . Виробництво і потреби суспільства                        21

2.3. Закон взаємозв'язку виробництваі потреб суспільства  23

2.4. Положення споживчих цін, тарифів та доходів громадян

 в Україні                                                                                               25

Висновок                                                                                                29

Література                                                                                 31

Додатки                                                                                     32 
Вступ

Актуальність теми цієї курсової роботи пов'язана з тим, що будь-яка істота, що живе на землі, будь то рослина чи тварина, повноцінно живе чи існує тільки при дотриманні нею чи навколишнім світом визначених умов. Ці умови створюють консенсус, що відчувається як задоволення, тому має місце говорити про кордон споживання, такому стані всіх людей, при якому їхні потреби максимально насичені. Вже багато мільйонів років тому, під час існування людини вмілого, кордон споживання почала розширюватися. Але як і раніше вона носила фізіологічний характер. У процесі еволюції ця межа зайшла за межу чисто фізіологічної потреби. І в сучасний час потреби в красивому одязі, вишуканій їжі, у погоні за модою і престижем актуальні, і від них залежать зайнятість на ринку праці, розвиток як великого, так і малого бізнесу. Задоволення потреб - це ціль будь-якої діяльності людини. Він працює, щоб забезпечити собі харчування, одяг, відпочинок, розваги. І навіть діяння, що, здавалося б, не несе ніякої користі для людини, насправді має причину. Наприклад, милостиня, для того, хто її дає, є задоволенням його вищих потреб, зв'язаних з його психікою. Людина без потреб - мертва людина. Мільйони років еволюції можна звести до кількох років розвитку людини, і тим самим спростити розуміння відмінності вищих і нижчих потреб ( вторинних і первинних ). У багатьох наукових джерелах це відміну визначено як поняття для автоматичного розуміння, т. е. дано дві категорії, розходження в яких людський мозок уловлює досить швидко. Але в чому ж все-таки їх відмінність? Ці поняття відрізняє те, що відрізняє людину від тварини, тобто розум. При народженні людина випробує тільки первинні потреби . Проходять мільйони років еволюції чи лічені роки соціалізації людини й істота з низьким рівнем розвитку перетворюється на високоорганізоване . Одним з основних ознак цього перетворення є поява на визначеному етапі вищих потреб .Потреби суспільства - це соціологічна категорія , в основі якої лежать колективні звички, тобто те, що прийшло від наших предків, і вкоренилося в суспільстві настільки сильно, що існує в підсвідомості. Цим і цікаві потреби, що залежать від підсвідомості , що не піддаються аналізу, розглядаючи конкретний індивід. Їх необхідно розглядати глобально, щодо суспільства.Для задоволення потреб необхідні блага. Відповідно економічні потреби це ті , для задоволення яких необхідні економічні блага. Іншими словами економічні потреби - та частина людського нестатку, для задоволення якої необхідне виробництво, розподіл, обмін і споживання благ. Звідси можна зробити висновок, що будь-яка людина потребує економічній сфері для задоволення хоча б його первинних потреб. Будь-яка людина, будь то знаменитість, учений, співак, музикант, політик, президент насамперед залежить від свого природного початку, а значить стосується економічного життя суспільства, і не може створювати, творити, керувати не стосуючись економічної сфери. Потреби людини можна визначити як стан незадоволеності, чи потреби, що він прагнути подолати. Саме цей стан незадоволеності змушує людину робити певні зусилля, т. е. здійснювати виробничу діяльність.

Метою данної курсової роботи е вивчення економічних потреб суспільства. Розглянути теоретичні питання по розділах: Загальна характеристика потреб, закон зростаючих потреб та механізм його дії, види потреб та їх класифікація, теорія граничної корисності. Дослідити: формування і розвиток суспільних  потреб, виробництво і потреби суспільства, закон взаємозв'язку виробництваі потреб суспільства, положення споживчих цін, тарифів та доходів громадян в Україні.

