Контроль як основна функція менеджменту

Зміст

Вступ

1. Поняття контролю
2. Компоненти контролю
3. Процес контролю і техніка його проведення
4. Сутність контролю
5. Вимоги, яким повинен відповідати контроль
6. Основні задачі контролю
7. Основні функції контролю
8. Ключові галузі попереднього контролю
9. Поведінкові аспекти контролю

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

           

     Контроль як основна 2

        функція менеджменту       

1. Поняття контролю

Контроль - важлива функція менеджменту, застосування якої дає керівнику слідкувати за виконанням управлінських рішень і вносити корективи. За своїм рангом функція контролю стоїть на другому місці після функції планування (постановки цілей). І це зрозуміло, адже якщо до підлеглих не доведена мета їхньої діяльності, то нічого буде контролювати. Незважаючи на те, що контроль не надто подобається працівникам, він все-таки є об'єднувальним чинником діяльності контролюючих та контрольованих.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основне завдання контролю - забезпечити досягнення цілей і  місії організації. Потреба контролю є об'єктивною і визначається дією таких чинників:

• зміною законів, політики, структури організації тощо;
• небезпекою виникнення кризових ситуацій;
• потребою підтримувати успіх організації;
• боротьбою за ринки збуту товарів;
• інші.

Тобто функція контролю спрямована на виявлення відхилень у виробничому  процесі і полягає у своєчасній їх ліквідації. Контроль повинен:

• орієнтуватися на досягнення конкретних результатів;
• забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність та гнучкість застосування контрольних операцій;
• відзначатися простотою;
• бути економічним, тобто базуватися на порівнянні витрат на його організацію з його результатами.
• Для підвищення ефективності контролю потрібно:
• забезпечувати двостороннє спілкування між працівниками органів контролю та людьми, діяльність яких контролюється;
• уникати надто пильного (прискіпливого) контролю;
• застосовувати методи жорсткого, але справедливого контролю;
• використовувати методи матеріального стимулювання за результатами контролю;
• впроваджувати інформаційно-управлінську систему контролю з використанням комп'ютерної техніки.

Контроль за усіма стадіями діяльності підприємства повинен давати його керівництву інформацію щодо ухвалення  відповідних рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Компоненти контролю

Для будь-якого  контролю характерними є такі компоненти:

• об'єкт та суб'єкт контролю (що контролюється і хто контролює);
• процес контролю (здійснення в часі) і результати контролю. З урахуванням того, якими будуть ці компоненти за своїм змістом, і визначають види контролю, які представлені на рис. 7.7.

Об'єктом контролю повинні  бути результати діяльності і в жодному  разі не співробітники. На жаль, дуже часто  трапляється так, що контролюється  сама особистість, що породжує у підлеглих  страх і емоційне напруження при  слові "контроль". Контроль в умовах ринкових відносин, коли вимагається  розкриття всіх резервів працівника, має бути інструментом управління і мотиватором високої продуктивності праці.

Відповідальним за контроль є безпосередній начальник, функція  контролю входить в коло його обов'язків  і не делегується. На практиці здійснюється також контроль з боку третіх осіб, тобто управлінців, які спеціалізуються  на його проведенні. Штати контролерів  можуть бути створені всередині фірми, а також спеціалізованими (аудиторські  фірми).

Внутрішньофірмові контролери займаються перевіркою підприємств у цілому, стратегічним контролем, перевіркою запасів готової продукції, реалізації і т. ін. У всіх цих сферах існує відповідальність контролера за такі функції, як планування, аналітична та інформаційна функції.

Відправний пункт концепції  адміністративного (службового) контролю дій підлеглих можна сформувати так: для того щоб повністю орієнтуватися  в тому, що відбувається в контрольованому  структурному підрозділі, чи всі функції  виконуються належним чином, не обов'язково контролювати кожну функцію або  кожного працівника. Досить охопити  контролем певні стратегічні  пункти, вузлові функції.

