Засобі реалізації комічного ефекту в англійській мові. 2

 Інтерпретація англомовного жарту з лінгвістичною основою 
 

Вступ 

Розділ  І Лінгвокультурні  характеристики англійського жарту 

1.1. Гумористичне спілкування  та його ознаки 

1.2. Англійський гумор як лінгвокультурне явище 

Розділ  ІІ  Лінгвокультурні  ознаки англійського мінімального гумористичного тексту 

    2.1. Гумор у фонетиці 

    2.2. Гумор у словотворенні 

    2.3. Гумор у граматиці 

    2.4. Жарти у правописі 

    2.5. Лакунарність мінімального  гумористичного тексту 

Висновки 

Список  використаної літератури 

Додатки

Вступ 

Тема  роботи:  „Інтерпретація англомовного жарту з лінгвістичною основою”. 

Актуальність  роботи: 

1. гумор та жарти  є необхідним елементом спілкування,  але багато характеристик гумору  ще не вивчені в лінгвістичній літературі; 

2. неминучою характеристикою  міжкультурного спілкування є комунікативні збої, в силу розбіжності картин і потребують лінгвокультурногопояснення, 

3   пояснення  й запобігання комунікативних  збоїв, викликаних нерозумінням  англійського гумору, дуже важливо як для лінгвістичною теорії, так і для практики міжкультурного спілкування. 

    В основу  роботипокладенатака гіпотеза: сенс  англійського гумористичного тексту визначається ціннісної картиною світу, яка відбивається  в стереотипах поведінки англійців. 

     Мета  роботи встановити лінгвокультурніхарактеристики  англійського жарту. Для виконання поставленої було розв'язано такі завдання: 

  1)      охарактеризувати англійський жарт як  явище; 

  2)    встановити  основні типи нерозуміння англійських анекдотів при  між культурному  спілкуванні, 

  3) виявити   лінгвокультурні ознаки англійського мінімального гумористичного тексту  та вказати  шляхи їх аналізу. 

Теоретична значущістьданої  роботи полягає в тому, що ця робота робить відповідний внесок  в розвиток теоретичного дискурсу  теорії  в області лінгвістики гумористичного мовного дійства та жарту. 

Практична цінність роботиполягає в тому, що її  результати можуть бути використані в практичних курсах по стилістиці  англійської мови та інтерпретації тексту. 

Методи: використовувалися  інтерпретаційний аналіз, інтроспективний  та понятійний  методи. 

Об`єкт дослідженняявляється сучасний англійський жарт. 

  В якості  предмета  дослідження розглядаються його лінгвокультурні характеристики. 

     На  думку М.В. Хардіна, комічному  у всіх його проявах притаманна  одна загальна риса – протиріччя  у самому широкому розумінні,  тобто таке, яке містить в собі поняття гумору, іронії, сатири, сарказму, які лінгвістично виражаються однаковими мовними засобами. В основі всіх таких засобів комічного є алогізм, який характеризується як стилістичний прийом навмисного порушення логічних зв`язків з метою створення комізму. [20, с.3-4] 

    Але форми  комічного різноманітні. В ньому завжди є два протилежні елементи, один з яких здається позитивним і пригортає до себе увагу, а насправді виявляється негативним проявом. Почуття гумору є різновидом естетичного почуття, яке завжди ґрунтується на високих естетичних ідеалах. Гумор притаманний естетично розвиненому розуму, який спроможний швидко, емоційно-критично оцінювати сутність явища, який схильний до несподіваних порівнянь, зіставлень і асоціацій. 

    З точки зору лінгвістики, природа гумору була досліджена Г.Г. Поцепцовим [21, с.11]. Автор зазначає, що гумор існує в двох формах: ситуативний гумор та гумор з лінгвістичною основою. Г.Г. Поцепцов стверджує, що гумористична ситуація можлива лише при наявності спостерігача, який слідкує за актантами комунікації та реєструє зміщення об`єкта комунікації. 

