Літературні конкурси та фестивалі в Україні кінець ХХ — початок ХХІ століття
Міністерство освіти і науки України
Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
Кафедра української літератури
Курсова робота
Літературні конкурси та фестивалі в Україні кінець ХХ — початок ХХІ століття
ЗМІСТ
І. Вступ
ІІ. Українські літературні конкурси та фестивалі ХХІ століття
1. Новітня історія українських літературних конкурсів і фестивалів
1.1 “Смолоскип” - видавництво молодих. Літературний конкурс видавництва “Смолоскип”...................
1.2 ”Коронація слова” створює нову хвилю української літератури. Історія створення та існування. Будні та свята “Коронації слова”........................
1.3 «Просто на Покрову» - щорічний всеукраїнський фестиваль сучасної української літератури....................
1.4 Свіжий погляд на фестиваль «Київські лаври»........................
2. Творчість лауреатів літературних конкурсів та фестивалів
2.1. Світ Сітало Софії у її збірці “і т.д.”.........................
2.2. “Якщо поет — то вже від народження і назавжди”. Оксана Пухонська, її збірка “Вогонь”......................
2.3. Істина поза словами. Олена Степаненко “Передчуття Авалону”..31
2.4. Тетяна Малярчук. Згори — наверх або “Згори вниз (книга страхів)”.....................
2.5. Урбаністична тілесність Богдана-Олега Горобчука.....................
III. Висновки
IV. Список використаної літератури
ВСТУП
Процеси децентралізації та регіоналізації соціокультурного простору сучасної України призвели до надзвичайно широкого поширення конкурсів та фестивального руху, які стали однією із форм існування мистецтва. У пошуках нових шляхів розвитку мистецтва "на початку 1990-х років актуальності набуває саме конкурс як резонансний засіб демонстрації культурної значущості певного просторового локусу. Проведення фестивалів стає фактором залучення міста як повноцінного культурного суб'єкту до світового культурного простору, а сам фестиваль набуває значення обов'язкового атрибуту культурного центру". Саме розвиток, виявлення, формування конкурсів стимулює творчих людей не зоставатися в тіні байдужості до батьківщини, а навпаки - виводить на світову арену яскравих талантів літературної діяльності.
Дану тему також досліджувала кандидат філологічних наук НАН України, Інституту української літератури ім. Т.Г. Шевченка Гоцинець Ірина Львівна, яка аналізувала розвиток літературних конкурсів незалежної України.
Мета дослідження:
дослідити розвиток літературних конкурсів у кінці ХХ - початку ХХІ століття;
проаналізувати поетичні збірки “і т.д” (Софія Сітало), “Вогонь” (Оксана Пухонська), “Згори вниз” (Тетяна Малярчук), “Місто в моєму тілі” (Богдан-Олег Горобчук).
Об'єктом дослідження є: літературні конкурси та фестивалі.
Предмет дослідження стилістичні особливості у творах сучасних українських авторів із зазначеної проблематики
Дана робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел.
43
ІІ. Українські літературні конкурси та фестивалі ХХІ століття
1. Новітня історія українських літературних конкурсів і фестивалів
1.1. “Смолоскип” - видавництво молодих.
Літературний конкурс видавництва “Смолоскип”
Директор видавництва “Смолоскип” - Осип Зінкевич, його не з проста його називають “хрещеним батьком”. Разом з видавництвом він ріс, розвивався, досягав успіхів. «Смолоскип» був зорганізований ще 1951 року в Парижі, й досі ніхто не пам'ятає, як виникла його назва. Це аж ніяк не продовження тих «Смолоскипів», що з'являлися в 20-х у Львові. Приціл цього «Смолоскипу» — на студентство, його проблеми. Цікавилися подіями в Україні: якраз тоді відбувалося своєрідне пожвавлення у молодіжному середовищі, яке посилилося по смерті Сталіна. Трохи згодом з'явилися нові вірші українських поетів, таких, як Ліна Костенко, цікаві критичні статті, — на них відгукувалися чи передруковували, цікавилися забороненою літературою в Україні 20-х років. Маючи доступ до різних французьких архівів, представники знаходили там твори Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Йогансена і т.д. [11; 31]
У 1957 р. Зінкевич сім'єю переїхав до США, де й далі видавав «Смолоскип». Тоді за кордон потрапили щоденник і вірші Василя Симоненка, їх опублікували, і вони створили видавництво «Сполоскип» імені В.Симоненка, першою книжкою якого була самого Осипа Зінкевича — «З генерації новаторів: Іван Світличний, Іван Дзюба» (власне, це перша розвідка про шістдесятників — і там, і тут, в Україні). Далі була солідна збірка Ліни Костенко, Гончарів «Собор», і тоді на Захід почали прориватися твори українського самвидаву. Вони випустили у світ «Собор у риштуванні» Є.Сверстюка, «Летюче віконце» В.Голобородька, «Більмо» Михайла Осадчого (згодом саме за нього він був засуджений), збірку «Із-за ґрат» Тараса Мельничука, кілька книжок Олеся Бердника. [11; 32]
Тоді ж почали збирати матеріали М.Хвильового (в західних країнах він теж був заборонений) — так постав п'ятитомник Хвильового.
