Облік виробничих запасів. 2

ЗМІСТ

ВСТУП            2

І. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ФІНАНСМОВОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧІХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА      4

1.1 Економічна сутність  виробничих запасів, їх класифікація.   4

1.2 Методи оцінки виробничих  запасів.       9

1.3 Бухгалтерські рахунки  по обліку виробничих запасів.           13

ІІ. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ВИРОБНИЧІХ ЗАПАСІВ            21

2.1 Облік надходження виробничих запасів             21

2.2 Облік витрат виробничих запасів              26

2.3 Інвентаризація виробничих запасів              29

ІІІ. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ ПІДПРИЄМСТВА                 35

3.1 Система показників, інформаційна  база та методи  аналізу виробничіх запасів підприємства                 35

3.2 Методика аналізу забезпеченості підприємства виробничими запасами  37

3.3 Методика аналізу ефективності використання виробничіх запасів           45

ВИСНОВОК                  50

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ             52

ВСТУП

Для здійснення виробничо-господарської  діяльності підприємства використовують виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів  підприємства.

Виробничі запаси займають особливе місце не лише у складі майна підприємства, а й особливе місце їм належить у структурі  витрат, оскільки виробничі запаси є основною складовою при формуванні собівартості готової продукції. Враховуючи це виробничі підприємства особливу увагу приділяють саме обліку та аналізу  виробничих запасів.

Для забезпеченості підприємства виробничими запасами та ефективного  їх використання необхідно вживати  комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного  вимірювання та реалізації виявлених  заходів. Для цього необхідно  здійснювати систематичний облік, а також ефективності використання виробничих запасів. В цьому полягає  актуальність теми проведеного дослідження. Основним джерелом інформації є дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Запаси складають особливе місце у складі майна та домінуючі  позиції у структурі витрат підприємств  різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних  активів підприємства, обов’язково  враховується при визначенні результатів  господарської діяльності підприємства, та при висвітленні інформації про  його фінансовий стан.

Основні підходи, які регламентують  методологічні засади формування в  бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у  фінансовій звітності представлені в П(С)БО 9 “Запаси”, а також в  П(С)БО 6 “Витрати”.

Метою курсової роботи є  вивчення методичних аспектів обліку і аналізу виробничих запасів.

Предметом дослідження є  методика обліку і організація аналізу  виробничих запасів підприємства.

Теоретичною і методологічною основою дослідження є нормативні документи, які регулюють питання  обліку виробничих запасів; а також  підручники, навчально-методичні посібники, наукові статті.

І. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ ФІНАНСМОВОГО ОБЛІКУ ВИРОБНИЧІХ ЗАПАСІВ  ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна  сутність виробничих запасів,  їх класифікація.

Для здійснення процесу виробництва  та іншої господарської діяльності необхідні предмети праці — сировина, матеріали, комплектуючі вироби, паливо тощо, з яких або за допомогою  котрих виготовляється продукція, виконуються  роботи, надаються послуги. Такі предмети праці називаються запасами

Методологічні засади формування в фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси” (далі — Положення (стандарт) 9), яке було затверджене наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999 року. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються пiдприємствами, органiзацiями та iншими юридичними особами незалежно вiд форм власностi (крiм бюджетних установ).

Норми Положення (стандарту) 9 не розповсюджуються на:

• незавершенi роботи за будiвельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов’язанi з ними;
• фiнансовi активи;
• поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за справедливою вартостю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 “Біологічні активи”, кориснi копалини, якщо вони оцiнюються за чистою вартiстю реалiзацiї вiдповiдно до iнших положень(стандартiв) бухгалтерського облiку.

Згідно Положення (стандарту) 9 запаси — це активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської дiяльностi;
• перебувають у процесi виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримуються для споживання пiд час виробництва продукцiї, виконання робiт та надання послуг, а також управлiння пiдприємством.

Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу:

• існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням,
• їх вартість може бути достовірно оцінена.

Класифікація запасів

Для цілей бухгалтерського обліку всі запаси підприємства можуть бути поділені на дві групи:

• власні запаси,
• запаси, які не є власністю підприємства, але знаходяться на його території.

Кожна група в свою чергу поділяється  на види запасів (рис. 1.).

