Історія розвитку оподаткування підприємтсв в Україні

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ………………..……….....................................................…..…6

1.1. Історія розвитку оподаткування підприємтсв в Україні…………….….............................................................................................6

1.2. Загальна характеристика  оподаткування підприємницької діяльності…………………………………………………………………...…….13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВПЛИВУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ НА ФІНАНСОВИЙ  СТАН ПІДПРИЄМСТВ……………………………...……..19

2.1  Вплив прямих податків на фінансовий стан підприємств …………………………………………….…………..…………………..………19

    2.2.      Аналіз впливу непрямих податків на фінансовий стан підприємства

…………………………………………...……………………………..………26

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ …………………...……. 39

3.1. Зарубіжний досвід в оподаткуванні підприємств ………………..……39

3.2. Проблеми та напрями розвитку системи оподаткування підприємств України…………………………………………………………………….……..44

ВИСНОВКИ……………………….…………………………..………………47

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………….……………49

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..52

ВСТУП

Унаслідок виникнення ринкових відносин в Україні підвищилися роль державного регулювання в управлінні економічними і соціальними процесами, що у  свою чергу підвищує значення податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які забезпечують державну дію на шляху суспільного відтворення. Податкова політика повинна забезпечити  розкріпачення виробників, зупинити процес спаду виробництва, стимулювати  пріоритетні сфери діяльності народного  господарства України та покращити  життя населення.

Податкова система України почала створюватися в 1991 р. і до цих пір  знаходиться на стадії формування і  реформування. Цей процес не може проходити  без урахування світового досвіду  і тенденцій, пов'язаних з поглибленням міжнародного розподілу праці і  збільшенням перерозподілу капіталів  і робочої сили, сприяючих інтернаціоналізації  податкових систем різних країн. Це в  свою чергу означає, що при збереженні певних особливостей оподаткування  в кожній країні у податкових систем з'являється все більше загальних  рис.

Актуальність даної курсової роботи заклечається в тому, що господарська діяльність підприємства невід'ємно пов'язана  з діючою податковою політикою держави.

Об’єктом дослідження  є сукупність податків які справляються на території України.

Предметом курсової роботи являється система оподаткування підприємствта її вплив на їх господарську діяльність.

Метою даної курсової роботи є аналіз впливу податків на господарську діяльність підприємства та  на його розвиток .

Завданнями курсової роботи є:

• дослідження історії розвитку оподаткування підприємтсв в Україні;
• дослідження особливостей оподаткування підприємницької діяльності;
• дослідження впливу прямих та непрямих податків на фінансово-господарську діяльність підприємства;
• визначення проблем оподаткування підприємств та дослідження можливостей застосування зарубіжного досвіду в Україні;

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ

1.1 Історія розвитку  оподаткування підприємств в  Україні

Аналіз історичних етапів оподаткування прибутку підприємств  в Україні дає можливість краще  зрозуміти сучасний стан оподаткування  прибутку і оцінити можливі напрямки його подальшого розвитку. Історії  оподаткування прибутку представлена п’ятьма етапами.

Перший етап (1991-1992 рр.) –  період становлення оподаткування  прибутку підприємств, який слід розглядати в рамках податкової системи, що переживала початковий етап свого розвитку, в  більшій частині запозиченій  з колишнього Радянського Союзу [5]. З прийняттям Закону України “ Про систему оподаткування ” від 25.06.91 р. № 1251-XX почалося становлення власної податкової системи взагалі і оподаткування прибутку зокрема. В законі були закладені основні принципи побудови системи оподаткування, які значною мірою визначали податкову політику держави. Побудова системи оподаткування відбувалась в умовах постійного зростання безробіття,гіперінфляції, недосконалості державної структури управління, відсутності власної нормативно-правової бази з питань оподаткування, орієнтації економіки країни на ринкові методи господарювання при адміністративному способі управління економікою, невідповідності податкових механізмів новим формам господарських відносин, що базувалися на приватній власності. Все це спричинило недієздатність як принципів системи оподаткування взагалі,так і принципів оподаткування прибутку зокрема. В цей період податок на прибуток займав значне місце в числі загальнодержавних податків і зборів.

