Економіка малого підприємництва

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В своїй роботі я розгляну стан підприємницької діяльності в Україні, перспективи її розвитку та шляхи покращення ситуації, що склалася на даний момент в нашій державі. Сьогодні саме з малим підприємництвом держава пов’язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Тема малого підприємництва не втрачає своєї актуальності протягом всієї історії його існування в незалежній Україні.

Одним із перспективних  напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого підприємництва. Насамперед це полягає в тому, що самостійне господарювання суб’єктів підприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища. Адже кожен підприємець старається зайняти свою нішу на ринку товарів чи послуг, прагне випускати потрібну і якісну продукцію, намагаючись тим самим привернути до себе споживача. Все це спонукає до зростання ринкової економіки.

Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні  питання зайнятості. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.

Зокрема в країнах  з ринковою економікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних інновацій, створюючи  їх у 2 - 2,5 рази більше, ніж великі компанії.

Крім того, створення  і діяльність великої кількості  малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами.

Тому тема малого підприємництва дуже актуальна для України в  наш час.

Що ж таке мале підприємництво? Які його роль і місце в ринковій економіці? Які основні функції малого підприємництва, особливості його розвитку в Україні та зарубіжних країнах? Саме на ці питання ви знайдете відповіді у нижченаведеному матеріалі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна сутність малого підприємництва

Відповідно до розмірів підприємств, масштабів їх діяльності підприємництво поділяють на мале, середнє та велике. У світі існують фірми-гіганти з багатомільярдними оборотами, на яких працюють десятки й сотні тисяч працівників. Існують і розвиваються крихітні фірми, на яких зайнято дві, три особи. Розмір підприємств залежить від виробничої функції підприємства, технологічного типу виробничого процесу, здатності швидко реагувати на зміни ринкової ситуації, на рух попиту, появу нових потреб у суспільстві тощо. Світовий досвід і практика господарювання показують, що найважливішою ознакою ринкової економіки є існування і взаємодія багатьох великих, середніх і малих підприємств, їх оптимальне співвідношення. Найбільш динамічним елементом структури народного господарства, що постійно змінюється, є мале підприємництво. Набутий власний досвід, позитивні результати розвитку малого підприємництва в країнах, які пройшли етап реформування економічних систем, показують, що воно є одним із засобів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення додаткових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами та послугами. А малі підприємства, за певних умов і за підтримки з боку держави, — потенційно інноваційні, гнучкі й витрато ефективні, мають підприємницький досвід і достатній професійний рівень.

Властивістю сучасного етапу економічного розвитку є становлення (для постсоціалістичних країн) і подальше вдосконалення (для розвинутих країн) змішаної економіки ринкового типу. Саме ринковий тип економічної організації суспільства, конкурентно-ринковий спосіб координації економічних процесів і прийняття рішень у межах національних економічних систем є найбільш перспективним. Він стає історично виправданим для країн, що вирішують проблему вибору способу соціально-економічного розвитку.

Об'єктивними перевагами сучасної ринкової економіки є ефективне і переважно раціональне використання виробничих ресурсів, динамізм, конкурентність, високі адаптаційні властивості науково-технічного прогресу тощо. Ринковий механізм господарювання забезпечує свободу економічного вибору, реалізацію власного економічного інтересу та взаємоузгодженість інтересів ринкових суб'єктів. Не менш важливими ознаками ринкової економіки є реалізація підприємницького потенціалу, мобілізація самостійної ініціативи господарського суб'єкта. Отже, мале підприємництво виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Мале підприємництво є органічним структурним елементом ринкової економіки. Цей сектор економіки  історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу. Ця специфіка та своєрідне функціональне призначення малого підприємництва набувають особливого значення для країн, які йдуть шляхом відтворення ринкової системи господарювання. Здатність малого підприємництва до структуроутворення ринку висуває завдання його відродження та спрямовує в число першочергових заходів реформування економіки України на її перехідному етапі.

