Організаційне та інформаційне забезпечення процесу управління фінансами

    

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Полтавський національний технічний  університет

Імені Юрія Кондратюка

Факультет дистанційної та післядипломної освіти

Кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий менеджмент»

на тему «Організаційне та інформаційне забезпечення процесу управління фінансами»

на матеріалах ПАТ «Полтавакондитер»

 

 

                                                                     Роботу підготувала:

                                                                         студентка групи  6ЕФ

    Довкач С. В.

   Керівник:

   Тополь В.В.

 

 

 

Полтава – 2012

 

                                  Зміст                                                               стор.

Вступ………………...…………………………………………………….....3

РОЗДІЛ 1 Організаційне та інформаційне забезпечення процесу управління фінансами……………………………………………………...............4

1. Управління фінансами підприємств………………………………........4
2. Організаційне забезпечення процесу управління фінансами……………………………………………………………………......…10
3. Інформаційне забезпечення процесу управління фінансами ………..15

          РОЗДІЛ 2 Управління капіталом підприємства….………………………..21

1. Аналіз структури власного та позикового капіталу підприємства і його використання…………………………………………..……………………...21
2. Визначення вартості складових елементів власного, залученого і позикового капіталу підприємства………………………………….…….............39
3. Складання звіту про власний капітал підприємства…………….........45
4. Аналіз управління грошовими коштами підприємства………………48
5. Оптимізація структури капіталу підприємства……………………….52

           Висновки……………..………………………………………….…......……57

Список літератури………………………………………………...…………61

Додатки……………………………………………………………….…........63

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У складних умовах податкового  клімату і інфляції коштів кожен  господарюючий суб’єкт має певні  інтереси в питаннях отримання оптимального фінансового результату для забезпечення здійснення радикальної політики його стратегічного розвитку.

Непростий період трансформації економіки, формування ринкових відносин в Україні  викликав потребу вивчення науки  управління фінансами підприємства, спрямованої на досягнення його стратегічних і тактичних цілей  – фінансовому  менеджменту.

Фінансовий менеджмент – це процес управління формуванням, розподілом і  використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта та оптимізації обороту його грошових коштів.

Метою курсової роботи є:

• розкриття понять організаційного та інформаційного забезпечення процесу управління фінансами;
• аналіз показників фінансового стану   ПАТ «Полтавакондитер»;
• аналіз управління грошовими потоками підприємства;
• оптимізація структури капіталу підприємства.

Об’єктом дослідження  є ПАТ «Полтавакондитер».

Інформаційною базою дослідження  були офіційні матеріали фінансової звітності ПАТ «Полтавакондитер», монографічна, періодична вітчизняна та зарубіжна наукова література.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

 

1. Управління фінансами підприємств

 

Управління в економіці - це свідоме спрямування економічних і соціальних процесів па досягнення збалансованості, пропорційності й оптимальності. Світовий досвід переконує, що в основі успіхів прогресу завжди лежать безпосередні економічні інтереси людини, дисципліна і порядок, чітка система організації та управління процесами капіталотворення, формування фондів нагромадження і споживання.

Зміст управління фінансами (фінансового  менеджменту) полягає в ефективному  використанні фінансового механізму  для досягнення стратегічних і тактичних  цілей виробництва.

Фінансовий механізм - це система управління фінансами, призначена для організації взаємодії фінансових відносин і грошових фондів із метою оптимізаційного впливу на кінцеві результати виробництва.

Предметом фінансового управління є регулювання фінансових потоків. При цьому об'єктом управління фінансами є фінансові відносини  у сфері грошового обігу, фонди  фінансових ресурсів, що створюються  і використовуються в усіх ланках фінансово-господарської роботи підприємства.

Суб'єктом управління фінансами  підприємств є керівний та фінансовий апарат системи органів управління на підприємстві.

Головними завданнями управління фінансами  є:

• виявлення фінансових джерел розвитку виробництва;
• визначення ефективних напрямків інвестування фінансових ресурсів;
• раціоналізація операцій з цінними паперами;
• налагодження оптимальних відносин із фінансово-кредитною системою, суб'єктами господарювання.

Значення управління фінансами  підприємств полягає в такій  організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучали додаткові  фінансові ресурси на найвигідніших  умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку.

Управління фінансами підприємств  базується на об'єктивних та суб'єктивних законах суспільного розвитку, на знанні та використанні закономірностей  розподілу готового продукту і валового доходу підприємства.

