Лісові ресурси України

Фіксування результатів захисту курсової роботи

 

 

 

 

 

 

Національна шкала ____________   

Кількість балів: _______________

Оцінка:  ECTS ________________

 

 

                                 Члени комісії          _______________  _________________

                                                                                                                                           (підпис)                       (прізвище та ініціали)

                                                                   _______________  _________________

                                                                                (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                   _______________  ________________

                                                                               (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

                 Вступ………………………………………………………………….

Розділ  1. Історія і специфіка розвитку лісового господарства………………

Розділ  2. Сучасний стан лісової промисловості України……………………

2.1. Лісовий фонд України……………………………………………… 
  2.2. Використання лісових ресурсів……………………………………

2.3. Проблеми галузі……………………………………………………

Розділ 3.Перспективи розвитку лісового ресурсного потенціалу. 
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………. 
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анотація

Тимар Г.В. Курсова робота за напрямком підготовки 6.010401 – географія. ДВНЗ “Ужгородський національний університет”, Ужгород, 2013.

У роботі досліджено лісові ресурси України. Розглянуто історію і специфіку  розвитку лісової промисловості, її сучасний стан. У ході роботи ми розглянули основні проблеми, які наявні у  лісовій промисловості, та запропонували  шляхи їх вирішення.

У процесі  дослідження з’ясовано, що Україна не достатньо забезпечена лісовими ресурсами. З кожним роком кількість лісових ресурсів зменшується. Це відбувається завдяки впливу господарської діяльності людини.

Ключові слова: лісові ресурси, лісогосподарський комплекс, лісовий фонд, лісопродукція, деревина.

Annotation

Tymar G.V. Cours de travail dans le sens de la formation 6.010401 - géographie. SHEE "Université Uzhgorod nationale", Uzhgorod, 2013.

Dans ce travail, les ressources forestières de l'Ukraine. L'histoire et les spécificités de l'industrie du bois, son statut actuel. Le travail que nous avons examiné les principaux problèmes qui apparaissent dans l'industrie forestière, et les solutions proposées.

L'étude a révélé que l'Ukraine n'est pas assez sécurisé ressources forestières. Chaque année, le nombre des ressources forestières est réduite. Cela est dû à l'impact des activités humaines.

Mots-clés: les ressources forestières, les forêts du domaine forestier complexe, les produits forestiers, bois.

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Лісові ресурси посідають одне з чільних місць в ресурсній  базі економіки України. Серед міжгалузевих комплексів вага лісовиробничого комплексу по обсягам виробництва складає – 2,8%, по чисельності працюючих – 4,6%, по вартості основних виробничих фондів – близько 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс зв’язаний більш ніж з 100 галузями. Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які є базою для розвитку лісопромислового комплексу. Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в т.ч. покрита лісом – 8,6 млн. га. Нерівномірність розміщення лісових ресурсів є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі – впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів.

На території України переважають  цінні хвойні (сосна, ялина, піхта) і твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є дуб, бук, явір, ясень. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну сировину для меблевої промисловості. Охорона та використання лісових ресурсів в Україні регулюється лісовим законодавством.

На найближчу перспективу (10 – 15 років) можливо значно розширити  площу лісів, використавши, еродовані  або низькопродуктивні землі. З  загальної площі таких земель можливо було б використати біля 4 млн га. Заселення цих земель забезпечило б підвищену врожайність сільськогосподарських культур, захист ґрунту, водних басейнів та доріг, покращення екологічної ситуації.

Важливим напрямком збереженням  лісів є пошук резервів деревинної сировини на засаді його більш раціональної хіміко-механічної переробки, використання замінювачів, комплексне використання листя, гілок, кори, стружки, тирси, коріння  та інше.

[Джерело 4, с.41-47]

 

Актуальність теми полягає в  тому, що лісові ресурси посідають  одне з чільних місць в ресурсній  базі економіки України.

Об'єктом дослідження цієї роботи є лісові ресурси України та шляхи їх покращення.

Предметом дослідження є характеристика лісових ресурсів, дослідження впливу на них господарської діяльності людини.

Метою даної роботи є визначення та узагальнення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.

