Грошові реформи та їх особливості проведення в Україні

4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з курсу  «Гроші та кредит»,  «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн», «Центральний Банк та грошово-кредитна політика»  

на тему «Грошові реформи та їх особливості проведення в Україні»

Студентки факультету

ФБС, 3 курсу, 9 групи

денної форми навчання        _____________     Семенцова Тамара Михайлівна

Науковий керівник              ______________          Сундук Тетяна Федорівна

КИЇВ 2010

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………….…………………...3

1.      Поняття грошова реформа та її основні завдання……….…………..…..6

2.      Класифікація грошових реформ………………………………...…….…10

3.      Механізм проведення грошових реформ………………………..………14

4.      Досвід проведення грошових реформ у країнах світу………..……..…21

5.      Особливості проведення грошових реформ в Україні…………..….….29

Висновок…………………………………………………………………….…...34

Список використаних джерел…………………………………………………..36

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми. За словами Джона Мейнарда Кейнса, не існує і не може існувати "більш надійного" засобу, здатного цілком зруйнувати не тільки економіку, але і всю суспільну структуру держави, ніж розстроєна грошова система. З іншого боку, можна згадати слова відомого російського фінансиста і державного діяча, автора грошової реформи в Росії 1895-1897 років графа С.Ю. Вітте, що затверджував, що сила будь-якої держави, його міжнародний авторитет визначаються не кількістю гармат і чисельністю солдатів, а насамперед стійкістю його грошової одиниці. Ці слова не втратили свою актуальність і сьогодні.

Національна грошова система невіддільна від реального стану економіки країни. Вся багатогранність економічних, соціальних і політичних проблем суспільного розвитку безумовно позначається й на сфері грошового обороту. Грошова система має бути адекватною соціально-економічним умовам розвитку суспільства. Вдосконалення грошової системи, зміна її кількісних і якісних характеристик відбувається в ході проведення грошових реформ, які є одним з найважливіших інструментів грошової політики.

Грошові реформи до яких вдаються окремі держави при виникненні екстремальних ситуацій – глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, завжди пов’язане з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки та невдачі. Саме це вимагає проведення в кожному випадку, коли йдеться про грошові реформи, глибоких аналітичних розрахунків усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що у багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалося у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, відтак і загальної санації (оздоровлення) економічного розвитку.

Отже актуальність обраної для написання теми курсової роботи становить той факт, що найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та   суттєвого підвищення її купівельної спроможності й   конвертованості.

Оскільки «твердість» національної валюти має два тісно пов'язані між собою,

але не тотожні аспекти: зовнішній - стабільність обмінного курсу національної валюти, і внутрішній - стабільність цін, тобто відсутність інфляції, то, вибираючи модель проведення грошової реформи, украй важливо чітко визначитись щодо напрямку «вектора твердості» національної валюти у просторі цих двох вимірів.

Ступінь вивчення теми. Незважаючи на те, що грошові реформи є досить рідкісним явищем в сучасній економіці вони є досить необхідними для стабілізації грошової системи країни, як за радянських часів так і після проголошення незалежності України присвячувалось багато наукових праць для вивчення та розкриття цього поняття, так і до цього часу воно залишається актуальним та цікавим для дослідження. Це поняття досліджувалося в працях вчених у різних предметах економіки в основі яких покладено вивчення грошових відносин В.С.Стельмаха [38], М.І. Савлука [31], В.Д.Лагутіна [26], А. В.Демківського [16] та інших.

Базою роботи послужили наукові праці в сфері дослідження понять грошових реформ, а також мета їх проведення та їх наслідки для різних країн світу, які значною мірою й зумовили напрямки наукового пошуку, а саме: роботи М.І.Савлука, В. С. Стельмаха, А.Розмарина, Л.Н.Красавина, А.Астрахов, Н.Синкевича, А.М.Головатої.

Метою курсової роботи є те, щоб зрозуміти причини проведення грошових реформ та їх вплив на внутрішню економіку країни.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

•   розглянути сутність грошових реформ та їхні основні завдання;

•    окреслити класифікацію та механізм проведення грошових реформ;

•    проаналізувати проведення та наслідки грошових реформ в Україні та інших країнах світу.

Об'єктом дослідження є процес проведення грошових реформ та їх

необхідність для регулювання грошового обігу в країні.

Предмет дослідження є грошові реформи та механізм їх проведення в

країнах світу та в Україні.

Грошові реформи, що проводились в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялись за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо. Однак навряд чи доцільно шукати готові відповіді у досвіді інших країн. Лише самокритичний аналіз та глибоке самоусвідомлення того, що відбулось, дозволить обрати механізм перетворень, які будуть адекватними для інших країн.