Сутність поняття фінансового  управління можна трактувати як інструмент реалізації фінансів та фінансової політики, як сукупність методів впливу на організацію  і використання фінансових відносин та фінансових ресурсів, як сукупність управлінських структур і фінансового  апарату на всіх рівнях управління підприємством.

Фінансове управління має свою систему  функцій, які пропонується визначати  у такому складі:

• взаємодія всіх елементів апарату управління підприємства;
• створення ефективних організаційних структур управління;
• аналіз фінансових ресурсів і фінансових відносин;
• прогнозування, планування, регулювання фінансових процесів;
• обґрунтування й прийняття оперативних фінансових рішень;
• контроль за виконанням розроблених планів та прийнятих фінансових рішень.

Вплив на фінансові відносини здійснюється за допомогою спеціальних методів:

• фінансового прогнозування;
• фінансового планування;
• фінансового регулювання;
• фінансового контролю.

Побудова ефективної системи управління фінансами підприємства передбачає створення відповідної фінансової служби підприємства. Враховуючи обсяги і складність завдань, що вирішуються на підприємстві, його фінансова служба може бути представлена:

• фінансовим управлінням - на великих підприємствах;
• фінансовим відділом - на середніх підприємствах;
• фінансовим директором або головним бухгалтером, який займається не тільки питаннями бухгалтерського обліку, а й питаннями фінансової стратегії, - на малих підприємствах.

Структура фінансової служби представлена на рис. 1.1.

 

 

Рис. 1.1. Структура фінансової служби підприємства

 

На бухгалтерію покладаються обов'язки вести бухгалтерський облік підприємства та формувати його відкриту фінансову  звітність відповідно до встановлених вимог і положень.

Аналітичний відділ зобов'язаний аналізувати  й оцінювати фінансовий стан підприємства, виконання планових завдань щодо прибутку, обсягів виробництва та реалізації, підтримувати ліквідність  та рентабельність підприємства.

Відділ фінансового планування розробляє плани та бюджети підприємства (баланс доходів і видатків, бюджет руху грошових коштів, баланс активів  і пасивів тощо).

Оперативний відділ збирає рахунки, накладні, простежує їх оплату, забезпечує ефективні  взаємовідносини з банками з  приводу безготівкових розрахунків та отримання готівкових коштів; з контрагентами — з приводу оплати товарів, послуг, вирішення спірних питань; з державою — з приводу сплати податків, обов'язкових платежів, штрафів, пені та інших заходів економічного впливу на підприємство.

Відділ роботи з цінними паперами займається формуванням й управлінням  портфелем цінних паперів, забезпечує його ефективність з позиції дохідності і ризику.

Важливими напрямками у процесі  управління фінансами є:

• мобілізація коштів інших власників для покриття витрат на підприємстві на основі ґрунтовного аналізу попиту фінансових ресурсів;
• маркетингові дослідження підприємства, що вирішують такі проблеми: які товари, роботи, послуги слід виробляти і в якій кількості; які мають бути вироблені товари; хто буде купувати і чи зможе використовувати ці товари;
• визначення обсягу та джерел фінансових ресурсів;
• процес виробництва, придбання МТР, потреба в засобах, оборотних коштах, виробничих запасах та інше;
• сфера фінансового забезпечення капітальних вкладень і технічне переобладнання, реконструкція та розширення підприємств;
• забезпечення формування та правильного розподілу виручки від реалізації для відновлення оборотних коштів, формування амортизаційного фонду, валового та чистого доходу;
• забезпечення виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками, страховими компаніями, дотриманням встановлених строків платежів з кожного виду податків та інших внесків;
• сфера формування, розподілу та використання прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

Функціонування будь-якої системи  управління фінансами здійснюється в рамках чинних законодавчих актів  і нормативної бази. У вітчизняній  теорії та практиці питання стратегічного  управління діяльністю підприємства до цього часу недостатньо розроблені. Частково це пояснюється тим, що функція  стратегічного управління тривалий час належала державі. Крім того, дається  взнаки недосконалість правового, законодавчого, економічного регулювання в державі, а також нестабільність законодавчої бази, відсутність практичного досвіду  у фахівців.

Враховуючи, що ринок передбачає роботу підприємства в умовах конкуренції, сьогодні ділова стратегія підприємств  націлена на досягнення стратегічних конкурентних переваг. Отже, стратегію  можна визначити як узагальнюючий  план управління, який орієнтовано  на досягнення основних цілей підприємства шляхом виявлення та реалізації довгострокових конкурентних переваг на певному  ринку.

