стор.

ВСТУП                                                                                                              
 

РОЗДІЛ 1. ВИЗНАННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ,

                   ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ.

1. Визнання зобов’язань та основні завдання організації обліку

            зобов’язань.

2. Класифікація та оцінка зобов’язань за чинними стандартами обліку.               
3. Нормативна база організації обліку зобов’язань.

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ  ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ.

1. Документування операції з обліку зобов’язань.
2. Організація аналітичного обліку зобов’язань.
3. Організація проведення інвентаризації зобов’язань.

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ. 

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Зобов’язання  бувають різні. Перефразовуючи відомий вираз, можна сказати, що жити із зобов’язаннями погано, але й без них не виходить. Наявність зобов’язань є нормальним станом будь-якого діючого підприємства, установи або організації. Важливо не те, чи має підприємство зобов’язання (заборгованість) перед іншими особами, а те, який обсяг цих зобов’язань, чи перевищують вони активи підприємства, чи ні. Так чи інакше, але інформація про зобов’язання підприємства, про їхню структуру та обсяги дуже важлива для зовнішніх користувачів його фінансової звітності (постачальників, покупців, акціонерів й ін.). З огляду на це, найважливішого значення набуває відповідність прийнятим стандартам і точність формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов’язання підприємства та розкриття інформації про них у його фінансовій звітності. Коли ми говоримо про відповідність стандартам, то маємо на увазі відповідність вимогам П(С)БО 11.

     Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському  обліку, мають юридичний та економічний  зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання – це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих  відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

     На  сьогоднішньому етапі розвитку підприємницької  діяльності роль бухгалтера не зводиться  тільки до чіткого виконання інструкцій і вказівок. Законом України ″Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні″ бухгалтеру надається широке поле для професійної творчості, розвитку його професійної думки. Бухгалтер веде облік операцій що відбуваються на підприємстві і як на мій розсуд найважливішою частиною обліку є облік саме зобов’язань, тому що неможливе існування підприємства в якого не було б зобов’язань і бухгалтер обов’язково повинен вміти вести їх облік.

     На  будь-якому підприємстві незалежно  від напрямку діяльності існують  зобов’язання підприємства перед поставщиками, підрядчиками, працівниками, за короткострокові та довгострокові кредити, учасниками та ін. - всі ці зобов’язання є поточними.

     До  поточних активів належать грошові  кошти та інші ресурси щодо яких можна вважати, що вони будуть перетворені на грошові кошти чи використані протягом року з дати складання бухгалтерського балансу або протягом нормального операційного циклу підприємства (із двох термінів обирають довший).

     Метою цієї роботи являється детальний  розгляд економічної сутності зобов’язань  підприємства, а такоє їхньої класифікації. Основним елементом розгляду зобов’язань підприємства є розгляд забезпечення зобов’язань та дослідження їхнього формування та відбитку на синтетичних та аналітичних рахунках підприємства.

       Зобов’язання - заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що відбулися, і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.

           Зобов’язання визнається за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена й існує вірогідність зменшення економічних вигід у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу визнане раніше зобов’язання не підлягає погашенню, його суму включають до доходу звітного періоду.

       З метою бухгалтерського обліку  зобов’язання поділяють на:

     - довгострокові;

     - поточні;

     - забезпечення

     - непередбачені.

     З метою оволодіння професійними навичками  роботи з фінансової звітністю підприємства, був розглянутий баланс комунального підрядного спеціалізованого шляхового  ремнтно-будівельного підприємства та зроблені висновки щодо удосконалення обліку забезпечень вказаного підприємства.

     При написанні курсової роботи я використовувала літературу різних авторів та деякі Інтернет посилання з бухгалтерського обліку які показані у списку використаної літератури.  

     РОЗДІЛ 1. ВИЗНАННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ОЦІНКА ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ. 

1. Визнання зобов’язань  та основні завдання організації  обліку зобов’язань.

      Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій по отриманню товарів, послуг, кредитів з відстроченням платежів. В результаті виникли обов'язки підприємства щодо передачі певних активів чи надання послуг у майбутньому іншому підприємству, які виникли в результаті минулих операцій чи подій. Іноді їх також називають власними фінансовими обов'язками.                                                                                                                         

           Основними документами, що передбачають права, обов'язки сторін і являються підставами для виникнення зобов'язань є договори, угоди, контракти. Як правило, підприємства мають кілька видів зобов'язань і значну кількість кредиторів.

      Зобов'язання - важливий елемент балансу. Статті  зобов'язань у балансі являються  джерелом облікової інформації і відіграють суттєву роль при визначенні та оцінці фінансового стану підприємства, рівня його платоспроможності, загальної та абсолютної ліквідності.

            Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та її розкриття в фінансовій звітності визначені П(С)БО 11 "Зобов'язання" та П(С)БО 2 "Баланс", згідно п.4 якого зобов'язання - це заборгованість підприємств, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди. Для правильного ведення бухгалтерського обліку зобов'язань важливим є визначення моменту їх виникнення. Зобов'язання реєструються в обліку бухгалтерським записом тільки тоді, коли у зв'язку з ним виникає заборгованість. 

     1.2.Класифікація  та оцінка зобов’язань за чинними  стандартами обліку. 

      З  метою бухгалтерського обліку  зобов'язання класифікуються на: довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов'язання, доходи  майбутніх періодів.

            Довгострокові зобов'язання (Long-term Liabilities) – зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання. Довгострокові зобов'язання, на які нараховують відсотки, відображають у Балансі за їхньою теперішньою вартістю.

     Поточні зобов'язання  (Current Liabilities) – зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

     До  поточних зобов'язань належать: короткострокові  кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення .

     Особливим видом зобов'язань є забезпечення, які не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу. Оцінку забезпечень здійснюють на основі лише попередніх розрахунків. Період нарахування забезпечень зазвичай обмежують дванадцятьма місяцями. Наприкінці року невикористані забезпечення корегують шляхом донарахування.

     Забезпечення  створюють на відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат на: виплату відпусток працівникам; додаткове пенсійне забезпечення; виконання  гарантійних зобов'язань; реструктуризацію; виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Треба мати на увазі, що заборонено створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

     Обтяжливий  контракт (Onerous Contract) – контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від нього.

     Особливу  групу зобов'язань становлять ті категорії, які обліковують за Балансом, але є дуже важливими позиціями  з погляду оцінки впливу потенційних  наслідків певних подій на перспективи розвитку підприємства. Серед них потрібно виділити, головним чином, непередбачені зобов'язання.

     Непередбачене зобов'язання (Contingent Liabilities) – це

     - зобов'язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю;

     або

     - теперішнє зобов'язання, що виникає  внаслідок минулих подій, але  не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов'язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють економічні вигоди, або оскільки суму зобов'язання не можна достовірно визначити.

     Доходи  майбутніх періодів  (Deferred Revenues, Unearned Revenues) – це доходи, отримані у звітному періоді, які підлягають включенню до доходів у майбутніх звітних періодах. У поточному періоді такі доходи визнають як особливий вид зобов'язань.

     До  доходів майбутніх періодів належать, зокрема, доходи у вигляді отриманих  авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв'язку тощо.

     У Балансі за визначеною П(С)БО 2 "Баланс" формою зобов'язання подано за такими розділами Пасиву:

     II. Забезпечення наступних витрат  і платежів.

     III. Довгострокові зобов'язання.

     IV. Поточні зобов'язання.

     V. Доходи майбутніх періодів.

     Визнання, оцінка, класифікація та облік довгострокових та поточних зобов'язань регламентуються  п.п.7-12, забезпечень - п.п.13-18 П(С)БО 11 і  досить поширено коментуються в вітчизняних  професійних виданнях59. Для обліку довгострокових зобов'язань в загальному Плані рахунків передбачені рахунки класу 5 "Довгострокові зобов'язання", поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів - рахунки класу 6 "Поточні зобов'язання", забезпечень - рахунки класу 4, зокрема 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». 