I. Основи теорії потреб людини

1.1 Загальна характеристика потреб

Стан почуття недостачі характерно для будь-якої людини. Спочатку цей стан носить розпливчастий характер, точно неясна причина такого стану, але на наступному етапі воно конкретизується, і стає ясно які саме товари чи послуги необхідні. Таке відчуття залежить від внутрішнього світу конкретної особистості. В останній входять смакові переваги, виховання, національні, історичні передумови, географічні умови. Благо - це потреба в якому-небудь благу, що має корисність для конкретної людини. У такому широкому сенсі потреби є предметом дослідження не тільки суспільних, але і природничих наук, зокрема біології, психології, медицини. Біологія, наприклад, вивчає аспект благ, зв'язаний з обміном речовин у живому організмі і підтримкою його життєдіяльності. Психологія розглядає блага як особливий психічний стан індивіда, що відчувається їм незадоволеність, що відбивається на психіці людини як результат невідповідності між внутрішніми і зовнішніми умовами діяльності. Громадські науки вивчають соціально-економічний аспект потреб. Економічна наука, зокрема, досліджує суспільні потреби. Суспільні потреби - потреби, що виникають у процесі розвитку суспільства в цілому, окремих його членів, соціально-економічних груп населення.  

Вони відчувають на собі вплив виробничих відносин соціально-економічної формації, в умовах якої складаються і розвиваються. Суспільні блага поділяються на дві великі групи потреб суспільства і населення (особисті потреби).

Потреби суспільства визначаються необхідністю забезпечення умов його функціонування і розвитку. До них відносяться потреби виробничі, у державному управлінні, забезпеченні конституційних гарантій членам суспільства, охорони навколишнього середовища, обороні і т. п.З економічною діяльністю суспільства найбільш зв'язані виробничі потреби. 

Виробничі потреби випливають з вимог максимально ефективного функціонування суспільного виробництва. Вони включають потреби окремих підприємств і галузей народного господарства в робочій силі, сировині, устаткуванні , матеріалах для випуску продукції, потреби в управлінні виробництвом на різних рівнях-цеху, дільниці, підприємства, галузі народного господарства в цілому. Ці потреби задовольняються в процесі господарської діяльності підприємств і галузей, які пов'язані між собою як виробники і споживачі. Особисті потреби виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини. Вони виступають як усвідомлене прагнення людини до досягнення об'єктивно необхідних умов життя, що забезпечують повний добробут і всебічний розвиток особистості. Будучи категорією суспільної свідомості, особисті потреби виступають і як специфічна економічна категорія, що виражає суспільні відносини межу людьми з приводу виробництва, обміну і використання матеріальних і духовних благ і послуг. Особисті потреби носять активний характер, служать спонукальним мотивом діяльності людини. Остання в кінцевому рахунку завжди спрямована на задоволення потреб: здійснюючи свою діяльність, людина прагне повніше задовольнити їх. З іншого боку, сама ця діяльність виступає найважливішим фактором формування особистих потреб. Чим вона ширше і багатогранніше, тим різноманітніше, більші потреби людини і тим у кінцевому рахунку повніше вони задовольняються. Задоволення потреб шляхом так званого пасивного споживання, не пов'язаного з активною діяльністю індивіда як члена суспільства, економічного суб'єкта, неминуче веде до їх знецінення. Тому саме сама активна діяльність людини є чинником зростання потреб, їх якісного вдосконалення, стимулює прояв закону зростаючих потреб. Класифікація потреб відрізняється величезним розмаїттям. Багато економістів робили спроби «розкласти по поличках» все різноманіття потреб людей.

Так А. Маршалл, видатний представник неокласичної школи, посилаючись  на німецького економіста Геммана, відзначає, що потреби можна поділяти на абсолютні і відносні, вищі і нижчі, невідкладні і можуть бути відкладеними, прямі і непрямі, справжні і майбутні та ін. У навчальній економічній літературі часто використовується розподіл потреб на первинні (нижчі) і вторинні (вищі).

