Основні концепції походження держави

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

імені В.Н. Каразіна

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

Кафедра державно-правових дисциплін

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

Дисципліна: теорія держави  і права

 

Тема: ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ  ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

 

 

 

 

 

Виконав: студент 1 курсу

юридичного факультету

групи ЮП-12

Черемнов І.Д.

 

Перевірив:   

 

 

Харків-2013 

 

Зміст

Вступ.         с. 3

1. Передумови виникнення держави.     с. 5
2. Поняття та ознаки держави.      с. 7
3. Шляхи виникнення держави.      с. 9
4. Теорії (концепції) виникнення держави.    с. 10
1. Теологічна теорія.      с. 11
2. Патріархальна теорія.      с. 13
3. Органічна теорія.       с. 14
4. Теорія насильства.      с. 16
5. Психологічна теорія.      с. 19
6. Договірна теорія.       с. 20
7. Іригаційна теорія.      с. 30
8. Матеріалістична (класова) теорія.    с. 31
9. Расова теорія.       с. 32

Висновки.          с. 35

Список використаної літератури.     с. 36

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

Питання походження держави завжди було, є і буде актуальним, бо його вивчення має не тільки академічний та пізнавальний характер, але і політико-практичний характер. Воно допомагає глибше зрозуміти внутрішню сутність держави, надає можливість проаналізувати причини і умови її виникнення і розвитку. Також вивчення цього питання дозволяє більш чітко визначити роль держави в житті суспільства. Ні у світовій, ні у вітчизняній історико-правовій науці не існує однакових поглядів на це питання.

Поряд із головною причиною виникнення держави (появи приватної власності), і головною закономірністю (поділу суспільства на класи) у різних народів, у різних країнах та регіонах діяли найрізноманітніші умови та чинники (територіальні, кліматичні, демографічні і т.д.). Вони так чи інакше впливали на процес державотворення – прискорювали його чи сповільнювали. Мислителі минулих часів і сучасні дослідники по-різному визначають момент виникнення держави, по-різному пояснюють причини її виникнення. Існує досить багато теорій походження держави. Це природно і зрозуміло, бо кожна з них відображує або судження різноманітних груп, соціальних прошарків, націй та інших спільностей на даний процес, або погляди та судження однієї соціальної спільності на різні аспекти походження держави.

Об’єктом дослідження  даної роботи є найголовніші і  найбільш значні, на мою думку, теорії (концепції) походження держави.

Мета дослідження полягає  у тому, щоб якнайповніше розглянути ці теорії і спробувати визначити, які  з них є найбільш правдоподібними  і найбільш вичерпно відображують складний процес державотворення.

Практичне значення даної  роботи полягає у виявленні основних теорій походження держави, їх головних особливостей і можливості більш  глибокого розуміння сутності самої  держави через розуміння процесу  її створення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Передумови виникнення держави.

Для того, щоб якнайбільш повно дослідити процес державотворення, на мою думку, потрібно спочатку хоча б трохи торкнутися питання історії  первісного суспільства.

Первісно-общинна формація була найтривалішою в історії людства. Вона з’явилася більше ніж 1,5 млн. років тому. Але з часом додержавна форма існування людства все ускладнювалася. У цьому періоді можна виділити праобщину, родову і прасольську громади. Дослідження довели, що людству завжди була потрібна організація. Від початку формування засад соціальної організації в первісному ладі людство крокувало до вибухоподібного відділення від мас представників владних структур.

Отже, під передумовами формування держави слід розуміти ряд факторів, дія яких дає можливість суспільству  рухатися в напрямі до цивілізації. Серед них можна виділити такі:

• Перехід до міцної осілості, що починається з освоєнням рибальства і продовжується з переходом до землеробства.
• Якісне збільшення приросту населення, яке супроводжувалося інтенсифікацією виробничого процесу.
• Освоєння і остаточний перехід до відтворюючих форм господарства, що спричинювало вихід на виробництво додаткового продукту.

