Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Конституційні принципи цивільного процесуального права

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 42 с., 25 джерел.

Об’єкт дослідження: сукупність принципів цивільного процесуального права.

Предмет дослідження: конституційні принципи цивільного процесуального права.

Мета роботи: дослідити конституційні принципи цивільного процесуального права.

Завдання роботи:

1.Дати загальну характеристику поняттю принципів цивільного процесуального права;

2. Виявити значення принципів у цивільному процесуальному праві;

3. Розкрити систему принципів цивільного процесуального права;

4. Проаналізувати особливості конституційних принципів цивільного процесуального права.

Методи дослідження: формально-логічний, системно-структурний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, описовий методи, а також метод аналізу чинного законодавства.

Значення роботи: в науці цивільного процесуального права теоретичні положення та висновки сприятимуть подальшому дослідженню питань дотримання принципів цивільного процесуального права.

Ключові слова: конституційні принципи цивільного процесуального права, правосуддя,судовий захист, ухвалення судами рішень, суддя, закон.

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ…………………………………………………………………..…2

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ,

СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ……………………………………………….…………4

ВСТУП…………..…….……………..…….…………..…….……………..…5

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА…..…….……………..…….……………..………7

Поняття та значення принципів цивільного процесуального права..7
Система принципів цивільного процесуального права……………...9

Висновки до першого розділу………………..…….…………..…….……. 12

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ ЗАКРІПЛЕНИХ КОНСТИТУЦІЄЮ УКРАЇНИ…..…….……………..…….………….…….……..14

Висновки до другого розділу…………..…….………….….………………38

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...41

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

ст. стаття

КУ Конституція України

п. пункт

ч. частина

ЦПК Цивільний процесуальний кодекс

ГПК Господарський процесуальний кодекс

ККУ Кримінальний кодекс України

КпАП Кодекс про адміністративні

правопорушення

ВСТУП

Актуальність теми. З розвитком суспільства принципи цивільного процесуального права розвиваються і вдосконалюються з урахуванням потреб політичних і соціально-економічних перетворень, подальшого забезпечення гарантій захисту суб’єктивних прав громадян, їх обєднань і державних інтересів, а також підвищення ефективності судової діяльності в забезпеченні законності і справедливості. На сучасному етапі розвитку України суворе додержання і законодавче вдосконалення повноти вираження і дії демократичних принципів цивільного процесуального права виступає важливою гарантією зміцнення законності як невідємної частини функціонування правової держави і демократичного правопорядку.

Принципи цивільного процесуального права були предметом дослідження багатьох науковців, зокрема таких, як В.В. Комаров, О.Т. Боннер, В.М. Шерстюк, С.Я. Фурса, С.О. Волосенко, М.К. Треушников та інші.

Об’єктом дослідження виступає сукупність принципів цивільного процесуального права.

Предметом дослідження виступають конституційні принципи цивільного процесуального права.

Мета роботи полягає в комплексному теоретичному дослідженні конституційних принципів цивільного процесуального права.

Завдання роботи:

1.Дати загальну характеристику поняттю принципів цивільного процесуального права;

2. Виявити значення принципів у цивільному процесуальному праві;

3. Розкрити систему принципів цивільного процесуального права;

4. Проаналізувати особливості конституційних принципів цивільного процесуального права.

Методологічною основою дослідження відповідно до поставленої мети і сформульованих завдань стали такі загальнонаукові методи як: формально-логічний, системно-структурний, структурно-функціональний, порівняльно-правовий, описовий методи, а також метод аналізу чинного законодавства.

Науково-теоретичну базу дослідження склали Конституція та Закон України, Цивільний процесуальний кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Кримінальний кодекс Укаїни, наукові праці, а також інша нормативна, навчальна, монографічна та довідкова література.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів та двох підрозділів, висновків та переліку літературних джерел.

РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Поняття та значення принципів цивільного процесуального права

Термін «принцип» у перекладі з латинської означає «основа», «начало». У принципах в концентрованому вигляді закріплені основні засади функціонування права та здійснення судочинства.

Стосовно принципів цивільного процесуального права в юридичній літературі існує два основних підходи: одні автори вважають принципами основні ідеї, теоретичні положення, уявлення про суд та правосуддя. Точка зору інших авторів полягає в тому, що принципами цивільного процесуального права є лише ті положення, які закріплені правовими нормами (Конституцією України, Цивільним процесуальним кодексом, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та іншими законодавчими актами) [16]. Останній підхід є більш слушним, зважаючи на те, що принципи цивільного процесуального права набувають обов’язкової сили лише після закріплення в нормах закону, залишаючись до цього елементами правової ідеології, правосвідомості, науковими висновками.

Принципи характеризуються такими ознаками:

1. принцип виражає собою певну ідею (погляд), яка складає його зміст;

2. така ідея має бути закріплена в нормах цивільного процесуального права;

3. принцип повинен бути безпосередньо пов’язаним з цивільним процесом, визначаючи його основні властивості;

4. принцип повинен мати загальне значення для всього цивільного процесу;

5. принцип визначає типові риси цивільного судочинства і може мати винятки, які не є принципом;

6. принципами не можуть бути звичайні вимоги, які не складають одну з відомих альтернативних вимог;

7. принципами не можуть бути положення, які дублюють чи прирівнюються до інших принципів, або які з них виходять.

Таким чином, принципи цивільного процесуального права – це основні ідеї, уявлення про суд та правосуддя, які закріплені Конституцією та нормами цивільного процесуального права, мають загальне значення для всього цивільного процесу, виділяють його типові риси, визначають характер процесуального права, порядок його здійснення та перспективи подальшого розвитку.

Значення принципів цивільного процесуального права визначається їх впливом на нормотворчу та правозастосовну діяльність. При розробці чинного законодавства та внесенні змін до нього не може допускатись суперечностей нових норм права закріпленим принципам. Принципи цивільного процесуального права визначають основні форми діяльності суду та інших учасників процесу в цивільних справах, а їх порушення, як правило призводить до зміни судових рішень [21].

Під принципами цивільного процесуального права розуміють:

1. виражені в ньому керівні засади, що характеризують його зміст та відображають особливості цієї галузі права;

2. основні засади здійснення правосуддя у цивільних справах, що закріплені нормами цієї галузі, або його основну, керівну ідею;

3. теоретичні положення, які виражають необхідність визначення способів та форм регулювання суспільних відносин державою, що обумовлені об’єктивними закономірностями суспільного розвитку;

4. корінні основи цивільного процесуального права;

5. керівні положення, що мають певне значення для всієї системи права, його процесуальних інститутів та виражають найбільш суттєві риси цієї галузі права.

6. основні ідеї, уявлення про суд і правосуддя, які закріплюються в нормах цивільного процесуального права і внаслідок цього стають його основними положеннями, якісними особливостей, які визначають характер процесуального права, порядок його реалізації та перспективи подальшого розвитку.

Принципи будь – якої галузі права – це основні положення, характерні для всіх чи більшості інститутів певної галузі права та закріплені в її нормах. Принципи цивільного процесуального права, як зазначається в літературі, виражають панівні в певному суспільстві ідеї щодо суду та правосуддя у цивільних справах.

Значення принципів цивільного процесуального права визначається перш за все їх впливом на нормотворчу діяльність. При внесенні різноманітних змін до законодавства нормотворчі органи не повинні допускати суперечностей між новими нормами права та його чинними принципами. Вагомим є значення принципів процесуального права і для правозастосовної практики: вони визначають основні форми і методи діяльності суду та інших учасників процесу при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суть процесуальної форми цивільного судочинства. Порушення принципів цивільного процесуального права закріплених відповідними правовими нормами, зумовлює, як правило, скасування судових рішень [18].

