Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Застарілі слова та їх стилістичні функції в текстах технічного напряму

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Факультет автоматизації машинобудування та інформаційних технологій

Кафедра українознавства

та гуманітарної освіти

Курсова робота

студента групи

Науковий керівник –

викладач

Краматорськ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………..………3

РОЗДІЛ I. ДІНАМІЧНИЙ СКЛАД УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1.1 Теоретичні відомості. Лексика та лексичний запас мови………...…5

1.2 Історичні зміни у лексиці ………………………………………..……9

Висновки до розділу…………………………………..……………..……11

РОЗДІЛ II. ЗАСТАРІЛІ СЛОВА У ТЕКСТАХ ТЕХНІЧНОГО НАПРЯМУ

2.1 Застарілі слова і терміни в текстах технічного напряму…………...12

Висновки до розділу………………………………………………………14

ВИСНОВКИ……………………………………………………………..…..…...15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………….17

ВСТУП

У часи, коли майже кожна людина має персональний комп’ютер та телефон, коли прогрес йде швидкими темпами з’являється багато нових слів, а також велика кількість слів забувається і не використовується. Кожне слово має своє життя. Багато слів «вмирає» тому, що предмет, термін або функція яку називає це слово вже не актуальне. Візьмемо наприклад дискету, яка мала шалений успіх декілька років назад, але у сучасному світі, коли у наявності є комп’ютерні диски або флеш пам'ять це вже нікому не потрібна річ, назва якої тихенько «згасає». Я навів приклад з комп'ютерної сфери не дарма, тому що дуже великий обсяг технічної літератури використовується у цій галузі. А комп’ютерні компоненти «старіють швидше ніж виходять». Тому проблема застарілих слів дуже актуальна у сучасності.

Тема даної курсової роботи називається «Застарілі слова, їх стилістичні функції в текстах технічного напряму».

Актуальність дослідження даного питання полягає у використанні застарілих слів в текстах технічного напряму. Цю тему досліджували О.А. Сербенська, Пономарів О.Д., Бабич Н.Д. та інші.

Об’єктом дослідження є лексичний запас української мови.

Предметом даної курсової роботи є функціонування застарілих слів.

Мета даної роботи полягає у дослідженні функціонуванні застарілих слів у документах технічного напряму.

Завдання курсової роботи

дослідження стилістичних функцій застарілих слів;
визначення поняття застарілих слів;

Для вирішення визначених завдань використовувались наступні методи дослідження:

Теоретичний: аналіз та узагальнення наукової літератури.
Метод порівняльного аналізу.

Теоретичне та практичне значення роботи це можливість використати здобуті теоретичні відомості в практичній формі і придбати навички досліджень різних явищ.

Джерельна база складається з: підручників української мови та інтернет сторінок всесвітньо відомої енциклопедії та інших авторитетних видань.

Структура курсової роботи складається із плану роботи, вступу, основної частини, яка складається з двох розділів, висновків та списку використаної літератури.

РОЗДІЛ I. ДІНАМІЧНИЙ СКЛАД УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1.1 Теоретичні відомості. Лексика та лексичний запас мови.

Техні́чна документа́ція — сукупність документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання на усіх стадіях життєвого циклу продукції.

Застарілі слова — слова, а також їхні окремі значення та словосполучення, що на даному етапі розвитку мови вийшли із загального вжитку.

Лексика (від дав.-гр. τὸ λεξικόν — сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору) — словниковий склад мови [8, с. http://uk.wikipedia.org/wiki/Лексика].

Лексика — одна з основних складових мови, найменш консервативний елемент мовної системи [5, c. 38].

Лексика тісно пов'язана з життям народу. Вона завжди реагує на зміни в соціальному, научному й культурному житті нації виникненням нових елементів і зникненням застарілих.

Частина слів у мові незмінно зберігається протягом тисячоліть. Це основний словниковий фонд мови. До нього входять слова на позначення життєво найважливіших понять назви спорідненості, частин тіла, почуттів, явиш природи, тварин і рослин, трудових дій, кольорів та інших якісних ознак, числівники, займенники, службові слова.