Була створена українська Гельсінкська група, нелегальними шляхами до видавництва діставались її документи, вони видали твори М.Руденка («Орлова балка», поему про голод в Україні — «Хрест»), документи УГГ — «Український правозахисний рух» (понад 500 стор.) та ін. (понад 1000 стор.). Опублікували спогади Данила Шумука — він відбув понад сорок років по таборах. Згадаймо ще видання Святослава Караванського (поезії «Сутичка з тайфуном»), далі — І.Калинця, О.Тихого, В.Стуса, випускали «Український Вісник» В.Чорновола (крім № 5, який до нас не дійшов...), а також журнал «Кафедра» (ред. Михайло Осадчий).
Наприкінці 80-х — напочатку 90-х відбувся процес реабілітації політв'язнів в Україні, самвидав зник. У 1991 році «Смолоскип» переніс свою діяльність в Україну. Представники ”Смолоскипу” опинилися на своєрідному роздоріжжі: що ж саме тепер видавати? Не хотіли — й не стали — універсальним видавництвом, шукали нових орієнтирів. Було вирішено працювати з творчою молоддю тут, в Україні. Склад «Смолоскипу» з 90-го року: д-р мікробіології Андрій Зворун, д-р з хімії Осип Зінкевич, д-р — політолог Андрій Фединський (з української громади США та Канади).
У Києві видавництво почало співпрацю з творчою асоціацією «500» (яку, як і нині, очолювали Максим Розумний, Андрій Кокотюха, Сергій Руденко (зараз пішов у політику). Поступово стали співпрацювати з широким колом обдарованої молоді, заснували щорічні (з 1993 р.) творчі семінари в Ірпені, оголосили літературний конкурс — і так усе закрутилось, творчий потенціал зростав, кількість книжкової продукції також. До сьогодні маємо виданих в Україні понад 100 назв, у США й Канаді — також 100, стали одним із потужніших українських видавництв, яке відрізнялося від усіх інших ще й тим, що вони, професіонали-нефілологи, працювали весь час на громадських засадах і за всю історію існування не мали жодного платного працівника: кошти діставались так само завдяки громаді Америки, Канади, українським банкам та установам.
На сьогодні мають понад 20 молодих лауреатів (I, II і III премії) з різних номінацій. Відомо, що в Україні (та, зрештою, й скрізь), найбільше з'являється поетів, які в процесі творчого розвитку визначаються — чи залишаються поетами, чи переходять у прозу, або зникають взагалі. Одним із значних досягнень «Смолоскипу» вважаємо те, що беруть участь у складному, багатогранному процесі формування молодої сучасної української прози. Так, завдяки «Смолоскипові» з'явилися в літературному обігу імена А.Кокотюхи, Тараса Прохаська, Світлани Касьянової, Івана Ципердюка — авторів прозових антологій «Тексти» та «Іменник». З'явилися нові молоді драматурги, щойно вийшов друком збірник 20 авторів «В чеканні театру».
Видають також твори авторів старшої Генерації з української діаспори, які самі оплачують або знаходять спонсорів для своїх книжок: П.Одарченко, «Тарас Шевченко і література» (Вашингтон, 1996), спогади Гр.Костюка (Вашингтон, 1996), «Українська література» — збірка вибраних творів П.Одарченка про культуру мови, «Розлука» Степана Феденка, «Записки непокірливого» Вас. Проходи, «Долі» Миколи Вірного, «1000 цитат з українського письменства» Юрія Луцького, публікація публіцистичного доробку І.Багряного та ін.