Таким чином, управління фінансами  підприємств (фінансовий менеджмент) забезпечує його господарську діяльність фінансовими  ресурсами, вирішує існуючі фінансові  протиріччя у фінансових відносинах, здійснює контроль за дотриманням фінансової дисципліни і націлене на подальший  розвиток підприємства, досягнення його стратегічних цілей.

В основу організації фінансів підприємств  закладено такі принципи:

• самостійність в області фінансово-господарської діяльності;
• самофінансування;
• відповідальність за ці результати;
• утворення фінансових резервів;
• поділ засобів на власні й позикові;
• першочерговість виконання зобов'язань перед бюджетом і державними позабюджетними фондами;
• фінансовий контроль за діяльністю підприємства.

Фінансовий механізм - це п’ять взаємозалежних елементів, що сприяють організації, плануванню і стимулюванню використання фінансових ресурсів: фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне й інформаційне забезпечення.

Фінансові методи - способи впливу фінансових відносин на господарський процес, що діють у двох напрямках: по лінії керування рухом фінансових ресурсів і по лінії ринкових відносин, зв'язаних з порівнянням витрат і результатів, матеріальним стимулюванням і відповідальністю за ефективне використання коштів. Вплив на ринкові відносини обумовлений тим, що функції фінансів у сфері виробництва і обігу тісно зв'язані з комерційним розрахунком - це порівняння у грошовій (вартісній) формі витрат і результатів фінансово-господарської діяльності. Мета застосування комерційного розрахунку в найбільш загальному вигляді - одержання максимального прибутку при мінімальних витратах, хоч в різні періоди діяльності підприємства цілі можуть змінюватися.

Правове забезпечення функціонування фінансового механізму містить у собі законодавчі акти, постанови, накази та інші правові документи.

Нормативне забезпечення функціонування фінансового механізму - це інструкції, нормативи, норми, тарифні ставки, методичні вказівки і роз'яснення й ін.

Інформаційне забезпечення функціонування фінансового механізму - це різна економічна, комерційна, фінансова та інша інформація. До фінансової інформації відносяться зведення про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів і конкурентів, ціни, курси, дивіденди, відсотки на товарному, фондовому, валютному ринках, зведення про стан справ на біржовому і позабіржовому ринках, фінансову і комерційну діяльність суб'єктів, що хазяюють, і ін. Володіння інформацією допомагає визначати ситуацію на ринках. Різна інформація може бути одним з видів інтелектуальної власності (ноу-хау) і вноситися як внесок у статутний капітал підприємства.

 

2. Організаційне забезпечення процесу управління фінансами

 

Фінансовий менеджмент є невід'ємною  складовою частиною загальної системи  управління підприємством. Тому його організаційне  забезпечення має бути інтегроване  з загальною структурою управління підприємством. Таке поєднання дозволяє забезпечити координацію дій  системи фінансового менеджменту  з іншими управлінськими системами  підприємств і підвищити ефективність контролю за реалізацією прийнятих  рішень по фінансових аспектах.

Система організаційного  забезпечення фінансового менеджменту являє собою взаємопов'язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розробку і прийняття управлінських рішень щодо окремих напрямків його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень.

Загальні принципи формування організаційної системи управління підприємством передбачає створення  двох центрів управління за ієрархічною  і функціональною ознаками.

Ієрархічна будова центрів управління підприємством передбачає виділення різних рівнів управління. На даний час найбільш поширеними є двох або три рівневі системи управління, де перший рівень представлений апаратом управління підприємством в цілому, а наступні – управлінськими службами його окремих структурних одиниць та підрозділів.

Функціональна будова центрів управління підприємством ґрунтується на диференціації за функціями управління або видами діяльності. При функціональній будові центрів управління підприємством обидва ці підходи можуть бути використані окремо або в комплексі. Але досвід показує, що найбільша ефективність організаційної системи фінансового менеджменту досягається за умови використання функціональної будови центрів управління.

Існує два основних підходи  до функціонального розмежування центрів  управління.

Перший – принцип незалежної діяльності функціональних центрів  управління;

Другий – принцип взаємопов'язаної діяльності функціональних центрів управління.

В межах взаємодії з іншими системами  управління організаційне забезпечення фінансового менеджменту може бути інтегроване в загальну систему  управління підприємством на підставі перелічених підходів. В той же час в системі організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  використовується принцип взаємопов’язанної діяльності його внутрішніх функціональних центрів управління. Це пов’язано з високим рівнем взаємозв’язку окремих аспектів фінансової діяльності, які визначають необхідність комплексного підходу до розробки багатьох управлінських рішень в цієї галузі.

