Облік амортизації (зносу) основних засобів

міністерство  освіти, науки, молоді та спорту україни

донецький національний університет

Кафедра обліку та аудиту

Курсова робота

на тему: «Облік амортизації (зносу) основних засобів»

Виконала:

студентка 3-го курсу

денного відділення

група 0509- А

Мещаніна Катерина

09-097

Керівник:

доц. Бєшуля І. В.

Донецьк 2012 р

Зміст

Вступ

Розділ I Поняття та сутність зносу і амортизації основних засобів………….

Розділ II Основні облікові концепції амортизації основних засобів………..

Розділ III Характеристика методів амортизації згідно з П(С)БО 7…………..

Розділ IV Організація синтетичного та аналітичного обліку амортизації основних засобів……………………………………………………………

Розділ V

Висновок

Список використаної літератури

ВСТУП

В умовах гострої фінансово-платіжної  кризи, в якій опинилася вся економіка України, незалежно від сфери власності, важливе значення мають такі процеси, як збільшення надходжень до державного бюджету та збільшення внутрішніх джерел коштів підприємств, необхідних для інвестування виробничо-господарської діяльності та оновлення матеріально-технічної бази.

Значний вплив на зазначені  процеси здійснює амортизаційна  політка, яка проводиться як на рівні  держави (як складова економічної політики), так і на рівні окремих підприємств (як складова облікової політики підприємства). Але амортизаційна політика, що проводиться сьогодні в Україні, є не досконалою. Це суттєво впливає на бухгалтерський облік, зокрема на облік основних засобів.

Сьогодні в Україні  нарахування амортизації основних засобів є предметом особливої уваги економічної науки, оскільки амортизація як економічна категорія одночасно виступає як витрати виробництва та як джерело відтворення і, як наслідок, впливає на широке коло економічних показників - собівартість, ціну, прибуток, податки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу тощо.

Зміни податкового механізму, введення в дію Положень (стандартів) бухгалтерського обліку призвели до виникнення нових проблем, які потребують постійного вдосконалення методики та організації обліку і нарахування амортизації основних засобів. Ці нововведення, що відбулися за останні роки, пов’язані з обліком основних засобів, недостатньо законодавчо врегульовані, у зв’язку з чим у бухгалтерів-практиків виникає багато питань. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів. З 1 липня 2000 р. з введенням у дію П(С)БО № 7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин.

Дослідженню проблем  обліку, оцінки основних засобів і  аналізу нарахованої амортизації  значну увагу в своїх працях приділяли багато провідних вітчизняних та зарубіжних вчених: Гринько А.П., Додов А.А., Буніч П.П., Чумаченко М.Г., Вигорська Н., Бондар О.В., Нечай Н.М., Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Кірейцева Г.Г., Коблянська О.І., Мельник Т.Г., Сопко В.В., Ткаченко Н.М., Швець В.Г. та інші. Проте на сьогодні залишається не вирішеним ряд проблем пов’язаних з обліком амортизації. Вищенаведене і зумовило вибір теми курсової роботи та її основні напрямки.

Запропонована курсова  робота присвячена дослідженню теоретичних питань методології обліку амортизації основних засобів. В рамках даної теми буде розглянуто:

Метою курсової роботи є розробка методологічних і практичних питань теорії і практики обліку амортизації основних засобів, ефективності діючої системи обліку і звітності, розробка напрямів і заходів щодо удосконалення методологічних і прикладних аспектів обліку амортизації основних засобів.

Для досягнення зазначеної мети було визначено наступні завдання:

- розкрити  сутність амортизації основних  засобів та її економічну природу;

- проаналізувати  та оцінити методику обліку  амортизації основних засобів  у господарській практиці на  основі національних стандартів  бухгалтерського обліку;

- розробити  пропозиції щодо подальшого вдосконалення  і підвищення ефективності організації обліку амортизації основних засобів.

Об’єктом дослідження є організація обліку амортизації основних засобів на підприємстві.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методологічних і практичних аспектів бухгалтерського обліку амортизації основних засобів на підприємстві.

Теоретичною і методологічною основою дослідження, поряд з  розробками українських економістів, положеннями і стандартами, чинним законодавством стали монографії і  праці зарубіжних вчених, періодичні видання і спеціальна література з бухгалтерського обліку, економіки, планування, економічного аналізу, публікації Комітету міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), видання міжнародної федерації бухгалтерів і ряд інших матеріалів.

