Зміст

Зміст 2

Вступ 3

1. Інформаційний розділ 6

1.3. Дерево цілей курсової  роботи 10

Кошторис  витрат пов’язаний з втіленням проектних  рішень 11

Розрахунок  економічної ефективності розроблених пропозицій 11

2. Аналітичний розділ 12

Нормування  праці 30

. Методи встановлення норм праці 30

4. Економічний розділ 55

Висновки 57

Список  використаної літератури 58

Вступ

     З розвитком науково-технічного прогресу немаловажну роль грає можливість безпечного виконання людьми своїх трудових обов'язків. У зв'язку із цим була створена й розвивається наука про  безпеку праці й життєдіяльності  людини.

     Охорона здоров'я трудящих, забезпечення безпеки  умов праці, ліквідація професійних  захворювань і виробничого травматизму  становить одну з головних турбот людського суспільства. Звертається  увага на необхідність широкого застосування прогресивних форм наукової організації  праці, відомості до мінімуму ручної, малокваліфікованої праці, створення  обстановки, що виключає професійні захворювання й виробничий травматизм .

     На  робочому місці повинні бути передбачені  міри захисту від можливого впливу небезпечних і шкідливих факторів виробництва. Рівні цих факторів не повинні перевищувати граничних  значень, застережених правовими, технічними й санітарно-технічними нормами. Ці нормативні документи зобов'язують до створення на робочому місці умов праці, при яких вплив небезпечних  і шкідливих факторів на працюючим  або усунуто зовсім, або перебуває  в припустимих межах.

      Працездатність  визначається здатністю людини виконувати певну роботу протягом заданого часу і залежить від чинників як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру (статі, віку, стану здоров'я, рівня  кваліфікації, умов, за яких відбувається праця тощо).

      Відповідно  до рекомендацій МОП визначають такі основні фактори виробничого  середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва:

      • фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утримуванням вантажів, натисненням на предмет праці  або важіль управління механізмом протягом певного часу). Розрізняють такі види фізичного зусилля: незначне, середнє, сильне і дуже сильне;

      • нервове напруження (складність розрахунків, особливі вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя  і здоров'я людей під час  виконання робіт, особлива точність виконання). Є такі види напруження: незначне, середнє, підвищене;

      • робоче положення (положення тіла людини і його органів відносно засобів  виробництва). Розрізняють робоче положення  обмежене, незручне, незручно-стиснене і дуже незручне;

      • монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних операцій, дій, циклів). Монотонність може бути незначна, середня, підвищена;

      • температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні (градуси за Цельсієм, відсоток вологості, калорії на 1см² за хвилину). Стадії впливу зазначених факторів поділяються на: незначні, підвищені або знижені, середні, високі, дуже високі;

      • забруднення повітря (вміст домішок  в 1м³ або літрі повітря і їх вплив на організм людини). Ступінь забруднення повітря може бути незначний, середній, підвищений, сильний, дуже сильний;

      • виробничий шум (частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах). Розрізняють  помірний, підвищений і сильний шум;

      • вібрація, обертання, поштовхи (амплітуда  на хвилину, градуси і кількість  обертів або поштовхів за хвилину). Є такі рівні значень указаних факторів: підвищені, сильні, дуже сильні;

      • освітленість у робочій зоні (в  люксах). Освітленість може бути нормальна, недостатня або осліплююча. 

     На  працездатність людини також впливають  особистісні фактори: її настрій, ставлення  до праці, стан здоров'я та ін. Фактори  виробничого середовища мають психологічні і фізіологічні межі. Психологічна межа характеризується певними нормативами, перевищення яких викликає у працюючих відчуття дискомфорту. Фізіологічна межа характеризується такими нормативами, перевищення яких потребує припинення роботи. Кожний із цих факторів виробничого середовища діє відокремлено, і його вплив ураховується окремо під час атестації і паспортизації робочого місця.

     Метою даної роботи є дослідження умов праці та атестація робочого місця  з метою пошуку шляхів вдосконалення  умов праці та економічної ефективності трудової діяльності. 

1. Інформаційний  розділ

1.1 Значення організації  праці на робочому  місці

      Важливим  елементом організації праці  на підприємстві є вдосконалення  планування, організації і обслуговування робочих місць з метою створення  на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної праці.