     Гумористичний  ефект жартів з лінгвістичною  основою відбувається за рахунок  відсутності співвідношення „один до одного”. Між формою, тобто зовнішнім проявом, мовної одиниці та її значенням (внутрішнім проявом), а також за рахунок „непорозумілості”, що викликана збігом або приблизністю значення лінгвістичної одиниці з її формальним проявом. 

     Таким  чином, вище було розглянуто  причини та механізми виникнення  гумору. Категорія комічного є  категорією психологічною, естетичною, лінгвістичною. Гумористичний ефект  жартів з лінгвістичною основою  досягається за рахунок відсутності  співвідношення між зовнішнім проявом мовної одиниці та її значенням.

 Розділ І. Лінгвокультурні  характеристики англійського гумору

1.1. Гумористичне  спілкування та його ознаки 

      Гумористичне  спілкування обумовлено наміром  викликати добродушний сміх як  реакцію на безглуздість. У колективній  мовній свідомості виділяються такі ознаки повідомлення про смішну ситуацію: 

1) протиставлення  того, хто розповідає про гумористичну  подію, жартує, прагне викликати сміх, і того, хто реагує на таке повідомлення, розуміє, або не розуміє жарт; 

2) добре або зле ставлення до адресата чи предмета мови (гумор і глузування);      3) витонченість або простота подання смішною ситуації; 

  4) пряме або  непряме висловлення глузливого  відношення того,  хто говорить  до адресата або об'єкта мови (звичайна жарт і іронія); 

  5) жанрова фіксація  кумедного в усному або письмовому  тексті (жарт, анекдот, комедія, бурлеск,  пародія, частівка, лимерик тощо.)[1, с.43] 

    Основні  наукові уявлення про гумор   зводяться до наступних ознак:

 у філософії  -  це оцінкове протиставлення  несерйозного, ігрового початку  серйозному, діловому;

 в естетиці  -  це м'яка форма критики  потворного і неприємного;

  в психології -  це несподівана розрядка емоційного напруги;

  в соціології -  це карнавальне перевертання соціальних цінностей.[1, с.140] 

     Підсумовуючи наукове і життєве розуміння кумедного, ми пропонуємо класифікацію видів сміху на підставі наступних критеріїв: 

  1) наявність або  відсутність об'єкта, 

  2) позитивне або  негативне емоційне ставлення  до об'єкта; 

  3) публічність  (обрядовість) або непублічність. 

     Таким  чином, протиставляються обрядовий  і необрядовийсміх, в рамках  не обрядового фізіологічний  і нефізіологічний  сміх, в  рамках останнього - добродушний  і уїдливий сміх. 

   Лінгвокультурне  вивчення гумору передбачає пріоритетне висвітлення тих перевернутихцінностей, які актуальні для порівнюваних культур. Ці цінності можуть отримати різне висловлення в гумористичних текстах. 

     Гумористична  мовленева дія виділяється на основі тональності як ознаки спілкування, протиставляється серйозному інформаційному обміну, встановленню контакту, церемоніальній мовній дії і може бути обмірювана в просторі, утвореному координатами "дружня  - недружня комунікація" і "серйозна - несерйозна комунікація". За ступенем серйозності пропонується встановити чотири основних позиції (серйозне, напівсерьйозне, жартівливе, блазнівське спілкування), за рівнем дружелюбності в мовленнєвому спілкуванні  також чотири позиції (дружня бесіда , недружня бесіда, вороже спілкування). У отриманійматрицітипів тональності лежатьжарти - натяки, відверті жарти, етикетні жарти. Напівсерйозне, жартівливе і блазнівське спілкування різняться за рівнем самоконтролю комунікантів,цяознака виключно важливадля англійської лінгвокультури.[5, с.43] 

 Гумористичні  мовні дії уявляють собою двухступеневі  комунікативні рівніі можуть бути представлені першої позицією у схемі, що складається з чотирьох можливих варіантів: 

