Організаційно-правові форми підприємств в Украйні

 

 

ПЛАН

ВСТУП

1. Сутність та види організаційно-правових форм підприємств в Україні та їх особливості.
2. Порівняльна характеристика різних-організаційно правових форм підприємств.
3. Вибір організаційно-правової форми підприємства в залежності від мети і сфери його діяльності.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  теми:

В наш час внаслідок  науково-технічного прогресу та невпинного розвитку технологій, великого значення набуває пошук нових ринків збуту, нових сфер впливу, винайдення нових технологій обробки та виробництва тощо. Саме такий напрямок сьогодні дозволяє стати на правильний шлях розвитку і досягти успіху в бізнесі.

Для громадянина країни, в якій існує свобода вибору власної  професійної діяльності, формою втілення власних ідей та самореалізації є власний бізнес.

Ведення власного бізнесу  є підприємництвом, оскільки означає  створення установи, яка займатиметься господарською діяльністю та отримуватиме прибуток.

Підприємництво виконує особливу функцію в економіці і народному господарстві, змістова сутність якої зводиться до оновлення економічної системи, створення інноваційного середовища, що спричиняє руйнацію традиційних структур і відкриття шляху до перетворень, зрештою стає тією силою, котра прискорює рух економіки по шляху ефективності, раціоналізації, бережливості і постійного оновлення.

На сьогоднішній день підприємництву в Україні надана економічна та організаційна свобода.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

-вільний вибір видів діяльності;

-залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької  діяльності  майна та коштів юридичних осіб і громадян;

-самостійне  формування програми діяльності та вибір постачальників  і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

-вільний найм працівників;

-залучення і використання  матеріально-технічних,  фінансових, трудових,  природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

-вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

-самостійне  здійснення  підприємцем   -   юридичною   особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем.(по п-о, ст. 5)

Підприємництво в Україні  здійснюється в будь-яких організаційних формах,  визначених законами України, на вибір підприємця.(про 2, ст. 6)

Поруч з перерахованими вище свободами, існує ще свобода вільного вибору організаційно-правової форми  підприємства, яка також гарантується законодавством(Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах,  визначених законами України, на вибір підприємця(2, ст. 6)). Наразі існує велика кількість їх видів, кожен з яких має свої особливості. Саме тому детальне вивчення правових форм є досить важливим.

Існує тісний зв’язок між  організаційною формою підприємництва та структурою капіталу, можливостями його фінансування та вартістю мобілізації фінансових ресурсів, формою організації менеджменту, оподаткуванням, рівнем накладних затрат, можливостями виходу на ринок капіталів тощо. Отже, правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб’єкта господарювання стратегічне значення. В даній роботі наведені основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

Предмет та об’єкт дослідження:

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є підприємство, як самостійний господарюючий суб’єкт.

Предметом дослідження є  організаційно-правова форма підприємства, як особлива його характеристика, що визначає принципи створення, керування підприємством, та його взаємодію з іншими господарюючими суб’єктами.

Мета дослідження:

Мета полягає у тому, щоб дослідити організаційно-правові  форми підприємств, що діють в  Україні, вивчити їх на базі порівняння, з’ясувати, які з них є найбільш ефективними в економічному середовищі України.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

• Ґрунтовне вивчення законодавчих актів України, які стосуються підприємництва та особливо організаційних форм(Господарський Кодекс України, Цивільний Кодекс України, Закони України «Про підприємництво», «Про підприємства» та «Про господарські товариства»);
• Пошук та вивчення наукових джерел та освітніх джерел, що стосуються даної теми;
• Перегляд статей періодичних видань, що відбивають сучасний стан речей у сфері підприємництва;
• Дослідження статистичних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність та види організаційно-правових форм підприємств в Україні та їх особливості

Для початку слід згадати, що називається «підприємством». За чинним законодавством України, підприємство  -  основна  організаційна  ланка  народного господарства України,  самостійний господарюючий  статутний  суб'єкт,  який  має  права  юридичної особи та здійснює виробничу,  науково-дослідницьку  і  комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). [3]

 Організаційно-правова форма господарювання - форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов'язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.[6]

Організаційна (організаційно-правова) форма передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України і Законом України "Про власність", та способів розмежування у підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві, тобто в Законі України "Про підприємства в Україні" і спеціальних законах, особливостей правового становища підприємств окремих видів. Загалом організаційна форма і вид визначають суб'єкта, який має право присвоювати результати діяльності підприємства.[щербина]

Незважаючи на широке застосування цього поняття в нормативних актах, єдиного його розуміння немає.