1. Поняття грошова реформа та її основні завдання

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції і бажання оздоровлення і впорядкування грошового обігу примушують окремі держави вдаватися до таких радикальних заходів, як грошові реформи.

Грошова реформа – це проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з метою зміцнення грошової системи [33]. Вони являють собою повну або часткову перебудову грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обігу, відповідно до нових соціально-економічних умов.

Найважливішою метою грошової реформи є надання національній валюті характеру справді єдиного законного платіжного засобу та суттєвого підвищення її купівельної спроможності й конвертованості. Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов’язані між собою, але не тотожні аспекти: зовнішній – стабільність обміну національної валюти, і внутрішній – стабільність цін, тобто відсутність інфляції, то, вибираючи модель проведення грошової реформи, украй важливо чітко визначитись щодо напрямку “вектора твердості” національної валюти у просторі цих двох вимірів.

Грошові реформи необхідні у випадках:

    зміни державних устроїв;

    глибоких економічних криз фінансової системи;

    економічних потрясінь, коли гроші перестають виконувати свої функції;

    поглиблення дефіциту бюджету та інфляційних процесів;

    падіння ролі грошей, розрахунків, кредиту [35].

Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обігу. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотовалютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу,  оздоровлення  державних  фінансів, поліпшення   структури  суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

Головними завданнями грошової реформи є:

1.      заміна тимчасової грошової одиниці на національну валюту;

2.      заміна масштабу цін;

3.      створення стабільної грошової системи та перетворення грошей на важливий стимулюючий фактор економічного і  соціального розвитку;

4.      становлення нової грошової системи;

5.      проведення спеціальних стабілізаційних заходів з метою гальмування інфляції чи подолання її наслідків;

6.      часткова зміна грошової системи, коли реформуються окремі її елементи: назва і величина грошової одиниці, види грошових знаків, порядок їх емісії та характер забезпечення;

7.      закріплення фінансової стабільності;

8.      прискорення розрахунків;

9.      залучення в банківську систему надлишкової готівки;

10. забезпечення стабільності курсу національної валюти щодо іноземних валют;

11. утримання стабільності грошового, споживчого й   валютного ринків;

12. прискорення обігу грошей і  поліпшення стану грошово-кредитного ринку;

13. поліпшення структури грошової маси;

14. виявлення та вилучення з обігу фальшивих грошей [35].

Кожна грошова реформа є індивідуальною за своїми характеристиками і специфічною за змістом. Тому при виборі виду реформи та методу її здійснення необхідно враховувати нові соціально-економічні умови.

Успішне проведення грошової реформи вимагає відповідної підготовки: оздоровлення державних фінансів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, нагромадження золотовалютних та матеріальних резервів та ін. Тобто, недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти щоб забезпечити успіх грошової реформи, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови.

Також, важливе значення для успіху  реформи має   правильний вибір методу стабілізації національної валюти.

Грошові реформи здійснюють у випадках: глибоких економічних криз фінансової системи, економічних потрясінь, падіння ролі грошей, розрахунків кредиту, зміни державних устроїв.

Грошова  реформа  повинна  обов’язково  доповнитися  системою   практичних  заходів, які б  гарантували  її  повномірний  характер.  Ключовими  серед них мають бути:

      дії з нормалізації товарно-грошових відносин,  і  в  першу  чергу  рішуче обмеження бартеру як зони економічних зловживань;

      удосконалення управління валютною  та  емісійною  політикою  з  тим,  щоб стабільність грошової одиниці підтримувалась на відповідному рівні;

      скорочення поширеної практики  використання  різного  роду  квазі платіжних фінансових інструментів;

      недопущення безконтрольності з боку  держави  за  відпливом  капіталу  та грошової маси в тіньову економіку і за кордон;

      запровадження  чіткого  контролю  за   джерелами   формування,   умовами розміщення та напрямками використання валютних резервів держави [33].

Грошова   реформа   сама   собою   не   забезпечує оздоровлення економіки, вона створює передумови для її  успішного  розвитку. Тільки  динамічне  економічне   зростання   на   основі   науково-технічного прогресу, структурних перетворень в економіці  і  особливо  –  пріоритетного розвитку наукомісткого, інтелектуального  виробництва  може  забезпечити  не просто сталість, а зростання валютного курсу грошової одиниці.  Лише  стійка і  надійна  валюта  робить  можливим  повне  використання  праці,  капіталу, матеріальних ресурсів.