Другим важливим завданням  є орієнтація контролю не на минуле, а на майбутнє, оскільки краще з 75%-ною упевненістю передбачити помилку, яка може трапитися в майбутньому, якщо не здійснити певних кроків, ніж мати стовідсоткове знання про походження помилки, яка вже допущена.

Третьою проблемою службового контролю є відбір оцінок підлеглих  для встановлення ступеня виконання  ними своїх посадових функцій. Багатьма керівниками допускається така помилка. Більшості з них найчастіше недостатньо  факту добре виконаної підлеглим  роботи. У керівника нерідко складається  враження, що завдання можна було виконати значно краще, і він обрав би інший  варіант виконання. Така оцінка означає, що підлеглий, бажаючи отримати схвалення, повинен ніби перевтілитись в  особу керівника, що нездійснимо і непотрібно. В результаті в підлеглого виникає відчуття безпомічності та незаслуженої образи, неприязні до праці, втрата віри в свою працездатність і т. ін.

Важливе значення сьогодні має надаватися виконанню функції  контролю самими підлеглими та самоконтролю. У діяльності підприємства є дуже багато сторін, які мають бути підконтрольні  колективу або його представникам. В умовах демократичного розвитку - це один із засобів залучення колективу  до управління підприємством та впливу на його керівництво.

До недавнього часу функція  контролю в нашій державі зводилася  до перевірки дотримання інструкцій, законів і виявлення порушників, реєстрації в актах недоліків, тобто  негативних сторін діяльності організацій. Ніхто не цікавився тим, щоб розвивати  ініціативу працівників щодо вдосконалення  роботи, розвивати розуміння спільних інтересів. В умовах ринкової економіки  такий підхід є анархізмом.

Самоконтроль стимулює у  співробітників почуття власної  відповідальності за результати, потребує менше часу і витрат, ніж будь-які  інші види контролю.

Попередній контроль реалізується через правила, процедури тощо. Його основні важелі закладені в процесі  реалізації таких функцій менеджменту, як планування та організація.

Поточний контроль втілює в собі таку його рису, як неперервність  здійснення, і полягає у корекції виникаючих відхилень в процесі  виконання прийнятих рішень.

Заключний контроль відповідає завершальним етапам здійснення певних робіт і дає результати для  їх прогнозування.

За ступенем охоплення  проблем, контроль може бути вибірковим та суцільним залежно від того, який їх обсяг підлягатиме контролю. Крім цього, контроль може здійснюватися  у відкритій формі, коли про нього  заздалегідь повідомляється або  таємно.

 

 

 

 

3. Процес контролю і техніка його проведення

Контроль - це мистецтво управління. Менеджер не може навчитися цьому  зі слів, він повинен пройти відповідну практику.

Американські спеціалісти  дійшли висновку, що процес контролю реалізується через такі етапи:

o розробку стандартів  і критеріїв контролю (обмеження  в часі, забезпечення реальності  показників і результатів);

o порівняння реальних  результатів з прийнятими стандартами  та критеріями (вимірювання результатів,  розповсюдження інформації про  результати, оцінка інформації, обґрунтування висновків);

o здійснення необхідних  коригуючих дій (перегляд стандартів, усунення відхилень).

У будь-якій організації  чи на підприємстві відбуваються процеси, що заслуговують як позитивної, так  і негативної оцінки, оскільки існують  як сильні, так і слабкі сторони  діяльності. Тому система контролю полягає у встановленні тіньових сторін діяльності, співвідношенні позитивних і негативних явищ. Дієвий контроль повинен розкривати дійсний становище  підприємства. Погано здійснюваний контроль може нанести таку саму шкоди, як і  погано виконана робота.

Процес контролю повинен  проходити гармонійно, а не бути грою в "хованку": контролюючі  шукають, а контрольовані ховають. Переконання в тому, що контролер  однаково зацікавлений в пошуку як негативних, так і позитивних сторін діяльності, сприятиме тому, що кожний працівник намагатиметься допомогти  йому.