     1.3. Нормативна база організації обліку зобов’язань. 

     Нормативна  база

          1. П(С)БО 11 - Наказ Мінфіну "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов’язання" від 31.01.2000 р. № 20.

           2. План рахунків - Наказ Мінфіну "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку й Інструкції про його використання" від 30.11.1999 р. № 291. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ  ОБЛІКУ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ. 

1. Документування  операції з обліку зобов’язань.

     Загальні  засади організації бухгалтерського  обліку на підприємстві визначає наказ  про облікову політику підприємства.

     Система бухгалтерського обліку - це своєрідний механізм підготовки  і відображення інформації про майновий і фінансовий стан  підприємства. Завдяки цій інформації внутрішні і зовнішні її користувачі мають представлення про реальний стан справ на  підприємстві.

     Як  відомо, методична база ведення бухгалтерського  обліку складається  з використання первинних облікових документів, інвентаризації, оцінки, калькулювання, організації обліку (управлінського,  бухгалтерського і податкового), виконання розрахунків і проводок,  контролю, підготовки звітності. Створення цілісної системи обліку  передбачає активне застосування специфічного елемента  регулювання бухгалтерського обліку і звітності - облікової політики  підприємства. 

     Облікова  політика - сукупність принципів, методів  і процедур,  використовуваних підприємством  для складання і подачі фінансової  звітності" - таке визначення облікової політики дано в статті 1  "Визначення термінів" Закону України від 16.07.99 р. №996-XIV "Про  бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (далі -  Закон про бух облік).

     Відповідно  до визначення, облікова політика підприємства базується на  основних принципах обліку і звітності. Під принципами бухгалтерського  обліку варто мати на увазі правила, якими необхідно  керуватися при вимірі, оцінці і реєстрації господарських операцій і при відображенні їхніх результатів у фінансовій звітності. Основні принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності викладені в статті 4 Закону про бух облік і пункті 18 П(З)БУ 1  "Загальні вимоги до фінансової звітності".

     На  мою думку, до згаданих процедур доцільно віднести  форму бухгалтерського обліку, порядок заповнення і підписання  первинних документів, правила документообігу і технологію  обробки облікової інформації і т.п.

     Пункт 5 статті 8 Закону про бухгалтерський облік право встановлення облікової  політики підприємства цілком і цілком надає на розсуд  суб'єкта господарювання.

     Необхідно також мати на увазі, що облікова політика є  складовою частиною фінансової звітності підприємства і повинна  відображатися в примітках до фінансових звітів. Отже, саме вона дозволяє сполучити ведення бухгалтерських операцій і складання фінансової звітності.

     Без такого регламентуючого документа  і його дотримання бухгалтерський облік  не буде  відповідати принципу послідовності, а фінансова звітність  не буде зрозуміла користувачам.

     Ринкові  методи господарювання жадають від  суб'єктів підприємництва  зроблених, конкретних і незмінних правил ведення  бухгалтерського  обліку і звітності  на підприємстві. А встановлення таких  правил, у  свою чергу, - наукового  аналітичного підходу, глибоких  маркетингових досліджень, зваженої і далекоглядної кадровий  політики, сполучення інтелекту і досвіду працівників підприємства.

     Такі  підходи до бухгалтерського обліку припускають інший рівень  вимог  до кваліфікації головного бухгалтера, насамперед високий  професіоналізм.

     Перехід до нової системи обліку зв'язаний з визначеними труднощами і передбачає виконання нових операцій у бухгалтерському обліку, у частковості визначення справедливої вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань, порядку оцінки, системи  переоцінки активів, визначення доходів і витрат і т.п.

     Істотним  моментом для підприємства є співвідношення  організаційних задач і питань, що безпосередньо стосуються облікової  політики. На мою думку,  встановлення облікової політики є складовою частиною організації  і ведення обліку і звітності на підприємстві.

     Це  підтверджується тим,  що п. 5 Закону про бух облік є невід'ємною частиною, логічним  продовженням статті 8 Закону, що так і називається: "Організація бухгалтерського обліку на підприємстві".

