Контрольная работа по "Финансовому менеджменту". 110

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

1.1 Принципи управління грошовими потоками підприємства.

 

Одне з головних завдань  в управлінні оборотним капіталом  полягає у

прискоренні його оборотності. Це дає змогу розширити фінансові можливості фірми без залучення додаткових зовнішніх джерел. Виконання

цього завдання досягається  завдяки багатьом заходам. Одним  з таких заходів є раціональне розміщення оборотного капіталу по всіх стадіях операційного циклу. Для сучасних підприємств найбільш вразливим моментом є нестача готівкових коштів. Як відомо величина грошових коштів, що перебувають в розпорядженні підприємства визначає рівень його абсолютної ліквідності (платоспроможності). Фінансові менеджери повинні приділяти значну увагу розробці політики управління грошовими активами, яка полягає  з одного боку в оптимізації їх розміру для забезпечення стійкої платоспроможності, а з іншого – в отриманні додаткових прибутків від зберігання грошових коштів на депозитних рахунках чи вкладенні у короткострокові фінансові інвестиції.

Політика управління грошовими активами включає наступні етапи:

· оцінку потреби в грошових активах підприємства в попередньому періоді;

· оцінку ступені участі грошових активів в оборотному капіталі;

· оптимізацію середнього залишку грошових коштів;

· вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів;

· забезпечення ефективного використання вільного залишку грошових

коштів;

· побудову ефективної системи контролю за грошовими активами

підприємства;

Щоденний фінансовий менеджмент фірми базується на оперативному

управлінні грошовими  потоками з урахуванням наступних  принципів:

· збалансування об’ємів грошових потоків;

· синхронності формування і руху грошових потоків у часі;

· зростання залишків грошових засобів.

В оперативному управлінні грошовими потоками розрізняють три види

залишків грошових коштів:

1) операційний залишок  грошових засобів, що утворюється  для забезпечення поточних платежів, пов’язаних з виробничо-господарською діяльністю підприємства;

2) страховий залишок  грошових засобів, обумовлений вимогами підтримки постійної платоспроможності підприємства по невідкладних зобов’язаннях;

3) інвестиційний залишок  грошових засобів з ціллю здійснення  ефективних короткострокових вкладень.

Період часу, впродовж якого готівкові ресурси відсутні у підприємства

називається фінансовим циклом або часом оборотності  оборотних засобів.

На його основі можна  розрахувати фінансово-експлуатаційні потреби підприємства (ФЕП), або інакше кажучі потребу в чистому оборотному капіталі. Остання розраховується як різниця між сумою засобів, вкладених

у запаси сировини, готової  продукції, дебіторську заборгованість і величиною кредиторської заборгованості, або, інакше кажучи, як різниця між поточними активами і поточними пасивами.  На величину цієї потреби впливає ціла низка факторів, таких як продовжуваність виробничо-збутового циклу, сезонність виробництва, темпи росту виробництва, ринкова кон’юнктура, величина і норма доданої вартості і.т.п. Фінансово- експлуатаційні потреби підприємства можна розраховувати різними методами. Широко відомий на практиці метод визначення (ФЕП) у відсотках до виручки від реалізації. Наприклад, якщо величина ФЕП дорівнює  40%, це означає, що підприємство  146 днів на рік (365х0,4) працює лише на покриття своїх експлуатаційних потреб.

Тривалiсть  фiнансового  циклу  (ТФЦ)  у  днях  обiгу розраховується за

формулою:

ТФЦ = ТОЦ - ЧОК = ЧОЗ + ЧОД - ЧОК,

де  ТОЦ – тривалiсть  операцiйного циклу,

      ЧОК – час обiгу кредиторської заборгованостi,

      ЧОЗ – час обiгу виробничих запасiв,

      ЧОД – час обiгу дебiторської заборгованостi,

де   Т –   тривалiсть перiоду, за яким розраховуються середнi показники (як правило, рiк, тобто Т=365)

Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фiнансовi ресурси омертвленi в запасах i дебіторській заборгованостi. Оскiльки пiдприємство оплачує рахунки постачальникiв з тимчасовим лагом,  час, протягом якого грошовi засоби вилученi з обiгу, тобто фiнансовий цикл,

менший операцiйного  на середнiй час обiгу  кредиторської заборгованостi. Скорочення  операцiйного  i фiнансового циклiв розглядається як позитивна тенденцiя. Якщо скорочення  операцiйного циклу може  бути здiйснено за рахунок прискорення виробничого процесу i обiгу дебiторської заборгованостi, то фiнансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних  факторiв, так i за рахунок деякого некритичного сповiльнення обiгу кредиторської заборгованості.