На певному етапі формування суспільства його пануюча частина  не бажає підкорятися тим правилам і нормам, які існували, і рішуче переходить до індивідуалізму. Потім  влада намагається довести організацію  держави до абсолюту, а народ прагне зберегти демократичні настрої. Таким  чином, держава виникає як обмеження  для населення тих прав, що воно мало в додержавний період. Характеризуючи державу як зло через наступ на демократію, необхідно й відзначити прогресивність держави для подальшого розвитку суспільства.

Ідеалом сьогодення є правова  держава, де усе повинно керуватися і підкорятися справедливим законам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Поняття, ознаки та сутність держави.

Як відомо, держава –  це всеохоплююча політико-територіальна  та структурно-організаційна форма  існування суспільства, яка має  спеціальний апарат управління та примусу, покликаний забезпечувати діяльність суспільства, а також виступає щодо суспільства найглобальнішим засобом  влади. Також Ф. Енгельс стверджував: «Держава є не що інше, як машина для придушення одного класу іншим.»*

Щодо основних ознак держави, то до них належать:

• Територія – простір, що утверджується державним кордоном. Поділяється на адміністративно-територіальні одиниці, за якими здійснюється управління суспільством.
• Населення.
• Наявність публічної влади, відокремленої від суспільства.
• Апарат примусу.
• Право держави на встановлення і стягнення з населення податків та зборів, необхідних для втримання державних службовців і матеріального забезпечення державної політики.
• Можливість видавати закони та інші нормативно-правові акти, загальнообов’язкові для населення всієї країни.
• Суверенітет – властивість та здатність держави самостійно та незалежно від будь-кого проводити свою політику як всередині держави, так і за її межами.

Сутність держави проявляється у її ролі як організації, що забезпечує економічну, політичну та іншу безпеку  членів суспільства, тобто їх об’єднання, захищеного системою інститутів і засобів державно-владного характеру. Також сутність держави полягає у розумінні її як структури, що забезпечує соціальну злагоду і єдність суспільства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Шляхи виникнення держави.

Ряд авторів виділяють  два основних шляхи виникнення держави - східний і західний, крім того, висловлюється  думка про існування змішаного (інтегративного) типу.

• Східний (азіатський) шлях виникнення держави притаманний країнам Стародавнього Сходу, Африки та ін. Тут значний вплив на виникнення держави надали географічне положення, несприятливі кліматичні умови, необхідність будівництва великих іригаційних споруд і їх експлуатація, що сприяло об'єднанню людей і появі керуючого прошарку суспільства. Приватна власність у формуванні такого типу держави суттєвої ролі не грала.
• Західний (європейський) шлях виникнення держави характерний для Афін і Стародавнього Риму, де основним чинником була приватна власність і як наслідок - існував класовий поділ людей. Захист власності і власників став однією з першопричин появи державності.
• Змішаний (інтегративний) шлях характерний поєднанням різних обставин, ряд з яких стає визначальним, чільним. Наприклад, для одних народів (в тому числі і східних слов'ян) зародження держави пов'язане з процесом формування племінних союзів, воно консолідується як реакція на постійні загрози нападу і набіги войовничих сусідів. Такі союзи стають військовими об'єднаннями з сильною владою вождя і його оточення. Тут державність виникає на предфеодальній основі разом із збереженням свободи землеробів і їх прав власності.

 

 

4. Теорії (концепції) виникнення держави.

Люди вже протягом декількох  тисячоліть живуть в умовах державно-правової дійсності. Існує безліч навчань, кожне  з яких з певним ступенем доказовості  пояснює причини походження держави  і права. В основі цього явища  лежать багато факторів, до яких слід віднести: час зародження вчення; проповідувана ідеологія; характер економічних відносин; офіційно здійснювана політика; існуючий характер віросповідання і т.п.