Доцільно розглянути ті помилки при здійсненні контролю, на які вказують Вернер Зігерт і Лючія Ланг:

1. Контроль не повинен  зводитися до інцидентів.

Нормальний контроль - це неперервний процес ділового спілкування  з працівниками, який не повинен  приурочуватися до яких-небудь випадків. Необхідно допомагати співробітникам переборювати недоліки, вступати з  ними в контакт.

2. Тотальний контроль  породжує неохайність. Деякі керівники  вважають, що все, що "не пройшло  через їхні руки", може мати  помилки, тому намагаються контролювати  буквально все.

3. Таємний контроль викликає  лише розчарування, він вважається  аморальним, бо здійснюється методом  таємного огляду робочих місць,  а тому викликає невдоволення  більшості людей.

4. Контролюйте не тільки  улюблену дільницю. Не слід настирно  контролювати своїх наступників,  яким ви делегували свої повноваження.

5. Контроль - не проформа.

Керівник-демократ часто  так задоволений роботою своїх  підлеглих, що соромиться їх контролювати. Хто ухиляється від контролю, той  нехтує інтересами своїх працівників.

6. Не контролюйте через  недовіру. Підозрілість свідчить  про невпевненість у собі.

Слід доводити отриману негативну  інформацію до співробітника, не зволікаючи. Так можна встановити з ним  ділові стосунки й покращити стан справ.

Контроль виступає одним з головних інструментів розвитку організації. В  менеджменті без контролю неможливий управлінський процес. Контроль - це обов'язкова функція менеджменту, є  заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль зв'язуючої ланки між керуючою і керованою системами.

Існують декілька причин які обумовлюють  необхідність управлінського контролю:

по-перше - необхідність спостерігати за тим, чим працюючі зайняті, що і  як вони роблять. Сукупний ефект навіть дрібних помилок може суттєво  вплинути на зниження потенціалу діяльності організації;

по-друге - постійні зміни в оточуючому середовищі з якими організація  та їх менеджери стикаються, вимагає  відповідного реагування. Зміни вимагають  керування не тільки намічених планів, а навіть цілей організації. Добре  організований контроль допомагає  менеджерам своєчасно пристосовуватися до змін;

по-третє - це постійно зростаюча складність роботи організацій, які займаються бізнесом, внаслідок росту їх розмірів і масштабів виробництва. Зі зростанням виробництва менеджери, які відповідальні  за виконання всіх задач організації, не можуть персонально спостерігати за кожним видом діяльності, а також  змінами умов на ринку і особисто вирішувати виникаючи проблеми. Діяльність організації вимагає щоб контроль і планування були щільно зв'язані  між собою та були безперервними.

4. Сутність контролю

Сутність контролю полягає в трьох основних елементах

• встановлення контрольованих стандартів діяльності;
• аналіз результатів діяльності за допомогою контролю;
• корегування технологічних, господарських та інших процесів у відповідності до обґрунтованих висновків і прийнятих рішень.

Менеджери починають здійснювати  функцію контролю з того моменту, коли вони визначили ціль і створили організацію. Без контролю починається  хаос і об'єднати діяльність працюючих  стає неможливо. Зміна законів, технологій, умов конкуренції та інших зовнішніх  факторів можуть перетворити реальні  плани в недосяжні. Для своєчасного  реагування на подібні зміни в  організаціях повинен бути налагоджений ефективний контроль.

Контроль - це процес забезпечення організацією своїх цілей. Цілі контролю будуть досягнуті  тільки у тому випадку, якщо вони здійснюватимуться  у відповідності з визначеними  принципами.