Це зумовлює наявність у мові двох підрозділів лексики: активного й пасивного.

Активний словник мови складають слова, які часто вживаються й не мають значення давності чи новизни.

В пасивному запасі української лексики знаходяться: а) слова, які застаріли й вийшли або виходять з уживання; б) нові слова, які ще не стали популярними й не стали в мові загальновідомими й загальновживаними.

У пасивному запасі мови зберігаються історизми, архаїзми та неологізми.

Історизми — це назви предметів старої культури, побуту. У процесі історичного розвитку зникають деякі предмети, поняття, терміни, звичаї, а з ними перестають вживатися слова, позначувані ними.

Архаїзми — це застарілі слова, що виходять із ужитку, але реалії, названі ними, залишаються й мають уже інші, сучасні назви.

Неологізми — це нові слова, покликані до життя проблемами суспільства, що відбивають сучасність. Якщо вони втрачають значення свіжості, то стають загальновживаними або виходять із ужитку й стають історизмами, наприклад, перебудова — у дев'яностих роках минулого століття це був неологізм, тепер — історизм.

Безпосередній вплив на лексику позамовної дійсності спричиняється її рухливістю - у мові постійно відзначається не тільки поява нових слів (і нових значень), витиснення застарілих позначень, що втрачають свою актуальність, але й стилістичні перерозподіли різних груп слів, зміна лексичної й синтаксичної сполучуваності слів тощо.

Лексикологія (від грецького lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови) [8, с. http://uk.wikipedia.org/wiki/Лексикологія].

Розрізняють лексикологію історичну, яка досліджує закономірності формування, розвитку і збагачення словника мови від найдавніших часів, і лексикологію сучасної мови, або описову, яка вивчає лексичний склад мови сучасного періоду.

Історію слів вивчає історична лексикологія, словникового складу мови взагалі. Постійно змінюється словниковий склад мови (з'являються нові слова, деякі слова забуваються, змінюються значення цілого масиву слів тощо) в результаті всіляких причин, деякі з яких вдається встановити з достатньою вірогідністю. При з'ясуванні історії окремих слів і груп слів виявляється як важливі мовні, так і позамовні фактори змін. Безпосередній зв'язок лексики із позамовною дійсністю спричиняє те, що поява нових предметів, виникнення нових понять приводить до поповнення словника новими позначеннями цих предметів і понять, способи їхнього позначення, тобто способи номінації (створення нових слів від існуючих у мові за допомогою афіксів, створення складених іменників, семантична деривація, запозичення іншомовних слів) багато в чому лексико-семантичними відносинами, які існують у мові в певну епоху.

Отже, одиницею лексики є слово. Зовні воно сприймається як звук або сукупність звуків. Проте не кожний звук, не кожне поєднання звуків можна назвати словом. Слово — це звук або комплекс звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле. У цьому визначенні слова береться до уваги його подвійна природа. Зовнішній бік слова — його звукова оболонка, внутрішній бік — значення слова [5, c. 38].

Слова виникають по-різному. Багато слів придумав письменник Карамзін. Йому належить авторство слів «вплив», «зворушливий» і «цікавий». А такі слова, як ампер, вольт, ват, – це переведені до розряду загальних назв прізвища видатних учених. А назви дуже популярних у наші часи айфонів й айпадів з’явилися при додаванні букви «і» до англійського слова Phone (телефон з анг. мови), iPhone – це назва смартфонів що розробляє компанія Apple.

Кілька назв створили окремі особи: великим творцем слів був Ломоносов. Йому доводилося будувати на порожньому місці цілий ряд

наук: фізику, хімію, географію і безліч інших. Ломоносовим були введені слова: «градусник», «переломлення», «рівновага», «діаметр», «квадрат», «кислота» і «мінус»; від чеського письменника XX ст. Карела Чапека пішло слово робот.

Однак подібні випадки найменувань поодинокі, нетипові. Звичайно ж назви виникають стихійно. Люди виділяють у предметі якусь суттєву для них у цей час ознаку і роблять її представником усього предмета. Як писав О. Потебня, «слово виражає не весь зміст поняття, а одну з ознак, саме ту, яка видається народному поглядові найважливішою».