Грошова  реформа  повинна  пов’язуватись   з   іншими аспектами економічної  реформи,  перш  за  все  з приватизацією,  розвитком виробництва,  платіжним  балансом,  дефіцитом  державного  бюджету.

Інакше кажучи, для грошової реформи потрібна сприятлива економічна ситуація.  Це  – зменшення інфляції та дефіциту  державного  бюджету,  забезпечення  розвитку експорту, позитивне сальдо платіжного балансу. Одночасно  мають  утвердитись дворівнева банківська система, створені  резервні  фонди,  розвинутий  ринок цінних паперів, діяльність фондової біржі. 

Підсумовуючи все вище сказане можна зробити висновок, що грошова реформа – це проведення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, зміна їх золотого вмісту з метою зміцнення грошової системи. Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошового обігу. Також, важливе значення для успіху реформи має правильний вибір методу стабілізації національної валюти.

2. Класифікація грошових реформ

Грошові реформи, що проводилися в різні часи в багатьох країнах, значно відрізнялися своїми цілями, глибиною реформування існуючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо, їх можна класифікувати за кількома ознаками.

За глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу.

Структурні (повні) грошові реформи проводилися при переході від біметалізму до золотого монометалізму, від останнього до системи паперово-грошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запроваджуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успішного функціонування [32].

Такий же характер мають грошові реформи, що проводяться при створенні нових держав. У цих випадках потрібно не тільки створити нові гроші і систему їх обороту, а й відповідним чином реструктурувати економіку нової країни, щоб вона могла забезпечити самостійне функціонування нової грошової системи. У країнах, що виникли на терені СРСР, структурне завдання ще ускладнилося, оскільки потрібно було перевести економіку з командно-адміністративних засад на ринкові.

Прикладом повної грошової реформи є реформа, проведена в Росії в 1895—1897 рр., грошова реформа в радянській Росії в 1922—1924 рр., грошова реформа в Україні в 90-ті роки.

Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура економіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та номінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці. Найбільш показовими реформами цього типу були грошові реформи 1947 та 1961 рр. у СРСР.

Ці реформи, у свою чергу, можна класифікувати за повнотою здійснюваних змін у грошовій системі. Це формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється.

Деномінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Формальні грошові реформи проводилися в СРСР у 1990 р., коли були замінені на нові купюри 50 і 100 рублів. Зараз подібна реформа проводиться в США, які поступово заміняють купюри 100, 50, 20 і 10 доларів. Приводом для такої заміни купюр може бути ненадійна їх захищеність, що призводить до масової фальсифікації грошей. Деномінаційні реформи проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням, внаслідок чого маса грошей в обігу відповідно зменшується, а грошова одиниця збільшується [32].

За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні і конфіскаційні грошові реформи. За неконфіскаційних реформ за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцінка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб'єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові запаси, безготівкові запаси тощо). Так була проведена грошова реформа в Україні у вересні 1996 р. [18].

За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей диференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення обміну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від форми зберігання запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися по меншому коефіцієнту, ніж готівка, чи взагалі співвідношення 1:1); від форми власності власника грошей (для державних власників грошей обмін може здійснюватися за більш пільговою пропорцією, ніж для приватних). До цього типу реформ належить і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошуються не дійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Так, по суті, були проведені грошові реформи в Німеччині в 1924 та 1948 рр. Проведення конфіскаційних реформ звичайно обґрунтовується необхідністю вилучення незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості тощо.

За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи та реформи паралельного типу.

За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7—15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові. Якщо реформа є конфіскаційною, то строк обміну повинен бути якнайкоротшим, щоб власники великих запасів грошей не встигли "сховати" їх від конфіскації. Одномоментно проводилася грошова реформа в Україні в 1996 р. Але вона була неконфіскаційною, і тому обмін проводився протягом 15 днів. А якщо хтось із поважних причин не зміг обміняти гроші в ці строки, то їх обмін дозволяли протягом кількох наступних років [18].

За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з випуском старих знаків і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно. Якщо нові і старі гроші емітуються банківською системою на однакових засадах, то обидва види грошей сприймаються однаково і обмінюються між собою за співвідношенням 1:1. У цьому разі старі гроші вилучаються з обігу поступово в міру надходження їх у банки. Замість них банки видають в оборот уже нові гроші. Так проводять в США випуск в оборот нових купюр на межі XX—XXI ст.