Необхідно відзначити, що мета вивчення будь-якого суспільного  явища полягає в пізнанні його сутності. Вона досягається за допомогою  застосування різних методів пізнання і завжди носить пізнавальний характер. Результати дослідження знаходять  своє застосування не тільки в теорії, але і в практиці державного будівництва. Плюралізм думок завжди дозволяє більш повно і об'єктивно вивчити  суть досліджуваного питання, уникнути помилок у сьогоденні і майбутньому.

Серед теорій походження держави  і права особливо поширеними є  наступні.

 

 

 

 

 

 

 

1. Теологічна теорія

Ця теорія походження держави  і права була однією з перших, яка пояснювала виникнення держави  і права в результаті божественної волі, а тому кожен зобов'язаний змирятися  перед цією волею, підкорятися їй у всьому. Ще в стародавньому Єгипті і Вавилоні виникли подібні ідеї. Так, у законах царя Хаммурапі (стародавній Вавилон) говорилося про божественне походження влади царя: «Боги поставили Хаммурапі правити" чорноголовими "»; «Людина є тінню бога, раб є тінню людини, а цар дорівнює богу» (тобто богоподібний) . У стародавньому Китаї імператор іменувався сином неба. У більш близькі нам часи ідею богоустановленності державної влади продовжувало розвивати християнство. «Нехай кожна людина кориться вищій владі, - йдеться в посланні апостола Павла до римлян, - бо немає влади не від Бога, існуючі влади від Бога встановлені». 

В силу займаного становища  і впливу духовенству вдавалося  значно впливати на формування відповідної  громадської думки.

Найбільш відомими представниками цієї теорії були Ф. Аквінський, Ж. Марітен, Ф. Лебюфф. Наприклад, учений-богослов Ф. Аквінський (1225 - 1274 рр..) Вважав, що процес виникнення і розвитку держави і права аналогічний процесу створення богом світу.

Вчення про божественне  створення світу отримало назву  креаціонізм. Її представники стверджують, що Земля і все суще на ній було створено Богом 10000 років тому. Проникнути ж у таємницю божественного задуму, збагнути природу і сутність держави  неможливо. Скам'янілості є результатом  руйнівних наслідків Всесвітнього потопу, що став причиною загибелі динозаврів. Ця теорія повністю заперечує процес еволюції і природного відбору (теорія Дарвіна).

Найбільш міцні позиції  ця теорія завоювала в період становлення  і розвитку феодалізму. На рубежі XII - XIII ст. в Західній Європі була популярною теорія "двох мечів". З наявних  двох мечів церква залишила собі один і вклала його в піхви, так як сама релігія не повинна використовувати  меч. Другий вона вручила государям для "вчинення" земних справ. Таким чином, государ наділяється церквою правом веліти людьми, одночасно будучи слугою церкви. При цьому стверджується пріоритет духовної організації (церкви) над світською (державою).

Теологічну теорію, як і  будь-яку догму, не можна довести, як і не можна прямо спростувати. Питання про її істинності вирішується  разом з питанням про існування  Бога, Вищого розуму, тобто це, в кінцевому  рахунку, питання віри.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Патріархальна теорія

Виникла в давнину. Її засновником  був Арістотель, однак подібні ідеї висловлювалися й Г. Мемом, Д. Мердоком, Н.К. Михайлівським (XIX в.). Зміст цієї теорії полягає в тому, що держава виникає і розростається з покоління в покоління родини. Глава родини стає главою держави - монархом. Його влада, таким чином, - це продовження влади батька.

Аристотель вважав, що держава  є не тільки продуктом природного розвитку, але і вищою формою людського  спілкування (сім'ї, селища). У середні  віки ця теорія служила обґрунтуванням абсолютної ("батьківської") влади  монарха. Положення цієї теорії розвивав і китайський вчений Конфуцій.

