Історія розвитку туризму в країнах Західноєвропейського регіону

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Основні етапи і тенденції в розвитку туризму в Західноєвропейському регіоні………………………………………...…………………………………………6

1. Періодизація розвитку туризму в Західній Європі………………………………6

Розділ 2. Історія розвитку туризму в країнах Західноєвропейського регіону……13

2. Велика Британія…………...………………………………………………………13
2. Франція…………………………………………………………………...………..17
2. Німеччина……………………………………………………………………...…..21

Розділ 3. Особливості туристичних подорожей в XVIII-XIX століття……………24

3. Характер подорожей…………………………………...…………………………24
3. Історія розвитку транспорту та його вплив на туризм………………………….27
3. Туристична діяльність Томаса Кука………….………………………………….34

Висновки……………………………………………………………………………...38

Література………………………………………………………………...…………..40

Вступ

      Туризм  – одна з найпопулярніших форм активного відпочинку населення планети. Щорічно десятки мільйонів людей подорожуючи знайомляться з багатствами і красотами, історично-культурними пам’ятками, досягненнями в економіці, будівництві різних країн і народів.

      Історія туризму, якщо розуміти під туризмом перш за все подорож, вирушає корінням в глибоку старовину. Ще в епоху  античності греки і римляни здійснювали  регулярні морські і сухопутні  подорожі.

      Людині  протягом всієї своєї еволюції було притаманне прагнення до світопізнання  та першовідкривательства з метою  розвитку торгівлі, завоювання та освоєння нових земель, пошуку ресурсів та нових  транспортних шляхів.

      За  багатовікову історію подорожей, географічних знахідок, промислового освоєння нових  територій, розширення господарчих  зв’язків у світі було зібрано  величезну кількість наукових літературних матеріалів, звітів та щоденників. Вони зіграли визначну роль у накопиченні  людиною знань в різноманітних  областях науки.

      Інші  історичні дослідження містять, перш за все, хронологію фактів і подій, пов’язаних із розвитком подорожей  в окремих країнах і частинах світу.

      Однак і перші, і другі дослідження  об’єднує одна ціль – визначити  внутрішньо однорідні етапи, які  б найкращим чином характеризували  історичний розвиток туризму.

      Девіз „Мандруй – наберешся розуму”  відображав відношення античних народів  до подорожей як засобу задоволення  своїх культурних та наукових потреб.

      В античні часи людей, які здійснюють подорожі та тимчасово перебувають  поза місцем постійного проживання, називали „подорожанинами”, „мандрівниками”, „подорожуючими”.

      Поняття „туризм” з’явилось у мовах  народів світу на межі ХVІІІ-ХІХ  століть. Саме в цей час спостерігаються  масові переміщення значної кількості  людей з метою змістовного проведення дозвілля, а елементи ризику та труднощів, які протягом багатьох століть були пов’язані з подорожами, відпадають.

      Революційний  розвиток транспорту - поява пароплава, паровоза, розширення мережі доріг  також зіграло важливу роль в розвитку туризму.

      Варто відразу відзначити, що період до середини XIX століття більшість дослідників  відносять до передісторії туризму. Подорожі не є самоціллю, а лише служать  засобом досягнення мети. Саму історію  туризму прийнято відлічувати із знаменитої масової (570 чоловік) двадцятимильної  поїздки по залізниці з чаєм, булочками  і духовим оркестром, організованою  в Англії в 1841 році Томасом Куком [10]. Це був перший випадок організації надання масового відпочинку як єдиного комплексу послуг. Проте, передуючий цій події період заклав основу для розвитку інфраструктури відпочинку,  і не може бути відкинутий при розгляді умов і способів зародження і розвитку туристичних подорожей як особливої сфери.

      Актуальність  даної теми: На сьогодні туризм є потужним комплексом послуг низки галузей економіки . Він охопив десятки країн, сприяючи тим самим географічному поширенню та вдосконаленню передових технологій обслуговування туристів.

      Західна Європа посідає помітне місце  у світовому ринку туристичних  послуг, що має потужну туристичну індустрію. Як галузь господарства туризм все більше пов’язується зі стратегією стійкого розвитку країн.

