Історія розвитку готельної індустрії в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП

Актуальність. У сучасному світі, значення і роль туризму відіграє важливу роль не тільки для задоволення особистісних запитів, пізнання і саморозвитку, але і для розвитку економіки держави, а також взаємозбагачення соціальних зв'язків між країнами в цілому. Чому розвиток індустрії туризму займає важливе місце в економіці більшості країн світу? Туризм є однією з найдохідніших та найдинамічніших галузей, що розвиваються, збільшується значення сфери послуг, завдяки чому, розвиток туріндустрії дає можливість розширити ринок робочих місць, і підняти й зміцнити економічну і соціальну сферу країни.

Об'єкт дослідження: готельний бізнес, як основа індустрії туризму.

Предмет дослідження: розвиток готельного господарства в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питаннями, пов'язаними з функціонуванням готелів і аналізом їх діяльності займаються такі вчені, як Яковлєв Г.А, Балашова Е.А, Шматків А.С., Медик А.С, Інграм Х, Шмакова Л.В. Серед фахівців, практично пов'язаних з готелями, можна назвати Кохненко В., Любіцева О., Роглєв Х., Ревенко В. та інших.

Мета: виділити низку проблем у сфері готельного бізнесу, дослідити розвиток функціонування готельної бази в країни та запропонувати вирішення цих проблем впроваджуючи інноваційну діяльність щодо українського ринку.

Поставлені задачі. Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність постановки та розв'язання наступних задач:

- Дослідити еволюція розвитку готельного господарства;

- виконати аналіз сучасного  стану готельного господарства  України;

- обґрунтувати стратегічні підходи щодо напрямків удосконалення готельного господарства України;

- зробити висновки.

Методом дослідження даної роботи теоретичний та методологичний аналіз досліджень.  

1. Теоретичні основи готельного господарства. Основні поняття та класифікації

Туристські послуги, зокрема й у рамках готельного обслуговування, віднесені до соціально-культурних послуг. Вони будуються на принципах сучасної гостинності, що підвищує їхню роль у розвитку вітчизняного туризму, а також ставить певні завдання в системі підготовки кадрів для туристсько-готельного сервісу.

Туризм – одна з найбільш сталих складових світової економіки, яка за останні десятиріччя має стабільні (в середньому 5 % на рік) темпи зростання і не зазнає коливань попиту-пропозиції, тому вважається одним із перспективних напрямів соціально-економічного розвитку. На сучасному етапі туризм став частиною стилю життя більш ніж третини людства, а участь у туристичному процесі можна розглядати як складову якості життя. 
 Однією із найважливіших складових туристичної індустрії, яка визначає її реальний потенціал, є готельне господарство. Незважаючи на те, що сфера послуг набуває дедалі більшого розвитку в нашій країні, розвиток і функціонування готельного господарства ускладнюється цілою низкою проблем. Застаріла матеріальна база та недосконалі методи управління не дають змоги багатьом готелям України не те що працювати на повну потужність, а й просто функціонувати. Відповідно, постійно зростає рівень складності завдань, які не-обхідно вирішувати для ефективного управління суб'єктами підприємництва.

Правову базу розвитку туризму країни, у тому числі, і в'їзного, закладено Законом України "Про туризм". Він є основоположним законодавчим актом, що визначає загальні правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму, всебічно регламентує туристичну діяльність в Україні, створює умови для стимулювання ділової активності суб'єктів туристичного підприємництва, забезпечує оптимальний рівень державного регулювання процесу розвитку вітчизняного туризму.