      Робоче  місце — це зона трудової діяльності робітника, або групи робітників, оснащена всім необхідним для успішного  здійснення роботи. Водночас це первинна ланка виробничої структури підприємства, яка може функціонувати відносно самостійно.

      Організація робочого місця — це система заходів  щодо його планування, оснащення засобами і предметами праці, розміщення в  певному порядку, обслуговування й  атестації.

      Планування  робочого місця передбачає раціональне  розміщення у просторі матеріальних елементів виробництва, зокрема  устаткування, технологічного та організаційного  оснащення, а також робітника. Робоче місце має робочу, основну і  допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.

      Велике  значення має раціональне технологічне й організаційне оснащення робочих  місць, що передбачає забезпечення їх основним технологічним устаткуванням, технологічним і організаційним оснащенням (інструментом, пристроями, допоміжними матеріалами, запасними  частинами та устаткуванням для  їх зберігання і розміщення, а також  засобами сигналізації, освітлювальною апаратурою, робочими меблями, тарою  тощо).

      Оснащення робочих місць масових професій може здійснюватися за типовими проектами, в яких ураховані необхідні рекомендації щодо оснащення і планування робочих  місць даного виду. Використання типових  проектів сприяє впровадженню досягнень  науки і передового досвіду в  процесі організації робочих  місць, знижує трудомісткість роботи, дозволяє підвищити рівень організації  трудових процесів.

      Робочі  місця класифікують за такими параметрами, як професія та кількість виконавців, ступінь спеціалізації, рівень механізації, кількість устаткування, характер розміщення в просторі.

      Залежно від кількості виконавців розрізняють  індивідуальні та колективні робочі місця. Індивідуальне робоче місце  призначене для роботи одного працівника протягом зміни. Колективне робоче місце  призначене для здійснення процесу  праці одночасно кількома робітниками (бригадою).

      Залежно від кількості устаткування розрізняють  одноверстатні та багатоверстатні  робочі місця. Останні характеризуються тим, що робітник у певній послідовності  здійснює виробничий процес на кількох  одиницях технологічного устаткування.

      За  ступенем спеціалізації розрізняють  універсальні та спеціалізовані робочі місця, а за ступенем механізації  — робочі місця з ручними, машинно-ручними, машинними, автоматизованими й апаратурними трудовими процесами.

      Робочі  місця за характером розміщення в  просторі бувають стаціонарними (робоче місце токаря, коваля, вагранника) і  рухомі (робоче місце водія, машиніста  крана).

      Велике  значення в організації праці  має обслуговування робочих місць, тобто забезпечення їх протягом робочої  зміни сировиною, матеріалами, заготівками, транспортними засобами, послугами  ремонтного характеру тощо.

      Обслуговування  робочих місць здійснюється за такими функціями:

      • енергетична — забезпечення робочих  місць електроенергією, стисненим  повітрям, парою, водою, а також опалення виробничих приміщень;

      • транспортно-складська — доставка предметів праці до робочого місця, вивезення готової продукції  і відходів виробництва, зберігання, облік і видача матеріалів, сировини та інших цінностей;

      • підготовчо-технологічна — розподіл робіт за робочими місцями; комплектування технічної документації; підготовка інструменту та допоміжних матеріалів; інструктаж виконавців щодо передових  методів праці;

      • інструментальна — зберігання, застосування, комплектування і видача на робочі місця всіх видів інструменту, пристроїв, технологічного оснащення;

      • налагоджувальна — налагодження і регулювання технологічного устаткування;

      • міжремонтна — профілактичне  обслуговування; • контрольна —  контроль якості сировини, напівфабрикатів  і готових виробів;

      • облікова — облік бракованої продукції  та аналіз причин браку, профілактичні  заходи для підвищення якості продукції  та ін.

      Всі ці функції мають виконуватися безперебійно і в певних організаційних формах, таких як стандартне, планово-попереджувальне, чергове обслуговування робочих  місць.

      Для забезпечення збалансованості між  кількістю робочих місць і  наявними трудовими ресурсами, раціональнішого  використання резервів виробничого  потенціалу та підвищення продуктивності праці застосовують атестацію і  паспортизацію робочих місць. 