   Другий етап оподаткування прибутку (1992-1997 рр.) вимагав нового механізму стягнення податку та контролю за його сплатою. Це було пов’язано з широкомасштабними процесами роздержавлення і приватизації, появою значної кількості підприємств, заснованих на приватній власності, а також зі спробою узгодити власну податкову систему з податковими системами розвинених країн. Але цей період характеризувався також і такими негативними факторами, як:відсутність власного досвіду в побудові системи оподаткування, механічне запозичення її у країнах з розвинутою ринковою економікою, наявність кризових явищ в економіці. Ці фактори негативно вплинули як на розвиток податкової системи в цілому, так і на оподаткування прибутку зокрема. В податковій політиці переважали жорсткі адміністративні державні прийоми щодо оподаткування, наприклад, значні обмеження витрат при визначенні бази оподаткування. В цей період оподаткування прибутку характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, в 1992 р. податок справлявся з доходу, в першому кварталі 1993р. – з прибутку, починаючи з другого кварталу 1993 р. та у 1994 р. – з доходу, всі ці негативні фактори сприяли значному зростанню заборгованості з податку на прибуток і створенню тіньового сектора економіки, що в свою чергу знову збільшило податкове навантаження на ефективні підприємства. В цей період для здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету податку на прибуток та інших податків і зборів, була створена податкова служба України, яка прийняла активну участь в постійному трактуванні законодавчих документів з оподаткування прибутку підприємств шляхом видання підзаконних нормативних актів: інструкцій, положень, листів тощо, що призводить до ще більш незрозумілого, двозначного трактування законодавчої бази.                        Податковий тиск на підприємства став одним з чинників подальшого загострення економічної кризи. Поспішні спроби виправити ситуацію коригуванням чинного законодавства з оподаткування прибутку спричинили не тільки втрату довіри платників податку на прибуток до уряду, але й масове ухилення від сплати податку і, як наслідок,подальше зниження фіскального ефекту податкової системи. Більшість законодавчих документів з оподаткування прибутком на прибуток підприємств змінювалось саме цей період.

 Третій етап оподаткування  прибутку (1997-2000 рр.) відзначався необхідністю зміни державних підходів у податковій політиці і формуванні нової системи оподаткування. Головною подією етапу було впровадження в практичну діяльність підприємств Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” від 22.05.1997 року № 283/97-ВР [6]. З набуттям чинності цього закону, а також Закону “ Про податок на додану вартість ” від 03.04.97 р. №168 / 97-ВР з’явилось поняття “ податковий облік ”. Цими законодавчими документами були впроваджені первинні документи, аналітичні регістри та форми звітності, які використовувались тільки в податковому обліку. Були запропоновані також і правила ведення податкового обліку, які жорстко регламентували не тільки механізм утворення валових доходів та валових витрат, але й їх економічну сутність. Впроваджені закони, ще більше поглибили прірву між реальним ринковим середовищем та державним регулюванням ринкових відносин. Так, у процесі застосування на практиці Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” [6] залишався невирішеним ряд питань, що потребував негайного врегулювання. Зокрема, це питання адміністрування податку на прибуток,наявності норм, що перешкоджали або не забезпечували залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій в Україну, та норм, які призводили до неоднозначного тлумачення або до ухилення від сплати податку. Починаючи з 1997 р. в Україні була змінена методологія обліку основних засобів та нематеріальних активів, їх класифікація, змінена методика нарахування амортизації, змінені норми амортизації, які не були обґрунтовані жодною методикою, а встановлені адміністративним шляхом. Встановлені норми амортизації використовувалися у 1997 р. з коефіцієнтом 0,7, а з 1998 р. – з понижуючим коефіцієнтом 0,6 з метою спрямування зазначених сум до Державного бюджету України. Проте вже з І кварталу 2000 р. нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди провадилось без застосування понижуючого коефіцієнта.