Так Севрюкова визначає організаційно-правову форму як комплекс правових норм, що визначають відносини між учасникам підприємства і всіх разом з оточуючим світом та рештою юридичних та фізичних осіб [8, с.71].

 А. Пилипенко дає  наступне визначення: "Організаційно-правова форма - це передбачена або санкціонована правом організаційна структура, в якій діє юридична особа". Організаційна форма, на його думку, передбачає класифікацію юридичних осіб залежно від трьох форм власності, передбачених Законом України "Про власність", та від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління майном. Юридичне значення цього полягає в урахуванні в законодавстві особливостей правового становища підприємств різних видів. З точки зору організаційної форми підприємства визначаються як державні, колективні, приватні та підприємства двох і більше форм власності [9, с.41,53].

 А.Пушкін, В.Селіванов  вважають, що організаційно-правову форму визначають ознаки структурної побудови, способи утворення відокремленого майна, майнові права їх засновників[10, с.13].

С.Жилінський визначає організаційно-правову  форму як концентроване втілення сутнісних організаційних і правових ознак, що є спільними для юридичних осіб різних видів. Організаційно-правова форма - це типова модель, яка є основою для побудови та функціонування як внутрішньої організації підприємства, так і, в певній мірі, його зовнішніх зв'язків [11, с.95].

Стаття 6 Закону України «Про підприємництво» гарантує право на вільний вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності. Організаційно-правова форма підприємницької діяльності - це передбачений законом спосіб організації підприємницької діяльності. Оскільки ст.2 Закону України «Про підприємництво» передбачає два види суб'єктів підприємницької діяльності: фізичні особи, не обмежені у дієздатності, і юридичні особи всіх форм власності, можна виділити і дві організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) підприємницька діяльність  фізичних осіб:

2) підприємницька діяльність  юридичних осіб.

«Різноманітність видів  та форм підприємств, яка на сьогодні існує в Україні, зумовлена законодавчим закріпленням багатоманітності форм власності, способів заснування (утворення) підприємств, правових режимів майна, яке передано підприємству його засновниками. Така багатоманітність знайшла відображення у статті 63 Господарського кодексу України, що визначає види та організаційні форми підприємств» [12]

Вид підприємства за формою власності та кількістю учасників засновників є одним з елементів, що визначає організаційно-правову форму підприємства.

В Україні можуть діяти  підприємства таких видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство,  засноване  на  власності  трудового  колективу підприємства;

господарське товариство;

 підприємство, яке засноване  на власності об'єднання громадян;

 комунальне підприємство,  засноване  на власності відповідної  територіальної громади;

 державне підприємство,  засноване  на державній власності,  в тому   числі   казенне   підприємство.   [3, ст.2]

 Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи. [5, ст. 113]

Господарські  товариства - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.[6]

 Залежно від способу  утворення (заснування) та формування  статутного капіталу в Україні  діють підприємства унітарні  та корпоративні.

 Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне  підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.[5, ст.63]

В Україні товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.[4 ст. 84]

Господарські товариства можуть бути створені у формі повного  товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства. [4, ст. 113]

Враховуючи все вищезгадане, в Україні набули поширення такі організаційно-правові форми підприємств: приватні підприємства, державні підприємства, комунальні підприємства, господарські товариства(в свою чергу поділяються на повні товариства, командитні товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерні товариства.

Організаційно правова форма  має свої ознаки:

1) вона передбачена законом;

2) вільно обирається засновником  (засновниками);

3) містить незмінну для  даної організаційно-правової форми  сукупність елементів;

4) як правило, може бути  змінена в процесі діяльності  юридичної особи.[]

Елементи організаційно-правової форми - це ознаки, котрі в сукупності дають уявлення про тип організації, Всі елементи мають правовий характер. Такими елементами є:

1) мета юридичної особи.  За цим елементом, наприклад,  розрізняються організаційно-правові  форми комерційних і некомерційних  юридичних осіб. Так, в організаційно-правовій формі акціонерного товариства реалізується комерційна мета, а у формі політичної партій - некомерційна.