У структурі сучасної змішаної економіки  співіснують та органічно взаємодоповнюються мале, середнє та велике підприємництво. Але на відміну від двох останніх, мале підприємництво є вихідним, найбільш численним, а тому і найбільш поширеним сектором економіки. Відмінності між цими трьома видами підприємництва зумовлені різним рівнем суспільного розподілу праці, характером спеціалізації та усуспільнення виробництва, а також вибором технологічного типу виробничого процесу.

Малі підприємства - юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми  господарювання, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує сімдесят мільйонів гривень[1].

Малий бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України «Про підприємства» до малих відносяться такі підприємства:

– у промисловості й будівництві – з числом працюючих до 200 чоловік;

– у науці й науковому обслуговуванні – до 100 чоловік;

– в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) – до 50 чоловік;

– у галузях нематеріального виробництва – до 25 чоловік;

– у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.

У нашій країні в залежності від природно-кліматичних, національних, технологічних та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки.

Суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (громадяни-підприємці); юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500 000 євро[2].

Середньооблікова чисельність  працюючих визначається з урахуванням  усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах, що розвиваються, існує близько 50 визначень малого підприємства. У різних країнах використовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприємства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями є розмір капіталу, Чисельність працюючих та галузева належність. Згідно з чинним законодавством до малих та середніх відносять юридичне самостійні підприємства, що мають до 300 робітників, у галузях промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, кредиту, комунального господарства; до 100 — в оптовій торгівлі; до 50 — у роздрібній торгівлі та сфері послуг. На практиці малі та середні підприємства поділяють на сім груп залежно від чисельності зайнятих: 1-4, 5-9, 10-29, 30-49, 50-99, 100-299, 300-499 робітників. У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайнятих і обсяг основного капіталу — такі критерії віднесення підприємства до розряду дрібних в Італії, в Індії — чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях — ще й рівень використання енергії.

Суть та значення малого бізнесу полягають у тому, що він  є провідним сектором ринкової економіки; становить основу дрібнотоварного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Функції малого підприємництва і податкова система, що його регулює

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці  найкраще виявляються в притаманних йому функціях.

По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середовище. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елементами, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальністю та ризиком підприємця, що перетворює його на своєрідний соціальний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допомагає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що виявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок численності елементів, що його складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й у подоланні розвинутими країнами притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та затримки технічного прогресу.

По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури  ринку, надає ринковій економіці  необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслідок швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номенклатури промислових товарів та послуг.

По-третє, величезним є  внесок малого підприємництва в здійснення прориву з ряду важливих напрямів НТП, передусім у галузі електроніки, кібернетики, інформатики. Сприяючи прискоренню реалізації новітніх технічних і комерційних ідей, випуску наукомісткої продукції, малий бізнес, тим самим, виступає провідником НТП. Наприклад, більшість дрібних фірм, що з'явилися наприкінці 80-х років у Великобританії, є найбільш технічно оснащеними. А у США на сектор малого бізнесу припадає близько 50 % науково-технічних розробок.

По-четверте, мале підприємництво робить вагомий внесок у вирішення проблеми зайнятості. Ця функція виявляється у здатності малого підприємництва створювати нові робочі місця й поглинати надлишкову робочу силу під час циклічних спадів та структурних зрушень економіки. У розвинутих країнах на малий бізнес припадає в середньому 50 % всіх зайнятих та до 70-80% нових робочих місць. Якщо у період криз 70-80-х років у розвинутих країнах ішов процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, то дрібні фірми їх не тільки зберегли, а й навіть створювали нові.

По-п'яте, важлива функція малого підприємництва полягає в пом'якшенні соціальної напруги і демократизації ринкових відносин, бо саме воно є фундаментальною основою формування середнього класу. Отже, воно виконує функцію послаблення притаманної ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ, що здійснюються на даному етапі. Без орієнтації на таку соціальну базу ринкового середовища, яким є середній клас, запроваджені реформи приречені на провал.

Отже, роль та функції малого бізнесу з точки зору загальноекономічних позицій полягають не тільки у тому, що він є одним з найважливіших дійових факторів економічного розвитку суспільства, яке опирається на ринкові методи господарювання. Його важливою функцією є сприяння соціально-політичній стабільності суспільства, тобто він відкриває простір вільному вибору шляхів і методів роботи на користь суспільства та забезпечення власного добробуту.