     Розробка  документу про облікову політику – це справа, до якої варто залучити не тільки бухгалтерську та фінансову  служби. Головний бухгалтер  повинен ініціювати питання до розгляду і спільно зі своєю службою приймати в ньому активну (безпосередню) участь. Розробку пропозицій, особливо з питань, що безпосередньо не стосується  бухгалтерського обліку і прийняття конкретних рішень, можна покласти на постійно діючу інвентаризаційну комісію.  Комісія при участі всіх причетних до розробки облікової політики  фахівців приймає на своєму засіданні рішення по облікової  політиці (зміні окремих її положень).

     Треба пам’ятати, що документ про облікову політику підприємства може змінюватися. Необхідність зміни того чи іншого параметра облікової політики підприємства треба установити під час обов'язкової річної інвентаризації чи при проведенні аудиторської  перевірки.

     При цьому варто пам'ятати, що такі зміни  можливі в  випадках, передбачених пунктом 9 П(З)БУ 6 "Виправлення помилок  і  зміни у фінансових звітах". Отже, облікова політика  може мінятися, якщо:

           - змінюються статутні вимоги (тобто при внесенні змін у  статут підприємства); 

            - змінюються вимоги органа, що затверджує положення (стандарти)  бухгалтерського обліку (тобто внесені чи зміни доповнення в  П(З)БУ чи затверджене чергове П(З)БУ); 

           - зміни забезпечать достовірне відображення чи подій операцій у  фінансової звітності підприємства. 

     Зміна облікової політики, вибір відображення впливу зміни на  облікову політику повинні бути розкриті й обґрунтовані в примітках до  фінансової звітності за поточний звітний період. 

     Зміна облікової політики спричиняє перерахунок  прибутків за всі попередні періоди  діяльності підприємства, що  зайвий раз підтверджує надзвичайну важливість науково обґрунтованого,  професійного підходу до її встановлення.

     Не  вважається зміною облікової  політики встановлення облікової політики для:  подій чи операцій, що відрізняються  по змісту від попередніх  подій  чи операцій;  подій чи операцій, що не відбувалися раніше. 

     Хоча  відповідальність за неприйняття облікової політики законодавством прямо не встановлено, але треба знати, що при перевірці фінансової діяльності підприємства орган,  який її проводить (аудиторська фірма, податкова інспекція), може  визнати недійсним баланс, складений без затвердженої відповідним чином облікової політики (чи у випадку прийняття необґрунтованих змін в обліковій політиці, чи у випадку не проведення перерахунку прибутків за попередні звітні періоди  після внесення змін в облікову політику).

     За  своєю економічною природою кредит є зобов'язанням підприємства, тобто  заборгованістю, яка виникла в  результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому призведе до зменшення ресурсів підприємства, що містять у собі економічні вигоди.

     Відображення  інформації про отримані банківські кредити на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов'язань підприємства може бути віднесено заборгованість щодо таких кредитів.

     Зобов'язання підприємства відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 ‘Зобов'язання’ (далі – П(С)БО 11), поділяються, зокрема, на:

     – довгострокові, наведені в розділі III пасиву Балансу;

     – поточні, наведені в розділі IV пасиву Балансу.

     Поточними згідно з П(С)БО 2 ‘Баланс’ слід вважати зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства (протягом відрізку часу між купівлею запасів для здійснення діяльності та одержанням коштів від реалізації виготовленої з них продукції, товарів або послуг) або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Зобов’язання, які не є поточними, належать до довгострокових.

     Звідси  випливає, що кредити банку, отримані підприємством, термін повернення яких перевищує 12 календарних місяців або один операційний цикл підприємства, якщо останній більше 12 місяців (такі кредити можуть залучатися підприємством для придбання обладнання, оплати поточних витрат, фінансування капітальних вкладень), відносяться до його довгострокових зобов'язань.

