Операційний аналіз на підприємстві

       План

     РОЗДІЛ 1

       Вступ

1. Операційний аналіз на підприємстві.

2. Розрахунок і аналіз точки  беззбитковості.

3. Використання аналізу беззбитковості для складання бізнес планів підприємств.

Список використаної літератури

 РОЗДІЛ 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

        Вступ

        Роки незалежності дали свої позитивні результати в усіх сферах суспільного життя в Україні, крім економіки. Економіка сьогодні знаходиться в стадії, яку деякі економісти не без підстав називають катастрофічною і яка може перерости в колапс. Підприємства належним чином не поновили розірвані територіальні і галузеві зв’язки.

        Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових  засадах. 

        У зв’язку з цим визначення прибутку має особливе значення. Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності. Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками-акціонерами підприємств. Однак  власники, які не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально.

        Прибуток є важливим інструментом переливання капіталів до галузей, що визначають науково-технічний прогрес, та концентрації фінансових ресурсів на тих підприємствах, адміністрація і власники яких здатні ефективно порядкувати ними.

        У комплексі проблем, пов’язаних з підвищенням ролі прибутку у національній економіці, велике значення має удосконалення методів аналізу фінансових результатів господарюючих суб’єктів. Перехід діяльності підприємств на принципи господарського розрахунку не супроводжувався адекватним методичним забезпеченням аналітичної та планової роботи, через що стримувалася реалізація потенціалу економічного зростання. Важливі аспекти теорії та практики аналізу прибутку та збитків потребують проведення нових досліджень та розробок підходів до аналізу фінансових результатів діяльності підприємств. Саме ці чинники доводять, що тема даної роботи є досить актуальною.

        Таким чином метою даної роботи є визначення основних методів проведення фінансово-економічного аналізу прибутку підприємства, аналіз методики проведення операційного аналізу прибутку та оцінка основних показників, що використовуються при його проведенні.

Відповідно предметом дослідження даної курсової роботи є аналіз прибутку та його основні методи, а об’єктом в даному випадку виступає власне прибуток.

        Реальний прибуток, що його отримує підприємство - це лише частина балансового прибутку, яка виконує функції прибутку. З різних причин у балансовому прибутку відображаються не тільки чистий дохід  підприємства, але й частина витрат виробництва.

        У нерозвиненій системі ринкових відносин балансовий прибуток не відображає реальної ефективності виробничо-господарської діяльності підприємств, оскільки його обсяг формується не тільки за рахунок утворюваного національного доходу, а й раніше створеного національного багатства. Встановлений законом порядок обчислення балансового прибутку передусім  переслідує мету утворення податкової бази. Однак економічним інтересам власників, акціонерів та інвесторів відповідає лише та частка балансового прибутку, яка може бути джерелом самофінансування та матеріальної винагороди. Тому під реальним прибутком слід розуміти частку балансового прибутку, що реально виконує функції прибутку.

В умовах інфляційної економіки  традиційні методи аналізу результатів  фінансової діяльності підприємств  не дозволяють дати їх точної оцінки. Чим  вищі темпи інфляції, тим вища доля уявного прибутку в одержаному балансовому  прибутку, тим більшою  мірою викривляється  реальна ситуація в економіці. Це насамперед пов’язано з недостатніми відрахуваннями до амортизаційних фондів та необхідністю постійного поповнення облікових коштів.

        Основним об'єктом фінансово-економічного аналізу серед тих, які визначають результативність фінансово-господарської діяльності підприємств, є прибуток (і рентабельність як похідний показник від прибутку). У даному випадку йдеться про прибуток у класичному розумінні, який являє собою головним чином різницю між виручкою підприємства від реалізації (продажу) товарів, робіт, послуг і витратами на виробництво (обіг), тобто їх собівартістю. Між тим законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку та звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку підприємств, з іншого, під терміном «прибуток» визначає два різних економічних явища, а саме: прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємств і прибуток як об'єкт оподаткування. Об'єктами фінансово-економічного аналізу виступають вони обидва (хоч і в незіставному та різноаспектному розумінні).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Операційний аналіз на підприємстві

      В ринкових умовах господарювання широкого застосування одержав розрахунок кінцевих результатів діяльності підприємства за допомогою методу “Витрати – Обсяг – Прибуток”.