Законом України "Про туризм", а також розширення міжнародного співробітництва та утвердження України на світовому туристичному ринку проголошуються одними з основних пріоритетних напрямів державної політики у цій сфері [6]. Закон декларує наміри щодо створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спрощення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонного та інших видів регулювання, приведення законодавчої бази розвитку туризму у відповідність міжнародним стандартам. 
 Хоча Закон України "Про туризм" відповідає стандартам правового регулювання туризму в Європі, ряд експертів відмічає, що в ньому відсутні процедури і механізми його застосування у підзаконних нормативно-правових актах, розробки потребують норми щодо фінансових гарантій діяльності туроператорів і турагентів, статусу індивідуальних засобів розміщення, ліцензійних умов діяльності тощо. Водночас Закон регулює туристичну діяльність загалом, не враховуючи особливостей окремих її сфер (зокрема і в'їзного туризму). Є нагальна потреба розробки законів щодо розвитку окремих видів туризму, серед яких особливо актуальними є в'їзний та сільський.

Готельне господарство — частина соціальної інфраструктури регіону, яка створює сприятливі умови для руху, облаштування населення. Без розвинутого готельного господарства неможливий розвиток туризму, ділових стосунків, вдосконалення виробничих відносин. Досвід інших країн свідчить, що готельне господарство відіграє значну позитивну роль в забезпеченні населення відповідними послугами. У цій галузі задіяна значна кількість населення, існує прагнення до покрашення роботи в умовах постійно існуючої ринкової конкуренції, забезпечуючи рентабельну їх роботу [5].

Гостинність – це комплекс послуг, якому притаманні певні споживчі властивості: мистецтво створення позитивного образу місцевості, привабливості підприємств.

Готель - це щось більше, ніж просто місце для ночівлі, він багато в чому визначає спосіб життя - на той час, поки триває подорож, доки гість проживає у готельному номері.

Індустрія гостинності - це індустрія, що працює на благо людей. Це – потужний механізм, що активно функціонує та розвивається, вимагаючи при цьому максимальної підтримки з боку держави та більших інвестицій.

Індустрія гостинності є найважливішим елементом соціальної сфери. Вона відіграє важливу роль у підвищенні ефективності громадського виробництва, та відповідно, росту життєвого рівня населення.

Гостинність як науковий термін визначає систему заходів та порядок їх здійснення з метою задоволення найрізноманітніших побутових, господарських і культурних запитів гостей туристських підприємств, їх запобігливого обслуговування, надання низки послуг.

Термін "гостинність" введений в 1982 р. на конференції національних асоціацій готелів і ресторанів ЄЕС [11].

Готельні мережі — об'єднані готельні підприємства, які перебувають вєдиному підпорядкуванні, з єдиною системою стандартів: матеріально-технічних, технологічних, поведінкових і обслуговуючих. На 2012 р. на ринок України вийшли всесвітньо відомі готельні мережі: Sheraton, Hilton, Ibis, Reikartz, Ramada Worldwide, Radisson, Inter-Continental, Hyatt International, Marriott International, Accor Group, Magic Life, Rixos, Kempinski Hotels&Resorts, Fairmont Raffles Hotels International, Continent Hotels & Resort, Park Inn, Orbis, Rival Hotels, Comfort Green Hotels Holiday Inn.

Обслуговування туристів, інших груп населення здійснюють готелі різного типу, мотелі, заклади лікування (санаторії, пансіонати з лікуванням, санатори-профілакторії) та відпочинку (будинки, бази відпочинку, пансіонати, туристичні бази), спеціалізовані установи (кемпінги, молодіжні табори відпочинку та центри, транспортні засоби розміщення).

У сфері в'їзного та внутрішнього туризму готельний сервіс містить у собі цілий комплекс послуг для туристів і є ключовим чинником, що визначає перспективи розвитку туризму в Україні, конкурентоспроможного у світовій системі туристського бізнесу.

Готельне господарство займає ключове місце в міжнародному туризмі. Туристські потоки безпосередньо залежать від розміру цього сектора індустрії туризму та якості пропонованих приміщень. Сектор готельних послуг є на сьогоднішній день найбільш динамічно розвиваються сектором економіки України.

В Україні класифiкацiя готелiв є основою для їх сертифiкацiї.

Сертифiкацiя - це дiяльнiсть з пiдтвердження вiдповiдностi якостi товару чи послуг взiрцю (або стандарту). З сiчня 1997 року дiють державнi стандарти в галузi туризму, готельного i ресторанного господарства. Базою є мiждержавнi стандарти СНД: "ГОСТ 28681.4-95 класификация гостиниц".