Якщо ж нові і старі гроші емітуються на різних засадах, наприклад,

старі спрямовуються для покриття бюджетних витрат, а нові — для кредитування економіки, або емісія нових має певне забезпечення (золоте чи інвалютне), а емісія старих не має, то в обороті між ними виникне конкуренція, внаслідок якої менш надійні старі гроші почнуть швидко знецінюватися. Курс обміну їх на нові на ринку буде весь час змінюватися. Користування старими грошима буде незручним і все більш ризикованим. Держава змушена буде вживати спеціальні заходи для підтримки "падаючих" грошей, щоб вони не були негайно витіснені з обороту. Але це ще більше ускладнить функціонування грошової системи. Держава змушена буде остаточно вилучити старі гроші з обороту, обмінявши їх на нові за пропорцією, близькою до ринкового їх курсу напередодні обміну. Так була проведена грошова реформа в радянській Росії в 1922—1924 рр. Паралельний характер мала грошова реформа в Україні на початку її в 1992 р., коли український карбованець тривалий час обертався паралельно з рублем [32].

Нерідко грошові реформи мають ознаки всіх розглянутих типів, наприклад грошова реформа в Росії в 1922—1924 рр., грошова реформа в Україні в 1992—1996 рр. та ін.

Таким чином, за глибиною реформаційних заходів можна виділити структурні або повні грошові реформи та реформи часткового типу. Реформи часткового типу торкаються тільки самої організації грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіскаційні і конфіскаційні грошові реформи. За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одномоментні грошові реформи та реформи паралельного типу.

3. Механізм проведення грошових реформ

Грошовою реформою — не залежно від місця її проведення, передумов і планів — передбачається повна або часткова зміна національної грошової системи, здійснювана державою з метою упорядкування і зміцнення грошового обігу. Вона реалізується за допомогою заміни однієї грошової системи на іншу або одних її елементів на інші. Змінювати можуть грошову одиницю, засоби обігу і засоби платежу (паперові, металеві, кредитні гроші), порядок карбування повноцінних і неповноцінних монет, випуску банкнот і казначейських білетів, а також механізм регулювання грошового обігу.

Грошова реформа може здійснюватися шляхом:

      повної або часткової заміни грошових знаків із випуском грошей нового зразка при збереженні їх вартості;

      деномінації у вигляді укрупнення грошових одиниць;

      деномінації у формі укрупнення грошових знаків з одночасною їх заміною або навіть зі зміною грошової одиниці;

      нуліфікації (оголошення державою знецінених грошей недійсними);

      одноразової девальвації (чи ревальвації) грошової одиниці країни [41].

Конфіскаційний обмін грошей здебільшого поєднується з диференційованою переоцінкою банківських вкладів.

За  способом проведення грошові  реформи поділяються  на  три типи:

1. Грошові реформи формального типу, що зводяться лише до технічного аспекту – впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Обмін старих купюр на нові здійснюється у співвідношенні 1:1. Приводом до такої зміни може бути:

а) необхідність поліпшення фізичних властивостей (міцності, захисту від підробки) банкнот, що перебувають в обігу, зміни їх відносних і абсолютних розмірів, що може бути результатом технічного прогресу (у розумінні як можливостей випуску банкнот вищої якості, так і нових вимог до їхньої якості у зв’язку із застосуванням різних технічних пристроїв – банкоматів, електронних машин тощо);

б) посилення ефективної боротьби з підробкою національної валюти. Це відбувається у тому разі, коли в обігу перебуває велика кількість підроблених банкнот (наприклад, накопичених за роки війни), виявлення і вилучення яких стає першочерговою справою;

в) необхідність зміни зовнішнього вигляду банкнот, їхнього оформлення, що може зумовлюватись політичними причинами, наприклад зміною державної символіки [13].

Усі ці аспекти здійснення грошової реформи мають в основному суто формальний, неконфіскаційний характер. Якщо реформа обмежується розв’язанням лише цих проблем, не зачіпаючи більш суттєвих монетарних та економічних аспектів, її точніше називати не реформою, а обміном грошей.

2. Грошові реформи конфіскаційного типу, або “шокові” реформи. такі реформи передбачають здійснення комплексу явних або замаскованих заходів конфіскаційного характеру:

-              встановлення ліміту на обмін банкнот;

-              замороження частки депозитів понад встановлений рівень;

-              тимчасове припинення валютно-обмінних операцій [13].

Мета цих і подібних заходів – конфіскація незаконних доходів, відновлення соціальної справедливості, отримання додаткового доходу державою.

