Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                       

1. Загальна характеристика процесу реструктуризації підприємств.                                                                   

2. Форми і види реструктуризації.

3. Проблеми та перспективи реструктуризації  підприємств в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Не так давно  ми могли спостерігати різкий поворот  у веденні економіки, зміни у  самій структурі економіки. В  теперішній економічно нестійкий для підприємств час, в їх управлінській політиці та виробничо-комерційній діяльності набувають сили фінансові ускладнення, викликані як зовнішніми загальнодержавними проблемами(нестабільність політичної ситуації, недосконалість законодавчої бази, криза неплатежів, спад виробництва), так і внутрішніми (неефективне використання коштів, недосконалий маркетинг, відсутність виробничого та фінансового менеджменту, незбалансованість фінансових потоків). Процес переходу до ринкової економіки не завершився і дотепер. Не всі підприємства змогли пристосуватися до нових умов, багато давно стали банкрутами і ліквідовані. Звичайно – це невід'ємний результат зміни напрямку руху економіки. Причини такого перебігу подій можуть бути різноманітними. Але як зарадити неминучому банкрутству та ліквідації підприємства? Чи є спосіб зупинити вищеперераховані негативні процеси і відновити нормальне беззбиткове функціонування? За допомогою яких ресурсів можливо це втілити у життя? На ці та багато інших запитань можна знайти відповіді, зрозумівши суть такого поняття як реструктуризація. Необхідність розв’язання кризових для підприємства ситуацій потребує використання підходів проведення антикризових та санаційних заходів.Отож, актуальність обраної теми, особливо для країн з перехідною економікою,до яких належить і Україна, важко переоцінити.

Метою даної  роботи є визначення сутності економічного поняття «реструктуризація підприємства», його видів та форм, а також визначення проблем та перспектив реструктуризації підприємств в Україні.

Основними завданнями курсової роботи є: дослідження сутності основних види і форм реструктуризації, виявлення доречності і необхідності її використання навітчизняних підприємствах як альтернативи банкрутству.

У світовій і вітчизняній  теорії на практиці одним із поширюваних засобів фінансового оздоровлення підприємств є реструктуризація, Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включити до плану санації. Низку великих проектів щодо реструктуризації підприємств та галузей було реалізовано на загальнодержавному рівні під безпосереднім керівництвом КМ України.

Міністерство економіки  України затвердило Методичні рекомендації щодо здійснення реструктуризації державних підприємств, Агентство з питань банкрутства підприємств розробило Методику складання планів такої реструктуризації. Велику роботу в напрямку методичного забезпечення процесів реструктуризації суб'єктів господарювання виконує Фонд державного майна України. 

1. Загальна  характеристика процесу реструктуризації підприємств

Сучасний стан економіки  на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою виробництва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств.

Підприємства, які недостатньо  успішно працюють, тобто не мають  прибутку, або бажають збільшити, максимізувати прибутки, потребують проведення заходів по оздоровленню. Комплексне оздоровлення підприємства з метою його виходу з кризи та забезпечення подальшого розвитку називають реструктуризацією.

Комплексне  оздоровлення або реструктуризація підприємства є комплексною інновацією, що спрямована на оптимізацію всіх функцій підприємства, забезпечення досягнення більшого економічного ефекту підприємством.

Термін “інновація”  має дуже багато визначень, але майже  всі вони визначають інновацію як новий продукт, процес, метод, що був  успішно втілений у практику. Під комплексною інновацією розуміють інновацію, що охоплює цілий комплекс явищ, включає в собі економічні, технологічні, соціальні, структурні інновації.

За визначенням, реструктуризація підприємства, або  комплексне оздоровлення, включає в  себе кардинальні зміни на підприємстві, що охоплюють всю функції підприємства, майже всі його підрозділи. Причому, метою проведення подібного комплексу змін на підприємстві є саме підвищення ефективності роботи всіх функцій підприємства. Тобто, можна зробити висновок, що комплекс реструктуризації підприємства є саме комплексною інновацією.

Реструктуризація  підприємства включає ринкову орієнтацію підприємства, підвищення гнучкості  підприємства, активний розвиток, тощо, що означає перехід підприємства на інноваційний тип розвитку.

Про комплексність  та інноваційність змін на підприємстві свідчить, також, той факт, що на підприємстві замінюються принципи роботи, концептуальний підхід до діяльності підприємства. 

Перший крок оздоровлення - комплекс заходів по виходу з кризового становища часто називають санацією.

