Грошової реформи в Україні

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………2

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження грошової системи і грошових реформ………………………………………………………………………….….4

1. Виникнення і природа грошових систем…………………………………....4
2. Класифікація грошових систем………………………………………………7
3. Типи грошових реформ…………………………………………….………..11

Розділ 2. Аналіз історичної еволюції грошової систем. Грошової реформи в Україні……………………………………………………………………………16

2.1 Становлення і розвиток грошової cистеми в Україні……………………………………………………………………….…...16

2.2 Грошова реформа в Україні. Особливості її проведення і наслідки……..22

2.3 Грошово-кредитна політика в Україні……………………………………..28

Висновки…………………………………………………………………………40

Список використаних джерел………….……………………………………….42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Грошово-валютні  відносини є надзвичайно складною і важливою сферою господарського життя  будь-якої сучасної держави. Органічною частиною системи грошових відносин окремих держав є національна валютна система.

Національна грошова система невіддільна  від реального стану економіки  країни. Вся багатогранність економічних, соціальних і політичних проблем  суспільного розвитку безумовно  позначається й на сфері грошового  обороту. Грошова система має  бути адекватною соціально-економічним  умовам розвитку суспільства. Вдосконалення  грошової системи, зміна її кількісних і якісних характеристик відбувається в ході проведення грошових реформ, які є одним з найважливіших  інструментів грошової політики.

Грошові реформи до яких вдаються окремі держави при виникненні екстремальних ситуацій – глибокого структурного розбалансування всієї системи функціонування та механізму грошового обігу, завжди пов’язане з ризиком. Тут, як засвідчує світова практика, можливі прорахунки та невдачі. Саме це вимагає проведення в кожному випадку, коли йдеться про грошові реформи, глибоких аналітичних розрахунків усебічного підготування. Та світова практика засвідчує, що у багатьох країнах світу завдяки проведенню глибоких грошових реформ вдавалося у стислі строки досягти істотної стабілізації грошового обігу, відтак і загальної санації (оздоровлення) економічного розвитку.

Грошові реформи, що проводились в різні  часи в багатьох країнах, значно відрізнялись за своїми цілями, глибиною реформування діючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготовчими заходами тощо.

   Актуальність проблеми полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку економіки грошова система країни повинна бути досить розвинутою для ефективного регулювання стабільності національного грошового курсу валюти.   

    Метою є вивчення  становлення національної грошової  системи, недоліків та розроблення  шляхів їх подолання.

Основними завданнями є:

• дізнатися про виникнення і природу грошових систем;
• класифікувати грошові системи;
• проаналізувати становлення і розвиток грошової системи в Україні;
• дослідити особливості і наслідки грошової реформи;
• визначити напрям грошово-кредитної політики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.Теоретичні основи дослідження грошової системи і грошових реформ

1. Виникнення і природа грошових систем

Гроші виникають  у ІV-ІІІ тис. до н.е., а грошові  системи лише із зародженням капіталістичного способу виробництва.

 

Сформувалась  грошова система в ХVI-XVII ст., хоч  окремі її елементи (наприклад, види державних  грошових знаків) існували й раніше. З виникненням капіталістичного способу виробництва (який супроводжується  перетворенням натурального господарства на грошове, набуттям товарним виробництвом всезагального характеру та інше) з’являється об’єктивна необхідність в уніфікації форм грошового обігу  і централізації емісії грошей тощо. Це було потрібне для подолання свавілля феодалів у визначенні цінності монет, ліквідації децентралізації у монетній справі та інше.[1,c.155]

У розвитку грошових систем виділяють два етапи:

• коли загальний еквівалент безпосередньо знаходився в обігу і виконував функції грошей;
• коли роль золота ,як загального еквівалента падає, а згодом воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

Гроші виступають основним інструментом функціонування ринкової економіки. Це обумовлюється  тим, що вони опосередковують усі  економічні відносини людей з  приводу купівлі-продажу результатів  їхньої діяльності. Свої функції гроші  виконують у результаті безперервного  руху в сфері обігу.

Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи.

Грошова система  — це встановлена державою форма  організації грошового обігу  в країні. Грошова система формується історично і закріплюється законами держави.[16]

 

Елементи грошової  системи

 

Грошова одиниця

 

  встановлений у законодавчому порядку грошовий знак. Вона служить для вимірювання цін товарів та послуг. Грошова одиниця встановлюється законодавством країни з урахуванням соціально-економічних та історичних закономірностей її розвитку.