Функціональна будова центрів  управління фінансовою діяльністю суттєво  відрізняється на підприємствах  різних масштабів (мале, середнє, велике, крупне).

На малих підприємствах  функціональні центри управління, як правило, не створюються. Функції цього  управління в зв’язку з незначним обсягом діяльності покладаються на власника малого підприємства, його директора чи бухгалтера.

На середніх підприємствах  функції фінансового управління покладаються на спеціального фінансового  менеджера, який знаходиться в складі функціонального економічного підрозділу, чи на спеціалізований фінансовий структурний  відділ, який здійснює управління всіма  основними аспектами фінансової діяльності.

На великих підприємствах  функції фінансового управління покладаються на фінансового директора, якому підпорядковано два-три функціональних структурних підрозділи.

На крупних підприємствах  створюється найбільш диверсифікована  система функціональних фінансових структурних підрозділів, які підпорядковані фінансовій дирекції.

Сучасний досвід організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  в компаніях США і Західної Європи показує, що в структурі комплексу  спеціалізованих фінансових служб  обов'язково є бухгалтерія. В цих  країнах традиційно статус фінансового  директора вище статусу головного  бухгалтера, який підпорядковується  фінансовому директору, а не генеральному. В нашій країні ситуація протилежна  - як правило, головний бухгалтер має  вищий статус (а відповідно і пріоритетне  право підпису в фінансових документах) ніж фінансовий директор.

Поряд з традиційною інтеграцією  системи фінансового управління з загальною системою управління підприємством в рамках єдиної інтегрованої організаційної структури в останні  роки на практиці використовуються й  інші, більш прогресивні форми  такої інтеграції. Одною з таких  форм є концепція управління окремими напрямками фінансової діяльності підприємства на основі “центрів відповідальності”. Ця концепція, розроблена американським  економістом Дж. Хіггінсом, отримала широке практичне використання в  управлінні формуванням власних  фінансових ресурсів, грошовими потоками, інвестиціями і деякими іншими аспектами  фінансової діяльності підприємства.

Центр відповідальності являє собою структурний підрозділ підприємства, який повністю контролює ті чи інші напрямки фінансової діяльності, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення і в рамках цих напрямків несе повну відповідальність за досягнення планових (або нормативних) показників, що характеризують стан фінансової діяльності цього підрозділу. Як видно із цього визначення, права керівника підрозділу – центру відповідальності, пов’язаного з окремими аспектами управління фінансової діяльності в межах цього підрозділу, паритетно кореспондують з мірою його відповідальності при контролі з боку вищестоящої структури (органа) фінансового управління.

Розбіжності в функціональному  спрямуванні діяльності таких структурних  підрозділів, їх місця в організаційній структурі фінансового управління дозволяє виділити чотири типи центрів  відповідальності на підприємстві: центр  витрат, центр доходу, центр прибутку і центр інвестицій.

Центр витрат – це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за витрачання коштів у відповідності з доведеним йому бюджетом. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на обсяг доходів, а також на суму прибутку. Прикладом центру витрат є постачально-заготівельний чи виробничий підрозділ підприємства.

Центр доходу - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за формування доходів у встановлених обсягах. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на весь обсяг витрат по продукції, яка реалізується, а також на суму прибутку. Прикладом центру доходу є збутовий підрозділ підприємства.

Центр прибутку - це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за доведені йому завдання по формуванню прибутку. В силу функціонального напрямку своєї діяльності такий структурний підрозділ повністю контролює як формування доходів від реалізації продукції, так і обсяг витрат на її виготовлення. Прикладом центру прибутку є структурний підрозділ із закінченим циклом виробництва та реалізації окремих видів продукції.

 Центр інвестицій – це структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність за використання наданих йому інвестиційних ресурсів і отримання необхідного прибутку від інвестиційної діяльності. Основним контролюючим показником при цьому є рівень прибутку на інвестований капітал. Прикладом центру інвестицій є дочірня фірма підприємства чи відокремлений в його складі спеціальний структурний підрозділ, який здійснює виключно інвестиційну діяльність.