Досить часто виникає проблема із розумінням термінів «реструктуризація» та «санація», що використовуються різними авторами.

Під санацією розуміють оздоровлення підприємства, забезпечення ефективності його функціонування, оптимальності всіх його функцій, і лише як одна із можливих складових оздоровлення  розглядається антикризове управління. А оздоровлення потрібне не лише фірмам, які опинилися у глибокій кризі, а навіть тим, які працюють відносно успішно, отримують прибутки, але бажають покращити своє становище, оптимізувати свою діяльність. Навіть успішно діючі підприємства мають проблеми, які з часом можуть поглибитись і призвести до кризи. Чим раніше ці проблеми будуть ліквідовані, тим легшим і успішнішим буде оздоровлення. Як і у випадку з оздоровленням людини, ймовірність успіху оздоровлення залежить від стадії хвороби, і на стадії глибокої кризи підприємство не завжди є виліковним.

Законом України “Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом”, іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення платоспроможності підприємства, який рекомендується включати до плану санації

У Методичних рекомендаціях  щодо здійснення реструктуризації державних підприємств наведено визначення реструктуризації підприємства як сукупності організаційно-економічних, правових, виробничо-технічних заходів, що спрямовані на зміну структури підприємства, його управління, форм власності, організаційно-правових форм і можуть забезпечити фінансове оздоровлення підприємства, збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Визначення є доволі загальним і охоплює весь комплекс заходів (крім фінансових) щодо фінансової санації підприємства.

У Законі України “Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом” наводиться точніше визначення: реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зміну форм власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. У цьому визначенні реструктуризація передбачає також вжиття фінансових заходів, чого не було в попередньому визначенні.

Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій підприємства.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів  підприємницької діяльності, здатних  ефективно функціонувати за умов переходу до ринкової економіки та виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків. Отже, процедуру реструктуризації можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на відновлення стійкої технічної, економічної та фінансової життєздатності підприємств.

Слід робити чітке  розмежування між категоріями “реструктуризація” та “реорганізація” підприємства. Перше є ширшим за друге, оскільки реорганізація підприємства - один з етапів його реструктуризації.

Основний зміст реорганізації полягає в повній або частковій зміні власника статутного фонду юридичної особи, а також у зміні організаційно-правової форми здійснення бізнесу.

Реструктуризація  має забезпечувати платоспроможність  підприємств, що обумовлюється зменшенням витрат, підвищенням продуктивності праці, запровадженням нової технології, модернізацією обладнання. Головним критерієм успішності реструктуризації виступає прибутковість фірми.

Необхідність  проведення реструктуризації може визначатися  широким колом зовнішніх і  внутрішніх причин.

Зовнішні фактори  реструктуризації

• технологічний прогрес (новітні технології, передові методи комунікацій та інформаційного зв'язку; зниження витрат на обробку даних, ефективні транспортні мережі);
• міжнародна економічна інтеграція (скорочення торговельних і митних бар'єрів, вільний потік капіталу, мобільність робочої сили, утворення економічних союзів, монетарна інтеграція і створення міжнародних валют);
• докорінні зміни на ринках розвинутих країнах (уповільнення темпів розвитку цих країн, більш агресивний експорт і пошук додаткових ринків збуту, зменшення ступеня державного регулювання економіки);
• зміни соціально-економічних систем (трансформація економічних систем до країн Європи і Азії, зростання частки приватного сектора);
• політика уряду (податкова, кредитна, митна, соціальна, інформаційна).

Внутрішні фактори  реструктуризації      

• незадовільний рівень загального менеджменту (слабка орієнтація на ринок, відсутність стратегії, низька кваліфікація кадрів);
• слабкий фінансовий менеджмент з питань: управління грошовими потоками, прийняття інвестиційних рішень, управління затратами;
• неконкурентоспроможність продукції (поява нових продуктів і конкурентів, виробництво застарілої продукції, падіння обсягів продажу);
• високі затрати (високий рівень точки беззбитковості, високі постійні затрати, високі змінні затрати, високий рівень втрат, висока вартість сервісу); слабка робота служби маркетингу;
• конфлікт інтересів (власників, робітників, клієнтів, партнерів).

В умовах України  дія цих чинників підсилюється загальною  економічною ситуацією, зростанням цін на енергоресурси, браком фінансових коштів і невиплатою зарплати, недоліками системи соціального захисту населення.

2. Форми і види реструктуризації.