Державу він розглядав як велику родину. Влада імператора їм розглядалася як влада батька нації, зобов'язаного піклуватися про підданих. Відносини між населенням також розглядалися як сімейні відносини, але побудовані на суворої субординації. Піддані повинні бути віддані, шанобливі і законослухняні своїм правителям.

Н.К. Михайлівський, пропонуючи усувати з життя все аморальне, шкідливе та нерозумне по відношенню до людини, вважав таке можливим тільки в суспільстві, побудованому за типом  сімейних відносин.

У сучасних умовах патріархальна  теорія з її положеннями сімейності у відносинах між людьми відображена  в ідеї державного патерналізму - покладанні на державу обов'язків по виконання  суспільно корисних функцій. Це виражається  в наданні населенню допомоги і наданню турботи в різних ситуаціях (вирішення соціальних питань).

 

3. Органічна теорія

Ця теорія виникла в  давнину і остаточно сформувалася в XIX в. Її представниками були Г. Спенсер, Вормс, Прейс. Перші уявлення про державу як своєрідну подобу людського організму були сформульовані давньогрецькими мислителями. Платон порівнював структуру і функції держави зі здатністю і сторонами людської душі. Аристотель вважав, що держава в багатьох відношеннях нагадує живий людський організм. На цій підставі він заперечував можливість існування людини як істоти, ізольованого від навколишнього світу. Суспільство і держава являють собою єдиний організм.

Г. Спенсер розглядає державу в порівнянні з живим організмом, тобто як суспільний організм, який складається з окремих людей (частин). Він вважав, що держава утворюється одночасно зі своїми складовими частинами (людьми). Тому воно буде існувати до тих пір, поки існує людське суспільство. Щоб не допустити зникнення людини як біологічного виду, що означало б одночасно загибель держави і суспільства - він вважав за необхідне домагатися гармонізації між природними та соціальними законами людського буття.

Під державною владою він  розумів панування цілого над  своїми складовими частинами, що виражається  в обов'язку держави забезпечувати  добробут свого народу. У здоровому  організмі всі клітини функціонують нормально. Хвороба організму наражає  на небезпеку складові його клітки, а хворі клітки знижують ефективність функціонування всього організму. У  цій посилці проглядається системний  і взаємозалежний підхід до змістовної характеристиці держави і суспільства.

Відповідно до органічної теорії саме людство виникає як результат еволюції тваринного світу - від нижчого до вищого. Найбільш повне наукове пояснення цього процесу дав Чарльз Дарвін, який розглядав цей процес як еволюційне походження всіх видів шляхом природного відбору протягом багатьох тисяч років. Він вважав, що людина походить від мавпи. Подальший розвиток призводить до об'єднання людей у ​​процесі природнього добору в єдиний організм - держава, де уряд виконує функції мозку, керує всім організмом. Нижчі класи забезпечують його життєдіяльність.

До недавнього часу в СРСР та інших соціалістичних державах це вчення, що пояснює походження світу, вважалося офіційним і єдино  вірним. Зараз воно поступово втрачає  свій вплив і розглядається як одна з багатьох теорій. Наприклад, у вересні 2004 р. міністерство освіти Сербії постановило вивчати теорію еволюції Чарльза Дарвіна тільки паралельно з освоєнням креаціонізму - вчення про божественне створення  світу.

Такий же підхід спостерігається  і в низці розвинених держав (Іспанія, Італія). У США кожна третя школа  не вважає за необхідне ознайомлювати  дітей з теорією еволюції, вважаючи її "інструментом розбещення невинних душ". В інших школах США дарвінізм  викладається лише як гіпотеза, а не як науково доведений факт.

 

 

 

 

 

4. Теорія насильства

Належить до числа відносно нових теорій. Однак ідейні передумови зародилися ще в епоху рабовласництва.

