Облік виробничих запасів. 3

Зміст

ВСТУП

1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ.

1.1. Економічна сутність обліку  виробничих запасів

1.2. Критичний огляд законодавчо-нормативної  бази та спеціальних літературних  джерел що до обліку виробничих  запасів.

2. ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1 Документальне оформлення обліку  виробничих запасів.

2.2. Характеристика рахунків призначених  для обліку виробничих запасів.

2.3. Синтетичний і аналітичний  облік виробничих запасів.

3.ВІДОБРАЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ, ПРО  ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ У  ФІНАНСОВІЙ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності підприємств України. Відбувається інтенсивний перехід діяльності економічних суб'єктів на ринкові відносини, в цих умовах у підприємств виникає необхідність активніше використовувати фінансовий облік, контроль та аналіз, щоб контролювати та удосконалювати свою роботу. Ринкові відносини, які склалися, об'єктивно вимагають зміни фінансового обліку, контролю та аналізу, наблизив його максимально до міжнародних стандартів.

Необхідною умовою підтримання виробничого процесу на підприємстві  є наявність достатньої кількості виробничих запасів. Так, щоб здійснювати процес виробництва, підприємство повинно мати необхідні запаси сировини, матеріалів, палива, будматеріалів, запасних частин, інших виробничих запасів. У ході їх використання збільшуються витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції, унаслідок чого предмети праці переходять у форму готової продукції.

Отже, запаси є вагомою частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан. Це в свою чергу вимагає повної, достовірної інформації про наявність та рух виробничих запасів, яку може надати бухгалтерський облік, який в даному випадку слід розглядати як елемент господарської інформаційної системи, яка генерує та інтерпретує всю базу інформаційного потоку, надану різними ринковими системами для ефективного управління.

Запаси — матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

Принципи формування в фінансовому обліку інформації про запаси та розкриття її у фінансовій звітності встановлено П(С)БО 9 «Запаси», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20. 10. 1999 р. № 246 .

Згідно з П(С)БО 9 під запасами розуміють активи, які:

—  утримують для наступного продажу за умови ведення звичайної господарської діяльності;

—  перебувають у процесі виробництва з метою наступного продажу продукту виробництва;

—  утримують для використання у процесі виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, управління підприємством.

Багатьох економістів турбують проблеми розвитку та удосконалення обліку та контролю виробничих запасів. Загальні питання обліку виробничих запасів висвітлені у працях відомих вітчизняних учених – економістів. Значну увагу їм приділяли Бутинець Ф. Ф., Валуєв Б.І., Голов С. Ф., Жилкіна Л. В., Гуцайлюк З. В., Кужельний М.В., Єфіменко В.І., Кірейцев Г.Г., Лінник В.Г., Рудницький В.С., Ткаченко Н.М., Сопко В.В., Смоленюк П.С.

Зокрема, Поплюйко А.М. аналізував облік виробничих запасів на підприємствах машинобудування[вступ]; Рибалко О.М. та Болдуєва О.В. досліджували вдосконалення обліку виробничих запасів на підприємствах загалом [вступ1]. Проте питання обліку виробничих запасів на підприємствах залишаються актуальними та потребують нагального вирішення.

Проте питання обліку і виробничих запасів не втрачають своєї актуальності й потребують подальшого дослідження.

Тому обрана тема дослідження є актуальною, має велике значення для підприємства вцілому.

1. ТЕОРИТИЧНІ Основи ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1.1. Економічна сутність виробничих запасів

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

У процес цесі використання матеріальні ресурси переходять з одного стану в інший, що знайшло відображення в класифікації запасів.

Як правило, запаси надходять на підприємство у вигляді сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, призначених для виробництва, а також товарів, придбаних для перепродажу. Потрапляючи у виробничий процес, вони переходять до категорії незавершеного виробництва, після чого стають готовою продукцією. Крім того, для забезпечення виробництва підприємство утворює запаси малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Для забезпечення надходження товарно-матеріальних цінностей до споживача, тобто постачання певного товару необхідної якості у необхідній кількості в певне місце своєчасно та з мінімальними витратами, бухгалтер повинен володіти логістикою. Логістичне управління - це процес формування стратегії, планування, керування і контролю за переміщенням і складуванням сировини, матеріалів, виробничих запасів, готової продукції та формування даних від пункту виникнення до пункту споживання для найбільш ефективного задоволення потреб клієнта.

Класифікація До виробничих запасів відносяться предмети праці, виробничих запасів призначені для використання у виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбані для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства. Зупинимося детальніше на найбільш типовій класифікації виробничих запасів, яка пропонується переважною більшістю авторів.

Сировина — добуті, вироблені власними силами або придбані на стороні оборотні ресурси, які на момент придбання не пройшли жодної стадії промислової обробки та призначені для споживання власним виробництвом як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва.

Матеріали - придбані на стороні оборотні ресурси, призначені для використання у власному виробництві як необхідний компонент майбутнього продукту цього виробництва або для обслуговування технологічного процесу й управління. Матеріали за способом включення до собівартості продукції (робіт, послуг) умовно поділяють на основні та допоміжні.

Основні матеріали - це матеріали, які становлять основу продукту виробництва. Допоміжні матеріали - матеріали, які використовуються для обслуговування процесу виробництва й управління.

До групи допоміжних матеріалів, у зв'язку з особливістю використання, відносяться паливо, тара та тарні матеріали, запасні частини.

Паливо виділяють в окрему групу запасів з огляду на його економічне значення та специфіку споживання. Паливо поділяють на технологічне, моторне (пальне) та господарське (на опалення).

