Контроль якості однієї з груп товарів на промисловому підприємстві

 

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Кафедра товарознавства та експертизи непродовольчих товарів

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Товарознавство непродовольчих товарів»

на тему:

«Контроль якості однієї з  груп товарів на промисловому підприємстві»

 

 

 

Студента 5 курсу

Групи ТКЛ-52 (зс)

товарознавчого факультету

заочної форми навчання

Гришакова В.І.

 

 

Науковий керівник:

Сіренко

 

 

 

Вінниця 2011

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………...3

1. Поняття про якість  продукції та її вплив на  ціноутворення…………………...5

2. Методика оцінки якості промислових товарів………………………………...12

3. Організаційно-економічна характеристика ПАТ «Дніпроазот»……………...18

4. Структура асортименту та контроль якості продукції ПАТ «Дніпроазот» (на прикладі карбамідно-аміачної товарної групи)…………………………………..21

5. Шляхи вдосконалення контролю якості промислових товарів………………31

Висновки та пропозиції……………………………………………………..34

Список використаних джерел………………………………………………36

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

В умовах формування ринкових відносин в Україні здійснюється безперервний пошук і використання найбільш раціональних і ефективних форм і методів управління та контролю за якістю продукції на промислових підприємствах. У сучасному світі основою розвитку підприємства є його підпорядкованість інтересам споживачів продукції, яка оцінюється за єдиним критерієм – якістю. На даному етапі розвитку української економіки конкуренція між підприємствами здійснюється не стільки в ціновому форматі, скільки в якісному.          Вхід України до Всесвітньої торгівельної організації визначає жорсткість умов здійснення підприємницької діяльності як на внутрішніх, так і закордонних ринках. Таким чином актуальність теми дослідження визначається тим, що на вітчизняних підприємствах необхідне створення нових, нетрадиційних підходів до управління якістю продукції, що нададуть конкурентних переваг підприємству.       Зарубіжний досвід показує, що розробці підходів, спрямованих на поліпшення якості продукції, приділяється значна увага, котра відображена в працях таких вчених, як Адлер Ю., Гличев А., Демінг Е., Іллєнкова С., Федюкін В., Фейгенбаум А., Фомічов С. Питання управління та контролем за якістю певним чином висвітлені і в роботах українських дослідників, таких як Азарян О., Амоши А., Балабанової А., Брітченка Г., Каліти П. та інших.   Метою написання роботи є вивчення теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій з організації контролю за якістю продукції на промислових підприємствах.        Відповідно до мети дослідження були визначені наступні завдання курсової роботи:            - визначити сутність поняття якості продукції та її вплив на ціноутворення;            - розглянути види контролю та методику оцінки якості промислових товарів;             - проаналізувати державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий технічний контроль як методи забезпечення якості продукції;

          - дати організаційно-економічну  характеристику ПАТ «Дніпроазот»

- проаналізувати структура   асортименту та оцінку якості  продукції ПАТ «Дніпроазот» (на  прикладі карбамідно-аміачної товарної  групи);    - запропонувати шляхи підвищення контролю якості промислових товарів.            Об'єктом дослідження у курсовій роботі виступає оцінка якості продукції ПАТ «Дніпроазот».         Предметом дослідження виступають методи контролю за якістю продукції на промислових підприємствах.

В цілому ж, проблема забезпечення якості продукції є  комплексною: науковою, технічною, економічною  і соціальною, і у вирішенні  її повинні приймати участь висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від того, в якому секторі вони працюють: державному чи приватному, на великих підприємствах чи в малому і середньому бізнесі, тому що загальні принципи організації і забезпечення високої якості продукції та послуг не залежать від розміру підприємства.

На сучасному  етапі виготовляється багато продукції, яка б могла стати конкурентоспроможною на світовому ринку, але їй не вистачає забезпечення якості. Це може бути обумовлено тим, що підприємці не знають як досягти  більш високої якості без великих  витрат, або допускаються деяких помилок  при забезпеченні якості своєї продукції. Саме тому, на нашу думку, ця тема потребує більш детального обговорення.

