Загальна характеристика поняття «пенсійне страхування». Пенсійний фонд

2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АЕРОКОСМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. М. Є. ЖУКОВСЬКОГО  «ХАРКІВСЬКИЙ АВІАЦІЙНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра 703

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ. ПЕНСІЙНА РЕФОРМА

Виконала:

студентка гуманітарного

факультету гр.745 д

Перевірив:

старший викладач

Харків – 2011

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП……………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ…….. 4

1.1   Визначення поняття «соціальне страхування»……………………… 4

1.2   Державне регулювання соціального страхування………………...… 8

РОЗДІЛ 2. ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ………………………..10

2.1 Загальна характеристика поняття «пенсійне страхування». Пенсійний фонд …………………………………………………………………10

2.2 Основні зміни пенсійного законодавства згідно з Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»………………………………………………………………………….11

Недержавне пенсійне страхування в Україні……………………….20

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….. 27

ВСТУП

Держава гарантує кожному громадянину право на працю, задовольняє потреби у здобутті освіти, охороні здоров'я, підготовці кадрів, забезпечує мінімальний рівень заробітної плати, пенсії, соціальних виплат. У ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає «право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом». Реалізація такого права на практиці – це забезпечення достатнього рівня добробуту громадянам держави, що відповідає міжнародним умовам. Соціальне страхування, в свою чергу, як складова соціального захисту, виступає важливим елементом фінансової системи України.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

1.3   Визначення поняття «соціальне страхування»

Основні напрями соціальної політики України відповідають чинному законодавству. Слід виокремити основні складові соціального захисту населення України:

соціальне забезпечення;

соціальна допомога;

соціальне страхування.

Соціальне страхування – це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави. Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

– наявністю громадян, котрі не беруть участі у суспільне корисній праці, а тому не можуть утримувати себе за рахунок заробітної плати;

– наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості її реалізувати.

Система соціального страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові та правові аспекти.

Соціальні аспекти полягають у створенні всеосяжної та універсальної системи захисту всіх верств населення від усіх чинників нестабільності. Наявність такої системи свідчить про ефективну соціальну політику держави, направлену на задоволення потреб громадян.

З економічної точки зору соціальне страхування виступає важелем перерозподілу грошових коштів у суспільстві та пов'язане з розвитком економіки. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій, а разом з тим і збільшення розміру страхових внесків.

Соціальне страхування впливає на підвищення ефективності діяльності підприємства через матеріальне забезпечення та охорону здоров'я працівників. Воно створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно активної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату соціальної допомоги у разі втрати працездатності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

З правової точки зору соціальне страхування – це система юридичних норм, які регулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбачених законодавством. Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також з охорони здоров'я.

У сфері соціального страхування виникають такі основні групи фінансових відносин:

між страховими фондами та юридичними особами, які виступають платниками обов'язкових внесків;

між фондами та найманими працівниками, за рахунок яких формуються доходи бюджету фонду;

між фондами та державним, місцевими бюджетами в процесі перерозподілу державних фінансових ресурсів;

між фондами й іншими органами, кошти яких використовуються для фінансового забезпечення соціальних програм;

між територіальними і центральними органами фондів з метою забезпечення соціальних виплат у регіональному та місцевому розрізах;

між фондом та певними категоріями громадян, які отримують за рахунок його коштів матеріальне забезпечення і соціальні послуги;

між фондом і відповідним відомством, міністерством (наприклад, Міністерством праці та соціальної політики, службою зайнятості тощо);

між фондом і установами, організаціями, які виконують певні види робіт (професійне навчання та перепідготовку не зайнятого населення);

між фондами та фінансовими органами в процесі здійснення контролю за рухом державних фінансових ресурсів.

Матеріальною основою цих відносин є грошові кошти, які мають законодавче визначені джерела формування та напрями їх використання. Фонди грошових коштів можуть бути як державними, так і недержавними.

Соціальному страхуванню властиві дві функції: розподільна та контрольна.