 Четвертий етап (кінець 2000 – 2004 рр.) розпочався в кінці  2000 р., коли було прийнято Закон  України “ Про порядок погашення  зобов'язань платників податків  перед бюджетами та державними  цільовими фондами ” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ. Цим законом  для платників податку на прибуток,як  і для багатьох інших осіб, вперше була узаконена можливість  “ конфлікту інтересів ” контролюючого  органу і платника податків. Це  означає, що рішення з неурегульованих  питань повинні були прийматися на користь платника податків. І напевно, щоб конфліктів інтересів було якнайменше, законом введено цілком новий тип документів – податкові роз’яснення. З набранням чинності цього закону (1 квітня 2001 р.) строки подання податкової декларації з податку на прибуток були подовжені і залежали від тривалості базового звітного податкового періоду. Декларації потрібно було подавати в терміни, які передбачені пп.4.1.4 ст.4 Закону № 2181, тобто за календарний квартал, півріччя та дев’ять місяців податкову декларацію подавали на протязі 40 календарних днів, наступних за останнім днем таких звітних періодів. За рік податкову декларацію  подавали на протязі 60 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року. Сплачували податкове зобов’язання по податку на прибуток необхідно було на протязі 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Цим законом також встановлювалось, що податкові органи зобов’язані прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки, тобто їм заборонено було відмовляти у прийманні декларації, яка містить від’ємне значення об’єкта оподаткування. Значною подією  етапу було прийняття Закону України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ” № 349-IV від 24.12.2002 р., в якому було змінено більшість правил податкового обліку, що призвело до різних трактувань цього Закону [6]. Тут вжили чимало ефективних заходів, спрямованих на вдосконалення оподаткування прибутку. Внесені зміни до закону відповідал світовій практиці оподаткування. Це стосувалося, перш за все, питань оперативного та фінансового лізингу, оподаткування операцій з цінними паперами та деривативами, врегулювання безнадійних (сумнівних) боргів, курсових різниць, обліку запасів з використанням методів оцінки та ідентифікованої вартості, купівлі-продажу землі, оподаткування страхової діяльності,визначення звичайної ціни тощо. Серед кардинальних змін  зазначили нові правила виникнення доходів і витрат у межах бартерних операцій. Відвантаження й одержання товарів (робіт,послуг) за бартером призводило до виникнення валових доходів і витрат у звичайному порядку. У 2003 році значно ускладнено облік витрат за операціями з нерезидентами, платниками фіксованого податку, підприємствами та організаціями, які сплачували податок на прибуток за ставками, що нижчі від передбачених ст. 10 Закону “ Про оподаткування прибутку підприємств ”. Починаючи з 2003 року, валові витрати за операціями з такими особами виникали тільки за датою оприбуткування товарів, а для робіт послуг – датою одержанням незалежно від наявності оплати (у тому числі часткової чи авансової). Вважали, що така норма створювала умови, коли дуже клопітно працювали з суб’єктами малого підприємництва,які знаходились, наприклад,на спрощеній системі оподаткування. Серед змін в законі були й приємні для багатьох підприємств. Так, наприклад: більше не потрібно було подавати розрахунку авансових внесків податку на прибуток і розрахунку фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій; замість двох податкових періодів (квартал,рік) існувало чотири (календарний квартал, півріччя, три квартали, рік); з 1 січня 2003 р. до валових витрат можна було включати 50% витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів, що забезпечували основну діяльність підприємства.[7]

Довгоочікуваними змінами  були зменшення ставки з 30 % до 25% та збільшення норм амортизаційних відрахувань з 1 січня 2004 р. Крім того, оновлений Закон наполовину зменшив валові витрати орендарям легкових автомобілів при оперативній оренді. Відтепер було доводити зв’язок цих витрат з господарською діяльністю вже не обов’язково.    

П’ятий етап (кінець 2004 р. –) починається з набранням чинності Закону України „ Про внесення змін до Закону України „ Про  оподаткування прибутку підприємств  ” від 01.07.2004 р. № 1957-IV. Згідно закону з 1 січня 2005 р. за вибором платника податків для податкової оцінки вибуття запасів  пропонується вже не два, а п’ять  бухгалтерських методів оцінки запасів, передбачених П(С)БО 9 „ Запаси ”. Це насамперед буде сприятливим моментом для промислових підприємств та підприємств роздрібної торгівлі, які зможуть здійснювати податковий облік оцінки вибуття запасів різними методами. Суттєвою особливістю зазначеного етапу є щорічна зміна законодавчих норм щодо оподаткування прибутку головними фінансовими документами країни, а саме законами України „Про Державний бюджет України на 2005 р.” та „Про Державний бюджет України на 2006 р.”. Унікальність цих законів полягає в тому, що цими документами визначалися річні фінансові показники країни та одночасно вносились зміни та доповнення до податкових законів, в тому числі і до Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств ” [6]. Більшість змін, внесених Законом України „ Про Державний бюджет України на 2005 р.”, направлені на зменшення пільг. Виключення великої кількості пільг, що надавалися різним платникам податків (суб’єктам спеціальних та експериментальних економічних зон, для підприємств – виробників автомобілів тощо), суттєво вплине на результати їх фінансово-господарської діяльності. Крім того, зміни торкнулись віднесення благодійної допомоги до складу валових витрат, оподаткування страхової діяльності, операцій з основними фондами. Здійснено оновлення п. 16.3 ст. 16 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” [6].

