Інструменти та механізми регулювання міжнародної торгівлі товарами в системі СОТ

 

Міністерство  освіти і науки України

ДВНЗ «Київський національний економічних університет  імені Вадима Гетьмана»

Факультет міжнародної  економіки та менеджменту 

Кафедра міжнародної  економіки 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота на тему:

 

Інструменти та механізми  регулювання міжнародної торгівлі товарами в системі СОТ

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки 12 групи  III курсу 

денного (заочного) відділення

Сицевіч Олена  Василівни

 

Науковий керівник

Бойко А.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

 

 

Рецензія на курсову  роботу

Інструменти та механізми регулювання  міжнародної торгівлі товарами в  системі СОТ

 

Виконану студентом: група  12, Сицевіч Олена Василівна

1. Актуальність теми  курсової роботи, ступінь розкриття:

– високий (9-10балів) _____________________________________________________________________

– достатній (7-8 балів) _____________________________________________________________________

– поверхневий (4-6 балів) __________________________________________________________________

– відсутні основні складові (0-3 балів) _______________________________________________________

2. Виклад теоретичного  матеріалу:

– висока якість (23-25 балів) _______________________________________________________________

– висока якість без авторського  узагальнення (20-22 балів) ______________________________________

– недостатня якість (11-19 балів) ____________________________________________________________

– поверхневий виклад (6-10 балів) __________________________________________________________

– поверхневий виклад з грубими  помилками (0-5 балів) ________________________________________

3. Глибина аналізу та  рівень інформаційного забезпечення:

– глибокий аналіз та високий рівень інформаційного забезпечення (28-30 балів) ___________________

– достатній аналіз та рівень інформаційного забезпечення (20-27 балів) ___________________________

– поверхневий аналіз та недостатній  рівень інформаційного забезпечення (15-19 балів) _____________

– недостатній аналіз в описовій формі, без нових статистичних даних (6-14 балів) __________________

–недостатній аналіз в описовій формі з грубими помилками (0-5 балів) ___________________________

4. Рівень самостійності  та обґрунтованості висновків  і пропозицій:

– обґрунтовані, суттєві, самостійні (23-25 балів) _______________________________________________

– достатньо обґрунтовані (18-22 балів) _______________________________________________________

– не достатньо обґрунтовані (15-17 балів) ____________________________________________________

– не випливають з дослідження (1-14) _______________________________________________________

– висновки відсутні (0 балів) ______________________________________________________________

5. Якість ілюстративного  матеріалу:

– згідно з вимогами (10 балів)_______________________________________________________________

– є неточності (6-9 балів) __________________________________________________________________

– грубі помилки (0-5 балів) ________________________________________________________________

6. Інші зауваження: ______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________. Графік виконання роботи:

– дотриманий ____________________________________________________________

– не дотриманий __________________________________________________________________

8. Загальна кількість  балів _______________________________________________________________

9. Робота оцінена на  оцінку _______________________________________________________________

 

 

Науковий керівник  Бойко А.В

 

Інструменти та механізми  регулювання міжнародної торгівлі товарами в системі СОТ

Зміст

 Вступ ………………………………………………………………………….

Розділ 1. Інституційний базис та основні принципи регулювання міжнародної торгівлі в контексті СОТ……………………………………

1.1 Історія створення та  інституційні засади Світової  організації торгівлі (СОТ)…………………………………………………………………………..

2. Принципи міжнародної торговельної системи…………………………

Розділ 2. Характеристика інструментів та механізмів регулювання…

Розділ 3.Проблеми та перспективи удосконалення регулювання міжнародної торгівлі у системі СОТ………………………………………

Висновки………………………………………………………………………

Використана література…………………………………………………….

Додатки………………………………………………………………………..

 

 

Вступ

Тема курсової роботи звучить так: «Інструменти та механізми міжнародної  торгівлі товарами в системі СОТ».