      Раціонально використовуючи історико – культурні  пам’ятки у поєднанні з природними ресурсами, туризм сприяє підвищенню рівня  зайнятості населення, стимулює зростання  виробництва багатьох товарів та послуг.    

      Мета  курсової роботи: полягає в дослідженні тенденцій та особливостей розвитку туризму в Західній Європі.

      Об’єктом  дослідження: Історія туризму в Західноєвропейському регіоні; чинники, які впливали на еволюцію.

      Предметом дослідження: розвиток туризму в Західній Європі; Історичні фактори,  які вплинули на туризм.  

Завдання курсової роботи:

1. розглянути основні етапи розвитку туризму в Західній Європі;
2. дослідити країни які найбільше вплинули на розвиток туризму;
3. дослідити туристичниі подорожі в XVIII-XIX столітті.

      Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Результати дослідження викладено на 40 сторінках. Список використаної літератури включає 18 найменувань.

Розділ 1 Основні етапи і тенденції в розвитку туризму в Західноєвропейському регіоні

1.1 Періодизація розвитку туризму в Західній Європі

         В історії розвитку туризму туризмознавці розрізняють чотири еволюційні етапи:

• до початку XIX ст. – передісторія туризму;
• початок XIX ст. - початок XX ст. – елітарний туризм; зародження спеціалізованих підприємств по виробництву туристичних послуг;
• початок XX ст. - до Другої світової війни – початок становлення соціального туризму;
• після Другої світової війни - сучасний етап – масовий туризм, формування туристської індустрії як міжгалузевого комплексу по виробництву товарів і послуг для туризму.

         У античні часи основними  мотивами подорожі були торгівля, освітні  цілі, паломництво, лікування. Можна сказати, що в Древній Греції зародилися і спортивні поїздки: учасники і глядачі Олімпійських ігор збиралися зі всієї країни. В Середньовіччі посилюється релігійний чинник подорожі – поклоніння святиням християнства і мусульманства. Епоха Ренесансу та Просвітництва послаблюють релігійні мотиви і підсилює індивідуальний характер і освітню спрямованість поїздок. Молоді дворяни незрідка вирушали в своєрідний "гран-тур" по Європі, перш ніж вступити на терені професійної або політичної діяльності. У Англії, наприклад, маршрут такої подорожі починався в Лондоні, вів до Франції з тривалим перебуванням в Парижі, потім – до Італії: Генуя, Мілан, Флоренція, Рим. Зворотна дорога пролягала через Швейцарію, Німеччину, Нідерланди. В міру посилення суспільних позицій третього суспільного стану його представники в XVIII столітті – початку XIX століття все частіше роблять аналогічні освітні тури. Відмінними рисами подорожей до середини XIX століття були примітивізм засобів пересування. Подорож в ті часи була не самоціллю, а необхідною умовою і засобом для досягнення власне мети: торгівельні справи, розширення освітнього кругозору, лікування, паломництво.

      Поєднувало  всіх цих подорожуючих те, що вони відносились  до меншості, що займала привілейований стан у суспільстві. „Маленька людина”  залишалася осторонь [10, ст. 8-9].

         Розвиток промислового виробництва і промислові перевороти XVIII-XIX століть в провідних європейських державах внесли великі зміни до економічного життя суспільства. В результаті розвитку фабричного способу виробництва відбувається чітке розмежування робочого часу, відчуженого від людини, і вільного часу, що знаходиться в повному розпорядженні працівника.

         Крім того, промислові революції XVІІІ-XІX століть привели  до значного збільшення робочого часу і знаиження часу на відпочинок та подорожі в порівнянні з античністю і середньовіччям століттями.

         На початку XX ст. найважливішу роль в розвитку туризму зіграли революційні зміни в розвитку транспорту: винахід пароплава Фултоном в 1807 р., паровоза – Стефенсоном в 1814 р., вдосконалення поштового зв'язку, що супроводилося розширенням мережі доріг в Європі[2, ст. 5]. Все це зумовило велику надійність і швидкість пересування при зниженні витрат на подорожі. Внаслідок масового напливу переселенців із Старого Світу до Америки бурхливими темпами розвивається морське з’єднання, в середині XIX ст. виникають великі пароплавні компанії.

      Періодизація  розвитку туризму, яка пропонується російським автором Александровою  А.Ю., побудована виключно на підставі одного критерію – прогресу в транспорті [1].