Коли реформи мають конфіскаційних характер, встановлюються досить обмежені терміни обміну та кількісні ліміти обміну, які доповнюються вимогою декларування доходів. У цьому разі обмін звичайно проводиться за регресивною школою. До певної межі (суми) старі грошові знаки обмінюються на нові у відношенні один до одного, а далі – зі знижувальним коефіцієнтом. Як правило, установлюють кілька послідовних порогів обміну і кілька значень коефіцієнтів, хоч конфіскаційні реформи можуть базуватися і на обміні старих грошей на нові з використанням знижувального коефіцієнта для сум будь-якого розміру, а не лише для тих, що перевищують певний поріг, як у першому випадку [6].

Аналогічна процедура може використовуватись і для обміну депозитних грошей, хоча частіше тут застосовують певну форму примусового заморожування на спеціальних рахунках сум, що перевищують установлені межі.

З економічного погляду такі заходи фактично еквівалентні одноразовому інфляційному податку (на багатство, яке зберігається у грошовій формі) з усіма його соціальними наслідками, оскільки призводять до зменшення купівельної спроможності наявної грошової маси. Тобто у даному разі коефіцієнт перерахунку цін не збігається з коефіцієнтом обміну старих грошових знаків на нові. І хоч реформа конфіскаційного типу сприймається економічно не так болісно, як інфляція, вона часто призводить до тих самих політичних та соціальних наслідків: підрив довіри до держави, можливий несправедливий перерозподіл трудових доходів населення тощо.

Такі варіанти реформи застосовуються, коли нова державна влада знімає з себе відповідальність за дії попередньої (післяреволюційна реформа в Росії) або якщо держава визнає себе банкрутом. Такі випадки мали місце в Німеччині, Угорщині та інших країнах.

Однією з найрадикальніших грошових реформ конфіскаційного типу вважається реформа, поведена в Західній Німеччині у червні 1948 р. тоді криза охопила всі ланки виробництва, але найсильніше вдарила по грошовій системі, яка фактично повністю занепала. Про масштаби конфіскації свідчать такі дані. У перший день реформи (20 червня) всі громадяни, що проживали на території Західної Німеччини, дістали можливість поміняти 40 рейхсмарок за курсом 1:1 на нові гроші – німецькі марки. У серпні за цим же курсом було здійснено обмін іще 20-ти марок. За таким самим принципом було переоцінено і депозитні рахунки: 70% їх суми було анульовано; 20% переведено на строкові (на 20 років) сертифікати; 10% перераховано в нову грошову одиницю. У підсумку в процесі реформи було анульовано 93,5% депозитних грошей і готівки, що була в населення. Водночас було анульовано і внутрішній державний борг. Ефект реформи був надзвичайно високим, а головне – стабілізувався ринок, почався реальний процес економічного відродження й розвитку [24].

3. Реформи  паралельного, або, як їх іще називають, консервативного типу, є надзвичайно складною за технікою реалізації процедурою. У цьому випадку нова грошова одиниця, розширюючи сферу свого функціонального застосування, витискає старі гроші поступово. У результаті протягом певного часу, коли в обігу знаходяться дві грошові одиниці – стара й нова, відбувається відповідна сегментація сфери грошового обігу [24].

Одночасне функціонування в обігу двох грошових одиниць породжує ускладнення не лише технічного порядку. Існує реальна загроза передчасного знецінення старої грошової одиниці, сплеску спекулятивних і «тіньових» операцій. Водночас система паралельного обігу має й помітні переваги. Вона є найменш ризикованою формою грошової реформи, дає змогу уникнути заходів конфіскаційного характеру, забезпечити стабільність нової грошової одиниці навіть за браком достатнього товарного наповнення ринку та необхідного стабілізаційного фонду, розширює діапазон маневру грошово-кредитної політики.

У даному разі вдаються до іншого вирішення проблеми – встановлення певного (досить тривалого) періоду паралельного функціонування двох типів грошових знаків із тим, щоб населення могло спокійно позбутися старих знаків і перейти на розрахунки в нових. При цьому можуть встановлюватися фіксований, або ринковий курс щодо обох типів грошових знаків. Вибір залежить від принципу емісії цих знаків: якщо він такий самий (або коли емісія старих знаків негайно припиняється), то співвідношення є фіксованим; якщо різний – то співвідношення визначатиметься фактично купівельною спроможністю обох типів грошових знаків. Так, нові купюри у США, Німеччині чи Великобританії нині емітуються за тим самим принципом, що й старі. Це й пояснює їхнє паралельне паритетне використання. Зберігався єдиний принцип емісії і під час уведення нового франка 1960 р. було здійснено лише деномінацію, згідно з якою один новий франк дорівнював 100 старим. 1994 р. в Польщі протягом певного часу також існував паралельний обіг старих і нових злотих у фіксованому співвідношенні.