Засоби соціально-педагогічной діяльності з молоддю групи ризику

Зміст

Вступ…С. 2-3

розділ 1. Теоретична розробка питання засобів соціально-педагогічної дія   льності з молодью «групи ризику»…С.3-13

1.1. Дослідження сутності понять: ″соціально-педагогічна діяльність″,″група ризику″,″молодь″ та″засоби соціально-педагогічної діяльність″…С.3-7 
1.2. Характеристика дієвих чинників, що мають негативний вплив на молодь «групи ризику»…С.7-10

1.3. Психологічний портрет та особливості соціалізації молоді «групи ризику»…С.10-13

Висновки до розділу 1

розділ 2. Теоретичний аналіз проблеми дітей «групи ризику» у роботі соціального педагога…С.13-54

2.1. Методичний матеріал з діагностування проблем дітей «групи ризику»…С.13-17 
2.2. Методика попередження негативних проявів поведінки дітей «групи ризику»…С.17-48 
2.3. Авторська методика розв’язання поставленої соціально-педагогічної проблеми…С.49-51

Висновки до розділу 2

Загальні  висновки…С.51-52

Список  літератури…С.52-54

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність. Незважаючи на те, що проблема молоді «групи ризику» не новоявлена і існує достатньо довно,  її актуальність досить велика. Більше того, социальні зміни, не в кращий бік, роблять цю проблему гострою і наполегливою . У галузі психології та соціальної педагогіки-питання роботи з дітьми даної категорії  розкриті в дослідженнях В.Г. Степанова, В.Е. Кагана, М. Раттер, М.А. Буянова; А.В.Мудрика, М.А. Галагузова, Т.І. Шульги, Л.Я. Олиференко, Є.І. Казакової,В.Е.Летуновой, А.Л Ліхтарнікова. Окрім цього проблема дітей «групи ризику» висвітлено в таких нормативно-правових документах :Закон України "Про зайнятість населення" [29] ; Закон України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді України" [30]; "Державна програма зайнятості населення"1997-2000 рр [31]; Національної програми "Діти України" [32]; Указу Президента України від 06.10.1999 р. "Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді" [33]; "Про стан реалізації державної молодіжної політики" [34].

 Це дослідження дозволить зрозуміти причини цього явища, з'ясувати  видимі чинники сприяючі його динаміці, відшукати найбільш дієві засоби і методи протистояння проблемі.  

Проблема. Проблема дослідження полягає у виявленні найбільш видимих і суттєвих негативних чинників, що сприяють розвитку наявної проблеми, і з'ясуванні ефективності тих  або інших засобів по їх згладжуванню.

Протиріччя. Протиріччя полягає в наявності проблеми існування молоді «групи ризику» та недостатньої кількості дієвих засобів роботи з данною категорією населення.

Об'єкт дослідження. Молодь «групи ризику».

Предмет дослідження. Засоби роботи з молоддю «групи ризику».

Мета дослідження. Пошук найбільш дієвих і еффектіних засобів допомоги молоді «групи ризику».

 Завдання дослідження. Для досягнення заданой мети були намічені такі завдання:

−  дослідження сутності таких понять: ″соціально-педагогічна діяльність″,″група ризику″,″молодь″ та″засоби соціально-педагогічної діяльність″.

−  визначення сучасних засобів роботи з молодю «групи ризику»

−   виявлення найбільш дієвих чинників, що мають негативний вплив на молодь «групи ризику».

Гіпотеза. Дослідження вікових особливостей молоді групи ризику і факторів, що поглиблюють проблему допоможуть знайти оптимальні засоби і методи в боротьбі з проблемами даної категорії населення.

Практичне значення. Результати дослідження можуть як практикуючими фахівцями, які заняті в сфері соціальної роботи, так і тими, хто займається теоретичною разробкою даної проблеми. Дослідження може стати корисним для поглиблення теоретичних знань. Так само його результати послужать методологічним матеріалом для безпосередньої роботи з молоддю групи ризику.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА РОЗРОБКА ПИТАННЯ ЗАСОБІВ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З МОЛОДЬЮ «ГРУПИ РИЗИКУ»

1.1 ДОСЛІДЖЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТЬ: ″СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ″,″ГРУПА РИЗИКУ″,″МОЛОДЬ″ ТА″ЗАСОБИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНІСТЬ″.