Як самостійне вчення вона виникла в XIX ст. Її представниками були Л. Гумплович, К. Каутський, Є. Дюрінг. На етапі початкового формування вони пояснювали виникнення держави і права факторами військово-політичного характеру, тобто завоюванням одним плем'ям іншого. У зв'язку з цим для придушення поневоленого племені створюється держава і приймаються закони. Однак держава продовжує бути органом гноблення тільки в тих країнах, де ще існує юридично закріплена нерівність між переможцями і переможеними. Фактор насильства представниками цієї теорії розглядався і з точки зору протиставлення інтересів різних верств суспільства - внутрішнє насильство, яке тягне за собою початок громадянської війни (революції).

Насильство розглядається не як деяке обмежене і локальне, а як глобальне і природне явище. Воно тягне за собою не тільки протистояння сторін, але й породжує певні соціально-економічні наслідки (породження рабства, виникнення приватної власності, зміна державного ладу).

Абсолютизуючи роль насильства, ця теорія не враховує того, що багато держав і правових систем створюються і розвиваються не тільки в результаті завоювань або революцій. Слід зазначити, що в цілому фактор насильства як причина виникнення держав носить вторинний характер. Однак у певні етапи історичного розвитку він на якийсь час стає домінуючим. Наприклад, в результаті другої світової війни у ​​Східній Європі виникла система соціалістичних держав.

Марксистсько-ленінське вчення до цієї теорії відносилося вибірково. Для підтвердження правильності своїх практичних дій представники цієї теорії виділяють три види насильства: революційне, ліберальне і реакційний.

Є. Дюрінг вважав, що основою суспільного розвитку є внутрішні чинники - форми політичних відносин. Економічні відносини він вважав похідними від політичних. Тому політична сила є первинним чинником виникнення держави. В якості доказу обгрунтованості своєї точки зору він відзначає, що в інтересах нормального розвитку будь-яке рішення товариства повинно прийматися більшістю голосів. Ті, що залишилися в меншості, зобов'язані підкорятися волі більшості. Виникнення права власності, класів і самої держави він розглядав як результат насильства однієї частини суспільства над іншою.

Л. Гумплович є прихильником теорії зовнішнього насильства (його точку зору поділяв і Каутський). Він вважав, що держава виникає в результаті завоювання одного племені іншим. Перемігше плем'я стає панівним. Переможені втрачають свободу і стають експлуатованими (найчастіше рабами). Рабство веде до появи приватної власності і класів. Це накладає відбиток на спосіб життя і сприяє переходу від кочового побуту до осілого з розвитком нових видів трудової діяльності (землеробство, торгівля). Ведуться війни містять у собі не тільки руйнівний вплив, але й творчі початки у вигляді утворення нових держав.

Витоком виникнення і розвитку характеру державної влади він вважав на першому етапі звичайну фізичну перевагу (підпорядкування одного племені іншим), що переходить потім у політичну й економічну. Насильство їм розглядається як глобальне і природне явище, що породжує єдність інтересів переможців і переможених, керуючих і керованих. Ці фактори спричиняють за собою необхідність вирішення нових соціально-економічних питань.

Подальший розвиток суспільних відносин в рамках держави, на думку Л. Гумпловича, йде по шляху демократизації. Це проявляється у розвитку рівноправності між різними верствами населення і пом'якшення застосовуваних державою методів владарювання. Держава набуває ліберальних рис. Поступово в ній розвивається інститут парламентаризму і утворюється "сучасна культурна держава". Однак в основі такого характеру розвитку подій, на його думку, лежить насильство. Багато в чому суперечачи самому собі, він не вважав сучасні йому капіталістичні держави інструментами насильства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Психологічна теорія

Представниками цієї теорії, що виникла в середині XIX ст., були З. Фрейд, Г. Тард, Л.І. Петражицький (1867 - 1931 рр..). Вони пояснювали появу держави і права через властивості людської психіки, тобто потребою підкорятися і бути залежними від еліти. Народ розглядався як пасивна інертна маса, яка шукає підпорядкування.

