Облік виробничих запасів. 4

Курсова робота

з дисципліни

«Фінансовий облік»

на тему:

Облік виробничих запасів.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи побудови обліку виробничих запасів підприємства

1.1 Виробничі запаси як об'єкт  обліку і аудиту

1.2 Класифікація виробничих запасів  для цілей обліку і аналізу

Розділ 2. Удосконалення бухгалтерського обліку виробничих запасів

2.1 Документальне оформлення операцій  з виробничими запасами

2.2 Облік надходження та наявності  виробничих запасів, їх оцінка

2.3 Облік вибуття виробничих  запасів, оцінка при вибутті

2.4 Узагальнення інформації про  операції з виробничими запасами  в реєстрах бухгалтерського обліку  і звітності

Розділ 3. Аналіз ефективності використання виробничих запасів

3.1 Аналіз забезпеченості виробничих  запасів на підприємстві

3.2 Особливості проведення інвентаризації виробничих запасів

3.3 Особливості обліку результатів інвентаризації виробничих запасів

Висновки

Список використаної літератури

Розрахункова задача з додатками

ВСТУП

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв'язків зумовили необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу до системи, орієнтованої на ринкові умови господарювання, підвищенню ефективності облікової інформації, необхідної для потреб управління і контролю на всіх рівнях, сприяло прийняття Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який є головним нормативно-правовим документом у системі регулювання обліку і закріпив перехід підприємств і організацій України на систему фінансового обліку і звітності, основану на національних Положеннях (Стандартах) бухгалтерського обліку, що відповідають вимогам міжнародних стандартів.

Проблеми обліку виробничих запасів в умовах реформування економіки набувають особливої актуальності в зв'язку з потребою отримання точної і достовірної інформації. Система їх обліку, яка склалася роками, не задовольняє вимоги ринку, оскільки умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з запасами.

Важливе практичне значення та виробничу спрямованість мають питання аналізу забезпечення та використання запасів на підприємствах оскільки повне забезпечення виробничими запасами виробництва та їх ефективне використання є передумовою подальшого розвитку виробництва на підприємствах.

В багатьох теоретичних концепціях стану та розвитку обліку, аналізу та контролю запасів відсутня єдність: вони або недостатньо обґрунтовані або спірні. Зміна податкового механізму додала до своєї маси невирішених проблем нові, які до цього часу наукою не ставилися і не обґрунтовувалися.

Теоретичне і практичне значення вирішення зазначених питань по удосконаленню обліку та контролю виробничих запасів на підприємстві і зумовили вибір теми, визначили основні завдання і цільову спрямованість курсової роботи.

Актуальність теми полягає у тому, що добре побудований, належним чином організований облік виробничих запасів, тобто якісна поінформованість про їх наявність та рух мають суттєве значення в управлінні виробничою діяльністю кожного підприємства. Тому сьогодні об'єктивно виникли умови для перегляду існуючої практики організації обліку та контролю запасів. Вся система досліджень по даному об'єкті обліку розглянута під кутом зору вимог ринкових відносин.

Предметом дослідження визначено методологічні аспекти обліку та аналізу за запасами в умовах ринкових відносин з урахуванням галузевої специфіки.

Наукова новизна проведеного дослідження полягає у вдосконаленні існуючої методології фінансового обліку виробничих запасів, та дослідження і висвітлення проблеми контролю за ними.

Метою курсової роботи є виявлення передумов, теоретичне й практичне обґрунтування вдосконалення організації та методики фінансового обліку і контролю запасів в умовах переходу до ринкових відносин на основі опрацьованого законодавства та інструктивного матеріалу, літературних джерел, діючої практики організації обліку та положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Ці цілі і завдання необхідно вирішити в ході написання курсової роботи.

Вибір даної теми дослідження зумовлений тим, що дані обліку повинні забезпечувати можливість прийняття управлінських рішень щодо виробничих запасів, а це можливо лише за умови правильного ведення обліку, що в свою чергу забезпечує достовірність облікових даних.

Робота складається з трьох розділів. У цих розділах більш детально розкрито усі перераховані вище питання даної теми курсової роботи.

1. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Виробничі запаси як об'єкт обліку і аудиту

Запаси – це матеріальні ресурси, необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання. Запаси відносять до складу оборотних активів, тому що вони можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу.

Запаси становлять основу виготовленої продукції та сприяють процесу її виготовлення або поліпшують властивості готової продукції.