 

 

1. ПОНЯТТЯ ПРО ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЦІНОУТВОРЕННЯ

 

Якість  продукції є одним із важливіших факторів успішної діяльності виробництва (організації). Нині в усьому світі  значно підвищення вимог супроводжується  необхідністю постійного підвищення якості, без чого не можливо досягнення і  підтримання ефективної економічної  діяльності.

Якість – сукупність властивостей і характеристик продукції, які придають продукції здатність задовольняти обумовлені або передбачені потреби людства.

Потреби звичайно виражаються у властивостях і кількісних характеристиках цих  властивостей. Потреби можуть включати такі аспекти, як функціональна придатність, безпечність, експлуатаційна готовність, надійність, ремонтопридатність, економічні фактори і захист оточуючого середовища.

Термін  “якість” практично самостійно не вживається. Замість нього використовують такі:

1. відносна якість, коли продукція класифікується в залежності від їх ступеня переважності або засобу порівняння;
2. рівень якості і міра якості, коли точна технічна оцінка визначається кількісно.

У деяких довідкових джерелах якість пояснюється як придатність  до експлуатації, відповідність призначенню, задоволення потреб споживача, або як відповідність вимогам [5].

На якість продукції впливають  такі взаємозалежні види діяльності, як проектування, виготовлення або  як процес обслуговування або ремонту.

Вся промислова продукція  з метою оцінки її рівня якості поділена на два класи: та, що витрачається при використанні, і та, що витрачає (спрацьовує) свій ресурс.

У першому класі продукції  виділяють три групи: сировина і  природне паливо; матеріали і продукти; спрацьовуючи вироби.

Другий клас продукції  ділиться на групи: не ремонтні вироби; ремонтні вироби.             До першої відносяться сировина і різні види природного палива, наприклад, рідке, тверде і газоподібне, природні будівельні матеріали та ін.  До другої групи входять матеріали та продукти, наприклад, штучне паливо, мастила, матеріали будівельної індустрії, лісоматеріали, електро- і радіотехнічні матеріали тощо.

До третьої групи відносяться  такі матеріали, як рідке паливо в  бочках, балони з газом, дріт і кабелі в котушках.

До четвертої групи  входять не ремонтні вироби, наприклад, резистори, конденсатори, болти, гайки, підшипники, шестерні та ін.

П’яту групу складають  ремонтні вироби, наприклад, технологічне обладнання різних галузей промисловості, автоматичні лінії і автоматизовані комплекси, дорожньо-будівельні, транспортні машини, вимірювані прилади, засоби автоматизації і систем управління, радіоелектронні і електронні прилади тощо.

Продукція першого класу  витрачається за призначенням у процесі  використання (експлуатації).

При використанні продукції  другого класу за призначенням відбуваються витрати її ресурсу. При цьому  продукція використовується до технічного або морального спрацювання.

Якість промислової продукції  знаходиться у центрі уваги керівників підприємств, міністерств і відомств, вчених. Якість характеризується перш за все сукупністю властивостей виробу, а також ступенем відповідності  своєму призначенню. Якість залежить від  розвитку науки, техніки та технології, виробничої і громадської організації  праці, кваліфікації робітників та ряду інших факторів. Продукція має  безліч властивостей, які можуть виявлятися при її виготовленні і експлуатації, тобто при розробці, виготовленні, випробуванні, зберіганні, транспортуванні, технічному обслуговуванні, ремонті і використанні [2].

Термін експлуатація застосовується до такої продукції, яка протягом використання витрачає свій ресурс.

Властивості продукції умовно поділяють на прості та складні. Прикладом  складної властивості є надійність виробу, зумовлена відносно простими його властивостями – безвідказністю, довговічністю, ремонтопридатністю і  збереженням.

