Ліцензування будівельної діяльності

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

РЕФЕРАТ

на тему:

Ліцензування  будівельної діяльності

Підготувала

студентка економічного факультету

групи ЕкоС_51с

Дмитришин Галина

Львів 2012

ЗМІСТ

 Вступ ………………………………………………………………… 2

1. Поняття та суб’єкти ліцензування, ліцензійні умови ………….. 3

2. Види будівельної діяльності, що підлягають ліцензуванню…....6

3. Процедура ліцензування будівельної діяльності……………….. 9

 Висновок ……………………………………………………………..17

 Список використаних джерел  ………………………………………18

ВСТУП

На підставі аналізу нормативно-правових актів і публікацій в аспекті новоприйнятих ЦК і ГК можна сказали, що будівельна діяльність є господарською діяльністю, пов’язаною із створенням нових, відновленням, розширенням і вдосконаленням наявних об’єктів виробничого та невиробничого призначення, що належить до основних фондів. Будівельна діяльність охоплює комплекс робіт – проектних, будівельних, монтажних, пусконалагоджувальних та інших, пов’язаних із будівництвом об’єкта, що виконується у технологічній послідовності з метою створення будівельної продукції.

Система ліцензування в Україні  знаходиться в процесі становлення. Закладено її нормативну базу, продовжується формування системи органів, які здійснюють ліцензування. Однак цей процес йде досить складно і суперечливо, з невиправданими витратами і збоями, що відображає проблеми і труднощі української економіки.

1. Поняття та суб’єкти ліцензування, ліцензійні умови

Основним законодавчим актом, який регулює ліцензування в  Україні є Закон України «Про ліцензування певних видів господарської  діяльності» від 1 червня 2000 року. Цей  Закон визначає види господарської  діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

 Відповідно до статті 1 даного Закону ліцензування  – це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування [2].

 Основні поняття  ліцензування містить також Господарський  кодекс України. Відповідно до  ч. 3 ст. 14 ліцензія – це документ  державного зразка, який засвідчує  право суб’єкта господарювання  – ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов [1].

 Поняття ліцензування  не є однозначним, у зв'язку  з цим можна виділити такі  його особливості: ліцензійна  діяльність відноситься до система державно – виконавчих відносин, змістом яких є організація діяльності громадян і юридичних осіб у тих сферах діяльності, де потрібне неухильне виконання параметрів і визначеної правової поведінки. Ліцензійна діяльність має свої принципи організації управлінського впливу, до яких належать: обмеження державного втручання в діяльність соціальних інститутів, демонополізація професійної діяльності, зацікавленість громадян у виконанні адміністративних умов ліцензійної діяльності, координація держави і громадян при реалізації програм управління, спеціалізація управлінського впливу, професійна компетентність, не порушення законних прав та свобод громадян;ліцензування виступає формою контролю за набуттям спеціального правового статусу, фактичним виконанням обов'язкових ліцензійних умов, припиненням діяльності як суб'єкта ліцензійних правовідносин, а також формою контролю за правомірністю використання обмежених ресурсів; ліцензування – це особливий адміністративно – правовий режим «порядок регулювання, який виражений у комплексі правових засобів, що характеризують особливий зв'язок взаємодіючих між собою дозволів, заборон, позитивних зобов'язань, що створюють особливу спрямованість правового регулювання», що у даному випадку пов'язано з одержанням суб'єктом спеціального правового статусу, у структурі кого переважають обов'язки, визначені органами виконавчої влади, які добровільно виконуються суб'єктом ліцензування; норми, що регулюють систему ліцензування, охоплюють однорідні, тісно пов'язані відносини в межах однієї галузі, тобто складають самостійний адміністративно - правовий інститут; імперативні розпорядження і заборони для ліцензійних видів діяльності, встановлені не в приватному порядку і не «заради здійснення інтересів особи, якій адресована правова норма, а заради чужого інтересу», тобто в публічних цілях; за порушення ліцензійних умов ліцензіат несе особливу адміністративну відповідальність, аж до анулювання ліцензії; названі змістовні ознаки знаходяться в діалектичній єдності з їх юридичною формою, і ліцензія з юридичного боку являє собою юридичний документ органу державного управління, що підтверджує право на здійснення визначених видів діяльності з дотриманням законодавства України і ліцензійних умов, що не суперечать чинному законодавству [4].