Методологічні засади формування інформації про визнання, оцінку запасів та їх розкриття у фінансовій звітності визначено у П(С)БО 9 “Запаси”.

Основними завданнями обліку виробничих запасів є:

– правильне та своєчасне документальне оформлення всіх операцій з руху матеріальних цінностей,

– виявлення та відображення витрат, пов'язаних з їхньою заготівлею;

– контроль за надходженням, заготівлею матеріальних цінностей, їх зберіганням;

– одержання точних відомостей про залишки запасів, що знаходяться на складах і в коморах;

– правильне та своєчасне виявлення запасів, які не використовуються на підприємстві та підлягають реалізації.

Бухгалтер має уважно стежити за рухом і зберіганням матеріальних цінностей. Основою такого контролю є первинна документація.

На багатьох підприємствах використовують типові форми первинної документації: прибутковий ордер, лімітно-забірна карта, акт-вимога на заміну чи додатковий відпуск матеріалів, накладна-вимога на відпуск чи внутрішнє переміщення матеріалів, картка складського обліку матеріалів.

Працівники бухгалтерії систематично перевіряють правильність оформлення первинних документів на матеріали, які надходять або витрачаються, а також достовірність і своєчасність записів у складських картках сортового обліку. Бухгалтер своїм підписом у складських картках підтверджує правильність записів, зроблених матеріально відповідальною особою, та проставлених нею залишків. Відтак первинні документи за реєстром передають зі складу до бухгалтерії. Лімітні карти працівник складу повинен здавати в міру використання ліміту. Наприкінці місяця у бухгалтерію передають усі лімітні карти незалежно від використання ліміту.

Під час опрацювання первинних документів взаємозв'язок складського сортового обліку і даних синтетичного бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості обліку залишків матеріалів, яку бухгалтерія відкриває для кожного складу. До цієї відомості матеріально відповідальна особа або працівник бухгалтерії переносить із складських карток сортового обліку дані про залишки матеріалів кожного місяця. Підсумкові дані підраховують за окремими групами матеріалів, субрахунками та синтетичним обліком у цілому. Важливий етап контролю за станом складського обліку та збереженням запасів – контрольні вибіркові інвентаризації залишків матеріалів, які проводить комісія, призначена керівником підприємства. На складах мають бути узгоджені з головним бухгалтером списки та зразки підписів осіб, які мають право вимагати й одержати необхідні матеріали.

Пильна увага надається обліку й контролю видачі довіреностей на одержання матеріальних цінностей. Зокрема, слід запобігати видачі довіреностей працівникам, які не прозвітували про одержані раніше цінності, а також довіреностей, у яких не вказані постачальник, найменування та кількість одержуваних цінностей. Уважно перевіряють дати в документах, за якими оприбутковано матеріальні цінності за інвентаризацією.

Кожне підприємство має своєчасно укладати письмові договори про повну матеріальну відповідальність з особами, які приймають, зберігають і відпускають цінності, а також визначити посадових осіб, яким надано право підписувати документи на одержання, відпуск зі складів матеріалів і видавати дозвіл (перепустку) на вивезення матеріальних цінностей з підприємства.

Запаси для кожного підприємства – це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо).

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Для правильної організації обліку виробничих запасів важливе значення мають науково обґрунтована їх класифікація, оцінка і вибір одиниці обліку.

1.2 Класифікація виробничих запасів  для цілей обліку і аналізу

Класифікація кожного явища є дуже важливою ланкою, оскільки від її правильності буде залежати і правильність використання цього явища. Основоположна класифікація запасів закладена в законодавстві, а саме в Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Для правильної організації обліку запасів важливе значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками:

За призначенням і причинами утворення: постійні та сезонні;

За місцем знаходження: складські, у виробництві та в дорозі;

За рівнем наявності на підприємстві: нормативні та понаднормові;

За наявністю на початок і кінець звітного періоду: початкові та кінцеві;

Відносно до балансу: балансові та позабалансові;

За ступенем ліквідності: ліквідні та неліквідні;

За походженням: первинні та вторинні;

За обсягом: вільні та обмежені;

За сферою використання: у сфері виробництва, у сфері обігу та у невиробничій сфері;

За структурою і складом: запаси виробничі (предмети та засоби праці), запаси незавершеного виробництва (предмети праці), запаси готової продукції (продукти праці) та запаси товарні (продукти праці).