Розподіл відбувається у формі руху грошових коштів:

- між окремими державними соціальними фондами;

- між бюджетами та соціальними фондами;

- шляхом виплати пенсій, соціальних допоміг фізичним особам;

- шляхом направлення коштів на утримання органів управління;

- шляхом інвестування у цінні папери тощо.

Суб'єктами розподілу є держава, підприємства, організації, фізичні особи.

Об'єктом розподілу виступає валовий внутрішній продукт (ВВП), створений у суспільстві за рік.

В процесі розподілу ВВП роботодавці та фізичні особи сплачують внески на соціальне страхування у державні цільові фонди. В системі загальнообов'язкового державного соціального страхування всі працівники зобов'язані брати участь у формуванні соціальних страхових фондів, сплачуючи встановлені внески.

Цільові фонди як самостійні фінансові системи створені за кожним видом страхування. Розміри соціальних виплат залежать від внеску застрахованого, а часто і від його заробітку. Поряд із орієнтацією на індивідуальні внески в системі соціального страхування мають місце елементи солідарного перерозподілу.

Контрольна функція здійснюється у формі фінансового контролю за рухом грошових коштів. Вона забезпечує повне та своєчасне надходження коштів до соціальних фондів та їх цільове використання згідно з плановими завданнями. Контроль проводиться з метою перевірки дотримання суб'єктами розподілу І іншого законодавства та узгодження суспільних, колективних га приватних інтересів у державі.

Соціальне страхування виступає важливим елементом фінансової системи України. Державне соціальне страхування тісно пов'язане з державними цільовими фондами та державним бюджетом, кошти яких є джерелами фінансування соціальних виплат. Недержавне соціальне страхування може проводитися суб'єктами підприємницької діяльності (страховими товариствами, недержавними пенсійними фондами тощо). Окремі суб'єкти розподілу взаємодіють між собою і ці відносини опосередковуються рухом фінансових ресурсів.

Управління коштами соціального страхування здійснюють фонди, створені за окремими видами страхування. Оперативне управління проводять правління та виконавчі дирекції фондів. Фінансовий контроль здійснюють Державна податкова служба, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Наглядові ради тощо.

Отже, соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків. Є одним із напрямів соціальної політики. Існують певні причини, які зумовлюють існування соціального страхування як явища. Система соціального страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові та правові аспекти. Все це необхідно для забезпечення майбутнього та теперішнього громадян країни.

1.2 Державне регулювання соціального страхування

Державне регулювання – це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів. Метою державного регулювання у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування є:

- проведення єдиної політики держави в цій сфері;

- забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

- створення умов для ефективного функціонування системи соціального страхування;

- забезпечення дотримання суб'єктами соціального страхування вимог законів, інших нормативно-правових актів;

- адаптація системи соціального страхування до міжнародних стандартів.

Державне регулювання соціального страхування полягає у:

- розробці та прийнятті системи законодавчих, нормативно-правових актів, що регламентують відносини в цій сфері;

- щорічному перегляді та затвердженні розмірів страхових внесків, норм, нормативів з урахуванням поточної економічної та соціальної ситуації;

- перегляді видів та розмірів соціальних виплат з метою покращання матеріального забезпечення громадян;

- встановленні обов'язкової вимоги щодо створення страхових резервів з метою забезпечення своєчасності та повноти соціальних виплат;

- державному фінансовому контролі за дотриманням законодавства щодо формування доходів соціальних страхових фондів та цільового використання їх коштів;

- контролі та нагляді за діяльністю центральних і територіальних органів державних фондів, їх взаємодією з іншими суб'єктами.

Державне регулювання передбачає створення та функціонування відповідного фінансового механізму, який повинен бути спрямований на раціональне управління рухом фінансових ресурсів та формування фінансових відносин, що виникають у процесі утворення та використання страхових фондів.

Фінансовий механізм регулювання соціального страхування – це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального забезпечення громадян у разі настання страхових випадків.

Фінансові методи відображають вплив фінансів на процеси, які відбуваються у сфері соціального страхування. Їх дія виявляється в ході формування та використання бюджетів страхових фондів.