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв’язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства; по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв’язані форми й види реструктуризації підприємств та організацій (рис.2.1).

Рис. 2.1. Основні  форми і види реструктуризації підприємств (організацій).

 
Природа й ступінь необхідної реструктуризації залежить від характеру проблем  підприємства. Іноді підприємство потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для  відновлення економічної й технічної  життєздатності. При цьому підприємство встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінцевою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідношення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу підприємства, а також коефіцієнт покриття боргів. Для досягнення встановлених значень можуть використовуватися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості тощо. Коли проблеми підприємства є більш суттєвими, тоді підприємство потребує «усебічної» реструктуризації. Очевидно, що цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію. «Усебічна» реструктуризація охоплює розробку нової організаційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної і технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування підприємства в такий спосіб триває здебільшого до трьох років.

Реструктуризаційні  заходи можуть здійснюватися за різних умов, спрямовуватися на різні результати за допомогою різних інструментів у різні часові інтервали і з різними ресурсами. Тому комплексна реструктуризація потрібна й економічно доцільна лише в окремих випадках.

Управлінська, або організаційна, реструктуризація охоплює заходи з удосконалення або зміни організаційної структури підприємства, адаптації персоналу для роботи в нових економічних умовах. Ці зміни часто є більш важливими, ніж модернізація основних активів. Успішне проникнення на нові ринки вимагає не лише відповідної ефективності виробництва, але й приділення уваги якості, обслуговуванню, інноваціям, продуктовій диференціації і ринковій сегментації. Основні аспекти організаційної реструктуризації такі:

• реорганізація підприємства на базі його децентралізації, створення центрів відповідальності (бізнес-одиниць);
• запровадження нових методів управління;
• організація нових (у тому числі міжнародних) представництв з продажу і маркетингу;
• оптимізація чисельності працюючих;
• навчання і перекваліфікація персоналу;
• розробка і впровадження схем підвищення мотивації праці.

Незадовільні  результати від реструктуризації часто  відображають неадекватну увагу  саме до управлінських і організаційних аспектів трансформації підприємств.

Технічна реструктуризація охоплює модернізацію або заміну застарілих основних фондів, впровадження нових технологічних процесів, інвестування заходів, спрямованих на краще використання виробничих потужностей та інших ресурсів підприємства. Закриття (ліквідація) підрозділів і навіть підприємств може розглядатися як складова частина такого виду реструктуризації. Більш широке визначення технічної реструктуризації може включати регіональне переміщення виробничих потужностей для використання певних стратегічних переваг, які проявляються у нижчому рівні оплати праці, вищій кваліфікації персоналу, перспективному ринку, кращій інфраструктурі та інших чинниках, які можливо використати при зміні місця розташування бізнесу. Цей вид реструктуризації суттєво не збільшує ефективність господарювання, якщо він не супроводжується додатковими змінами в організації, менеджменті, розробкою маркетингової і товарної політики, а також без впровадження політики стимулювання конкурентоспроможності виробництва.

Економічна реструктуризація має забезпечувати рівень рентабельності виробництва (діяльності), що відповідає сучасним умовам господарювання поточних і капітальних витрат, гнучкого ціноутворення та достатнього обсягу продажу товарів.

Необхідність у фінансовій реструктуризації виникає, оскільки більшість  вітчизняних підприємств мають велику заборгованість, що виникла внаслідок ризикованої кредитної політики, макроекономічної нестабільності, кризи неплатежів у національній економіці. Фінансова реструктуризація передбачає оптимізацію структури капіталу підприємств (зміну структури пасивів), що досягається, насамперед, переоформленням боргових зобов'язань (розстрочка, списання виплат). Крім того, під час фінансової реструктуризації вирішуються завдання ліквідації субсидіювання, підвищення фінансової автономії, використання переваг цінних паперів, залучення іноземного капіталу. 
Фінансова реструктуризація може передбачати відстрочення погашення заборгованості, зниження процентної ставки по ній, визначення більш вигідної схеми її погашення, використання інших прийомів покращання фінансового стану, наприклад, конвертацію заборгованості або її частки у цінні папери підприємства. В окремих випадках підприємство проводить дії з отримання від кредиторів нових позичок, кредитів або гарантій.

Організаційно-правовий вид реструктуризації полягає у зміні організаційно-правового статусу підприємства, що полегшує здійснення всіх інших напрямів реформування підприємства.