Система принципів цивільного процесуального права

Принципи цивільного процесуального права тісно пов’язані між собою і в сукупності становлять єдину систему. При цьому, з одного боку, кожен з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь в цілому чи окрему стадію, інститут, а з іншого – між ними існує зв'язок і взаємодія, які визначаються єдністю мети і завдань цивільного судочинства. Дія одного принципу обумовлює дію інших принципів, а кожен з принципів не може існувати окремо від сукупності принципів системи.

Принципи цивільного процесу в умовах незалежної України динамічно розвиваються, і сучасне цивільне процесуальне право та врегульоване ним цивільне судочинство побудовані на демократичних принципах [20].

Найбільш прийнятною і практично значущою є систематизація принципів цивільного процесуального права за їх змістом і сферою поширення:

загально правові принципи – характерні для всіх галузей національного права, в тому числі і цивільно – процесуального;
міжгалузеві принципи – закріплені в нормах кількох галузей права, як правило, близьких за змістом, наприклад, для кримінально – процесуального та цивільно – процесуального, господарсько – процесуального;
галузеві принципи – закріплені нормами лише цивільного процесуального права.

Також існує декілька підходів до систематизації принципів цивільного процесуального права:

за формою нормативного закріплення:

закріплені Конституцією України;
закріплені у законодавстві про цивільне судочинство;

за роллю в регулюванні процесуально – правового становища суб’єктів правовідносин:

які визначають процесуально – правову діяльність суду;
які визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі, й інших учасників процесу;

за предметом регулювання:

організації правосуддя (судоустрою і судочинства);
функціональні – принципи процесуальної діяльності (судочинства);
які визначають зміст процесуальної діяльності (диспозитивність) і такі, що визначають процесуальну форму виконання процесуальних дій (усність, безпосередність, безперервність);

за значимістю:

фундаментальні (абсолютні) – диспозитивність, рівноправність сторін, процесуальний формалізм;
конструктивні (відносні) – всі інші принципи.

Класифікацію принципів можна проводити на основі змішаних критеріїв, наприклад, за дією в системі права і за формою нормативного закріплення або за предметом правового регулювання, але найбільш прийнятною та практичною вбачається класифікація принципів за формою нормативного закріплення [4].

До принципів цивільного процесуального права, закріплених Конституцією України, належать:

1. Здійснення правосуддя виключно судами;

2. Територіальність і спеціалізація побудови системи судів загальної юрисдикції;

3. Участь народу у здійснені правосуддя через народних засідателів;

4. Виборність і призначуваність суддів;

5. Здійснення правосуддя суддею одноособово і колегіально;

6. Незалежність і недоторканість суддів та підкорення їх тільки законові;

7. Здійснення правосуддя професійними суддями та у визначених законом випадках народними засідателями і присяжними;

8. Законність;

9. Рівність усіх учасників процесу перед законом і судом;

10. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості;

11. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

12. Державна мова судочинства;

13. Забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень та ухвал суду і випадків встановлених законом;

14. Ухвалення судами рішень іменем України і їх обов’язковість до виконання;

15. Доступність і гарантованість судового захисту прав і свобод людини і громадянина;

16. Участь громадськості для захисту прав і свобод громадян;

17. Публічність;

18. Недоторканість людини;

19. Недоторканість житла;

20. Таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції;

21. Охорона особистого і сімейного життя людини.

Висновки до першого розділу

1. Аналіз наукової літератури дозволив уточнити визначення поняття «принципи цивільного процесуального права». Отже, принципи цивільного процесуального права – це обумовлені соціально-економічними умовами суспільного життя формально закріплені засади здійснення правосуддя в цивільних справах, які визначають завдання і мету правосуддя в цивільних справах, характер, зміст і побудову цивільного судочинства, а також повноваження та процесуальну діяльність суду, учасників процесу, їх процесуально-правове становище.