Правове забезпечення виявляється у встановленні правових засад відносин, що мають місце у сфері соціального страхування. Закони України, Укази Президента встановлюють обов'язки, права та відповідальність сторін, які беруть участь у страхуванні. Вони передбачають правові норми, згідно з якими на Кабінет Міністрів України, Пенсійний фонд, інші органи державної виконавчої влади покладаються завдання з розробки конкретних постанов, інструкцій та положень щодо забезпечення виконання законів. Постанови Кабінету Міністрів України, правління Пенсійного фонду та інших державних цільових фондів деталізують статті законів та розробляють механізм їх реалізації в практичній діяльності. Крім того, Кабінет Міністрів України має право видавати в межах своєї компетенції та повноважень нормативні акти, що безпосередньо стосуються соціального захисту населення.

Отже, державне регулювання – це важливий елемент управління соціальним страхуванням, метою якого є забезпечення реалізації прав та обов’язків громадян, ефективне функціонування системи соціального страхування. Державне регулювання передбачає створення та функціонування відповідного фінансового механізму. Держава відповідає за правове забезпечення, яке виявляєтьсяу встановленні правових засад відносин, що мають місце у сфері соціального страхування.

РОЗДІЛ 2. ПЕНСІЙНЕ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

2.1 Загальна характеристика поняття «пенсійне страхування». Пенсійний фонд

Пенсійне страхування (один із видів соціального страхування) – це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працездатності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування» пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.

Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.

В Україні обов'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пенсію за державною програмою пенсійного страхування.

Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страхування (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує державна система обов'язкового пенсійного страхування.

Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державного пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Україні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положенням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 p., а в новій редакції – від 1 березня 2001 р. №121.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законодавства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.

Отже, пенсійне страхування - одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів. В Україна існує дві форми пенсійного страхування: обов'язкова, яка відіграє головну роль, і добровільна. В нашій державі укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Державною установою, яка здійснює управління фінансами державного пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабільності державної системи пенсійного страхування є Пенсійний фонд.

2.2. Основні зміни пенсійного законодавства згідно з Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»

З 1 жовтня 2011 року набирає чинності прийнятий 8 липня 2011 року Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (далі Закон 3668). Положення щодо порядку визначення зарплати для призначення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про наукову і науково-технічну діяльність», набирають чинності з 1 січня 2012 року.

      Пенсійний вік:

встановлений єдиний для чоловіків і жінок вік виходу на пенсію. Так, статтю 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно з яким особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років. До прийняття Закону право на пенсію за віком жінки мали після досягнення 55 років, а чоловіки – 60. Підвищення пенсійного віку для жінок буде здійснюватися поступово за такою схемою:

"до досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років  які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців  які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня  1957 року;

56 років  які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців  які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня  1958 року;

57 років  які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців  які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня  1959 року;

58 років  які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців  які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня  1960 року;

59 років  які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців  які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років  які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року";

      Страховий стаж:

До – чоловіки 25, жінки-20 років

Після – ч. 35, ж -30

      Мінімальний стаж для призначення пенсії (ст. 26):

До - 5

Після – 15 років

          Дострокове призначення пенсії: до 01.01.2015 при виході на пенсію жінкам у віці 55 років розмір пенсії зменшується на 0,5% за кожний повний чи не повний місяць дострокового виходу на пенсію.

          Період, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії:

До – за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01.07.2000 та за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000

Після – за весь період страхового часу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами для обчислення пенсії у період до 1 січня 2016 року також враховується заробітна плата за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1липня 2000 року незалежно від перерв, або у разі коли період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року становить менш як 60 календарних місяців.

      Оптимізація заробітку:

До –  з заробітної плати для обчислення пенсії виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу підряд, але не більш, ніж 10% тривалості страхового стажу.

Після – з заробітної плати для обчислення пенсії виключається період до 60 календарних місяців страхового стажу, але не більш, ніж 10% тривалості страхового стажу врахованого в одинарному розмірі. За бажанням особи виключаються періоди: строкової військової служби, навчання, доглядом за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

      Середня заробітна плата у галузях економіки України:

До – за рік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком) пенсії:

      при призначенні пенсії;

      при перерахунках пенсії;

      при переведенні з одного виду пенсії на інший.