   Науково-технічний  прогрес і соціальна боротьба трудящих, а також зростаючий добробут суспільства зумовили поступове  зменшення робочого часу на користь  вільного: введення гарантованих неоплачуваних, а згодом і оплачуваних відпусток (у Германії, наприклад, вперше відпустки  були встановлені Законом про  державних службовців 1873 р.) [10, ст. 10].

         Підвищення якості і надійності транспортних перевезень в сукупності з їх здешевленням, а також поступове скорочення робочого часу зумовили до збільшення потоків мандрівників. Відповідно виникли перші підприємства, що спеціалізувалися на обслуговуванні тимчасових відвідувачів. На зміну скромним пансіонам і "кімнатам для гостей" в будинках священнослужителів, в монастирях і релігійних місіях приходять перші готелі. У 1812 р. в центральній Швейцарії  вступає в стрій готель "Риги - Клестерлі", в 1832 р. – готель в м. Фаульхорн. У 1801р. в Германії відкривається першокласний готель "Бадише Хоф" в Баден-Бадені, в 1859 р. в Швейцарії - "гранд-готель Швайцерхоф" в м. Інтерлакене. У Германії на рубежі 18-19 рр. виникають перші курорти мінеральних вод – в Хайлігендаммі, Нордерні, Травемюнді [10, ст. 10-11].

         Як відзначає швейцарський дослідник туризму професор К. Каспар: "У цей період становлення туризму  будувалися в першу чергу розкішні готелі, які обслуговували представників  аристократичних кругів, "нового дворянства", вищого офіцерства"[10, ст. 11]. У другій половині XIX століття індустрія відпочинку розширює сферу свого виробництва: до підприємств готельного господарства додаються перші бюро подорожей, в завдання яких входила організація туристичних поїздок і реалізація їх споживачеві.

         У Германії перше  бюро подорожей - "Райзебюро Штанген" – було засновано в Бреслау  в 1863 р. [2, ст. 6]. Фірма мала тісні контакти з пароплавними компаніями і на початку XX століття активно рекламувала і продавала морські круїзні розважальні поїздки. У Германії кінця XIX – початки XX століть далекі туристичні поїздки могли собі дозволити ще небагато людей. Проте поступово подорожі стають доступними середньому класу.

      У 1885 р. в Петербурзі організовується  перше в Росії „Підприємство  для громадських подорожей в  усі країни світу” Леопольда Ліпсона. Воно поклало початок бурхливому розвитку екскурсійної діяльності. Виникло  Товариство аматорів природознавства  з філіями в Петербурзі, Москві, Казані та інших місцях імперії. Значної  популярності набув гірський туризм. У 1890 р. в Одесі було створено Кримський  гірський клуб з філіями в Ялті та Севастополі [14, с. 24].

         Перша світова війна, економічна депресія 30-х рр. і Друга світова війна негативно вплинули на розвиток туризму. В той же час, саме в період між двома світовими війнами з'являються паростки масового туризму, розквіт якого доводиться на післявоєнні десятиліття.

         Наведемо два приклади зародження масового туризму.

         У Швейцарії інтерес  в даному відношенні представляє  виникнення і діяльність фірми "Отельплан", яка в даний час є одним  з найбільших виробників тур послуг в цій країні. У основі утворення фірми в 1935 р. лежали ідеї її творця Г. Дуттвайлера про те, що залучення "маленької людини" до туризму надало б неоціниму допомогу страждаючому від кризи готельному господарству. "Слід звернутися до публіки, до цих пір не залученої до туризму і не звиклої до подорожей", - відзначав Р. Дуттвайлер. Масові дешеві турпоїздки стають основним продуктом фірми. "Народний туризм" мав успіх: вже в першому фінансовому році фірма реалізувала 52648 туристичних поїздок [18].