4 жовтня 1999 року - правила сертифiкацiї  були затвердженi Мін’юстом - введена обов’язкова сертифiкацiя.

Сертифiкацiю проводить незалежний аудиторський орган акредитований держстандартом УкрСЕПРО.

Сучасна стратегія надання готельних послуг дає змогу розширити їхній асортимент і є засобом як виживання, так і пошук нових шляхів [12].

За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації, у 2001 р. за кількістю прибуття іноземних туристів Україна займала 22-ге місце у світі (5,8 млн осіб, що стано-вить близько 1% від світових туристичних прибуттів). За прогнозними розрахунками щодо розвитку в’їзного туризму в Україні на 2020 р. – 15,0 млн осіб. Як і для багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми держава-ми, так і для України на перспективу сукупна частка туристичного обміну з країнами СНД коливатиметься в межах 50% від загальних обсягів турпотоків.

Рис. 1. Динаміка туристичних потоків в Україні за 2006–2011 рр.

З наведеної вище таблиці ми бачимо, що до 2011 р. виїзний туризм перевищував показники в’їзного туризму, визначаючи пріоритетність першого. У 2011 р. спостерігається різке збільшення в’їзного туристичного потоку за рахунок країн Європи – 5,3 млн осіб, країн СНД – 15,4 млн осіб та інших країн – 458,1 тис. осіб.

Представники іноземного капіталу в цілому оцінюють український ринок готельного бізнесу як складний, але перспективний для інвесторів і більше уваги приділяють можливості реалізації проектів в регіонах країни.

Швидка інтеграція України в світову готельну індустрію пов’язана виходом на національний ринок міжнародних готельних мереж. Головним фактором, який привертає в Україну закордонні компанії, які займаються готельним бізнесом, залишається низький рівень насищення ринку та високий попит на готельні послуги.

Вихід закордонних готельних операторів на український ринок проходить у більшості випадків по західній схемі. Вона передбачає, що оператор не займається безпосередньо побудовою готелю, а укладає контракт строком на двадцять років з компанією-девелопером і здійснює управління об’єктом. Основними перевагами такого співробітництва для українського девелопера є використання всесвітньо відомого бренда, який символізує високий рівень якості для кінцевого споживача та потенційних інвесторів. В Вигода оператора при співробітництві з українською компанією є в використанні її знаній специфіки місцевого ринку. Це дозволяє реалізувати проект у більш коротші строки з меншими затратами та ризиками [3].

2. Історія розвитку готельної індустрії в Україні

Перші заклади гостинності на території України виникають у ХІІ-ХШ ст., у період економічного та політичного розвитку Київської Русі. Вигідне географічне положення Київської Русі на перехресті торгових шляхів, культурні та релігійні зв'язки з країнами Середземномор'я, Балтики, Західної Європи зумовлюють розбудову міст та появу спеціалізованих закладів розміщення.

Суттєвим фактором формування інфраструктури гостинності на Русі були риси слов'янського темпераменту, особлива увага до гостей, створення для них комфортних умов при розміщенні, забезпечення їх їжею.

Серед перших закладів гостинності у Київській Русі були постоялі двори. Гостинні двори були небагаточисельними, проте виділялися значними розмірами, ізольованістю та самобутністю, особливо щодо розселення іноземців за національною ознакою. Ззовні гостинні двори часто огороджувались оборонними стінами, баштами, з декількома в'їзними воротами.

Суспільні процеси Середньовіччя, характерні для Європи, не могли не позначитись на території України, що характеризувалась подібними релігійними тенденціями. Центри паломництва, насамперед Києво-Печерська та Почаївська лаври, вплинули на розвиток сфери гостинності. Паломникам в Україні приділялась особлива увага - вони користувались значною повагою, було за честь прийняти прочан на ночівлю та нагодувати. Біля великих центрів паломництва - монастирів та храмів завжди можна було знайти притулок у звичайному або спеціалізованому житловому приміщенні - церковному гостинному дворі.  