1) жартівлива інтенція - жартівлива реакція, 

2) жартівлива інтенція - серйозна реакція, 

3) серйозна інтенція - жартівлива реакція, 

4) серйозна інтенція - серйозна реакція.[1, с.53] 

 При моделюванні  гумористичних мовних дій в  лінгвокультурномуаспекті представляється  доцільним висвітлення: 

  1) специфічних  для цієї культури зразків  мовної поведінки Дорослого, Дитини  і Батька(за Е.Берном),  [5, с.87] 

2) переважної орієнтації  на один із цих типів поведінки, 

3) униканняодного  з типів поведінки. 

  Типологія учасників  гумористичної мовної дії може  бути також побудована на підставі певних психотипів,які беруть участь у гумористичному  спілкуванні і схильних, відповідно, до жартівливої поведінки, або до розиграшів і глузування, або до жартів-натяків і етикетних  жартів. Такі психотипиуніверсальні, але існує етнокультурна специфіка поведінки кожного з них, яка виражається, насамперед,  прийнятою в даній лінгвокультурі  нормі щирості і тактовність поведінки. Англійська лінгвокультура характеризується високою вимогливістю дотримання тактовності. [18,c. 76] 

    Характерними  ознаками ситуації англомовного  гумористичного спілкування є  такі моменти: 

1)  комунікативний  намір учасників спілкування уникнути серйозної розмови, 

2) гумористична тональність  спілкування, тобто прагнення  скоротити дистанцію і критично  переосмислити в м'якій формі актуальні концепти, 

  3) наявність певних  моделей гумористичної  поведінки,  ухваленої цією лінгвокультурою. 

     Гумористичний  намір проходить кілька стадій у своїй реалізації: бажання пожартувати, оцінка адекватності ситуації, вербальне висловлення жарту, оцінка реакції адресата. Ці стадії виділяються умовно, оскільки реалізація гумористичного комунікативного наміру здійснюється миттєво. Для розуміння суті гумористичної тональності необхідна установка адресата на якого виражається співпереживання кумедного, тобто на прийняті даній лінгвокультурі  стереотипи поведінки, включають типові дебюти, розгортання і ендшпілі. Стосовно жанру анекдоту для реалізації гумористичної інтенції має відбутися трьохступеневапослідовність мовної дії: налаштованість на гумористичне спілкування - серйозне або імітуюче серйозність розповіді  -   несподіване для адресата переключення тональності. [2, с.124] 

      Існує  й об'єктивно відображається національна  картина світу, яка представляє собою національно - специфічневиділення ознак навколишньої дійсності та комбінаторику. Ця картина світу,   зафіксована прийнятими даній культурі ознаками, насамперед - системою мови. Одним із аспектів картини світу є ціннісна  картина світу, де в концентрованій  формі визначені поняття,  що склалася у цієї культурі:  норми поведінки, оцінки, правила, ідеали. При міжкультурномузіставленні ціннісних картин світу виявляються універсальні і специфічні цінності, властиві порівнюваним культурам. Елементи ціннісної картини світу знаходять висловлення в значеннях слів, фразеологізмів, асоціативному потенціал мовних одиниць, в  текстах, мовленнєвому етикеті.[2, с.127]

1.2. Англійський гумор як лінгвокультурне явище 

 Критерії для  класифікації анекдотів: 

1) за співвідношенням ознак: блазнівську, жартівливу і  напівсерйозну тональності, 

2) за співвідношенням ознак:  дружелюбну, довірливу,недовірливуі ворожого відношення, 

3) за характеристикою  проблемної ситуації, в основі анекдоту, 

4) стосовно оповідача  і слухача до головного персонажа   анекдоту, 

5) за ознакою "абсурдність" -  "реальність",  

6) на кшталт заміщення  через гумористичне  зняття табу, 

7) стосовно до  різноманітних текстотипів, які співвідносяться  з анекдотами, 

8) із соціального типу учасників дискурсу, на яких розрахований цей анекдот.  [2, с.95] 

      Приміром, за ознакою ставлення оповідача  і слухача до головногоперсонажадотепу, жарту анекдоти можуть бути  протиставлено за ознакою ставлення   оповідача і слухачів до головногоперсонажа, який викликає симпатію або антипатію. Зазвичай симпатію викликає герой, який виявився в безглуздій  і комічній  ситуації не за своєїволі, або який шукає пригод. 