         У Германії імпульс  розвитку масового туризму дав, як не дивно, націонал-соціалізм. Здійснюючи ідею "єдності нації", керівництво  країни стимулювало масовий організований  туризм з метою відпочинку, причому  цю діяльність направляла спеціальна організація націонал-соціалістів "Сила через радість". B 1933 р. був заснований імперський комітет з туризму, яким керував міністр народної освіти і пропаганди Гебельс. Загальну ідеологічну установку в цій області сформулював особисто А. Гітлер: "Я хочу, щоб робітникові була забезпечена достатня відпустка і щоб ця відпустка, а також вільний час в цілому стали справжнім відпочинком для нього. Я бажаю цього, тому що я хочу мати народ з сильними нервами, оскільки лише з таким народом можна робити велику політику"[18]. Історія вже винесла звинувачувальний вердикт "великій політиці" Гітлера, а для нас в даному випадку цікавий той факт, що нацистський режим приділяв настільки велику увагу організації масового відпочинку трудящих і залучав до туризму все нові верстви населення, розширюючи тим самим його соціальну базу. Німецька держава надавала сприяння в організації групових поїздок на відпочинок – круїзів, залізничних турів, туристичних походів. Помірні ціни сприяли першому "туристичному буму" в Германії: число туристичних поїздок зросло з 2,3 млн. в 1934 р. до 5 млн. в 1935 р., 9,6 млн. – в 1937 р., 10,3 млн. – в 1938 р. [18].

         Друга світова війна  паралізувала туризм, і подальший  розвиток він отримує вже в  післявоєнні роки. Саме у цей період туризму набуває дійсно масовий  характер: з предмету розкоші він  стає потребою для більшості населення  високорозвинених індустріальних країн. Формується потужна індустрія відпочинку зі своїми інститутами, продуктом, виробничим циклом, методами організації і управління виробництвом.

         В західноєвропейських  країнах 50 – 60-і рр. ХХ ст. – це період активного розвитку туристичних фірм, масового будівництва готелів, мотелів, різного роду розважальних закладів. Європейський туризм 50-х рр. ХХ ст. був орієнтований переважно на прийом американських туристів і був джерелом доларових надходжень для приймаючої країни. У 60-і рр. і до середини 70-х ХХ ст. спостерігається швидке екстенсивне зростання як в'їзного, так і виїзного туризму, а також збільшення числа туристичних підприємств і обсягів їх виробництва[10, ст. 16].

         Після Другої світової війни в попиті і пропозиції на ринку туризму сталися корінні зміни, які дають підставу говорити про те, що масовий конвеєрний туризм трансформувався в масовий диференційований. Що ми вкладаємо в дані поняття? Перш за все відзначимо, що і в першому, і в другому випадках йдеться про масовий  туризм, в якому беруть участь не лише еліта, але і середній клас, а починаючи з 80-х років, - і населення з низьким рівнем доходів.

         Конвеєрний туризм передбачає відносний примітивізм та однорідність потреб і мотивації туристів і, відповідно, знеособлений конвеєрний характер вироблених послуг.

         Диференційований  туризм відрізняє різноманітність  потреб і мотивації туристів, множинність  вузькоспеціалізованих сегментів  в туристському попиті, різноманітність  пропонованих послуг і яскраво виражена спеціалізація туристської пропозиції. Для диференційованого туризму характерний не стільки широкий, скільки глибокий асортимент послуг. Іншими словами, турфірма пропонує не велику кількість видів турпродукта, а обмежене число видів, кожен з яких має велике число варіантів. Перехід від конвеєрного до диференційованого туризму здійснювався одночасно з переходом від ринку виробників до ринку споживачів.

         Визначальним мотивом  поведінки споживача туристичних  послуг в цей період був рекреаційний аспект туризму: відпочинок як засіб  відновлення фізичних сил після  повсякденної важкої праці з метою  продовження цієї праці. Розширення об'ємів попиту на туристичному ринку супроводилося активним розвитком підприємств туризму. Туристичні послуги стандартизуються і пропонуються споживачеві у вигляді комбінованих "пекидж-турів"; формується так званий "конвеєрний масовий туризм".

         Підвищення рівня  добробуту масового споживача, економічний  підйом, що продовжується, поступову  зміну співвідношення робочого і  вільного часу на користь останнього змінили мотивацію і пріоритети в психології споживання. На рубежі 60 - 70-х рр. ХХ ст. формується "суспільство споживання матеріальних благ – споживання заради споживання". Ринок виробників змінюється на ринок споживачів. Ускладнюється мотивація туристичного попиту: поряд з рекреаційним, зростаючого значення набувають освітній, комунікативний і інвестиційний аспекти туризму.

         В туристичній пропозиції в кінці 1960-х – початку 1970-х рр. спостерігаються активні концентраційні процеси. Внаслідок розширення об'ємів туристичного попиту і пропозиції в туристичну галузь переходить капітал з інших сфер народного господарства: особливу активність проявляють транспортні підприємства і торгівельні фірми – власники великих універмагів. Ринкову стратегію туристичних фірм на даному етапі відрізняють "універсалізм" вироблюваного продукту за відсутності істотної спеціалізації на окремих вузьких сегментах попиту. Даний етап ми характеризуємо як розквіт конвейєрного туризму [10, ст. 13-21].

         З другої половини 70-х  рр. ХХ ст. одночасно з диференціацією туристичного попиту в пропозиції посилюється тенденція до спеціалізації і диверсифікації, причому остання знаходить вираження як в розширенні асортименту послуг, що надаються, в рамках спеціалізації фірми, так і в проникненні туристичних фірм в інші області сфери послуг. Насичення ринків товарів і послуг, уповільнення темпів економічного зростання, економічну і структурну кризу середини 70-х рр. стимулювали формування диференційованого туризму і домінування останнього в 80-і рр.

      Найбільш  інтенсивного розвитку туризм досягає  у другій половині ХХ ст., саме у сторіччя стрімкого розвитку техніки, технологій, суспільних відносин, за що й отримав  титул „феномен ХХ сторіччя” [3, ст. 34-36].

      Отже, простеживши закономірності розвитку туризму, можна помітити, що чим вищий рівень добробуту і культури суспільства, тим більше його членів віддають перевагу туризму як засобу використання свого вільного часу. 

Розділ 2. Історія розвитку туризму в країнах Західноєвропейського регіону

2. Велика Британія

      Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії  — острівна держава у Західній Європі, відома також як Сполучене Королівство, Велика Британія, Великобританія або просто Британія [16].

      Великобританія  — одна з самих економічно розвинених країн світу, і в ній знаходяться  найбільші світові фінансові  і торгівельні центри (Лондон, Ліверпуль, Глазго), відомі наукові центри (Лондон, Оксфорд, Кембрідж, Едінбург) — звідси велике значення ділового і конгрессового  туризму.

      Головний  туристський центр Великобританії — її столиця Лондон. Його відвідують всі вітчизняні і іноземні туристи. Значна частина туристських фірм обмежує туристські поїздки по Великобританії лише Лондоном і його околицями.

      Лондон  — гігантський транспортний вузол. Від його 16 вокзалів розходяться  залізниці у всі частини країни. Ще більше автомобільних доріг, що відходять  від Лондона. Від Лондона починаються  автомобільні і залізні дороги до паромів і тунеля (через Дувр) до континентальної Європи.

      Великобританія  має найбезпосередніше відношення до історії туризму, оскільки саме в  цій країні на початку XVIII століття виник сам термін «туризм»[13, ст. 15]. Правда, тоді це був лише прообраз сучасного туризму, який складався впродовж всього XIX століття. У Великобританії виникло і поняття «турист». Сталося це на початку XIX століття, коли на сторінках своєї книги англієць Педж констатував: «мандрівника в наші дні називають туристом» [11].

      А почалося все з того, що в Сполученому  Королівстві на початку XVIII століття з'явилася мода на подорожі молодих людей по Європі. З тих пір інші європейці стали називати англійців нацією мандрівників.

      У Великобританії вперше з'явилися і  деякі види туризму. Наприклад, круїзи почалися з того, що англійці в 1835 році організували регулярні прогулянкові рейси між північними островами  Британії і Ірландії. Англійці ж  першими використовували локомотив  для перевезення пасажирів із Стоктона до Дарлінгтона на відстань 10 миль. [16]

      Ще  в 1840 р. Томас Кук з англійського містечка Мельбурн заснував першу в  світі туристську фірму. Через рік  фірма організувала для п'ятисот членів суспільства трезвості поїздку по передмістях Лондона, а в 1844—1846 рр. — екскурсії по різних частинах Англії і Шотландії.

      На  початок 50-х років XIX ст. у Великобританії існувало вже декілька туристських фірм, і щорік в поїздках по країні брало участь більше 160 тис. чоловік. У 1856 р. фірмою Кука була організована перша групова туристська поїздка по країнах Західної Європи. Цю дату зазвичай вважають початком міжнародного туризму.

      Широкому  розвитку туризму у Великобританії сприяли ряд обставин. Там раніше, ніж в інших країнах, стався промисловий переворот, що став початком модернізації, яка лягла в основу сучасної світової цивілізації. Вищий економічний рівень розвитку, в порівнянні з іншими країнами, сприяв підвищенню рівня життя населення, швидкій урбанізації. Мало значення і хороший розвиток для того часу залізничного, морського транспорту, а також близькість до континентальної Європи, зручний зв'язок з нею через протоку Ла-манш. Саме у Великобританії з'явилася перша залізниця, побудована в 1825 році між Ліверпулем і Манчестером, і перший паровоз «Нью-Касл» (1804 рік), а англійський флот славився в XIX столітті як сильний в Європі і світі.

      Сприяли розвитку туризму і особливості  самого характеру жителів Туманного  альбіону. Заповзятливі англійці використовували  поїздки за межі своєї батьківщини  з метою пошуку і вивчення нових  ринків, встановлення ділових контактів. Як говорив лорд Шафтсбері, «ми маємо  бути мандрівниками, як і наші сусіди, і наша країна, окрім своїх інших  придбань, буде збагачена новим виглядом торгівлі» [13, ст. 17].

      Тяга  до невідомого, любов до подорожей  і надзвичайна витривалість завжди були властиві жителям Туманного  альбіону. Про це свідчили спостереження  російських сучасників, які в другій половині XIX століття неодноразово писали про англійську потребу бути серед  природи: вона «гнала их путешествовать по Швейцарии и Норвегии, глухим дебрям Африки, холодным пустыням Ледовитого океана, на высоты Альп, Кавказа и Гималаев»

      Російський  письменник Ф. Ф. Пуцикович резюмував  в кінці XIX століття, що англієць до пристрасті любить подорожі і пригоди, він із задоволенням пускається в  невідомі країни, спокійно підіймається на високі гори, на поїздку до Америки  або Австралії він дивиться як на приємну прогулянку. А перед  подорожжю англійці складали детальний  план поїздки, продумувавши, що потрібно розглянути, зробити тощо.

      З розвитком туризму в XIX столітті незвичайною популярністю стали  користуватися путівники. Їх випуск на початку XIX століття налагодив англійський  видавець Дж. Марі. Ішні європейці перейняли  це і стали випускати путівники  по англійському зразку.

      Друга половина XIX століття - період становлення  і складання туризму в його сучасному розумінні. До цього часу Великобританія вже володіла досить широкою туристською індустрією. Були готелі і мебльовані кімнати. У 1854 році в Англії був виданий перший довідник по готелях, що включив близько 8 тисяч найменувань. Готелі ділилися на 6 класів. Н. Майський в своєму путівнику за кордоном описував кожен клас; готелі першого класу були найдорожчими і нечисленними. Інші були доступнішими для більшості тих, що подорожували [9].

      Туризм  у Великобританії продовжував розвиватися  і в XX столітті. Після двох світових війн, особливо в кінці 50-х років, його об'єми швидко зростали. Це було обумовлено в першу чергу якісними змінами в транспорті: виросли  мережа автомобільних доріг і  кількість легкових автомобілів  в населення, швидко розвивався і  ставав доступним за ціною повітряний транспорт. Важливу роль зіграло  введення в країні щорічного двотижневого, а для частини населення тритижневої  оплачуваної відпустки. Значно збільшувалися темпи в'їзного туризму. Значно збільшувалися темпи в'їзного туризму. На початку 60-х років до Великобританії щорік приїжджали близько двох мільйонів іноземних туристів. У 90-х роках їх стало вдесятеро більше — порядка 20 млн чоловік в рік.

      Недивно, що Великобританія і сьогодні займає лідируючі позиції на світовому  туристському ринку. Згідно із статистикою  ВТО, Великобританії належить 5 місце  в світовому рейтингу прийому  зарубіжних туристів, і цей показник залишається стабільним впродовж останнього десятиліття. Об'єм в'їзного туризму  в країну складає 4,1 % світового туристського ринку. Стійкі і доходи в туристичній галузі, складають більше 21 мільярда доларів щорік.