В період XVIII ст., після остаточного приєднання України до Російської імперії, починається будівництво поштового тракту від Москви до Києва з поштовими дворами та станціями, що одночасно виконували функції закладів розміщення.

Помітний розвиток готельної сфери в Україні починається лише в другій половині XIX ст. і пов'язується насамперед з Києвом та іншими великими містами.

Поштовхом розбудови готелів було відкриття у 1889 р. регулярного залізничного сполучення, що зумовлює збільшення кількості подорожуючих, які прибували у Київ. До відкриття залізниці у Києві помітно виділявся "Зелений готель", побудований у 1803-1805 рр., що належав Печерській Лаврі і був найбільш відомим у 50-х роках XIX ст. (сьогодні житловий будинок на вул. Московській, 30).

До 1880 р. у Києві нараховувалось 15 готелів. Більшість закладів розміщення окрім харчування надавала послуги з доставки пасажирів та багажу кінними екіпажами і готельними омнібусами. Упродовж наступних 20-и років у центральній частині міста, головним чином в районі Хрещатика та прилеглих вулиць, було побудовано 64 нових готелі, найбільше за всю історію міста.

Заклади розміщення Києва початку XX ст. згідно розташування і категорії клієнтів, які обслуговувались, умовно можна поділити на чотири категорії: фешенебельні, готелі середнього класу, готелі розміщені поруч з вокзалом і мебльовані кімнати, "подвір'я", постоялі двори.

Фешенебельні готелі розташовувались у центрі міста і пропонували у свій час послуги світового рівня: розкішні ресторани з європейською кухнею, на десерт подавались екзотичні фрукти. Готелі мали своїх представників на вокзалі та власні омнібуси, у кожному номері був телефон, центральне парове опалення, ванна, електричне освітлення та інші необхідні зручності цього часу. Обслуговування у готелях забезпечував спеціально підготовлений персонал, у підборі якого до уваги приймалась культура мовлення, володіння принаймні російською та французькою мовами. Серед розкішних готелів початку XX ст. виділялись "Європейський", найстаріший у Києві та з найкращим рестораном у місті, "Гранд-Отель", "Конти-ненталь", "Отель-Савой".

Готелі середнього класу орієнтувались на менш заможних клієнтів, вони розташовувались на центральних вулицях, вимощених бруківкою, обладнаних електричним освітленням, біля готелів були спеціально обладнані стоянки для екіпажів.

Перед Першою світовою війною у Києві нараховувалось близько 80 таких готелів. Серед готелів цієї категорії найбільш відомими вважалися готель "Австрія", "Англія", "Брістоль", "Версаль", "Марсель" та ін., назва яких відображала географію всієї Європи.

Особливістю готелів середнього класу початку минулого століття була достатньо висока якість обслуговування. Підготовлений персонал ретельно і швидко виконував побажання гостей.

В кінці XIX ст. у Києві відомо про функціонування чотирьох готелів, які розташовувались біля вокзалу і орієнтувались на обслуговування клієнтів, які прибували залізничним транспортом. Всі готелі цього типу були збудовані упродовж 1880-1890 рр. і знаходились на вулиці Базарній.

Окрім Києва активно розвивалась інфраструктура гостинності в інших великих містах України - Одесі, Харкові, Ялті.

В Одесі значний розвиток інфраструктури гостинності пов'язувався з важливим транспортним значенням цього міста - відомого морського порту, а також значним рекреаційно-туристичними ресурсами. Готелі розміщувались головним чином в центрі міста, біля морського вокзалу на Приморському бульварі, на вулиці Пушкінській, що з'єднувала морський і залізничний вокзали. До Першої світової війни в місті діяло 34 готелі і 6 постоялих дворів. Найбільш відомими були готелі "Лондонський" (збудований 1899 р.), "Брістоль" (1899 р.), "Пасаж" (1898 р.).