У процесі оперативної  реструктуризації вирішуються два  головних завдання: забезпечення ліквідності  і суттєве покращання результатів діяльності підприємства.

Комплекс заходів  оперативної реструктуризації містить  у собі, в першу чергу, дії зі зниження всіх видів витрат (без  будь-яких суттєвих інвестицій) і швидкого збільшення збуту та обігу. Серед  цих заходів, як правило, виокремлюють такі:

• оперативне зниження дебіторської заборгованості;
• зменшення запасів оборотних фондів шляхом виявлення і реалізації (ліквідації) зайвих запасів (у тому числі запасів допоміжних матеріалів);
• усунення матеріальних втрат, пошук дешевших джерел матеріального постачання;
• відмова (продаж) від пайової участі в інших підприємствах і організаціях після попереднього аналізу їх ефективності;
• скорочення основних фондів шляхом вияву і реалізації (ліквідації) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо;
• суворе оцінювання і припинення всіх інвестицій, крім життєво необхідних для підприємства та обґрунтованих з позицій розвитку ринку;
• відмова від збиткових видів діяльності, звільнення від зайвих активів та соціальної інфраструктури;
• скорочення кількості працюючих.

Оперативна  реструктуризація здійснюється у короткостроковому  періоді (3-4 місяці), коли підприємство не може розраховувати на зовнішні джерела фінансової допомоги і розв'язує питання підвищення своєї ліквідності, в першу чергу, за рахунок внутрішніх резервів. 
Більшість українських підприємств, які вже мають досвід проведення реструктуризації або приступають до цих процесів, починають з оперативної реструктуризації, яка носить санаційний характер і має на меті вивести підприємство з кризового стану, забезпечити певний рівень його прибутковості, спроможність генерувати грошові потоки за умов відсутності суттєвих інвестицій.

Якщо процес перетворення буде зупинений після  завершення оперативної реструктуризації, то підприємство через деякий час  може знов опинитися у кризовому стані, який, як правило, зумовлений не однією, а багатьма причинами. їх тим більше, чим значнішим є запізнювання реакції підприємства на зміну типу господарської системи.

Реалізація  програми стратегічної реструктуризації ставить за мету створення адекватних умов всередині підприємства для досягнення ним своїх стратегічних цілей. Суттєвою особливістю цього виду реструктуризації на відміну від оперативної є те, що вона:

• здійснюється в значно триваліші строки, ніж оперативна;
• базується на попередньо розроблених корпоративній та функціональних стратегіях;
• потребує суттєвих капіталовкладень.

Стратегічна реструктуризація забезпечує довготермінову конкурентоспроможність, для досягнення якої необхідне визначення стратегічної мети підприємства, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів і інструментів реалізації цієї мети. При здійсненні стратегічної реструктуризації все починається з визначення місії компанії, що дає змогу обґрунтувати її існування, напрям розвитку, сферу та специфіку діяльності. 
Стратегічна реструктуризація може передбачати такі дії:

• диверсифікацію виробництва та вихід на нові ринки збуту;
• технічне переозброєння та впровадження нових технологій;
• сертифікацію виробництва і продукції;
• реструктуризацію організаційної структури підприємства;
• підвищення кваліфікації персоналу;

Реструктуризації  поділяється на види також:

• залежно від мети змін — санаційна, адаптаційна, випереджаюча;
• залежно від об'єкту змін — управлінська, технічна, економічна, фінансова, реструктуризація власності;
• в залежності від тривалості періоду — оперативна, стратегічна.
• в залежності від повноти охоплення проблем підприємства можна стверджувати, що є обмежена (або часткова) і комплексна (або усебічна) реструктуризації.

Більшість видів  і форм реструктуризації було описано вище. Розкриємо зміст тих видів, які залишилися.

Санаційна, або  відновна, реструктуризація застосовується, коли підприємство знаходиться у  передкризовому або кризовому стані, основними ознаками якого може бути:

• погіршення ринкових позицій;
• наявність значних запасів готової продукції;
• зростання кредиторської заборгованості.

Основні напрямки реструктуризаційних дій у цій  ситуації такі:

• скорочення ресурсів, які використовуються підприємством;
• вихід із нерентабельних ринків;
• відмова від нерентабельної продукції, сфер діяльності, організаційних одиниць;
• зменшення фізичних обсягів/розмірів.