Для досягнення поставленої мети в роботі було використано сукупність наукових методів, які застосовуються у вивченні соціально-економічних процесів і явищ, а саме: методи наукового узагальнення, порівняння, системного і комплексного аналізу, економіко-математичні методи, статистичного моделювання, дедукції і індукції. Дослідження також базується на використанні наукових методів функціонального і порівняльного аналізу.

Курсова робота складається  з п’яти розділів, вступу, висновків, , переліку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг складає   сторінок.

РОЗДІЛ I ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ЗНОСУ І АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

У процесі виробництва  основні засоби втрачають свою споживну вартість і переносять її на створюваний  з їх участю продукт. Внаслідок цього  основні засоби втрачають виробничі якості, і якщо вони не можуть бути відновлені шляхом ремонту або модернізації чи відновлення стає економічно не вигідним, їх ліквідують.

Таким чином, у процесі  виробництва відбувається кругообіг  вартості основних засобів. Так, їх вартість у вигляді амортизаційних відрахувань включається в собівартість виготовленої продукції. У процесі її реалізації надходить виручка. Частина цієї виручки є відшкодуванням зношених основних засобів, і спрямовується на капітальні вкладення для оновлення основних засобів.

Необхідно розрізняти терміни  «знос» і «амортизація» Їх використовують для пояснення одного і того ж  явища, проте вони відображають різні  процеси. [ Сук Л К]

Під впливом часу, сил  природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів. Виділяють моральний і фізичний знос основних засобів, а також знос під дією сил природи (рис.1).[Бутинець]

Рис 1. Види зносу основних засобів.

У сучасних умовах все  більше значення приймає облік морального зносу. Поява нових, більш сучасних видів обладнання з підвищеною виробністю, покращеними умовами обслуговування  та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що на них виробляється більш дорога та гіршої якості продукція у зрівнянні з виготовляємою на більш удосконалених машинах та обладнанні. А це зовсім недопустимо в умовах ринкової конкуренції.

Бухгалтера звичайно не роблять різниці між фізичним та моральним зносом, так як їх цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на можливий строк їх служби.

Під час використання засобів праці, відбувається їх поступовий знос, тож до складу витрат треба  відносити суми, що відшкодовують значну частину вартості використаних засобів праці, згідно зі ступенем зносу за звітний період. Вартісне вираження зношуваної частини засобів праці періодично вноситься до витрат діяльності у вигляді амортизаційних відрахувань.

У багатьох джерелах української економічної літератури звичайним є наступне визначення амортизації. Амортизація – процес поступового зносу основних засобів та перенесення їх вартості на новостворену продукцію або послуги. У цьому визначенні відсутні поняття корисного використання та ліквідаційної вартості. В обліковій практиці ліквідаційна вартість не розглядається і фактично прирівнюється до нуля, а термін корисної експлуатації  було замінено нормативним терміном використання основних засобів, що використовувались раніше в бухгалтерському обліку.

Зараз, згідно з П ( с ) БО 7 “ Основні засоби ” амортизація  – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується на протязі  строку їх корисного використання ( експлуатації ).

Вартістю, яка амортизується, є первинна вартість  або переоцінена вартість за мінусом ліквідаційної вартості.

Первинна вартість визначається П ( с ) БО 7 як історична або фактична собівартість об’єкту основних засобів, а переоцінена вартість – як його вартість після переоцінки.

Ліквідаційна вартість – це сума грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів, по закінченню строку їх корисного використання, виключивши з них витрати, які пов’язані з вибуттям. [ псбу]

Для нарахування амортизації об’єкту основних засобів необхідно, крім вартості, яка амортизується, знати ( визначити, встановити ) строк його корисного використання.

За економічною природою і призначенням амортизація являє  собою дохід, джерело коштів для  відтворення основних засобів, придбання нових об’єктів засобів праці для заміни тих, що вибули. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються в залежності від експлуатаційних умов.

Порядок бухгалтерського обліку нарахування  амортизації регламентується “Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку ” 7 П(С)БО 7, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509.

