Операційна стратегія фірми, її роль та процес формування

                                Міністерство освіти і науки,  молоді та спорту України

                              Львівський національний університет імені Івана Франка

                                                     Економічний факультет 
 

  До захисту

”_ ”____________2011 р.

_____________________ 

                                                                                                 Кафедра менеджменту 
 
 
 
 

Курсова робота

з дисципліни ”Операційний менеджмент ”

на тему:

”Операційна стратегія фірми, її роль та процес формування ” 
 
 
 

Захищено на ”_________”

”___”___________2011 р.

_____________________

_____________________

_____________________

_____________________   
 
 
 

Виконала:

студентка групи ЕКМ-42с

Терендій Т. С.

Науковий  керівник:

доц. Харко Володимир Юрійович      
 
 
 

                                                             Львів-2011 

ЗМІСТ 

ВСТУП………………………………...……………………………………………3 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ……………………………………….....5

1. Суть і значення корпоративної соціальної відповідальності……………...….5
2. Роль корпоративної соціальної відповідальності та сфери її прояву в суспільстві…………………………………………………………………................8
3. Організаційне управління як один із ключових аспектів соціальної відповідальності……………………………………………………………….........11

РОЗДІЛ  2. АНАЛІЗ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ КОМПАНІЇ ”КИЇВСТАР” ……...16

2.1. Загальна  характеристика компанії……………………………………………16

2.2. Приклад функціонування  корпоративної соціальної відповідальності  в середовищі компанії ”Київстар” ………………………………………………….20

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА КОРПОРАЦІЯХ………………………………….30 

ВИСНОВКИ….…………………………………………………………………….41 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………..…………………………...44 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

       У нинішніх високодинамічних умовах розвитку цивілізації тема корпоративної  соціальної відповідальності відіграє надзвичайно важливу роль успішного ведення бізнесу. Як відомо, вимоги громадськості щодо ведення чесного та етичного бізнесу щоразу стають стійкішими. Організації повинні активно діяти в таких сферах, як охорона здоров’я і суспільна безпека, громадянські права, захист довкілля, добросовісна конкуренція, захист інтересів споживачів та співробітників. Витрати на соціальні роботи є цілком обґрунтовані, оскільки ведуть до формування почуття лояльності у споживачів. В свою чергу сучасний менеджмент не може ігнорувати вимоги персоналу відносно покращення свого соціального становища. Тому виникає необхідність, використовуючи теоретико-методичні основи, визначити суть та роль корпоративної соціальної відповідальності у системі управління, її вплив на формування взаємозв’язків між такими поняттями як відповідальність перед персоналом, громадою, споживацькою базою, навколишнім середовищем і т.д. Також необхідне визначення стратегії упровадження соціальної відповідальності у структуру організації, насамперед через формування соціальної відповідальності діяльності менеджера.

       Об’єктом  дослідження є з’ясування напрямків соціальної відповідальності компанії ”Київстар”.

       Предмет дослідження даної роботи – це процес становлення корпоративної  соціальної відповідальності в Україні.

       Метою курсової роботи є дослідження всієї суті цього поняття, структури, а також  його вплив як на суспільство, так і на саму організацію.

       Для досягнення поставленої мети необхідно  виконати такі завдання:

1. з’ясувати суть і значення корпоративної соціальної відповідальності;
2. визначити роль та сфери її прояву у суспільстві;
3. розглянути корпоративну соціальну відповідальність на практиці;
4. шукати методи її вдосконалення на корпораціях.

       Для дослідження даної теми слід опрацювати різноманітні погляди на природу  поняття корпоративної соціальної відповідальності. Необхідно зосередити свою увагу на всіх аргументах ”за” і ”проти” соціальної відповідальності. Для висвітлення усіх аспектів слід спиратись на наукові роботи таких авторів: Ґріфін Р., Яцура В., Смовженко Т., Кузнєцова А., Осовська Г., Воробей В. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ  ОСНОВИ КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ 

       1.1. Суть і значення корпоративної соціальної відповідальності 

       У результаті еволюції системи корпоративної соціальної відповідальності бізнесу виникло багато трактувань самого поняття ”корпоративна соціальна відповідальність (КСВ)”.

       У широкому розумінні КСВ розуміють  як ведення бізнесу з урахуванням  потреб власного персоналу, місцевих громад і навколишнього природного середовища.