1.3. Дерево цілей курсової  роботи

2. Аналітичний розділ

2.1 Аналіз існуючої  системи організації  праці робочого  місця менеджера

Призначення та характеристика робочого місця.

Від того, яким чином  організоване робоче місце, багато в  чому залежить ефективність праці керівників усіх категорій незалежно від  тієї посади, яку вони займають. Завдання раціональної організації робочих  місць керівників включає в себе не тільки устаткування його усім необхідним відповідно до змісту та характеру  роботи, яка виконується, але й  раціональне його розміщення, створення  комфортних умов праці.

      Найкращий варіант організації робочого місця, як і в інших сферах діяльності, може бути визначений лише за умови  детального аналізу тієї роботи, яка  виконується інформаційним працівником. До цього виду працівників можна  віднести менеджерів, керівників та інших  осіб, робота яких пов’язана тим  чи іншим чином з обробкою інформації.

      Праця менеджера - це не лише суто розумова діяльність. У процесі виконання своєї  роботи керівник працює на комп’ютері, користується телефоном, факсом, модемом, технікою для множення документів. Його праця - це безліч різних рухів, простих  та складних, таких, які виконуються  лише один раз, та таких, які повторюються багато разів, які потребують уваги  або виконуються автоматично.

      В більшості випадків робота керівника  проходить за розрахунками та роботою  на комп’ютері. Але сидяча робота сама по собі є стомлюючою через те, що пов’язана з постійною статичною  напругою м’язів та багатьма іншими шкідливими для організму явищами, які виникають  через відносно нерухливе положення тіла. Ось чому праця керівника потребує раціональної організації робочого місця.  

     Оснащення робочого місця.

     Робоче  місце менеджера обладнують технічними засобами відповідно до видів робіт, які виконує менеджер. На робочому місці менеджера повинні бути: засоби для складання і копіювання текстових документів, виконання  креслярських робіт, зберігання і пошуку документів, обробки документів, адміністративного  зв”язку і сигналізації, відображення аудіо та візуальної інформації, засоби обчислювальної техніки.

     Засоби  для складання і копіювання текстових документів: ПЕОМ, диктофони.

     Диктофони це прилади для магнітофонного записування усної мови і її відтворення з метою подальшої обробки.Диктофон має ряд важливих переваг – портативність,швидкий пошук на плівці необхідного запису,дистанційне управління,можливість зменшувати швидкість відтворення мови порівнянно з швидкістю,з якою був зроблений запис.

     Засоби  для використання креслярських робіт.У кабінетах деяких керівників (головних інженерів,конструкторів та ін.) використовується прилади для креслення,верстати,інструменти і пристрої.

     Засоби  зберігання і пошуку документів.До них належать обладнання для картотек і засоби для зберігання документів.

     До  засобів зберігання документів належать бокси для документів,обладнання для підвісного зберігання їх,папки-реєстратори тощо.

     Засоби  обробки документів.Ці засоби призначені,в основному,для виконання технічних операцій з обробки документів.На робочому місці керівника можуть бути корисними пристрої для скріплення і клеєння.

     Засоби  адміністративного зв”язку і сигналізації.Найважливіший елемент обладнання робочого місця менеджера – комплекс технічних пристроїв,які забезпечують зв”язок менеджера з абонентом як у межах підприємства,так і поза ним.До таких пристроїв належать акустичні і візуальні засоби пошукової сигналізації і виклику,а також телефонна апаратура.

      Просторова  організація робочого місця та порядок  на ньому технологічного і організаційного  оснащення, засобів  праці і готової  продукції.

      Розглядаючи загальні питання організації праці  керівника необхідно передусім  звернути увагу на те, наскільки  робоче місце відповідає основним вимогам, яким чином воно устатковане, відповідність  розмірів меблів антропометричним даним  працівника. Саме відповідність меблів антропометричним розмірам працівника забезпечує оптимальне робоче положення, а будь-яка невідповідність їх робить розумову працю важкою, продуктивність праці низькою, працівник швидко втомлюється.

      Робоче  місце керівника - кабінет або  частина загального приміщення, в  якому відбувається трудова діяльність і яке обладнане відповідно до змісту виконуваних робіт необхідними  знаряддями праці.