Основними завданнями поставленої роботи є дослідження сучасного стану лісового господарства та визначення шляхів покращення використання лісових ресурсів України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ І СПЕЦИФІКА РОЗВИТКУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

 

Організоване ведення лісового господарства на заході України сягає 13 ст. Відомо, що завдяки зусиллям Данила Галицького (1215 – 1264 рр.) вперше у світовій практиці на території теперішніх Біловезької та Уманської пущ був створений заповідник.

Промислові галузі лісового комплексу  сформувались на території України  в 19 ст. У цей час пошматована  територія України й її економічний  потенціал були підпорядковані інтересам  іноземних держав.

Ліси Західної України поділялись на державні, приватні та общинні. При  цьому на території Галичини, Буковини та Закарпаття державні ліси становили 30%, приватні – 62%., общинні – 8%. Ліси цього регіону на той час характеризувались досить високою продуктивністю. Щорічний приріст деревини становив 6150 м³. Однак слабо розвинена мережа шляхів сполучання не давала змогу здійснювати рівномірну експлуатацію лісів. Тому в першу чергу вирубували найбільш продуктивні  насадження в басейнах рік, доставляючи деревину в місце призначення головним чином водними шляхами.

У другій половині 19 ст. в Галичині та Буковині почалося будівництво залізниць з широкими та вузькими коліями. З 1885 по 1898р. експорт лісоматеріалів із Галичини та Буковини збільшився в 13 разів.

[Джерело 11, с.39]

 

          У кінці 19 ст. на території Галичини та Буковини спостерігається інтенсивний розвиток міст, транспорту і промисловості. Особливо високими темпами розвивається деревообробна промисловість. У 1877 р. на території Галичини діяло 556 лісопильних заводів. У Буковині переробка деревини була зосереджена в Чернівцях і Сторожинецькому окрузі. В Закарпатті лісопиляння розвивається в містах Буштино та Сігет. Розвиток лісопиляння зумовив надмірну експлуатацію лісів, скорочення лісистості території.

 Так за останні 30 років  19 ст. площа лісів у Галичині скоротилася на 100 тис. га. Особливо відчутно скоротилась площа лісів у Буковині.

 У повоєнні роки лісова  та деревообробна промисловість  розвивались повільно, оскільки  ми не були конкурентоспроможними  на світовому ринку, мали відсталу  техніку та технологію.

Організоване ведення лісового господарства на територій Східної  України сягає Київської русі. Ще в 11 – 12 ст. здійснювалася охорона  лісів.

Історія розвитку галузей лісового комплексу Східної України тісно  пов’язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала протягом трьох століть. До 17 ст. у  Східній Україні було багато лісів. Великої шкоди лісам України  завдало будівництво  заводів.

Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистості території  Східної України. Тільки за період з 1819 по 1913 рік лісистість території  Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської – з 21 до 14%, Київської – з 20 до 17%.

Перед Першою світовою війною ліси  Східної України перебували головним чином у приватній власності. При цьому слід зазначити,  що частка державних лісів поступово зменшувалась.

Важливе місце в економіці лісового комплексу посідає лісогосподарське виробництво, основне завдання якого — це вирощування продуктивних стиглих насаджень, захист і охорона лісів. Кінцевим результатом лісогосподарського виробництва є вирощений стиглий ліс і сукупність матеріальних благ, які отримують народне господарство та населення в процесі вирощування лісу (гриби,  ягоди,  плоди, лікарські рослини, продукція бджільництва та мисливства, матеріальні і соціальні блага від використання  захисних рекреаційних й інших корисних  функцій лісу).

  Лісовирощування характеризується великою тривалістю виробничого циклу. Вирощування стиглих березових, грабових,  осикових насаджень триває 40-50 років,   соснових , ялинових і ялицевих — 70-90 років,  дубових і букових — 100-120 років.

Процес лісовирощування відбувається головним чином під впливом природних факторів (родючість ґрунтів, клімат та ін. ). Їх вплив на лісовирощування значно більший,ніж в сільському господарстві, тому їх необхідно особливо поглиблено вивчати. Помилки на початку виробничого циклу мають довгострокові негативні економічні і екологічні наслідки, їх необхідно виявляти й усувати в перші роки лісовирощування.

[Джерело 3, с.42]

 

         Процес виробництва в лісовому господарстві вимагає накопичення значних запасів деревини. Деревні запаси не можна обновити за короткий строк. Втрати деревного запасу безповоротні. У зв’язку з цим, функція охорони та захисту лісів у лісогосподарському виробництві є надзвичайно важливою.