Наприклад: 

A man visiting the police station is most insistent. 

"It's absolutely essential that I speak to the burglar who broke into my house last night". 

"Why's that?" 

"I need to know how he got into the house at three o'clock in the morning without making a noise and without waking my wife!"[8, с.23] 

     Людина вимагає від поліції, щоб йому дозволили поговорити з грабіжником, що прибув в будинок вночі і був впійманий. Як виявляється, йому потрібно запозичити досвід цього злочинця, як він зумів потрапити в будинок вночі тихо й не розбудити дружинуі  господаря. Ситуація стає карнавальною: герой боїться дружини більше, ніж грабіжників. Симпатії оповідача і слухача -  на боці цього ошуканого чоловіка, який отримує покарання від дружини, повернувшись додому вночі. 

      Анекдот  як жанр гумористичного спілкування  будується на абсурді, при цьому  певна ситуація виглядає абсолютно  безглуздою, але не зачіпає змістовних  життєвих орієнтирів адресата. У  цій роботі абсурдність моделюється як опозитивна  ознака, має потрійну  проекцію: 

1) семантична абсурдність,  коли предметуприписуються  безглузді  якості, 

2) прагматична логічна абсурдність, коли з попередньої тези не виводиться наступна,  але при цьому робиться вид, що розмова ведеться за правилами силогізмів, 

3) прагматична оцінна  абсурдність, коли певна ситуація  в цілому отримує дивну оцінку, яка ставить під сумнів прийняті в суспільстві цінності. [21, с.118] 

Прикладсемантичноїабсурдності: 

A little boy runs down into the lounge and shouts "daddy, daddy, can I have another glass of water?" 

His father replies, "What's wrong with you son, that's your eleventh glass of water in a row". 

"I know, my bloody bedroom's on fire".[8,c.51] 

 Тушити  пожежу, виливаючи воду склянками, можливо, але безглуздо, і це викликає посмішку. 

    На противагу  гумору абсурду існує гумор  реальності, наприклад, надмірний  переляк людини через дурницю,  очевидна дурість, спроба здаватися  краще, ніж насправді , пастка, в яку потрапляє сам мисливець тощо. 

      Слід  зазначити, в будь-якому випадку  комічно лише те, що трохи виходить  за рамки прийнятих норм. Приклад комічної реальності: 

"Broken off your engagement to Mary?" 

"She wouldn't have me". 

"You told her about your rich uncle?" 

"Yes. She's my aunt now".[8,c. 12] 

    Аргумент, яким намагався скористатися невдачливий наречений, спрацював проти нього: його кохана вийшла заміж за багатого дядька. 

    Анекдот  як жанр гумористичного спілкування  може бути успішним тільки  з урахуванням соціальних типів учасників дискурсу, на яких він розрахований: виділяються дитячі, чоловічі, жіночі, студентські, армійські та інші анекдоти. Освічені люди гумористично обіграють  значимі для них теми, які закриті для сторонніх. 

  Наприклад: 

Q:What's the difference between a shark and a consultant? 

A:One is a vicious, flesh-eating scavenger, and the other is a fish.[8, с.42] 

     Анекдот є жанром гумористичного спілкування, яке обумовлене наміром викликати добродушний сміх як м`яку критичну реакцію на безглуздість, тобто на невідповідність між тим, що є і як повинно бути згідно встановленим нормам поведінки. Звідси виділяють напівсерйозну і жартівливу різновидності несерйозної комунікативної тональності. Щодо англійського гумористичного спілкування,  варто зазначити, що його специфіка полягає в тенденції активно використовувати напівжартівливий стиль поведінки. Ця тенденція узгоджується з принципом високого самоконтролю поведінки, який є одною із домінантних ознак британської лінгвокультури.   