Інколи поділ властивостей продукції на технічні, економічні та інші може виявитися неправомірним (неоднозначним), бо одна і та ж властивість  продукції при використанні з  різною метою в різних випадках може бути охарактеризована і технічними і економічними показниками. Наприклад, ремонтопридатність можна охарактеризувати ймовірністю виконання ремонту  в заданий час (технічний показник) або середньою вартістю ремонту (економічний показник) [7].

Якість продукції –  це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють її придатність до задоволення  визначених потреб відповідно до її призначення.

Якість продукції залежить від якості складових її виробу і  матеріалів, з яких вона зроблена. Якщо продукція складається з виробів  машинобудування, то до властивостей, що визначають її якість, відносяться  властивості окремих виробів, а  ще такі властивості сукупності виробів, як однорідність, взаємозамінність та ін.

Кожний промисловий виріб  проходить дві стадії: процес створення, тобто виробництво, і процес експлуатації, тобто споживання.

Промисловий виріб створюється  з природних матеріалів або матеріалів, які пройшли попередню обробку. Тому природні властивості матеріалів – фізичні, хімічні та ін. – входять  до складу їх характеристик. Та природні матеріали набувають нових корисних властивостей і якості, коли їх оживить  праця людини. Людина в процесі  виробництва може діяти лише так, як діє лише сама природа, тобто може змінювати лише форму речей [12].

Від того, наскільки успішно  виріб виконує свою функцію, відповідну оцінку одержують і його експлуатаційні або “споживчі” якості.

Життя виробів у процесі  створення, функціонування і старіння проходить у вигляді безперервної відозміни їх властивостей і якості. Вироби старіють не тільки фізично, але й морально. На наших очах зручна і красива машина стає і незручною і некрасивою лише тому, що на зміну їй приходить нові більш удосконалені вироби – верстати, автомобілі, екскаватори тощо. Критерії якості, як і змінні потреби людей відносні. Вони залежать не тільки від фізичної “предметності” самого виробу, але й від умов, в яких знаходиться виріб. Тому немає і не може бути раз і назавжди встановлених критеріїв корисності, технічного вдосконалення, зручності і краси.

Практика експлуатації виявляє  справжню доцільність виробу, визначає, якою мірою даний виріб задовольняє  потреби суспільства та людини і  орієнтує виробництво на розробку нових, більш удосконалених, необхідних суспільству  виробів.

Якість пізнається в порівнянні. Вона відносна. Єдиний у своєму роді виріб неможливо оцінити, поки не з’являться аналогічні зразки або  не зародяться ідеї, проекти та ін., що відповідають новим потребам і  технічним можливостям. Щоб оцінити  якість окремого виробу, необхідно  перш за все зібрати дані про вироби-аналоги (вітчизняні та зарубіжні), вибрати  серед цих виробів декілька зразків (виробів-еталонів), найбільш типових  для різних якісних рівнів, і оцінити  кожний виріб-еталон у одиницях як фізичних величин, так і у відносних.

Система якості – сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, яка  забезпечує здійснення загального керівництва  якістю.

Діючи на виробничих об єднаннях і промислових підприємствах  комплексні системи управління якістю продукції не враховують важливих етапів петлі якості, що передбачені стандартами [15].

Міжнародні стандарти  встановили 11 стадій життєвого циклу  виробу. Це потребує зміни структури  управління якістю продукції і включення  до неї етапів маркетингу, матеріально-технічного забезпечення, упакування, збереження, транспортування, утилізації продукції  тощо.

Петля якості (спіраль якості) – схематична модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість продукції або послуг на різних стадіях – від визначення потреб до оцінки їх задоволення. Дана схема зображена на рисунку 1.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис 1.1. «Петля якості», або етапи, на яких забезпечується якість.

Система якості функціонує одночасно з усіма іншими видами людської діяльності, які впливають  на якість продукції або послуг, і взаємодіє з ними. Її вплив  поширюється від первинного визначення виробу або послуг і до кінцевого  задоволення вимог та потреб споживач. Ці етапи та види діяльності включають:

1. маркетинг, пошуки та вивчення ринку;
2. проектування і (або) розробку технічних вимог, виготовлення продукції;
3. матеріально-технічне забезпечення;
4. підготовку і розробку виробничих процесів;
5. виробництво;
6. контроль, проведення випробувань і обстежень;
7. упакування та зберігання;
8. реалізацію та розподіл продукції;
9. монтаж і експлуатацію;
10. технічні допомогу та обслуговування;

11)     утилізацію після використання.