       Фінансовий менеджер орієнтується на досягнення високого або постійно зростаючого прибутку від реалізації. Одержання бажаного результату залежить від трьох складових – витрат на виробництво і реалізацію продукції, планової ціни одиниці продукції і обсягу реалізації. Взаємозв’язок складових визначається в процесі операційного аналізу, який також називають аналізом “Витрати – Обсяг – Прибуток”, тим самим розкриваючи його сутність – дослідження залежності між витратами, обсягом реалізації, ціною і прибутком підприємства, а також пошук можливостей максимізації прибутку шляхом вибору найвигіднішого поєднання змінних та постійних витрат.

        Процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з метою збільшення прибутку одержав у фінансовому аналізі назву левериджу. Розрізняють три його види: виробничий, фінансовий і виробничо-фінансовий. В прямому розумінні леверидж розуміють як важіль, при незначній зміні якого можна істотно змінити результати виробничо-фінансової діяльності підприємства.

        Аналіз “Витрати – Обсяг – Прибуток” відповідає на найважливіші питання, які стоять перед фінансистами підприємства на всіх основних етапах його грошового обігу.[3]

 

 

 

Рис.1 Грошовий обіг підприємства

 

 

 

 

2. Розрахунок і аналіз  точки беззбитковості

 

В практиці фінансового менеджменту  розрізняють два базиси аналізу  і планування:

1) ресурсний;

2) грошовий.

Відповідно до ресурсного базису об'єктом  аналізу і планування є виручка, як потік вхідних ресурсів підприємства, і валові витрати, як потік вихідних ресурсів. Різниця між потоком вхідних і вихідних ресурсів розглядається як кінцевий результат аналізу. В рамках CVP-аналізу цей результат вимірюється операційним прибутком.

Для того, щоб розрахувати точку  беззбитковості, необхідно величину постійних витрат розділити на різницю між ціною продажів продукції і величиною змінних витрат на одиницю продукції. Остання носить назву одиничного вкладеного доходу (Unit Contribution Margin).

Важливою характеристикою успішної роботи підприємства є величина запасу безпеки (Safety Margin), яка у відносній формі визначається у вигляді різниці між запланованим об'ємом реалізації і точкою беззбитковості:

Чим вищий цей показник, тим безпечніше себе почуває підприємство перед загрозою негативних змін (зменшення виручки або збільшення витрат).

Список базових показників, які  частіше за все доступні на вітчизняних  підприємствах:

- час роботи виробничого устаткування; витрати основних матеріалів;

- витрати прямої праці;

- сума прямих витрат;

- сума змінних витрат;

- об'єм товарної продукції в натуральному або вартісному виразі.

Алгоритм СVP-аналізу:

1. Вибір складу витрат, які аналізуватимуться окремо від інших,

2. Вибір базового показника по кожній статті витрат.

3. Розподіл витрат на змінну  і постійну частини за ознакою  залежності від базового параметра  і потім від об'єму товарної  продукції у вартісному виразі.

4. Постатейне розділення витрат  між видами продукції.

5. Проведення аналізу беззбитковості  для видів продукції по класичній схемі розрахунку.

6. Кінцеве представлення результатів  аналізу беззбитковості.[6]

 

 

 

 

3. Використання аналізу  беззбитковості для складання  бізнес планів підприємств.

Аналіз беззбитковості має практичне  значення для складання бізнес планів підприємств. З метою забезпечення однозначного підходу до розроблення бізнес-планів підприємствами підготовлені Методичні рекомендації розроблення бізнес-плану, затверджені наказом Міністерства економіки України від 06.09.2006 р. № 290. Методичні рекомендації узагальнюють світовий та вітчизняний досвід розроблення бізнес-плану підприємств як основи їх інвестиційного розвитку. Вони призначені для надання методичної допомоги підприємствам при складанні річних та довгострокових планів їх розвитку.

