Капіталу підприємства : сутність, склад та особливостей формування

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ 

І ТОРГІВЛІ

ІМЕНІ МИХАЙЛА  ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ  ПІДПРИЄМСТВА

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему:

«КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ,СКЛАД ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ.»

 

 

 

 

Студентки                                                  Швидка Д.О.

Напрям підготовки:

6.030504 «Економіка підприємства»

Курс 3, група ЕП-09 «Б»

Форма навчання: денна

Керівник:                                                   к.е.н., ст. викладач, Семерунь Л.В.

                                                                 (посада, вчене звання, ПІБ)

Робота до захисту ______________________                                                      (допущена / не допущена)

«_____» «___________________» 2012р.

 

Донецьк –2012

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………… 3

1. Сутність та види  капіталу підприємства………………………………….. 5

2. Особливості формування  структури капіталу ……………………………12

3. Аналіз формування та використання капіталу підприємства Артемовського заводу шампанських вин……………………………………………20

4. Факторний анліз капіталу  підприємства Артемовського заводу  шампанських вин………………………………………………………………………27

5. Основні шляхи оптимізації  капіталу підприємства………………………34

ВИСНОВОК……………………………………………………………………42

Список літератури……………………………………………………………..45

Додатки………………………………………………………………………...46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Ринкова економіка являє  собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих громадян, так й трудових колективів підприємств.

З’явився такий вид  економічної діяльності, як підприємництво – це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійний характер та відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю за прийняття рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не виключає ризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це важливіша причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності.Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності але й необхідності фінансувати особисті витрати бездержавної підтримки, але й від тієї долі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток,знижати витрати.

Капітал є частиною фінансових ресурсів, що використовується підприємством в обороті та дає доходи від цього обороту, тобто це виробнича частина фінансових ресурсів, яка змінює свою форму та забезпечує своє збільшення. Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають ефективність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і рухом коштів закінчується кругообіг засобів господарюючого суб‘єкта, оборотом всього капіталу підприємства. Таким чином, фінансовий капітал менший або дорівнює фінансовим ресурсам.

Об’єкт дослідження –  процесс управління капіталом підприємства на прикладі Артемівського заводу шампанських  вин.

Предмет дослідження –  теоретичні та практичні аспекти  механізму оцінки на прикладі Артемівського заводу шампанських вин.

Мета роботи - дослідження теоретичних аспектів складу, сутності та особливостей формування, а також з’ясування поняття «капітал» та його видів на прикладі Артемівського заводу шампанських вин.

Для реалізації мети  у  роботі вирішено наступні завдання :

1. Охарактеризувати поняття «капітал».

2. Розглянути особливості формування капіталу.

3. Дати загальну характеристику Артемовського заводу шампанських вин, проаналізувати показники капіталу підприємства.

4. Проаналізувати вплив факторів на ефективность використання капіталу підприємства.

5. Розробити основні шляхи оптимізації капіталу підприємства на прикладі Артемовського заводу шампанських вин.

Ключові слова: капітал, власний, позиковий, резервний, статутний капітали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Сутність та види капіталу підприємства

 

Капітал, як будь-яка економічна категоріяя, має свій речовий зміст  і суспільну форму. У їх діалектичній єдності розкривається глибинна сутність цієї категорії. За такого підходу  капітал – не просто засоби виробництва, гроші, а виробниче відношення, за якого знаряддя праці, певні матеріальні  блага, мінові вартості служать знаряддям  експлуатації, привласненням частини  чужої неоплаченої праці.

Капітал – це самозростаючі  гроші. Гроші самі по собі не є капіталом, вони можуть перетворюватися в капітал. Вони перетворюються в капітал, коли знаходяться на ринку продавця робочої  сили і авансуються на її придбання.

Відомо, що товар має дві  властивості – споживну вартість і вартість. Оскільки вартість товару є уречевлена в ньому суспільно  необхідна праця, то вона не може бути джерелом додаткової вартості. Джерело  додаткової вартості слід шукати в  споживній вартості того товару, який придбає підприємець на ринку. Для  цього йому необхідно знайти на ринку  такий специфічний товар, споживання якого створювало б вартість більшу, ніж його власна. Таким товаром  є робоча сила. Отже, головною умовою перетворення грошей в капітал є  перетворення робочої сили в товар, предмет купівлі-продажу.