Для підприємства, у якого  навпаки готівкові активи перевищують  розумну межу постає  проблема їх ефективного використання. Ця проблема пов’язана в першу чергу з визначенням тієї частини готівкових ресурсів, яка без зростання ризику зменшення ліквідності може бути розміщена на депозитному рахунку чи вкладена в короткотермінові цінні папери. Цю величину грошових коштів можна визначити через питому вагу середнього

залишку грошових коштів у виручці попереднього періоду. Якщо тенденція

цього періоду буде зберігатися  у майбутньому, то величину грошових коштів, які можуть бути вивільнені з обороту можна розрахувати як добуток питомої ваги середнього залишку грошових коштів на величину очікуємої виручки. В залежності від виду залишків економічно виправданим є розміщення страхового залишку на поточному депозитному рахунку, а інвестиційного - на строковому депозиті.

Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва й

реалізації продукції. На їхній розмір впливають різні  фактори, які діють на всіх чотирьох стадіях грошового обігу: покупці предметів праці, виробництві продукції, реалізації товару, розподілу виторгу.

Оскільки процес постачання має істотний вплив на фінансові показники підприємства, фінансові служби постійно контролюють його, затверджуючи кошториси на закупівлю. Головним завданням фінансового менеджера на цьому етапі є оптимізація кредиторської заборгованості фірми.

Виробничий процес характеризується рядом параметрів, наприклад, типом виробництва, видом продукції, особливостями технології, тривалістю

виробничого циклу й  іншими, що істотно впливають на розмір залучених у

виробництво коштів. Вони повинні постійно аналізуватися  й контролюватися

фінансовими менеджерами з метою підвищення ефективності їхнього використання.

Ефективність діяльності служби збуту підприємства в значній  мірі залежить від вибору каналів розподілу товарів, тобто шляхів їхнього просування до споживача, а також від його платоспроможності. Завдання фінансового менеджера на цьому етапі полягає в оптимізації дебіторської заборгованості клієнтів, а також у впровадженні гнучкої цінової політики для збільшення обсягу продажів.

На четвертому етапі  грошового обігу головна задача фінансового менеджменту полягає в ефективному розподілі прибутку, своєчасних розрахунках з бюджетом, упровадженні грамотної інвестиційної й дивідендної політики. Таким чином, управління оборотним капіталом єоднією з найбільш важливих сфер керування фінансами.

Оборотний капітал відноситься до мобільних активів підприємства, які є коштами чи можуть бути перетворені в них протягом року або одного виробничого циклу. Чистий оборотний капітал - це різниця між поточними активами (оборотними коштами) і поточними зобов'язаннями (кредиторською заборгованістю). Він показує, у якому розмірі поточні активи покриваються довгостроковими джерелами коштів.

Однією з основних складових оборотного капіталу є  виробничі запаси

підприємства, до яких відносяться  сировина й матеріали, незавершене виробництво, готова продукція й інші запаси.

Завдання фінансового  менеджера - виявити результати наявності  того чи іншого об’єму запасів і витрати, пов'язані з їхнім збереженням, і досягти розумного балансу.

Дебіторська заборгованість - важливий компонент оборотного капіталу. Коли одне підприємство продає товари іншому підприємству чи організації, це зовсім не означає, що товари будуть оплачені негайно. Неоплачені рахунки за поставлену продукцію складають більшу частину дебіторської заборгованості. Специфічний елемент дебіторської заборгованості - векселя до одержання, що є в сутності цінними паперами (комерційні цінні папери).

Однією із задач фінансового  менеджера по управлінню дебіторською

заборгованістю є визначення ступеня ризику неплатоспроможності покупців,

розрахунок прогнозованого значення резерву для сумнівних  боргів, а також

надання рекомендацій по роботі з фактично чи потенційно неплатоспроможними покупцями.

До поточних зобов'язань  відноситься короткострокова кредиторська

заборгованість, насамперед, банківські позички і неоплачені рахунки інших підприємств.

Поточні активи, як правило, постійно змінюються. Фінансові менеджери зобов'язані знати щорічні очікувані мінімальні і максимальні рівні

поточних активів. Мінімальний  рівень можна вважати постійною складовою

поточних активів, тоді як різниця між мінімальним і  максимальним рівнями

називається сезонною складовою.