Розроблення бізнес-плану підприємства здійснюється в декілька етапів:

1) підготовчий;

2) розроблення бізнес-плану;

3) реалізація бізнес-плану.

Головним елементом на підготовчому етапі є формування перспективної бізнес-ідеї, яка являє собою ідею виробництва нової продукції (надання нових послуг, виконання робіт), впровадження нового технічного, організаційного або економічного рішення тощо.

На цьому етапі підприємство здійснює збирання та аналіз інформації про продукцію (послуги), визначає основні напрями та тенденції розвитку галузі, формулює бізнес-ідею (концепцію розвитку виробництва) та здійснює її попередню техніко-економічну оцінку.

На підставі аналізу технічної можливості підприємства, відгуків покупців, результатів випуску такої ж або аналогічної продукції конкурентами, пропозицій працівників підрозділу маркетингу, результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, підприємство обґрунтовує перспективність бізнес-ідеї.

У разі прийняття позитивного рішення стосовно впровадження бізнес-ідеї підприємство здійснює розроблення бізнес-плану. Формується група розробників бізнес-плану, визначається система організаційного та фінансового забезпечення бізнес-планування.

На етапі реалізації бізнес-плану  визначаються та виконуються завдання як на підприємстві, так і за його межами, серед яких основними є:

- формування потрібних для реалізації  бізнес-плану практичних завдань,  їх логічної послідовності та графіка виконання;

- визначення необхідних ресурсів  для виконання кожного завдання;

- розроблення кошторису реалізації  і потоків ресурсів, що забезпечують  фінансування протягом усього  часу реалізації бізнес-плану;

- здійснення практичних завдань,  контроль показників його реалізації  та корегування в разі необхідності  завдань і розрахунків, зроблених  під час складання бізнес-плану.

 

Структура бізнес-плану та його розроблення

 

Бізнес-план підприємства складається з таких основних розділів:

1) резюме;

2) характеристика підприємства;

3) характеристика продукції (послуг), що виробляється підприємством;

4) дослідження та аналіз ринків збуту продукції (послуг);

5) характеристика конкурентного середовища та конкурентні переваги;

6) план маркетингової діяльності;

7) план виробничої діяльності  підприємства;

8) організаційний план;

9) план охорони навколишнього  середовища;

10) фінансовий план та програма  інвестицій;

11) аналіз потенційних ризиків;

12) бюджетна та економічна ефективність  інвестиційного бізнес-плану;

13) соціально-економічні наслідки реалізації інвестиційного бізнес-плану.

   Резюме — це  розділ документа, що містить основні положення всього бізнес-плану, який складається обсягом із декількох сторінок. На підставі резюме можна зробити висновок про весь проект бізнес-плану підприємства, тому дуже важливо і необхідно зазначити в резюме коротку, ясну і важливу інформацію про проект. Резюме має містити мінімум спеціальних термінів, повинно відповідати на основні питання: мета інвестиційного проекту, загальна характеристика фірми, необхідні інвестиції та ресурси, вигоди для підприємства та держави від реалізації проекту, співінвестори, гарантії та засоби контролю за реалізацією проекту, а також коротко (таблиця): обсяг продаж, витрати, прибуток, термін окупності вкладень, ризики.

Усі наступні пункти бізнес-плану  розшифровують інформацію з резюме і доводять правильність розрахунків.[5]

 

Характеристика підприємства

Наводяться повна і  скорочена назви підприємства, його юридична адреса, код за загальним  класифікатором підприємств і організацій (ЄДРПОУ), номер і дата державної  реєстрації (перереєстрації), повна  назва та юридична адреса об'єднання (асоціації, концерну тощо), до складу якого  входить підприємство, форма власності  та правовий статус, перелік засновників  та розміру їх часток у статутному капіталі.

Надається інформація про  дані щодо основних подій, які можуть мати значення для проекту розвитку підприємства (зміна власників підприємства, зміна види" діяльності, поглинання інших організацій (установ) та ін.).