За умов дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів саме суб'єкти малого підприємництва не вимагають великих стартових інвестицій, мають швидке обертання ресурсів, спроможні за певної підтримки найбільш швидко й економічно доцільно вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції.

Таким чином, мале підприємництво є невід'ємною рисою будь-якої ринкової господарської системи, без чого така економіка і суспільство в цілому не можуть не тільки розвиватися, а й навіть існувати. Великий капітал, безумовно, визначає рівень науково-технічного і виробничого потенціалу, але основою розвитку країн з ринковою системою господарювання є мале підприємництво як найбільш масова, динамічна та гнучка форма ділового життя. Саме в секторі малого підприємництва створюється і функціонує чимала маса національних ресурсів, яка є живильним середовищем для середнього та великого підприємництва.

Потужні можливості закладені  в податковій політиці. Активна державна підтримка малого бізнесу проявляється у встановлених законодавчо податкових пільгах. Поширені твердження про надто великий податковий пресинг є дещо перебільшені. Податкова система цілком підходить середньому та великому бізнесу, але, безумовно, ускладнює започаткування та розвиток малого. Система оподаткування повних і командних товариств, приватних фірм малого підприємництва повинна бути наближена до оподаткування підприємців, які працюють без створення юридичної особи. Так працює весь світ. Маючи повну відповідальність перед кредиторами чи інвесторами, вони отримують від держави пільги стосовно оподаткування. Це дає змогу фірми-початківцю утвердитись на ринку, накопичити запас капіталу, та захиститись від вимивання обігових коштів.

Податкова політика повинна  включати перевірену досвідом країн  розвинутої економіки систему пільг: диференційована система оподаткування в залежності від величини обороту; податкові інвестиційні кредити на засоби, що направляються на розширене виробництво за рахунок власних ресурсів; податкові скидки на прибуток; пільгове формування спеціальних цільових резервних фондів, за рахунок неоподаткованого прибутку; пільгове оподаткування оновленого асортименту продукції; система стимулюючих заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними технологіями. Останнє є надзвичайно важливим для нашої економіки, так як може стати стимулом до розвитку венчурного підприємництва в малому бізнесі та запровадження вітчизняного «франчайзингу». Наприклад, Японія застосовує податок на прибуток в розмірі 42%, але для малого бізнесу – 30%. Англія відповідно 35% і 29%. В США використовують диференційований підхід до оподаткування прибутку. Перші 50 тис. дол. прибутку обкладаються податком 15%, прибуток від 50 тис. до 75 тис. дол. – за ставкою 25%, прибуток більше 75 тис. дол. – 34%. У Франції протягом перших 5 років роботи фірми ставка податку зменшується на 50%. Вдвічі меншою є ставка податку для підприємців Німеччини, щорічний прибуток яких не перевищує 3 млн. марок. Уряд Японії і Швеції дозволяє компаніям створювати за рахунок неоподаткованого прибутку фонд спеціального призначення для фінансування майбутніх інвестицій. Шведські фірми мають змогу відкладати половину прибутку в такі фонди, зберігаючи ці кошти у формі безпроцентних вкладів в банку і використовуючи їх по мірі необхідності. Податкова політика Японії передбачає пільги не тільки на затрати, але й на результати виробництва. Така продукція, як математичне забезпечення ЕОМ цілком не оподатковується. Товари-новинки впродовж трьох років після впровадження в обсязі 20% також звільняються від податку[6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Розвиток малого підприємництва в Харківській області

Сьогодні розвиток малого бізнесу в різних регіонах України  має неоднорідну насиченість, як за галузевими напрямками, так і  за концентрацією впливу на економіку. Це пояснюється різними умовами його існування, глибокими деформаціями в розміщенні продуктивних сил. У своїй роботі я хотіла б надати деякі статистичні данні про розвиток малих підприємств у Харківській області. Так як, ця область входить до шести областей України(Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, Харківська, Київська), що сконцентрували понад 45% основних виробничих фондів України, завдяки гіперконцентрації продуктивних сил.