Суспільство і державу вони розглядали як суму психічних взаємодій людей і їхніх різних об'єднань. Людині властива психологічна потреба жити в рамках організованого співтовариства, а також у необхідності колективної взаємодії.

У своїх роботах Л.І. Петражицький підрозділяв право на автономне (чи інтуїтивне) і на позитивне (гетерономне). Автономне право утворює переживання, виконуються за покликом "внутрішнього голосу" совісті. Позитивне правове уявлення ґрунтується на точці зору авторитетної людини або на зовнішньому нормативному акті.

Він вважав, що право призначене виконувати дві суспільно значущі  функції: розподільну - наділення громадян матеріальними та ідеальними благами  у вигляді недоторканості особи, свободи слова та свободи власності; організаційну - наділення певної категорії  суб'єктів права владними повноваженнями.

 

 

 

 

6. Договірна теорія.

Ця теорія пояснює походження держави за допомогою укладення  суспільного договору, розглянутого як результат розумної волі народу, на основі якого відбулося добровільне  об'єднання людей з метою кращого  забезпечення волі і взаємних інтересів. Тому держава розглядається як штучне утворення свідомої волі людей, що прагнуть у такий спосіб більш ефективно забезпечити належні їм свободи і порядок у суспільстві.

Її окремі положення розроблялися ще в V - IV ст. до н. е.. софістами в Древній  Греції. Відповідно до цієї теорії в  процесі розвитку людства права  одних людей приходять у суперечність з правами інших людей, порушується  порядок, виникає насильство. Для  забезпечення нормального життя  люди укладають між собою договір  про державотворення, добровільно  передаючи їм частину своїх прав.

Основою теорії суспільного  договору є положення про те, що етапу виникнення держави передував  період природного стану людини. Прихильники  теорії природного права вважають виникнення держави як результат прийняття  юридичного акту - суспільного договору. Вони розрізняють два види права: природне - передувало появі суспільства  і держави (належить людині від народження); позитивне - виникає з державою, формулюється їм і є логічним продовженням природного права в реальних умовах.

Зміст поняття природного права включає в себе уявлення, що права належать людині і громадянину від народження. Римські юристи поряд з цивільним правом і правом народів виділяли природне право (jus naturale) відбитка законів природи й природного стану речей. Зараз норми природного права є загальнообов'язковими для кожної сучасної держави. Основні права людини і громадянина, дотримання яких є обов'язком держави, визначені нормами міжнародного права.

Незважаючи на суперечливий характер деяких положень, основні  положення цієї теорії відображені  в ряді конституцій сучасних держав, у тому числі США і Росії. У  конституціях проголошені умови  між проживають на території народами, що сприяють досягненню цілей договору - справедливість, свобода, безпека, оборона, загальний добробут.

Теорія суспільного договору критикується за декількома положеннями. М.Н. Коркунов думав, що договірні початки в утворенні суспільства і держави приводять до вкрай індивідуалістичного розуміння суспільного життя. Не особистість вважалася обумовленою суспільним середовищем, а навпаки, суспільний порядок був цілком обумовленою сваволею окремих особистостей. Г.Ф. Шершеневич відзначав, що прихильники механічного уявлення рідко ставали на точку зору історичної дійсності. Для них суспільний договір - тільки методологічний прийом. А.І. Денисов вважав договірну теорію антиісторичною, так як "в основу громадського життя кладе індивіда, людину. Разом з тим ця теорія однобічна: підкреслюючи, що історичний розвиток повинний визначатися природою людини, вона не помічає того, що людина впливає на природу і створює собі нові умови існування ".

Основні положення договірної теорії були сформульовані в роботах  Г. Гроція, Т. Гоббса, Д. Локка, Б. Спінози, Ж.-Ж. Руссо, А.Н. Радищева та інших. Вони сходилися на думці про те, що правова держава може виникнути тільки за допомогою укладання суспільного договору. Розглянемо вузлові моменти деяких учених, які є прихильниками та розробниками положень цього вчення.