Зазначається схема та опис організаційної структури управління підприємством та дані про зв'язки між його окремими підрозділами. Надається  інформація про:

- сферу діяльності, сектор  ринку, в якому працює підприємство, його спеціалізацію, перелік основних  видів продукції та послуг, зазначаються  обсяги виробництва, наводиться  опис земельної ділянки та  виробничих площ, а також загальні  висновки щодо стану підприємства;*

- майновий стан підприємства, відомості про незавершене будівництво, оцінку рівня використання виробничих потужностей, площ та інших споруд, а також можливості їх розширення;*

- організацію виробничого  процесу на підприємстві, наявність та стан необхідного обладнання, відповідність технологій, що використовуються, сучасним вимогам, а також загальні висновки щодо стану підприємства;*

- цілі та стратегію  розвитку підприємства, конкурентні переваги та недоліки (у сферах управління, маркетингу, виробництва, науково-дослідної діяльності, фінансів, кадрів тощо).

 

Характеристика продукції (послуг), що виробляється підприємством

У цьому розділі наводиться спеціалізація підприємства, прогнозоване і фактичне виробництво та реалізація підприємством товарів, робіт, послуг (у натуральних та вартісних показниках) за звітний рік, структура існуючих витрат підприємства та собівартість щодо кожного виду продукції, система закупівлі сировини, енергопостачання, забезпеченість матеріальними ресурсами, диверсифікація виробництва тощо.[2]

 

Дослідження та аналіз ринків збуту продукції (послуг)

У розділі зазначається сучасне  становище підприємства на ринках збуту та пропозиції щодо його поліпшення, пропозиції щодо сервісного обслуговування реалізованої продукції.

Надається характеристика основних і допоміжних ринків та їхніх сегментів, на яких працює підприємство, їхні розміри, найважливіші тенденції та прогнозні зміни. Крім того, відображаються засоби комунікації, орієнтири для цін і валового прибутку, цикл покупок.

Характеристика ринків та їх сегментів повинна містити  інформацію про найменування ринку  і його сегментів, відомості про  підприємства-виробники, що працюють на даному ринку, про кількість споживачів, про обсяги, що приходяться на окремих споживачів, про географічну концентрацію споживачів, про попит на продукцію й зміни на нього.

Крім того, повідомляється про ємність ринку як максимально  можливий обсяг збуту даної продукції. Ємність ринку визначається обсягом (у фізичних одиницях або вартісному вираженні) проданих на ньому товарів  протягом року. При оцінці ємності  беруть до уваги національне виробництво, до якого додають обсяг імпорту  даної продукції й віднімають обсяг її експорту.

Надається характеристика розміру  ринку збуту продукції. Якщо сфера  збуту охоплює територію області, району, міста, то це місцевий товарний ринок, якщо всю національну територію, то це "ринок країни".

Опис проникнення на ринок  містить у собі інформацію про  принципи такого проникнення і становище  підприємства на даному ринку (стійке, нестійке).

При описі цін і валового прибутку підприємство вказує як ціни, що існують на ринку даної продукції (послуг), так і прогнозовану ціну на свою продукцію. При цьому враховується, що ціна товару значно впливає на обсяг продаж та грошовий дохід.

Основу будь-якої політики в області цін становлять структура витрат виробництва та насиченість ринку для даного товару. З погляду виробника найкраща ціна на його товар — це ціна, що приносить максимальний дохід.

У розділі фінансового  оздоровлення в бізнес-плані варто проводити аналіз ціноутворення товару, використовуючи при цьому планований обсяг продажу таким чином, щоб можна було визначити дохід від продажу. Даний аналіз повинен ураховувати різні альтернативні варіанти.