В Ялті перший готель "Ялта" побудований в 60-х роках XIX ст. ( у 1906 р. перейменований у "Брістоль"). Активна розбудова інфраструктури туризму - фешенебельних готелів, ресторанів, санаторіїв здійснюється наприкінці XIX ст. У 1875 р. побудований великий фешенебельний готель "Росія" (сьогодні готель "Таврида"). У 1915 р. в Ялті діяло 14 готелів на 800 місць, 3 приватних санаторії, 5 пансіонатів.

Перед Першою світовою війною в Криму функціонувало 43 готелі, 18 санаторіїв та 16 пансіонатів. Особливо високим комфортом виділялись готелі "Росія" у Ялті (150 номерів), готель "Дюльбер" в Євпаторії прирівнювався до кращих європейських готелів. Окрім високої якості обслуговування готелі побудовані в кінці XIX на початку XX ст. характеризувались оригінальністю архітектури, зручним плануванням.

Окрім дорогих готелів, пансіонатів, санаторіїв, приватних дач для розміщення рекреантів в Криму використовувалась значна кількість малопридатних для проживання невеликих будинків, побудованих з легких матеріалів.

У Східній Галичині, що входила в склад Австро-Угорщини, у другій половині XIX - початку XX ст. сфера гостинності характеризувалась особливо високим розвитком. Майже у кожному містечку були невеликі готелі, ресторани, кав'ярні. Загалом у 1902 р. у Галичині (Східна і Західна разом) нараховувалось 935 готелів, середня зайнятість у яких становила три особи на один готель. Більшість готелів характеризувались низьким рівнем комфорту.

У Східній Галичині на загальному фоні щодо кількості готелів, в тому числі фешенебельних, виділявся Львів. На початку XX ст. у Львові нараховувалось 48 готелів. Найбільш відомими готелями Львова були "Жорж", заснований у 1796 р. і в час заснування називався "De La Rus". Згодом готель було перейменовано за іменем одного із засновників Жоржа Гофмана. До послуг клієнтів були фешенебельний ресторан, кав'ярня, у мармуровій залі щовечора грав оркестр.

Серед інших відомих готелів Львова виділявся "Англійський готель" (1840 р.), містив 100 номерів. У 1888 р. будівлю готелю розібрано і заклад переміщено на вул. Карла Людвіка № 21 (сьогодні проспект Свободи).

Готель "Гранд" відкритий у 1893 р. - один з найбільш розкішних у місті. Готель містив 48 номерів, ресторан, виділявся оригінальною архітектурою, інтер'єр виконано в необароковому стилі.

Серед інших львівських готелів, що виділялись комфортом на фоні готельних підприємств міста - "Народна Гостиниця" (1906 р.), заснована відомим культурним діячем, архітектором Василем Нагірним; "Європейський" - один з найстаріших у Львові, відкритий у 1804 р., "Краківський", "Французький", "Центральний".

Таким чином, мережа готельних закладів в Україні інтенсивно розширюється лише в кінці XIX ст. Цьому сприяло економічне зростання, розвиток транспортної інфраструктури, піднесення просвітництва в Україні, широкі зв'язки з європейськими державами. Важлива риса в організації сфери гостинності пов'язувалась з високою якістю обслуговування, що відповідала світовим стандартам, водночас висока ціна послуг була доступною насамперед для осіб високого матеріального достатку. У XIX ст. помітним є поділ закладів на категорії щодо рівня і ціни послуг, окрім розкішних готелів розвивалась мережа закладів гостинності зорієнтована на осіб різного матеріального достатку.

В період між Першою і Другою світовими війнами у розвитку готельної сфери відбулися суттєві зміни. В межах Радянської України здійснюється націоналізація готельних підприємств і створюється єдина державна система управління готельним господарством. Відсутність досвіду управління зумовлює стихійний характер її розвитку, постійну зміну організаційних центрів управління. Несприятливими для готельного господарства були складні соціально-побутові умови в країні, що зумовили зменшення готельних підприємств за рахунок їхнього перепрофілювання у житлові будівлі та приміщення різних організацій. Лише у другій половині 30-х років XX ст. ситуація змінюється. У великих містах будуються нові і передаються у використання за призначенням окремі готелі. Зокрема, у Києві було передано у використання 10 готелів із загальним номерним фондом 649 номерів (готелі "Франсуа", "Ермітаж", "Червоний Київ", "Імперіаль", "Інтернаціональ", "Гранд-Готель", "Пегас"). У 1937 р., згідно програми "Про генеральний план реконструкції столиці України" було збудовано готель "Москва" [89, с. 65].

