Економіка підприємства. 2

Вступ

   В Україні  з 1 січня 2004 року діяльність підприємства регулюється Господарським кодексом України, з надбанням чинності господарського кодексу втратили силу закони України про:

                    1. Про підприємництво;

                    2. Про підприємства.

    Законом України "Про господарські товариства " передбачена можливість створення різних форм об'єднань підприємств. Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни тощо за галузевим і територіальним принципами, зберігаючи при цьому права юридичної особи.

    В умовах становлення ринкових відносин вивчення економіки підприємства набуває особливої актуальності, оскільки саме підприємство є основним суб’єктом господарської діяльності країни. Підприємства як самостійні ланки економіки виробляють продукцію,

надають різноманітні послуги як з метою задоволення потреб населення, так і для власного виробництва. Сучасне підприємство — це складна система, що об’єднує і використовує різноманітні ресурси: людські, матеріальні, фінансові, інформаційні тощо. Ефективне управління підприємствами неможливе без вивчення їх сутності та взаємозв’язків. Від того, як підприємства використовують власні ресурси, наскільки якісною та конкурентоспроможною є вироблена ними продукція, як вони здійснюють інноваційні перетворення, значною мірою залежать добробут населення й економічна могутність держави загалом.

      Основною ланкою  економіки країни є підприємство  як відносно відокремлена економічна  система з чітко визначеними  орієнтирами  та критеріями діяльності, яка регулюється державою. Прийняття управлінських рішень у будь - якій сфері діяльності, передбачає глибокий аналіз виробничо-господарських, фінансових, соціально-політичних явищ та процесів, причини та можливості їх зміни для вибору найбільш ефективних важелів адаптації та цільової трансформації.

      А отже, підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання створений компетентними органами державною владою або органами місцевого самоврядування для задоволення суспільних та особистих потреб  шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідницької, торгівельною та іншою господарською діяльністю.

         З розвитком ринкових відносин в Україні розвиваються і форми підприємницької діяльності. Для того щоб успішно працювати в умовах ринкової конкуренції та реалізовувати значні фінансово-промислові проекти підриємствам уже недостатньо функціонування в рамках окремих розрізнених господарських товариств, і тому вони прагнуть об'єднуватись у групи підприємств за галузевим, територіальним чи іншим принципом. Такі об'єднання підприємств називають господарськими об'єднаннями.

   Господарські об’єднання -  це такий вид об’єднання підприємства який на добровільних засадах вирішує об’єднати свою маркетингову та промислову діяльність.

  Функції господарських об’єднань  :

1. Вирішення спільних питань соціально економічного розвитку ;
2. Захист прав та інтересів підприємницьких об’єднань;
3. Виконання за необхідності планових функцій, якщо не передбачено статутом;
4. Здійснення єдиної науково - технічної політики, щодо контролю якості продукції технологічного рівня виробництва та ефективного використання потужності;
5. Виконання завдань виконавчим договором, статутом, актом про створення об’єднання.

Розділ 1.  Підприємство як суб’єкт господарювання

1.1. Значення та ознаки підприємства

     Будь - яка  господарська діяльність передбачає  необхідну суму знань і вмінь  для її організації та підтримки  конкурентоспроможності  в умовах  зміни внутрішнього і зовнішнього  економічного середовища. Необхідна система знань для здійснення господарської діяльності ґрунтується на загальній теорії наукового пізнання та економічной теорії, які вивчають можливості, тенденції, закономірності становлення та розвитку економічних систем різного типу через дослідження об’єктивних передумов і реалій такої діяльності. Саме ці теоретичні засади є методологічною основою економічної господарської діяльності підприємства, зорієнтованого на дослідження їх як економічної системи в цілому та за структурними елементами. У процесі набуття знань та вмінь виділяють  об’єкт та суб’єкт пізнання. Для аналізу господарської діяльності підприємств об’єктом дослідження є підприємство, економічна система, середовище господарювання, господарська практика з техніко – економічними, матеріально - речовим і соціально – економічним змістом. Суб’єкт пізнання – це підприємець, бізнесмен, менеджер чи будь – яка група зацікавлених людей.