Якщо по оцінках виробничі  витрати в перші періоди (місяці, роки) виробництва або навіть протягом більш тривалого періоду будуть непомірно високими та повне перенесення  цих витрат на ціну товару вплине на обсяг продаж, то необхідно ретельно вивчити ймовірні наслідки. У таких  випадках іноді може виявитися неможливим установити таку первісну ціну на товар, що покрила б всі виробничі витрати й забезпечила б достатній розмір прибутку. У багатьох випадках, особливо при тривалому періоді освоєння, призначення ціни на товар повинне бути в такий спосіб пристосовано до кон'юнктури ринку, щоб на якийсь час ціна включала лише змінні або змінні витрати плюс частина постійних витрат.

Для нового товару ринки  доводиться іноді завойовувати шляхом установлення на першому етапі більш  низьких цін через наявність на ринку товару — замінника, що має низьку ціну, або через конкуренцію для такого ж товару.

У всіх цих випадках може скластися період часу, коли ціна товару не забезпечує одержання прибутку й навіть не покриває сукупні виробничі витрати. Однак така ціна на товар повинна встановлюватися лише на певний час.

Планування ціни товару необхідно  також розглядати в рамках установлення монополії або олігополії. Для  цих випадків необхідно оцінити  наслідки встановлення надмірно високих  цін. Незважаючи на той факт, що існує  різний контроль над виробничою діяльністю, нові проекти неминуче тягнуться до виробничих секторів, що приносять високі прибутки, за винятком таких виробництв, для яких неможливо придбати технологію. У тих випадках, коли над виробничою діяльністю здійснюється контроль, утворення монополій або олігополій не допускається або ж вони швидко припиняють своє існування.

Опис циклу збуту продукції  потенційним споживачам містить у собі інформацію про інтервал між реалізацією, а також про періоди максимального й мінімального обсягів продажу.

Дається висновок про тип ринку даної продукції. Виділяють 4 типи ринків:

ринок чистої конкуренції;

ринок монополістичної конкуренції;

олігополістичний ринок;

ринок чистої монополії.

Ринок чистої конкуренції  складається з безлічі продавців і покупців схожої товарної групи. При цьому жоден окремий покупець або продавець не робить великого впливу на рівень поточних ринкових цін товару.

Ринок монополістичної конкуренції  складається з безлічі покупців і продавців, що укладають угоди не по єдиній ринковій ціні, а в широкому діапазоні цін. Наявність діапазону цін пояснюється здатністю продавців запропонувати покупцям різні варіанти товару, що відрізняються один від одного якістю, властивостями, зовнішнім оформленням.

Олігополістичний ринок  складається з невеликого числа  продавців, досить чутливих до політики ціноутворення й маркетингових  стратегій один одного. Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим претендентам важко проникнути на цей ринок.

При чистій монополії на ринку всього один продавець. Це може бути державна організація, приватна регульована монополія або приватна нерегульована монополія.

Наводиться також інформація про законодавчі обмеження по проникненню на ринок (податкові, митні  заборони; необхідність наявності ліцензії і т. п.), установленню ціни на продукцію (державне регулювання ціноутворення).

 

 Характеристика конкурентного середовища та конкурентні переваги

У розділі надається інформація про ситуацію у сфері економічної  діяльності, в якій планується реалізувати  проект щодо основних аспектів стану  сфери, що пов'язана з проектом розвитку підприємства (економічний стан та перспективи розвитку, ситуація з енергоресурсами, існуючий стан з сировиною та матеріалами, а також джерелами їх постачання, стан та тенденції розвитку технології, розвиток ринку капіталу, соціальний розвиток та зміни ситуації щодо зайнятості, екологія, ситуація у сфері законодавства та ін.).

Характеризується конкурентне  середовище, наявність компаній-монополістів або таких, що займають домінуючу позицію в сфері, сегментація (розподіл) ринку між конкурентами підприємства.

Наводиться інформація щодо підприємств, які виробляють аналогічну продукцію (послуги) та здійснюють її збут на тих же самих ринках, що й підприємство, надається загальна характеристика якісних і кількісних показників виробленої продукції, особливості продукції (послуг) підприємства та пропозиції щодо підвищення її конкурентоспроможності.

Після визначення головних конкурентів підприємство аналізує їхні та свої сильні і слабкі сторони, як правило, з використанням даних SWOT-аналізу.