      З 2005 р. платники податків, які здійснюють діяльність, що підлягає патентуванню, обов’язково повинні вести окремий облік і окремо визначати податок на прибуток, що припадає на таку діяльність. Тобто, тільки податок на „патентований” прибуток може бути зменшений на вартість придбаних патентів.

         Починаючи з 2005 р. та протягом 2006 р. зберігається традиція вводити додатковий звітний період – одинадцять місяців звітного року. За результатами такого нестандартного періоду платники податків повинні подавати декларацію і сплачувати податок на прибуток. При цьому, податок сплачується в строки, передбачені для місячного періоду, тобто протягом 30 календарних днів, наступних після звітного періоду. Враховуючи зміни та доповнення, податківці знову оновили форму декларації з податку на прибуток підприємства у відповідності з чинним законодавством, що є позитивним моментом. Хоча це ще не всі нововведення, але бачимо, що податкова політика щодо оподаткування прибутку має як позитивні сторони, так і кілька проблем, які потребують негайного розв’язання. Існуюча система оподаткування прибутку в Україні потребує якісного реформування, враховуючи не тільки досвід розвинутих країн, але і історичний власний досвід побудови системи оподаткування податком на прибуток. При цьому, реформування повинно бути цілеспрямованим, відкритим, системним і поступовим у часі. Реалізація зазначених пропозицій потребує активних урядових дій, які б включали послідовне вдосконалення норм оподаткування прибутку. [8]

      Наступну реформу українського податкового законодавства було розпочато у грудні 2010 року, коли Президент України підписав прийнятий Верховною Радою новий Податковий кодекс. Кодекс, який нерідко називають «податковою Біблією», став предметом запеклих дискусій ще з часу презентації відповідного законопроекту у червні 2010 року.

Першу редакцію Кодексу, ухвалену Верховною Радою у листопаді 2010 року, Президент повернув у парламент для повторного розгляду. Президент В. Ф. Янукович вказав на те, що пропонований Податковий кодекс не захищає прав усього українського суспільства.

Новий Податковий кодекс, що набув чинності 1 січня 2011 року, містить низку важливих нововведень, спрямованих на підвищення привабливості України для національних та іноземних інвесторів.

До числа основних переваг нового кодексу належать скорочення кількості видів загальнодержавних податків з 29 до 17. Документом також передбачене поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств з нинішніх 25 % до 16 %: у 2011 році — до 23 %, у 2012 році — до 21 %, у 2013 році — до 19 %, а починаючи з 2016 року ставка податку на прибуток підприємств становитиме 16 %. Окремо слід наголосити, що новий Кодекс на найближчі 10 років зменшує податковий тягар для легкої, суднобудівної та авіабудівної промисловості, а також для готельного бізнесу.[1]

Ставку податку на додану вартість (ПДВ) знижено з 20 % до 17 %. Податковий кодекс також запроваджує процедуру автоматичного відшкодування ПДВ, яка передбачає, що податок має бути повернуто компаніям у 23-денний термін з часу подання відповідної заявки. У разі затримки з поверненням ПДВ на відповідну установу буде накладено штраф в обсязі 120 % від ставки рефінансування Національного банку України.

Отже, податкова система України за досить короткий період зуміла перейняти деякі аспекти зарубіжного досвіду щодо оподаткування,про що свідчить прийняття новго Податкового кодексу України та формування нових державних органів щодо системи оподаткування.

1.2 Загальна характеристика оподаткування підприємницької діяльності

Система оподаткувань підприємницької  діяльності будується за принципами обов'язковості, економічної діяльності, соціальної справедливості, поєднання  інтересів держави, регіонів, підприємницьких  структур і підприємців. Вона забезпечує надходження коштів відповідних рівнів і державних цільових фондів. Державні цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, які формуються за рахунок визначених внесків юридичних осіб незалежно від форм власності та внесків громадян. Під податком, збором, іншим обов'язковим платежем до бюджетів і внеском до державних організацій цільових фондів розуміється обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду. Облік платників податків та інших обов'язкових платежів здійснюється державними податковими адміністраціями. Банки відкривають рахунок платникам податків лише за умови пред'явлення ними документів, які підтверджують, що вони стоять на обліку в державній податковій адміністрації.[10]

Об'єктами оподаткування  відповідно до законодавчих актів України  є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт і послуг), вартість певних товарів, майно юридичних  і фізичних осіб та інші об'єкти. Платники податків та інших обов'язкових платежів зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у визначений час.Подавати до державних податкових адміністрацій декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків (Додаток А).