Табл. 1. -  Основні показники  розвитку малих підприємств[12]

	2000	2005	2006	2007	2008
Кількість малих підприємств  на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць	45	66	75	80	81
Середньорічна кількість  найманих працівників на малих підприємствах, осіб	111283	126730	144163	142210	140186
відсотків до попереднього року	102,5	95,3	…	98,6	98,6
у розрахунку на одне підприємство, осіб	8	7	7	6	6
відсотків до кількості  найманих працівників підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності	16,8	22,0	25,8	26,1	26,3

За підсумками 2008р. в  Харківській області на 10 тис. осіб наявного населення припадало 81 мале підприємство, що більше ніж у минулому році на 1 одиницю. Найбільша кількість малих підприємств на 10 тис. осіб наявного населення зосереджена в м. Харкові (126 підприємств). Найбільша середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах за даний період становила  144163 осіб у 2006 році.

Табл. 2. - Питома вага малих підприємств в загальній кількості підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності по Харківській області[11].

Отже, найбільша питома вага малих підприємств в загальній кількості підприємств - суб'єктів підприємницької діяльності за даний період склала 86,9% у 1999 році, і найменша – 84,7% у 2000 році.

Табл. 3. - Питома вага малих  підприємств у загальній кількості підприємств-суб'єктів підприємницької діяльності за основними видами економічної діяльності[11].

(У % до загальної кількості підприємств - суб’єктів підприємницької діяльності)

	2000	2005	2006	2007
Всього	84,7	86,4	86,0	85,9
Сільське господарство, мисливство, лісове господарство	34,6	65,5	69,5	71,3
Рибальство, рибництво	82,4	92,0	90,9	93,5
Промисловість	81,0	83,5	82,0	81,4
Добувна промисловість	50,0	77,4	77,1	85,2
Переробна промисловість	81,6	84,5	82,8	82,2
Виробництво та розподілення електроенергії, газу та води	50,0	60,5	62,3	61,2
Будівництво	85,5	89,1	87,6	86,4
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку	89,2	82,2	81,4	80,9
Діяльність готелів  та ресторанів	95,3	96,5	96,9	95,9
Діяльність транспорту та зв'язку	80,0	88,5	86,9	87,0
Фінансова діяльність	84,6	83,4	79,3	84,9
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	92,1	95,2	95,0	95,1
Освіта	85,9	87,4	89,0	90,3
Охорона здоров'я та надання  соціальної допомоги	95,3	95,4	96,1	95,9
Надання комунальних  та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	91,6	91,8	92,9	91,9

Як висновок до табл. 3. (з урахуванням додатку) можна сказати, що найбільша кількість малих підприємств зосереджена у невиробничій сфері -  71,4% (від якої 43,2% - торгівля, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; 39,5% - операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям та ін.)

Табл. 4. - Частка середньорічної кількості найманих працівників малих підприємств у загальній кількості найманих працівників за видами економічної діяльності[12].

(відсотків)

	2000	2005	2006	2007	2008
Усього   у тому числі	16,8	22,0	25,8	26,1	26,3
сільське господарство, мисливство, лісове господарство	3,4	10,5	13,5	15,6	16,4
промисловість	9,8	13,4	14,9	14,8	14,9
будівництво	35,3	37,4	43,2	43,9	43,9
торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів  особистого вжитку	55,0	31,4	46,9	43,2	42,3
діяльність готелів  та ресторанів	59,9	61,9	65,6	65,7	66,0
діяльність транспорту та зв'язку	5,4	6,5	7,2	7,3	7,5
операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг та надання послуг підприємцям	28,2	49,7	48,1	51,0	51,8
освіта	38,3	31,5	29,2	31,7	32,3
охорона здоров'я та надання  соціальної допомоги	63,9	48,4	49,9	49,8	51,2
надання комунальних  та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту	40,6	37,9	40,9	35,4	27,4

На підприємствах малого бізнесу зайнято 141,9 тис. осіб, що становить 26,5% кількості зайнятих в усіх галузях  економіки області. Із загальної  кількості працюючих на малих  підприємствах 25,6% зайнято на підприємствах, які займаються торгівлею, ремонтом автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, 24,3% - операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 21,8% - промисловістю, зокрема, 20,8% - переробною промисловістю.