Об’єктами для нарахування  амортизації є основні засоби підприємств і організацій, що перебувають на їхньому балансі: виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані. Амортизація нараховується також щодо незакінчених або неоформлених актами приймання об’єктів будівництва, які перебувають в експлуатації в тих організаціях, котрим ці об’єкти будуть передані, а також з витрат на корінне поліпшення земель, не пов’язаних зі створенням споруд.

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно за кожним об’єктом окремо протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, встановленого самостійно підприємством у разі визнання цього об’єкта активом (під час зарахування на баланс) і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Не призупиняється нарахування  амортизації під час ремонтів і простоїв, а також щодо тих засобів, що перебувають в резерві на складі.

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів  переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизується первісна вартість кожного об’єкта основних засобів з урахуванням поліпшень, які привели до зростання економічних вигод від використання об’єкта. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому цей об’єкт став придатним для користування, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем його вибуття.

Щодо незакінчених або не оформлених актами приймання об’єктів капітального будівництва або їхніх частин, що експлуатуються тими підприємствами, котрим вони будуть передані в основні засоби, амортизація нараховується в загальному порядку — з 1-го числа місяця, наступного за місяцем введення в експлуатацію. Підставою для нарахування є довідка про вартість цих об’єктів або їхніх частин за даними обліку капітальних інвестицій.

Після оформлення актами введення в дію цих об’єктів і зарахування їх до складу основних засобів здійснюється уточнення раніше нарахованих сум амортизації з відповідним відображенням в обліку.

Основні засоби, передані в оперативну оренду, продовжують  обліковуватися в орендодавця з нарахуванням останнім амортизації.

За основними засобами, переданими у фінансову оренду, амортизацію нараховує орендатор за узгодженим з орендодавцем методом.

Підприємство самостійно визначає строк корисного використання об’єкта основних засобів, ураховуючи такі фактори:

• передбачуване використання об’єкта з урахуванням очікуваної потужності або продуктивності;
• очікуваний фізичний або моральний знос;
• правові або подібні обмеження на використання активу, наприклад, закінчення оренди цього активу.

Знос і амортизація  є взаємообумовленими категоріями  обліку. Якщо знос показує на скільки  змінилась вартість основних засобів  у результаті їх участі у виробничому  процесі, то амортизація – яка  вартість включається у витрати  за певний період. Сума зносу визначається в сумі амортизаційних відрахувань.

Висновок: Однією з найважливіших складових процесу загального відтворення є відтворення основних засобів, без яких процес виробництва неможливий. Важливе місце у забезпеченні цих процесів належить амортизації. Проте чинна нині законодавча та нормативно-методична база більше пристосована до потреб оподаткування, ніж до процесу відтворення, і не дозволяє чітко визначити концептуальність амортизації. За таких умов актуальною є проблема визначення дійсної сутності амортизації у господарській діяльності підприємств.

РОЗДІЛ II ОСНОВНІ ОБЛІКОВІ КОНЦЕПЦІЇ АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

Амортизація являє собою  надзвичайно складне економічне явище. Вона поєднує ознаки витрат виробництва  і джерела коштів, процесу руху вартості і важелі управління відтворенням, відшкодування зношених і нагромаджених нових засобів праці. Еволюція поглядів на амортизацію призвела до створення кількох концепцій, які уособлюють сучасний погляд на амортизацію як економічну категорію.

У зарубіжній економічній літературі амортизація розглядається з точки зору чотирьох концепцій: економічної, бухгалтерської, податкової, фінансової [10].

1. Згідно з економічною  концепцією метою амортизації  є відображення знецінення основних  засобів унаслідок зносу (фізичного, морального, економічного). Під економічним зносом у західній економічній літературі розуміється зменшення грошової вартості активу з перебігом часу. Причиною зменшення грошової вартості активу є його вік та зміна часового періоду. Економічний знос застосовується щодо аналізу податків, цін активу, при вимірюванні доходу тощо. Фізичний та моральний знос має відношення до фізичного капіталу.