       Можна навести інші визначення корпоративної  соціальної відповідальності, підкреслюючи головні ознаки:

• ”інтеграція соціальних та екологічних аспектів у щоденну комерційну діяльність підприємств та в їхню взаємодію із зацікавленими сторонами на добровільній основі” [1];
• ”сприяння відповідальній діловій практиці, яка дає вигоду бізнесу та суспільству й допомагає досягти соціального, економічного та екологічно усталеного розвитку через максимальне збільшення позитивного впливу бізнесу на суспільство з одночасною мінімізацією його негативного впливу” [19];
• ”зобов'язання бізнесу сприяти усталеному економічному розвитку, працюючи з робітниками, їхніми сім'ями, місцевою громадою та суспільством у цілому для поліпшення якості їхнього життя” [14];
• ”це сукупність зобов’язань, що їх організація повинна дотримуватися і за допомогою яких створювати соціальний контекст, у якому вона функціонує” [2, с. 64].
• ”досягнення успіху у бізнесі такими методами, які  забезпечують дотримання етичних цінностей, повагу до інтересів громадян і місцевих громад та збереження природного середовища” [7].

       На  сьогодні немає єдиного трактування  корпоративної соціальної відповідальності ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі. Напевне, його і не може бути, оскільки по суті соціальна відповідальність бізнесу не є врегульованим списком правил та приписів.

       Корпоративна  соціальна відповідальність – це концепція ведення бізнесу, що має за мету позитивний вплив на певні суспільні групи та сфери [3, с. 11].

       Як  відомо, тих менеджерів, які не відповідають високим етичним нормам, а також ті компанії, які намагаються порушити свої правові зобов’язання, піддають осуду. Тому організаціям потрібно виробити правильний підхід до соціальної відповідальності так само, як вони розробляють будь-яку стратегію бізнесу. Це означає, що компанії повинні трактувати  соціальну відповідальність головно як виклик, що потребує детального планування, ухвалення рішень, розгляду та оцінки [2, с. 65].

       Корпоративна соціальна відповідальність – це сприяння сталому економічному розвитку, добровільні зобов'язання компанії покращувати добробут суспільства, інтегруючи в свою бізнес-діяльність соціальні та екологічні аспекти, зобов'язання виконувати вимоги етичного та правового характеру.

       Ідея  корпоративної соціальної відповідальності дозволяє переосмислити взаємовідносини, що склалися між бізнесом і суспільством, спрямувавши їх у більш конструктивне русло [18].

        Відверто кажучи, КСВ – це спроба відійти на певну відстань і проаналізувати, де і як компанія може допомогти у вирішенні соціальних та екологічних проблем, розвиваючись сама й розвиваючи середовище навколо себе. КСВ – це усвідомлення необхідності сталого розвитку суспільства. Це уважність до впливу поточних рішень на можливості наступних поколінь [17]. Існує широке різноманіття підходів до концепції корпоративної соціальної відповідальності, які виникали в міру того, як суспільство бачило нову роль бізнесу, а очікування суспільства щодо нього зростали.

       На  думку А. Керолла, ”соціальна відповідальність бізнесу охоплює економічні, правові, етичні та інші очікування суспільства від організацій у кожен конкретний момент часу”.

       Формування  корпоративної соціальної відповідальності бізнесу А. Керолл подав у вигляді  піраміди (рис. 1.1.).

       Рис. 1.1. Піраміда корпоративної соціальної відповідальності А. Керолла 

       Піраміда  корпоративної соціальної відповідальності А. Керолла об'єднує та віддзеркалює наявні підходи до розуміння корпоративної соціальної відповідальності, показуючи як їх історичну еволюцію (під розуміння організації як закритої економічної системи, до визнання її зв'язків із суспільством), так і зміни щодо розуміння неоднорідності суспільних потреб (від визнання загального характеру суспільних потреб до їх персоніфікації залежно від існуючих суспільних груп) [28].

       Керолл  стверджує, що про корпорації слід судити не лише за їхнім економічним успіхом, а й за неекономічними критеріями. Щоб виконувати належну корпоративну громадянську роль, корпорація повинна виконувати такі обов'язки:

• економічний: заробляти достатній прибуток на власний акціонерний капітал для задоволення акціонерів, надавати продукцію, що варта сплачених за неї грошей, для задоволення покупців, створювати нові робочі місця та нові матеріальні цінності для свого бізнесу, заохочувати інновації – цей обов'язок лежить в основі піраміди;
• правовий: дотримуватися закону;
• етичний: корпорація повинна бути моральною, чесною, справедливою, поважати права людей, уникати шкоди чи соціальної кривди, запобігати  завданню шкоди іншим;
• філантропічний: вести корисну діяльність для суспільства.

