Аналітична маркетингова оцінка ринку досліджуваного товару

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Аналітична маркетингова оцінка ринку досліджуваного товару….

1.1Аналіз світового ринку товару………………………………………....5

1.2 Аналіз українського  ринку товару………………………………….17

Розділ 2. Правове обґрунтування  можливості здійснення угоди на експорт  вина………………………………………………………………………………….

Розділ 3. Зовнішньоторгівельний контракт…………………………………..25

Висновки…………………………………………………………………………31

Додатки………………………………………………………………………….25

Список використаних джерел………………………………………………..33

Вступ

Актуальність теми. Високоефективний розвиток вітчизняного ринку винограду в пореформений період можливий за умови його надійного наукового забезпечення. Здійснення останнього потребує приймати до уваги ті характерні особливості ринку продукції виноградарства, що складаються під дією сучасних економічних, соціальних,  правових, демографічних, природно-кліматичних, науково-технічних та міжнародних факторів. Звідси витікає важливість виявлення і дослідження особливостей сучасного вітчизняного ринку винограду.

Об’єктом дослідження виступає зовнішньоторговельна угода.

Предметом дослідження є складові зовнішньоторговельного контракту  з експорту вин України.

Мета дослідження – визначити  основні складові зовнішньоторговельної  угоди з експорту вин з України.

Актуальність та мета курсової роботи зумовили постановку та вирішення наступних  завдань:

– проаналізувати стан ринку марочних вин на сучасному етапі;

– визначити правові основи здійснення зовнішньоторговельної угоди з  експорту марочних вин;

– скласти зовнішньоторговельний  контракт з експорту марочного вина.

Методи дослідження. У процесі курсового дослідження застосовувались загальнонаукові методи пізнання. У роботі використовувалися методи порівняння, групування (для опрацювання статистичних даних про ринок винної продукції, потенціал та інтенсивність конкуренції на ринку винної продукції; структуру, динаміку та функціональні можливості попиту на ринку винної продукції).

Інформаційною базою курсового  дослідження є законодавчі та нормативні акти, наукові праці вітчизняних  і зарубіжних вчених, матеріали наукових конференцій, статистичні дані винної промисловості України.

Розділ 1. Аналітична маркетингова оцінка ринку досліджуваного товару

1.2 Світовий ринок досліджуваного  товару

Виноградарство існує і розвивається головним чином і, перш за все відповідно до вимог виноробства: адже тільки 10% виробленого у світі винограду  споживається в свіжому вигляді, близько 6% врожаю використовується на сушку (ізюм і кишмиш), а 84% переробляється на вино.  Тому у Франції і в деяких інших країнах урожай враховується не в тоннах або центнерах винограду, а в декалітрах або гектолітрах вина, отриманого з гектара.  Перш за все, кілька слів про нашу країну. Якщо говорити в цілому про розвиток виноградарство в колишньому післявоєнному СРСР, то спочатку все йшло не погано: у всякому разі, за період з 1955-го по 1988-й площі під виноградниками виросли з 455 тисяч га до 1340.

Проте в 1985-му уряд оголосив боротьбу з пияцтвом і алкоголізмом, в результаті якої в країні розкорчувати 314 000 га виноградників. Істотно знизився і  валовий збір врожаю: з 6626 тисяч тонн в 1980-м до 6486 тисяч у 1986-му; ну а  споживання винограду у свіжому  вигляді відповідно: з 1520 тисяч тонн до 904 тисяч. Втім, схожа картина - і  в інших країнах. Так, за даними Міжнародної  організації виноградарства і виноробства  в Парижі, якщо за 1950 - 1980-і роки у  світі відзначався стабільне  зростання площ виноградників, то потім, до 1986-му, їх, навпаки, стало менше на 12%

 І все-таки їх загальна  площа в світі вже впритул  наблизилася до круглої цифри  - десяти мільйонам гектарів, вкрай  нерівномірно розподілених по  континентах. У Європі зосереджено  72% насаджень, в Азії - 13%, в Америці  - 9%, в Африці - 5%, в Австралії і  Океанії - 1%. Країни - «мільйонери», що  мають більш ніж по мільйону  гектарів виноградників, - це Іспанія  - 1,633 тисяч гектарів, Італія - ??1,108, Франція  - 1,050 іP колишній СРСР - 1,265. За ними  йдуть: Туреччина - 794, Португалія - ??387, Аргентина - 295, Румунія - 301, США  - 341, колишня Югославія - 232, Алжир  - 192, Угорщина - 154, Болгарія - 165, Чилі - 106 тисяч гектарів. До країн промислового виноградарства відносяться також Греція, ФРН, Іран, Марокко, Сирія, Бразилія, Австралія, але кожна з них має менш ніж по 100 тисяч гектарів виноградників (щоправда, ці дані відносяться до кінця вісімдесятих років).