Основні положення вчення Д. Локка. В додержавному суспільстві  люди могли бути вільні у визначенні характеру своїх дій. Природну рівність він розглядає не як можливість вседозволеності, а як підставу і можливість для мирного існування між собою. Виникаючі між ними взаємні права та обов'язки були засновані на принципах справедливості та милосердя. Базовими природними правами людини він вважав право на життя, свободу і власність. Ці положення він сформулював наступним чином.

Всі люди рівні і незалежні, жоден з них не повинен завдавати  шкоди життю і здоров'ю іншої, його свободи і власності. Право  на життя він вважав природним  правом. Людина не може передати іншому те, чим він сам не володіє - владу  над своїм власним життям. Він  вважав, що джерелом виникнення права  власності є праця людини. Природний  стан людини містить не тільки позитивні, але і негативні риси, до яких він відносив відсутність єдиного  закону, що регулює відносини між  людьми; відсутність спеціальних  людей (суддів), основним призначенням діяльності яких було б справедливе  вирішення виникаючих суперечок; обмеженість  можливостей окремих людей, що намагаються  поодинці вирішувати завдання суспільства.

Для кращої можливості захисту  своєї власності (життя, свобода, майно) люди вважали за необхідне об'єднатися в державу, передавши йому частину  своїх повноважень. Д. Локк характеризує два способи формування суспільства - формуються на мирній і добровільній основі і виникають у результаті силових дій (захоплення влади іншим  політичним суспільством в результаті військових дій або узурпація  влади і встановлення тиранії).

При мирному розвитку подій  держава отримує право і владу  на дії від імені і в інтересах  суспільства, включаючи при необхідності можливість застосування до окремих членів суспільства примусових заходів. Д. Локк вважав передачу влади первісним правом і джерелом законодавчої і виконавчої влади, а також правом самих урядів.

Влада створеного політичного  органу не повинна виходити за рамки  вимог справедливості і спільного  блага. В інтересах суспільної злагоди  при розмаїтості думок і існуючих суперечностей кожен член суспільства  обов'язково повинен підкорятися  рішенню (вимогу) більшості. В іншому випадку ідеї суспільного договору не матимуть сенсу.

Вступаючи в створюване ними політичне суспільство, люди можуть домовитися про будь-якій формі правління. Спочатку влада належала тільки одній "авторитетній" людині. Це робилося на основі загальної згоди для можливості захисту від загроз, що виходять ззовні держави. Абсолютну монархію він вважав несумісною з громадянським суспільством. Государ, володіючи всією повнотою влади (законодавчої, виконавчої та судової), міг у своїх діях безконтрольно виходити за рамки загальної користі.

Влада в державі повинна  поділятися на: законодавчу - вона повинна  бути "верховною" по відношенню до інших, але не обов'язково повинна діяти на постійній основі; виконавчу - носить постійний характер з метою забезпечення безперервного виконання законів і спостереження за характером їх виконання, а також забезпечення питань безпеки всередині держави; федеративну - визначає характер зовнішніх зносин від імені держави з урахуванням зовнішньополітичних інтересів суспільства.

Передана окремою людиною  суспільству влада не зможе повернутися  до нього до тих пір, поки існує  це суспільство. У той же час, якщо влада передається конкретній людині або групі осіб на тимчасовій основі, то така влада може повернутися до народу після закінчення строку повноважень або до його закінчення (в результаті зловживання ними).

Основні положення вчення Ж.-Ж. Руссо. Вони були викладені в  його роботах "Про суспільний договір, або початку політичного права" та "Про причини нерівності". Властиві людям споконвічно такі якості, як свобода і рівність були порушені з появою приватної власності. Вона спричинила за собою виникнення соціальної нерівності і боротьбу між  багатими і бідними. Вихід із цього  становища повинен бути знайдений  за допомогою угоди про створення  державної влади та законів, яким повинні підкорятися всі без  винятку.