     Домінуюче місце серед суб'єктів господарського права належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

    Усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються виходячи з економічного та правового становища підприємства.

     Поняття "підприємство" є узагальнюючим, або збірним.

     Підприємство – це  організаційно відокремлена й економічно самостійна ланка виробничої сфери господарства країни, що спеціалізується на виготовлені продукції, виконані робіт та наданні послуг.

      Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства.

    Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ст. 1 Закону України "Про господарські товариства ", уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

    Основні елементи правового середовища стоверення та функціонування підприємств Рис.1.1.

     Закон встановлює, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України. Ця організаційна ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської ("бізнесової") організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення "основна ланка", з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою.

     Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

 Підприємство має такі ознаки:

1. Має право юридичної особи;
2. Має мету одержання прибутку;
3. Здійснення виробниче  наукового дослідження та комерційну діяльність;
4. Здійснювати будь – які види діяльності, якщо вони не заборонені законодавством;
5. Не має у своєму складі інших юридичних осіб;
6. Має розрахунки та інші рахунки в закладах банку;
7. Це самостійний господарський об’єкт;
8. Має самостійний баланс;
9. Основна організаційна ланка народного господарства;
10. Має печатку зі своєю назвою.

    Будь-яке підприємство як юридична особа визначається за такими ознаками: 1.Організаційна єдність. Підприємство — це відповідним чином організована господарська діяльність із певною структурою управління і визначеними принципами внутрішньої побудови. 2.Відокремлення майна. Будь-яке підприємство має власні верстати, устаткування, машини, технологічні пристрої, матеріали, паливо тощо, якими володіє, розпоряджається і користується у виробничому процесі. 3.Майнова відповідальність.

1.2 Значення об’єднання підприємств

     Об'єднання підприємств здійснюється на добровільних засадах з метою спільної діяльності на основі комерційного розрахунку та самофінансування. Необхідність створення в нашій країні об'єднань була визнана ще наприкінці 60-х років. Пізніше були прийняті перші спроби створення виробничих і науково-виробничих об'єднань.

     У відповідності з українським діючим законодавством підприємства можуть об'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству. В зв'язку з цим, однією із важливих функцій Антимонопольного комітету України є проведення аналізу діяльності існуючих і створюванних об'єднань підприємств, для виявлення, запобігання, обмеження та недопущення в їх діяльності монополізму.

     Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на території інших держав.

     Підприємства, що входять до складу об'єднань, також зберігають за собою статус юридичної особи і не змінюють форми власності. Об'єднання не відповідають за зобов'язаннями підприємств, що входять до його складу і, навпаки, підприємства - члени об'єднань несуть субсідіарну відповідальність за зобов'язанням останніх, тобто якщо об'єднання не в змозі виконати свої зобов'язання, то ці зобов'язання виконують підприємства засновники. Умови, розміри та порядок такої відповідальності визначаються, як правило, в межах внеску кожного із засновників у статутний фонд, що відображається у засновницьких документах.

      Об'єднання виконує тільки ті функції і має тільки ті поноваження, які йому делегували підприємства - учасники.

   Об’єднання підприємств є господарська організація утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних проблем.

   Об'єднання підприємств  утворюються на невизначений  строк або як тимчасові об'єднання.

     За учасниками об'єднання зберігається право виходу з його складу із збереженням взаємних зобов'язань і договорів, укладених із іншими підприємствами і організаціями.

Основним принципом у взаємовідносинах між учасникми об'єднання є  добровільність при створенні об'эднання. Юридичною формою її виразу є засновницький  договір і затверджений всіма  членами об'эднання статут.

      Об’єднання створюються для спільного вирішення задач, що стоять перед його учасниками, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі об'єднання зусиль та засобів, організації спільної діяльності, розподілу праці, спеціалізації і кооперації, а також в цілях проведення інших заходів виробничого, комерційного чи природоохоронного характеру.

       Об'єднання підприємств в межах делегованих йому повноважень може від свого імені укладати договори, користуватися послугами кредитно-банківських установ, здійснювати експортно-імпортні операції та інші види зовнішньоекономічної діяльності, проводити операції на фондовому ринку.