Якість продукції має  безпосередній вплив на утворення  цін на продукцію.

Ціна – грошове визначення вартості товару, економічна категорія, за допомогою якої проводиться непряме вимірювання величини витраченого на виробництво товарів робочого часу.

Закономірність руху цін  навколо вартості товарів визначається законом вартості. Ціни на конкретні  товари встановлюються з урахуванням  якості цих товарів.

Одним з основних принципів  ціноутворення є активне використання цін для стимулювання підвищення якості продукції шляхом їх диференціації. Стимулююча дій цін на підвищення якості виробів визначається від  початку розробки до продажу продукції  шляхом розрахунку на всіх стадіях  лімітних цін, які забезпечують при  високій якості продукції отримання  виробниками максимально можливого  ефекту, який розподіляється між виробниками  та споживачами. Споживач повинен отримати певну частку ефекту. При засвоєнні  у виробництві нової продукції  ціна одиниці споживної вартості повинна бути нижче замінної.

Оскільки по мірі оновлення  продукції та підвищення її якості вартість одиниці корисного ефекту повинна знижуватися, при ціноутворенні  передбачається, що збільшення ефективності продукції більш високої якості по відношенню до попередньої повинно  бути більше, ніж підвищення ціни.

Лімітна ціна виражає граничний  рівень ціни нової продукції, що визначається з урахуванням покращення її споживчих  властивостей, які забезпечують відносне зниження ціни продукції для споживача.

Лімітна ціна розраховується за формулою:

Цл=Цб+Эп*Кэ

де Цл – лімітна ціна нової продукції;

Цб – ціна базової продукції, яку приймають за аналог;

Эп – корисний ефект  від використання нової продукції;

Кэ – коефіцієнт обліку корисного ефекту у ціні нової  продукції, який дорівнює 0.7.

Використання Кэ гарантує виробнику нової продукції отримання 70 % ефекту та забезпечення споживачу 30 % розподільного ефекту, який отримують  при використанні нової продукції.

Корисний ефект Эп нової  техніки виражає вартісну оцінку поліпшення споживчих властивостей, які впливають на показники продуктивності, надійності та довговічності техніки, що застосовується, використання трудових ресурсів, сировини, матеріалів, палива енергії та інших ресурсів, якості продукції, що випускається за допомогою  цієї техніки. За законом для стимулювання випуску високоякісної продукції  використовують договірні ціни, які  встановлюються у межах лімітної ціни.

Збільшення якості продукції  знаходить своє відображення у цінах  шляхом встановлення знижок до централізовано встановленим оптовим цінам за виконання  додаткових вимог споживача.

Велике значення для збільшення якості продукції має використання східчастих цін, які знижуються під дією різних факторів у встановлені строки. Використання такого виду цін стимулює як збільшення якості продукції, так і засвоєння нової продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЯКОСТІ  ПРОМИСЛОВИХ ТОВАРІВ

 

Управління якістю продукції  визначає наявність науково-обгрунтованої  нормативної бази. Для її розробки використовується об активна інформація про дістаний рівень якості.          Рівень якості – відносна характеристика якості продукції, яка основана на зіставленні значень показників якості продукції, що оцінюється, з з базовими значеннями відповідних показників. Таке зіставлення дозволяє визначити технічний рівень продукції.          Для знаходження значень показників якості продукції використовуються дві групи методів: за способами одержання інформації і за джерелами одержання інформації.           В залежності від способу одержання інформації методи поділяються на:

• вимірювальний;
• реєстраційний;
• органолептичний;
• розрахунковий.

Вимірювальний метод ґрунтується  на використанні інформації, яку одержують  з використанням технічних вимірювальних  засобів. Він найбільш поширений [11].