 Таким чином, до країн найбільш  розвиненого виноградарства можна  віднести 21 держава. Загалом плодоягідної  виробництві світу виноградарство  займає перше місце. Найбільш  великі експортери столового  винограду для споживання в  свіжому вигляді - це Італія, Чилі, Греція, Іспанія і Румунія.

Розглянемо обсяг виробництва  та споживання вин в період за 2008-2011 рр. (табл. 1.1) [17].

Таблиця 1.1

Обсяги світового виробництва  та споживання вина (2008-2011 рр.) [17]

Рис. 1.1 Виробництво винограду у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2005 році порівняно з лідером Італією (100% = 8 553 580 тонн)

Рис. 1.1. Країни-виробники  винограду в ЄС [23]

В той же час за споживанням  країни ЄС розподілились наступним  чином: Франція (25%), Італія (20%), Німеччина (17%) та Великобританія (11%), частка Іспанії  становить лише 9% (рис. 1.2) [18].

Рис. 1.2. Споживання винограду країнами ЄС [18]

Доля традиційних «виноградних» держав, передусім Італії і Франції, поступово знижується, як з точки зору виробництва, так і споживання. На ринку росте конкуренція з боку нових країн, таких як США, Австралія, Чилі, Південна Африка. В той же час в традиційних країнах-імпортерах винограду – США, Німеччині, Британії, Японії - споживання вина динамічно росте.

Серед країн-лідерів виробництва винограду за межами ЄС можна виділити США (29%), Австралію та Аргентину (17%), а також Чилі (14%). До виробників тут також ввійшла Чехія, хоча її доля складає лише 3% в загальному розподілі (рис.1.3) [11].

Рис. 1.3. Країни-лідери виробництва винограду за межами ЄС [11]

ринок вино ньоторговельний україна

Серед лідерів-споживачів можна  відзначити США, частка яких становить  майже половину від загального обсягу (48%), Аргентину (18%) та Австралію (9%) (рис. 1.4) [23].

Рис. 1.4. Країни-лідери по споживанню винограду [23]

На Італію, Францію і  Іспанію зараз припадає близько  половини світового виробництва  і біля третини світового споживання вина (70 млн. гектолітрів

 Проаналізуємо динаміку експорту винограду в світі за період з 2008 по І півріччя 2011 роки (табл. 1.2) [20].

Таблиця 1.2

Світовий експорт вина (2008-2011 рр.) [20]

Зазначені в таблиці 1.2 країни-експортери є світовими лідерами в постачанні винограду, адже загальна їх участь у світовому експорті оцінюється на рівні 93-94%, дані країни є монополістами світового експорту винограду. Значне місце в світовому експорті винограду займають Італія (більше 18% долі світового ринку), Франція (на рівні 13-14%) та Іспанія (14-15%). Відмітимо, що за період з 2006 по 2009 рік доля Франції в світовому експорті винограду скоротилась з 18% до 14%, при цьому Італія та Іспанія не втратили своїх позицій, лишившись на рівні 14%. Збільшення долі обсягів експорту винограду можна відмітити у Південній Америці (з 9% до 11%) і Південній Африці (з 3% до 5%) [24].

Експорт з основних країн-постачальників винограду в 2010 р. значно виріс в порівнянні з показниками за 2009 рік. Незважаючи на землетрус в лютому 2010 р., Чилі показала найбільший приріст об'ємів постачань винограду в США, завдяки високому урожаю винограду минулого року. Нова Зеландія зайняла друге місце по постачаннях винограду в США. Незважаючи на збільшення світового експорту винограду, ринок як і раніше переживає проблему наявності винограду, об'єми якого перевищують попит.[25].

 В І півріччі 2011 року ЄС скоротив об'єми експорту винограду на 7% , США – на 15%  і ЮАР – на 1%, в той же час Австралія збільшила постачання на зовнішні ринки на 10% , Чилі – на 18% в порівнянні з показниками за2009 рік.

Рис. 1.5. Об'єм світового експорту винограду в І півріччі 2011 року [23]

Основними імпортерами винограду у світі в І півріччі 2011 р. були, за даними Минсельхоза США, країни ЄС (доля 32%), США (23%), Росія (11%) і Канада (8%) (рис. 1.6) [13].