2. Метою бухгалтерської  концепції амортизації є систематичне  визнання втрати частини вартості  основних засобів, що використовуються, і бере участь у формуванні фінансового результату. Бухгалтерська концепція широко розповсюджена у зарубіжній економічній літературі [11–13]. Наприклад, Б. Нідлз, Х. Андерсен і Д. Колдуелл визначають амортизацію як процес перенесення вартості виробничих потужностей, яка повинна розподілятися протягом передбачуваного терміну їх експлуатації шляхом розподілу (списання) на звітні періоди, протягом яких ці потужності мають продуктивну корисність (здатність). Крім того, автори підкреслюють, що під терміном «амортизація» розуміється не фізичний знос або зниження ринкової вартості об’єкта протягом тривалого часу, а списання вартості виробничих активів протягом терміну їх корисного функціонування. Тобто амортизація не є процесом оцінки, а є прийомом бухгалтерського обліку. Такої ж думки Э.С. Хендріксен і М.Ф. Ван Бреда, які вважають, що «амортизація є методом раціонального та систематичного розподілу вартості придбаних активів за звітними періодами, протягом яких очікується отримання прибутку від використання цих активів» [13, с. 331]. Тобто кошти амортизації, які надійшли на підприємства, не мають цільового призначення і використовуються на різні цілі. За такого підходу користувачі інформації не можуть відстежувати як джерела формування основних засобів, так і напрями використання амортизаційних коштів, що, на наш погляд, є суттєвим недоліком. К.Р. Макконел і С.Л. Брю під амортизацією розуміють річні відрахування, які показують обсяг капіталу, який було використано в процесі виробництва в окремі роки [11]. Тобто амортизація – це бухгалтерські нарахування, які призначені для точного визначення величини спожитого капіталу компанії.

3. Податкова концепція  розглядає амортизацію як частину  податкової політики держави,  метою якої є зменшення скоригованого валового доходу для розрахунку суми податку на прибуток підприємства.

4. У фінансовій концепції  амортизація розглядається як  джерело фінансування відтворення  основних засобів, однак «мова  йде про розстрочку повернення  позики з метою повного погашення  боргу» [10, с. 86].

Вітчизняний науковець  С. Голов [9] дає свою класифікацію концепцій амортизації. На його думку, амортизацію можна охарактеризувати п’ятьма концепціями: казуальною (причинною), концепцією витрат (ресурсною), концепцією відновлення, концепцією оцінки, концепцією зберігання капіталу.

1. Згідно з казуальною  концепцією причиною амортизації  є спрацьованість, старіння основних  засобів, що, у свою чергу, забезпечує  правомірність визнання витрат  на амортизацію в складі витрат  підприємства. Ця концепція набула широкого використання у СРСР і відповідає економічній концепції І. Бернара і Ж.-К. Коллі.

2. Концепція витрат (ресурсна) вважає за мету амортизації  розподіл вартості активів між  відповідними обліковими періодами  для розрахунку чистого прибутку. Вона не враховує відновлювальну функцію амортизації та фінансових аспектів її нарахування. Ця концепція широко використовувалась у зарубіжних країнах і в класифікації І. Бернара і Ж.- К. Коллі називається бухгалтерською концепцією. Потрібно також відзначити, що в Україні саме цю концепцію покладено в основу П(С)БО 7 «Основні засоби», де амортизація визначається як «систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації)» [14].

3. Згідно з концепцією відновлення причиною амортизації є забезпечення відновлення капітальних активів, що були використані в процесі діяльності, а метою – резервування коштів для заміни активів. На думку С. Голова, сама амортизація є теж грошовим активом з цільовим призначенням. Ця концепція відповідає фінансовій концепції.

4. Концепція оцінки причиною  амортизації вважає зміну вартості  активів під впливом інфляційних  процесів і має на меті уточнення  вартості активів. Вона відповідає  економічній концепції.

5. Згідно з концепцією зберігання капіталу причиною амортизації є коригування прибутку в умовах зміни цін та інфляції. Використовується в системах інфляційного обліку.

Отже, проаналізувавши наявні концепції  трактування амортизації, нами вважається за доцільне запропонувати таке визначення: «Амортизація – це комплексна економічна категорія, яка характеризує систематичне поступове перенесення вартості активів внаслідок зносу на готову продукцію (виконані роботи, надані послуги) з метою акумулювання коштів на відшкодування витрат на їх відтворення».

Проблема амортизації  ускладнюється перехідним станом української  економіки і наявністю серед  вітчизняних економістів різних концептуальних поглядів відносно сутності амортизації, філософії її обліку і  нарахування.