Актуальність даної  теми є очевидною, оскільки від регулювання міжнародної торгівлі, в тому числі й товарами, напряму залежить успішний розвиток країн-учасниць не тільки СОТ, але й всіх країн, втягнутих в міжнародні відносини.

Розвиток сучасної світової системи торгівлі, яка за своїми ключовими параметрами, такими як кількість членів – 145, обсяг регульованого світового експорту – 95%, охоплення торговельних сфер (товари, послуги, права інтелектуальної власності), стала вже дійсно глобальною, суттєво впливає на механізми формування торговельних політик країн, їх зміст, методи реалізації, а отже і на увесь соціально-економічний розвиток національних господарств. Україна, знаходячись на основному етапі приєднання до Світової організації торгівлі також адаптує своє законодавство, технології створення і втілення в життя торговельної політики, вивчає потенційні можливості і загрози участі в СОТ, визначає пріоритети міжнародного торговельно-економічного співробітництва. В цьому контексті виключно важливим є розуміння не тільки основних інституційно-методичних засад регулювання міжнародної торгівлі, а й існуючих уніфікованих міжнародних правил торгівлі, напрямів їх вдосконалення, а також процесуальних механізмів функціонування системи.

На сьогодні документами  СОТ регулюються правила торгівлі товарами, послугами, сільськогосподарською  продукцією, текстилем та одягом, інтелектуальною  власністю. Уніфіковано торговельні  правила використання захисних заходів, стандартів і технічних бар’єрів, розроблений і вдосконалюється механізм розв’язання торговельних суперечок.

Метою даної курсової роботи є поглиблення знань щодо механізмів та інструментів регулювання міжнародної торгівлі товарами в системі СОТ, а також вивчивши їх, знайти проблеми та перспективи удосконалення системи регулювання. А завданням  - вивчення цих інструментів та механізмів.

Об’єктом дослідження є інструменти та механізми регулювання. Різноманіття цілей і завдань, які держава прагне вирішити, встановлюючи різні режими торгівлі з іншими державами, зумовлює глибину і жорсткість зовнішньоторговельного регулювання, множинність його механізмів та методів. У сучасній системі регулювання міжнародної торгівлі можна виокремити певні рівні (корпоративний, національний, міждержавний, наднаціональний і глобальний), яким притаманні певні механізми та інструменти впливу на темпи, пропорції та структури світової торгівлі.

Предметом дослідження є міжнародна торгівля (в контексті СОТ в даній роботі). Міжнародна торгівля протягом багатьох десятиріч залишається основним і одним з найбільш динамічних секторів світової економіки. За оцінками Джефрі Сакса, вона становить на сьогодні 80% усіх міжнародних економічних відносин.

Міжнародна торгівля як обмін товарами і послугами є не тільки зовнішньою ознакою існування світового ринку, а й матеріальною основою міжнародних економічних відносин, що забезпечує зростаючу інтеграцію світового господарства. Вона – форма зв’язку між товаровиробниками і споживачами різних країн, який виникає на основі розвитку міжнародного поділу праці. 

Досліджувати проблеми тенденцій розвитку світового господарства багато сучасних провідних науковців, зокрема: А.С. Філіпенко, В.С. Будкін, О.І. Рогач, О.І. Шнирков та ін.

Їх роботи стосуються різних аспектів стану розвитку світового  господарства (Світової економіки), його тенденцій,розгляд регулювання міжнародної торгівлі, дослідження причин, глибоких суперечностей, аналізу наслідків, розробки шляхів подолання кризи в перспектив. 

 

Розділ 1. Інституційний базис та основні принципи регулювання міжнародної торгівлі в контексті СОТ  

1.1 Історія створення та інституційні засади Світової організації торгівлі (СОТ)

Після закінчення Другої світової війни у світі під егідою ООН почалися переговори про створення Світової організації торгівлі(СОТ). У ході Конференції ООН у 1948 р. була прийнята Гаванська хартія, якою затверджувався Статут СОТ. Однак Гаванська хартія так і не набрала чинності, оскільки парламенти деяких країн, у тому числі США, відмовилися ратифікувати Угоду про Статут СОТ.