Лісогосподарське виробництво слабо механізоване. Воно зосереджене на великій території,  знаходиться просто неба і перебуває під впливом природних факторів (дощ, сніг). Ці особливості лісогосподарського виробництва створюють труднощі в організації виробництва та праці, стримують формування кваліфікованих кадрів.

Специфічним є лісозаготівельне виробництво, яке забезпечує заготівлю та транспортування лісоматеріалів на кінцеві пункти. Виробничий процес лісозаготівель характеризується відносно короткою тривалістю виробничого циклу і постійно переміщається по території лісового фонду . На нього істотно впливають природні фактори — клімат, рельєф та ін.

На відміну від лісогосподарського та лісозаготівельного комплексів, виробництва деревообробної та целюлозно-паперової промисловості зосереджені в цехах, в яких створені сприятливі умови для праці і відпочинку. Природні фактори істотно не впливають на технологічні процеси й організацію цих виробництв. Однак доцільно зауважити, що багато виробництв деревообробних підприємств пов’язані з використанням шкідливих для здоров¢я людей хімічних речовин, забруднюють навколишнє середовище.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ЛІСОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

 

В умовах незалежності України лісова промисловість має  особливе значення для підвищення рівня забезпеченості держави та населення продукцією лісового комплексу та покрашення, за рахунок збільшення обсягів лісових  насаджень, екологічної обстановки.

За попередніми даними, в 1998р., у  зв’язку з скороченням обсягів  виробництва лісової промисловості, у зв’язку з скороченням поставок деревини з інших регіонів і розривом господарських зв’язків, Україна  недоодержала (в круглому обчисленні) близько  6 млн. м³ лісової сировини та біля  22%  виробленої з неї  продукції. В цілому  в 1997 р.  обсяги продукції лісової промисловості скоротились на 7,6 млн. грн. Такі втрати були спричинені,  в першу чергу , неефективністю  та  неінтенсивністю  використання  деревинних ресурсів, яких і без того не вистачає. В Україні інтенсивність використання лісових ресурсів є найнижчою серед країн Європи.

[Джерело 3, с.43]

 

          Значні обсяги деревини Україна не добирає у лісах неспеціалізованих  фондотримачів, а також у захисних смугах полів, річок і водоймищ.

Однією  з причин уповільнення темпів розвитку раціональних технологій і удосконалення  галузевої структури випуску  продукції лісової промисловості  була порочна орієнтація на поставки деревини і продукції, яка виготовлена  на її основі, з інших регіонів. Тому в нас не досягло належного  розвитку виробництво плит, картону  і прогресивної тари. Склалася парадоксальна  ситуація, коли за рахунок власних  ресурсів потреби держави в деревній сировині та продукції лісової промисловості  задовольняються тільки на 1/3, тоді як деревні відходи використовуються тут на 50-60%, а використання біомаси є значно нижчим, ніж у розвинутих країнах.

 З  переходом до ринкових відносин  і завоюванням Україною незалежності  підвищення ступеня задоволення  її потреб у лісопродукції  за рахунок місцевих ресурсів  набуває особливої актуальності, оскільки для збереження існуючого  рівня виробництва необхідно  щорічно закуповувати деревину  та її продукти на суму до 4 млрд. дол. США.

При сучасній структурі  споживання лісопродукції, яка склалася, потреба в ній  у 2005р. зросла  на 15%, а власні ресурси  сиророслого лісу на цей час розширяться  тільки на 1,5%, тобто розрив між  лісосировинними  ресурсами місцевого виробництва  і потребою в них стане ще більшим. Дослідження структури потреб у  деревині для виробництва основних видів продукції показали, що у  перспективі потреба у пиломатеріалах помітно знизиться, а у прогресивних видах лісопродукції (деревних плитах, пресованих виробах, картоні, папері та ін.) – збільшиться у кілька разів. Розвиток цих виробництв які використовують вторинні ресурси (деревні відходи , макулатуру, кострицю та інше), забезпечить  підвищення повноти та ефективності використання біомаси дерева, а також  одержання замінників суцільної  деревини.