 Інститут ліцензування є комплексним, оскільки містить у собі норми адміністративного і цивільного права, де наявність ліцензії є підставою для виникнення правоздатності і майнових відносин при здійсненні окремих видів діяльності [5].

Суб'єктами відносин, що виникають у зв'язку з ліцензуванням, є, з одного боку, суб'єкт господарювання, а з іншого боку – орган ліцензування.

 Суб’єкт господарювання  – зареєстрована в установленому  законодавством порядку юридична  особа незалежно від її організаційно-правової  форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності.

 Орган ліцензування  – орган виконавчої влади,  визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності.

 Суб'єкт господарювання, що має намір провадити певний  вид господарської діяльності, що  ліцензується, особисто або через  уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

 Орган ліцензування  приймає рішення про видачу  ліцензії або про відмову у  її видачі у строк не пізніше  ніж десять робочих днів з  дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності [6; 61].

 Орган ліцензування:

- забезпечує виконання законодавства у сфері ліцензування;

- затверджує спільно із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування ліцензійні умови провадження певного виду господарської діяльності та порядок контролю за їх додержанням, крім випадків, передбачених цим Законом;

- видає та переоформлює ліцензії, видає дублікати ліцензій на певний вид господарської діяльності, приймає рішення про визнання ліцензій недійсними;

 - здійснює у межах своєї компетенції контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов;

- видає розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- анулює ліцензії на певний вид господарської діяльності;

 - формує і веде ліцензійний реєстр.

 Орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої  влади, що здійснює передбачені цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам.

 Повноваження органу  ліцензування не можуть бути  делеговані іншим особам, у тому  числі створеним органом ліцензування.

 Орган ліцензування не може доручати іншим особам визначати спроможність суб’єктів господарювання виконувати ліцензійні умови згідно з поданими документами.

 Фінансування органу  ліцензування здійснюється за  рахунок коштів Державного бюджету  України або місцевого бюджету  [2].

 Відповідно до ст. 8 Закону ліцензійні умови є  нормативно-правовим актом, положення  якого встановлюють кваліфікаційні, організаційні, технологічні та  інші вимоги для провадження  певного виду господарської діяльності.

 Суб’єкт господарювання  зобов’язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням  затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування.

 Ліцензійні умови  та зміни до ліцензійних умов  підлягають оприлюдненню у порядку,  встановленому законодавством, і  набирають чинності через десять  днів з дати державної реєстрації  нормативно-правового акта, якщо в ньому не передбачений пізніший строк набрання чинності [2].

2. Види будівельної діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Перелік (кодифікатор) робіт, пов’язаних із створенням об’єктів архітектури

3. Процедура ліцензування будівельної діяльності

 У Законі України  «Про ліцензування певних видів  господарської діяльності» встановлено  не тільки єдиний перелік видів  діяльності, що підлягають ліцензуванню, а й єдина, уніфікована дозвільна процедура ліцензування.

Перший етап процедури  ліцензування — звернення суб'єкта господарювання до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії.

 Іншими словами,  це ініціювання процедури ліцензування, тобто добровільне волевиявлення суб'єкта господарювання. Регламентація цього етапу здійснюється Законом стосовно форми заяви, даних, Що містяться в ній, а також документів, що додаються до заяви.

 Таким чином, для  початку процедури ліцензування досить здійснення дій одним учасником ліцензійних відносин — суб'єктом господарювання. Закон не вимагає на цьому етапі видання яких-небудь актів з боку органу ліцензування.

 Подання суб'єктом  господарювання заяви про видачу  ліцензії має важливе процедурне значення в тому змісті, що з цією дією пов'язується початок перебігу процедурних строків, установлених Законом.

 Згідно зі ст.10 Закону  суб'єкт господарювання, який має  намір провадити певний вид  господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

 Ліцензія видається  органами ліцензування, перелік  яких встановлено постановою  Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698.

Суб'єкт будівельної  діяльності подає або надсилає поштою до органу ліцензування:

- заяву про видачу ліцензії, в якій повинні міститися відомості про суб'єкта будівельної діяльності - заявника (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код, контактні телефони - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний код, банківські реквізити, контактні дані - для фізичної особи (підприємця);

- перелік робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які заявник має намір виконати.

 До заяви додаються:

- виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав документи.За наявності у заявника відокремленого структурного підрозділу, який має намір провадити будівельну діяльність, додаються копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;

- відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт.