Принципи контролю - це основні  елементи науково - обґрунтованої системи  контролю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Вимоги, яким повинен відповідати контроль

Контроль повинен відповідати  таким вимогам:

• всеохоплюючим, тобто утримувати в полі зору основні сфери діяльності організації - зовнішню ситуацію і внутрішні процеси. Але це не означає, що контроль повинен бути тотальним, фіксувати всі події в організації. Необхідно домагатися науково - обґрунтованого підходу, який би дозволяв мати достатньо повну і об'єктивну інформацію. До його здійснення необхідно залучати весь персонал організації та максимально розширювати повноваження працюючих;
• постійним і оперативним, тобто повинен здійснюватися постійно з певними інтервалами часу і обов'язково своєчасно або з деяким випередженням, в цілях усунення виявлених недоліків;
• об'єктивним і безперервним, означає щоб висновки контролерів були аргументованими, будувалися на достовірних фактах, встановлених за допомогою доказів і свідчень, а сам процес контролю здійснювався постійно;
• масовим і гласним, що передбачає всеосяжність контролю, поширення його на всі види діяльності, структурні підрозділи і усіх працюючих в організації;
• дієвим і плановим, означає, що за результатами контрольних перевірок повинні вживатись заходи, спрямовані на ліквідацію виявлених недоліків. Плановість необхідна для уникнення як зайвого контролю так і безконтрольності за деякими видами діяльності або працівниками;
• мати кінцеві результати, тобто контроль розглядається як засіб досягнення цілей;
• гнучким, тобто контроль повинен бути тісно зв'язаний з плануванням, системою управління, зі змінами в структурі організації, інакше він буде запізнюватися і стане недієздатним;
• орієнтованим на людину, передбачає не тільки об'єктивність контролю, але його доброзичливість, виключення будь якого стеження за людиною, що істотно може погіршити морально-психологічний клімат в колективі;
• економічним, означає, що користь від контролю повинна перевищувати витрати на його проведення. З цієї причини необхідно скоротити до мінімуму всі пов'язані з контролем витрати на технічні засоби, збір, переробку і зберігання інформації.

Головна ціль контролю - не виправлення  помилок, а запобігання їх, що для  організації буде значно дешевше. Без  надійної системи контролю ні одна організація не може успішно функціонувати.

 

 

 

6. Основні задачі контролю

Основними задачами контролю є наступні:

• визначити у зовнішньому і внутрішньому середовищах організації фактори, які можуть здійснювати істотний вплив на її функціонування і розвиток, своєчасно на них відреагувати;
• розкрити неминучі в діяльності організації порушення та помилки і оперативно прийняти заходи по їх усуненню;
• оцінка роботи організації та її персоналу за визначений період, ефективності і надійності системи управління нею.

У підсумку, контроль дозволяє запобігти  негативних результатів діяльності і створює необхідні передумови для стимулювання персоналу.

Менеджментський контроль — це не тільки виявлення і виправлення помилок, а й заходи, коригуючі шляхи досягнення організацією поставлених завдань. На ранніх етапах розвитку науки про управління панувала концепція "менталітету контролю". Тоді у підходах до управління переважали технократичні концепції, тобто поняття "контроль" ототожнювалося з положенням про "централізоване управління". Тому слово "контроль" було найбажанішим для класичних бюрократичних шкіл.

У світлі нової філософії  системи менеджменту, що зародилася в 40-х роках XX ст., найважливіша мета контролю — формування в діловому управлінні стосунків злагоди, а  не стосунків панування і підлеглості. Процес контролю полягав у вирішенні  менеджментом завдань постійного розвитку організації у справі бізнесу. З  цього часу питання ефективного  розвитку фірми набувають ринкового  характеру, що означає перехід від  менеджменту на рівні мислення крамаря  до більш динамічного ділового менеджменту. Зазнали істотних змін як самі завдання контролю, так і його смислове значення. Найважливішим завданням контролю стала не стільки орієнтація організації  на максимальну ефективність у справі використання наявних ресурсів, скільки  орієнтація на ефективність розвитку самої організації, внаслідок чого шанси досягнення бажаних результатів  у справі бізнесу значно зросли. В сучасних умовах контроль — це аналітична функція менеджменту, яка  включає систему спостереження  за ходом процесів у об'єкті управління, сукупність методів порівняння величин  параметра, що контролюється, із заданими програмою, систему заходів з  виявлення відхилень при досягненні поставленої мети, а також визначення місця, часу, причини і характеру  допущених хиб у роботі.