    В другому розділі роботи ми розглянемо  лінгвокультурні ознаки  мінімального гумористичного тексту.

 Розділ  ІІ. Лінгвокультурні  ознаки англійського мінімального гумористичного тексту

2.1. Гумор у фонетиці 

     Гумор  в англійській мові також поділяють за мовними ознаками. Жарти у фонетиці відбивають  основу  фонетичних фактів, які викликають сміх, названі як незвичайні, фонетичні обумовлене безладдя слів і поява словесних асоціацій є причинами, коли вимова виявляється смішною. Більшість жартів у фонетиці асоціюються з основними лінгвістичними явищами і є різновидом  в вимові, це територіальні, професійні та особисті.  Іншими словами, вид жарту може належати до лінгвістичної компетенції мовця або до лінгвістичного виконання. Жарти цього виду відбивають гумор, який походить з досвіду мовного спілкування в даному лінгвістичному суспільстві, навіть більше ніж з між особистісного спілкування. 

Наприклад:  

In the twenties of this century it became usual in certain circles to pronounce the vowel 'O' as if it were 'IT, and as this was most marked in those who had been to the older university it was known as the Oxford accent. A certain bishop who did this was giving prizes away at a Girl's High School Speech Day in the far north of England. The girls were rather puzzled when they heard him talk about the way in which they should mudel their lives but their burst of laughter took him aback when, dealing with leisure occupation he said, "In your spare time, girls, see that each one of you cultivates a hubby." [21, с. 127] 

A party at the Zoological Gardens stood puzzled before a bird. 

"It's a heagle," said one. 

"It's not," said another, "it's a howl." 

They appealed to a by-stander. 

"Both wrong," he said shortly, "it's a nawk!"[21, с.127] 

In the twenties of this century it become usual in certain circles to pronounce the vowel `O` as if it were `U` and as this was most marked in those who.

2.2. Гумор у словотворенні 

   Незвичайні  гумористичні будови слів для  даного випадку, неочікувані повторні  тлумачення застарілих слів, особливості  англійської  словотворчої системи (наприклад, важливість конверсії, як засобу словотвору). Ці та інші факти словотвору роблять центр жартів співвіднесеним. Сюди також відносяться жарти  в яких абревіатура формує лінгвістичну суть жарту. По-перше, абревіатурі притаманна специфічна двозначність, яка надає набагато більше свободи семантичним тлумаченням в порівнянні з двозначними словами. Друга причина – порівняно велика кількість матеріалу стосовно  цього. 

Наприклад: 

Worker to his friend: "I am taking a honey-day vacation this year. You know, that is when you stay home and the whole time your wife says: 'Honey, do this and Honey, do that.'" [21, с. 259] 

Two men, who were visiting a museum, were seen standing in front of an Egyptian mummy, over which hung a placard bearing the inscription: "B. C. 1187." 

Both visitors were much mystified thereby. 

"What do you make that, Jim?" 

"Well," said Jim, "I dunno; but maybe it was the number of the motor car that killed him." [21, с. 260].

2.3 Гумор у граматиці 

     Розташування матеріалу у граматиці узгоджене з традиційним поділом на морфологію та синтаксис. Розділ морфології містить жарти в яких характеристики класів англійських слів або особливих пунктів у цих класах подаються гумористично. 

     Відповідно  до цього головні групи жартів  у цьому розділі відповідають  граматичним класам слів. Гумористичне  використання , морфологічна омонімія і форми, нижчі від установлених стандартів пояснюються на прикладі жартів або відносяться до відкритих і закритих підрозділів морфологічного поділу. Більшість обсягу у синтаксичному розділі складається з жартів у яких використовується двозначність багатозначних і омонімічних конструкцій. 