Місцеві податки і збори, порядок їх оплати встановлюються органами місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах граничних  розмірів ставок, установлених законодавством. Суми цих податків і зборів зараховуються  до бюджетів місцевого самоврядування за місцем знаходження платника.

Податки та інші обов'язкові платежі, які відповідно до законодавства  включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться до їх собівартості, сплачуються незалежно від результатів  фінансово-господарської діяльності. Сума доходу або прибутку, одержана підприємствами або організаціями, їх відділення за кордоном включається  до загальної суми, що підлягає оподаткуванню  в Україні, і враховується при  визначенні розміру податку. Для  прикладу наведемо порядок обчислення податку на дохід (прибуток) підприємницької  структури.[9, c. 219]

Об'єктом оподаткування  підприємницької структури є прибуток. Він включає прибуток від діяльності підприємства позареалізаційних операцій, а також інші доходи, не пов'язані з діяльністю підприємницької організації (дивіденди, проценти, авторські права й ліцензії). Визначення прибутку від реалізації продукції, робіт або послуг проводиться шляхом вирахування одержаної виручки (без податку на додану вартість і акцизного збору), витрат на виробництво та реалізацію, що включаються до собівартості продукції. Прибуток від посередницької діяльності вилучається із суми комісійних винагород від виконання винагород, а також затрат, пов'язаних із вказаною діяльністю. До складу доходу для цілей оподаткування включаються також кошти, одержані від підприємств-покупців на власні потреби підприємств-постачальників, що не враховані підприємницькими організаціями на рахунок реалізації. До складу доходів від нереалізованих операцій включають доходи, одержані від пайової участі в спільних підприємствах, від здачі майна в оренду, дивіденди з акцій, проценти з облігацій та інших цінних паперів, що належить підприємницькій організації.

Для підприємств, що здійснюють торгівлю купленими товарами і матеріалами, доходами для цілей оподаткування  є різниця між покупкою і продажною  вартістю товарів і матеріалів.

Малі підприємства, віднесені  до таких відповідно до законодавства, створені в сфері промисловості, сільського господарства і будівництва, сплачують податок з доходу в  перший рік діяльності в розмірі 25%, а наступного року - 50% від ставки податку. Кошти підприємств, вивільнені від оподаткування, направляються  на будівництво, оновлення і освоєння нової техніки, формування статутного фонду. В разі невиконання цієї умови, малі підприємства оподатковуються  за підсумками року на загальних підставах. При припиненні діяльності малого підприємства до закінчення трирічного строку оподаткування  проводиться на загальних підставах. При віднесенні підприємства до категорії  малого, враховується загальна чисельність працюючих, включаючи й тих, хто працює по сумісництву та договору підряду.[9, c. 219]

Підприємство має право на одержання податкового кредиту, якщо мале підприємство придбало і експлуатує обладнання, що повністю використовується для науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виконуваних силами самого підприємства, і для захисту природного середовища від забруднення.

Податковий кредит - термінова  відстрочка податку, який належить до сплати підприємством у бюджет в  календарному році. Податковий кредит надається на основі кредитної угоди, що складається підприємницькою  організацією з податковим органом  за місцем реєстрації підприємства за формою, встановленою для укладання  кредитних угод з комерційними банками. 

Підприємницькі структури  зобов'язані допускати службових  осіб податкових органів для обстеження приміщень, пов'язаних з одержанням прибутку (доходу). Слід подавати необхідні  документи і відомості для  перевірок обчислення і сплати податку, відповідні службові особи підприємницьких  організацій зобов'язані підписати  акт перевірки, проведеної податковим органом. В разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівники  повинні подати письмові пояснення  мотивів незгоди. Вони також зобов'язані  виконувати вимоги податкового органу про усунення виявлених порушень законодавства про податки.[11, c. 576]

Платники податку та їх службові особи несуть відповідальність за правильність обчислення і своєчасність сплати податку до бюджету відповідно до чинного законодавства. Своєчасно  не сплачена сума податку стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені.