Реєстраційний ґрунтується  на використанні інформації, яку одержують  шляхом підрахунку кількості подій, предметів або затрат на створення, експлуатацію продукції, кількість  частин складного виробу (стандартних, уніфікованих, захищених авторськими  свідоцтвами тощо). Цей метод визначають показники уніфікації, патентно-правові  тощо.

Органолептичний метод ґрунтується  на використанні інформації, яку одержано за допомогою органів чуття: зору, слуху, нюху, дотику, смаку.

При цьому значення показників знаходять методом аналізу одержаних  відчуттів на основі колишнього досвіду і виражають в балах. Точність і достовірність цих значень залежить від здібностей, кваліфікації і навичок осіб, що їх визначають. Цей метод не виключає можливості використання деяких технічних, але не вимірювальних і не реєструючи засобів.

Розрахунковий метод ґрунтується  на використанні інформації, яку одержують  за допомогою теоретичних або  емпіричних залежностей. Цим методом  користуються в основному при  проектуванні продукції, коли остання  ще не може бути об’єктом експериментальних  досліджень або випробувань. Ним  можна користуватися для визначення показників продуктивності, довговічності, ремонтоздатності виробу тощо.

В залежності від джерела  інформації методи знаходження значень  показників якості продукції поділяються  на: традиційні, експертні, соціологічні.

При традиційному методі знаходження  значень показників якості здійснюються спеціалістами лабораторій, конструкторських відділів, обчислювальних центрів тощо, при проведенні випробувань виробів.

При експертному методі знаходження  показників якості здійснюють групи  спеціалістів-експертів, які, як правило, користуються експертним методом одержання  інформації про якість продукції. Цим  методом користуються в тих випадках, коли значення показників якості не можуть бути отримані іншими об активними  методами.

При соціологічному методі знаходження значень показників якості здійснюється шляхом вивчення попиту фактичних або потенційних  споживачів продукції за допомогою  усних опитувань або спеціальних  анкет.

При необхідності значення показників якості знаходять з використанням  кількох розглянутих вище методів.

Визначення числових значень  показників якості, а також значень  базових і відносних показників є одною з найважливіших операцій оцінки рівня якості продукції, і, як правило, значення показників якості є  випадковими величинами, в процесі виготовлення і споживання продукції на неї діє значна кількість випадкових факторів. З використанням статистичних методів для оцінки показників якості продукції можна вирішувати такі задачі:

• визначати закони їх розподілу;
• визначати надійну межу і інтервали для параметрів розподілу показника якості, що оцінюється;
• порівнювати середні значення досліджуваного показника якості для двох або кількох сукупностей одиниць продукції з метою встановлення їх випадкової чи закономірної відмінності;
• визначити коефіцієнт кореляції (ймовірного зв’язку) між двома показниками якості;
• визначити вплив досліджувальних факторів на зміну показника якості, що оцінюється.

 Оцінка рівня якості  продукції на етапі її розробки  – це порівняння сукупності  показників якості цієї продукції  з відповідною сукупністю показників базового зразка [17].

В зв’язку з швидким  прогресом техніки необхідно  систематично переглядати базові зразки і оперативно доводити значення показників їх якості до відома зацікавлених організацій  і підприємств.

При оцінці рівня якості продукції використовують диференційний, комплексний або змішаний методи.

Диференційним називається  метод, заснований на використанні одиничних  показників якості продукції.

Комплексний метод оцінки рівня якості продукції заснований на використанні узагальненого показника якості продукції. Узагальнений показник є функцією від одиничних (групових, комплексних) показників якості продукції. Він може бути виражений:

• головним показником, який відображає основне призначення продукції;
• інтегральним показником якості продукції;
• середньозваженим показником

На стадії розробки оцінюють також технічний рівень продукції, при цьому визначають відповідність  встановленим нормам:

• значень найважливіших вимірювальних (розрахункових) одиничних показників якості продукції;
• значень групового показника якості продукції, одержаного шляхом встановлення функціональної залежності;
• значень органолептичної оцінки;
• значень узагальненого показника якості продукції в долях одиниці або за бальною шкалою.