2) умови створення юридичної  особи (одноосібне чи декількома  особами). Наприклад, для створення громадської організації необхідне спільне волевиявлення не менше трьох громадян. В той самий час, створення приватного підприємства може бути здыйсненим однією фізичною особою.

3) порядок формування  майна юридичної особи та його правовий режим (мінімальний статутний фонд, порядок його формування). Наприклад, до моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його засновники повинні внести не менше 30% своїх внесків. Решту – потягом року. Натомість, для приватного підприємства законом не регламентований ні мінімальний розмір статутного форнду, ні порядок його формування.

4) система органів управління (структура та компетенція органів управління, порядок прийняття ними рішень). Наприклад, в окремих акціонерних товариствах необхідно створювати Раду товариства. В приватних підприємствах не передбачено створення ревізійної комісії.

5) майнові та організаційні  права засновників (право на управління та отримання прибутку). Наприклад, члени політичної партії не мають прав щодо її майна, але мають право на участь в управлінні, а вкладники командитного товариства навпаки - мають право на отримання частини прибутку, але не можуть брати участі в управлінні справами товариства.

6) умови відповідальності  юридичної особи та відповідальність засновників юридичної особи перед третіми особами у випадку недостатності її майна для задоволення законних вимог кредиторів (майно, на яке може бути звернуто стягнення кредиторів, принципи відповідальності засновників – обмежена відповідальність, додаткова, необмежена). Наприклад, в акціонерних товариствах акціонери несуть лише ризик втратити кошти, сплачені за акції. В повному товаристві всі учасники несуть солідарну відповідальність за зобов'язання товариства.

Кожна організаційно-правова  форма підприємства несе в собі специфічні ознаки, що визначають порядок його створення, умови формування майна, об'єм відповідальності засновників, їх права у відношенні до підприємства, організацію управління. [13]

Наступний розділ містить  характеристику організаційно-правових форм підприємств за цими ознаками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Порівняльна характеристика різних-організаційно правових форм підприємств

Визначальною ознакою приватного підприємства за законодавством України є така, що воно може бути створене однією дієздатною фізичною особою. Такою фізичною особою може бути громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства, незалежно від місця проживання.

Для приватних підприємств не встановлено вимог щодо мінімального розміру статутного фонду та порядку його формування. Тому засновник має право визначити його на власний розсуд.

Державна реєстрація не ставиться  в залежність від внесення засновником певної частини внеску (як, наприклад, для товариств з обмеженою відповідальністю). Статутний фонд приватних підприємств визначає об'єм відповідальності засновника за зобов'язання підприємства.

Так, якщо оголошений статутний  фонд приватного підприємства становить 10000 гривень, а фактичних внесків не робилося, на вимогу кредиторів приватного підприємства засновник може бути притягнутий до субсидіарної (додаткової) відповідальності за зобов'язання підприємства у розмірі 10000 гривень. [13]

Виходячи з того, що на сьогодні закон, який регулює порядок  створення та діяльності приватних  підприємств, відсутній, такі підприємства діють на загальних підставах відповідно до ЦК та ГК України. [12]

Приватні підприємства можуть бути утворені за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства, зокрема антимонопольно-конкурентного законодавства.

Приватні підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Для створення приватного підприємства його учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками).

Законодавство не містить  будь-яких обмежень щодо розміру статутного фонду приватного підприємства. Під  час формування статутного фонду  приватного підприємства слід виходити лише з принципу “достатності для здійснення господарської діяльності“.

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерелами формування майна  підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.

Приватне підприємство має  відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Зазначене підприємство має  право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.[12]

Поширеною помилкою є уявлення про те, що засновник приватного підприємства несе майнову відповідальність за зобов'язання підприємства усім своїм майном. Насправді, це не так. В силу загальної норми ст.6 Закону України "Про власність" засновник не несе відповідальності за зобов'язання створених підприємств, а вони не несуть відповідальності за зобов'язання засновника. Самостійна майнова відповідальність є однією з визначальних ознак будь-якої юридичної особи. Винятки можуть бути встановлені лише законом. Такими винятками є повне і командитне товариство. [13]

У зв’язку з тим, що законодавчі  акти не дають чіткого визначення терміну «організаційна форма юридичної  особи», існує двоякий підхід до визначення приватного підприємства.