Будь-яка організація  має у своєму розпорядженні арсенал  засобів формування діючої системи  контролю як у галузі контролю дисципліни виконавців певної програми, так і  в оцінці ефективності прийнятих  рішень у сфері формування фінансової політики, при формуванні цін, витрат виробництва, інформаційної системи та ін. Нерідко система контролю будується залежно від наявних ресурсів, які вона має регулювати, або економічних нормативів, показників, що застосовуються для регулювання економічних відносин і відображають суспільні вимоги до витрат і результатів виробництва, їх розподілу та використання.

Особливість застосування економічних  нормативів полягає в тому, що заздалегідь  обумовлюється залежність між ресурсами, що витрачаються, і ресурсами, що плануються. Встановлюється чіткий зв'язок між  ресурсами і кінцевими результатами виробництва, в ефективності яких заінтересований  колектив фірми. Тут мас місце  використання активного і пасивного  контролю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Основні функції контролю

Основними функціями контролю є:

діагностична - ведуча функція, яка передбачає обов'язкову необхідність вивчення стану справ в організації, тобто поставити діагноз;

зворотнього зв'язку - інформація, яка надходить керівнику про хід вирішення задач, дає можливість впливати на процес;

орієнтуюча - проявляється в тому, що всі питання, які постійно контролює начальник, набуває особливого значення в свідомості виконавців, направляє їх зусилля в першу чергу на об'єкт підвищеної уваги керівника;

стимулююча - близька до орієнтуючої, але вона направлена не на конкретні роботи, а на виконання і залучення до процесу праці невикористаних резервів, і в першу чергу людських;

корегуюча - зв'язана з уточненнями, які вносять в рішення на основі матеріалів проведеного контролю;

педагогічна - контроль, при умілій його побудові, сприяє продуктивній і сумлінній праці.

Покладання в організації на ту чи іншу особу функцій контролю вимагає не тільки його формального  контролю в службовій ієрархії, але  й особистих якостей, схильності, відношення до нього колег і підлеглих.

Основними об'єктами контролю в організації  є важливі характеристики виробничого  стану; проміжні й кінцеві результати виконання планових завдань; показники  витрат ресурсів; економічної ефективності.

Найбільш об'єктивним та ефективним контроль буде тоді, коли впроваджена  система нормативів (стандартів) виконуваних  робіт і кінцевих результатів (цілей). Найчастіше нормативи і стандарти  розробляють за такими групами: цінові, дохідні, програмні (техніко-економічні), фізичні (для виробів і технологічних  процесів), поведінкові тощо. Часто  нормативами (стандартами) є відповідні стратегічні цілі та планові параметри  стратегій. У цих випадках установлюються певні інтервальні значення для нормативів.

Одна з найважливіших особливостей контролю, яку слід враховувати в першу чергу, полягає в тому, що контроль повинен бути узагальнюючим. Контроль не може залишатися прерогативою виключно менеджера, призначеного "контролером", і його помічників. Кожен керівник, незалежно від свого рангу, повинен здійснювати контроль як невід'ємну частину своїх посадових обов'язків, навіть якщо йому це ніхто спеціально не доручав. Контроль є фундаментом процесу управління. Ні планування, ні створення організаційних структур, ні мотивацію не можна розглядати у відриві від контролю. Контроль за результатами служить поліпшенню, а в ідеальному випадку оптимізації трудового процесу. Ви виявляєте, чи було досягнуто поставленої мети, і вносите необхідні корективи.