Після – за три календарні роки, що передують року звернення та призначенням пенсії, яка враховувалась під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії:

      при перерахунках пенсії;

      при переведенні з одного виду пенсії на інший.

      Осучаснення розміру пенсій (ст.42):

До –

1.      індексація пенсій непрацюючим пенсіонерам (ч.1)

2.      у зв’язку зі збільшенням середньомісячної заробітної плати в Україні щорічно на 20% від показника (ч.2)

3.      у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму (ч.3)

Перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам (ч.4):

      по стажу та заробітній платі при наявності 24 місяців страхового стажу;

      по стажу при наявності менше 24 місяців страхового стажу, але якщо пройшло 2 календарні роки.

Після –

1.      без змін

2.      без змін

3.      тільки непрацюючим пенсіонерам у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму (ч.3)

Перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам (ч.4):

      без змін;

      без змін.

Але перерахунок пенсій за вислугу років до досягнення пенсійного віку не здійснюється.

    Максимальний розмір пенсії: 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до 01.10.2011.

    Виплата грошової допомоги (п. 7-2 Прикінцеві положення):

Раніше норма була відсутня, але за реформою працівники, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е-ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (чоловіки 35 років, жінки -30) та якщо вони не отримували будь-яку пенсію, то при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога у розмірі їх 10 місячних пенсій станом на день її призначення.

      Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії по інвалідності:

До – для інвалідів незалежно від групи інвалідності:

      до 23 років  - 2 роки;

      від 24 років – 3 роки;

      від 27 років – 4 роки;

      від 32 років – 5 років.

Після – для інвалідів I групи:

      до 25 років – 1 рік;

      від 26 років – 2 роки;

      від 29 років – 3 роки;

      ….

      від 49 років – 9 років;

      від 54 років – 10 років.

Для інвалідів II та III груп:

      до 23 років – 1 рік;

      від 24 років – 2 роки;

      …

      від 56 років – 14 років.

      Підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки її призначення:

До – за кожний повний рік страхового стажу у разі відстрочення пенсії на строк:

1.      рік – на 3,00%

2.      2 роки – 6, 71%

3.      3 роки -  11, 83%

4.      4 роки – 18,54%

5.      5 років – 27, 07%

6.      6 років – 36, 46%

7.      7 років – 46,85%

8.      8 років – 58,43%

9.      9 років – 71,19%

10. 10 років – 85,32%

Після – за кожний повний місяць страхового стажу у разі відстрочення пенсії на строк: на 0,5% - до 60 місяців; на 0,75% - понад 60 місяців. Жінкам, які народилися до 31.13 1961 року, після виходу на пенсію – 2,5% за кожні 6 місяців більш пізнього виходу на пенсію. У разі виявлення бажання відстрочити вік виходу на пенсію, особі при досягненні пенсійного віку не потрібно звертатися до органів Пенсійного фонду із заявою про те, що вона бажає працювати і одержувати пенсію з більш пізнього строку. Відстрочення віку виходу на пенсію буде визначатися за фактом звернення за призначенням пенсії. При цьому, право на відстрочення (відповідно, на збільшення пенсії) мають лише особи, які досягли пенсійного віку, особи, які після досягнення віку 60 років продовжували працювати;

      Граничний вік перебування на державній службі:

До – чоловіки – 60, жінки 55 років, передбачений продовжений строк, але не більше, ніж на 5 років.

Після – чоловіки 62 роки, жінки -60.

Страховий стаж, що надає право на пенсію (ст. 37 ЗУ «Про державну службу») становив до змін чоловікам 25 років, жінкам – 20. Після – відповідно 35, 30. Стаж державної служби, що надає право на пенсію не змінився і становить 10 років (за умови роботи на дату досягнення пенсійного віку на держслужбі) та 20 років роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (незалежно від місця роботи на дату досягнення пенсійного віку).