       Об'єднання може створювати підприємства (фірми, центри, виробництва) для надання його учасникам виробничих, транспортних, технологічних, комерційних, проектно-конструкторських, зовнішньо-торгівельних, юридичних, інформаційних, консультативних і інших послуг; організовувати підготовку і підвищення кадрів, прокат обладнання, фірмове обслуговування споживачів продуктів учасників, інші роботи; здійснювати заходи соціального розвитку, поліпшення житлово-побутових умов робітників підприємств і структурних підрозділів, що увійшли в об'єднання.

      Об'єднання здійснює право володіння, використання, розпорядження закріпленим за ним майном, до складу якого відноситься також майно, передане об'єднанню підприємствами-засновниками.

      До числа основних видів об'єднань підприємств входять:

1. асоціації,
2. корпорації,
3. консорціуми,
4. концерни,
5. холдінги,
6. конгломерати,
7. фінансово-промислові групи,
8. франчайзинг.

     Відповідно до чинного законодавства господарські об'єднання поділяються на договірні і статутні. До договірних об'єднань законодавець відносить асоціації та корпорації, а до статутних - консорціуми і концерни.

      І. Договірні об’єднання.

   Основним у правовому становищі договірних об'єднань, що відрізняє їх від статутних, вважається принцип добровільного членства. По-перше, підприємства добровільно входять до цих об'єднань як їх засновники або члени. По-друге, підприємства-члени на свій розсуд (згідно з власними рішеннями) можуть вийтизіскладу діючого договірного об'єднання. У випадках виходу зберігають силу взаємні зобов'язання і укладені договори підприємств з об'єднанням і між собою. Це загальне правило.

      Право самостійного виходу з об'єднання не поширюється на чотири категорії суб'єктів права, що входять до складу об'єднання:

1)Самостійні підприємства, що ввійшли  до складу об'єднання до 1 квітня 1991 р. можуть вийти з нього за згодою власника майна (уповноваженого органу) і з участю трудового колективу.

2)Аналогічний порядок виходу  встановлений для структурних  підрозділів (одиниць) об'єднань. При виході цим суб'єктам надаються  права підприємств. 

3)За згодою об'єднання має  право вийти з його складу  підприємство, яке створене об'єднанням (ст.27 Закону "Про власність").

         ІІ. Статутні об’єднання.

    Особливості правового становища статутних об'єднань полягають у тому, що:

- засновниками їх є власники  і уповноважені органи, а не  самі підприємства. Зокрема, це  стосується державних концернів і корпорацій. Так, українські корпорації та концерни загальнодержавної власності створюються, реорганізуються та ліквідуються рішеннями Кабінету міністрів України (декретами, постановами). Склад членів і статути цих об'єднань затверджують відповідні галузеві міністерства і держкомітети. Статутні об'єднання галузевого масштабу створюють безпосередньо галузеві міністерства і держкомітети (Мінтранс, Держкомвуглепром, Мінзв'язку). Територіальні статутні об'єднання комунальної власності створюються, реорганізовуються і ліквідовуються відповідними радами народних депутатів чи держадміністраціями (наприклад, державна корпорація "Київміськбуд);

      1.3 Сутність  об’єднання підприємств 

     Відповідно до законодавства підприємства у своїй господарській діяльності можуть об’єднуватися. У сучасному західному законодавстві, а також в юридичній літературі об’єднання підприємств називаються: «групи компаній», «об’єднані підприємства», «товариства товариств», «консорціум», «концерн». Такі назви, як «картель», «синдикат», «трест», вживаються дедалі менше. Слід зазначити відсутність ідентифікації в національних законах. Для позначення головного підприємства в групі використовуються терміни: «контролююче», «материнське». Підприємства залежні, підпорядковані переважно визначаються як «залежні», «дочірні», «пов’язані» або філії.

       Глобалізація й ускладнення економічних і фінансових зв’язків, що почалися в 60-х роках, посилили процеси створення об’єднань підприємств, з’являються транснаціональні корпорації і банки (ТНК, ТНБ).