Три підходи до фінансування:

А. Дуже консервативний підхід.

Б. Консервативний підхід.

В. Агресивний підхід.

При дуже консервативному підході фіксовані активи, мінімальний рівень поточних активів і частина сезонних потреб фінансуються за допомогою довгострокових кредитів і власного капіталу. За рахунок короткострокових позичок фінансується тільки частина сезонних потреб. Як наслідок, вартість капіталу при такому фінансуванні дуже висока, однак ризик залишитися без коштів - мінімальний.

При консервативному  підході фіксовані активи й мінімальні поточні активи фінансуються за рахунок довгострокових кредитів і власного капіталу. Сезонні потреби фінансуються за рахунок короткострокових позичок.

При агресивному підході  фіксовані активи і лише частина  мінімального

рівня поточних активів  фінансуються за рахунок довгострокових кредитів і

власного капіталу. Усі  сезонні потреби, а також частина  мінімального рівня поточних активів покриваються за рахунок короткострокових позичок. Вартість капіталу при такому фінансуванні мінімальна, однак ризик, пов'язаний із проблемою ліквідності, досить високий.

Кредиторська заборгованість постачальникам може розглядатися як безоплатний кредит постачальників. Однак компанія не завжди зацікавлена

в одержанні такого кредиту. Постачальники, як правило, пропонують щедрі

знижки у випадку негайної оплати рахунків за товар. У такому випадку дуже важливо вирішити, чи скористатися знижкою й оплатити рахунок відразу, або купити товар у кредит і тримати кредиторську заборгованість на балансі. Якщо скористатися знижкою, то компанія виграє на сумі самої знижки, але програє на відсотках, які потрібно платити банку за кредит для розрахунків із постачальником, а також утрачає можливість мати безоплатний кредит. Користатися знижкою варто тоді, коли виграш перевищує витрати.

Головна мета управління товарно-матеріальними запасами -визначення й підтримка цих запасів на рівні, який завжди може забезпечити виконання

замовлень клієнтів. Однак  необхідно пам'ятати, що до запасів прив'язуються кошти фірми. Вартість утримання запасів - це втрачені можливості для інвестицій. Запаси варто збільшувати тоді, коли користь від цього перевищує вартість утримання додаткових запасів.

Оптимальний об’єм замовлень - це кількість товару, що забезпечує мінімальні витрати на організацію замовлення і на збереження запасів.

Витрати на замовлення включають заробітну  плату працівників відділу

постачань, витрати на комп'ютерну обробку інформації й ін. Чим частіше робляться замовлення, тим менші витрати на їхню підготовку й виконання.

Витрати на збереження запасів  містять у собі витрати, пов'язані  з функціонуванням складів і складуванням запасів. Якщо зростає кількість одиниць у кожнім замовленні, зростають і складські витрати.

Розмір дебіторської заборгованості в основному визначається умовами

розрахунків підприємства з клієнтами. Якщо ці умови жорсткі, менше клієнтів купують товари в кредит, зменшується об’єм продажів, унаслідок чого зменшується і дебіторська заборгованість. З іншого боку, якщо умови

розрахунків пом'якшуються, з'являється більше замовників, зростає товарообіг і сума дебіторської заборгованості по рахунках клієнтів.

Перш ніж прийняти рішення про пом'якшення умов розрахунків, варто

порівняти витрати, пов'язані  з наявністю дебіторської заборгованості клієнтів із користю від приросту об’єму продажів. Фінансовий цикл, чи цикл обігу готівки, являє собою час, протягом якого кошти вилучаються з обігу.

Операційний цикл характеризує загальний час, протягом якого фінансові ресурси заморожені в запасах і дебіторській заборгованості. Оскільки підприємство оплачує рахунки постачальників із тимчасовою відстрочкою, то час, протягом якого кошти вилучені з обігу, тобто фінансовий цикл, менше операційного на середній час обігу кредиторської заборгованості.

Скорочення операційного й фінансового циклів розглядається  як позитивна тенденція. Якщо скорочення операційного циклу може бути досягнуте за рахунок прискорення виробничого процесу й оборотності дебіторської заборгованості, то фінансовий цикл може бути скорочений як за рахунок даних факторів, так і за рахунок деякого уповільнення оборотності

кредиторської заборгованості.