У сучасній літературі існують різні підходи то тлумачення поняття «соціально-педагогічна діяльність».

Автор	Визначення
Гриньова В.М., Яресько К.В.  [1,с. 1]	Соціально-педагогічна діяльність − це діяльність, що спрямована на здійснення допомоги людям, які її потребують, бо не здатні самостійно вирішити життєві проблеми: діти, пенсіонери, інваліди, хворі, біженці, безробітні і т.ін.
Коваль Л.Г., Звєрєва  І.Д., Хлєбік С.Р. [2,с.2-3]	Соціально-педагогічна  діяльність − специфічна діяльність уповноважених органів держави та об'єднань громадян, спрямована на соціальне обслуговування, в тому числі соціальне страхування, надання соціальних послуг, соціальної допомоги громадянам, а також здійснення соціальної профілактики і соціальної реабілітації з метою реалізації та захисту еко-номічних, соціальних, екологічних прав, духовних і культурних запитів людини.
Малько А.О. [3,с.20-21]	Соціально-педагогічна  діяльність — вид професійної, або  волонтерської виховної діяльності, спрямований на створення умов у  соціумі для духовного розвитку людини, групи, суспільства, гуманізації  їх відносин.
Галагузова М.А., Галагузова Ю.Н., Штинова Г.Н., Тищенко  Е.Я., Дьяконов Б.П. [4,с. 42-43]	Соціально-педагогічна діяльність - це різновид професійної діяльності, спрямованана надання допомоги дитині в процесі її соціалізації, освоєння нею соціокультурногодосвіду і на створення умов для її самореалізації в суспільстві.
Бонцьо У.Л. [5,с.1]	Соціально-педагогічна  діяльність — це цілеспрямовані послідовні дії соціального педагога, якi забезпечують найбільш оптимальне досягнення певної соціально-педагогічної мети в соціальному  розвитку, вихованні (перевихованні, виправленні), оволодінні вміннями й навичками  в самообслуговуванні, навчанні й  професійній підготовці об'єкта.
Коджаспирова Г.М., Коджаспирова А.Ю [6,с.318-319]	Соціально-педагогічна діяльність − педагогічна діяльність спрямована на соціальний захист дитини (підлітка) та надання йому допомоги в організації себе, свого психологічног остану, на встановлення нормальних відносин в сім′ї, в школі, в суспільстві; на організацію його освіти, соціалізацію та адаптацію.

 

 

Таким чином ми з′ясували, що різні автори автори дають відмінна, а то і принципово різні визначення данного поняття. Це можно пояснити їх приналежністью до певної сфери діяльності і характерними для неї специфічними ознаками, які відображені у запропонованих визначеннях. Тепер нам потрібно визначити сутність поняття «група ризику», яке також наведене у сучасній літературі.

Автор	Визначення
Коджаспирова Г.М., Коджаспирова А.Ю [6,с.58-59]	Група ризику – це категорія, яка більш за інших схильна скоювати девіантні або делінквентні вчинки (які відхиляються від норми або кримінально карані)
Н.Д. Творогова [7,с.109-110]	Група ризику - умовна група з високою ймовірністю виникнення в ній захворювань, травм та інших порушень здоров'я. Для членів цієї групи характерні ті чи інші факториризику.
Шевченко Е.П.	Група ризику - це категорія дітей, яка в силу певних обставин свого життя більше за інших категорій схильна до негативних зовнішніх впливів з боку суспільства.

Після того, як ми зрозуміли, що ховається за цим поняттям, потрібно з′ясувати сутність поняття «молодь».

ЗУ «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»  [8,ст.1]	Молодь,  молоді громадяни - громадяни України віком  від 14 до   35  років
Мала соціально педагогічна енцеклопедія [47,ст.52-53]	Молодь – це диференційована соціально група, яка набуває рис соціальної спільноти та має специфічні соціально-психологічні, соціальні, культурні та інші особливості, у тому числі й способу життя, перебуває у процесі соціалізації, має свій соціальний вік і відповідно до потреб часу має бути творцем або зачинателем нової соціальної і культурної реальності.
Головатий М.Ф.  [10,с.157]	Молодь – це соціально-демографічна група, що переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до світу дорослих і майбутні зміни.
Велика Радянська Енциклопедія [11,с.478]	Молодь соціально – демографічна група, що вирізняється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального стану і зумовлених тими чи іншими соціально-психологічними якостями»

 Можемо сказати, що більшість авторів погоджуються у змісті поняття «молодь».  Таким чином поєднавши поняття «група ризику» та «молодь» , ми з′ясуемое, що молодь групи ризику − це категорія людей, яка в силу певних обставин свого життя більше за інших категорій схильна до негативних зовнішніх впливів з боку суспільства.