Рис 1. Класифікація запасів підприємства

Власні запаси підприємства обліковуються на балансових рахунках. До них відносяться:

Виробничі запаси – це придбані або самостійно виготовлені запаси, які

підлягають подальшій  переробці на підприємстві або утримуються  для іншого споживання в ході нормального  операційного циклу. Вони поділяються  на:

• сировину – придбані або отримані іншим чином (наприклад, вирощені, видобуті) продукти (матеріали), які знаходяться у власності підприємства і призначені для подальшої переробки;
• основні й допоміжні матеріали;
• комплектуючі вироби, покупні напівфабрикати та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;
• малоцінні та швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року (інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо).

Тварини на вирощуванні  та відгодівлі – це дорослі тварини на відгодівлі і в нагулі; тварини, вибракувані з основного стада та прийняті від населення для реалізації; молодняк тварин; птиці; звірі; кролі та сім’ї бджіл.

Незавершене виробництво – це незакінчені обробкою та складанням деталі, вузли і вироби, а також незакінчені технологічні процеси.

Незавершене виробництво підприємства, що виготовляє продукцію, включає витрати, розподілені на незакінчену обробкою продукцію.

Для підприємства, що надає послуги, незавершене виробництво включає  витрати з надання послуг щодо яких підприємство ще не визнало дохід.

Готова продукція – це продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно–правовим актом.

Товари – це матеріальні цінності, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу.

При цьому підприємство-покупець, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми. Вже при закупці  у постачальника вони є готовою  продукцією. Однак у ряді випадків підприємства, які займаються перепродажем, здійснюють комплектацію таких товарів, їх компонування в які-небудь системи (наприклад, об’єднання декількох станків  у виробничу лінію, яка надалі цілком поставляється покупцеві). Товарні  запаси складають основну частину  запасів у торгово-закупівельних  підприємств та у підприємств, які  спеціалізуються на комплектації і  т.п.

Склад запасів на кожному  конкретному підприємстві залежить від виду діяльності підприємства. Якщо для торговельного підприємства основна частина запасів –  це товари, то для виробничого –  виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція.

Запаси, які не є власністю підприємства, обліковуються поза балансом і до запасів підприємства, у якого вони знаходяться, не включаються. До них відносяться:

Матеріали, прийняті для переробки – давальницька сировина, яка не оплачується одержувачем і залишається власністю замовника.

Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні – матеріальні цінності, які реалізовані підприємством і право власності на які перейшло покупцю, але за умовами договору вони знаходяться на відповідальному зберіганні у підприємства-продавця. Крім того, сюди включаються матеріальні цінності:

• отримані підприємством від постачальника, але не сплачені і заборонені до витрачання,
• одержані надміру, ніж у видаткових документах постачальників,
• на які є відмова від акцепту розрахункових документів постачальників.

Товари  на комісії – це товари, одержані в межах договорів комісії (консигнації), поруки та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари.

Договір комісії передбачає, що комітент доставляє товари посереднику, який діє як комісіонер, намагаючись продати товари. Товари відносять до запасів комітента, тому що комісіонер не купує товар. Комісіонер приймає на себе відповідальність за збереження товару, прийнятого на комісію. Після реалізації товару комісіонер передає власнику товару (комітенту) виручку за мінусом вказаних у договорі комісії витрат і комісійних. Товари, які знаходяться на реалізації у комісіонера, включаються до запасів підприємства, яке передало товар на комісію (комітента), а не до запасів комісіонера.

1.2 Методи оцінки  виробничих запасів.

Придбані, отримані або вироблені  запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю (ПБО 9 “Запаси”). Визначення первісної вартості запасів  залежить від способу їх надходження  на підприємство. ПБО 9 розглядає такі способи надходження запасів  на підприємство:

• придбані за плату;
• виготовлені на підприємстві;
• внесені до статутного фонду;
• одержані безоплатно;
• придбані в результаті обміну.

Первісна вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється, крім випадків, передбачених пп. 24 – 28 ПБО 9 щодо оцінки запасів на дату балансу, яка розглянута нижче.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, – це собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;
• суми ввізного мита;
• суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;
• транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);
• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать:

• прямі матеріальні витрати,
• прямі витрати на оплату праці,
• інші прямі витрати на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

До витрат на придбання запасів  не включаються отримані торговельні знижки, інші знижки та повернення товарів.