Історія підписання ГАТТ 1947 

В 1945 р. коли США запропонували створити Міжнародну торговельну організацію (МТО). Створенням МТО займалася Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР), а розробка Статуту (Хартії) МТО здійснювалася на Лондонській (1946), Женевській (1947) та Гаванській конференціях (1947 р. — 1948 р.). [15]

Результат роботи був продуктивний. Наприклад, було прийнято 45 тис. тарифних знижок (еквівалентно 10 млрд дол. США), які у майбутньому стали принциповими ознаками лібералізованого ринку, базою для міжнародної торгівлі.

У 1947 р. ці знижки були затверджені у правилах міжнародної торгівлі та закріплені у Розділі IV статуту МТО, який отримав назву «Генеральна угода з тарифів і торгівлі» (від англ.: «General Agreement on Tariffs and Trade»), а статут МТО — «Гаванська хартія». [16]

Статут також містив норми, що регулювали обмежувальну торговельну  практику, використання міжнародних  торгових угод як форм стабілізації сировинних ринків, закріплював принцип найбільшого  сприяння (ПНБ) і принцип недискримінації при встановленні будь-яких заборон або обмежень у торгівлі. Статут був підписаний більш ніж 50 державами світу.

В той же час, наявність  уже сформованої системи преференційної торгівлі у рамках держав Британської  співдружності не сприяли достатній  підтримці проекту зі створення  нової системи преференцій. У  результаті дискусій у Гаванську  хартію було внесено велику кількість  виправлень і винятків, які не влаштували США.

Відповідно в 1949 р., Президент США Г. Трумен не став вносити Угоду про створення МТО на ратифікацію Сенату. У 1950 р. уряд США публічно відмовився від МТО. Таким чином, ГАТТ 1947 р. став єдиним міжнародним документом, що регулював торгівлю в післявоєнному світі на наступні 45 років! [16-18]

Усього з 1946 по 1994 р. було проведено вісім раундів багатосторонніх торговельних переговорів у рамках GATT:

1. 1947 (Женева, Швейцарія)
2. 1949 (Аннесі, Франція)
3. 1951 (Турки, Великобританія)
4. 1956 (Женева, Швейцарія)
5. 1960–1961 (Женева, Швейцарія), «Діллон-раунд»
6. 1964–1967 (Женева, Швейцарія), «Кеннеді-раунд»
7. 1973–1979 (Женева, Швейцарія), «Токіо-раунд»
8. 1986–1993 (Женева, Швейцарія), «Уругвайський раунд»

Уругвайський  раунд торговельних переговорів  і створення СОТ 

Останнім раундом багатосторонніх  торговельних переговорів у рамках комплексу міжнародних угод GATT був  восьмий Уругвайський раунд, що почався  у вересні 1986 р. у Пунта-дель-Есте (Уругвай). До обговорення були включені питання регулювання торгівлі послугами й інтелектуальної власності, здійснення міжнародних інвестицій. У квітні 1994 року більшість учасників переговорного процесу (123 учасників з 125), у Марракеші (Марокко) підписали Заключний акт Уругвайського раунду торговельних переговорів і Марракеську декларацію, якою засновувалася Світова організація торгівлі. Переговори в рамках GATT 1947 року були завершені. На сьогоднішній день, GATT 1994 року як угода про торгівлю товарами є однією з основних угод в рамках СОТ. Її доповнюють «Генеральна угода з торгівлі послугами»  та «Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності».

 

Інституціональні  засади функціонування СОТ.

Ці засади викладені в Марракеській угоді про заснування Світової організації торгівлі, структура та основний зміст якої представлені в наступній таблиці. Структура та основний зміст Марракеської угоди про заснування світової організації торгівлі ( див. Додаток А).