Під первинними мається  на увазі потреби людини в їжі, пиття, одязі т. д. Вторинні потреби головним чином пов'язані з духовною інтелектуальною діяльністю людини- потреби в освіті, мистецтві, розвазі і т. п. Розподіл це певною мірою умовно: розкішний одяг « нового росіянина» не обов'язково пов'язана із задоволенням первинних потреб, а , скоріше, з представницькими функціями або так званим престижним споживанням. Крім того розподіл потреб на первинні та вторинні суто індивідуально для кожної окремої людини: для деяких читання-первинна потреба, заради якої вони можуть відмовити собі в задоволенні потреб в одязі або житло (хоча б частково). Можна зустріти вираз «людина з нерозвиненими потребами». Звичайно, тут мається увазі нерозвиненість вищих потреб, оскільки потреба в їжі або пиття закладена самою природою. Вишукана кулінарія і сервіровка свідчить швидше за все про розвиток потреб вищого порядку, пов'язаних і з естетикою, а не тільки з простим насиченням шлунка. Єдність суспільних потреб (у тому числі і особистих), що характеризується внутрішніми взаємозв'язками, називається система потреб. До Маркс писав: «... різні потреби внутрішньо пов'язані між собою в одну природну систему ...»Розрізняють системи потреб суспільства і населення. Кожна з них характеризується певним набором потреб. Їх задоволення необхідно для нормального функціонування суспільства в цілому (система потреб суспільства), окремої особистості або групи людей (система особистих потреб). Система особистих потреб-ієрархічно організована структура. У ній виділяються потреби першого порядку, їх задоволення становить основу життєдіяльності людини. Потреби наступних порядків задовольняються після того, як наступає певна ступінь насичення потреб першого порядку .

Відмінною особливістю системи особистих потреб є те, що вхідні в неї види потреб не взаємозамінні. Наприклад, повне задоволення потреби в їжі не може замінити необхідності задоволення потреби в житлі, одязі чи духовних потреб. Взаємозамінність має місце лише стосовно конкретних благ, службовців задоволенню окремих видів потреб. Суттєвість системи потреб в тому, що людина чи суспільство в цілому має набір потреб, кожна з яких вимагає свого задоволення.

1.2 Закон зростаючих потреб та механізм його дії

Закон зростаючих потреб-економічний закон руху потреб. Виявляється в зростанні рівня і якісному вдосконаленні потреб. Це загальний закон, що діє у всіх суспільно-економічних формаціях. Йому підкоряються потреби всіх соціальних верств і груп населення, і кожного їх представника окремо. Але конкретні форми прояву цього закону, інтенсивність, сфера і характер його дії залежать від форми власності на засоби виробництва, рівня розвитку продуктивних сил і панівних виробничих відносин. Зміна форми власності і народження нового способу суспільного виробництва завжди служать стимулом і умовою для більш повного прояву закону зростаючих потреб, посилення інтенсивності і розширення сфери його дії. Під впливом розвитку продуктивних сил, науково-технічного прогресу потреби постійно зростають в рамках однієї суспільно-економічної формації. Основні напрями, за якими розвиваються особисті потреби, зумовлені дією цього закону, такі: зростання загального їх обсягу; ускладнення, об'єднання у великі комплекси; якісні зміни в структурі, що виражаються в прискореному зростанні прогресивних потреб на базі повного задоволення найнеобхідніших і настійних потреб, прискорений зростання потреб у нових високоякісних товарах і послугах; рівномірність зростання потреб всіх соціальних верств і пов'язане з цим згладжування соціально-економічних відмінностей у рівні і структурі особистих потреб; наближення особистих потреб до розумних, науково обгрунтованим орієнтирам споживання. Стадії розвитку потреб-етапи, які проходять потреби, в процесі розвитку. Виділяють чотири стадії: зародження потреби, її інтенсивний розвиток, стабілізація і згасання. Поняття стадій найбільш застосовно до потреб в конкретних товарах. Потреба в кожному новому виробі проходить всі ці стадії.

Спочатку при зародженні потреба існує як би потенціальна, в основному в осіб, пов'язаних з розробкою і дослідної перевіркою нового виробу. Коли воно освоєно для масового виробництва, попит починає швидко зростати. Це відповідає стадії інтенсивного розвитку потреби. Потім у міру зростання виробництва і споживання товару потреба в ньому стабілізується, стаючи звичкою для більшості споживачів.