До первісної вартості запасів не включаються такі види витрат:

• понаднормові втрати і нестачі запасів;
• проценти за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Оцiнка вибуття запасiв

При вiдпуску запасiв у виробництво, з виробництва, продажу та iншому вибуттi оцiнка їх здiйснюється за одним з таких методiв:

• iдентифiкованої собiвартостi вiдповiдної одиницi запасiв;
• середньозваженої собiвартостi;
• собiвартостi перших за часом надходження запасiв (ФIФО);
• нормативних затрат;
• цiни продажу.

Для всiх одиниць бухгалтерського  облiку запасiв, що мають однакове призначення та однаковi умови використання, застосовується тiльки один iз наведених методiв.

Запаси, якi вiдпускаються, та послуги, що виконуються для спецiальних замовлень i проектiв, а також запаси, якi не замiнюють одне одного, оцiнюються за iдентифiкованою собiвартiстю.

Оцiнка за середньозваженою собiвартiстю проводиться покожнiй одиницi запасiв дiленням сумарної вартостi залишку таких за пасiв на початок звiтного мiсяця i вартостi одержаних у звiтному мiсяцi запасiв на сумарну кiлькiсть запасiв на початок звiтного мiсяця i одержаних у звiтному мiсяцi запасiв.

Оцінка кожної операції з  вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартостю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцiнка запасiв за методом ФIФО базується на припущеннi, що запаси використовуються у тiй послiдовностi, у якiй вони надходили на пiдприємство (вiдображенi у бухгалтерському облiку), тобто запаси, якi першими вiдпускаються у виробництво (продаж та iнше вибуття), оцiнюються за собiвартiстю перших за часом надходження запасiв.

Оцiнка за нормативними затратами полягає у застосу ваннi норм витрат на одиницю продукцiї (робiт, послуг), якi вста новленi пiдприємством з урахуванням нормальних рiвнiв використання запасiв, працi, виробничих потужностей i дiючих цiн. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат i цiни повиннi регулярно у нормативнiй базi перевiрятися i переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами користується до фактичної виробничої собівартості.

Оцiнка за цiнами продажу заснована на застосуваннi пiдприємствами роздрiбної торгiвлi середнього проценту торговельної нацiнки товарiв. Цей метод можуть застосовувати (якщо iншi методи оцiнки вибуття запасiв не виправданi) пiдприємства, що мають значну i змiнну номенклатуру товарiв з приблизно однаковим рiвнем торговельної нацiнки. Собiвартiсть реалiзованих товарiв визначається як рiзницятмiж продажною (роздрiбною) вартiстю реалiзованих товарiв i сумою торговельної нацiнки на цi товари. Сума торговельної нацiнки на реалiзованi товари визначається як добуток продажної (роздрiбної) вартостi реалiзованих товарiв i середнього вiдсотку торговельної нацiнки. Середнiй вiдсоток торговельної нацiнки визначається дiленням суми залишку торговельних нацiнок на початок звiтного мiсяця i торговельних нацiнок у продажнiй вартостi одержаних у звiтному мiсяцi товарiв на суму продажної (роздрiбної) вартостi залишку товарiв на початок звiтного мiсяця та продажної (роздрiбної) вартостi одержаних у звiтному мiсяцi товарiв.

1.3 Бухгалтерські  рахунки по обліку виробничих  запасів.

Для обліку виробничих запасів  Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено використання наступних  рахунків: 20: “Виробничі запаси”, 21: “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”, 22: “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, 25: “Напівфабрикати”.

Рахунок 20 “Виробничі запаси”

Рахунок 20 “Виробничі запаси”  призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом  рахунку 20 “Виробничі запаси” відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом—витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

Рахунок 20 має  такі субрахунки:

201 “Сировина й матеріали”;

202 “Kупівельні напівфабрикати  та комплектуючі вироби”;

203 “Паливо”;

204 “Тара й тарні матеріали”;

205 “Будівельні матеріали”;

206 “Матеріали, передані  в переробку”;

207 “Запасні частини”;

208 “Матеріали сільськогосподарського  призначення”;

209 “Інші матеріали”.