Українське книговидання великою мірою залежить від того, наскільки видавцям — і державним, і недержавним — вдасться зорганізувати розповсюдження своєї продукції по всій Україні. Не можна сказати, що люди через брак коштів не купують української книжки. Навпаки — за нею полюють (і через її невеликий тираж, і через засилля російськомовних видань), не знають, де її шукати. Через це й продаж видань неадекватний попитові, сповільнений. Зараз переважно, на мою думку, з'являється література елітарна, яка є потрібна, але якою масовий чатач мало цікавиться, бо не може її сприйняти. А на книжку для масового читача, великі тиражі коштів не вистачає.
Щороку видавництво “Смолоскип” проводить конкурс молодих літераторів, відшукуючи нові цікаві таланти. Започатковано його 1993 року. Вікова категорія письменників від 18 до 30 років
На конкурс приймаються твори, написані українською мовою: проза, поезія, драматургія, есеїстика, дослідження з проблем тоталітарного суспільства, ідеології, політології. Щороку твори приймаються на розгляд журі до 31 грудня, а підсумки конкурсу підбиваються у травні наступного року.
Журі визначає лауреатів в окремих номінаціях (перша премія — 800 грн. і опублікування книжки, друга премія — 400 грн. і опублікування книжки, третя премія — 200 грн. і заохочувальні премії — 100 грн.). Видавництво також публікує кращі ненагороджені твори, надіслані на конкурс, в антологіях і збірниках.
Існують деякі табу на нерозгляд журі, а також публікації видавництвом надісланого тексту. Це твори, які:
носять антиукраїнський характер;
мають антирелігійне, шовіністичне чи людиноненависницьке спрямування;
порнографічні твори, а також ті, в яких вживається ненормативна лексика.
Також є певні вимоги до самого тексту. Твори надсилати на конкурс в одному примірнику, у друкованому вигляді, без рукописних правок чи додатків. Обсяг поетичної збірки — не більше 100 сторінок, обсяг прози і дослідження — до 200 сторінок. Разом з творами на конкурс надсилати коротку автобіографію, фотографію і точну адресу.
До складу журі входять:
літературного конкурсу: Євген Баран, Роксана Харчук, Олександр Ірванець;
есеїстики і досліджень: Олесь Доній, Олег Проценко, Максим Розумний.
В цьому році (2011) премії “Смолоскипа” за перше місце не було присуджено. Друге місце в номінації “Поезія” зайняли — Лесь Белей із Ужгорода за збірку “Скляний куб” і Ганна Мединська з києва за збірку “Покинутим кораблям”. В номінації “Проза” - Евгеній Плясецький з Києва за прозаїчний проект “Троєручиця та інші: Евгеній Плясецький проти Андрія Лаговського”, Тетяна Стрижевська з Києва за “києвознавський” роман “Ad libitum” і Уляна Галич з Черткова за збірку готичних оповідань “Кроки за спиною”. Книги цих авторів побачать світ протягом року.
1.2. ”Коронація слова” створює нову хвилю української літератури. Історія створення та існування. Будні та свята “Коронації слова”.
Коронація слова — всеукраїнський конкурс романів, кіносценаріїв, п'єс та пісенної лірики про кохання. Це проект компанії «Крафт Фудз Україна». Метою конкурсу є підтримка новітньої української культури, пошук нових імен, видання найкращих романів книжками, стимулювання й підтримка сучасного літературного процесу кіно й театру, і як наслідок — наповнення українського ринку повнокровною конкурентоспроможною літературою, а кіно й театру — якісними українськими фільмами й п'єсами.
Конкурс заснований в 1999 році як спільний проект компанії «Крафт Фудз Україна» з телеканалом «1+1» як конкурс романів та кіносценаріїв. Нині генеральним інформаційним партнером конкурсу виступає телеканал «Інтер».З 2005 року конкурс приймає також п'єси, а з 2008-го — пісенну лірику про кохання.
Результатом існування конкурсу стало видання понад 100 романів. До конкурсу зростає інтерес професійних письменників. «Я трошки ожив, бо зрозумів, що таки є нова українська література. Це перелом. Прочитав книжки, не все сприймаю, але література — є.» Так висловився письменник, член Спілки письменників України, Юрій Мушкетик про твори лауреатів конкурсу, а з ними — і про сучасне українське письменство.
Прем'єра кінострічки «Ґудзик» за однойменним романом Ірен Роздобудько відбулася 8 червня 2008 року на телеканалі «1+1». 2008 відбувалася екранізація роману «Темна вода» Андрія Кокотюхи, який здобув першу премію в номінації «романи» в 2005 році.