Автор	Визначення
Дмитренко Т.О., Яресько К. В. [12,с.8]	Засобами соціально-педагогічної діяльності є способи догляду за дітьми (вони є різними для різних вікових груп), методи навчання, виховання, розвитку дітей, способи спілкування з ними через ігри, спорт, книги, журнали, газети тощо.
Коджаспирова Г.М., Коджаспирова А.Ю. [6,с.322-323]	Засоби соціально-педагогічної діяльності – це матеріальні об′єкти і предмети духовної культури, призначені для організації й реалізації соціально-педагогічного процесу й виконуючи функції ризвитку учнів.

    Таким ми чином ми з′ясували сутність цікавлячих нас понять, що дає змогу сформувати певне увлення про їм місце ца роль у соціально-педагогічній системі. Різні існуючі проблеми потребують прилучення відповідних засобів, і чим більш визначена, конкретизована проблема та об′єкт спрямованої діяльності тим максимально дієві та ефективні засоби ми маємо змогу використовувати.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЄВИХ ЧИННИКІВ, ЩО МАЮТЬ НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НА МОЛОДЬ «ГРУПИ РИЗИКУ».

Різні вчені (Є.І. Казакова, В.Є. Летунова, Л.Я. Олиференко, Т.І. Шульга, І.Ф. Дементьєва) виділяють  різні групи факторів, що дозволяють віднести дітей та підлітків до даної  категорії. Так, на думку Є.І. Казакової, можна назвати три основні групи факторів ризику, які створюють вірогідну небезпека для дитини: психофізичні, соціальні та педагогічні (як особливий вид соціальних). 
Близький до цього підхід Ліхтарніков А.Л., який виділяє наступні групи факторів ризику: 
медико-біологічні (група здоров'я, спадкові причини, вроджені властивості, порушення в психічному і фізичному розвитку, умови народження дитини, захворювання матері і її спосіб життя, травми внутрішньоутробного розвитку і т.д.); 
соціально-економічні (багатодітні та неповні сім'ї, неповнолітні батьки, безробітні сім'ї, сім'ї ведуть аморальний спосіб життя; непристосованість до життя в суспільстві: втеча, бродяжництво, неробство, крадіжки, шахрайство, бійки, вбивства, спроби суїциду, агресивна поведінка, вживання спиртних напоїв , наркотиків і т.д.); 
психологічні (відчуження від соціального середовища, неприйняття себе, невротичні реакції, порушення спілкування з оточуючими, емоційна нестійкість, неуспіх у діяльності, неуспіх у соціальній адаптації, труднощі спілкування, взаємодії з однолітками і дорослими і т.д.) 
педагогічні (невідповідність змісту програм освітнього закладу та умов навчання дітей їх психофізіологічних особливостей, темпу психічного розвитку дітей та темпу навчання, переважання негативних оцінок, невпевненість у діяльності, відсутність інтересу до навчання, закритість для позитивного досвіду, невідповідність образу школяра і т.д.) [18, с.103-112].

Результати соціологічного дослідження, проведеного серед  дитячого населення, що знаходиться  у важкій життєвій ситуації, показали, що більшість безпритульних дітей не розривали зв'язки з родиною і в 48,3% ночували вдома. Ця категорія дітей характеризується тим, що значну частину часу діти проводять на вулиці, повертаючись, додому тільки ночувати. Основна частина з них вже давно кинули заняття в школі, перебували на обліку в міліції (ПДН) або комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав (КДН і ЗП). За даними нашого дослідження 19,5% дітей ночували на вулиці і 34,1% - проживали в дитячому будинку. [25, с.173-179]. 
 