Головними задачами СОТ є лібералізація міжнародної торгівлі, забезпечення її справедливості та передбачуваності, сприяння економічному зростанню та підвищенню економічного добробуту людей. Країни-члени СОТ вирішують ці завдання шляхом контролю за виконанням багатосторонніх угод, проведення торговельних переговорів, врегулювання торговельних суперечок у відповідності із визначеним організацією механізмом, проведення огляду національної економічної політики держав-членів, а також надання допомоги країнам, що розвиваються.

Функції COT викладені  в статті III Марракеської угоди. [16] При цьому пріоритетною функцією фактично є імплементація угод та домовленостей Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, що за сутністю є самостійними правилами СОТ і знаходяться в Додатках до Марракеської угоди про створення Світової організації торгівлі (рис. 1).

  

Рис. 1. Функції Світової організації торгівлі

Вищим керівним органом  СОТ є Конференція міністрів (Додаток Б – Організаційна структура СОТ), яка скликається щонайменше раз у два роки на рівні, як правило, міністрів торгівлі або іноземних справ країн-учасниць СОТ.

Поточне управління діяльністю організації та спостереження  за дією угод та рішень Конференції  міністрів здійснює Генеральна Рада, яка збирається декілька разів на рік в штаб-квартирі в Женеві в  складі представників всіх членів СОТ. 

Світова організація  торгівлі є “юридичною особою, і  кожний з її Членів надає їй таку правоспроможність, яка може бути необхідною для виконання її функцій”. [17-18] Вже зазначалось, що через Генеральну Раду СОТ укладає необхідні для її успішної діяльності угоди про співробітництво як з міжурядовими, так і з неурядовими організаціями. Так, статус спостерігача в Генеральній Раді СОТ мають ООН, ЮНКТАД, МВФ, Світовий банк, ФАО, ОЕСД, ВІПО.

 

Основні Угоди системи  СОТ

• Заключний акт, який утілює результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів;
• Марракеська угода про заснування Світової організації торгівлі (Угода СОТ);
• Декларації Рішення міністрів та заяви;
• Домовленість про зобов’язання у сфері фінансових послуг.

Без перебільшень можна  сказати, що Марракеська угода про  заснування Світової організації торгівлі є основним документом СОТ, який не тільки засновує і визначає механізм функціонування організації, а і  містить систему Угод СОТ, які  викладені в Додатках, як невід’ємної  частини цієї угоди. Марракеська  угода має 4 додатки:

Додаток 1:

Додаток 1А - Багатосторонні угоди з торгівлі товарами.

Додаток 1В: Генеральна угода про торгівлю послугами (визначає основи режиму торгівлі послугами, права  і обов’язки членів СОТ в цій  сфері);

Додаток 1C: Угода  про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (визначає права і обов’язки членів СОТ  в сфері захисту інтелектуальної  власності);

Додаток 2: Домовленість про правила і процедури врегулювання суперечок (встановлює умови і процедури  розв’язання суперечок між членами  СОТ у зв’язку з виконанням ними зобов’язань з усіх угод СОТ);

Додаток 3: Механізм по огляду торговельної політики (визначає умови і загальні параметри оглядів  торговельної політики членів СОТ);

Додаток 4: Багатосторонні торговельні угоди з обмеженою  кількістю учасників (необов’язкові  для участі всіх членів СОТ багатосторонні торговельні угоди):

• Угода про торгівлю авіатехнікою;
• Угода про державні закупки;

Міжнародна угода  про торгівлю молочними продуктами та Міжнародна угода про торгівлю яловичиною припинили своє існування  наприкінці 1997 р..