 

Масштаб цін

 

  засіб вираження вартості у грошових одиницях, що базується на фіксованій державою ваговій кількості металу в грошовій одиниці. Масштаб цін складається під впливом попиту та пропозиції.

 

Емісійна система

 

 установи, що здійснюють випуск грошей і цінних паперів та визначають порядок емісії. Регулюється емісія внутрішнім законодавством країни з урахуванням економічного і валютного стану.

Форми грошей

  матеріалізована в певному  типі загального еквівалента  мінова вартість, яка забезпечує  стабільність обігу товарів і  є стабільним платіжним засобом  у готівковому обігу. Форми  грошей визначаються відповідними  юридичними актами. До них відносяться:  банківські білети, казначейські  білети та розмінні монети. Суттєва відмінність видів грошових знаків у механізмі їх емісії. Випуск банкнот зумовлює кредитна емісія центрального банку. Банківські білети надходять у сферу обігу в зв’язку з видачею кредиту, його погашення зумовлює вилучення грошових знаків з обігу. Казначейські білети випускаються в обіг під час бюджетної емісії, яка проводиться міністерством фінансів (казначейством). Монета – злиток металу, що має встановлені законодавчо форму, вагу, склад металу, певні зображення й написи, включаючи номінал вартості.

 

Валютний курс

 

 це співвідношення грошових  одиниць різних країн, яке визначається  їх купівельною спроможністю. Порядок  готівкової й безготівкової емісії  та обігу грошових знаків встановлюється  державою і регулюється внутрішнім  законодавством країни.

 

Регламентація готівкового та безготівкового грошового обігу

 

  включає визначення сфер  готівкових та безготівкових  розрахунків і режиму використання  грошей на рахунках, форми розрахунків,  порядок платежів тощо. Центральний  банк повинен суворо контролювати  грошовий обіг, сприяти забезпеченню  стабільності грошової одиниці,  регламентувати правила здійснення  безготівкових платежів, форм розрахунків  способів і порядку платежів.  [10,c. 51]

1.2 Класифікація типів грошових систем

В результаті розвитку товарного виробництва  і властивих йому економічних  відносин поступово змінилися, удосконалилися і набували різних форм грошові системи. В історичному аспекті класифікація грошових систем відбувалася за різними  критеріями.

1. Залежно  від форми, в якій функціонують  гроші, виділяють такі види  грошових систем:

— систему  металевого обігу;

— систему  паперово-кредитного обігу.

Система металевого обігу функціонувала в той  період, коли грошовий метал безперервно  перебував в обігу і виконував  всі функції грошей, а банкноти були розмінними на метал.

Металеві  грошові системи виступали у  двох формах: біметалізму і монометалізму. Біметалізм — це грошова система  в якій роль загального еквівалента  законодавчо закріплена за двома  металами: золото і срібло. [5].Хоча система біметалізму проіснувала досить довго (у Західній Європі з XVI до початку XIX ), але виявилася нежиттєздатною, бо суперечила природі грошей як загального еквівалента. Законодавче закріплення металами однакової ролі загального еквівалента не відповідало співвідношенню їхньої реальної ринкової вартості.

У цьому проявлялася  дія закону Коперника - Грешема.[6]

Біметалізм  не відповідав потребам розвинутого  ринкового господарства, оскільки використання двох металів в якості міри вартості суперечило економічній суті цієї функції  грошей. Практика довела, що загальну міру вартості може виконувати лише один метал. Так з’явився монометалізм.

Монометалізм  — це грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує  один метал: золото — золотий монометалізм або срібло — срібний монометалізм.

У міру розвитку капіталістичного господарства біметалізм поступається монометалізму, а срібний  монометалізм поступається золотому.[19]

Уперше золотий  монометалізм було запроваджено в Англії (1816р.).У Франції його було введено в 1876-1878рр.,у Росії—в 1897р.

Розрізняють чотири види золотого монометалізму:золотий стандарт,золото злитковий стандарт,золотодевізійний стандарт,золото- доларовий стандарт.[4,c.167]

Система паперово-кредитного обігу являє собою грошові  системи, за яких обіг обслуговують грошові  знаки у паперовій та металевій  формах. У них внутрішня вартість не відповідає номіналу. Такі грошові  системи регулюються державою, яка  бере на себе зобов’язання щодо забезпечення сталості емітованих від її імені  грошових знаків. В історичному аспекті  розрізняють паперові грошові системи  та системи кредитних грошей, що нерозмінні на золото.