Для оцінки технічного рівня  продукції розробляються галузеві методики, в яких для кожного виду продукції встановлюються норми  показників. Базою для розробки норми  є характеристики базових зразків  і аналогів, міжнародних стандартів, матеріали науково-дослідних робіт, вимоги та відгуки споживачів тощо.

Оцінка рівня якості виготовленої продукції – це встановлення міри відповідності вимогам нормативно-технічної  документації фактичних значень  показників якості продукції до початку  її експлуатації або споживання. Для  визначення рівня якості виготовленої продукції використовується коефіцієнт дефектності.

Коефіцієнт дефектності  – це характеристика середніх витрат, пов’язаних з наявністю дефектів, які виражені в цінових чи умовних  одиницях – балах, що приходяться  на одиницю продукції.

Оцінка рівня якості продукції  в експлуатації або споживанні –  під даним рівнем розуміють міру відповідності вимогам нормативно-технічної  документації фактичних значень  показників якості продукції в процесі  експлуатації або споживання. При  цьому під стадією експлуатації або споживання розуміють всю  після виробничу стадію існування  продукції, що включає зберігання, технічне обслуговування, ремонт, транспортування, а також використання за призначенням.

Оцінка рівня якості на цій стадії проводиться в основному  тими ж показниками, що й на стадіях  розроблення і виготовлення. Вона здійснюється шляхом порівняння фактичних  значень показників якості з тими, які були досягнуті на стадіях  розроблення і виготовлення продукції. Це дозволяє:

• давати обґрунтований висновок про якість розробки і виготовлення продукції;
• одержати інформацію про стабільність значень показників якості продукції на після виробничій стадії її існування;
• робити висновок про якість використання, зберігання, ремонту, транспортування та інших форм експлуатації або споживання продукції

Серед існуючих і повсюдно застосовуваних методів  забезпечення виробництва продукції  чільне місце посідає внутрішньовиробничий технічний контроль якості. На підприємствах  функції безпосереднього контролю якості складових частин і в цілому готових для споживання виробів  виконують відділи технічного контролю (ВТК). Головне завдання технічного контролю – постійно забезпечувати необхідний контроль якості, зафіксований в нормативних документах, шляхом безпосередньої перевірки кожного виробу і цілеспрямованого впливу на умови і чинники, що формують його. Успішне розв’язання цього завдання може бути здійснене за правильного вибору об’єктів і методів контролю якості. Об’єктами контролю мають бути усі компоненти усі компоненти виробничої системи та її взаємозв’язаних елементів, тобто вхід (ресурси), сам виробничий процес, вихід (продукція) [6].

Необхідність  контролю ресурсів (матеріалів, енергії, знарядь праці, інформації, персоналу) на вході системи обумовлено тим, що їх якість у значній мірі визначає конкурентоспроможність готового продукту праці.  Використання у виробничому процесі бодай частини ресурсів неналежної якості може призвести до непродуктивних витрат доброякісних ресурсів.            Якість продукції визначальною мірою формується упродовж виробничого процесу. Це викликає необхідність ретельного контролю перебігу технології її виготовлення. Об’єктами контролю тут слугують повне дотримання виробничо-трудової дисципліни, технологічних режимів обробки і складання виробів. При цьому контрольні операції здійснюються стосовно не лише якості, але й кількості, оскільки порушення технологічної, виробничої і трудової дисципліни може спричинювати псування сировини, матеріалів, окремих деталей і навіть готових виробів, а поза як невиконання завдань виробничої програми підприємства. Контроль на виході виробничої системи (підприємства і його підрозділів) має за основну мету попереджувати передачу бракованої продукції споживачу або на наступні технологічні фази (стадії) на тому ж підприємстві з випливаючи ми з цього наслідками. Окрім того, такий контроль уможливлює визначення ступеню виконання виробничих завдань економічних результатів виробництва.