Дипломовані сценарні тексти перетворено на чотири фільми: за мотивами кіноповісті Олександра Жовни «Експеримент» Роман Балаян зняв картину «Ніч світла», власні драматургічні роботи «Дванадцять копійок» і «Світлячки» перенесли на екран молоді сценаристи-режисери Кирило Устюжанін і Надія Кошман.
В 2006 актори театру «Ательє 16» і режисер-постановник Андрій Білоус презентували виставу за п'єсою «Коли повертається дощ» учасниці конкурсу Неди Нежданої.
У 2006 в Київському академічному Молодому театрі відбувся прем'єрний показ вистави за п'єсою українського сучасного автора Валентина Тарасова «Навіжена співачка». В 2004 році п'єса «Скажена співачка з невідомим» отримала грант Президента України на постановку, а у 2004 році взяла першу премію в конкурсі у номінації «кіносценарії та п`єси».
П'єса «Стежечка Святого Миколая» Лариси Віденко (Львів), яка отримала другу премію 2006 року, поставлена у Львівському театрі юного глядача.
П'єса «Соло для двох» дипломанта конкурсу 2007 року Віктора Рибачука (Вінниця) поставлена режисером Андрієм Приходьком. На міжнародному театральному фестивалі «Панорама» в Білорусі ця вистава отримала першу премію у проекті «Театр-on-Line». Кілька п'єс внесені до плану постановок на 2008—2009 рр. в театрах Донецької та Дніпропетровської областей.
Після того як оприлюднюються результати конкурсу "Коронація слова", за конкурсантами починають полювати російські видавництва, пропонуючи видати їх у Росії без згадки, що ці твори перекладені з української.
"Коронація слова" засвідчила, що в Україні визрів потужний літературний потенціал, здатний продемонструвати якісно іншу літературу.
Конкурс романів та кіносценаріїв "Коронація слова" був негативно оцінений консервативною критикою, яка звинуватила його у відході від національної літературної традиції.
На прохання численних журналістів В. Даниленко детальніше зупинився на загальних положеннях про конкурс "Коронація слова" 2001-2002 рр.
Стратегічним жанром художньої літератури завжди був роман, а стратегічним видом масового мистецтва – кіно, адже роман і кіно визначають епічну зрілість нації, а відтак – її потенційні можливості впливати на світ. Тому метою організації і проведення конкурсу "Коронація слова" є стимулювання розвитку сучасного українського роману й кіно. Конкурс проходить у двох номінаціях (роман і кіносценарій), складається з трьох етапів і триває протягом року.
1-й етап конкурсу – рекламна кампанія.
Реклама проекту розпочалася з 12 квітня 2001 року. В цей час на телеканалі "1+1" та в газетах "Українське слово", "Сегодня", "Книжник ревю" було оголошено про проведення літературного конкурсу українського роману та кіносценаріїв "Коронація слова" та зазначені його умови. Рекламна кампанія триватиме до 1 жовтня 2001 року. Протягом цього терміну на конкурс мають право надходити конкурсні твори.
Попередній відбір 10-ти кращих романів і 10-ти кіносценаріїв здійснює група експертів і передає для розгляду журі. Для об'єктивності роботи журі конкурс проходить анонімно, тобто всі автори підписуються псевдонімами. Прізвища авторів стануть відомі лише після визначення журі переможців конкурсу.
У середньому на адресу конкурсу щодня приходять до 27-ми листів із творами та запитами про умови конкурсу.
Літературно найактивніші регіони: Львівська, Дніпропетровська, Харківська, Вінницька, Волинська, Тернопільська, Луганська, Донецька, Одеська області. Київ дає більше третини конкурсантів, тому є найпотужнішим літературним центром України.
Соціальні групи конкурсантів (за даними на 1 червня 2001 р.):
– школярі та студенти – 38%;
– лікарі та представники технічних професій – 17%;
– письменники – 13%;
– вчителі-філологи – 12%;
– журналісти – 8%;
– безробітні – 6%;
– пенсіонери – 4%;
– домогосподарки – 2%.
За даними на 1 червня 2001 р., на адресу конкурсу надійшло 1213 кореспонденцій, до участі в конкурсі допущено 36 кіносценаріїв і 74 романи, переданих для вивчення експертам.
1103 надісланих творів відхилені як такі, що не відповідають умовам конкурсу (вірші, мала проза, рукописні твори, комікси тощо).
Серед допущених творів найбільше представлені:
– жіночий роман;
– кримінальний роман;
– любовний роман;
– історичний роман;
– дитячий роман.