При здійсненні порівняльного  аналізу сильних і слабких  сторін необхідно приділити увагу  тим характеристикам, показникам, які  найбільш важливі з точки зору покупців. Серед таких критеріїв, що необхідно враховувати при  оцінці сильних і слабких сторін підприємства і його конкурентів, слід визначити такі як монополія на певну технологію виробництва, рівень якості та цін, можливості сервісного обслуговування, гнучкість при виконанні спеціальних побажань покупців, швидкість поставки товару і виконання замовлення, надійність поставки визначеного обсягу товару у потрібні терміни, кваліфікація співробітників, що працюють безпосередньо з покупцями тощо.

Кожен критерій оцінюється від 0 (найбільш слабкі позиції на ринку) до 5 (домінуючі позиції на ринку) балів, як для підприємства, так і для його основних конкурентів.

Для проведення експертної оцінки визначених критеріїв підприємство формує групу із найбільш кваліфікованих фахівців та залучає зовнішніх консультантів.

Важливим підсумком цього розділу бізнес-плану є визначення найбільш конкурентоспроможного товару на даному ринку, який можливо вибрати в якості зразка для порівняння при оцінці конкурентоспроможності продукції (послуг) підприємства.

Для кількісної оцінки конкурентоспроможності товару підприємства необхідно вибрати найбільш конкурентоспроможний товар на ринку в якості зразка для порівняння і визначення конкурентоспроможності товару підприємства, визначити параметри для порівняння обох товарів та здійснити розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару підприємства, які є визначальним фактором конкурентоспроможності підприємства.[8]

 

 План маркетингової  діяльності

У розділі наводяться відомості  про наявні на підприємстві маркетингові служби, подаються схема та характеристика існуючих каналів збуту продукції, засобів реклами, ціноутворення.

Представляються відомості  про діяльність підприємства щодо просування виробленої продукції на ринки збуту (наприклад, безкоштовні зразки тощо), використання торговельних знаків, організації продажу продукції (транспортного обслуговування покупців, механізму розрахунків за придбану продукцію), експортної діяльності підприємства з визначенням існуючих і запланованих контрактів та грошових надходжень.

Описується стратегія  маркетингу, що полягає в приведенні можливостей підприємства у відповідність із ситуацією на ринку. Відповідно до цього підприємство докладно характеризує наступні положення: стратегія проникнення на ринок, стратегія розвитку підприємства, канали розподілу продукції, комунікації.

У стратегії проникнення  на ринок підприємство описує послідовність своїх дій по: проникненню на новий ринок, введенню нового товару на старий ринок, проникненню з товаром ринкової новизни на нові сегменти ринку.

У плані фінансового оздоровлення підприємство повідомляє, хто виконує перераховані вище функції із вказівкою їхніх реквізитів і збутової мережі (склади, магазини, їхнє місцезнаходження і ємність), а також приводить схеми каналів розподілу на зразок нижче наведених:

- виробник — споживач;

- виробник — роздрібний торговець — споживач;

- виробник — оптовий торговець — роздрібний торговець — споживач;

       - виробник — оптовий торговець — дрібно — оптовий торговець — роздрібний торговець — споживач.

Наводяться характеристики постачальників сировини на підприємство із зазначенням її якості, кількості, ритмічності надходження за регіонами та пропозиції покупця щодо вдосконалення існуючої системи постачання сировини на підприємство, можливостей заміни сировини (низька якість, висока монопольна ціна).

Подаються пропозиції щодо вдосконалення каналів збуту  і розширення кола споживачів товарів (послуг), засобів реклами, ціноутворення, обґрунтування потреби в таких  товарах (послугах) та їх конкурентоспроможність.

Здійснюється аналіз основних факторів, що впливають на маркетингове середовище.

У цьому розділі визначається також цінова політика підприємства, яка має забезпечити підприємству збереження позицій на ринку або проникнення на нього при ефективних показниках діяльності. Ціни мають забезпечити збут продукції, максимізацію прибутку, утримання позицій на ринку.[7]