     Сутність об’єднань підприємств полягає в тому, що домінування чи підпорядкування визначаються володінням установчим, або пайовим, капіталом.

          Юридичне оформлення підприємницьких відносин в об’єднаннях може будуватися на принципах субординації і координації. Економічне співробітництво, побудоване на принципі субординації, звичайно визначається підписаним договором. У ньому головне підприємство контролює залежні підприємства через володіння більшістю голосів на їхніх загальних зборах. У групах підприємств, заснованих на координаційних принципах, підпорядковані і головне підприємства об’єднані на ґрунті загальних економічних інтересів. В англосаксонських країнах їх називають консорціумами.

       За законом ФРН визначені три форми правових відносин об’єднань підприємств.

    Перша — пов’язані підприємства, відносини між якими виникають у тому разі, коли першому підприємству належить більшість акцій другого юридично самостійного підприємства. Отже, друге підприємство перебуває у володінні першого. Якщо ж перше підприємство володіє більшістю голосів у другому підприємстві, то воно «розглядається як таке, що управляється більшістю голосів».

    Друга форма пов’язаних підприємств — це залежні і головне підприємства. Залежними підприємствами є юридично самостійні підприємства, що перебувають під прямим або непрямим впливом головного підприємства. Останнє може мати більшість паїв у залежному підприємстві.

      Третя форма передбачає утворення концерну. Кілька залежних підприємств об’єднуються під єдиним керівництвом головного підприємства, при цьому вони стають підприємствами концерну.

1.4 Мета створення та функції

   Підприємства, що входять до складу об'єднань, також зберігають за собою статус юридичної особи і не змінюють форми власності.

   Об'єднання виконує тільки ті функції і має тільки ті повноваження, які йому делегували підприємства-учасники.

   Об’єднання створюються для спільного вирішення задач, що стоять перед його учасниками, підвищення ефективності використання матеріальних, фінансових та інших ресурсів на основі об'єднання зусиль та засобів, організації спільної діяльності, розподілу праці, спеціалізації і кооперації, а також в цілях проведення інших заходів виробничого, комерційного чи природоохоронного характеру.

      Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов'язкових платежів.

     Його головна задача — задовольняння суспільних потреб у продукції (роботах, послугах) і реалізація на основі отриманого прибутку економічних і соціальних інтересів трудового колективу і власника майна.

     Цільова функція підприємства — максимізація доходу (прибутку), є його довгостроковою метою, за для якої воно може в деяких випадках на короткий строк прагнути до росту обсягу виробництва, дотримуючи якої-небудь ринкової тактики чи навіть тимчасово скорочувати виробництво.

     Підприємство вважається створеним і здобуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, здійснюваної як правило, за місцем перебування у виконавчому комітеті відповідного Ради народних депутатів, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

    Предметом діяльності Підприємства є:

-          організація і ведення рослинництва і тваринництва, включаю-чи виробництво промислової сировини і насіннєвого матеріалу;

-          переробка  й обробка сільськогосподарських  продуктів, а та-кож наступна  торгівля ними;

-          здійснення  торгівлі сільськогосподарськими машинами, уста-ткуванням і предметами сільськогосподарського призначення всіх видів, а також надання послуг, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом і супутніх йому;

-          виконання  робіт зі збереження і транспортування  сільськогос-подарських продуктів, сировини, устаткування, матеріалів і т.д. з використанням усіх придатних шляхів, техніки і транспортних за-собів як внутрішньодержавного так і міжнародного підпорядкуван-ня;

-          організація  і фінансування робіт з модернізації  виробництва на сільськогосподарських підприємствах України;

-          надання маркетингових, рекламних  та посередницьких, серві-сних, консультаційних  та інших комерційних послуг;

-          організація оптової і роздрібної  торгівлі на території України  і за кордоном як за вільно конвертовану, так і за національну валюту;

-          здійснення зовнішньоторговельних  операцій;

-          інвестування власних і позикових  засобів у різні галузі госпо-дарства,  в тому числі через створення  підприємств з іноземними ін-вестиціями, торгових фірм, участь в асоціаціях, концернах, консор-ціумах і торгових домах.