Розвиток науково-технічного прогресу веде до створення більш досконалих предметів, що задовольняють ту саму потребу. У результаті потреба в конкретному виробі переходить у стадію згасання, починає скорочуватися. Одночасно виникає потреба в, вдосконаленому виробі, яка так само, як і колишня, поперемінно проходить всі розглянуті стадії. В основі даного закону лежать потреби конкретної людини, а вони характеризують потреби всього суспільства. І в той же час цей закон є рушійною силою економічного зростання ,в силу того, що людині потрібно завжди більше ніж він досяг.

З точки зору дії закону зростання потреб необхідно відрізняти такі три великі групи потреб: традиційні, або дійсні, нові і такі, що тільки-но зароджуються.

Під традиційними потребами слід розуміти такі, які стали для людей звичними, тобто нормативними. Одні з цих потреб мають багатотисячолітню історію (потреби в м'ясі, молоці, хлібі тощо), інші — 30—50-річну (телевізори, холодильники, магнітофони тощо). Для задоволення цих потреб виробництво виготовляє відповідну продукцію.

Разом із традиційними існують і нові потреби, тобто потреби в таких матеріальних благах і послугах, які ще не стали звичними для більшості населення, які щойно усвідомлюються людьми як нові потреби. Водночас нові матеріальні блага і послуги виробництво вже частково освоїло і має можливість швидко розширити їх випуск (останні моделі телевізорів, комп'ютерів, літаків тощо).

Рівень реалізації закону зростання потреб можна виразити у вигляді такої формули:

де Розп — рівень реалізації закону зростання особистих потреб народу;

С — споживання домогосподарствами матеріальних благ і послуг;

Пт — традиційні (звичайні) потреби; Пн — нові потреби.

Оскільки виробництво і наука розвиваються, то створюються умови для освоєння в перспективі нових предметів споживання та засобів виробництва. На основі цього виникають абсолютно нові потреби (Пан). Наприклад, проект випуску авіаконструкторським бюро ім. Антонова суперлітака «Мрія» означає формування нової потреби суспільства. Це потенційна потреба, яка буде реалізована лише тоді, коли конструктори доведуть модель нового літака до того рівня якості, який відповідає вимогам нової техніки в авіації і потребам практики.

Зародження абсолютно нових потреб супроводжується відмиранням деяких традиційних потреб (повністю або в основному). Так, фактично немає потреби в кінних жатках, гасових лампах, дерев'яних відрах та багатьох інших речах, споживання яких було характерним для суспільства протягом багатьох століть.

Таким чином, сукупні потреби зростають завдяки тому, що традиційні потреби розширюють свої межі за рахунок нових потреб, які згодом стають традиційними; у свою чергу нові потреби розширюють свої межі за рахунок потреб, що формуються, котрі через певний час стають новими потребами, що їх виробництво має реальну можливість задовольняти. Наука і технічний прогрес, а також розвинена культура людини створюють умови для зародження принципово нових потреб, які зростають швидше ніж відмирають деякі традиційні. Загалом сукупні потреби суспільства зростають. Такі основні складові механізму дії закону зростання потреб.

Отже, відповідно до закону зростання потреб відбувається стале і якісне зростання економічних потреб. Сфера потреб розширюється не тільки по вертикалі, але й по горизонталі: потреби вищого рівня виникають у все більшої кількості людей; у міру суспільного розвитку людина прагне одержувати блага більш високого рівня.

До специфічних особливостей дії закону зростаючих потреб належить його «незворотність»: з тією чи іншою мірою інтенсивності за будь-якої ситуації потреби змінюються, як правило, в одному напрямку — у бік зростання. У розвитку потреб, як і в їх задоволенні, виключно велика роль належить виробництву. Проте слід пам'ятати, що поза потребами неможливе й саме виробництво. А забезпечення умов для безперервного розвитку потреб є рушійною силою розвитку суспільного виробництва. Цей взаємозв'язок можна виразити такою формулою:

де Вр — розвиток суспільного виробництва; Пу — створення умов для безперервного розвитку потреб

1.3. Види потреб та їх класифікація

Особисті потреби дуже різноманітні. Залежно від характеру, природи виникнення виділяють три їх групи (класу): фізичні, соціальні та інтелектуальні .Фізичні потреби пов'язані з підтриманням фізичного життя людини. До них належать потреби в їжі, одязі, житлі, а також такі, як потреба в руховій активності, в сні і т.д. Ці потреби задаються людині самою природою.