     Якщо  термін повернення кредиту менше 12 місяців або одного операційного циклу, якщо останній перевищує 12 місяців (такі кредити надаються для подолання  підприємством тимчасових фінансових складнощів, що виникають у зв'язку з браком коштів для покриття витрат виробництва і обігу), то заборгованість за таким кредитом відноситься до поточних зобов’язань.

     Принципова  різниця між відображенням в  обліку довгострокових і поточних зобов’язань полягає в такому.

     Згідно  з п. 10 П(С)БО 11 довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Поточні ж зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення.

     2.2. Організація аналітичного обліку  зобов’язань.

     У Плані рахунків бухгалтерського  обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі – План рахунків) та Інструкції про його застосування (далі – Інструкція № 291), затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291, інформація про поточні зобов’язання підприємства відображається на рахунках класу 6 ‘Поточні зобов'язання’.

     На  рахунку 60 ‘Короткострокові позики’  ведеться облік розрахунків у  національній та іноземній валюті щодо кредитів банків, термін повернення яких не перевищує 12 місяців, починаючи з дати балансу, і щодо позичок, термін погашення яких минув. У підприємств, на яких звичайний операційний цикл більше року, на рахунку 60 також будуть відображатися кредити банків, термін повернення яких перевищуватиме 12 місяців, починаючи з дати балансу, але при цьому такі кредити мають бути погашені протягом одного операційного циклу підприємства.

     Рахунок 61 ‘Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями’ призначений для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов'язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні терміну погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Іншими словами, на даному рахунку буде відображатися та частина суми довгострокового кредиту, яка згідно з кредитним договором підлягатиме погашенню протягом 12 місяців з дати балансу. Це новий бухгалтерський рахунок – у старому Плані рахунків його аналогу не існувало (раніше поточну заборгованість у складі довгострокової заборгованості не виділяли, в результаті чого необгрунтовано завищувався показник ліквідності).

     На  субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками’ рахунка 68 ‘Розрахунки за іншими операціями’ ведеться облік нарахованих відсотків, зокрема, за використання коштів, отриманих у кредит.

     Імовірність виникнення будь-яких проблем при відображенні в обліку поточної заборгованості щодо короткострокового кредиту могла б бути мінімальною, якби не поява нового поняття ‘сума погашення’ (як уже зазначалося раніше, поточні зобов’язання відображаються в балансі за сумою погашення).

     Під сумою погашення згідно з П(С)БО 11 слід розуміти недисконтовану суму грошових коштів або їх еквівалентів, котру, як очікується, буде сплачено для погашення  зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства.

     Недисконтована  означає без урахування впливу факторів, дія яких змінює вартість позикових коштів у періоді між датою їх одержання і повернення і в свою чергу визначає розмір плати за їх використання.

     З формулювання однозначно випливає, що йдеться про майбутній платіж. Шляхом дисконтування майбутнього зобов’язання ми визначимо його вартість на поточний момент, чого стосовно поточних зобов’язань згідно з П(С)БО 11 робити не потрібно.

     Таким чином, під недисконтованою сумою, що підлягає сплаті при поверненні кредиту, в даному випадку слід розуміти загальну суму кредиту (основна сума плюс відсотки).

     У цьому випадку виникає певна  невідповідність, суть якої полягає  в такому. Припустимо, що підприємство прийняло на себе зобов’язання щодо повернення основної суми боргу в розмірі 100 грн. і сплати відсотків за цим кредитом у розмірі 50 грн. З одного боку, виплачувані в майбутньому відсотки за кредитом не підлягають завчасному відображенню у складі активу Балансу. Звідси валюта балансу при одержанні кредиту має збільшуватися тільки на суму отриманого кредиту (в активі будуть відображені грошових кошти в сумі 100 грн., отримані за кредитом, у пасиві – заборгованість за кредитом у сумі 100 грн.). З іншого боку, дотримуючись вимог П(С)БО 11, ми повинні у пасиві відобразити загальну суму заборгованості за кредитом, що складається з основної суми і належних до сплати відсотків, тобто 150 грн.