У разі коли суб'єкт будівельної  діяльності подав документи не в  повному обсязі або в них виявлено невідповідність вимогам цього  Порядку та законодавства, орган  ліцензування повертає їх заявникові разом з відповідним письмовим повідомленням у десятиденний строк з дня надходження заяви про видачу ліцензії. Після усунення зазначених недоліків заявник може подати заяву повторно.

Орган ліцензування розглядає  подану заяву і протягом 10 робочих  днів з дня її надходження надсилає матеріали до ліцензійної комісії.

Ліцензійна комісія  розглядає протягом 10 робочих днів документи, зазначені у пункті 5 цього  Порядку, з метою встановлення їх відповідності ліцензійним умовам та готує висновок.

Орган ліцензування на підставі висновку ліцензійної комісії приймає протягом семи робочих днів з дати його надходження рішення про видачу ліцензії із визначенням у додатку до ліцензії переліку робіт, про що письмово повідомляє заявника.

У разі подання ліцензійною  комісією висновку про невідповідність поданих суб'єктом будівельної діяльності документів ліцензійним умовам та неспроможність виконувати роботи згідно з поданим переліком орган ліцензування приймає протягом трьох робочих днів з дня отримання висновку рішення про відмову у видачі ліцензії, про що письмово повідомляє заявника.

 У ліцензії зазначається:

- найменування органу ліцензування, що видав ліцензію;

- вид господарської діяльності, на право провадження якого видається ліцензія;

- найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи (підприємця);

- ідентифікаційний код юридичної особи або фізичної особи (підприємця) - платника податків та інших обов'язкових платежів;

- місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (підприємця);

- дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії;

- строк дії ліцензії;

- посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію;

- дата видачі ліцензії;

- інформація про наявність додатка до ліцензії (із зазначенням кількості сторінок) з переліком робіт.

Ліцензія та додаток  до неї підписуються керівником органу ліцензування або його заступником  та скріплюються печаткою цього органу.

Кожному відокремленому структурному підрозділу, який провадитиме  будівельну діяльність на підставі виданої суб'єкту будівельної діяльності ліцензії, орган ліцензування видає засвідчені ним копію ліцензії та додатка до неї, про що вноситься запис до журналу реєстрації виданих ліцензій.

Засвідчена органом  ліцензування копія ліцензії є документом, що підтверджує право відокремленого структурного підрозділу суб'єкта будівельної діяльності на провадження будівельної діяльності.

Строк дії ліцензії становить  п'ять років, а для суб'єктів  будівельної діяльності, які отримують  її вперше, - три роки.

Оформлення ліцензії здійснюється протягом трьох робочих днів з дня надходження документа, що підтверджує факт внесення плати за видачу ліцензії.

Плата за видачу ліцензії справляється на підставі постанови  Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу" (Офіційний вісник України, 2000 р., № 48, ст. 2093).

Протягом строку дії  ліцензії до переліку робіт за рішенням органу ліцензування, прийнятим на підставі письмового звернення заявника, можуть вноситися зміни.

Питання про внесення змін до переліку робіт розглядається  згідно з цим Порядком.

У разі прийняття рішення  про внесення змін до переліку робіт  орган ліцензування затверджує зазначені зміни і оформляє їх окремим додатком, про що робиться відмітка на бланку ліцензії.

Суб'єкт будівельної  діяльності, який має намір провадити  зазначений у ліцензії вид будівельної  діяльності після закінчення строку її дії, повинен звернутися до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії відповідно до цього Порядку.

Переоформлення виданої  ліцензії здійснюється органом ліцензування у разі зміни:

- найменування юридичної особи (якщо така зміна не пов'язана з реорганізацією) або прізвища, ім'я та по батькові фізичної особи (підприємця);

- місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи (підприємця).

Для переоформлення ліцензії заявник зобов'язаний протягом 10 робочих  днів з дати виникнення підстав для  її переоформлення подати органу ліцензування:

- заяву;

- ліцензію, яка підлягає переоформленню;

- виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчені нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Одночасно з переоформленням  ліцензії орган ліцензування видає засвідчені ним копії ліцензії з додатками для кожного відокремленого структурного підрозділу, який провадить будівельну діяльність.

Строк дії переоформленої ліцензії не може перевищувати строку, зазначеного в ліцензії, що переоформлялася.