За паперової  системи грошового обігу емісія грошових знаків у формі казначейських  білетів здійснюється державним  казначейством з метою покриття дефіциту бюджету країни. В цьому  випадку емісія грошей не зумовлена  потребами товарного обороту. Тому така емісія призводить до збільшення маси паперових грошей в обігу  і до їх знецінення. До емісії грошей у формі казначейських білетів  вдаються здебільшого країни за складної економічної ситуації, викликаної кризовими  явищами, війнами тощо.

У ході грошових реформ світу (1924–1929 рр.) відбулося  повернення до золотого стандарту у  двох нових формах: золотозливкового та зо-лотодевізного стандартів. Золотозливковий  стандарт являє собою грошову  систему, за якою в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування. Обмін банкнот здійснюється лише на золоті зливки з певним обмеженням. Так, у Великобританії ціна стандартного зливкамасою 12,4 кг становила 1700 фунтів стерлінгів, а у Франції ціна зливка масою 12,7 кг становила 215 тис. франків.

Більшість країн  із досить обмеженою кількістю золотих  запасів (Німеччина, Австрія та інші) перейшли до золотодевізного стандарту. За цим стандартом в обігу відсутні золоті монети та їх вільне карбування. Обмін банкнот здійснювався на іноземну валюту (девізи), яка обмінювалася на золото. У такий спосіб зберігався опосередкований зв’язок паперових  грошей тридцяти країн світу із золотом.

У 30-і роки ХХ ст. в усіх країнах світу утвердилася  система кредитних грошей, нерозмінних  на золото. Сучасні гроші за своєю  суттю є кредитними грошима. Вони безпосередньо пов’язані з господарським  оборотом і реально відображають його розвиток. Отже, сучасні гроші  у своїй основній масі виступають, по-перше, свідченням вартості, або  титулом платоспроможності і, по-друге, реальним відображенням руху товарно-матеріальних цінностей, руху грошового капіталу.

Сучасній  грошовій системі властиві такі риси:

а) втрата прямого і опосередкованого зв’язку із золотом внаслідок  витіснення його з внутрішнього і  зовнішнього обігу;

б) випуск грошей в обіг відбувається не лише з метою здійснення кредитування суб’єктів господарювання, але і  для кредитування держави;

в) розширення безготівкового обігу і зменшення  готівкового;

г) розвиток хронічної  інфляції;

д) здійснення державного регулювання грошового  обігу;

е) відміна офіційного золотого вмісту банкнот і незабезпечення їх розміну  на золото.

Кредитний механізм емісії грошей базується на загальних  принципах кредитування. Це створює  передумови для забезпечення сталості грошей за рахунок формування стабільного  механізму регулювання пропозиції грошей відповідно до потреб обороту  в засобах обігу. Зараз в усьому світі емісія грошей монополізована державою. Вона бере на себе зобов’язання забезпечувати сталість грошових знаків, які емітує центральний емісійний банк від її імені.

За певних умов кредитна природа банківських  білетів може набувати формального  характеру. Розлад економіки суспільства  впливає на характер функціонування кредитно-фінансових установ. Випуск банкнот  з метою покриття бюджетного дефіциту змінює характер їх функціонування. Це призводить до непропорційного збільшення грошової маси в обігу, сприяє виникненню та поглибленню інфляційної ситуації. Так, внаслідок значного зростання грошової маси в 1991-1993 рр. грошова система України мала паперово-грошовий характер. За рахунок кредитів НБУ фінансувався весь дефіцит державного бюджету. Це був період повного розладу економіки, грошової і банківської систем (за 1993 р. інфляція перевищила 10 000%).

2. Залежно  від ступеня втручання держави  в економічні відносини грошові  системи можуть бути:

— ринковими;

— неринковими.

Для ринкових грошових систем характерна перевага економічних методів та інструментів регулювання грошового обігу. Такі системи властиві країнам з ринковою економікою. Неринковим грошовим системам властиві переваги адміністративних неринкових методів регулювання грошового  обігу. Це проявляється перш за все  у штучному розмежуванні загального обігу на готівкову та безготівкову сфери. Такі грошові системи відповідають командно - адміністративним економічним системам.

3.  За характером  регулювання національної валютної  системи грошові системи можуть  бути:

— відкритими;

— закритими.

Для відкритих  грошових систем характерне мінімальне втручання держави у регулювання  валютних відносин в середині країни. Воно виражається процесом додаткового регулювання валютного ринку, повній конвертованості валюти, ринковому механізму формування валютного курсу. Таке регулювання можливе за умови достатнього розвитку та відкритості економіки країни.