Наркотичні речовини (в основному інгалянти - клей, бензин, алкоголь і нікотин) вживали 92,8% безпритульних дітей. Це вимагає особливого розуміння при складанні програми соціально-педагогічної та медичної реабілітації. Викликає особливу тривогу початок вживання наркотичних речовин ще в умовах проживання в сім'ї (70,3%).[25, с.180-185]. 
 
Практично кожен четвертий підліток починав вживати наркотичні речовини після відходу з будинку. Дана ситуація свідчить про те, що діти долучалися до наркотичних речовин ще до того, як потрапляли на вулицю. За результатами соціологічного дослідження, очевидно, що витоки неблагополуччя, перш за все, належать родині.Приміром, у досліджуваній групі з 320 школярів більшість (85,5%) рідко відвідували заняття у школі. При цьому 79,1% дітей не втрачали зв'язку з будинком і періодично відвідували школу. [25, с.211-216]. 
 
Отже, на даному етапі ще був шанс повернення значної частини дітей до повноцінного життя за спільної участі сім'ї та соціальних інститутів, в тому числі і установ освіти. 
 
Інший значущою причиною відходу з родини для 40,5% підлітків стало вживання батьками наркотичних речовин, що створювало несприятливий мікроклімат у родині.Догляд на вулицю для даної групи дітей ставав останнім засобом самозахисту. У переважній більшості випадків відхід з будинку представляв своєрідна відповідь дитини на дії батьків, і діти сподівалися, що життя на вулиці буде краще, але нерідко вуличні умови виявлялися гірше сімейних.  
 
Слід зазначити, що більшість підлітків (84,1%) як причину відходу з родини на вулицю пояснюють відсутність взаєморозуміння з батьками або вихователями. Відомо, що прагнення втекти з дому в знак «протесту» найбільш часто проявляється у віці 10-13 років. У цей період розвитку особистості психологічний клімат сім'ї має для дитини велике значення. Дискомфорт у відносинах з батьками сприймається особливо гостро. [25, с.240-248]. 
 
Для підлітків типово прагнення протиставити свої думки і смаки батьківським судженням і пріоритетам. Зазвичай це обмежувалося розбіжністю «музичних та галантерейних» пристрастей, але нерідкі і більш гострі конфлікти, і тоді догляд був, маніфестних виразом дитини свого рішення. Втечі з зовні благополучних сімей можуть бути пов'язані також з неправильною батьківського позицією щодо труднощів в навчання.  
 
За даними нашого дослідження, кожен десятий підліток йшов з дому у зв'язку з бажанням помандрувати, що найчастіше були обумовлені генетичними причинами або психічної дезадаптацією. 
 
Іноді основним мотивом відходу з родини у підлітків була потреба в безлічі яскравих і нових вражень. Такого роду бродяжництва піддавалися інфантильні діти, схильні до невгамовному фантазування і авантюр. Часом власні фантазії захоплювали їх настільки, що діти втрачали почуття міри і відповідальності, легко переходячи межі, що відокремлюють гру від реальності. [27, с.70-78]. 
 
Звертає увагу, що практично кожен четвертий підліток (26,1%) пішов з дому на «заробітки», так як батьки відчували матеріальну скруту, кожна третя дитина - бажаючи «бути незалежним і самостійним». Серед респондентів, які опинилися на вулиці, перший відхід з будинку був у 18,1% підлітків, періодично йшли 68,2% і практично не проживали вдома - 18,6% дітей. На запитання «Ти повертаєшся в свою сім'ю для того, щоб ...» відповіді різнилися: 23,8% підлітків відповіли, що поверталися для того, щоб поїсти, 76,0% - переночувати, 24,1% - тяга до батьків, 42, 4% - до молодших братів і сестер. 
 
При вивченні характеристики сімей, які покинули підлітки, було відзначено, що 38,3% склали багатодітні семи, 18,2% - неповні при (відсутність батька), 17,1% - діти перебували в родині, де батьків замінювали бабусі й дідусі. Результати дослідження підтвердили, що найбільш уразливі і готові до беспрізорнічеству діти з дисфункційних сімей. Таким чином, більше половини дітей йде з дому через жорстоке поводження батьків, більшість йшли з дому неодноразово, але на момент анкетування проживали будинку. 
 