Ознака предмета, покладена в основу його назви, називається внутрішньою формою слова. Внутрішня форма передається за допомогою морфем (коренів, суфіксів, префіксів). Внутрішня форма – це вмотивованість назви. З часом слова можуть втрачати свою внутрішню форму і стають немотивованими.

Слово в мовленні виступає в різних формах і з різним значенням. Для позначення всіх різновидів слова терміна «слово» замало. Щоб сконденсувати нестачу лексикології використовують також поняття лексема й словоформа.

Лексема (від грец. λέξις — слово, мовний зворот) — слово як самостійна смислова одиниця, що розглядається в мовознавстві в усій сукупності своїх форм і значень [8, с. http://uk.wikipedia.org/wiki/Лексема].

Словоформа — це граматична форма того самого слова, яка виявляє лексичну тотожність із співвідносними словами. Словоформи — це лексичні одиниці з конкретним граматичним значенням. Словоформа є основним носієм граматичного значення. Сукупність словоформ певної лексеми називається граматичною парадигмою.

Словниковий склад найбільш рухливий рівень будь якої мови, зміни й поповнення якого особливо помітні у сучасні часи. Вони пов'язані з технічною и науковою діяльністю людини.

У лексиці відбиваються всі процеси історично-технічного розвитку суспільства. Одні предмети, побутові речі, поняття, якості, явища існують здавна, і слова, їхні назви, часто використовуються мовцями; інші предмети й поняття вимирають - з ними зникають їхні значення. Слова, рідко вживані, існують у пасивному словнику.

До пасивних запасів слів відносяться ті, що є або застарілими, або в силу своєї новизни ще не стали достатньо популярними й не завжди зрозумілими для носіїв мови. Наприклад нові сучасні технологічні пристрої і їх назви тяжко даються до розуміння старшому поколінню. Слова пасивного словника, утворюють дві групи: застарілі й нові слова. Застарілими називаються такі слова, які вийшли з активного вживання. Наприклад перестали вживатися у зв'язку зі зникненням понять слів радіола, моторолер й ін. Слова цієї групи є історизмами.

Процес переходу слів із групи активного вживання до пасивної тривалий, поступовий. Це зумовлено і позамовними причинами (релігійними або соціальними змінами) і власне мовними, з яких досить велику роль відіграють системні зв'язки застаріваючих слів: тематичні, зв'язок різних його значень тощо. Чим обширніші ці відносини, чим вони різноманітніші й прочніші, тим повільніше переходить слово в пасивну групу. Цей перехід пов’язаний зі зміною її стилістичної характеристики, точніше створює нову стилістичну характеристику слова.

1.2 Історичні зміни у лексиці.

Лексика кожної мови складається в процесі її тривалого історичного розвитку. Тобто українська лексика, як і мова в цілому, тісно пов’язана з історією українського народу. Лексика сучасної української мови за походженням неоднорідна. Близько 90 відсотків становлять успадковані слова, тобто такі, що ведуть свій початок з індоєвропейської мовної єдності; слова, що виникли в спільнослов’янський період; слова, спільні для східнослов’янських мов; відтак лексика, що з’явилася на українському ґрунті за час самостійного існування української мови. Решта лексичного складу (приблизно 10 відсотків) — слова, зпоазичені з інших мов.

Найдавнішим шаром успадкованої (корінної) лексики є слова, що сягають індоєвропейської мовної спільності. Вони збереглися в багатьох індоєвропейських мовах, зазнавши, безперечно, різних фонетичних, словотвірних, семантичних та інших змін.