Формування системи організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  на підставі центрів відповідальності передбачає наступний алгоритм дій:

Основні етапи формування системи  організаційного забезпечення фінансового  управління на підставі центрів відповідальності:

• дослідження особливостей функціонування окремих структурних підрозділів з позиції їх впливу на окремі аспекти формування та використання фінансових ресурсів,
• визначення основних типів центрів відповідальності в розрізі структурних підрозділів підприємства.
• формування системи прав, обов’язків і міри відповідальності керівників структурних підрозділів, визначених як центри відповідальності.
• розробка та доведення центрам відповідальності планових (нормативних) фінансових завдань у формі поточних чи капітальних бюджетів.
• забезпечення контролю виконання встановлених завдань центрами відповідальності шляхом отримання відповідної інформації (звітів), її аналізу і встановлення причин відхилень.

Побудова системи організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  шляхом створення центрів відповідальності різних типів залежить від багатьох факторів – обсягів діяльності підприємства, багатофункціональності цієї діяльності, чисельності персоналу, організаційної структури виробництва, організаційно-правової форми діяльності та інших. Тому визначення чисельності та складу центрів відповідальності потребує індивідуального дослідження  для кожного підприємства. Сформовані центри відповідальності повинні бути укомплектовані кваліфікованими менеджерами, здатними не тільки забезпечувати виконання встановлених завдань, але й розробляти пропозиції вищестоящим органам управління по підвищенню ефективності формування та використання фінансових ресурсів в межах контрольованої ними діяльності підрозділів.

 

3. Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту.

 

При розгляді цього питання слід мати на увазі, що ефективність кожної управлінської системи в значній  мірі залежить від інформаційного забезпечення. Від якості інформації, що використовується для прийняття управлінських  рішень значною мірою залежить обсяг  витрачання фінансових ресурсів, рівень прибутковості, ринкова вартість підприємства, альтернативність вибору інвестиційних  проектів і наявних фінансових інструментів та інші показники, які характеризують рівень добробуту власників і  персоналу, темпи розвитку підприємства тощо.

Система інформаційного забезпечення (інформаційна система) фінансового менеджменту являє собою неперервний і цілеспрямований відбір відповідних інформаційних показників, які необхідні для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень по всім напрямкам фінансової діяльності підприємства.

Інформаційна система  фінансового менеджменту призначена забезпечувати необхідною інформацією  не тільки управлінський персонал та власників самого підприємства, але  й задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх її користувачів. Основними  користувачами фінансової інформації є внутрішні і зовнішні користувачі.

Зовнішні користувачі  використовують лише ту частину інформації, яка характеризує результати фінансової діяльності підприємства і його фінансовий стан. Більша частина цієї інформації зосереджена в офіціальній фінансовій звітності, яка надається підприємством.

Внутрішні користувачі крім вищеназваної використовують значний  обсяг інформації про фінансову  діяльність підприємства, яка є комерційною  таємницею.

Висока роль фінансової інформації в підготовці і прийнятті ефективних управлінських рішень зумовлює високі вимоги до її якості при формуванні інформаційної системи фінансового  менеджменту, серед яких виділяють  вимоги до її значимості, повноти, своєчасності, достовірності, зрозумілості, співставимості, ефективності.

1. Значимість, яка визначає, на скільки залучена інформація  впливає на результати фінансових  рішень, в першу чергу, в процесі  формування фінансової стратегії  підприємства, розробки цілеспрямованої  політики по окремим аспектам  фінансової діяльності, підготовки  поточних і оперативних фінансових  планів.

2. Повнота, яка характеризує  завершеність кола інформативних  показників, необхідних для проведення  аналізу, планування і прийняття  оперативних управлінських рішень  по всім аспектам фінансової  діяльності підприємства.

3. Достовірність, яка визначає, на скільки інформація, що формується, адекватно відображує реальний  стан і результати фінансової  діяльності, правдиво характеризує  зовнішнє фінансове середовище, нейтральна по відношенню до  всіх категорій потенційних користувачів  та перевіряєма.

4. Своєчасність, яка характеризує  відповідність сформованої інформації  в її потребі за період її  використання. Окремі види інформативних  показників “живуть” в його  інформаційній системі в незмінному  якісному виразі лише один  день (наприклад, курс іноземних  валют, окремих фондових і грошових  інструментів на фінансовому  ринку), інші – місяць, квартал  і т.ін.

5. Зрозумілість, яка визначається  простотою її побудування, відповідністю  визначеним стандартам представлення  та доступністю розуміння тими  категоріями користувачів, для яких  вона призначена. Не слід однак  змішувати вимоги зрозумілості інформації для конкретної категорії користувачів з її універсальною доступністю для розуміння всіма учасниками фінансової діяльності підприємства, тому що не всі з них можуть мати достатній рівень кваліфікації для адекватної її інтерпретації.