По-перше, виходячи зі змісту статті 113 ГК України, приватне підприємство є організаційною формою підприємства.

По-друге, стаття 63 цього  Кодексу визначає приватне підприємство як вид підприємства залежно від  форми власності.

Відповідно до частини  третьої зазначеної статті залежно  від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.(див. 1 розділ)[12]

В Україні акціонерні товариства є одною з найбільш поширених форм господарських товариств. Основна причина такого явища полягає у особливостях приватизаційних процесів, коли значна частина приватизованих підприємств набула форм акціонерних товариств.[14]

Відповідно до Закону України, акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.[Закон України «Про акціонерні товариства»]

Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій(у випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язання товариства і у межах несплаченої суми) До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами.

Акціонерне товариство не відповідає за зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів не можуть застосовуватися будь-які санкції, що обмежують їх права, у разі вчинення акціонерами протиправних дій. [15]

Згідно із чиним законодавством України, акціонерні товариства за видами бувають:

1)публічні –   можуть  здійснювати  публічне  та приватне розміщення акцій;

2)приватні – можуть  здійснювати  тільки  приватне розміщення акцій.  У разі  прийняття  загальними  зборами приватного   акціонерного   товариства   рішення   про  здійснення публічного  розміщення  акцій  до  статуту  товариства   вносяться відповідні  зміни,  у  тому  числі  про  зміну типу товариства - з приватного на публічне.[Закон України «Про акціонерні товариства», ст.5]

Особливостями публічного акціонерного товариства є:

- акціонери можуть відчужувати  належні їм акції без згоди  інших акціонерів та товариства;

- товариство може здійснювати  як публічне, так і приватне  розміщення акцій;

- при публічному розміщенні  акцій акціонери не мають переважного  права на придбання акцій, що  додатково розміщуються товариством;

- товариство зобов'язане  пройти процедуру лістингу та  залишатися у біржовому реєстрі  принаймні на одній фондовій  біржі, при цьому укладання  договорів купівлі-продажу акцій  товариства, яке пройшло процедуру  лістингу на фондовій біржі,  здійснюється лише на цій фондовій  біржі;

- у разі якщо умовами  емісії акцій передбачена можливість  їх оплати не грошовими коштами, товариство зобов'язане залучити незалежного експерта для встановлення ринкової вартості майна, майнових або немайнових прав, які передаються в обмін на акції, при цьому вартість негрошового внеску не може відхилятися від ринкової вартості акцій більше ніж на 10% ;

- річна фінансова звітність  товариства підлягає обов'язковій  перевірці незалежним аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

- обрання членів наглядової  ради і ревізійної комісії  товариства здійснюється виключно  шляхом кумулятивного голосування;

- окрім питань, для вирішення  яких законом вимагається кваліфікована  більшість (три четвертих голосів  від загальної кількості акціонерів  товариства, які мають право голосу), рішення загальних зборів товариства  приймаються простою більшістю  голосів присутніх на зборах  акціонерів. Товариство і його  акціонери не мають право на  свій розсуд розширяти коло  питань, які вирішуються кваліфікованою  більшістю, а також збільшувати  число голосів, якими вирішуються  інші питання.

Лістинг - сукупність процедур з включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю цінних паперів і емітента умовам та вимогам, установленим у правилах організатора торгівлі.

Кумулятивне голосування - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами.

Особливостями приватного акціонерного товариства є:

- максимальна кількість  акціонерів не може бути більшою  100 осіб;

- товариство може здійснювати  тільки приватне розміщення акцій;

- статутом товариства  може бути передбачено переважне  право акціонерів та самого  товариства на придбання акцій  цього товариства, що пропонуються  їх власником до продажу третій  особі. Зазначене переважне право  акціонерів приватного товариства не поширюється на випадки переходу права власності на цінні папери цього товариства в результаті їх спадкування чи правонаступництва;

- акціонер товариства  завжди має переважне право  на придбання акцій додаткової  емісії, в той же час акціонер  публічного акціонерного товариства  може бути позбавлений такого  права умовами публічного розміщення  акцій додаткової емісії;