          Основні компоненти:

• Конкуренти
• Свобода власності ( вільни ринкі )
• Підприємства.

   Господарські об’єднання - це такий вид об’єднання  підприємства, який на добровільних засадах вирішує об’єднати свою промислову та маркетингову діяльність.

Функції та компетенція господарського об'єднання,

  Господарському об'єднанню властиві такі функції

- виконання завдань,  визначених договором, статутом, актом про створення об'єднання (промислова діяльність, будівництво, транспортна діяльність та ін.);

- вирішення спільних  для групи підприємств питань, зокрема, питань соціально-економічного  розвитку;

- проведення спільної  для галузі науково-технічної  політики (поліпшення якості продукції, підвищення технічного рівня виробництва, ефективне використання потужностей, Зовнішньоекономічна діяльність і т.ін.);

- виконання при необхідності  планових функцій, якщо це передбачено  статутом або установчим договором;

-захист прав та інтересів підприємств об'єднання тощо.

   Господарські об'єднання реалізують такі повноваження:

- приймають рішення про  створення, реорганізацію і ліквідацію  підприємств і організацій;

- затверджують статути  даних суб'єктів або положення  про них;

- контролюють дотримання підприємствами статутів (положень);

- вживають заходів до керівників  підприємств у випадках порушення  статутів (положень);

- здійснюють контроль за ефективним  використанням і збереженням  майна, закріпленого за підприємствами;

-укладають і розривають контракти з керівниками підприємств;

     В умовах ринкової економіки підприємства можуть створювати різні за галузевим, територіальним та іншими принципами і цілями добровільні об’єднання. Такі об'єднання підприємств визначаються у теорії господарського права як господарські об'єднання, які слід відрізняти від господарських товариств, що є підприємствами, а не об'єднаннями. Наведене визначення з юридичної точки зору означає, що господарське об'єднання - це один із видів організаційної структури бізнесу. Підприємства, які ввійшли до об'єднання, є його членами або учасниками. Об'єднання має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства.

      По-перше, підприємства консолідуються у групи-об'єднання на основі певних матеріальних (економічних) інтересів (спільність інтересів). Закон "Про господарські товариства" визначає їх відкритим переліком. Це об'єднання виробничої, науково-технічної, комерційної діяльності членів об'єднання, централізація управлінських, координаційних функцій тощо.

        Матеріальні інтереси як основа об'єднання визначаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об'єднання. Єдність матеріальних інтересів членів як основа об’єднання – це його економічна ознака.

      По-друге, об'єднання як суб'єкт господарського права має майно юридично відособлене від майна членів об'єднання. Майном об'єднання є:

а) основні фонди і оборотні кошти, передані членами об'єднання на його баланс згідно з договором чи статутом;

б) майно набуте об'єднанням у результаті господарської діяльності;

в) майно створених об'єднанням підприємств.

        Майно даного суб'єкта є колективною власністю, право на частку в якій належить членам об'єднання. Але розмежовується відповідальність об'єднання і його членів як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного. Договором (статутом) можуть бути передбачені винятки з цього правила. Після припинення діяльності об'єднання майно, яке залишилося після задоволення вимог кредиторів, розподіляється між його колишніми членами. Порядок розподілу (як правило, відповідно до часткової участі) визначається договором або статутом. Цю ознаку об'єднання можна вважати економіко-юридичною ознакою.

       Третьою ознакою об'єднання є особлива (складна) правосуб'єктність. Членами об'єднання можуть бути лише підприємства - юридичні особи, кожне з яких при входженні до об'єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі Закону "Про господарські товариства", тобто підприємства як члени об’єднання залишаються самостійними суб’єктами господарського права. З іншого боку, об’єднання підприємств також є самостійним суб’єктом права. Властивості об’єднання: об'єднання створюється і реєструється як суб'єкт права; діє на основі договору і статуту; володіє майном, яке юридично відособлене від майна членів об'єднання; має самостійний (власний) і зведений (спільний для членів) баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своєю назвою, і є юридичною особою. Реєстрація об'єднання як суб'єкта права здійснюється у тому ж порядку, який встановлено для підприємства.