Проте характер виробництва, соціальний лад і конкретний умови, в яких знаходяться люди, накладають на них відбиток: ступінь їх розвитку, форми прояву, способи задоволення видозмінюються і удосконалюються в міру розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.Наприклад потреба в житлі з найпростішої потреби в даху над головою перетворилася на високорозвинену потреба в облаштованому житло і т. п.

Соціальні потреби-виникають у зв'язку з функціонуванням людини в суспільстві. До них відносяться потреба у громадській діяльності, самовираженні, спілкуванні з людьми, забезпеченні соціальних прав і т. д. Соціальні потреби народжуються в процесі діяльності людини як соціального суб'єкта. На відміну від фізичних вони не задаються природою, не закладаються генетично, а купуються під час становлення людини як особистості, його розвитку як члена суспільства. Інтелектуальні потреби-народжуються розумом людини і пов'язані з його інтелектуальною діяльністю. Це потреби в пізнанні навколишнього світу, освіті, підвищенні кваліфікації, різних видах творчої діяльності (у тому числі і творчої самодіяльності) і т. д. Як і соціальні, вони є потребами, створеними суспільством, розвиваються разом з розвитком людини, підвищенням його інтелектуального рівня, купуються в процесі становлення людини, як особистості.

Вирішальну роль в цьому відіграє суспільне середовище, в якій знаходиться і виховується людина. Цей вид потреб залежить від виховуваною суспільством індивідуальності. Залежно від сфери життєдіяльності людини, в якій виявляються особисті потреби , виділяють дві групи особистих потреб-матеріальні і духовні. 

Матеріальні потреби виникають у сфері матеріальної життєдіяльності людини. В якості об'єкта таких потреб виступають матеріальні блага та послуги (продукти харчування, предмети одягу, житло і домашня обстановка, комунальні та побутові послуги і т. П. ) Матеріальні потреби відрізняються від фізичних. Перші - частина фізичних потреб, яка задовольняється за допомогою матеріальних благ і послуг ( наприклад, потреба в їжі , житлі, одягу і т п. ). Крім них фізичні включають в себе і суто фізіологічні, наприклад потреба в руховій активності, сні і т. п. Вони можуть задовольнятися і без участі матеріальних благ і послуг. Духовні потреби пов'язані з духовною діяльністю людини, під якою розуміється не тільки інтелектуальна, а й будь-яка діяльність, породжувана внутрішнім станом людини. З цієї точки зору духовні потреби ширше інтелектуальних. Їх задоволення забезпечує, якщо так можна сказати, духовне відтворення людини. Коло таких потреб людини досить різноманітний. Це і потреби в користуванні культурними цінностями (включаючи пам'ятники архітектури, живопис, концертно-виконавську діяльність і т. П. ), І потреби в естетичному насолоді ( які можуть задовольнятися як матеріальними благами, створеними працею людини, так і природою), і, кажучи словами Ф. Енгельса, нев'януча потреба людського духу- подолати всі протиріччя. Залежно від ступеня конкретизації всі потреба поділяються на загальні та конкреті.

Загальні потреби - потреби, що випливають з будь-якого виду життєдіяльності людини. До них відносяться, наприклад, потреби в їжі, одязі, житлі, в освіті, інформації і т. д. Кожен вид загальних потреб може задовольняться різними наборами конкретних благ і послуг. Конкретні потреби - потреби, об'єктом яких служать окремі блага та послуги. Наприклад потреба в хлібі, м'ясі, в меблів, телевізорах, книгах і т. п. Загальні і конкретні потреби тісно взаємопов'язані між собою.