Закриті грошові  системи характеризуються значною  кількістю валютних обмежень. Вони проявляються в адміністративному  регулюванні валютного ринку, не конвертованості валюти і штучному формуванню валютного курсу. Такі грошові системи характерні для країн із закритою економікою.

Сучасна грошова  система України має ринковий характер. Вона формувалася в процесі  ринкової трансформації економіки, розвитку грошового ринку та його інфраструктури.[6,c.169]

 

1.3.Типи грошових реформ

 

Грошова реформа—це повна або часткова структурна перебудова наявної грошової системи країни з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту .

За глибини  перетворень і вдосконалень механізму  регулювання грошового обороту  стосовно нових соціально-економічних  умов грошові реформи класифікують так:

по-перше,повні  грошові реформи. Їх здійснення передбачає проведення радикальних структурних і оздоровчих перетворень у фінансово-кредитній системі та грошовому обороті країни;

по-друге, реформи часткового типу. В процесі їх реалізації вносяться необхідні зміни й раціональні вдосконалення до окремих елементів механізму організації грошового обороту та реформуються певні елементи грошової системи;

по-третє, грошові реформи для  проведення спеціальних стабілізаційних заходів.

Радикальними грошовими  реформами стають ті з них, що формують нову грошову систему та забезпечують становлення нових якісних елементів її функціонування. Такою була грошова реформа 1895-1897 рр. в Росії, коли було здійснено перехід до золотомонетного стандарту. Таким же радикальним обсягом перетворень відзначалися заходи для створення національних грошових систем у колишніх колоніях та в процесі створення національних грошових систем незалежних держав СНД. Впровадження нової грошової одиниці і формування грошово-валютних і кредитних відносин здійснила грошова реформа 2-16 вересня 1996 р. в Україні. Вона фактично охопила ознаки всіх трьох типів грошових систем, створивши власну, українську національну грошову одиницю незалежної держави, впровадивши комплекс анти - інфляційних заходів для оздоровлення економіки і грошово-кредитної сфери.

Грошові реформи для  внесення часткових змін у діючі грошові системи є менш радикальними. В ході їх проведення реформуються окремі елементи грошової системи, вносяться зміни в назву грошової одиниці, величину та набір видів грошових знаків, порядок їх емісії і забезпечення.

Ще менш радикальний характер мають грошові реформи для проведення спеціальних стабілізаційних заходів, які передбачають використання важелів обмеження інтенсивності інфляційного процесу чи подолання його наслідків шляхом девальвації чи ревальвації, ревалоризації і реставрації грошової одиниці.

За характером обміну старих грошей на нові розрізняють грошові реформи конфіскаційного і неконфіскаційного типів. За грошових реформ неконфіскаційного типу обмін грошей здійснюється за єдиним співвідношенням. Тоді уцінка запасів грошей, доходів, цін і тарифів здійснюється однаково для всіх суб'єктів економічних відносин, незалежно від розмірів обмінюваних сум — готівкових чи безготівкових грошових запасів. Такою була грошова реформа в Україні у вересні 1996 р.

Грошові реформи конфіскаційного типу формують диференційоване співвідношення обміну грошей залежно від форми запасу старих грошей (вклади в банки у 1947 р. було обміняно як 1:1, а готівка на руках населення як 10:1 рубля). Можуть запроваджуватися різні співвідношення, які залежать від величини поданого до обміну запасу старих грошей, від форми власності власника (державних власників, кооперативів, приватних та ін.). До конфіскаційних грошових реформ належать нуліфікація, що була запроваджена після перевороту 1917 р. в Росії та грошові реформи в Німеччині 1924 і 1948 рр. Головна мета конфіскаційних реформ обґрунтовується потребами вилучення незаконних доходів, відновленням соціальної справедливості тощо.

Залежно від мети проведення й глибини  перебудови наявної грошової системи розрізняють грошові реформи у вузькому і широкому розумінні. Грошову реформу у вузькому розумінні цього поняття класифікують тоді, коли йдеться про проведення обмежених заходів, що пов'язані із заміною діючої грошової одиниці на нову та відповідною стабілізацією грошей без якісної перебудови системи грошового обігу. До грошових реформ цього типу відносяться грошові реформи формального типу,грошові реформи з домінацією гр з деномінацією грошового обігу, конфіскаційного типу тощо.