Після розпаду індоєвропейської мовної єдності на основі її діалектних угруповань виникли й інші мовні єдності, що стали базою сучасних індоєвропейських мовних груп — слов’янської, балтійської, германської, романської й інших. Певний час існувала балто-слов’янська мовна єдність, свідченням чого є лексична, а подекуди й граматична схожість литовської й латиської мов із слов’янськими. Другий шар успадкованих слів — спільнослов’янська лексика. Виникнення третьої групи успадкованої лексики — східнослов’янської — пов’язане з розвитком суспільного й економічного життя східних слов’ян, з дальшим розвитком культури, науки, мистецтва, з глибшим пізнанням людиною об’єктивної дійсності. Отже, спільносхіднослов’янська лексика представлена в українській, російській та білоруській мовах чималою кількістю слів. Є такі слова, що збереглися не в усіх східнослов’янських мовах. До власне української лексики належать слова, що виникли на українському ґрунті. Специфічно українська лексика простежується вже в окремих пам’ятках давньоруської писемності. За обсягом та семантико-стилістичною структурою власне українська лексика є найпоширенішим та найрізноманітнішим шаром корінної лексики нашої мови. Цією лексикою українська мова відрізняється на словесному рівні від інших слов’янських мов. Крім успадкованих слів, у лексичному складі кожної мови певне місце посідає лексика, запозичена з інших мов. Запозичення є скрізь, бо жоден народ не живе відокремлено від інших народів. Засвоювання слів з інших мов є одним із шляхів збагачення лексичного складу [5, ст. 56 – 58].

Зміни в лексиці зумовлені як позамовними, так і внутрішньомовними причинами.

Позамовні причини – це зміни в світі. Будь-яке нововведення в техніці, побуті, суспільному житті, у сфері культури та ідеології супроводжується появою нових слів, та зникнення деяких знарядь, форм побуту, суспільних явищ спричинює зникнення відповідних слів. Таким чином, мова в своєму словнику відображає всі суспільні зміни.

Внутрішньомовні причини зміни словникового складу представлені тенденціями до економії, системності мовних засобів, походженням, завданнями емоційної та стилістичної виразності.

Є чотири типи змін у лексико-семантичній системі: 1) зникнення слів; 2) зникнення значень слів; 3) поява нових слів; 4) поява нових значень. Ці лексико-семантичні зміни відображені в таких поняттях, як архаїзми, історизми, неологізми і запозичення.

Висновки до розділу:

Слова та терміни мають свій життєвий шлях. Деякі слова існують століттями, а інші не переживають і десятиліть. Слова у своїй сукупності створюють лексику мови. Лексика динамічна і залежить від мовців, їх соціально-побутових та технічно-наукових аспектів життя. Лексика має два підрозділи: активний (слова які вживаються) і пасивний (непопулярні, маловживані або забуті слова). Історизми, архаїзми та неологізми належать до пасивної підгрупи. Лексику вивчає лексикологія. Розрізняють лексикологію історичну та лексикологію сучасної мови. Одиницею лексики є слово. Для досконалішого розуміння «слова» ввели лексему і словоформу. Лексика мови складається з успадкованої частини та запозиченої. Зміни в лексиці зумовлені позамовними і внутрішньомовними причинами. Мовний запас слів накопичується за всю історію існування мови. Найбільшу частину слів займають успадковані слова, а найменшу – запозичені.

РОЗДІЛ II. ЗАСТАРІЛІ СЛОВА У ТЕКСТАХ ТЕХНІЧНОГО НАПРЯМУ

2.1 Застарілі слова і терміни в текстах технічного напряму.