2-й етап конкурсу – фінальне шоу.
До грудня експерти мають оприлюднити свої висновки з приводу надісланих на конкурс машинописів, розповісти про критерії їхнього відбору, дати фахову оцінку десяти кращих, на їхню думку, романів та кіносценаріїв. Журі має визначити призові місця конкурсантів. У фінансовому вираженні Гран-Прі конкурсу "Коронація слова" посідає друге місце серед літературних премій України після Державної премії імені Т. Г. Шевченка.
Після визначення переможців конкурсу оприлюднюються прізвища авторів.
3-й етап – видання десяти лауреатських романів та їхня реклама.
Після того, як стануть відомі імена переможців конкурсу, у видавництві "Кальварія" вийде десять кращих романів, кожен з яких буде рекламуватися в засобах масової інформації. Заключним етапом конкурсу стане презентація книжок, яка відбудеться в березні 2002 року.
Склад журі конкурсу:
у жанрі кіносценарію:
голова журі: Роднянський Олександр – генеральний продюсер каналу "1+1"
члени журі: Штонь Григорій – доктор філологічних наук, викладач Київського Національного університету ім. Т. Г. Шевченка;
Войтенко Володимир – головний редактор журналу "Кіно-коло"; Гриценко Микола – письменник, представник Національної ради з питань телебачення і радіомовлення;
Жолдак Богдан – письменник, кінодраматург;
Трубай Василь – володар Гран-Прі "Коронації слова" 2000 р. у жанрі кіносценарію.
у жанрі роману
голова журі: Майданська Софія – письменниця.
члени журі: Долженкова Ірина – літературний критик, кореспондентка Національної радіокомпанії України;
Женченко Віктор – письменник, перекладач;
Мацкевич Петро – директор видавництва "Кальварія";
Ірванець Олександр – письменник;
Сєрова Алла – володарка Гран-Прі "Коронації слова" 2000 р. у жанрі роману.
Умови конкурсу
1. На конкурс «Коронація слова» приймаються написані українською мовою рукописи творів на наступні номінації:
– романи
– пісенна лірика про кохання
– кіносценарії
– п’єси
2. На конкурс повинні подаватися тільки ОРИГІНАЛЬНІ твори, які раніше не друкувалися, не виконувалися, не фільмувалися, не оприлюднювалися (зокрема через інтернет), та права на які не передані іншим (юридичним або фізичним) особам, і не будуть передаватися до оголошення результатів конкурсу на церемонії нагородження у червні.
До участі в Конкурсі приймаються лише оригінальні твори (інсценування, адаптації для театру чи кіно творів інших авторів розглядатися не будуть).
3. Твори надсилаються на поштову адресу Конкурсу надрукованими на друкарській машинці або за допомогою комп’ютера. Позначаються на титульній сторінці тільки:
– свій псевдонім,
– назву твору,
– номінацію,
– кількість сторінок.
Якщо це твір для дітей, слід також вказати про це на титульному аркуші.
Вкладають твір (усі сторінки повинні бути пронумеровані) у папку разом із підписаним тим самим, що на титульній сторінці, псевдонімом окремим заклеєним конвертом, в якому має бути заява в довільній формі про участь у конкурсі.
Папку з твором вкладають у конверт та надсилають поштою (бандероль або посилка) з “повідомленням про вручення поштового повідомлення” (щоб пересвідчитися про успішну доставку).
4. Твір, що подаєте в номінацію “Романи”, повинен мати не менше 100 стор. (180 тис. знаків з пробілами) тексту.
У номінації “Пісенна лірика про кохання” приймається не більше 10 поетичних творів від одного автора. Твір не повинен бути більше, ніж 32 рядки (або 8 строф).
5. Конкурс забезпечує анонімну оцінку творів. Справжні імена авторів зберігаються у таємниці від експертів і журі конкурсу до церемонії нагородження.
6. Рішення про результати конкурсу визначає авторитетне журі. Результати конкурсу оголошуються на церемонії нагородження та через ЗМІ.
Твори не рецензуються і не повертаються, листування з авторами не здійснюється.
7. Усі автори, твори яких відзначені на конкурсі, зобов’язуються використовувати логотип конкурсу ”Коронація слова” при будь-якому оприлюдненні твору, тобто розміщувати знак на титульній сторінці твору або в афіші, титрах фільму, оголошувати про відзначення на конкурсі перед публічним виконанням твору, передачею в ефірі, тощо. Стосовно цього між автором, який отримав премію, та Конкурсом (уповноваженою особою) підписується угода.
8. Конкурс пропонуватиме твори видавництвам, кінопродюсерам, кіностудіям, театрам, з якими автори (правовласники) особисто домовлятимуться про умови.
Конкурс не спонсорує подальшу долю твору.
9. Автор має право подавати свої твори на Конкурс у наступні роки до отримання Першої премії у одній із номінацій. Один і той самий твір подавати на Конкурс можна повторно, але якщо він до того не ставав лауреатом Конкурсу (тобто за нього автор не отримував премії Конкурсу).
10. Переможці Конкурсу отримають грошові премії. Можливе встановлення спеціальних відзнак і нагород від партнерів Конкурсу.
Преміальний фонд Конкурсу - 120 000 грн.
Номінація «РОМАНИ»:
І премія – 20 000 грн,
ІІ премія – 10 000 грн,
ІІІ премія – 5 000 грн,
Номінація «КІНОСЦЕНАРІЇ»:
І премія – 15 000 грн,
ІІ премія – 7 000 грн,
ІІІ премія – 3 000 грн,
«ПІСЕННА ЛІРИКА ПРО КОХАННЯ»:
I премія – 8 000 грн,
II премія – 4 000 грн,
III премія – 3 000 грн,
Номінація «П’ЄСИ»: 5 000 грн,
• Спеціальна відзнака «За кращий романтичний твір»
• Спеціальна відзнака «За кращий історично-патріотичний твір» від партнера Конкурсу — Київського національного університету імені Тараса Шевченка
• Спеціальна відзнака «За кращий гостросоціальний твір» від партнера Конкурсу — Фонду «АнтиСНІД»
• Спеціальна відзнака «За кращий економічний детектив» від партнера Конкурсу — Міжнародного інституту менеджменту (бізнес-школи МІМ-Київ)
• Спеціальна відзнака «За кращий гумористичний твір»
Лауреати та дипломанти конкурсу несуть відповідальність за сплату податків.
11. Конкурс розглядає всі подані твори, як такі, що захищені авторським правом.
Богдан Жолдак, письменник: "Я брав участь – як член журі – у багатьох літературних, кіно– та інших конкурсах, і звичайно, часто доводилося стикатись із феноменом графоманії. Річ у тім, що це таке явище, в яке скочуються і класні письменники. Іноді перехід від високого письма до графоманії можна спостерігати навіть у межах одного оповідання. Це така собі повзуча небезпека. А взагалі-то я думаю, краще вже нехай людина буде графоманом, аніж стоятиме з ножем уночі в підворотні. До речі, графомана читати найпростіше, бо його видно з першої ж фрази і особливо з того, як побудовано фінал. Але якщо графоман дуже завуальований – то це дійсно проблема".
Павло Вольвач, поет: "Тут звучала така думка, що кількість невідворотно переросте в якість. Може, це так і буде, але що стосується мене, то я прихильник прози, яка базується саме на власному досвіді, пропущена через кров, через душу, через нерви, якщо говорити патетично. Я не вірю у прозу, висмоктану з пальця, лежачи на диванчику й покусуючи олівчик. Вона може бути навіть у чомусь привабливою, такий собі книжковий варіант телевізійного мила. На це буде попит, знайдеться споживач; це читатимуть домогосподарки, що саме по собі не погано – якщо домогосподарка почне читати українською. Але це не моя проза. Я вірю творам, основаним на власному досвіді, і не на такому, як хтось писав, що вся біографія інтелігента – це кількість прочитаних ним книг, а на досвіді бурхливого життя, яке має бути представлене в усій його неприглядності, а не так, як писали наші "поетичні соцреалісти". Якщо хочете, я прихильник брудного реалізму з усіма кострубатостями життя, які можна відчути. Зрештою, щоб написане було правдивим."
1.3. «Просто на Покрову» - щорічний всеукраїнський фестиваль сучасної української літератури
- Літопису попа Дуклянина
- Ліцензійні договори
- Ліцензування будівельної діяльності
- Ліцензування інтелектуальної власності
- Ліцензування певних видів господарської діяльності
- Лічильники електричної енергії
- Лічные права
- Лісова промисловість
- Лісовиробничий коплекс України
- Лісові ресурси
- Лісові ресурси України
- Лісопромислоаий комплекс України
- Літературка дискусія в Україні 1925-1928 рр.
- Літературна дискусія 1925-1928рр.