Щоб перетворити звичайні грошові знаки на капітал потрібно:

По-перше, виробник повинен  вступити у зносини з іншими виробниками  з приводу купівлі засобів  виробництва.

По-друге, якщо його наявного капіталу не достатньо для організації  ефективного виробництва, йому доведеться звертатися до кредитних установ, щоб  взяти необхідну суму грошей у  борг.

По-третє, він повинен  найняти необхідну кількість  працівників, щоб забезпечити ефективне  функціонування засобів виробництва, якщо цього потребують обсяги виробництва.

Отже, перетворюючи свої гроші  в капітал, виробник повинен вступити в економічні стосунки з підприємствами, що виробляють необхідні товари і  послуги, та з індивідами, що в силу певних причин отримують засоби для  існування не за допомогою власної  підприємницької діяльності, а шляхом найму за гроші.

Таким чином, капітал –  це категорія, що виражає не стільки  технічні чи організаційні відносини, скільки соціально-економічні, тобто  капітал як такий може існувати лише за певних соціально-економічних умов. Такими умовами є:

-високорозвинені товарне виробництво і обіг;

-наявність такої мотивації діяльності виробника, як особисте збагачення;

-зосередження у частини господарюючих агентів значної частки засобів виробництва, тобто певний ступінь концентрації виробництва і капіталу;

-відсутність власних засобів виробництва у частини господарюючих агентів, що змушує їх найматися .

 На думку Маркса: “... Капітал, - це не річ, а певне,  суспільне, належне певній історичній  формації суспільства виробниче  відношення, яке представлене в  речі і надає цій речі специфічного  суспільного характеру. Капітал  – це не просто сума матеріальних  і виробничих засобів виробництва.  Капітал – це перетворені в  капітал засоби виробництва, які  самі по собі так само мало  є капіталом, як золото або  срібло самі по собі – грішми. Монополізовані певною частиною  суспільства засоби виробництва,  відособлені у відношенні до  живої робочої сили продукти  і умови приведення в дію  самої цієї робочої сили, - ось  що в силу цієї протилежності  персоніфікується в капіталі... Отже, ми маємо тут певну, на перший  погляд дуже містичну, суспільну  форму...”

Капіта́л за визначенням  класичної економіки — один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (за винятком повільної амортизації). На відміну від іншого фактора виробництва, землі й природних ресурсів, капітал складається з раніше виробленого продукту.

Терміном капітал стали  називати у період становлення капіталізму  гроші, що їх підприємці вкладали в  розвиток свого виробництва з  метою отримання прибутку.

Капітал в економіці —  це чинник виробництва у вигляді  вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Не слід ототожнювати капітал  і будь-який засіб праці, який розглядається  часто як фізичний капітал. Справа в  тому, що даний засіб праці може стати капіталом (збільшувати або  зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у певні  відносини з власниками інших  чинників виробництва. Ці відносини  називаються економічними.

Додатковий капітал —  сума, на яку вартість реалізації випущених  акцій перевищує їхню номінальну вартість (це перевищення називають  емісійний дохід).

З позицій фінансового  менеджменту капітал підприємства характеризує загальну вартість коштів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів. Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, випливає в першу чергу відзначити такі його характеристики:

1. Капітал підприємства  є основним чинником виробництва.

2. Капітал характеризує  фінансові ресурси підприємства, що приносять доход.

3. Капітал є головним  джерелом формування добробуту  його власників.

4. Капітал підприємства  є головним вимірником його  ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства  є найважливішим барометром рівня  ефективності його господарської діяльності.

Розглянемо більш докладно окремі види капіталу підприємства відповідно до їх систематизації по основних класифікаційних  ознаках.

1. По приналежності підприємству  виділяють власний і позиковий  види його капіталу. Власний капітал  характеризує загальну вартість  коштів підприємства, що належать  йому на правах власності і  використовуваних їм для формування  визначеної частини його активів.  Ця частина активів, сформована  за рахунок інвестованого в  них власного капіталу, являє  собою чисті активи підприємства. Позиковий капітал характеризує  приваблювані для фінансування  розвитку підприємства на поворотній  основі грошові кошти або інші  майнові цінності. Усі форми позикового  капіталу, використовуваного підприємством,  являють собою його фінансові  зобов'язання, що підлягають погашенню в передбачений термін.