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

раціональне визначення одиниці обліку запасів та формування номенклатури-цінника;

організація складського господарства;

достовірне визначення первісної вартості запасів;

визначення умов переоцінки запасів на дату балансу та методів їх оцінки вразі вибуття;

відображення на рахунках обліку операцій з надходження і вибуття запасів та точне визначення залишків запасів;

розкриття інформації про запаси у примітках до фінансової звітності.

Усі перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами.

Загальноприйнята класифікація впроваджується на підприємствах на території України, проте не виключено те що на певний виробничий запас на різних підприємствах може даватись різна назва, це зумовлено тим що кожен регіон має свою специфічну вимову.

Отже роблячи узагальнення даного розділу ми можемо сказати, що від правильної класифікації залежить і правильність подальшого обліку виробничих запасів.

2. УДОСКОНАЛЕННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1 Документальне оформлення операцій  з виробничими запасами

Для обліку виробничих запасів використовується первинна облікова документація, яка відповідає вимогам основних положень з обліку.

Первинні документи повинні містити в собі обов'язкові реквізити: назву документу; дату складання; назву підприємства від імені якого складається документ; зміст господарської операції; вимірники в натуральному і грошовому вираженні; найменування посад осіб, що відповідають за здійснення операції; особові підписи. Всі первинні документи мають бути ретельно оформлені, мати відповідні підписи посадових осіб.

Складемо таблицю первинних документів по обліку виробничих запасів (табл. 2.1.1.).

Первинні документи з обліку запасів                                      Таблиця 2.1.1

Виробничі запаси є одними з найважливіших ресурсів на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для аналізу та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

Отже, розглянемо вище зазначені основними типові документи з оприбуткування та видачі матеріалів.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо за документом постачальника (Накладна) або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому - оформляють прибутковий ордер. Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів, що надходять від постачальників або з переробки.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають «Акт про приймання матеріалів». Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання та ін. У цій комісії обов'язковою є участь представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих матеріалів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

Відпуск сировини і матеріалів у виробництво - це відпуск їх безпосередньо для виготовлення продукції, а також на ремонтні та господарські потреби. Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу, а також плану випуску продукції на місяць. Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є накладні вимоги, лімітно-забірні картки.

Накладні-вимоги являють собою єдність розпорядчого і виправдного документів і використовуються для одноразового відпуску матеріалів. Відпуск матеріалів, що повторюються, можна оформляти лімітно-забірними картками, що об'єднують у собі розпорядчий документ, який містить ліміт відпуску, й накопичувальний виправдний документ, що підтверджує багаторазовий відпуск матеріалів зі складу в рахунок ліміту. Лімітно-забірні картки заповнюються планово-виробничим відділом напередодні одержання матеріалу (місяця) і візуються відділом постачання.

У лімітно-забірних картках зазначається місячний ліміт відпуску даному цеху матеріалів певного номенклатурного номера. Ліміт визначається виходячи з виробничої програми цеху та діючих норм витрат матеріалів з урахуванням існуючих у цехах залишків невикористаних матеріалів на початок місяця. Ліміт може встановлюватися на кожне замовлення окремо.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках: один до початку місяця передається цеху-споживачу, другий - складу. Завідуючий складом робить відмітку про кількість відпущеного матеріалу в обох примірниках лімітно-забірної картки і визначає залишок невикористаного ліміту. Факт відпуску підтверджується двома підписами: завідуючого складом і одержувача матеріалів. По закінченню місяця або використання ліміту лімітно-забірні картки здають до бухгалтерії.

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюється також накладною вимогою, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення не використаних у виробництві матеріалів.

2.2 Облік надходження та наявності  виробничих запасів, їх оцінка

Синтетичний облік наявності і руху виробничих запасів ведеться на рахунку 20 «Виробничі запаси» за субрахунками.

По дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають надходження відповідних запасів на підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту – витрати на виробництво, відпуск в переробку, на сторону, а також зменшення вартості запасів внаслідок уцінки.

Синтетичний облік придбаних запасів на рахунку 20 «Виробничі запаси» та його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання, яка включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати. Ця собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця – після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. Документи ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що надходять до бухгалтерії, вимагають їх систематичного опрацювання і відображення в облікових регістрах, що неможливо робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними або за розрахунково-плановою собівартістю. Наприкінці місяця вартість використаних у виробництві запасів і списаних за обліковими цінами, а також вартість залишку запасів на складах коригують до фактичної собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або відхилення планової собівартості запасів від фактичної).