   Приклади омонімії: 

    A young woman had just returned to her farm home after several years in the big city. She was exhibiting the contents of her trunk to the admiration and amazement of her mother, who had bought her clothes for forty years at the village general store. 

"And these," said the daughter, holding up a delicate silken garment, "are teddies." 

 "Teddy's. You don't say. Young men are certainly different from what they used to be."  [21, с. 262] 

My Uncle Herbert from Vermont, Cerf informs, was mailing an order to his butcher in Boston. First he began the note, "Kindly send two gooses." That didn't seem right, so he started over again with "Kindly send two geeses." Still he wasn't satisfied. He settled his dilemma by writing finally, "Kindly send me a goose." Then he signed his name and added a P. S.: "Send another one with it." [21, с.263] 

Приклади полісемії: 

A census clerk, in scanning over the form to see if it had been properly filled up, noticed the figures 120 and 112 under the headings, "Age of Father, if living," and "Ageof Mother, if living." 

"But your parents were never so old, were they?"asked the astonished clerk. 

"No," was the reply, "but they would have been, ifliving."  [21, с.271] 

Village Doctor "Well, are you better? Have you taken your medicine regularly, and eaten plenty of animal food?" Patient — "Yes, sir, I tried it, and so long as it were be-ans and o-ats, I could manage pooty well, sir; but when you come to that there chopped hay, that right-down choked me, sir!"[21, с. 273] 

Приклади омонімії: 

    Searching for my favourite kind of honey, I finally tried a shop specializing in exotic and unusual foods. As I entered the shop, a reserved white-haired assistant offered his service with such rare old-fashioned courtesy that I gave him my warmest smile. 

"I'm looking for sage honey," I said. "Have you any?" He nodded and returned shortly with a box of sage. Then it dawned on me that he thought I had called him honey, and rather than cause him embarrassment I accepted the seasoning. As he handed me the package, he said, "You should be more careful with your lovely smile and friendly manner of speech, Miss. Another man than myself might be misled." 

(Theodosia Lester)

2.4 Жарти у правописі 

    Жахи  англійського правопису є причиною образ протягом багатьох шкільних днів, у зрілому віці це розглядається більш філософськи ніж трагічно. В деяких вистачає навіть  мужності, щоб помститися за завдану образу в минулому і посміятися над правописом. 
 

Наведемо приклади: 

Here is a letter that very effectively speaks for itself; 

Thx Idxal Typxwritxr Company Gxntlxmxn: 

Wx hxrxby wish to acknowlxdgx rxcxip of your ship-mxnt of onx of your xxtra-spxcially quixt typxwritxrs. 

Howxvxr, upon opxning thx shipmxnt wx found that for thx timx bxing wx shall bx sorxly handicappxd. Ingxnxral, thx typxwritxr is in pxrfxct mxchanical condition xxcxpt for onx dxtail. Through somx xrror of assxmbly thxrx sxxms to bx rathxr xmbarrassing omission — thxrx is no Ixttxr on thx machinx for "x", thx fifth Ixttxr of thx alphabxt. 

Will you plxasx bx so kind xithxr to sxnd us anothxr machinx or havx this onx sxrvicxd as soon as possiblx. 

Sincxrxly, 

Xric Wxlls, Prxsidxnt, Thx Xxcxlsior Xxprxss Co. [21, с.295] 

     Українському  читачеві інколи можуть бути  незрозумілі англомовні жарти.  Ці труднощі можуть поділятися на лінгвістичні або мовні  та екстралінгвістичні (країнознавчі). 

      До  мовних труднощів в процесі перекладу з англійської мови на українську можна віднести проблему багатозначності слів. [22, с.293] Словоможе мати різні значення, так як полісемія в англійській мові розвинута більше, ніж в українській, тому при перекладі необхідно обрати лише одне значення слова, яке відповідає змісту того, що перекладається. Наприклад, слово handможе мати такі значення, як: 1. рука; 2. передня лапа; 3. влада; 4. вміння; 5. робітник; 6. екіпаж; 7. виконавець і т.д., до 17 значень.  [23, с.158]. Без сумніву, треба  враховувати „оточення” конкретного слова в контексті, бо саме в контексті найточніше розкривається його значення, яке, до речі, може бути лише контекстуальним, не зареєстрованим у словниках. 