Кожна загальна потреба ніби розпадається на ряд конкретних , складається їх них. З іншого боку, набір окремих конкретних потреб може скласти одну загальну. Залежно кількісної визначеності і можливостей задоволення всю сукупність потреб поділяють на абсолютні, дійсні, платоспроможні й задоволені. Абсолютні потреби виражають бажання володіти товарами. Вони не обмежені можливостями виробництва, ні доходами споживачів, носять абстрактний характер не пов'язані з конкретними предметами споживання. Дійсні потреби формуються в рамках досягнутого рівня виробництва. Вони, як і абсолютні, не обмежені платоспроможними можливостями споживачів. Але на відміну від абсолютних носять конкретний характер, т. е. спрямовані на певний предмет або послугу, які виробляються і пропонуються споживачам. Платоспроможні потреби визначаються платоспроможними можливостями споживачів. Цим вони відрізняються від абсолютних і дійсних потреб. Але як і абсолютні, платоспроможні потреби носять абстрактний характер, т. е. відображають абстрактне бажання володіти товарами взагалі ( в рамках наявних у споживачів платоспроможних можливостей) без ув'язки з будь-яким конкретним товаром.

Платоспроможні потреби, як правило, виносяться на ринок і приймають форму платоспроможного попиту. Задоволені потреби - потреби, які фактично задовольняються благами і послугами. Задоволення їх залежить від досягнутого рівня розвитку виробництва і платоспроможних можливостей споживачів. Платоспроможні потреби перетворюються на вдоволені, коли на ринку є достатньо кількість товарів і послуг, відповідних за своїми споживчими властивостями вимогам покупців. В іншому випадку вони залишаються незадоволеними. Між абсолютними, дійсними, платоспроможними і задоволеними потребами існує певний взаємозв'язок. Абсолютна потреба під впливом досягнутого рівня виробництва перетворюється на дійсну.

Остання в результаті розподілу суспільного продукту приймає форму платоспроможною, яка потім виноситься на ринок і задовольняється завдяки покупці і споживанню товарів і послуг. Частина потреб населення з різних причин залишається незадоволеною. В якості таких причин виступає недостатній рівень розвитку продуктивних сил, брак окремих товарів або послуг, недостатній рівень доходів споживачів і т. д.

У міру зростання суспільного виробництва, вдосконалення виробничих відносин все більша частина незадоволених потреб задовольняється. Але разом з тим з'являються все нові незадоволені конкретні потреби. За ступенем раціональності потреби поділяють на розумні і ірраціональні. Розумні (раціональні) потреби - потреби, відповідні науковим поданні про споживання благ і послуг, необхідних для підтримки здорового способу життя людини, всебічного гармонійного розвитку особистості. Вони визначаються рівнем продуктивних сил і формуються відповідно до закону зростаючих потреб з урахуванням особливостей його дії в конкретних умовах суспільного відтворення.

Розумні потреби в харчуванні складаються ще й на основі знань і досягнень природничих наук: фізіології, біології, медицини - і формуються наукою про харчування. Інакше кажучи, розумні потреби  це суспільно корисні потреби. Їх задоволення забезпечує розкриття фізичних, духовних і творчих здібностей людини. Розумні потреби - категорія, що важко піддається кількісному вираженню.

Проте розміри конкретних матеріальних потреб можна умовно визначити за допомогою раціональних норм і нормативів. Проте всі ці раціональні норми і нормативи (за винятком, мабуть, раціональних норм споживання продуктів харчування, які будуються на основі відносно точних даних науки про харчування) носять досить приблизні і умовний характер. Але через брак нічого кращого вони все ж використовуються зараз для визначення меж розумних потреб в окремих товарах, а так само для розрахунків ступеня задоволення цих потреб (хоча і носять значною мірою умовний характер). Ірраціональні потреби - потреби, що виходять за рамки розумних, приймаючі гіпертрофовані, іноді збочені форми. Окремі подібні потреби можуть складатися у досить широкого кола людей.

Найбільшого поширення такої ірраціоналізм отримав по відношенню до харчування. З цією пов'язане ожиріння, порушення обміну речовин в організмі і з'являються унаслідок цього хвороби. Сюди належать і наркотики, що відносяться до «чорного ринку». Легальна ж продаж горілки і сигарет приносить великі доходи і з економічної точки зору не приносить шкоди. Будь особиста потреба має суспільний характер. Причому для статистики можна підрахувати, наприклад, скільки прального порошку в середньому витрачається регіоном за рік. У теж час держава, піклуючись про здоров'я суспільства, може почати рекламу вітамінізованих напоїв, і в результаті покупець віддасть перевагу саме цей вид напою. Тому особисті потреби по-іншому називаються потреби населення.

1.4 Теорія граничної корисності.