Виходячи з вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість при оприбуткуванні товарно-матеріальних цінностей, одержаних від постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання за бартерним контрактом, у бухгалтерському обліку роблять відповідні записи:

1) на покупну вартість запасів (без ПДВ):

Дебет рахунку 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» та ін.

Кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

2) на суму податкового кредиту  по ПДВ:

Дебет рахунку 641 «Розрахунки за податками»

Кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

3) на суму, перераховану постачальникам  в оплату вартості за придбані  запаси (включаючи ПДВ):

Дебет рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками)

Кредит рахунку 31 «Рахунки в банках».

Якщо договором передбачена попередня оплата постачальникам виробничих запасів, що підлягають поставці, то в бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:

на суму, перераховану постачальнику в оплату відпускної вартості виробничих запасів, що підлягають поставці (без ПДВ):

Дебет рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками):

Кредит рахунку 31 «Рахунки в банках»;

на суму сплаченого ПДВ:

Дебет рахунку 641 «Розрахунки за податками»

Кредит рахунку 31 «Рахунки в банках»;

одночасно на суму податкового кредиту по ПДВ:

Дебет рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

Кредит рахунку 644 «Податковий кредит»

на оприбуткування одержаних від постачальників попередньо оплачених запасів за покупною вартістю:

Дебет рахунку 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) 22 «Малоцінні швидкозношувані предмети» та ін.

Кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

одночасно -- на суму податкового кредиту по ПДВ:

Дебет рахунку 644 «Податковий кредит»

Кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

Якщо при прийманні вантажу виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі запаси» прибуткують тільки фактично одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при перевезенні, на підставі належно оформлених актів пред'являть претензію винуватцю і в бухгалтерському обліку відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням виробничих запасів, обліковуються на аналітичному рахунку «Транспортно-заготівельні витрати», який відкривається в складі рахунка 20 «Виробничі запаси». На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси», аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», і кредиту відповідних рахунків.

Таким чином на дебеті синтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси» відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість.

Оприбуткування виробничих запасів, одержаних з інших джерел, відображається записом по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» у кореспонденції з кредитом рахунків:

40 «Статутний капітал» на вартість  запасів, внесених засновниками до статутного капіталу підприємства;

719 «Інші доходи від операційної  діяльності» на вартість безоплатно  одержаних запасів від інших  юридичних осіб, а також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей;

742 «Доход від відновлення корисності активів» на вартість придбаних запасів у результаті обміну на необоротні активи.

2.3 Облік вибуття виробничих  запасів, оцінка при вибутті

Оцінка вибуття запасів. Згідно з П(С)БО 9 виділяють такі головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу: відпуск у виробництво; списання за невідповідності критеріям активу; списання у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо; реалізація на сторону.

Під час відпуску виробничих запасів у виробництво їх оцінюють одним із таких методів: ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходжень запасів ФІФО, нормативних витрат, ціни продажу.

Метод ідентифікаційної собівартості відповідної одиниці запасів. Цей метод застосовують для тих видів виробничих запасів, що використовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також для видів запасів, які не замінюють один одного, оскільки він передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів. Метод ідентифікаційної собівартості дає найточніші результати, якщо є певність, що собівартість ідентифікується правильно. За неперервної системи обліку він забезпечує оперативне й точне визначення вартості активів, собівартості продукції, фінансового результату. Однак цей метод потребує значних витрат на складський облік, а тому застосовується лише у складних дорогих виробництвах (судно - і авіабудуванні).

Метод середньозваженої собівартості. Для визначення собівартості цим методом треба обчислити середньозважену вартість одиниці запасів: загальну вартість запасів поділити на кількість одиниць цих запасів.

Метод собівартості перших за часом, надходжень запасів (ФІФО). Використання цього методу ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які надійшли першими, і вибувають першими. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбання. Згідно з методом ФІФО вартість запасів, придбаних першими, відносять на собівартість реалізованої продукції, а вартість запасів, придбаних останніми, відображають на рахунках обліку запасів на кінець звітного періоду.

Метод нормативних витрат. Оцінка за нормативними витратами передбачає застосування норм витрат на одиницю продукції, які підприємство встановлює з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін.

Метод ціни продажу. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм витрат ціни регулярно переглядають. Цей метод застосовують промислові підприємства, які з технічних причин не можуть достовірно визначити фактичне витрачання.

На рахунках бухгалтерського обліку вибуття у виробництво, продаж, крадіжку або псування виробничих засобів відображають такими проводками (табл. 2.3.1):

Таблиця 2.3.1

продовження табл. 2.3.1