     Труднощі  становлять також неологізми, тобто  слова, які ще не занесені  в англо-українські словники. [24, с. 108-109] . 

     До  цієї ж групи труднощів належить  і переклад омонімічних форм (один  із засобів створення такого  прийому, як „Гра слів”), певних  фразеологічних єдностей, особливо  коли вони вживаються окказіально  та коли вони є, так би мовити, „модифікованими”; переклад вже вищезгаданої „гри слів”, яка заснована окрім омонімії , ще і на використанні переносного значення слова. 

     Окрему групу складають так звані „хибні” друзі перекладача – слова, що мають зовнішню подібність до слів української мови, але значення їх не співпадають. Наприклад, англійське слово intelligent, перекладається як розумний, а не інтелігентний [25, с. 162]. 

      В  цілому труднощі для перекладу становлять будь-які суто лінгвістичні  аломорфні риси тієї чи  іншої мови. 

     Друга  група труднощів – труднощі  культурно-країнознавчого характеру,  які складають зміст вертикального контексту. І.В. Гюббенст його визначає як реалії, різні типи літературних алюзій та ін., які є інформацією історично-філологічного характеру [26, с. 7, 8] 

     В цьому  плані велику складність для  розуміння становлять слова, що  позначають реалії. Світ реалій, тобто матеріальний, дуже важливий, на думку Г.В. Гюббенст, так як через нього проходить шлях до пізнання світу нематеріального. Труднощі сприйняття полягають  тут в тому, що, з одного боку, цей світ є  найбільш очевидним і наочним, найбільш відкритим для спостереження і оцінки. При всіх розбіжностях історичного розвитку культур тут відчувається та спільність, яка дає засади для асоціацій, аналогій та співставлень, що сприяють розумінню або в будь-якому випадку  вгадуванню істинного смислу чи призначення згаданого явища, об`єкта. [26, с. 15, 16]

2.5 Лакунарність  мінімального гумористичного тексту 

 М. Мінський, який  досліджував питання дотепності  та її прояву, вважає, що виникнення гумору можна віднести до того часу, коли людина вчилася думати не тільки про конкретні проблеми навколишнього світу, а й про те, як краще використати ресурси розуму для розв`язання цих проблем, тобто коли людина вчилася планувати. Що навчитися планувати свою діяльність, людина  повинна була відчувати ті межі, в яких мислення спрацьовує безперебійно. Людина поставала перед необхідністю уникати числених помилок, викликаних хибними асоціаціями, найтоншими змінами, а також рухом думки „по колу” [18, с. 106]. З Фрейд [19, с.93] висловив припущення, що в соціальній та розумовій діяльності людини виникли (як компенсація недоліків мовної комунікації) внутрішні „обмежувачі”, що формували неусвідомлювані мовцями бар`єри („цензори”), які перешкоджали виникненню „заборонених” думок. Коли за допомогою дотепу вдається обминути цензорів, людина дістає задоволення від раптового вивільнення психічної енергії у вигляді сміху. 

     М.Мінський  вважає, що теорія З. Фрейда пояснює чому дотепи звичайно стислі, компактні і мають подвійний зміст: це потрібно для того, щоб обманути „по-дитячому” простодушних цензорів, які бачать тільки поверховий, цілком невинний смисл жартів і не можуть розпізнати прихованих у них заборонених бажань [19, с.113]. М.М. Борєв також вважає, що психологічний механізм сміху схожий на механізм переляку, подиву: „Сміх завжди радісний переляк, радісні розчарування, подив, які прямо протилежні захвату і захопленню” . [19, с.126]