[Джерело  10, с.378]

 

         Баланси виробництва підприємств лісової промисловості та споживання лісоматеріалів та лісопродукції в Україні свідчать, що  їх поставки з інших республік  скоротилися на 38%.  Причому характерним є скорочення ввезення   лісоматеріалів у непереробленому  вигляді : ділової деревини – більш як у 2 рази, пиломатеріалів – на 33%, паливних дров – у 6 разів, інших пиломатеріалів – на 1/3. Ввезення клеєної фанери знизилося в 3 рази, тоді як деревостружкових плит – виросло у 4 рази, деревоволокнистих плит – в 6, картону – в 4,5 і паперу – в 2 рази. Збільшення ввезення продукції глибокої хіміко-механічної переробки деревини особливо виявилося в останні роки і є прогресивним явищем у торгівельно-економічних  відносинах між країнами колишнього союзу. Але в умовах економічної незалежності України такий обсяг її поставок має і негативні наслідки – у зв’язку з нестабільною, завдяки нестабільності національної валюти,  ціновою політикою.

         Збільшення обсягів виробництва на підприємствах лісової промисловості, а саме в лісовій, деревообробній та целюлозно-паперовій, можливе шляхом збільшення повноти використання всієї біомаси дерева, вторинних та інших волокнистих матеріалів та використання  замінників. У перспективі приріст місцевого виробництва лісоматеріалів реальний за умов значного розширення  площ швидкорослих і технічно цінних порід, здійснення ряду організаційно-технічних заходів по підвищенню продуктивності виробництва, переорієнтації експлуатації лісів та інших лісових ресурсів.

Сьогодні, коли Україна переживає не легкі  часи, коли економіка знаходиться  в занепаді і майже в більшості  галузях народного господарства існує безліч різноманітних проблем,  економічний стан підприємств лісової  промисловості та лісового комплексу  в цілому хоче бажати кращого. Нестабільність української економіки та національної валюти, нестача обігових коштів фінансових активів підприємств призводять до постійного зменшення обсягів  випущеної продукції, її якості та конкурентоспроможності на ринку. Подальший розвиток галузей  лісової промисловості потребує повного радикального реформування, що включає в себе заміну фізично  та морально застарілого обладнання, наділення підприємств обіговими  коштами, розробка ефективних, раціональних технологій, раціональне використання відходів. На превеликий жаль, сьогодні, в державі існує значний дефіцит  грошових коштів і тому сподіватись  на реформування в близькому майбутньому  лісової промисловості та народного  господарства в цілому не доводиться.   

[Джерело 9, с.15]

1. Лісовий фонд України

 

Лісовий фонд – це територія лісів і  земель, покритих лісом, які призначенні  для потреб лісового господарства. Лісовий фонд відділений від земель іншого призначення відповідно до чинного  законодавства.

 До  земель лісового фонду належать  лісові (призначені для вирощування лісу) та нелісові (рілля, сінокоси, води тощо)

Загальна  площа лісового фонду становить 9942 га, лісова — 9152 га, покрита лісом  — 8620 га. Частка приміських лісів становить 21,8%. Ліси розміщені дуже нерівномірно. Наприклад,  в Українських Карпатах ліси займають 40,5% від площі, в Кримських горах – 32%, на поліссі – 26,1%. В Лісостеповій зоні цей показник складає 12,2%, а в Степовій – 3,8%. До найбільш лісистих областей належать – Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

[Джерело 1, с.452]

 

У складі лісового фонду України переважають  ліси першої групи загальна площа  яких становить 5072 тис га (51%). Ліси першої групи мають велике економічне та соціальне значення. Цінність їх визначається в першу чергу захисними, рекреаційними, охоронними та іншими численними корисними  функціями, які вони виконують. У  складі лісів першої групи водоохоронні ліси становлять 314,5  га . 3 них заборонні  смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів займають 268,8 тис. га, заборонні смуги лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб,— 45,7 тис. га.

[Джерело 2, с.75]

 

         Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис. га. 3 них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис. га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів шляхів загальнодержавного та обласного значення — 229,9 тис.  га, особливо цінні лісові масиви — 20,5 тис. га, державні захисні лісові смуги — 1,9 тис. га, байракові ліси, стрічкові бори, степові — 405,2 тис. га. Ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис. га. 

3 них ліси  зелених зон навколо міст, населених  пунктів і промислових підприємств  займають площу 1581,0 тис. га, санітарної  охорони джерел водопостачання  — 40,2 тис. га, санітарної охорони  курортів — 116,2 тис. га, міські — 13,9 тис. га.