Часто в текстах документів через незнання, неуважність або недбалість допускаються різні відхилення. В результаті текст стає малозрозумілим, насиченим словесними надмірностями, архаїзмами і канцеляризмами. Ускладнюють розуміння тексту маловідомі слова іноземного походження, професіоналізми, неологізми. Не прикрашають документи просторіччя, діалектизми тощо. В деяких документах можно побачити наступне: вищевикладені (зазначені вище), поприналежності (за призначенням), при цьому представляємо (направляємо, докладаємо), супровідної (супровідний). До архаизмів належать і такі слова: подячний, благоволіть повідомити, вішати, довірчий, накреслити, покуштувати, страж та інші. В технічних документах величезна кількість термінів, які в свою чергу застарівають швидше ніж соціально-побутові слова. Сучасна технічна термінологія об'єднує не лише власне технічніі терміни, але й номінації, що становлять основу техніки (фізичні, хімічні, математичні), а, отже, містить розряди природничо-математичних, загальнотехнічних і спеціальнотехнічних термінів. У складі технічної терміносистеми виразно виділяються тематичні групи слів на позначення понять з математики, фізики, хімії. Українська технічна термінологія розвивалась нерівномірно. На початковому етапі відбувається стихійне нагромадження термінів, які фіксувалися в загальномовних словниках. Початок ХХ ст. (до 1921 року) характеризується збиранням термінологічного матеріалу, пошуком українських відповідників до російських термінів [7, с. 10-18]. 20-ті роки ХХ ст. називають "золотим десятиліттям українського термінотворення". Це пов'язано зі створенням у 1921 році Інституту української наукової мови, який згодом видав цілу низку термінологічних перекладних словників-проектів, серед яких один загальнотехнічний, метою якого було уніфікація міжгалузевої термінології [2, с. 31]. Вихід нових словників з технічними термінами покращують ситуацію. Після закриття інституту починається спад у розбудові української наукової термінології, спричинений політичними чинниками. За цей час українська науково-технічна термінологія докорінно змінилася, її розвиток був спрямований на зближення з російською термінологією. Словники ж 30-тих років були визнані невдалими, оскільки, на думку критиків, "укладені з явно вираженим прагненням до націоналістичного перекручення української мови і містять тому багато надуманих словотворів, якими ніхто не користується". Президія Академії наук УРСР у 1957 році прийняла ухвалу про створення Словникової комісії і розпочалося видання серії російсько-українських словників. Кінець ХХ ст. ознаменувався періодом нових перспектив для відродження та розвитку української мови, її науково-технічної термінології. Визнання України незалежною державою, впровадженням Закону "Про мови в Українській РСР", призвело до поширення української мови у всіх сферах життя країни, а це потребувало удосконаленої кодифікованої фахової термінології. Саме тому в цей період спостерігається пожвавлення термінологічної роботи, наслідком якої був вихід у світ низки галузевих словників з багатьох галузей науки і техніки. Одним з перших кроків у термінографії було перевидання без змін серії російсько-українських термінологічних словників, виданих у 60-ті роки ХХ ст. Упродовж 1990-2000 років вийшло в світ понад 500 термінологічних словників. Видання згаданих словників було зумовлене "нагальною потребою вчених в оволодінні сучасною українською науковою термінологією, яка протягом десятиліть не використовувалась ними у зв'язку з інтенсивними процесами русифікації монографічних та періодичних наукових видань" [4, с. 5], поширенням української мови в соціальному просторі, переходом на викладання технічних дисциплін українською мовою.

Висновки до розділу:

Часто у текстах технічного напряму переважають застарілі терміни, що зумовлено історичними особливостями розвитку термінології і науки в Україні. Якщо наприклад дивитися технічні документи за часів СРСР, то можна побачити, що там є невелика кількість застарілих термінів і майже немає застарілих соціально-побутових слів. Це відбувається тому, що технології постійно покращуються, а застарілі технічні вироби дуже швидко перестають використовуватися. Наприклад у технічній документації котушкового магнітофона, який був дуже популярний за часів СРСР притаманні такі застарілі терміни: кембрик, пассик, тонвал. Це пов’язано з будовою цього прилада, яка у наші часи вже не актуальна завдяки мікросхемам та флеш пам'яті. Проблему застарілих термінів вирішують словники. Історія створення власного термінологічного масиву в Україні була не завжди спокійна і сприятлива, тому багато термінів запозичені з російської мови. Дослідження історії становлення української термінології дало змогу краще зрозуміти стилістичні функції застарілих слів (термінів).

ВИСНОВКИ

Можемо зробити наступні висновки на основі цього дослідження.

Ця тема дослідження складніша ніж може здатися на перший погляд тому, що застарілі слова у текстах технічного напряму можна зустріти дуже рідко, тим паче якщо брати недавні документи. Наприклад, якщо брати документи 10-40 літньої давності, то в таких документі може бути приблизно від 1 до 10 застарілих слів. Найчастіше застарілі терміни можна побачити у документах, що постачаються з побутовою технікою.