Впровадження П(С)БУ, узгоджених з МСБУ, по суті означає перехід від однієї облікової концепції амортизації, концепції відновлення, до другої – концепції витрат. Разом з тим пострадянське минуле України обумовлює той факт, що велика кількість вітчизняних вчених підтримують концепцію відновлення. Саме паралельне функціонування у вітчизняній економічній науці кількох концепцій амортизації слугує причиною плутанини при визначенні суті амортизації і її ролі в процесі оновлення і модернізації основних засобів.

Висновок: Очевидно, що питання сутності поняття «амортизація» в сучасній науковій економічній думці складне та багатогранне і жодна з існуючих концепцій нездатна дати задовільного пояснення. Усі концепції є теоретично рівноправними та мають практичні можливості використання для обґрунтування амортизаційної політики Проте мета та завдання всіх концепцій є різними.

РОЗДІЛ III ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ  АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ЗГІДНО З П(С)БО 7

Метод амортизації згідно п. З 28 П(С)БО 7 обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його користування. Метод переглядається в разі змін означеного способу. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Підприємство  самостійно визначає строк корисного  використання об’єкта основних засобів, ураховуючи такі фактори:

• передбачуване використання об’єкта з урахуванням очікуваної потужності або продуктивності;
• очікуваний фізичний або моральний знос;
• правові або подібні обмеження на використання активу, наприклад, закінчення оренди цього активу.

Амортизація основних засобів (крім інших  необоротних матеріальних активів), як установлено п. 26 П(С)БО 7, нараховується з застосуванням таких методів:

1. Прямолінійний, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об’єкта на очікуваний термін корисного використання (приклад № 1);
2. Зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається множенням відсотка амортизації на залишкову вартість об’єкта. Річний відсоток амортизації визначається за формулою:

де п — кількість років корисного використання об’єкта (приклад № 2);

3. Прискорений метод, за яким річна сума амортизації визначається множенням залишкової вартості об’єкта на початок звітного року та річної норми амортизації (яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об’єкта), що подвоюється (приклад № 3);
4. Кумулятивний метод, за яким річна сума амортизації визначається множенням первісної вартості об’єкта (за мінусом ліквідаційної) на кумулятивний коефіцієнт, який розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об’єкта, на суму років його корисного використання (приклад № 4);
5. Виробничий метод, за яким місячна сума амортизації визначається множенням фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Вона обчислюється діленням первісної вартості (за вирахуванням ліквідаційної) на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів (приклад № 5).

За прямолінійним методом вартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об’єкта зменшується.

Приклад 1

Первісна вартість вантажного автомобіля — 10 000 грн.

Очікуваний строк служби — 5 років.

Ліквідаційна вартість автомобіля у вигляді матеріалів — 1000 грн.

Визначимо вартість об’єкта, що амортизується, і суму амортизації.

Отже, норма амортизації за рік  становитиме: (1800 : 9000) ´ 100%=20% щорічно.

Нарахування амортизації за прямолінійним  методом протягом п’яти років  можна відобразити так, як це показано в табл. 1

Таблиця 1

Метод зменшення залишкової вартості полягає у визначенні річної суми амортизації об’єкта основних засобів, виходячи з залишкової вартості такого об’єкта на початок звітного року. Сума амортизаційних відрахувань визначається способом множення залишкової вартості об’єкта основних засобів на річну норму амортизації:

А =ЗВ · Н_а,

де А — сума амортизаційних відрахувань;

ЗВ — залишкова вартість об’єкта  основних засобів;

Н_а — річна норма амортизації.

Річну норму амортизації підприємство визначає самостійно за такою формулою:

де Н_а — річна норма амортизації;

н — термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

ЛВ — ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів;

ПВ — первісна вартість об’єкта  основних засобів.

Цю формулу можна довести  до такого вигляду:

Н_а = 1 – (ЛВ : ПВ) ^1/н.

У перший рік експлуатації об’єкта основних засобів базою  для нарахування амортизації  такого об’єкта буде його первісна вартість.

Приклад 2

За даними попереднього прикладу, норма амортизації вантажного автомобіля становитиме:

1 – (1000 : 10 000)^1/5 = 1 – 0,631 = 0,369.

Отримаємо розрахунок амортизаційних відрахувань у розрізі років (табл. 2).

Таблиця 2