Таблиця 3

Багатосторонні  угоди з торгівлі товарами

Назва угоди	Основний  зміст
Генеральна угода  з тарифів і торгівлі 1994 року	Визначає основи режиму торгівлі товарами, права та обов’язки членів СОТ в цій  сфері
Угода про сільське господарство	Визначає особливості  регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами і механізми застосування заходів державної підтримки  сільськогосподарського виробництва  і субсидування експорту
Угода про заснування санітарних та фітосанітарних заходів	Визначає умови  застосування заходів санітарного  та фітосанітарного контролю
Угода про текстиль та одяг	Визначає особливості  регулювання торгівлі текстилем  та одягом
Угода про технічні бар’єри у торгівлі	Визначає умови  застосування стандартів, технічних  регламентів, процедур сертифікації
Угода про пов’язані  з торгівлею інвестиційні заходи	Містить положення, спрямовані на ліквідацію і недопущення  наслідків інвестиційних заходів, що можуть спричинити обмеження або  порушення торгівлі
Угода про застосування Статті VI Генеральної угоди з  тарифів і торгівлі 1994 року	Визначає правила  порушення і проведення антидемпінгових  процедур
Угода про застосування Статті VIІ Генеральної угоди та тарифів і торгівлі 1994 року	Визначає правила  оцінки митної вартості товарів
Угода про перевідвантажувальну інспекцію	Визначає умови  проведення перевідвантажувальних  інспекцій
Угода про правила  визначення походження	Визначає принципи і порядок визначення походження товарів
Угода про процедури  ліцензування імпорту	Встановлює процедури  і форми ліцензування імпорту
Угода про субсидії і компенсаційні заходи	Визначає умови  і процедури застосування субсидій і заходів, спрямованих на боротьбу із субсидіюванням
Угода про захисні  заходи	Визначає умови  і процедури застосування заходів  щодо протидії зростаючому імпорту (у разі загрози шкоди вітчизняному виробнику)[1-11]

 

 

1.2 Принципи міжнародної торговельної системи

Угоди Світової організації  торгівлі є міжнародними правовими  документами, що детально регламентують  всі можливі процеси і дії  стосовно предмету кожної конкретної угоди. Розглянуті вище угоди стосуються різних аспектів міжнародної торгівлі, але всі вони розроблені з урахуванням  ключових принципів функціонування міжнародної торговельної системи. При цьому під принципами розуміються основні, вихідні положення, правила діяльності. Секретаріат СОТ виділяє наступні ключові принципи міжнародної торговельної системи:

• недискримінація;
• вільна торгівля;
• передбачуваність;
• справедлива конкуренція;
• сприяння розвитку та економічним реформам.

Принцип торгівлі без дискримінації реалізується шляхом застосування режиму найбільшого сприяння, при якому країна забезпечує однакові умови торгівлі для всіх учасників СОТ, та національного режиму, при якому імпортовані товари не можуть піддаватися дискримінації на внутрішньому ринку країни. Таким чином, принцип недискримінації досягається на двох рівнях: між країнами-членами СОТ (через режим найбільшого сприяння) та між національними та іноземними товарами на внутрішньому ринку (через національний торговельний режим).

Положення щодо режиму найбільшого сприяння є настільки  важливим, що воно є пріоритетним в  основних угодах СОТ - ГАТТ, ГАТС, ТРІПС.

В Генеральній угоді  з тарифів і торгівлі режиму найбільшого  сприяння присвячена Стаття І –  Загальний режим найбільшого  сприяння “щодо мит та митних зборів будь-якого роду, накладених на імпорт чи експорт, або у зв’язку з  ними, або накладених на міжнародні платежі за імпорт чи експорт, а також  стосовно методу стягнення таких  мит і зборів та всіх правил і  формальностей у зв’язку з  імпортом та експортом, будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які  надаються будь-якою стороною, що домовляється, відносно будь-якого товару, що походить з будь-якої іншої країни чи призначений  для будь-якої іншої країни, повинні  негайно і безумовно надаватися аналогічному товару, що походить із території всіх інших сторін чи призначений для території всіх інших сторін”. [16]