Законодавчими актами та інструктивними матеріалами не передбачені пільги щодо оподаткування доходів приватних  підприємств. Так, доходи приватного підприємства, заснованого на власності окремого громадянина з правом наймання робочої  сили, оподатковуються за основною ставкою податку.Не допускається встановлення ставок залежно від виду діяльності або для окремого підприємства.

Звільняється від оподаткування  протягом 5 років доходи і валютна  виручка, одержані підприємством або  новим виробництвом, створеним спеціально для виготовлення нової техніки  з використанням запатентованого  винаходу.

Об'єктом оподаткування  діяльності бізнесових структур, згідно до податкового кодексу України, виступає прибуток, який визначається зменшенням суми скоригованого доходу звітного періоду на суму витрат і суму амортизаційних відрахувань. [11, c. 576]

   Слід відзначити, що зі складу доходу виключаються деякі суми (наприклад, суми акцизного збору, ПДВ, компенсаційні суми за примусове відчуження іншого майна, суми коштів, що надходять у вигляді прямих інвестицій тощо). Тільки вираховування всіх статей, що входять до складу доходу і виключаються з нього, дає змогу визначити скоригований доход.

Не менш важливими є  зміни у складі витрат виробництва  та обігу-суми будьяких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що виготовляються чи купуються  для подальшого використання у власній  господарській діяльності. Ці зміни  відображають особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу витрат платника податку; визначення складу витрат у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, складу витрат на оплату праці; віднесення до складу витрат сум внесків на соціальні  заходи; додаткове пенсійне забезпечення.

Крім переходу від оподаткування  нормативного прибутку до оподаткування  різниці реальнихдоходів і витрат, законодавством передбачено нові принципи амортизації. Під амортизацією основних фондів і нематеріальних активів  слід розуміти поступове віднесення на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.[12, c. 360]

У підприємницькій практиці спостерігається необхідність обчислення зразу декількох податків. Наприклад, торговельне підприємство за договором  обміну з метою розширення асортименту  відпускає товари іншому торговому  підприємству. У свою чергу, воно одержує  від останнього товари на таку саму суму. Обидва підприємства застосовують торговельну націнку.

Така операція згідно з  законодавством України є товарообмінною чи бартерною, операцією. Об'єктом оподаткування  в даному разі виступає балансовий прибуток підприємства, що криє в собі прибуток від реалізації продукції, основних фондів нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших  вдів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також від позареалізаційних  операцій.

Прибуток від реалізації визначається як валовий дохід, що і  складається з сум торгових націнок  на реалізовані (продані) товари, зменшений  на суму податку на додану вартість, акцизного збору та частину витрат обігу, які випадають на реалізовані  товари. Визначений у такий спосіб фінансовий результат стає об'єктом  оподаткування.

Платники податку на прибуток, які не мають відповідної документації, сплачують штраф у розмірі 10 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. Якщо протягом 12-місячних податкових періодів платник податку припускається  другого порушення, він сплачує  штраф у сумі 10 неоподатковуваних  мінімумів, помножених на кількість  таких порушень.

Платники податку, які  не подали або несвоєчасно подали податкову декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку  до бюджету, сплачують штраф.[13]

Отже, податкова система України за досить короткий період зуміла перейняти деякі аспекти зарубіжного досвіду щодо оподаткування підприємств , про що свідчить прийняття новго Податкового кодексу України та формування нових державних органів щодо системи оподаткування.

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ ВПЛИВУ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ  НА ФІНАНСОВИЙ  СТАН ПІДПРИЄМСТВ

2.1 Вплив прямих  податків на фінансовий стан  підприємств

Пряме оподаткування в  Україні базується на чотирьох основних видах податків: податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, земельний податок та податок на нерухомість, збір за першу реєстрацію транспортного засобу. [14, c. 37] Рівень прямого оподаткування в Україні останніми роками мав тенденцію до зниження.

Доля податку на прибуток в доходах бюджету втричі перевищує  долю податку з доходів фізичних осіб, а в країнах з ринковою економікою навпаки. Вагомою причиною такого становища є низький рівень життя більшої частини населення  країни, особливо рівень заробітної плати.

Прямі податки впливають  на такі показники фінансово-господарської  діяльності підприємства, як ціна продажу  продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, операційний  прибуток, чистий прибуток підприємства, швидкість обертання обігових коштів, на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності – операційної, інвестиційної чи фінансової. Рівень цього впливу залежить від системи прямого оподаткування – самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості системи. [29]