2. По цілям використання  в складі підприємства можуть  бути виділені наступні види  капіталу: продуктивний, позичков і  спекулятивний. Продуктивний капітал  характеризує кошти підприємства, інвестовані в його операційні  активи для здійснення виробничо-збутової  його діяльності. Позичковий капітал  являє собою ту його частину,  що використовується в процесі  інвестування в грошові інструменти  (короткострокові і довготермінові  депозитні вклади в комерційних  банках), а також у боргові фондові  інструменти (облігації, депозитні  сертифікати, вексели і т.п.) Спекулятивний  капітал характеризує ту його  частину, що використовується  в процесі здійснення спекулятивних  (заснованих на різниці в цінах)  фінансових операцій (придбання  деривативів у спекулятивних  цілях і т.п.).

3. По формах інвестування  розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній  формах, використовуваний для формування  статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих  формах дозволено законодавством  при створенні нових підприємств,  збільшенні обсягу їхніх статутних  фондів.

4. По об'єктy інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства. Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його позаоборотних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі). Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована підприємством у його оборотні активи .

5. За формою перебування  в процесі кругообігу, тобто в  залежності від стадій загального  циклу цього кругообігу, розрізняють  капітал підприємства в грошових, виробничих і товарної його  формах.

6. По формах власності  виявляють приватний і державний  капітал, інвестований у підприємство  в процесі формування його  статутного фонду. Такий поділ  капіталу використовується в  процесі класифікації підприємств  по формах власності.

7. По організаційно-правових  формах діяльності виділяють  наступні види капіталу: акціонерний  капітал (капітал підприємств,  створених у формі акціонерних  товариств); пайовий капітал (капітал  партнерських підприємств — товариств  з обмеженою відповідальністю, командитних  товариств і т.п.) і індивідуальний  капітал (капітал індивідуальних  підприємств — сімейних і т.п.).

8. По характерy використання в господарському процесі в практиці фінансового менеджменту виділяють працюючі і непрацюючий види капіталу.

Власний капітал показує  частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і  власних засобів підприємства. Тривалий час у вітчизняній теорії та практиці питанню фінансування діяльності господарських  структур за рахунок капіталу власників  приділялась надзвичайно мала увага, оскільки за адміністративно-командної  економіки державні підприємства в  централізованому порядку наділялися статутним капіталом, який не міг  бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Натомість домінуюча роль відводилася таким антиринковим методам фінансування підприємств, як бюджетні дотації, субсидії, субвенції.

Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу  пасиву балансу, тобто перевищення  балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він — основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Для більшості підприємств  основним елементом власного капіталу є статутний (номінальний) капітал  — сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із засновницькими документами. У відповідній статті балансу  наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Сума статутного капіталу, а також рішення про  його збільшення або зменшення мають  бути зареєстровані у Державному реєстрі господарських одиниць i за вартістю відповідати даним фінансової звітності, зокрема балансу. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (зокрема АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед  його кредиторами. Саме тому зменшення  статутного капіталу за наявності заперечень кредиторів не допускається.

В окремих підприємств  складовою власного капіталу є пайовий  капітал. Ця стаття передбачена для  кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських  підприємств, житлово-будівельних кооперативів, в яких статутний капітал формується за рахунок пайових внесків. Пайовий  капітал — це сукупність коштів фізичних i юридичних осіб, добровільно  розміщених у товаристві відповідно до установчих документів для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Для забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов’язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди, які можуть бути зараховані на поповнення паю.

Важливими складовими власного капіталу є резерви, які можуть бути сформовані у формі додаткового (капітальні резерви) та резервного капіталу (резерви, створені за рахунок чистого  прибутку).

Ще одним елементом  власного капіталу є нерозподілений прибуток (непокритий збиток). За цією позицією балансу відображається або  сума прибутку, яка реінвестована  у підприємство, або сума непокритого  збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при  визначенні підсумку власного капіталу. У цій статті показується прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати  дивідендів і відрахувань до резервного капіталу. Нерозподілений прибуток (збиток) може включати реінвестований у підприємство прибуток звітного і минулих періодів.