 Ліси  спеціального цільового призначення  становлять 202,2 тис. га, з них заповідників  — 135,3 тис. га, національних і  природних пам'яток — 57,4 тис.  га, заповідних лісових ділянок,  а також лісів, що мають наукове та історичне значення — 9,5 тис. га. У складі лісового фонду України переважають державні ліси, загальна площа яких сягає 7550 тис. га.  Загальна площа колгоспних лісів становить 1884 тис. га. Як правило, вони представлені малопродуктивними насадженнями з малою часткою стиглих деревостанів.

Забезпеченість  лісом населення України —0,17 га на людину — одна із найнижчих  в Європі. В  Югославії вона сягає 0,46 га,  у Болгарії — 0,42 га, в Румунії  — 0,29 га, в Польщі — 0,24 га. Забезпеченість деревиною становить 25,4 м³ на одного жителя України.

Загальний запас деревини в лісах  України становить 1319,9 млн. м³.

          Лісистість території України (частка покритої лісом площі) становить 14,5 %.  За окремими регіонами держави лісистість така: Карпати — 34%, Крим — 32%,Полісся — 29%, Лісостеп — 2%, Степ — 3 %.

[Джерело 12, с.15, 30]

 

 У державних лісах України переважають молодняки (44 %) Інші вікові групи становлять: середньовікові – 39%; пристигаючі – 10; стиглі й перестійні — 7 %.

[Джерело 12, с.15, 30]

 

         У складі лісового фонду переважають  хвойні породи, покрита лісом  площа яких становить 2916,6 тис.  га. Твердолистяні породи займають  площу 2578,2 тис. га, м’яко листяні  породи — 624,0 тис. га, чагарники  — 11,6 тис. га, інші деревні породи  — 21 тис. га. Найбільшу частку  покритої лісом площі займають  сосна (34,7 %) і дуб (26,3 %).

 Серед  інших деревних порід ялина  — 9,9 %, бук — 9,3%, вільха —  4,2%, береза — 5,4%, граб — 3,7%, ясен — 1,4%; ялиця — 1,4%, осика  — 1,2%, інші породи — 2,0 %. Наведені  цифри свідчать, що лісовий фонд  України представлений в основному  цінними твердолистяними та хвойними  породами.

Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі України  становить 153 м³, в стиглих і перестійних  лісах — 252 м³.  Середньорічний приріст  деревини на 1 га покритої лісом площі  становить 4,0 м³.

   Найбільш продуктивні — це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 м³/га). У цілому продуктивність лісів України відповідає середньому європейському рівню.

       У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис. га (5,8 %). Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних — 52 р., м’яко листяних — 33р.

Ліси України — це "зелене золото" молодої держави. Вони є  джерелом цінної промислової сировини, продуктів харчування, стабілізуючим фактором навколишнього природного середовища. Для примноження цього національного багатства необхідно істотно підвищити продуктивність лісів, поліпшити їх охорону та захист. Питання підвищення ефективності відтворення лісів необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з організацією раціонального використання всіх компонентів лісу.

[Джерело 2, с.78]

2.2 Використання лісових ресурсів

 

Лісові  ресурси — це сукупність матеріальних благ лісу, які можна використати  без шкоди навколишньому середовищу і з найбільшою народногосподарською ефективністю. Всю різноманітність  компонентів лісових ресурсів, залежно  від їх призначення й особливостей використання, можна об’єднати в  такі групи: сировинні ресурси деревного  походження (деревина, деревна зелень, кора), ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси, кормові та технічні ресурси недеревної рослинності тощо), ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги диких тварин тощо); багатосторонні корисні функції лісу та його позитивний вплив на навколишнє середовище.

Всі групи  компонентів лісових ресурсів мають важливе економічне і соціальне значення. Їх доцільно використовувати в народному господарстві в напрямах, які дають змогу досягти високих кінцевих результатів.

Користування  лісовими ресурсами поділяють на головне і проміжне. Головне користування лісом — це процес заготівлі деревини в стиглих і перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється в процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень. Головне користування лісом необхідно здійснювати в межах розрахункової лісосіки. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (стаття 43) передбачає застосування економічних санкцій в тому випадку, якщо об'єми головного користування перевершують розрахункову лісосіку.