       По  суті, підхід А. Керолла до розуміння  корпоративної соціальної відповідальності підприємства як багаторівневої структури  дозволяє чітко виділити складові корпоративної  соціальної відповідальності бізнесу та розв'язати певні суперечності в підходах до цього питання. 
 

       1.2. Роль корпоративної соціальної відповідальності та сфери її прояву в суспільстві 

       Дослідження практики корпоративної соціальної відповідальності компаній країн із розвиненою економікою показують, що складові корпоративної соціальної відповідальності (економічна, правова, етична та філантропічна) проявляються на різних рівнях.

       По-перше, корпоративна соціальна відповідальність включає ділову практику щодо власного персоналу. Відповідальність підприємства перед персоналом включає все те, що стосується підвищення рівня якості трудового життя працівників підприємства чи фірми. До цієї сфери прояву корпоративної соціальної відповідальності можна віднести діяльність компаній за такими напрямами:

• оплата праці – забезпечення гідної заробітної плати, програми підвищення заробітної плати, виплати заробітної плати без затримок;
• допомогу у критичних ситуаціях (у разі складного захворювання, звільнення, у результаті скорочення штатів і т. д.);
• розвиток персоналу – навчальні програми та програми підготовки і підвищення кваліфікації персоналу; можливості перекваліфікації; сприяння в подальшому працевлаштуванні;
• мотивація персоналу – додаткове медичне страхування, соціальні пільги, нематеріальні програми винагород і т. д.;
• належні умови праці (безпека та охорона праці, інфраструктура місця праці та ін.);

       • гідне ставлення до працівників (повага до особистості, відсутність расової, релігійної, політичної чи гендерної дискримінації при прийманні на роботу).

       Сучасний  менеджмент не може ігнорувати справедливі  вимоги трудящих щодо поліпшення свого соціального становища [8, c. 322].

       По-друге, корпоративна соціальна відповідальність також передбачає впровадження та поширення чесних ділових стосунків на ринку. Це включає:

• відповідальність перед інвесторами – інформаційна відкритість компанії, належна система корпоративного управління, недопущення маніпулювання інвестиціями, справедливий розподіл прибутків, уникнення конфлікту інтересів, хабарництва і внутрішніх торговельних операцій;
• відповідальність перед конкурентами – дотримання конкурентного законодавства, запобігання таємним угодам на ринках, дотримання принципів добросовісної конкуренції, етичне ведення бізнесу і т. д.;
• відповідальність перед бізнес-партнерами – етична поведінка відносно постачальників та клієнтів, належна логістика, безпечні умови збуту товарів тощо;
• відповідальність перед споживачами – пріоритетність потреб споживачів, етичний маркетинг, безпечність товарів (послуг, робіт) [3, с. 16].

       По-третє, є й інший аспект корпоративної відповідальності, що полягає в розбудові позитивних відносин  підприємства з громадою. Це включає:

• відповідальне ставлення бізнесу до стосунків з регіональною та місцевою владою – дотримання чинного законодавства; вчасна сплата податків; уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями; відкритість і прозорість у відносинах із владою та в лобістській діяльності;
• підтримка незахищених верств населення – матерів, дітей-сиріт, безробітних, пенсіонерів, інвалідів і т. д.;
• співпраця з неурядовими організаціями та участь у соціально важливих проектах, меценатство, спонсорство;
• відносини з населенням, дотримання місцевих традицій та звичаїв;
• збереження та розвиток житлово-комунального господарства, об'єктів культурно-історичного та релігійного призначення.

       І, без сумніву, важливими є заходи з корпоративної соціальної відповідальності, що стосуються навколишнього середовища. Дії, активність компанії мають певний вплив на навколишнє середовище, незалежно від характеру діяльності компанії чи її розташування. Цей вплив може бути пов’язаним з використанням компанією ресурсів, викидами забруднень та продукуванням відходів [21].

       Тобто корпоративна соціальна відповідальність пов'язується не тільки з внутрішньогосподарською діяльністю компанії, а й поширюється на її стосунки із зовнішнім середовищем.

       Відповідно  до об'єктів, на які поширюється корпоративна соціальна відповідальність бізнесу, можна віднести:

• працівників компанії;
• споживачів продукції та послуг;
• конкурентів;
• інвесторів;
• жителів місцевості, де функціонує організація;
• громадян, які потребують особливої уваги з боку суспільства – діти, інваліди, сироти, вагітні жінки, пенсіонери, студенти тощо;
• соціальну інфраструктуру – житлово-комунальне господарство, транспорт, заклади освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, екологічні споруди тощо;
• органи влади;
• навколишнє середовище.

       Таким чином, КСВ – це комплексне поняття, що веде за собою той факт, що фірма для її реалізації у своїй діяльності може вибрати будь-який із її компонентів. 
 