Будь-яке формування мети і планування ефективні лише настільки, наскільки ефективні реалізація та завершуючий контроль 
за виконанням.

Контроль дає можливість підвищити мотивацію праці (відчуття успіху) і дає поштовх для нової  постановки питань і проблем. 
Основними засобами здійснення попереднього контролю є реалізація певних правил, процедур і ліній поведінки. Якщо писати чіткі посадові інструкції, пояснювати мету підлеглим, то це збільшить вірогідність того, що організаційна структура буде працювати так, як задумано.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Ключові галузі попереднього контролю

 В організаціях попередній  контроль використовується в  трьох ключових галузях: щодо  людських, матеріальних і фінансових  ресурсів.

Людські ресурси. Попередній контроль у галузі людських ресурсів досягається в організаціях за рахунок аналізу ділових і професійних знань та навичок, які необхідні для виконання тих чи інших посадових обов'язків і відбору найбільш підготовлених та кваліфікованих людей.

Матеріальні ресурси. Промислові фірми встановлюють обов'язковий попередній контроль за використанням матеріальних ресурсів. Контроль здійснюється шляхом розробки стандартів мінімально допустимих рівнів якості і проведення фізичних перевірок відповідності матеріалів, що надходять, цим вимогам.

Фінансові ресурси. Найважливішим засобом попереднього контролю фінансових ресурсів є бюджет (річний фінансовий план), який дозволяє також здійснювати функцію планування. Бюджет є механізмом попереднього контролю в тому значенні, що він дає впевненість: коли організації будуть потрібні готівкові засоби, то вони в неї будуть. Бюджети встановлюють також граничні значення затрат і не дозволяють тим самим будь-якому відділу або організації в цілому вичерпувати свої готівкові засоби до кінця. 
Поточний контроль. Поточний контроль здійснюється безпосередньо під час виконання робіт. Частіше всього його об'єктом є підлеглі співробітники, а сам він традиційно є прерогативою їхнього безпосереднього керівника. Регулярна перевірка роботи підлеглих, обговорення проблем, що виникають, і пропозицій щодо вдосконалення роботи дозволять запобігти відхиленням від намічених планів та інструкцій. Якщо ж дозволити цим відхиленням розвиватися, вони можуть перетворитися в серйозні труднощі для всієї організації. 
Поточний контроль не здійснюється одночасно з виконанням самої роботи. Швидше він базується на вимірюванні фактичних результатів, одержаних після проведення роботи.

Кінцевий контроль. У межах кінцевого контролю зворотний зв'язок використовується після того, як робота виконана. 
Хоча кінцевий контроль здійснюється надто пізно, щоб відреагувати на проблеми в момент їх виникнення, все-таки він має дві важливі функції: 
1. Кінцевий контроль дає керівництву організації інформацію, необхідну для планування у випадку, якщо аналогічні роботи мають здійснюватися в майбутньому. 
2. Сприяє мотивації. Якщо керівництво організації пов'язує мотиваційні винагороди з досягненням певного рівня результативності, то, очевидно, фактично досягнуту результативність потрібно вимірювати точно і об'єктивно. 

Процес контролю має три етапи:

• - розробка стандартів і критеріїв;
• - співставлення з ними реальних результатів;
• - прийняття необхідних коригуючих дій.