Вуличні діти не мали особливих відмінностей від звичайних дітей. Їхні потреби полягали у пошуку безпеки, любові, розумінні і т.д. Вони такі ж, що й «домашні» діти.Різниця полягає лише в тому, що ці потреби у вуличних дітей задоволені в меншому ступені. Догляд на вулицю частіше був викликаний, пошуком незадоволених потреб: бажанням знайти те середовище, де безпечно, де його зрозуміють таким, яким він є, вислухають, допоможуть. На запитання «Що ти вважаєш головним у житті ...» відповіді також різнилися: бути коханим (49,1%), мати дружну сім'ю (60,1%), мати багато грошей (85,0%), бути незалежним (40,1 %). На запитання «Чи хотів що - щось змінити в своєму житті» всі діти відповіли задовільно. [25, с.278-287]. 
 
Як показали результати дослідження, діти-безпритульники потребують заходах, що стосуються залучення різних державних структур та інститутів, що мають на меті повернути дитину в сім'ю, до активного життя в суспільстві і до суспільно-корисної праці.  
 
При визначенні емоційної стійкості, індивідуально-психологічної орієнтації підлітків - безпритульників на світ зовнішніх об'єктів (екстроверсія) або на внутрішній суб'єктивний світ (інтроверсія) було відзначено, що 75,0% безпритульних дітей були емоційно нестійкі і тільки кожен четвертий підліток (25,0% ) був емоційно стійкий. У дітей-безпритульників в більшості випадків зустрічалася емоційна нестійкість, яка, ймовірно, була однією з причин відходу з родини, що вимагає особливої ​​уваги при соціально-педагогічної та медичної реабілітації дітей. [26, с.345-357]. 
    Ми бачемо, що існуючі чинники, що породжують проблеми є результатом інших чинників, що потребують усунення. Також звертає на себе увагу кількість існуючих чинників, що само по собі поглиблює проюдему боротьби з ними. Тому робота повинна проводитись комплексно та поетапно, виходячи с розуміння логічних зв′язків між чинниками.       

 

3. ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПОРТРЕТ ТА ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ МОЛОДІ «ГРУПИ РИЗИКУ».