Сума непокритого збитку звітного і минулих періодів наводиться в дужках та вираховується при  визначенні величини власного капіталу, аналогічно до вилученого капіталу. Останній виникає, якщо підприємство викуповує  у власників акції власної  емісії (або частки) з метою подальшого їх анулювання чи перепродажу. За позицією «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість відповідних корпоративних  прав. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню  при визначенні підсумку власного капіталу.

 

 

 

2.Особливості формування структури капіталу в умовах ринкової економіки

 

Основною метою формування капіталу підприємства є задоволення  потреб у придбанні необхідних активів  та оптимізація його структури з  позицій забезпечення умов ефективного  його використання.

З урахуванням цієї мети процес формування капіталу підприємства базується на основі таких принципів:

1. Урахування перспектив  розвитку господарської діяльності  підприємства, процес формування  обсягу і структури капіталу  підпорядкований завданням забезпечення  його господарської діяльності  не тільки на початковій стадії  функціонування підприємства, але  і на перспективу. Значення  перспективності формування капіталу  підприємства досягається шляхом  включення всіх рахунків, пов'язаних  з його формуванням, у бізнес-план  проекту створення нового підприємства.

2. Забезпечення відповідності  обсягу залученого капіталу до  обсягу формуючих активів підприємства. Загальна потреба в капіталі  підприємства базується на його  потребі в оборотних і необоротних  активах. Ця загальна потреба  в капіталі, який необхідний для  створення нового підприємства, включає дві групи витрат:

1) передстартові витрати;

2) стартовий капітал.

Передстартові витрати для  створення нового підприємства являють  собою відносно невеликі суми фінансових коштів, необхідні для розробки бізнес-плану  і фінансування пов'язаних з цим  досліджень. Ці витрати носять разовий  характер.

Стартовий капітал призначений  для безпосереднього формування активів нового підприємства з метою  початку його господарської діяльності (подальше нарощування капіталу розглядається  як форма розширення діяльності підприємства і пов'язане з формуванням додаткових фінансових ресурсів).

3. Забезпечення оптимальності  структури капіталу з позицій  ефективного його функціонування. Умови формування високих кінцевих  результатів діяльності підприємства  значною мірою залежать від  структури капіталу, що використовується.

Структура капіталу являє  собою співвідношення власних і  позичених фінансових коштів, які  використовуються підприємством у  процесі своєї господарської  діяльності.

Структура капіталу, яка  використовується підприємством, визначає багато аспектів не тільки фінансової, але й операційної та інвестиційної  його діяльності, справляє активний вплив  на кінцеві результати цієї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто  на рівень економічної і фінансової рентабельності підприємства), визначає систему коефіцієнтів фінансової стійкості  і платоспроможності (тобто рівень основних фінансових ризиків), формує співвідношення доходності і ризику у процесі розвитку підприємства.

Власний капітал характеризується такими основними позитивними особливостями:

• Простотою залучення, оскільки рішення, пов'язані із збільшенням  власного капіталу (особливо за рахунок  внутрішніх джерел його формування) приймаються  власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди  інших господарських суб'єктів.

• Більш високою здатністю  генерування прибутку в усіх сферах діяльності, оскільки при його використанні не потрібно сплачувати позичковий відсоток.

• Забезпеченням фінансової стійкості розвитку підприємства, його платоспроможності в достроковому періоді і, відповідно, зниженням  ризику банкрутства.

Разом із тим, йому властиві і недоліки:

• Обмеженість обсягу залучення  і, в результаті цього, можливостей  суттєвого розширення операційної  та інвестиційної діяльності підприємства у періоди сприятливої кон'юнктури  ринку і на окремих етапах його життєвого циклу.

• Висока вартість порівняно  з альтернативними позичковими  джерелами формування капіталу.

• Невикористана можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок залучення  позикових фінансових коштів, оскільки без такого залучення не можливо  забезпечити перевищення коефіцієнта  фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.

Таким чином, підприємство, використовуючи тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але тим самим воно обмежує  темпи свого розвитку (не може забезпечити  формування необхідного додаткового  обсягу активів у періоди сприятливої  кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Позичений капітал характеризується такими позитивними особливостями:

• Достатньо широкими можливостями залучення, особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави  або гарантії поручителя.

• Забезпеченням росту  фінансового потенціалу підприємства при необхідності суттєвого розширення активів та зростанням темпів росту  обсягу його господарської діяльності.

• Більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом  за рахунок забезпечення ефекту "податкового  щита" (вилучення витрат на його обслуговування із оподатковуваної бази при сплаті податку на прибуток).

• Здатністю генерувати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу).

Використання позиченого капіталу має також і недоліки:

• Використання цього капіталу генерує найбільш небезпечні фінансові  ризики в господарській діяльності підприємства — ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно  росту питомої ваги використання позиченого капіталу.

• Активи, спрямовані на рахунок  позиченого капіталу, генерують меншу  норму прибутку, яка знижується на суму виплаченого позичкового відсотка у всіх його формах (відсотка за банківський  кредит; лізингової ставки; купонного  відсотка за облігаціями; вексельного  відсотка за товарний кредит тощо).

• Висока залежність вартості позиченого капіталу від коливань кон'юнктури  фінансового ринку. У деяких випадках при зниженні середньої ставки позичкового  відсотка на ринку використання раніше отриманих кредитів (особливо на довгостроковій основі) стає підприємству невигідним у зв'язку з наявністю більш  дешевих альтернативних джерел кредитних  ресурсів.

• Складність процедури  залучення (особливо у великих розмірах), оскільки надання кредитних коштів залежить від рішення інших господарюючих  суб'єктів (кредиторів), вимагання, у  деяких випадках, відповідних сторонніх  гарантій або застави (при цьому  гарантії страхових компаній, банків або інших господарюючих суб'єктів  надаються" як правило, на платній  основі).

Таким чином, підприємство, яке використовує позичений капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок  формування додаткового обсягу активів) та можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, однак великою мірою  генерує фінансовий ризик і загрозу  банкрутства (вони зростають в міру збільшення питомої ваги призначених  коштів у загальній сумі капіталу, що використовується).

4. Забезпечення мінімізації  витрат для формування капіталу  із різноманітних джерел. Така  мінімізація здійснюється у процесі  управління вартістю капіталу.

5. Забезпечення високоефективного  використання капіталу в процесі  господарської діяльності. Реалізація  цього принципу забезпечується  шляхом максимізації показника  рентабельності власного капіталу  при припустимому рівні фінансового  ризику.

Управління власним капіталом  пов'язане не тільки з забезпеченням  ефективного використання вже накопиченої  його частини, але і з формуванням  власних фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. Власні фінансові ресурси класифікуються за певними джерелами:

- Внутрішні  джерела, що складаються з:  

1.Прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства.

2.Амортизаційні відрахування  від основних засобів і нематеріальних  активів. 

3.Інші внутрішні джерела  формування власних фінансових  ресурсів 

- Зовнішні  джерела, що також складаються з:

1.Залучення додаткового  пайового або акціонерного капіталу.

2.Одержання підприємством  безплатної фінансової допомоги.

3.Інші джерела формування  власних фінансових ресурсів 

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства, він формує переважну  частину його власних фінансових ресурсів, забезпечує приріст власного капіталу, а відповідно, і ріст ринкової вартості підприємства. Певну роль у складі внутрішніх джерел виконують  також амортизаційні відрахування, особливо на підприємствах із високою  вартістю власних основних засобів  і нематеріальних активів; проте  суму власного капіталу підприємства вони не збільшують, а лише є засобом його реінвестування. Інші внутрішні джерела не грають помітної ролі у формуванні власних фінансових ресурсів підприємства.

У складі зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить залученню  підприємством додаткового пайового (шляхом додаткових внесків у статутний  фонд) або акціонерного (шляхом додаткової емісії та реалізації акцій) капіталу. Для окремих підприємств одним  із зовнішніх джерел формування власних  фінансових ресурсів може бути надана їм безплатна фінансова допомога, яка надається, як правило, лише окремим  державним підприємствам. До числа  інших зовнішніх джерел входять  безплатно передані підприємству матеріальні  та нематеріальні активи, що включаються  до складу його балансу.

Загальна сума фінансових ресурсів складається у кожного  окремого підприємства з таких елементів:

· Власний капітал: статутний (пайовий) капітал, додатково вкладений  капітал, додатковий капітал, резервний  капітал, нерозподілений прибуток тощо;

· Забезпечення наступних  витрат та платежів;

· Довгострокові зобов'язання;

· Поточні зобов'язання.

Так, власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування  його зобов'язань.. Величина власного капіталу визначається як алгебраїчна сума його складових елементів: