Міністерство  освіти і науки України

Чернігівський державний інститут економіки і  управління 
 

Кафедра обліку та аудиту 

Курсова робота

з дисципліни

“Економічний  аналіз”

на тему:

«Історія  та перспективи розвитку економічного аналізу» 
 

Студентка: Факультет: обліково – економічний,

курс  ІІ, група ОА-071

Задерко М. П. 

______________________

(підпис  студента)

Дата  подання на кафедру:

 

Науковий  керівник:

Лемешко Л. Д.

 

 

(підпис  наукового керівника)

 
 
 
 

Чернігів, 2009

 

      Зміст:

Вступ                                                                                                                           3

1. Історія та  перспективи розвитку економічного  аналізу                                     4                    

2. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів                                    11

3. Аналіз ефективності використання основних засобів та виробничих потужностей                                                                                                              15

4. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів                             18

5. Аналіз виробництва продукції                                                                            19

6. Аналіз собівартості продукції                                                                             23

Висновки                                                                                                                   27

Список використаних джерел                                                                                 32

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ

    Аналіз – досить об’ємне поняття, що лежить в основі всієї практичної та наукової діяльності людини. Аналітичні методи настільки поширені в науці, що найчастіше під словом «аналіз» розуміють будь-яке дослідження взагалі, як в природних і суспільних науках, так і в практичній діяльності.

    Економічний аналіз – це науковий метод пізнання сутності економічних явищ і процесів, що ґрунтується на розчленуванні їх на складові і на вивченні в усьому розмаїтті зв’язків і залежності.

    Економічний аналіз займає важливу роль у підприємницькій діяльності. Він посідає проміжне місце між збором та обробкою необхідної інформації і прийняттям управлінських рішень. За допомогою правильного і своєчасно проведеного аналізу виявляються найбільш результативні напрямки в роботі підприємства та основні шляхи планомірного підвищення ефективності його роботи в майбутньому. Упродовж тривалого часу аналіз розвивався завдяки розширенню обсягів показників та процесів на підприємстві, що вивчаються; при цьому основна увага спрямовувалась на вдосконалення та уніфікацію методики їх вивчення. Головним джерелом інформації аналізу була постійно зростаюча звітність підприємств. У зв’язку з цим аналіз міг бути тільки наступним, тобто після закінчення року, кварталу, місяця і відповідного складання звіту. У 50 – ті роки почали виникати нові підходи, коли різноманітні варіанти наступного аналізу стали доповнюватися принципово новим поточним або оперативним аналізом, а згодом почали розроблятися методики попереднього або перспективного аналізу.

    Метою курсової роботи є підвищення теоретичних знань та набуття навиків аналізу основних техніко-економічних показників і пошук внутрішньовиробничих резервів удосконалення і ріст виробництва.

    Об’єктом є результати господарської діяльності підприємства.

    Предметом – причинно-наслідкові зв’язки і залежності економічних явищ та процесів, що формують результати діяльності суб’єкта господарювання.

 

      1. Історія і перспективи розвитку економічного аналізу

    Економічний аналіз як наука сформувався на початку XX століття. Але ще у феодальній Британії ХІІ століття використовувались елементи аналізу в системі обліку і контролю в сільськогосподарських помістях.

    Родоначальником систематизованого економічного аналізу, як елементу бухгалтерського обліку, вважають француза Жака Саварі (1622-1690), який увів поняття синтетичного та аналітичного обліків. Ідеї Саварі були поглиблені в ХІХ ст. італійським бухгалтером Джузеппе Червоні (1827-1917), який створив учення про синтетичне додавання і аналітичне розкладання бухгалтерських розрахунків.

    У Росії наприкінці ХІХ ст. виникли перші школи, в яких викладали елементи аналізу, комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, який по-справжньому оцінив роль економічного аналізу та його взаємозв’язок з бухгалтерським обліком, був А. К. Рощаховський. Методику аналізу балансу було сформульовано на працях А. П. Рудановського, І. А. Блатова у 20-х роках.

    У 30-ті роки курс аналізу господарсько-фінансової діяльності було введено в програму вищих навчальних закладів СРСР. З’явились перші підручники і посібники з аналізу господарсько-фінансової діяльності. Їх авторами були Н. Р. Вейцман, С. К. Татур, М. І. Баканов.

    Саме в 30-ті роки відбулося становлення аналізу господарсько-фінансової діяльності як науки.

    Розвиток капіталізму в Російській імперії, утворення великих промислових підприємств, широкої системи банків і кредитних установ, кооперативної системи господарювання покликали до життя цю самостійну галузь знань, завданням якої повинно було стати вивчення діяльності господарства, виявлення резервів виробництва, обґрунтування управлінських рішень.

    Історію розвитку економічного аналізу можна умовно поділити на такі періоди:

      1) до революції 1917 року;

      2) післяреволюційний період;

      3) період переходу до ринкових  відносин.

    До революції аналіз господарської діяльності приватнокапіталістичних підприємств і їх монопольних об'єднань полягав переважно в аналізі балансу, в оцінюванні статей активу і пасиву. Але баланси не завжди правильно відображали стан справ. Значний розвиток кооперативної форми діяльності зумовлював необхідність аналізу роботи підприємств, заснованих на кооперативній власності. Основна увага в процесі аналізу зверталась на фінансові результати господарської діяльності.

    Але спеціальної літератури, єдиної схеми організації економічного аналізу не існувало. Були короткі інструкції комерційних банків щодо перевірки кредитоспроможності клієнтури.

    Після 1917 року стались різкі зміни в політиці, економіці, управлінських структурах, в організації обліку і контролю. Послідовно, відповідно до різних етапів розвитку соціалістичної економіки, розвивався економічний аналіз, що відповідав потребам командно-адміністративної системи.

    Важливе місце в 20-ті роки належало кооперативним організаціям - споживчим і кредитним товариствам. Досвід роботи цих організацій узагальнювався й аналізувався. У період непу досить активно здійснювались аналітичні розробки діяльності підприємств і організацій споживчої кооперації.

    Курс на індустріалізацію країни визначив необхідність інтенсифікації економічного аналізу в промисловості. Нагальним завданням стало зниження собівартості промислових виробів, дотримання вимог господарського розрахунку, режиму економії, фінансово-кредитної дисципліни.

    Аналіз у цей період сформувався як самостійна дисципліна в програмі вищих економічних навчальних закладів.

    У передвоєнні роки економічний аналіз набув досить широкого розвитку. Він справив суттєвий позитивний вплив на економіку країни. Особливий історичний період - роки Великої Вітчизняної війни. Перебазування промислових підприємств у східні регіони країни, спрямування виробництва на забезпечення потреб фронту було справою складною і важкою.

    Посильний внесок у загальну справу зробили і працівники економічної служби, а передовсім ті з них, хто був безпосередньо пов'язаний з обліком, контролем і аналізом роботи підприємств.

    За умов воєнного часу економічний аналіз набув особливого значення, оскільки сприяв зростанню випуску високоякісної продукції з найменшими витратами.

    За передвоєнні роки з питань економічного аналізу було видано близько трьохсот книжок і приблизно шістсот наукових статей, публікацій переважно російських авторів і російською мовою, в тому числі й для українських вузів. Цього принципу дотримувались і деякі національні автори та видавництва України, оскільки досить складно, а іноді й неможливо було подолати монополію російської мови. Але й за цих обставин виходили спеціальні видання українською мовою Г. Т. Лешенко, Г. В. Постнікової, О. А. Богуцького, М. І. Ковальчука та інших.

    Перехід до мирного будівництва після закінчення війни став новим етапом у розвитку економічного аналізу.

    Необхідно було оцінити колосальні матеріальні збитки, спричинені народному господарству війною. Належало списати величезну кількість основних засобів й товарно-матеріальних цінностей, зруйнованих та розкрадених окупантами під час війни. На перше місце встають питання аналізу виробництва і розробляється відповідна послідовність вивчення всієї діяльності підприємства. Як джерела аналізу залучаються дані не тільки балансу, а й бухгалтерської та статистичної звітності, а також дані обліку і планування.

    Набуває особливого значення аналіз діяльності окремих галузей народного господарства, вивчається робота госпрозрахункових підприємств і їхніх підрозділів, розробляються методики аналізу зведених звітів.

    Широко публікуються монографії, підручники, різні посібники, журнальні статті, присвячені економічному аналізу.

    Розвиток методології та методики економічного аналізу в Україні за цей період відбувався під впливом загальних настанов централізованого уряду Радянського Союзу. Слід відзначити ту обставину, що радянськими вченими було створено теорію економічного аналізу та методику аналізу за галузями економіки на відміну від інших країн, де самостійного курсу економічного аналізу ще не створили. Короткий курс історії розвитку економічного аналізу розкрито в підручнику з теорії економічного аналізу М. І. Баканова і А. Д. Шеремета, які визначилися, крім цього, розробкою методики аналізу в торгівлі та комплексного економічного аналізу. В підручнику автори розкривають внесок вітчизняних науковців-економістів у розвиток економічного аналізу, особливо відзначають Н. Р. Вейцмана, М. Д. Дембинського, Л. І. Кравченка, Й. І. Поклада, С. К. Татура.

    Досягненнями у розвиток економічного аналізу відзначилася українська школа. Особливо слід відмітити розробки з оперативного економічного аналізу та теорії економічного аналізу І. І. Каракоза і В. І. Самборського; з економічного аналізу в сільському господарстві Ю. Я. Литвина; з методики економічного аналізу в промисловості та використання ЕОМ в економічному аналізі Г. М. Мельничука; з методики внутрішньозаводського економічного аналізу та узагальнення досвіду економічного аналізу в США М. Г. Чумаченка.

    Серед близько тридцяти видатних українських економістів найбільш ерудованим і багатогранним авторитетом був М. І. Туган- Барановський (1865-1919), один із засновників української академії наук, яка першою в світі мала відділення соціально-економічних дисциплін. М. І. Туган- Барановський на початку ХХ ст. розробив і використав у своїх працях принципові положення теорії економічного аналізу. Застосовуючи прийоми порівняння, рядів динаміки, групувань, індексного аналізу, розкладання на складові й узагальнення, автор глибоко проникає в суть процесів і явищ, що відбуваються в сільському господарстві країн Західної Європи, Сходу, США. Його праця «Основи політичної економії» містить аналітичну інформацію, що майстерно опрацьована належними прийомами, має глибокий зміст і є незаперечно доказовою.

    Отже, було зроблено велику роботу з розвитку теорії економічного аналізу й удосконалення його методики. Фактично було підготовлено ґрунт для наступного етапу - економічного аналізу в період переходу до ринкових відносин.

    Ринкова економіка має свої закони та категорії. Потрібні нові дослідження, а в багатьох випадках і нова методологія, нові прийоми економічного аналізу.

    Докорінні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, ставлять нові вимоги також і до організації та проведення економічного аналізу. З поширенням роздержавлення, приватизації і встановлення господарської самостійності всіх організаційних структур розширюватиметься сфера його застосування. Зокрема, конкретніше і глибше вивчатимуться потреби і кон'юнктура ринку, попит і пропозиція, маркетинг. Посилиться значення аналізу фінансових позицій, дохідності, кредитоспроможності та конкурентоспроможності підприємств. Визначатимуться пріоритетні напрями експорту й імпорту, інвестиційної політики, ефективність внутрішніх і зовнішніх зв'язків у питаннях виробництва, постачання, збуту.

    Усе, що було розроблене раніше, - це надійний фундамент для практичного використання економічного аналізу за нових умов. Але перебудова господарського механізму, орієнтація його на ринкові відносини потребують перегляду традиційних прийомів дослідження і засвоєння багатьох нових економічних категорій. Важливе значення має комерційний розрахунок, який означає максимальне використання економічних важелів для підвищення ефективності виробництва. Проте його широке впровадження є неможливим без глибокого аналізу діяльності підприємств і їхніх підрозділів. Це пояснюється тим, що економічний аналіз сприяє поширенню передового досвіду, прогресивних форм управління, запровадженню передової техніки й технології, забезпечує можливість розпізнавання закономірностей і прогресивних явищ та надання їм необхідного додаткового імпульсу розвитку.

    Важливим завданням економічного аналізу за сучасних умов є дослідження комерційного ризику. В економічних структурах розвинутих капіталістичних держав існують спеціальні науково-дослідні підрозділи, що розробляють методику такого аналізу.

    Ринкова економіка характеризується динамічністю ситуацій. Це стосується і підприємства, і його зовнішнього середовища. За цих умов першорядну роль відіграє ситуаційний комерційний аналіз, заснований на комп'ютерній технології обробки оперативних інформаційних масивів. Він уможливлює оперативне керування маркетинговою діяльністю підприємств.

    Створення комплексних автоматизованих систем комерційної інформації - завдання досить складне, але, як показала міжнародна практика, цілком здійсненне.

    Перед економічним аналізом як наукою за сучасних умов розвитку економіки постало багато проблем. Насамперед належить створити єдину систему економічного аналізу, яка б інтегрувала аналіз діяльності на всіх рівнях. З цим має бути пов'язана і система різнострокових прогнозів, що базувалася б на закономірностях, тенденціях і резервах, виявлених аналізом.

    Треба створити єдину обґрунтовану систему оцінних показників ефективності господарювання підприємств і їхніх підрозділів. Існує також необхідність у підвищенні оперативності економічного аналізу, удосконаленні організаційних форм аналітичної роботи і перебудові інформаційних потоків.

    Варто також запозичити досвід розвинутих країн з організації та методики аналізу кон'юнктури ринку. Щодо перспектив розвитку економічного аналізу доцільно звернутись до тих його методичних і організаційних засад, які протягом десятків років формувалися у США.

    Вирішення актуальних проблем аналізу потребує широкого застосування економіко-математичних методів, електронно-обчислювальної техніки й персональних комп'ютерів. Це дасть змогу скоротити протяжність інформаційних потоків, знизити ймовірність помилок під час добору й передавання даних.

     Дуже важливим є розроблення багатоваріантних розв'язань аналітичних задач та методика вибору з них того варіанта, який буде оптимальним для заданих параметрів.

2. Аналіз ефективності  використання трудових  ресурсів

1.Дати загальну оцінку виконання плану з середньорічної продуктивності праці працюючого і одного робітника, середньодобової та середньогодинної праці одного робітника. Вказати причини різкого рівня виконання плану по показникам продуктивності праці.

                                                                                                               Таблиця 1

      Виконання плану з продуктивності праці

           

   Отже, провівши оцінку виконання плану середньорічної продуктивності праці одного робітника можна побачити, що план перевиконано на 94,13 грн. Середньорічна продуктивність одного працюючого становить 6437,1грн. , що на 7,61грн. більше ніж планувалося. Це було зумовлене тим, що кількість робітників зменшилась фактично порівняно з планом, а кількість працівників навпаки зросла, тобто в цілому всі робітники стали працювати краще, навіть незважаючи на зменшення у своєму складі. Підтвердженням цього є показники середньодобової та середнього динної продуктивності праці одного робітника, які є більшими ніж планувалося, а саме: середньодобова продуктивність перевищує запланований рівень на 0,85грн., а середньогодинна продуктивність становить 3,89 грн. , що на 0,13 грн., перевищує план. Головною причиною перевиконання плану по середньодобовій продуктивності є зменшення відпрацьованих людино – днів за рік робітниками на 9 тис. людино – днів. Відповідно збільшення середньогодинної продуктивності праці одного робітника відбулося за рахунок зменшення відпрацьованих за рік робітниками на 80 тис. людино – годин.

 

     2.Провести факторний аналіз зміни середньорічної продуктивності праці одного працюючого. Підрахувати резерви росту продуктивності праці. Розрахувати баланс відхилень.     

    Розрахунки проведемо методом ланцюгових підстановок, а результати занесемо в таблицю 2.                                                                                                

Таблиця 2                                                    

      Аналіз  середньорічної продуктивності праці одного працюючого

 

    Баланс відхилень:

      ΔCПп= -77,3 - 106,5 – 24 + 215,4= +7,6

    Причини відхилень:

1. При  зменшенні питомої ваги робітників  у складі працюючих на 0,011 середньорічна  продуктивність праці одного  працюючого знизилась на 77,3 грн.

2. При  скороченні фонду робочого часу  на 4 дні, результативний показник знизився на 106,5 грн.

3. Зменшення  тривалості робочого дня на 0,03 сприяло зниженню середньорічної  продуктивності праці одного працюючого на 24 грн.

4. Збільшення  середньогодинної продуктивності праці одного працюючого призвело до збільшення величини результативного показника на 215,4 грн.

       Отже, в цілому вплив зміни факторів призвів до підвищення середньорічної продуктивності одного працівника на 7,61 грн., яка фактично становила 6437,1 грн. Потенційними резервами її підвищення є всі екстенсивні фактори. Довівши їх значення до запланованих рівнів сукупна сума резерву досліджуваного показника може становити : 77,3+106,5+24=207,8 грн.

 

     3.Розрахувати співвідношення темпів росту середньорічної продуктивності праці одного працюючого та його середньорічної оплати праці. Розрахувати економію чи перевитрати по фонду оплати праці . Зробити висновки про його правильність. Дати відповідь, на що впливає таке співвідношення.

    Дані для розрахунку виведемо в таблицю 3.

 
 
 
 
 

      Таблиця 3

    Співвідношення  темпів росту середньорічної продуктивності праці одного працюючого та його середньорічної оплати праці характеризується коефіцієнтом випередження продуктивності праці над середньою заробітною платою. Він розраховується як відношення темпів росту продуктивності праці до темпів росту оплати праці:

 

      , де          (2.1)                     

     - темпів росту продуктивності  праці;

     - темпів росту оплати праці.

= 100,12 / 97,22 = 1,0298292

    Оскільки  >1, то таке співвідношення створює умови для розширеного відтворення робочої сили, для одержання необхідного прибутку.

    Розрахунок  економії чи перевитрат по фонду оплати праці в зв’язку зі змінами  співвідношення між темпами росту  проводять за формулою:

де              (2.2)                                                                           

- фактичний фонд оплати праці;

- темп росту оплати праці;

- темп росту продуктивності праці.

= 10400 * ( 0,9722 – 1,0012) / 0,9722 =  - 310,22

    Випередження  мпів росту продуктивності праці над темпами росту оплати праці дозволило зекономити 310, 22 тис. грн.. фонду оплати праці.

 
 
 

      3. Аналіз ефективності використання основних засобів та виробничих потужностей

      1.Провести аналіз ефективності використання основних засобів, розрахувати віддачу основних засобів та їх активної частини. Дати оцінку зміни в зіставленні з планом.

                                                                                               Таблиця 4

      Аналіз  ефективності використання основних засобів  та виробничих           потужностей