На субрахунку 201 “Сировина й матеріали” відображаються наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні (забудовники облік будівельних матеріалів і конструкцій ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”). На цьому субрахунку ведеться облік основних матеріалів, що використовуються підрядними будівельними організаціями при здійсненні будівельно-монтажних, ремонтних робіт. Допоміжні матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі, також відображаються на субрахунку 201. Підприємства, що заготовляють сільськогоспо-дарську продукцію для переробки, також відображають її вартість на цьому субрахунку.

На субрахунку 202 “Kупівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби” відображаються наявність та рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів (включаючи у підрядних будівельних організаціях будівельні конструкції та вироби— дерев’яні, залізобетонні, металеві, інші), що придбані для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. Вироби, придбані для комплектації готової продукції, вартість яких не включається до собівартості продукції цього підприємства, відображаються на рахунку 28 “Товари”.

Науково-дослідні та конструкторські  організації придбані необхідні  їм як комплектуючі вироби для проведення наукових (експериментальних) робіт  за визначеною науково-дослідною або  конструкторською темою спеціальне обладнання і інструменти, пристрої та інші прилади обліковують на субрахунку 202. Обладнання і прилади загального призначення на цьому субрахунку не обліковуються, а відображаються на рахунку 10 “Основні засоби”, 11 “Інші необоротні матеріальні активи” або на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети” за видами предметів.

На субрахунку 203 “Паливо” (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ.

Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 “Матеріали” і на субрахунку 203 “Паливо” — за ознакою переважності використання на цьому підприємстві.

Якщо на підприємстві для  технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

На субрахунку 204 “Тара й тарні матеріали” відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари і її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відносяться до тари і обліковуються на субрахунку 201 “Сировина й матеріали”.

На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 205 “Будівельні матеріали” не враховується обладнання, яке не потребує монтажу: транспортні засоби, вільно розміщені верстати, будівельні механізми, сільськогосподарські машини, виробничий інструмент, вимірювальні та інші прилади, виробничий інвентар та інше. Витрати на придбання такого обладнання, що не потребує монтажу, відображаються безпосередньо на рахунку 15 “Kапітальні інвестиції” у міру надходження їх на склад чи інше місце зберігання, експлуатації.

Устаткування й будівельні матеріали, що передані підряднику для  монтажу й виконання будівельних  робіт, списується з субрахунку 205 на рахунок 15 “Kапітальні інвестиції” після підтвердження їх монтажу й використання.

На субрахунку 206 “Матеріали, передані в переробку” обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих з них виробів. Затрати на переробку матеріалів, які оплачуються стороннім організаціям, відображаються безпосередньо за дебетом рахунків, на яких ведеться облік виробів, що отримані з переробки. Аналітичний облік матеріалів, що передані в переробку, ведеться в розрізі, що забезпечує інформацію про підприємства-переробники і контроль за операціями з переробки і відповідними витратами. Передача матеріалів у переробку відображається тільки на субрахунках рахунку 20.

На субрахунку 207 “Запасні частини” ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах.

За дебетом субрахунку відображаються залишок і надходження, за кредитом — витрачання, реалізація та інше вибуття запас-

них частин.

Автомобільні шини, що є  на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів.

Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна  група, електрична група тощо).Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що є в ремонті.

На субрахунку 208 “Матеріали сільськогосподарського призначення” обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками й хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин. Тут також відображаються саджанці, насіння й корми (покупні й власного вирощування), що використовуються для висаджування, посіву та відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

На субрахунку 209 “Інші матеріали” обліковуються відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Рахунок 21 “Поточні біологічні активи”

Рахунок 21 “Поточні біологічні активи” призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух поточних біологічних активів тваринництва, зокрема тварин, що перебувають на вирощуванні та відгодівлі, птиці, звірів, кролів, сімей бджіл, а також худоби, вибракуваної з основного стада й реалізованої без ставлення на відгодівлю, тварин, прийнятих від населення для реалізації, та рослинництва, які оцінюються за справедливою вартістю, зокрема зернові, технічні, овочеві та інші культури тощо.

За дебетом рахунку 21 “Поточні біологічні активи” відображається надходження (оприбуткування зернових, технічних, овочевих та інших культур  тощо, приплоду молодняку продуктивної й робочої худоби, вибракуваних з  основного стада худоби для подальшої  відгодівлі або реалізації без відгодівлі) поточних біологічних активів; приріст  живої маси молодняку тварин, за кредитом - вибуття поточних біологічних активів унаслідок передачі на переробку, продаж, безоплатної передачі тощо.