2. З огляду на зазначене можна стверджувати, що принципи цивільного процесуального права тісно пов’язані між собою, і таким чином в сукупності становлять систему. Оскільки кожний з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними.

3. Слід визнати, що зміст одних принципів розкривається з урахуванням змісту інших. Кількісний склад системи принципів цивільного процесуального права нормативно не закріплений і в науці цивільного процесу визначається по-різному.

4. Слід зазначити, що принципи сприяють правильному пізнанню і застосуванню норм цивільного процесуального права, є основою для законодавчої практики, для підготовки, розроблення і прийняття відповідних їм за змістом правових норм та їх удосконалення.

РОЗДІЛ 2

ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРИНЦИПІВ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

Принцип здійснення правосуддя виключно судами.

Правосуддя в цивільних справах виступає однією з форм державної діяльності — судової влади, яка здійснюється судами шляхом розгляду і вирішення цивільних справ у встановленому законом порядку. Стаття 124 Конституції України визначила, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі [9].

Правосуддя здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції — територіальними і спеціальними. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається (ст. 125 КУ).

Здійснення правосуддя виключно судами випливає з діючих засад поділу державної влади України на три відокремлені державні влади — законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6 КУ), які урівноважують одна одну. Цей принцип означає недопущеність втручання в здійснення правосуддя органів законодавчої і виконавчої влади як у формі вирішення і перевирішення судових справ, так і у формі впливу на суддів.

Але захист цивільних прав здійснюється також в адміністративному і громадському порядку (ст. 6 ЦПК.) Вирішення цивільних справ адміністративними органами, третейськими і товариськими судами, іншими органами не є здійсненням правосуддя. Спільність мети по захисту прав і виконання аналогічних правосуддю завдань не може бути достатньо об'єднуючою ознакою для конструювання єдиного поняття правосуддя, оскільки форми і методи діяльності державного суду і квазісудових органів є різними. Суд загальної юрисдикції в системі органів, які здійснюють захист цивільних прав, посідає окреме місце і має пріоритет [23].

Він проявляється в перевазі над іншими формами, зокрема: а) суд приймає завершальне рішення по спору, якщо такий спір був розглянутий у попередньому позасудовому порядку (трудові спори, спори з договору перевезення з транспортною організацією та ін. (п. 2 ст. 136 ЦПК); б) суд перевіряє законність рішень товариського і третейського суду при розгляді питання про видачу виконавчого листа для примусового їх виконання (ст. 18 Положення про третейський суд); в) суд перевіряє законність і обгрунтованість рішень і постанов державних органів і посадових осіб, які були прийняті з державних, адміністративних, податкових та інших правовідносин у галузі управління; при об'єднанні кількох зв'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі судові, а інші — арбітражному судові, всі вимоги підлягають розглядові у суді (ст. 26 ЦПК); г) тільки органові судового виконання надано право вживати заходів державного примусу, спрямованих на реалізацію суб'єктивних прав і виконання обов'язків, визначених рішеннями третейського і товариського суду, Комісії по трудових спорах адміністративних органів та ін. (ст. 348 ЦПК) [7].

Юрисдикційні функції по розгляду цивільних справ, що здійснюються несудовими органами, становлять самостійну адміністративну і громадську процесуальні форми захисту суб'єктивних прав громадян. За існуючим положенням, процесуальні норми, що врегульовують вирішення трудових, адміністративних спорів, включені до системи відповідного матеріального права, але виділення їх у самостійні галузі права є прогресивним і перспективним. Специфіка трудових, адміністративних та інших спорів у галузі управління, а також діяльності різних органів, наділених повноваженнями вирішувати такі спори, потребують певних відмінностей у правових нормах, які врегульовують процесуальний порядок її розгляду.

Виділення процесуальних норм, якими врегульовані інші форми захисту прав, у самостійній галузі відповідає подальшому поліпшенню і удосконаленню діяльності механізму державного апарату по управлінню суспільством, а всебічне нормативне врегулювання їх діяльності створює одну з важливих передумов функціонування демократичної правової держави.