Необхідно пам'ятати:

Чим більше коштів задіяно  для досягнення заданої величини обороту, тим більше зусиль буде витрачено на їхню конверсію у випадку переорієнтаціїдіяльності підприємства.

Якщо підприємство звертається  до нових видів і сфер діяльності, керуючись лише максимізацією комерційної маржі і недооцінюючи коефіцієнт трансформації, наслідки можуть бути сумними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

 

Задача 1

 

На підставі вихідних даних  визначити рівень ефективності використання сукупного капіталу підприємства за два суміжних періоди. Використовуючи спосіб абсолютних різниць виявити вплив на зміну результуючого показника чинників першого порядку (рентабельності продажу і оборотності активів). Зробити висновки щодо потенційних можливостей збільшення дохідності сукупного капіталу підприємства.

 

	Період   Т0	Період Т1
1.Загальний прибуток до оподаткування, тис. грн.	567	647
2. Чистий дохід підприємства(виручка без ПДВ), тис. грн.	1345	1564
3.Середньорічна вартість майна підприємства, тис. грн.	12340	15600

 

Рішення

Ефективність використання капіталу підприємства характеризується його дохідністю (рентабельністю) – відношенням суми балансового прибутку до середньорічної вартості сукупного капіталу.

Р =

100;

де П – прибуток;

  - середньорічна вартість сукупного капіталу.

100 = 4,6 %                            %

Для характеристики інтенсивності  використання капіталу розраховується коефіцієнт його обертання (відношення виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості капіталу).

 

,

де В – виручка  від реалізації продукції.

                                         

Знайдемо рентабельність продаж:

,

%                                  %

Визначення впливу чинників першого порядку на зміни рівня  рентабельності сукупного капіталу можна розрахувати методом абсолютних різниць:

• вплив коефіцієнту обертання:

%

• вплив рентабельності продажу:

%

Загальна зміна рентабельності сукупного капіталу має дорівнювати:

%

Рентабельність сукупного  капіталу зменшилась через зменшення рентабельності продажу.

 

 

 

Задача 2

Прийняти рішення щодо доцільності використання позикового капіталу на підприємстві за допомогою  показника ефекту фінансового важеля, використовуючи вихідні данні задачі № 1. визначити, як вплине розрахований ефект на зміну власного капіталу підприємства.

 

Показники	Період Т0	Період Т1
1. Загальний прибуток до оподаткування, тис. грн.	567	647
2. Чистий дохід підприємства(виручка без ПДВ), тис. грн.	1345	1564
3. Середньорічна вартість майна підприємства, тис. грн.	12340	15600
4. Середньозважена вартість позикового капіталу, %.	25,6	27,8
5. Сума податкових відрахувань з прибутку, тис.грн.	120	170
6. Частка позикових коштів у сукупній вартості капіталу, %.	45	55
7. Рентабельність використання капіталу, %	4,6	4,1

 

Рішення

Одним з найважливіших  показників, що застосовуються для  оцінки ефективності використання  позичкового капіталу є ефект  фінансового важеля (ЕФВ), який визначається за формулою:

,

де Ра  - рентабельність сукупного капіталу, %,

     Вз –  середньозважена вартість залучених  коштів, %,

     Кп –  коефіцієнт оподаткування (відношення  суми податків, сплачених з прибутку до суми балансового прибутку),

     ЗК –  середньорічна сума залученого капіталу,

     ВК –  середньорічна сума власного  капіталу.

Розрахуємо коефіцієнт оподаткування:

 

,

де податки – сума податків, сплачених з прибутку;

     П – прибуток.

                                              

Визначимо суму власного капіталу:

 тис.грн.

 тис.грн.

Знайдемо ефект фінансового  важеля:

= ;

.

В нашому випадку сума власного капіталу зменшилась, за рахунок  залучення позичкових коштів у обіг підприємства, тому що ефективність використання активів нижче ніж вартість банківського кредиту.

Розрахуємо на скільки  зменшиться  власний капітал:

 тис.грн.

 тис.грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 3

Фінансовий менеджер розглядає питання про доцільність  вкладення коштів у інвестиційний  проект ( ), що може дати прибуток у перший рік 90000, у другий =45600, у третій =23200. При альтернативному вкладенні капіталу щорічний дохід складе r=14%. Чи варто вкладати кошти в цей проект?

Рішення

Метод чистої поточної вартості (NPV) полягає у наступному:

1. Визначається поточна вартість інвестиційних витрат ( ), тобто Вирішується питання про те, скільки коштів слід зарезервувати для проекту.