Грошові реформи в широкому розумінні передбачають впровадження в обіг не тільки нової грошової одиниці, а й структурну перебудову діючої системи грошово-валютних і кредитних відносин, запровадження принципово нової за структурою і змістом системи грошового обороту. Такі грошові реформи було проведено в процесі переходу окремих країн від біметалевого грошового обороту до монометалізму і далі до паперово-грошового обігу. Проведення структурної грошової реформи в широкому розумінні передбачало подолання негативних наслідків адміністративно-командної системи і формування якісно нових грошей ринкової економіки в Україні 1996 р. й інших незалежних країн.

Реалізація заходів в ході грошових реформ в широкому розумінні передбачає втілення в життя масштабних й  різнопланових структурних змін та інституційних перетворень, тому потребує тривалого часового періоду, як правило, декілька років. В залежності від часового періоду реформувань розрізняють одно момент - ні грошові реформи й реформи паралельного типу.

Одномоментні реформи, як правило, пов'язані із введенням в обіг нових грошей за короткий строк (7-15 днів), тобто термін реформування визначається технічними можливостями вилучення старих грошей і запровадженням нових. Грошові реформи конфіскаційного типу проводяться якомога коротшим строком, щоб власники великих запасів грошей не встигли сховати їх від конфіскації.[9,c.

Грошові реформи паралельного типу випуск в оборот нових грошей здійснюють поступово, паралельно з проведенням радикальних перетворень в економіці, фінансах і грошовому обігу. Вони потребують тривалого часу одночасного паралельного обігу нових грошових знаків зі старими. Зокрема, якщо нові і старі грошові знаки емітуються банківською системою на однакових умовах, то обидва види грошей сприймаються однаково і обмінюються між собою за співвідношенням 1:1. Так проводилося вилучення 100 і 50 доларових купюр і заміна їх новими, більш захищеними від фальшування купюрами на межі ХХ-ХХІ ст. у США. У випадку запровадження різних засад для нових і старих грошових знаків старі спрямовуються для покриття бюджетних витрат, а нові - для кредитування економіки. Якщо емісія нових грошових знаків має певне забезпечення (золото, інвалюта), а в емісії старих воно відсутнє, то між ними в обороті виникає конкуренція, внаслідок якої менш надійні старі гроші знецінюються, користування ними ставатиме все більш ризикованим і незручним. Внаслідок цього в обігу залишається лише нова форма грошей, що означає досягнення поставлених цілей. Такою була грошова реформа 1922-1924 рр. в Росії. Важливо обґрунтувати складність і переваги проведення реформ паралельного обігу старої знеціненої грошової одиниці і нової, яка має володіти стабільністю купівельної спроможності в умовах ще недостатнього наповнення ринку товарами й послугами та за відсутності стабілізаційного фонду. Незалежно від обраної моделі та методу проведення грошова реформа має стати дієвим чинником зміцнення купівельної спроможності національної валюти і забезпечення її конвертованості.[8,c.254]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Аналіз і становлення еволюції грошової системи,грошової реформи  в Україні

2.1.Становлення і розвиток грошової  системи в Украні.

Розпад Радянського Союзу, чому сприяли, зокрема,  прийняття  Верховною Радою України в липні 1990 року  Декларації  про  державний  суверенітет  та проголошення у серпні 1991 року України незалежною  демократичною  державою, відкрив  нову  сторінку  в  розвитку  вітчизняної  банківської  системи.  20 березня 1991 року Верховна Рада прийняла перший  банківський  Закон  України “Про банки і банківську  діяльність”.  Згідно  з  ним  на  базі  Української республіканської контори Державного банку СРСР  створено  Національний  банк України. З перших днів його діяльність спрямована на  зміцнення  державності

України, він проводить  єдину державну  політику  у  сфері  грошового  обігу,кредитування та забезпечення  стабільності  національної  грошової  одиниці.2001 року банківська система України святкувала своє десятиліття.

      Декларація  про державний суверенітет України  та Закон “Про  економічну самостійність Української РСР”, які законодавче закріпили за нашою  державою право  на  самостійне  формування   власної   банківської   системи,   стали фундаментом для появи українських  комерційних  банків.  Упродовж  1989—1991 років у Москві було зареєстровано близько шістдесяти українських банків. Формування  сучасної  банківської системи України відбувалося в   кілька

етапів.[12]

  І етап (1991-1992рр.) процеси перереєстрації та реорганізації:

 2  жовтня  1991  року  Національний  банк   почав   перереєстровувати

комерційні банки України, зареєстровані ще Держбанком  СРСР.  У  цей  період “міністерський”  капітал,  тобто  вкладення  у   комерційні   банки   різних державних установ, поступово витісняється  ринковим  капіталом  спільних  та малих   підприємств,   акціонерних   товариств.   Державні   Промінвестбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк акціонуються  під  тиском  головних  менеджерів  та основних  клієнтів.  На  цьому  етапі  за  станом  на  1  січня  1992   року зареєстровано 77 банків.