 Головне користування лісом  здійснюється в межах розрахункової  лісосіки. Деревина,  яка заготовлюється  в процесі головних рубок, використовується  найбільш повно. На більшості комплексних лісових підприємств України відходи лісозаготівельного виробництва застосовують для виготовлення продукції (технологічної тріски, вітамінного борошна, товарів народного споживання тощо), як паливо і для екологічних потреб (укріплення схилів, збагачення лісових ґрунтів тощо). Значно гірше використовується деревина, яка заготовлюється в процесі проміжного користування лісом. Низький рівень використання деревини від рубок проміжного користування лісом пов’язаний з невисокою якістю сировини, з якої важко виготовити кінцеву продукцію (ДСП, ДВП, целюлозу, папір тощо).

[Джерело 4, с.41-44]

 

 Деревну зелень хвойних порід  використовують для виготовлення  вітамінного борошна, хвойного  екстракту, хвойної пасти та  іншої продукції.  В окремих  областях України,в  яких невелика  частка хвойних лісів, деревна  зелень не використовується. У  цілому в Україні застосовують  тільки 30% потенційних ресурсів деревної  зелені. Найбільш високий рівень  використання деревної зелені  досягнуто  у Херсонській, Волинській, Полтавській, Дніпропетровській,  Житомирській, Київській, Рівненській,  Хмельницькій і Сумській областях.

Стан  відтворення та використання лісосировинного  потенціалу лісів характеризує об’єм  головного та проміжного користування лісом, який припадає на 1 га лісової  площі.  Найбільш високий рівень інтенсивності головного та проміжного користування лісом досягнутий в  Чернівецькій, Вінницькій, Івано-Франківській та Хмельницькій областях України.

Важливе економічне і соціальне значення мають ресурси недеревної рослинності  та лісової фауни, з яких комплексні лісові підприємства виготовляють цінні  харчові продукти.  Необхідно  відзначити,  що в Україні є  значні резерви збільшення заготівлі  недеревної рослинності (головним чином  за рахунок плантаційного відтворення). Наукові дослідження та досвід передових  підприємств свідчать, що плантаційне  відтворення ягід, плодів та грибів є важливим фактором підвищення ефективності використання недеревної рослинності.

Аналізуючи  відтворення та використання ресурсів мисливської лісової фауни і  мисливських угідь на території  лісового фонду України бачимо, що їхній потенціал використовується погано, зокрема кормові ресурси  мисливських угідь.

[Джерело 4, с.45-47]

 

 

2.3 Проблеми  галузі

 

Недостатня  лісистість території України, незначні запаси стиглого га перестійного лісу, невисока продуктивність середньовікових  і пристигаючих лісів створюють  труднощі щодо забезпечення лісопромислового комплексу місцевою сировиною, а народного господарства і населення — кінцевою продукцією з деревини.  Ці труднощі ускладнюються тим, що скорочується постачання деревини з Росії. Для успішного вирішення цього завдання необхідно розробити національну довгострокову програму підвищення ефективності відтворення лісових ресурсів і раціонального їх використання. Доцільно в короткий строк досягти зменшення залежності підприємств лісопромислового  комплексу від імпорту деревини. Для остаточного вирішення цієї проблеми необхідний тривалий період. Разом з тим є можливість частково вирішити її у більш короткий строк. У першу чергу, це більш ефективне використання ресурсів деревини та її замінників, які є на численних підприємствах і в організаціях.

[Джерело 9, с.37-40]

 

 Необхідно  істотно змінити на краще сучасну  неефективну структуру споживання деревини, яка формувалася впродовж довгих років функціонування бюрократично-командної системи господарювання. Доцільно прискорити розвиток галузей промисловості, які ефективно переробляють деревину (перш за все целюлозно-паперову). Сировиною для розвитку целюлозно-паперової промисловості є не тільки деревина, але і макулатура, вторинні сировинні ресурси сільського та комунального господарств (солома, очерет, деревина, яка заготовляється в процесі догляду за парками, садами та поодинокими деревами тощо).

Неефективно (переважно як дрова) використовується деревина, яка заготовляється в процесі  рубок догляду за полосами вздовж залізничних і автомобільних  доріг і це в умовах гострого дефіциту на деревину, коли її можна використати  як повноцінну сировину для виготовлення  целюлози, картону ДСП, ДВП та іншої  ефективної в споживанні продукції.