2. Розраховується поточна вартість наступних грошових надходжень від проекту CF (кеш-флоу), за для чого доходи за кожний рік (n) приводяться до поточної дати.

3. Шляхом складання поточної вартості доходів за усі роки, отримуємо загальну поточну вартість доходів від проекту (PV):

,

Поточна вартість інвестиційних  витрат порівнюється із поточною вартістю доходів. Різниця між ними складає  чисту поточну вартість:

,

NPV показує чисті доходи або чисті збитки інвестора від інвестування коштів у проект порівняно із їх зберіганням у банку. В нашому випадку NPV<0, тому в цей проект не вигідно вкладати кошти, гроші вигідніше залишити у банку.

 

 

 

 

Задача 4

Підприємству необхідно  придбати обладнання, вартість якого  в лізингопостачальника становить L=115 тис. грн. із рівномірною розстрочкою платежу протягом Т=5 років. Як альтернативний варіант розглядається можливість придбання цього активу на заводі-виготовлювачі за ціною К=90 тис. грн.. В умовах нестачі власних інвестиційних ресурсів, покупку доведеться фінансувати за рахунок банківського кредиту, який можна одержати на цей же термін (Т) під r=28% річних. Ставка на прибуток – 25%. Яке рішення варто прийняти фінансовому менеджеру щодо вибору форми фінансування придбання цього активу?

Рішення

Вирішення даної проблеми із позиції орендаторів полягає  у визначенні приведених до поточної дати чисти платежів за обома варіантами та наступному їх порівнянні.

Для цього необхідно  визначити дисконтовану поточну  вартість грошових потоків:

а) у випадку лізингу:

,

де  - річна сума регулярного лізингового платежу за використання орендованого активу;

   r- річна відсоткова ставка за довгостроковим кредитом, яка виступає у якості ставки дисконтування;

   t- інтервал часу, в якому здійснюється розрахунок відсоткових платежів у загальному періоді часу;

  - коефіцієнт оподаткування прибутку.

б) у випадку кредиту:

,

де  - періодичний платіж з погашення основної суми боргу.

В нашому випадку вигідніше  покупку фінансувати за рахунок  банківського кредиту, тому що дисконтована поточна вартість грошових потоків  у випадку кредиту менша.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Задача 5

Керівництво підприємства планує збільшити у плановому  періоді виручку від реалізації продукції на %, порівняно із виручкою, отриманою у звітному періоді тис.грн. Рівень постійних витрат на підприємстві дорівнює %.Визначте суму прибутку, що буде відповідати новому рівню виручки традиційним способом та за допомогою операційного важелю. Зробіть висновки щодо ступеня фондоозброєності цього виробництва.

Рішення

1. Визначимо суму прибутку, що буде відповідати новому рівню виручки за допомогою операційного важелю. Силу впливу операційного важелю визначається за формулою:

,

де  – прибуток, отриманий у звітному періоді, який розрахуємо за формулою:

;

     – чистий дохід підприємства (виручка без ПДВ) у звітному періоді;

     – постійні витрати підприємства:

 тис. грн.

= 1564 – 782 = 782 тис. грн.

Відсоткова зміна прибутку становитиме:

%,

де  - очікувана відсоткова зміна виручки від реалізації продукції.

Знаходимо суму прибутку:

 тис. грн.

2. Визначимо суму прибутку традиційним способом:

П = В – ПВ;

В =

;

В

тис. грн.

 тис. грн.

 тис.грн.

Дія операційного важеля проявляється в тому, що будь – яка  зміна виручки від реалізації продукції завжди викликає більш  суттєву зміну прибутку. Так і в нашому випадку після збільшення виручки, значно збільшиться прибуток.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. – Т. 2. – К.: Ника-Центр,

1999.

2. Дамари Р. Финансы и предпринимательство. - Ярославль: Периодика. 1993.

3. Ковалев В.В. Финансовый анализ. - М.: Финансы и статистика, 1996.

4. Лялин В.А., Воробьев П.В. Финансовый менеджмент (управление финансами фирмы). 1994.

5. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом. - М.: Финансы и статистика, 1993.

6. Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту.-Хмельницький.-ТОВ

“Тріада-М”, 2000.

7.Стоянова Е.С. Финансовый менеджмент. Российская практика. - М.:

Перспектива, 1995.