      Організація робочого місця менеджера передбачає:

• упорядкування і планування приміщення, в якому воно знаходиться;
• вибір і обладнання робочого місця засобами і предметами праці;
• розміщення предметів праці на робочому місці у певному по рядку.

      Робоче  місце керівника, який здійснює прийом працівників у службових і  особистих справах, проводить на робочому місці наради, приймає і  передає конфіденційну інформацію, розміщують, як правило, в окремому приміщенні (кабінеті).

      Для кабінету використовують кімнати з  природним освітленням прямокутної  форми з співвідношенням сторін 1 : 1,3 або 1:1,5 і гранично 1:2. Квадратні приміщення менш зручні для розміщення кабінету. Мінімальна висота кімнат - 3,25, ширина - 3 м.

      Площа кабінету повинна коливатися від 12 до 40 м2. Вона визначається функціями, суспільним становищем керівника і не повинна перевищувати розумних меж.

      Для фарбування стін кабінету використовують кольори, які сприятливо впливають  на нервову систему і поліпшують освітлення - слонової кістки, світло-жовтий, світло-голубий, світло-зелений, світло-бежевий.

      Робоче  місце керівника може бути у загальному приміщенні. При цьому його розташовують окремо від робочих місць підлеглих  і воно повинно займати більшу площу, ніж їх робочі місця. У деяких випадках робоче місце можна розміщувати  на підвищенні (платформі). Це забезпечує можливість спостереження за робочими місцями виконавців.

      З метою часткової візуальної і  звукової ізоляції робочого місця керівника  використовують стаціонарні і пересувні  перегородки, збірно-розбірні екрани, шафи, боксові розділювальні перегородки, декоративні рослини тощо.

      Планування  робочого місця менеджера передбачає раціональне відповідно до функціональних, гігієнічних, психофізіологічних і  естетичних вимог розміщення в кабінеті або іншому службовому приміщенні меблів, обладнання і технічних засобів.

      Крім  того, воно повинно виключати витрати  часу, пов’язані з недоцільним  переміщенням, забезпечувати умови  для раціонального виконання  менеджером своїх функцій і економне використання площі службового приміщення.

      До  набору меблів для робочої зони, як правило, входить двотумбовий  стіл, стіл-приставка, підйомно-поворотне  крісло, бокс для документів, шафа для  книг або кабінетна стінка. В робочій зоні можуть бути інші меблі і технічні засоби, які використовує менеджер у процесі роботи.

      При плануванні робочої зони менеджера  можна використати такі рекомендації:

• письмовий стіл слід розташовувати перпендикулярно до вікна;
• вхідні двері повинні бути в поні зору менеджера;
• бажано, щоб вікно було зліва;
• письмовий стіл і крісла повинні бути віддалені від джерела тепла;
• меблі, як правило, за спиною керівника не розмішують, але винятком можуть бути екран, демонстраційна дошка та ін.;
• якщо в одному кабінеті два робочих місця, то прохід між ними повинен бути не менше 100-120 см;
• якщо відчинені одна шафа, тумба, бокс чи ящик стола, вони не повинні перешкоджати доступу до інших шаф, боксів;
• робоче крісло, письмовий стіл і стіл приставку слід розмістити так, щоб не встаючи можна було дістати якомога більше предметів.

      У зоні нарад розміщують стіл для нарад  із стільцями (кріслами) і крісло для  головуючого. Залежно від площі  кабінету і чисельності працівників, які звичайно беруть участь у нарадах, ця зона може бути організована самостійно або суміщена з основною робочою  зоною. В останньому випадку стіл для нарад розміщують перпендикулярно  до письмового стола керівника. Кількість  крісел за таким столом не повинна  перевищувати 4-5 з кожного боку.

      На  автоматизованому робочому місці повинна  бути забезпечена інформаційна й  конструктивна сумісність використовуваних технічних засобів, антропометричних і психофізіологічних характеристик  людини.

      При організації робочого місця повинні  бути враховані не тільки фактори, що відбивають досвід, рівень професійної  підготовки, індивідуально-особистісні  властивості, але й фактори, що характеризують відповідність форм, способів подання  й уведення інформації психофізіологічним можливостям людини.