В Генеральній угоді  з торгівлі послугами режим найбільшого  сприяння трактується наступним  чином (стаття ІІ – Режим найбільшого  сприяння): “щодо будь-якого заходу, який охоплюється цією Угодою, кожний член повинен надати негайно і  безумовно для послуг і постачальників послуг будь-якого іншого Члена режим, не менш сприятливий, аніж той, який він  надає для таких же послуг або  постачальників послуг будь-якої іншої  країни”. [4 с.304]

Наведені визначення режиму найбільшого сприяння є різними  за формою, але вони віддзеркалюють один і той же принцип недискримінації  в торгівлі країн-членів СОТ. З принципу недискримінації можливі деякі  виключення, умови застосування яких зазначені у відповідних статтях  ГАТТ, ГАТС та ТРІПС.

Зрозуміло, що режиму найбільшого сприяння недостатньо  для забезпечення недискримінаційної торгівлі внаслідок того, що рівні  умови доступу на ринок країни можуть бути нівельовані національним режимом по відношенні до іноземних  експортерів. А тому основним змістом  національного режиму згідно домовленостей  СОТ є недискримінація іноземних  товарів, послуг або елементів інтелектуальної  власності на внутрішньому ринку.

Принцип вільної торгівлі реалізується в СОТ шляхом проведення раундів багатосторонніх торговельних переговорів з метою ліквідації існуючих торговельних бар’єрів і створення умов для більш вільної торгівлі. Раніше зазначалось, що з моменту заснування ГАТТ в 1947 році було проведено вісім раундів таких переговорів, а їх безпосереднім результатом було зниження ставок мита на товари, середній рівень яких зараз становить приблизно 5% від вартості товару. Крім того, більш вільній торгівлі сприяли і домовленості про вільний (тобто з нульовою ставкою мита) доступ багатьох товарів на внутрішні ринки країн-членів. Лібералізації світової торгівлі сприяло також збільшення частки адвалорних тарифів, які є більш справедливими з точки зору міжнародної торгівлі порівняно зі специфічними і комбінованими, в загальній кількості застосовуваних тарифів. На сьогодні майже 90% ставок тарифів, що застосовуються членами СОТ, є адвалорними.

Принцип справедливої конкуренції не можна буквальному розумінні цього слова підтвердити якимось одним з положень угод СОТ. Однак сукупність цих угод якраз і спрямована на створення умов для справедливої конкуренції. Це і положення щодо режиму найбільшого сприяння та національного режиму, і антидемпінгові процедури та заходи, і положення про субсидії і компенсаційні заходи тощо. СОТ не слід сприймати як інститут, єдиною метою якого є вільна торгівля. В розпорядженні країн залишається достатня кількість захисних заходів, але вони повинні застосовуватися без порушення умов доброчинної конкуренції.