В межах Західної України, що перебувала в складі Польщі, Чехословаччини та Румунії, готельні підприємства знаходились у приватному володінні, що сприяло кращому матеріальному забезпеченню, організації обслуговування. Суттєвою рисою готельної сфери була доволі чисельна мережа невеликих закладів, зорієнтованих на обслуговування різних категорій населення.

В період після Другої світової війни, особливо "хрущовської відлиги" спостерігалось пожвавлення туризму, міжнародних зв'язків СРСР. Зростаючі обсяги туризму зумовили розширення туристичної інфраструктури - будівництво нових готелів, мотелів, кемпінгів. У Києві у 1964 р. побудований найкращий на цей час готель "Дніпро", біля Києва на Житомирській трасі у 1965 р. відкрито мотель-кемпінг "Пролісок" та ін. Для потреб міжнародного туризму, розвиток якого відновлює акціонерне товариство "Інтурист", у 1972 р. у великих містах СРСР споруджено 40 туристських об'єктів і передано значну кількість функціональних готелів - у Києві "Ермітаж" (сьогодні "Інтурист"), Львові - "Жорж", Одесі - "Красная", Ялті - "Ореанда" і "Таврида" - побудовані в кінці XIX ст.

У 70-х роках стрімкий розвиток міжнародного туризму зумовлює розширення його матеріально-технічної бази. Були побудовані нові готелі мережі підприємств міжнародного туризму "Інтурист" - у Києві - "Либідь" і "Братислава", Харкові "Інтурист", "Мир", мотель "Дружба", Львові - "Дністер", Ужгороді - "Закарпаття", Одесі - "Чорне море", Запоріжжі - "Запоріжжя", Полтаві - мотель "Інтурист" та ін. Загальний готельний фонд "Інтуриста" в Україні на початку 1980-х років становив 10096 місць

Для потреб внутрішнього туризму інфраструктура розміщення особливо швидко зростає у 70-х - першій половині 80-х років. За рахунок державного фінансування станом на 1983 р. в Україні було відкрито 25 готелів, 75 турбаз, 4 туристських комплекси, 11 притулків, 6 кемпінгів, 36 стоянок і наметових притулків. Впродовж 1986-1990 рр. фінансування, що забезпечувала Центральна рада по туризму та, зумовлює збільшення кількість місць у готелях, туристських комплексах, базах і кемпінгах ще на 40 тис [13].

3. ЄВРО-2012 та розвиток готельного бізнесу по регіонах

Розглянуті основні проблеми та обґрунтовані заходи, спрямовані на підвищення ефективності використання туристичного потенціалу України після проведення Євро-2012, зокрема збільшення кількості іноземних туристів, підвищення завантаженості об’єктів готельного господарства, активізацію внутрішнього туризму та інформаційно-рекламної діяльності на міжнародному і національному рівнях. Запропоновані заходи узгоджено з досвідом європейських країн – лідерів за показниками розвитку міжнародного туризму.

Проте збільшення обсягів внутрішнього туризму необхідне і після завершення Євро-2012. Оскільки саме за рахунок внутрішнього туризму, в тому числі соціального та інвентивного, можна забезпечити завантажуваність закладів розміщення та реалізувати нагромаджений туристичний потенціал.

Відповідно до змін, внесених у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», спрямованих на допомогу розвитку готельного господарства, з 01.01.2011 р. готельні підприємства звільняються від оподаткування прибутку підприємств, отриманого ними від надання готельних послуг у готелях категорій «п’ять зірок», «чотири зірки» та «три зірки», якщо вони (у тому числі новозбудовані чи реконструйовані або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрація існуючих будівель і споруд) були введені в експлуатацію до 1 вересня 2012 року [4].