II етап (1992-1993 роки) поява банків “другої хвилі”:

На засадах різних бюджетних  та  позабюджетних  фондів,  диверсифікації

пасивів у діючих банках та внесків підприємств (шляхом прихованих  кредитів) виникає  ціла  низка  нових   комерційних   банків.   Протягом   1992   року зареєстровано ще 60 банків; 3 банки вилучено  з  реєстру.  За  станом  на  1 січня 1993 року в Україні налічувалося вже 134 комерційні банки. На цьому етапі відповідно до  Постанови Кабінету  Міністрів “Про  передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів  України” у комерційних банках дедалі зменшувалася частка  “міністерського”  капіталу. Постановою передбачалося, що Мінфін України буде одержувачем  дивідендів  за акціями, що  належать  іншим  міністерствам,  братиме  участь  в  управлінні банків. Зрозуміло, це не  влаштовувало  колишніх  власників  акцій,  і  вони поспішили вилучити свої кошти із комерційних  банків  та  інших  акціонерних товариств.  На  цьому  ж  етапі  спостерігалося  масове  утворення   дрібних малопотужних “кишенькових” банків із капіталом, який  часто  не  перевищував вартості   трикімнатної   квартири.   Ці   банки   непогано   зростали    на гіперінфляції, примітивно експлуатуючи цей  зовнішній,  незалежний  від  них фактор.  

III етап (1994-1996 роки) перші банкрутства:

   Активна  побудова  Національним   банком   України   чіткої   системи регулювання діяльності комерційних банків збіглася в часі  із  призупиненням інфляційних процесів,  що  стали,  як  уже  зазначалося,  основним  джерелом безбідного існування цілої низки комерційних банків. Не готові до  жорсткого контролю з боку НБУ, до зміни кон’юнктури фінансового ринку,  до  управління банківськими процесами зсередини, ці банки опинилися  на  межі  банкрутства. Багатьом із них не вдалося втриматися на плаву:  1994  року  ліквідовано  11 збанкрутілих банків; 1995  року  —  20,  серед  яких  і  найбільші  (“Інко”, “Відродження”, Економбанк, Лісбанк); 1996 року прямими банкрутами  стали  45 тбанків та 60  опинилися  у  стані  прихованого  банкрутства  і  ще  протягом багатьох років виборюватимуть право на існування. Зрозуміло, це не могло  не внести певних  додаткових  ускладнень  у  функціонування  всієї  банківської системи. У цей період на структуру вітчизняної банківської системи  істотно  впливали й інші процеси. Так, на кредитно-фінансовому ринку України почали  працювати іноземні банки та їхні представництва — всього  їх  було  зареєстровано  14. З’явилися також ще 5 нових українських комерційних банків. Важливим аспектом діяльності банківської системи на цьому етапі була  зміна складу акціонерів, власників багатьох комерційних банків  та окремих філій шляхом продажу та перепродажу. Таких змін зазнали близько  70  банків.  Вони переходять із рук одних акціонерів до інших, мов естафетна паличка.

  IV етап (1996-1998рр.) стабілізація банків та впровадження національної валюти - гривні:

 Цей  ключовий  етап  становлення  вітчизняної   банківської   системи

потребує  детальнішого  розгляду.  Можемо  підбити  певні  підсумки   роботи банківської системи. Позаду роки гіперінфляції та  повної розбалансованості економіки. Протягом  перших  п’яти  років  існування  незалежної  держави:

   . створено основи  дворівневої банківської системи,  валютногоринку  та первинного ринку цінних паперів (вторинний так і не запрацював);

   . пройдено перший  етап реформування  грошової  системи  країни,введено проміжну валюту — український карбованець;

   . створено національну  платіжну систему, запроваджено  нові прогресивні технології перерахування коштів на  основі  електронних  платежів,  що дало  змогу  досягти  світового  рівня  обробки  інформації  у   сфері міжбанківських розрахунків, значно підвищити їхню надійність, обмежити ризик створення фальшивих грошей в обігу та  скоротити до  мінімуму термін проходження платежів. Систему визнано найшвидкіснішою в Європі;

. введено в дію потужності  з друкування банкнот та карбування монет;