      При оптимізації процедур взаємодії  з технічними засобами в умовах автоматизації  ергономічні фактори виступають у якості основних, що спричиняються  ймовірносно-тимчасові характеристики й напруженість роботи. Ці фактори  є чутливими до варіацій індивідуально-особистісних властивостей менеджера.

      Робочі  меблі повинні бути зручної для  виконання планованих робочих операцій. Конструкція робочих меблів: стола, стільця має величезне значення для створення здорових умов і  високопродуктивної праці. Робочі меблі  конструюються з урахуванням  антропометричних даних людини, технічних  й економічних факторів.

      У комплекті робочих меблів велике значення мають конструкція виробничого  стільця, тому що від нього залежить поза працівника, а отже, і витрата  енергії й ступінь його стомлюваності. Робоче сидіння повинне мати необхідні  розміри, що відповідають антропометричним даним людини, і бути рухливим. Найбільш зручні стільці й крісла з регульованим нахилом спинки й висотою сидіння. Змінюючи висоту сидіння від рівня  підлоги й кут нахилу спинки, можна  знайти положення, найбільш відповідному трудовому процесу й індивідуальними  особливостям працівника.

      Як  правило, всі поверхні письмових  і робочих столів повинні бути  на рівні ліктя при робочому положенні людини. При виборі висоти стола необхідно враховувати, сидить людина під час роботи або коштує.

      Незручна  висота стола знижує ефективність роботи й викликає швидке стомлення. Відсутність  достатнього простору для колін  і ступень викликає постійне подразнення  працівника. Мінімальна робоча висота стола повинна бути не менш 725 мм. Як показує практика, для робочого середнього росту висота робочого стола приймається 800 мм. Для працівника іншого росту можна змінити висоту робочого стільця або положення його підніжки так, щоб відстань від предмета обробки до очей робітника по висоті було рівним приблизно 450 мм.

      Розміщення  технічних засобів і крісла менеджера  в робочій зоні повинне забезпечувати  зручний доступ до основних функціональних вузлів і блоків апаратури для  проведення технічної діагностики, профілактичного огляду й ремонту; можливість швидко займати й залишати робочу зону; виключення випадкового  приведення в дію засобів керування  й уведення інформації; зручну робочу позу й позу відпочинку. Крім того, схема  розміщення повинна задовольняти вимогам  цілісності, компактності й техніко-естетичної виразності робочої пози.

      Робоче  місце варто обладнати таким  чином, щоб рухи  працівника були б найбільш раціональні, найменш  стомлюючі.

      Сутність  нормування праці - встановлення об'єктивної величини витрат робочого часу в конкретних умовах. Для різних видів і характеру  корисної праці ці витрати знаходять  своє вираження в нормах праці: нормі  часу, нормі виробітку, нормі обслуговування, нормі продуктивності устаткування, нормативі чисельності працівників. 
 
 
 

Форми , методи та прийоми праці.

    У процесі управління менеджер здійснює ряд конкретних функцій, серед яких: організація і планування діяльності колективу і своєї власної  роботи;  розподіл завдань і інструктаж  підлеглих; контроль за ними; підготовка і читання звітів; перевірка й  оцінка результатів роботи; ознайомлення з усіма новинками у світі  бізнесу, техніки і технології, висування  і розгляд нових ідей і пропозицій; рішення питань, що виходять за межі компетенції підлеглих; знайомство з поточною кореспонденцією; відповіді  на і прийом відвідувачів; проведення зборів і представництво; заповнення форм звітності; ведення переговорів; підвищення кваліфікації.

    Виконуючи свої повсякденні обов'язки, менеджер спілкується з різноманітними категоріями  осіб.  Насамперед, це партнери, поводитись з ними потрібно коректно, не показуючи дратування.  Інша категорія людей, із якими доводиться спілкуватися, - керівники різноманітного рангу.  У розмовах із ними виражатися потрібно чітко і недвозначно, притримуватися тільки фактів або власних міркувань, коротко викладати думки.    З підлеглими спілкування повинно бути у вищій мірі довірчим і доброзичливим -  від них, як відомо у вирішальному ступені залежить доля менеджера.  І нарешті, менеджер постійно спілкується з колегами - керівниками інших підрозділів.  Прямого впливу на них він зробити не може і тут в особливій мірі потрібно вміти вести переговори, торгуватися і  переконувати.