На кожному етапі реалізується комплекс різних заходів. Встановлення стандартів І етап процедури контролю демонструє, наскільки близькі за суттю функції контролю і планування. Стандарти - це конкретна мета, яка піддається вимірюванню. Ця мета виходить із процесу планування. Всі стандарти, що використовуються для контролю, повинні бути вибрані із багато чисельних цілей і стратегій організації та її мети. 
Мета, яка може бути використана як стандарт для контролю, має дві дуже важливі особливості. Вона характеризується наявністю часових рамок, в яких повинна бути виконана робота, і конкретного критерію, стосовно якого можна оцінити ступінь виконання роботи. Отже, стандарт - це формальна вимога, яка відноситься до вдосконалення обов'язків безпосередньо на робочому місці. До стандартів відносяться правила, які прийняті в організації, обмеження і встановлені процедури, трудові зобов'язання та інші формальні схеми дій. Якщо стандарт сформульований правильно, обмеження чітко вказує рамки допустимої поведінки, так як і наслідки виходу за їх межі. Якщо працівник порушив діюче обмеження, то дисциплінарне покарання (навіть звільнення), яке накладене на винуватого, нікого не здивує. 
Стандарти, як правило, чіткі й недвозначні. Якщо у відділі встановлений стандарт, згідно з яким робітники повинні виробляти не менше 200 комплектів за годину, то керівник дуже швидко визначить, чи виконується стандарт, чи ні. Якщо прийняті в організації обмеження говорять, що Ви зобов'язані працювати п'ять днів на тиждень з понеділка по п'ятницю, виключаючи святкові дні, то тоді працівники, які приходять на роботу лише три дні на тиждень, безумовно, не виконують вимог стандарту. Оскільки саме точні стандарти чіткі й недвозначні, то для керівника буде неважко використовувати їх для оцінки результатів діяльності працівника і як основу для підвищення оплати праці, дисциплінарних покарань та інших рішень, які пов'язані з результатами його роботи.

Показник результативності точно визначає, що необхідно одержати для досягнення поставленої мети. Подібні показники дозволяють керівникові співставити реально зроблену роботу із запланованою і відповісти на такі важливі запитання: "Що ми повинні зробити для досягнення запланованої мети?" і "Що залишилося незробленим?"

Інколи буває неможливим виразити показник результативності безпосередньо в кількісній формі. Це не є виправданням, щоб не встановлювати контрольних стандартів у цій галузі взагалі. Навіть суб'єктивний показник за умов, що усвідомлюється його обмеженість, кращий ніж нічого. Ряд організацій, які успішно долали інші параметри, зіткнулися з серйозними труднощами тому, що не зуміли встановити показник результативності в тих галузях, які важко піддаються вимірюванню. Це соціальна відповідальність та етика.

Співставлення досягнутих результатів  зі встановленими стандартами 
Другим етапом процесу контролю є співставлення реально досягнутих результатів зі встановленими стандартами. На цьому етапі менеджер повинен визначити, наскільки досягнуті результати відповідають очікуваним. На цій стадії процедури контролю дається оцінка, яка служить базою для рішення про початок дій. Діяльність, здійснювана на цій стадії контролю, значною мірою є найбільш помітною частиною всієї системи контролю. Ця діяльність полягає у визначенні масштабу відхилень, вимірюванні результатів, передачі інформації та її оцінці.

Керівництво вищої ланки  встановлює масштаб допустимих відхилень, у межах якого одержані результати від намічених не повинні викликати  тривоги. 
Один із засобів можливого збільшення економічної ефективності контролю полягає у використанні методу управління за принципом виключення. Часто цей метод так і називають принципом виключення. Він полягає в тому, що система контролю повинна спрацьовувати тільки за наявності помітних відхилень від стандартів.

Вимірювання результатів, які  дозволяють виявити, наскільки вдалося  дотриматися встановлених стандартів, - це найважчий і найдорожчий елемент  контролю. Для того, щоб бути ефективною, система вимірювання повинна  відповідати тому виду діяльності, який належить контролювати.

Вибір потрібної одиниці  вимірювання - це найлегша частина проведення контрольних вимірювань, які забезпечують у кінцевому підсумку весь контроль.

Передача та поширення  інформації відіграє ключову роль в  забезпеченні ефективності контролю. Для того, щоб система контролю діяла ефективно, необхідно обов'язково довести до відома відповідних працівників організації як встановлені стандарти, так і досягнуті результати.