Принцип сприяння розвитку та економічним реформам є найбільш дискусійним в оцінці діяльності організації. З одного боку, дійсно, членство в СОТ надає можливості користування перевагами режиму найбільшого сприяння, системою розв’язання суперечок, що стимулює національний експорт та об’єктивно прискорює розуміння необхідності проведення серйозних економічних реформ. З іншого боку, лібералізація внутрішнього ринку та взяті країною зобов’язання ускладнюють, як правило, соціально-економічну, а іноді і політичну ситуацію в країні, що унеможливлює здійснення необхідних реформ. Само по собі членство в СОТ не вирішує проблеми розвитку та реформування економіки країни, а тільки створює умови для використання урядами країн-членів потенційних переваг участі у міжнародній торговельній системі. Тому, характеризуючи принцип сприяння розвитку та економічним реформам слід зазначити декілько суттєвих, на наш погляд, аспектів. По-перше, принципи, які кладуться у основу діяльності міжнародних організацій є віддзеркаленням прагнень щодо досягнення цілей та організації діяльності з цією метою, а не конкретним результатом функціонування організації. З цього приводу доречно нагадати Марракеську декларацію від 15 квітня 1994 року, в якій міністри підтвердили, що заснування Світової організації торгівлі “провіщає нову еру глобального економічного співробітництва, відображає широке бажання працювати в умовах більш справедливої і відкритої багатосторонньої системи на користь та добробут своїх народів”. [16] По-друге, принцип є дуже комплексним, включаючим фактично два процеси: проведення економічних реформ та економічний розвиток. Причому ці процеси не завжди є гармонійно взаємопов’язаними, тобто не всі економічні реформи (з різних причин) призводять до економічного зростання. Однак економічне зростання майже завжди є наслідком вдалих реформ. Тому слід погодитись, що участь у світовій торговельній системі дійсно сприяє реформуванню національних економік. Проблема ж економічного зростання є сферою безпосередньої компетенції, зацікавленості і компетентності не СОТ, а урядів країн-учасниць.

 

Отже, в першому  розділі ми дізналися про теоретичні аспекти теми курсової роботи. А саме, прослідкувавши історію створення СОТ, можна побачити, які етапи пройшло становлення цієї організації і, відповідно, які поряд з ними з’явились основні принципи регулювання міжнародної торгівлі. Зрозуміли, які задачі ставить перед собою Світова організація торгівлі і, які вона виконує функції. В додатках можна знайти організаційну структуру СОТ, це нам допоможе краще розібратись у інструментах та механізмах, які застосовують різні інституції для досягнення своїх цілей. З’ясували, що виділяють такі основні принципи: недискримінація, вільна торгівля, передбачуваність, справедлива конкуренція, сприяння розвитку та економічним реформам. Знайшли трактування основних понять нашої теми,  а також зрозуміли і висвітлили, що різні автори  дають свої визначення деяким термінам.

 

Розділ 2. Характеристика інструментів та механізмів регулювання.

Проблемам регулювання  міжнародних зовнішньоторговельних  відносин присвячено багато наукових праць, зокрема Л. Антонюк, І. Бураковського, Д. Лук’яненка, В. Мовчан, В. Новицького, В. Сіденка, Дж. Стігліца, Д. Тарр, А. Поручника, В. Пятницького, С. Осики.

Різноманіття цілей  і завдань, які держава прагне вирішити, встановлюючи різні режими торгівлі з іншими державами, зумовлює глибину і жорсткість зовнішньоторговельного регулювання, множинність його механізмів та методів. У сучасній системі регулювання міжнародної торгівлі можна виокремити певні рівні (корпоративний, національний, міждержавний, наднаціональний і глобальний), яким притаманні певні механізми та інструменти впливу на темпи, пропорції та структури світової торгівлі (рис. 2.1)

 

Рис. 2.1. Система  регулювання міжнародної торгівлі

 

Інструменти (методи) зовнішньоторговельної  політики дуже різноманітні, їх нараховується  понад тисячу. Це обумовлює існування  різних підходів до їх класифікації (див. Додаток В – Інструменти).

А. В. Данильцев дає таку класифікацію інструментів регулювання  міжнародної торгівлі товарами:

1) за характером та цілями застосування заходів регулювання:

—інструменти, які передбачають застосування заходів регулювання  при перетині товаром митного  кордону (прикордонні заходи);

—інструменти, які передбачають застосування заходів, які стосуються внутрішнього ринку в цілому, але  не зачіпають умов доступу іноземних  товарів на внутрішній ринок;

—інструменти, які використовуються для покращення умов доступу вітчизняних  товарів на іноземні ринки. Зокрема  це заходи у відповідь. Вони не мають  на меті обмеження доступу на ринок, але є засобом тиску на партнерів, щоб ті скасували свої обмеження. Ці обмеження можуть набувати найрізноманітніших форм;