Навколишнє середовище значно впливає на формування особистості школяра як у позитивному, так і негативному відношенні. Так, поява «важких» підлітків може бути пов'язана із районом їх проживання. Особливо регіональні відмінності стають помітними у великих містах, де злочинність одних районів часом значно перевищує злочинність в інших.Важливе значення має для учня школа. Вченими виявлено, що кількість підлітків-правопорушників в деяких школах може бути стійко більше, ніж в інших. Відзначено, що численні випадки поганої поведінки учнів найчастіше обумовлені двома основними факторами: частотою змінюваності вчителів і значними змінами складу учнів класу. Особливо значущий перший фактор. При цьому великого значення не має стара це школа або нова, велика чи маленька.Успішно займаються учні краще ставляться один до одного і вчителям, віддані школі і зацікавлені навчанням. У групах слабких учнів формуються антішкольние погляди і настрої, досить високий відсоток правопорушень, нерідко явище бунту проти існуючих шкільних правил. Який висновок з цього положення? Як показує досвід Ш. А. Амонашвілі та інших передових вчителів, треба, щоб усі школярі отримували позитивні емоції і задоволення від навчальної та позанавчальної діяльності в школі.  [19, с.222-223] 
Поведінка цих дітей характеризується дратівливістю, спалахами гніву, агресії, перебільшеним реагуванням на події та взаємини, уразливістю, провокуванням конфліктів з однолітками, невмінням спілкуватися з ними. Переживання психологічної травми знецінює зусилля дитини: навіщо добре вчитися, намагатися бути гарною людиною, ходити в школу, якщо це не дає захищеності, якщо ти нікому не потрібен.[20, с.76-78] 
Реформування у сфері молодіжної політики, що проводиться протягом довгого часу, мало одним з наслідків проблеми і труднощі соціалізації особистості. Це стосувалося більшою мірою жителів регіонів, особливо економічно неспроможних.Недооцінка значущості виховання молоді протягом більш ніж десятиліття, характерна для перебудовного і пост перебудовного періоду, також мала свої результати, Безумовно, наслідки подібного реформування в сфері молодіжної політики не сприяли підвищенню конкурентоспроможності країни. Тим гостріше сьогодні в період глобалізації стоїть проблема створення адекватної системи соціалізації особистості. 
Сучасна молодь, за даними досліджень, має відмінні у порівнянні з молоддю 20-річної давності інтереси і пропонує свої варіанти задоволення власних потреб.Сьогоднішня тенденція свідчить про те, що в просторі біографічних проектів превалює принцип індивідуального планування власного життя самою людиною.Кожен вибирає свою біографію з широкого спектра можливостей, включаючи соціальну групу або субкультуру, з якою він хотів би себе ідентифікувати. Іншими словами кожен вибирає свою соціальну ідентичність, так само як і бере на себе відповідальність за ризики подібного вибору - вважає А.Ю.Согомонов [21, с. 123]. Як нам видається, завдання суспільства і держави сьогодні - допомогти молодим в суспільно-прийнятній формі, в рамках суспільної ідеології задовольняти власні потреби та інтереси. 
Однією з особливостей соціалізації сьогодні є те, що молодь все частіше сприймається не стільки як об'єкт впливу, скільки як суб'єкт історії. Такий підхід дозволяє бути в руслі процесів, що відбуваються в розвинених країнах в аналогічних областях соціального життя.  . 
Якщо ми хочемо в епоху глобалізації здійснювати на практиці політику державного будівництва та національної безпеки, то метою соціалізації на нашу думку, має з'явитися формування соціально активного і відповідального молодого покоління, дії якого регулюються соціальними нормами і суспільними інтересами.Социализирующее значення для молоді мають як матеріальні так і духовні процеси, що формують соціальний простір і час, в якому, знаходячи певні соціальні характеристики, вона інтегрує в суспільство. Результати нашого дослідження демонструють, що умови життєдіяльності, установки, цінності молодого покоління відрізняються від тих, які визначали особливості соціалізації старшого покоління, можна сказати їх вчителів та вихователів [22, с. 34-35]. Безумовно, індивідуалізм і рефлексивність більшою мірою властивий сучасній молоді, ніж їх вчителям та батькам 20-30 років тому. Однак такі цінності, як освіта, сім'я - традиційно займають високі позиції в ранзі цінностей молоді. 
Як і раніше, затребуваним у молодих є утворення, яке представляє одну з основних цінностей молоді, вища освіта, зокрема. За даними нашого дослідження значна частина опитаних студентів і школярів часто зазначає бажаність отримання та другої вищої освіти (від 16% до 48% залежно від регіону). Також студенти і школярі відзначили необхідність отримання додаткових знань і навичок на курсах і тренінгах. 
За даними багатьох досліджень матеріальні засоби, гроші набувають сьогодні для молодих велику цінність у порівнянні з тим, яку роль відігравали ці цінності у їхніх однолітків 20-30-років тому. 
Сьогодні для молодих професія, ділова кар'єра і покликання часто речі різні.Високооплачувана робота часто ставиться вище роботи цікавою. Гідна робота, на їхню думку, це та, яка забезпечує гідний спосіб життя. Велику роль відіграє <життєвий успіх ». За даними експериментального дослідження цінностей [23; с.565] молодь у віці 16-25 років вище, ніж інші вікові групи цінує cвободу і любов. Важливіше, ніж для інших вікових груп, для неї виявився достаток.Більш високе місце у молоді отримала культура. Зате праця знаходиться у цієї вікової групи в самому низу наведеної ієрархії цінностей - пишуть автори дослідження. Частина молодих орієнтована виключно на гедоністичні цінності і прагматизм. Молоді сьогодні властиво більш швидке засвоєння ідеалів ринкової економіки. Сьогодні, поряд з небажаними наслідками сформованого положення справ з'явилися тенденції, які свідчать про процеси демократизації в суспільстві, успішне самовизначенні молодих в нових історичних умовах. При цьому, результати досліджень вітчизняних вчених показують, що <тепер вже не тільки молодь, а й середнє покоління налаштоване на достіжітельності цінності> [24, с.57-70]. Суспільство майбутнього має знайти примирення з минулим. Люди змінюють історію, але і нова історія змінює людей - вважає Л.М.Дробіжева.

Діти «групи ризику» особливо уразливі до зовнішніх негативних чинників, що проявляються себе в соціумі, що стикає цих дітей новими проблемами та труднощами саме тому, що психологічний портрет цих дітей має відмінні риси не в найкращій бік. Вони потребують особливого ставлення та уваги, участі у їх проблемах і підтримці з боку оточення.