Принцип територіальності і спеціалізації побудови системи судів

загальної юрисдикції.

Принципи територіальності і спеціалізації побудови системи судів загальної юрисдикції проголошені ст. 125 Конституції України. Територіальними судами загальної юрисдикції відповідно до ст. 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виступають: Верховний Суд України, Київські міські суди, міжобласний суд, міжрайонні (окружні), районні (міські) суди та військові суди регіонів, Військово-Морських Сил і гарнізонів.

Спеціалізованими судами будуть господарські суди, які здійснюють правосуддя в господарських відносинах (ст. 1 Закону України «Про господарські суди») [17]. В Україні діють Вищий господарський суд України, господарські суди областей та міста Києва (ст. 5 Закону України «Про господарські суди») [14].

Ознаки спеціалізованих судів мають міжобласні суди, які розглядають справи, підвідомчі цивільному судочинству, на особливо режимних об'єктах, розташованих на території України, а також військові суди гарнізонів, регіонів, Військово-Морських Сил, які розглядають цивільні справи, пов'язані із захистом прав і свобод військовослужбовців та інших громадян, прав та законних інтересів військових частин, установ, організацій (ст. 123 ЦПК). Вони ще не становлять окремої системи судів і не мають своїх вищих судових органів, які характеризують спеціалізовані суди і якими мають бути відповідні вищі суди, про що зазначено в ч. 3 ст. 125 Конституції України, тому їх тільки умовно можна віднести до спеціалізованих.

Принцип участі народу у здійснені правосуддя через народних засідателів.

Принцип участі народу безпосередньо у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних закріплений ст. 124 Конституції України, в цивільному процессуальному праві не реалізований. Розгляд цивільних справ у порядку цивільного судочинства провадиться професійними суддями, тоді як залучення народних засідателів до здійснення правосуддя надавало б судові України народного характеру, свідчило б про його демократизм, було б надійною гарантією встановлення об'єктивної істини у справі і правильного вирішення справ, забезпечувало б законність, переконливість, обгрунтованість і виховне значення судових рішень .

Участь засідателів посилює довір'я до суду суспільства, є одним з інститутів оплоту свободи особи і пріоритету права, є тим демократичним ідеалом, при якому громадянин бере участь у здійсненні судової влади, яка не повинна цілком повністю перебувати в руках професіоналів, незалежно від їх кваліфікації і ступеню освідомленої відповідальності.

Принцип виборності і призначуваності суддів.

Принцип виборності і призначуваності суддів визначений ст. 128 Конституції України, за якою перше призначення на посаду професійного судді строком на п'ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді судів загальної юрисдикції обираються Верховною Радою України безстрокове, в порядку, встановленому законом.

Перехідними положеннями Конституції України передбачено, що судді всіх судів України, обрані чи призначені до дня набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені. Судді, повноваження яких закінчилися в день набуття чинності цією Конституцією, продовжують здійснювати повноваження свої протягом року.

Принцип виборності і призначуваності суддів розширює існуючі правові системи заміщення суддів. Зарубіжним законодавством передбачено дві системи заміщення суддів — шляхом виборів і призначення. Вибори здійснюються: всім населенням, загальнополітичними виборними зборами, судовими колегіями верховних судів, спеціальними виборними органами. Призначення реалізується: центральним урядом і низовими місцевими органами влади з попереднім вибранням кандидатів населенням або судовими колегіями Верховного суду за результатами конкурсної оцінки. В юридичній літературі підкреслюється, що з усіх способів заміщення суддів найбільш демократичною є виборна система.

Принцип колегіальності і одноособовості розгляду цивільних справ.

Принцип колегіальності і одноособовості розгляду цивільних справ відтворений в ч. 2 ст. 129 КУ, за якою судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Конституційні принципи цивільного процесуального права 📙 Курсовая → 🆔 108564