У разі втрати або пошкодження ліцензії чи додатка до неї орган ліцензування видає дублікат ліцензії разом з додатком протягом 10 робочих днів після надходження від суб'єкта будівельної діяльності заяви, розміщення ним у засобах масової інформації повідомлення про втрату ліцензії та подання документа, що підтверджує факт внесення плати за видачу дубліката ліцензії.

Строк дії дубліката  ліцензії не може перевищувати строк, який зазначений у втраченій або  пошкодженій ліцензії.

Суб'єкт будівельної  діяльності, що подав заяву та документи для видачі дубліката ліцензії замість втраченої або пошкодженої, може провадити будівельну діяльність на підставі довідки органу ліцензування про подання заяви про видачу дубліката ліцензії.

Після видачі дубліката  ліцензії орган ліцензування приймає рішення про визнання недійсною ліцензії, що була втрачена або пошкоджена.

Орган ліцензування має  право:

 - анулювати видану ліцензію;

 - зупинити дію ліцензії;

- прийняти рішення про усунення суб'єктом будівельної діяльності порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності.

Підставами для анулювання ліцензії є:

- заява суб'єкта будівельної діяльності про анулювання ліцензії;

- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи (підприємця);

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб'єктом будівельної діяльності для отримання ліцензії;

- акт про невиконання рішення органу ліцензування про усунення порушень, пов'язаних з додержанням ліцензійних умов провадження будівельної діяльності, вимог нормативно-правових актів, що були підставою для прийняття рішення про усунення таких порушень;

- акт про повторне протягом року порушення суб'єктом будівельної діяльності ліцензійних умов провадження будівельної діяльності або вимог нормативно-правових актів;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт комісії з розслідування причин аварії на будівництві об'єкта, що призвела до загибелі людей або тяжких екологічних наслідків;

- неможливість суб'єкта будівельної діяльності забезпечити виконання ліцензійних умов;

- акт про відмову суб'єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки.

Підставами для зупинення  дії ліцензії є:

- акт перевірки суб'єкта будівельної діяльності щодо порушення ліцензійних умов, якщо виявлені порушення неможливо усунути у процесі провадження будівельної діяльності;

- акт комісії з розслідування причин аварії на будівництві об'єкта, що не призвела до загибелі людей або тяжких екологічних наслідків.

Прийняття рішень органом  ліцензування про зупинення та анулювання ліцензії здійснюється за результатами розгляду зазначених питань на засіданні ліцензійної комісії.

Про зупинення дії  або анулювання ліцензії орган ліцензування інформує органи державної податкової служби за місцем реєстрації суб'єкта будівельної діяльності та його відокремлених  структурних підрозділів.

У разі анулювання ліцензії суб'єкт будівельної діяльності має право звернутись із письмовою заявою про отримання нової ліцензії для продовження будівельної діяльності не раніше ніж через рік з дати прийняття органом ліцензування рішення про анулювання попередньої ліцензії, крім випадків анулювання ліцензії за заявою суб’єкта будівельної діяльності [3].

ВИСНОВОК

Таким чином, ліцензування є формою виконавчої діяльності, вираженої  в санкціонуванні, офіційному визнанні за визначеними суб'єктами прав на заняття  окремими видами діяльності, коли потрібен високий професіоналізм і кваліфікація, а також здійснення контролю за фактично здійснюваними діями. Ліцензійна діяльність є основним і необхідним засобом управлінського впливу, за допомогою якого громадяни нашої держави отримають змогу розширювати свою діяльність, у зв'язку з наявністю відповідних нормативних актів.

Тривалий час у законодавстві  не було визначено дане поняття із переліком усіх істотних ознак ліцензування. Крім того законодавець, уживаючи термін «ліцензування», часто підмінював його словосполученням «видача ліцензій». На сьогодні існує багато нормативних документів, які врегульовують питання ліцензування. Така їх кількість говорить, у першу чергу, про те, що інститут ліцензування не досить чітко визначений Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», а також про необхідність удосконалення інституту ліцензування на теоретичному та практичному рівнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: «Одіссей», 2004. – 848 с.

2. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 36.

3.Постанова “Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури”  від 5 грудня 2007р. №1396.

4. Курило В. Державне  ліцензування як правова підстава  підприємницької діяльності з  надання послуг щодо охорони  власності та громадян // Юридична  Україна. – 2004, № 2, ст. 50 - 54.

5. Ліцензування в Україні  / За ред. А.В. Шашкевич: Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 414 с.

6. Господарське право  України: Навчальний посібник / За  заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової.  – X.: «Одіссей», 2005. – 608 с.