При розробці теорії граничної  корисності представники австрійської школи використовували різні  визначення вартості корисністю речі (споживною вартістю), які розвивали ще Тюрго, Кондільяк, Германн, Сей, і особливо так звані закони Госсена, сформульовані німецьким професором в середині 19 в. Згідно з цими законами, в ході «поступового насичення потреб» корисність речі нібито падає зі збільшенням запасів благ. Чим більше запаси, тим нижче корисність, а, отже, і цінність кожної наступної одиниці блага.

Герман Госсен (1810-18580) розглядав корисність як суб'єктивну  категорію, споживання - як єдиний об'єкт  досліджень. Заслуговує уваги, і підміняв економіку психофізіологією. Саме він  у роботі «Розвиток законів суспільного обміну і що випливають звідси правил суспільної торгівлі» (1854) створив перший варіант економіко-математичної теорії корисності. Але у Госсена корисність останнього блага в запасі називалася не граничної, а «цінністю останнього атома».

К. Менгер першим виклав теорію граничної корисності і зробив спробу показати залежність корисності від рідкості предметів споживання. Він стверджував, що справжнім вихідним пунктом дослідження є людські  потреби. Ці потреби Менгер визначав як різновид незадоволених бажань або неприємних відчуттів, які виникають з порушення своєрідного фізіологічної рівноваги¹.

Далі він стверджував, що при обмеженості ресурсів перед  індивідом виникає проблема, як найкращим  чином розподілити свої кошти  для задоволення потреб. Для відповіді на це питання він побудував схему, в якій римськими цифрами позначав потреби людини в різних предметах від I до X в залежності від їх значення для благополуччя суб'єкта, від насущної до найменш важливою. Арабські цифри повинні в цій таблиці показувати, як господарюючий суб'єкт розцінює первую, вторую и т. д. единицы блага, удовлетворяющего ту или иную потребность.

Менгер, пояснюючи свою таблицю, порівнював потреби I і V. Потреба I - в зерні, найважливіша потреба. Потреба В - в напоях. Якщо людина має запас зерна в 3 мішка, то гранична корисність зерна за схемою буде дорівнює 8 одиницям, а гранична корисність вина при наявності трьох бутлів у цієї людини буде дорівнювати 4 одиницям. Якщо людина має 5 мішків зерна, то його (зерна) гранична корисність буде оцінюватися нижче - у 6 одиниць, а п'ятий бутель буде мати граничну (або найменш важливу ) корисність 2 одиниці. Щоб пояснити, як сама гранична корисність впливає на встановлення цін, Менгер розглядав ринок з фіксованою пропозицією товару.

Сама постановка питання про вплив попиту на ціни товарів цілком правомірна. Його рішення цікавило економістів не тільки у часи Менгера. І донині йдуть дискусії про ступінь впливу попиту на ціноутворення та методах розрахунку цього впливу.   

К.Менгер при вирішенні проблем ціни ( якій він підмінив вартість ) спирався на метод робінзонади та досліджував поведінку індивіда, вчинки якого підпорядковані пошуку найбільшої вигоди, або раціональної психології. Пропозиція товарів на ринку він оголосив незмінним, вважаючи , що в цих умовах цінність того чи іншого блага буде залежати від попиту, а зміна останнього - від граничної корисності цих благ.

Серед засновників австрійської школи Менгер був першим, хто сформулював принцип дедалі нижчій корисності. Згідно з цим принципом, вартість однорідного блага визначається тією найменшою корисністю, яку має остання одиниця запасу. У своїй таблиці Менгер абстрагувався від того факту , що суб'єктивна оцінка одного і того ж товару різними людьми різна.

Так, очевидно, що суб'єктивна оцінка хліба підприємця і пролетаря різна, проте вони платять однакову ціну за рівну кількість хліба. Далі Менгер, ставлячи цінність благ в залежність від рідкості, приходив до висновку, що вона визначається розмірами пропозиції.

При збільшенні або зменшенні кількості благ змінюється ступінь задоволення потреби і відповідно цінність цих благ. Він вважав, що цінність однакових благ визначається вартістю найменш важливої ​​одиниці або останньої у запасі.

 Таблиця 1

Таблиця Менгера