Адаптаційна, або  прогресивна, реструктуризація здійснюється за відсутності кризових явищ, але  в разі виникнення негативних тенденцій  з метою їх подолання та адаптації підприємства до нових ринкових умов. Ознаки необхідності проведення цього виду реструктуризації такі:

• зниження загальної ефективності господарювання;
• вичерпання ринкового потенціалу;
• відсталість порівняно зі світовими стандартами;
• наявність перспектив для роботи на інших ринках;
• недостатня ефективність управління.

Випереджувальна реструктуризація здійснюється на підприємствах, які передбачають можливість зміни  умов функціонування (виникнення нових  або підсилення наявних конкурентів, впровадження сучасних технологій, виникнення нових або втрата існуючих ринків) і прагнуть покращити свої конкурентні позиції. Характерними рисами такої реструктуризації є створення стратегічних альянсів, купівля-продаж окремих видів діяльності (структурних одиниць, бізнес-одиниць) тощо.

У процесі обґрунтовування  видів, форм та ступеня реструктуризації необхідно насамперед глибоко проаналізувати техніко-економічну й фінансову  ситуацію. Перше питання, на яке необхідно  знайти відповідь, — це визначити (встановити) вид продукції, що його вироблятиме підприємство після реструктуризації для відновлення свого потенціалу та нормального функціонування. Цьому передує аналіз усіх напрямів діяльності підприємства за критерієм конкурентоспроможності продукції (ціна, якість), ринкової частки, структури витрат і прибутковості. Передовсім аналізують такі альтернативи: 
• якщо прибутковість виробництва певної продукції не можна відновити з причин її низької якості, застарілої технології, високої собівартості, низького рівня використання виробничої потужності, яка унеможливлює економію на масштабах тощо, то виробництво треба припинити;

• для ресурсів, які вивільняються (виробничі потужності, «ноу-хау», управлінський  і трудовий потенціал), визначаються нові перспективні види продукції, виробництво  котрих забезпечить необхідну рентабельність вкладеного капіталу з урахуванням вартості реструктуризації;

• якщо виробництво не може бути відновлене навіть із реструктуризованими  технічними умовами і перепрофільованим  персоналом, тоді підприємство підлягає закриттю, неекономічне й застаріле обладнання та наявні активи треба продати, а виробничі площі здати в оренду.

Будь-яку стратегію реструктуризації треба підсилювати заходами за трьома основними напрямками:

• зменшення витрат і  підвищення ефективності виробництва  та продуктивності праці, зниження енергоємності виробництва, посилення контролю за якістю продукції;

• модернізація або заміна обладнання; здебільшого  модернізація є вигіднішою і за критерієм  витрат і з погляду стратегії  розвитку підприємства;

• запровадження  нової технології, доцільність якої має бути ретельно обґрунтована.

Реструктуризація  підприємств (організацій) здійснюється після занесення їх до Реєстру неплатоспроможних суб’єктів господарювання і поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності з висновками про можливі шляхи фінансового оздоровлення.

3. Проблеми та перспективи реструктуризації підприємств в Україні

        Сучасні умови ведення бізнесу вимагають підвищення рівня прибутковості підприємств, ефективності їх роботи, конкурентоспроможності продукції як на національному так і на світовому ринку. Виконати поставлені вимоги складно і частіше всього не можливо без докорінних змін структури підприємства, стратегії їх розвитку. Однією із проблем на шляху до створення «ідеального» бізнесу є деформована структура виробництва, яка відмічається на багатьох українських підприємствах.

Проблема реструктуризації підприємств в Україні є актуальною зі дня проголошення незалежності і по сьогоднішній день.

Ідея проведення реструктуризації підприємств виникла  в Україні у 1992р. з початком процесу  реформування відносин власності. Зв’язок  реструктуризації з приватизацією був викликаний тим, що для більшості підприємств, які опинилися у незадовільному фінансовому стані, реструктуризація в процесі приватизації була чи не єдиним засобом досягнення рівня, який би викликав інтерес потенційних інвесторів до підприємства або забезпечував задачу виживання його взагалі. На той час економічне становище в Україні описувалося як постійна боротьба за виконання приватизаційних програм, макроекономічну стабілізацію та лібералізацію торгівлі.

Розвиток сектора  підприємств був затриманий обмеженою здатністю залучати достатню кількість зовнішнього капіталу, недостатньою фінансовою дисципліною та неспроможністю виконувати закони з банкрутства. Тривала економічна криза спричинила зменшення прибутковості українських підприємств, більш ніж 50 % з них звітувало про збитки між 1995 і 1999 роками.