На виконання постанови КМУ від 06.07.2011 р. № 760 «Деякі питання відшкодування відсотків за користування кредитами, наданими банками для будівництва, реконструкції та переоснащення об’єктів інфраструктури розміщення в рамках підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу» за результатами роботи комісії на конкурсних засадах визначила 8 власників готельних об’єктів, яким будуть частково відшкодовані відсотки за користування кредитами, наданими банками для будівництва, реконструкції та переоснащення таких об’єктів в рамках підготовки країни до чемпіонату.

В цілому це забезпечило істотне збільшення номерного фонду готелів, майже повною мірою задовольнивши вимоги УЕФА (рис. 2).

Вимоги УЄФА, які має виконати Україна при підготовці до Євро-2012

щодо наявності кількості номерів у готелях

У підсумку до Євро-2012 в Україні має бути підготовлено 372 заклади розміщення, в тому числі 306 готелів. Загалом підготовка готельного господарства відбувається успішно.

Львівська область успішно виконала план підготовки готельного господарства до Євро-2012 згідно вимог УЄФА. Станом на січень 2012 року компанія TUI (туроператор УЄФА) уклала угоди з 47 діючими готелями Львова, області, а також міст Івано-Франківська, Луцька, Ужгорода та Тернополя на загальну кількість номерів – 2 725, з необхідних 2 545. На основі підписаних угод сформовано базу даних готелів, які було запропоновано для розміщення сім’ї УЄФА [7].

Київська область. Станом на середину січня 2012 р. компанією TUІ укладено з діючими готелями 64 угоди на 6314 номерів. Зокрема у готелях категорії 5 зірок – 791 номер (5 готелів), готелях категорії 4 зірки – 1 537 номерів (25 готелів), готелях категорії 3 зірки – 3 986 номерів (34 готелі). У Києві ще планується відкрити 12 готелів на 2 043 номери: три 5-зіркові готелі на 705 номерів, шість 4-зіркових готелів на 843 номери та три 3-зіркових готелі на 495 номерів. За рахунок вищезазначених закладів профіцит номерів складе 956 номерів, що забезпечить виконання вимог УЄФА у повному обсязі. Станом на середину січня 2012 р. туркомпанія «Гамалія», яка займається розміщенням вболівальників Євро-2012 у Києві, уклала 72 угоди, згідно яких заброньовано 8229 номерів на 20 795 місць [8].

Харківська область готує 65 готелів для розміщення гостей турніру з загальною кількістю 3855 номерів, з яких понад третина будується та реконструюється. Таким чином регіон зможе виконати вимоги УЄФА і забезпечити 2765 номерів для розміщення цільових груп. Станом на жовтень 2011 р. між 42  готелями й офіційним туроператором чемпіонату підписані угоди на 2 096 номерів. Дефіцит складає 669 номерів, який покриють за рахунок готелів, що будуються. Станом на листопад 2011 р. туроператори «TUI Ukraine» і «Гамалія» підписали угоди з 51 об'єктом розміщення вболівальників у Харкові та області на 11 437 місць [9]. 

У Донецькій області компанія TUI підписала договори з 55 існуючими готелями на 2 071 номер, а також із 24 готелями, що будуються та реконструюються, на 1 892 номери. Покриття дефіциту планується за рахунок об’єктів готельної інфраструктури інших обласних центрів та організації доставки гостей чартерними рейсами з Києва (для забезпечення доставки гостей з Києва на півфінальний матч ведуться перемовини з авіакомпаніями щодо надання 15-20 «Аеробусів») [10]. 

Офіційне агентство з розміщення вболівальників Євро-2012 в Донецьку TUI Ukraine та Іліташ-тур підписали контракти на розміщення 13 294 вболівальників. З них 11 189 місць розташовується в гуртожитках, 916 – в санаторіях-профілакторіях, а решта – в малобюджетних готелях.