У 2008р. обсяг реалізованої продукції, робіт та послуг малим  бізнесом (у діючих цінах) склав 28271,4 млн.грн., що становить 19,2% загального обсягу реалізації у економіці області. Загальна сума операційних витрат з  реалізованої продукції (робіт, послуг) становила 28907,5 млн.грн. (20,1% загальних операційних витрат з реалізованої продукції (робіт, послуг) області).

У 2008 році в результаті господарської діяльності суб'єкти малого підприємництва Харківської  області отримали від'ємний фінансовий результат (сальдо) від звичайної діяльності до оподаткування у сумі 500828,2 тис.грн.

У цілому по області протягом 2008 року прибутково працювало 59,6% малих підприємств (загальна сума прибутку складає 2093309,6 тис.грн.), збитково - 40,4%. (загальна сума збитку - 2594137,8 тис.грн.).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Стан малого підприємництва в зарубіжних країнах

Мале підприємництво відіграє винятково важливу роль в економічному і соціальному  житті багатьох країни світу США, Японії, Франції, Італії та ін.

Так, в 1986-2005 рр. невеликі фірми США робили більше 40% валового національного продукту і половину валового продукту приватного сектору.

У окремих сферах економіки  малі підприємства домінують. Так, на їхню частку оптової торгівлі доводиться - 86% валового продукту приватного сектору, у сфері обслуговування - 81%, у будівництві - 80%, у фінансовій сфері - 60%, у роздрібній торгівлі - 55%, в обробній промисловості - 21%.

Особливо важливу роль малий бізнес відіграє у вирішенні  проблем зайнятості: у 80-і роки 80% усіх нових робочих місць були створені дрібними підприємствами. Більше 100 млн. американців прямо або побічно заробляють засоби для існування завдяки малому підприємництву. Держава ж одержує мільярдні суми прибутків у вигляді податків із прибутку дрібних підприємств.

Процес розгортання  малих підприємств тісно зв'язаний із галузевою специфікою й економічними механізмами, що діють у тієї або  іншій країні. З цієї причини при оперуванні цифровими показниками і порівнянні досвіду розвитих капіталістичних країн із процесом формування малої економіки в Росії варто пам'ятати про розходження в рівнях розвитку інституціональної і виробничої інфраструктур, у галузевій структурі національного господарства, тобто необхідно враховувати соціокультурні особливості використовуваного досвіду.

У політиці уряду США  як і в багатьох інших розвинених капіталістичних країнах допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Дрібні підприємства стали своєрідним індикатором загального стану справ  в економіці. Невеликі підприємства найбільш чуйно реагують на зміну господарської кон'юнктури, падіння або підвищення норми прибули в галузях економіки. Хвиля розорень або утворення нових компаній зароджується передусім в немонополізованому секторі і лише пізніше, набравши силу, докочується до більш великих фірм, відбиваючись на їх діяльності.

В умовах погіршення відтворювання великі компанії 
знаходять  "віддушину" у вигляді експорту капіталу. Дрібні фірми, як правило, не мають такої можливості.

Це змушує їх для виживання  інтенсивно переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті з них, хто в обстановці 70-х початку 80-х років зуміли пристосуватися - вижили, інші - просто розорилися. Однак, в свою чергу, розвиток малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім тією роллю і функціями, які малий бізнес виконує.

Дрібні і середні  підприємства грають помітну роль в  зайнятості, виробництві окремих  товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами. Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з напрямами досліджень, що устоялися. 

До того ж малі фірми  прагнуть як можна швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім з точки зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення (знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться фірмами малого і середнього підприємництва.

Відношення нововведень  до витрат на наукові дослідження  і розробки малих підприємств  в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу, використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і матеріальними ресурсами.