       1.3. Організаційне управління як один із ключових аспектів соціальної відповідальності. 

       Одним із головних аспектів соціальної відповідальності є організаційне управління. Організаційне управління розглядається як система, за допомогою якої здійснюється керівництво організацією задля досягнення цілей організації. Структури і процеси організаційного управління можуть мати різні форми, залежно від типу, розміру та інших характеристик організації. Проте, як зазначено у проекті Керівництва із соціальної відповідальності (ISO 26000), організації, які намагаються стати соціально відповідальними, повинні застосовувати організаційне управління на принципах і практиках прозорості, підзвітності, відповідності правовим нормам, етичної поведінки та врахування інтересів зацікавлених сторін.

       Головними перевагами організаційного управління, заснованого на принципах, що були перелічені вище є:

• краще розуміння потреб і очікувань суспільства;
• підвищення ефективності управління ризиками;
• поліпшення взаємостосунків із зацікавленими сторонами;
• поліпшення репутації організації в цілому.

       Слід  підкреслити, що організаційне управління є не тільки одним із ключових аспектів соціальної відповідальності. Через організаційне управління в діяльність організації інтегруються й інші ключові аспекти соціальної відповідальності, до яких, відповідно до проекту Керівництва із соціальної відповідальності (ISO 26000), належать права людини, трудові практики, навколишнє середовище(або екологічні питання), чесне ведення справ, питання споживачів, соціально-економічний розвиток суспільства. Ця інтеграція відбувається через запровадження соціальної відповідальності як ключового елементу стратегії організації або через розробку окремої стратегії соціальної відповідальності [3, с. 49].

       Стратегія соціальної відповідальності має бути логічним продовженням місії, цінностей та принципів діяльності організації. Соціальна відповідальність має бути інтегрована в системи, політику, процеси і практику прийняття рішень з точки зору впливу цих рішень на суспільство і навколишнє середовище. Відповідно до Керівництва із соціальної відповідальності, організації слід періодично переглядати процес прийняття рішень і його структури для підвищення можливостей:

• створення і підтримки такої атмосфери або середовища в організації, коли на практиці реалізуються принципи відкритості, підзвітності, етичної поведінки, дотримання правових норм та врахування інтересів зацікавлених сторін;
• ефективного використання фінансових, природних і людських ресурсів, щоб забезпечити на вищих щаблях керівництва організації чесне представництво тих груп, які недостатньо представлені на керівних посадах (включаючи жінок, расові та етнічні групи);
• збалансувати потреби організації та зацікавлених сторін, ураховуючи потреби майбутніх поколінь;
• встановити процес систематичної двосторонньої комунікації між організацією та зацікавленими сторонами, який передбачає врахування інтересів зацікавлених сторін;
• сприяти розширенню участі членів або працівників організації у прийнятті організаційних рішень з питань соціальної відповідальності;
• делегувати повноваження пропорційно до відповідальності, яка покладається на кожного члена або працівника організації;
• здійснювати контроль виконання рішень організації з метою встановлення відповідальності за результати (як позитивні, так і негативні) діяльності організації.

       Упровадження  соціальної відповідальності у стратегію  організації передбачає також створення  спеціальних структур в організації  відповідальних за розробку і впровадження соціальної відповідальності або покладання цих повноважень на представників менеджерів вищого рівня; виділення спеціального бюджету на реалізацію програм (політики) соціальної відповідальності та встановлення системи моніторингу її впровадження.

       Дослідження останніх років засвідчили, що вітчизняні організації все більше уваги приділяють питанням інтеграції соціальної відповідальності в політику (стратегію) організації. Так, 2008 року одним із головних результатів дослідження ООН став висновок, про те, що соціальна відповідальність не стала ”частиною стратегічного менеджменту більшості українських підприємств. Лише третина компаній (36,9%) має стратегічні плани СВБ-заходів, що на 11,2% вище, ніж у 2005 році (25,7%). Формування окремих функціональних підрозділів стратегічного планування заходів із соціальної відповідальності поки що залишається справою майбутнього. Компанії не мають добре відпрацьованого менеджменту СВБ, у них не налагоджена функція контролю впровадження соціальних програм. Моніторинг результатів упровадження соціально економічних програм є таким самим непоширеним явищем, як і моніторинг цільового використання коштів. Менше ніж третина компаній не мають спеціального соціального бюджету. Це свідчить про те, що СВБ-діяльність ще не стала обов'язковим елементом стратегії розвитку компанії” [25].