 

розділ 2. Теоретичний аналіз проблеми дітей  «групи ризику» у роботі соціального педагога. 

2.1. Методичний матеріал з діагностування  проблем дітей «групи ризику».

 

СХЕМА ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

ВАЖКОВИХОВУВАНИХ  УЧНІВ

1. Загальні дані про  учня: вік, освіта, місце

проживання.

2. Фізичний розвиток і  стан здоров’я.

3. Умови сімейного виховання  — склад

сім’ї, освіта батьків, місце  роботи батьків

і посада, матеріальні житлово-побутові умови,

характер взаємовідносин між батьками,

між батьками і дітьми.

4. Успішність, причини неуспішності,

ставлення до навчальної діяльності, до окремих

предметів.

5. Ставлення до праці  (як проявляє себе

в різних видах праці, у  школі та вдома).

6. Суспільна активність (чи  є загальні доручення,

як ставиться до їх виконання).

7. Участь у гуртках  і спортивних секціях.

8. Статус у класному  колективі, характер

взаємовідносин з учителями, друзями, особливості

стосунків з іншими людьми.

9. Чи є друзі, хто  вони, на якій основі побудована

дружба?

10. Яка дисципліна у  школі, які порушення

дисципліни допускає?

11. Чи є необхідні навички  культури поведінки?

12. Особливості пам’яті,  уваги, мовлення.

13. Які переважають психічні  стани:

збудження, загальмованість  чи врівноваженість?

14. Характер інтересів,  схильностей, здібностей.

15. Які моральні якості, риси характеру

намагається виховувати в  собі?

16. Плани на майбутнє, яку  професію планує

обирати після закінчення школи?

17. Особливості розвитку  морально-вольових

якостей.

18. Як використовує вільний  час, чим займається,

з ким спілкується?

19. Характер читацьких  інтересів.

20. Коло знайомств поза  школою.

21. Ставлення до природи,  тварин.

22. Індивідуальні риси  характеру.

23. З якого віку і  класу учень характеризується

як важковиховуваний?

24. Які позитивні якості  спостерігалися у дитини раніше?

25. Які негативні риси  та якості є у нього зараз?

26. Які негативні риси  та якості спостерігалися раніше?

 

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА УЧНЯ, СХИЛЬНОГО

ДО ПРАВОПОРУШЕННЬ

Прізвище, ім’я ___________________________________________________________

Клас ______________ школа _ ______________________________________________

1. Склад сім’ї (перерахувати) _ _____________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

2. Характер поведінки  учня у школі _________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

3. Типові прояви недисциплінованості  ________________________________________

________________________________________________________________________

4. Які методи впливу  на учня застосовувалися:

батьківським комітетом ___________________________________________________

педколективом ___________________________________________________________

ще кимось (назвати) _ ____________________________________________________

5. Успішність у попередніх  семестрах _ _______________________________________

________________________________________________________________________

6. Ставлення до навчання (які предмети любить, які ігнорує  і чому) _______________

________________________________________________________________________

7. Ставлення до трудової  діяльності __________________________________________

________________________________________________________________________

8. Які доручення виконує  у школі? _ _________________________________________

9. Статус у класному  колективі, взаємовідносини з  друзями ______________________

________________________________________________________________________

10. Ставлення класного  колективу до учня _ ___________________________________

________________________________________________________________________

11. Чим цікавиться? _ _____________________________________________________

12. Яку професію хоче  обрати? ______________________________________________

13. Які спортивні секції  відвідує? ____________________________________________

14. Що читає? ____________________________________________________________

15. Які доручення виконує? _ _______________________________________________

16. Позитивні риси характеру  _______________________________________________

17. Негативні риси характеру  _______________________________________________

18. Чим займається у  вільний час? ___________________________________________

19. Що може допомогти  у виправленні учня? _ _________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Результати діагностики  заносяться до журналу внутрішкільного обліку, після чого

складається карта особистісного  обліку учня.