Тара - оборотні матеріальні активи, призначені для транспортування, зберігання і продажу продукції.

Тарні матеріали - оборотні матеріальні активи, призначені для виготовлення і ремонту тари.

До тари і тарних матеріалів належать предмети, які використовуються для пакування, транспортування.

Запасні частини - оборотні матеріальні активи, призначені для використання під час проведення ремонту, реконструкції, модернізації обладнання та машин (у тому числі транспортних засобів), ремонту обладнання та машин за замовленнями сторонніх осіб і для використання з метою гарантійного ремонту таких засобів.

Будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання у капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом.

Матеріали, передані в переробку, - оборотні матеріальні активи, тимчасово передані на безоплатній основі підприємством-власником суб'єктам - переробникам для доведення їх до стану, придатного для використання підприємством-власником у запланованих цілях.

Матеріали сільськогосподарського призначення - виробничі запаси сільськогосподарського підприємства або підприємства, що займається вирощуванням сільськогосподарської продукції у межах своєї звичайної діяльності.

Число ознак, за якими класифікується сировина й матеріали, - як зазначає проф. М.С. Пушкар, - може доповнюватися головним бухгалтером залежно від інформаційних потреб апарату управління. Так, проф. М.С. Пушкар, окрім наведених вище ознак, пропонує наступну класифікацію: за групами матеріалів -лісові, текстильні, чорні метали, кольорові метали, електротовари, лаки й фарби тощо; за вартістю - дорогоцінні, високої, середньої та низької вартості; за способом зберігання - відкритого та закритого зберігання; за частотою використання - масові, часто - й маловикористовувані.

Напівфабрикати - це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. У виготовленні продукції вони виконують таку ж роль, як і основні матеріали, тобто утворюють її матеріальну основу.

Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби - придбані на стороні оборотні матеріальні активи, призначені для використання у власному виробництві як матеріальна основа або необхідний додаток до матеріальної складової майбутнього продукту цього виробництва

Цей поділ має умовний характер і часто залежить лише від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

В окрему групу виділяють оборотні малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року.

1.2. Критичний огляд законодавчо-нормативної  бази та спеціальних літературних  джерел.

Таблиця 1.2.1

Перелік законодавчо-нормативної бази щодо обліку  виробничих запасів

Таблиця 1.2.2

Перелік спеціальних літературних джерел  щодо обліку виробничих запасів

Таблиця 1.2.3

Перелік наукових статтей в періодичних виданнях  щодо обліку виробничих запасів

2. ОБЛІК ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1. Документування господарських операцій з руху виробничих запасів

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства. Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

На підприємстві бухгалтерський облік виробничих запасів організовують наступним чином (рис. 2.1.1).

Тобто, для забезпечення документування виробничих запасів передбачено використання ряду типових форм документів.

Дані, відображені в документах, систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку за допомогою подвійної о запису.

Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, на підприємствах повинні бути чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтерії.

Документування надходження виробничих запасів

Документальне оформлення надходження матеріальних, сировинних і паливних ресурсів, їх наявності та витрачання є досить складним процесом, адже структура документообігу повинна забезпечувати своєчасне отримання необхідних даних як для обліку, так і для контролю й оперативного управління виробничими запасами.

Рис. 2.1.1 Схема організації бухгалтерського обліку запасів

Від правильного документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у фінансовій звітності.

Документи, якими найчастіше оформлюється надходження виробничих запасів, та їх призначення, наведено в таблиці 2.1.1

Надходження виробничих запасів оформлюється й іншими документами. Наприклад, супровідні документи постачальників (рахунок-фактура (ф. № 63), платіжна вимога-доручення, товарно-транспортна накладна) є підставою для кількісного та якісного приймання партії запасів, що надійшли, а також використовуються для розрахунків між постачальниками і покупцями за відвантажені (відпущені) запаси.

Таблиця 2.1.1

Документи з надходження виробничих запасів

Нижче наведено основні операції з надходження виробничих запасів та реквізити документів, які при цьому заповнюються (табл. 2.1.2).

Таблиця 2.1.2.

Реквізити документів, що характеризують операції з надходження виробничих запасів

Запаси приймаються матеріально відповідальною особою як за кількістю, так і за якістю. Тому порядок відображення запасів в бухгалтерському обліку пов'язаний з моментом настання матеріальної відповідальності. Якщо приймання за кількістю співпадає з прийманням за якістю, то настає матеріальна відповідальність в повному обсязі.

Надходження виробничих запасів на підприємство є, як правило, часто повторюваною операцією. Тому бухгалтеру важливо знати порядок документального оформлення таких операцій з метою своєчасного здійснення заходів контролю для забезпечення достовірності облікової інформації.

Документування відпуску виробничих запасів

Виробничі запаси зі складів підприємства відпускаються в цехи для виготовлення продукції, на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до комор цехів вважається внутрішнім переміщенням запасів. Під відпуском у виробництво розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг.

При відпуску матеріалів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) запаси повинні обліковуватись  за вагою, обсягом, масою відповідно  до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск запасів, як правило, повинен  здійснюватись в межах попередньо  встановлених лімітів. Лімітування  здійснюється відділом матеріально-технічного  постачання чи плановим відділом;

3) з головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право отримувати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх підписів. Ці дані повинні бути доведені до працівників складів (комор). Запаси у виробництво передаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів тощо, які офіційно визначені для їх отримання.

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи для адміністративних чи інших потреб.

Основні документи, якими оформлюють операції відпуску виробничих запасів, наведено в таблиці 1.3.

Таблиця 2.1.3.

Документи з відпуску виробничих запасів