       За  результатами дослідження ”Соціальна відповідальність: погляд різних груп стейкхолдерів”, проведеного Центром ”Розвиток корпоративної соціальної відповідальності” у серпні – вересні 2008 року, 85% опитаних організацій упроваджували політику (стратегію) соціальної відповідальності (серед опитаних українських компаній цей показник становить 78%). Безумовно, порівнювати кількісні результати дослідження не можна, враховуючи різну методологію та вибірку дослідження, проте можна зробити висновок про збільшення темпів інтеграції соціальної відповідальності в політику (стратегію) українських підприємств.

       Щодо  організаційного управління як одного з ключових елементів соціальної відповідальності, то відповідно до результатів дослідження Центру ”Розвиток корпоративної соціальної відповідальності” загалом 45% опитаних організації, які реалізують політику (стратегію) соціальної відповідальності, впроваджують його на практиці, з них:

• 36% бізнес-організацій – через систему управління, надання широких повноважень працівникам, дотримання законодавства і організацію спеціальних заходів;
• 61% органів державної влади – через створення робочих комісій, організаційну структуру, проведення конференції, круглих столів і семінарів, дотримання законодавчих норм та встановлення контролю за виконанням програм;
• 36% профспілкових організацій – через систему управління, організацію роботи профспілок на підприємствах та участь у наглядових радах;
• 12,5% організацій споживачів – через дотримання законодавства та проведення конференцій;
• 38% громадських організацій – через адміністрування проектів громадських організацій та ініціативних груп, структуру організації, розподіл повноважень, створення рад організацій та проведення конкурсів;
• 65% дослідних інституцій – через систему управління, навчальні програми, створення органів студентського самоврядування, тренінги, конференції та встановлення персоніфікованої відповідальності кожного працівника організації.

       Інтеграція  стратегії корпоративної соціальної відповідальності у щоденну діяльність компанії є надзвичайно складним, але важливим питанням. Вона включає ефективну комунікацію всередині компанії, розробку управління показниками і введення системи заохочень, тренінгів та розробку системи звітування за ними.

       Стратегію КСВ і, відповідно, програму не може виробити одна людина, яка найчастіше в українських компаніях перебуває  в PR-службі. Для розробки стратегії  і програми КСВ потрібно створити структуру управління КСВ на топ-рівні  компанії. Це є надзвичайно важливим у стратегічному плані, оскільки це забезпечить підтримку і обов'язок вести бізнес відповідально, створить культуру ведення бізнесу в компанії.

       Підбиваючи  підсумки, слід підкреслити, що організаційне  управління є тим ключовим аспектом соціальної відповідальності, який дозволяє ефективно інтегрувати інші елементи соціальної відповідальності у стратегію, політику і практику організації, поширити їх у всій організації та сприяти сталому розвитку і добробуту суспільства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2.

АНАЛІЗ  КОРПОРАТИВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НА ПРИКЛАДІ КОМПАНІЇ ”КИЇВСТАР” 

       2.1. Загальна характеристика компанії 

       ”Київстар” – одна з найшанованіших компаній України, оператор № 1 на ринку мобільного зв’язку та мобільного інтернету, один з найдорожчих брендів України.

       Об’єднаний  ”Київстар” – українська бізнес-одиниця VimpelCom Ltd, до складу якої входять оператори ”Київстар” і ”Beeline-Україна” (ПрАТ ”Українські радіосистеми” і ТОВ ”Голден Телеком”). Компанія надає послуги голосового зв’язку і передачі даних на основі широкого спектра технологій бездротового та фіксованого зв’язку, у тому числі широкосмугового доступу в інтернет для приватних клієнтів та домогосподарств, середніх і малих підприємств, а також корпоративні послуги і мультисервісні конвергентні рішення для великих і національних компаній. Послуги надаються під брендами [23].

       У жовтні 2010 року ”Київстар” увійшов у новий період свого розвитку – об’єднання з ”Beeline-Україна”. Відтепер до лідерського досвіду ”Київстар” у запровадженні якісних та доступних послуг мобільного зв’язку для мільйонів клієнтів додається потужний досвід ”Beeline-Україна” у розвитку фіксованого зв’яку та індивідуальних рішень для бізнесу. Це виводить об’єднану компанію на якісно новий рівень розвитку та значно прискорює процес створення провідного мультисервісного оператора з унікальними компетенціями, досвідом і значущістю для країни. Об’єднаний ”Київстар” не тільки інвестує в розвиток України – він стає каталізатором прискорення розвитку телекомунікацій країни, запорукою стабільності високої якості, активного впровадження нових послуг, що принесе користь клієнтам, галузі зв’язку і країні.