 

 

 

КАРТА ОСОБИСТІСНОГО  ОБЛІКУ УЧНЯ,

ЯКИЙ СТОЇТЬ НА ВНУТРІШКІЛЬНОМУ ПРОФІЛАКТИЧНОМУ  ОБЛІКУ

1. Прізвище, ім’я _________________________________________________________

2. Клас ______________ школа _ ____________________________________________

3. Число, місяць, рік народження ___________________________________________

4. П.І.Б. батьків, де  працюють _ _____________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

5. Характеристика сім’ї  ____________________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

6. Причини неблагополуччя _ _______________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

7. Коли поставлений на  облік? _ _____________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

8. Чому поставлений на  облік? _ _____________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

9. До яких правопорушень  схильний? ________________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

10. Наставник ____________________________________________________________

11. Поведінка ____________________________________________________________

12. Ставлення до навчання _ ________________________________________________

13. Оцінка психолога (діагностика,  корекція) __________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

14. Яка робота проводилась  із профілактики правопорушень? _ ___________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________ [35,с.29-30]

2.2.Методика  попередження негативних проявів  поведінки дітей «групи ризику».

Алгоритм практичної роботи:

1. Вивчення «особистої  справи» дитини з наступним

аналізом та зі збором інформації.

2. Діагностичне дослідження  дитини, яке

завершується добором  корекційних методик.

3. Проведення індивідуальної  роботи

(циклу бесід) із дитиною.

4. Проведення бесід з  учасниками навчально-

виховного процесу, з ровесниками

дитини.

Схема проведення бесіди

з дитиною:

1. Налаштувати дитину  на спілкування,

нейтралізувати негативні  настановлення.

2. Активізувати зацікавленість  дитини

до аналізу своїх проблем.

3. Сформувати бажання  дитини самостійно

вирішувати власну проблемну  ситуацію.

4. При виникненні в  розмові пауз переходити обговорення самої бесі.

 

5. Заповнення психолого-педагогічної

характеристики дитини, схильної до правопорушень.

6. Корекційна робота. [35,с.28]

 

ПРОГРАМА, СПРЯМОВАНА НА ПОПЕРЕДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-НЕБАЖАНИХ УЧИНКІВ ПІДЛІТКА.

Підлітковий або середній шкільний вік —період формування духовності, моральних принципів,фізичної активності. У становленніособистості підлітка важливу роль відіграє суспільне середовище, контакти з дорослими. У свідомості підлітка відбуваються суттєві зміни в розумовій активності, орієнтації особистісних цінностей, у поглядах на вимоги дорослих і стосунки, загострюються міжособистісні конфлікти у системі «підліток — дорослий». Ця програма спрямована на попередження соціально-небажаних вчинків підлітка. Робота у групі допоможе підлітку розвивати навички самоаналізу, самопізнання, поглибить знання про власне «Я», сформує позитивнее ставлення до себе, впевненість у собі. Усвідомлення власних сильних і слабких сторін розвинуть почуття самоповаги у дитини. Це стане найбільш дієвим чинником, що гальмує реалізацію асоціальних вчинків. Працюючи з підлітками за программою «Кроки дорослості», психолог або соціальний педагог не тільки допомагає формувати життєві перспективи, систему цінностей та уявлень про світ дорослих, але й дає змогу дитині через активні форми та методи роботи розкрити і розвинути життєвий потенціал особистості.

Завдання:

• формувати адекватну  самооцінку особистості;

• сприяти набуттю навичок  асертивності;

• розвивати позитивну  Я-концепцію особистості

підлітка;

• здійснювати профілактику негативних

явищ у молодіжному  середовищі.

Методи та прийоми, що використовуються

на тренінгових заняттях:

• рольова гра;

• мозковий штурм;

• ситуативні вправи;

• обговорення та рефлексія  поданої інформації.

Структура тренінгових  занять: кожне заняття

складається з трьох частин:

1. Вступна частина, завданнями якоїє: створення сприятливого психологічного простору, засвоєння правил роботи групи, налагодження зворотнього зв’язку «учасник — група» та «група — учасник», створення ситуації рефлексії.

2. Основна: оцінка рівня поінформованості щодо проблеми, актуалізація проблеми, надання інформації та засвоєння знань, формування умінь та навичок.

3. Завершальна: підбиття підсумків щодо процесу роботи, оцінка отриманого досвіду, налаштування учасників на атмосферу звичайного життя.

 

Заняття 1.

Моя індивідуальність

Мета: розвиток підлітка як особистості,

розкриття його позитивних здібностей, засвоєння

визначеного життєвими та суспільними

потребами обсягу знань про  особистість,