Проблеми можуть виникнути, якщо термін або слово - застаріле і маловживане (наприклад вживається при обмеженому виробництві або для позначення специфічної функції) зустрінеться у технічній документації з ремонта прилада, і людина не зможе швидко знайти позначення. Великі складнощі можуть виникнути при перекладі застарілих слів і термінів. Може виникнути ситуація, що в іншій мові немає чіткого значення слова і треба буде використовувати синоніми та близькі слова за значенням.

Деякі слова (або значення слів) сприймаються як застарілі (стилистичні архаїзми й історизми – матеріальні архрїзми), інші - як нові, ще не цілком "звичні", що не повністю закріпилися в мові. Стилістична значимість слів не залишається незмінною (окремі застарілі слова повертаються в активний фонд словника з новими значеннями; спеціальні терміни в ряді випадків, іноді видозміна значення, стають загальновживаним тощо). Історизми не мають синонімів у сучасній мові, однак вони можуть повертатися в мову, якщо відновлюються відповідні чи подібні реалії. Застарілі слова та терміни, а також їх значення можна знайти у словниках. Ми бачимо, що Україні, будучи в залежності від різних держав та обставин було тяжко створювати свою термінологічну базу.

Також, можна зробити наголос на те, що тему цієї курсової роботи досліджувало мало людей. Майже неможливо знайти статті або дослідження на тему застарілих слів у документах технічного напряму, тому ця тема залишається актуальною для дослідження, і потребує дослідження. Дуже багато досліджень можна побачити на літературні теми, де досліджуються праці письменників на різні тематики, але проблеми застарілих слів треба вивчати, і не лише у текстах технічного напряму.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови: Підручник/ Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко, О.М.Мацько; За ред. Л.І. Мацько.- К.: Вища шк., 2003.-462

2. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство:. - Львів, 1994. - 216 с.

3. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник.- К.: Либідь, 1993.- 248 с.

4. Російсько-український словник науково термінології: Біологія. Хімія. Медицина / Уклад С.П. Вассер, І.О. Дудка, В.І. Єрмоленко та ін. - К., 1996. - с. 5-10.

5. Сучасна українська мова: Підручник/О.Д.Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. – 2-ге вид., перероб.- К.: Либідь, 2001.- 400 с.

6. Українська мова. Енциклопедія. Видання третє. Київ. Видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П.Бажана -2007.

7. Холодний Гр. До історії організації термінологічної справи на Україні // Вісник інституту української мови. - 1928. - Вип. 1. - с. 9-20.

8. http://uk.wikipedia.org

Додаток А

Словник застарілих слів

Жродло — джерело, початок, причина;

жупа — копальня, гірниче підприємство;

терх — тягар, вузли;

тузин, тузан — дюжина;

магон — червоне дерево;

матня — сітка;

порожнявий - пустотілий, порожнистий;

мушкет — карабін, старовинна вогнепальна зброя;

бинда - (військ.) стрічка кулемета, (техн.) пас;

рівнораменній - рівнобедрений;

припасовувати - приганяти, пристосовувати, прилаштовувати, приробляти;

кембрик - тонка бавовняна тканина;

аппліковати - прикладати, застосовувати;

ввередити — пошкодити;

вапа — фарба;

пошкалубитися - покритися тріщинами;

постарчати - постачати;

добротність - гарна якість, міцний, надійний;

антаба - рукоятка;

залютувати - запаяти;

піроскоп – пірометр;

перечеркати – перекреслювати;

пироксилин – піроксилін;

переяти – переймати;

нестача - недостача;

спругувати - пружинити;

спружка - пружність;

сріберний - срібний;

сребло - срібло;

холивати - коливати;

агенція - агенство;

аерометр - повітромір;

аероплан - літак;

безпереривний - безперервний;

нижческазанний - нижчезгаданний;

личкувати – облицьовувати;

вершляг - великий важкий молот для кування металлу;

відтулина - отвір у чому-небудь, діра;

коліща – невелике коло;

коліща погонове – ведуче коло;

несуча здатність – тримкість;

повнотілий – суцільний;

патрон – набій;

блискавковідвід – блискавничка;

Застарілі слова та їх стилістичні функції в текстах технічного напряму 📙 Курсовая → 🆔 81814