Рис. 1.6. Імпортери винограду у світі в І півріччі 2011 року [13]

Основними експортерами винограду є: ЄС (36%), Австралія (17%), Чилі (15%), ЮАР (10%), США (9%) (рис. 1.7) [20].

Рис. 1.7. Основні експортери винограду у світі в І півріччі 2011 року [20]

Росія в 2011 р. збільшить виробництво  винограду до 350-360 тис. т проти 324 тис. т в 2010 р., повідомив президент  Союзу виноградарів та виноробства  РФ Леонід Попович на річних зборах союзу в Абрау-Дюрсо 22 жовтня. «Це  дивно, тому що такі цифри ми проектували  в програмі розвитку виноробства», - заявив він, нагадавши, що в 2009 р. збір винограду становив 299 тис. т. Разом  з тим Леонід Попович заявив, що за останні роки, на жаль, не вдалося відновити площі виноградників, загиблі п'ять років тому через морози. У 2010 р. площі під виноградниками в Росії становили 60,9 тис. га проти 61,3 тис. га в 2006 р.

Відповідно до прогнозів, закладеними у програмі «Розвиток  виноградарства і виноробства», в 2015 р. площі під виноградниками повинні  збільшитися до 68,5 тис. га, в 2020 р. - до 111,5 тис. га.

На сьогоднішній день вже 14 тис. т винограду зібрано, до кінця  тижня планується завершити збирання білих сортів - це ще приблизно 200- т.

Німецькі винороби також  очікують, що вино нинішнього збору  буде відрізнятися гарною якістю. Смак вина врожаю цього року задовольнить найвимогливішого цінителя, зазначив президент Німецького союзу виноробів  Норберт Вебер (Norbert Weber). Дякувати за це, за його словами, слід «казковий  вересень». Обсяг виробництва вина в 9 млн. гол (1 гол = 10 дал) відповідає середнім значенням останніх десяти років. Любителям  вина не варто побоюватися і зростання  цін - винороби прогнозують, що ціни залишаться стабільними.

В Австрії винороби зібрали  найкращий за останні декілька років  врожай винограду.

1.2 Аналіз українського  ринку досліджуваного товару

Основні виноградарські регіони  України - АР Крим, Одеська, Херсонська, Миколаївська, Закарпатська й Запорізька області. Згідно з існуючим природним  районуванням на території України  виділено 15 виноградарських зон (макрозон), які є основою для сорторайонування, і 58 природно-виноградарських районів (мікрозони). У Автономній Республіці Крим нараховується 6 макрозон і 12 мікрозон, в Одеській області – 3 і 16, Херсонській  – 2 і 10, Миколаївській – 2 і 7, Закарпатській  – 1 і 12 та в Запорізькій – 1 і 6.

В Україні найбільшу площу  виноградних насаджень має Одеська  область – 38,95 тис. га. (46 % від загальної  по Україні). Виноградники Автономної Республіки Крим займають 31,0 тис. га. (37 %). Решта (17,4 %) зосереджені в Миколаївській (7,1 %), Закарпатській (2,7 %) та Запорізькій (0,4 %) областях

Середня урожайність винограду  у 2005-2007 рр. в основних виноградарських  регіонах УКраїни становить 44,9 ц /га. Найвища в Херсонській області  – 81,6 ц/га, в Миколаївській – 61,2, Одеській – 51,1, АР Крим 32,5, Закарпатській  – 32,2 і Запорізькій – 8,8.

 Станом на 2011 рік загальна площа виноградних насаджень в Україні налічує 70,7 тис. га по сільськогосподарських підприємствах та 84,1 тис. га – по всіх категоріях господарств. Валовий збір по цих категоріях відповідно склав у 2011 році 336,96 та 512,85 тис. т при середній врожайності 6,0–6,1 т/га.

Площа виноградних насаджень  у сільськогосподарських підприємствах  України за останні 10 років зменшилася на 22,3 тис. га (з 93 тис. га в 2001 р. до 70,7 тис. га у 2011 р.). Проте, з огляду на показники валового збору, які при наявності коливань все ж таки стабільно зростають (з 224,9 тис. т в 2001 р. до 336,9 тис. т в 2011 р.) можна зробити висновок щодо підвищення ефективності виноградарства, насамперед, ймовірно, за рахунок технологічних новацій. Динаміка показників переробки не співпадає за характером коливань з динамікою валових зборів (так, наприклад, зменшення обсягів переробки до 353,9 тис. т у 2011 р. на фоні одночасного зростання валу свідчить про те, що на обсяги переробки та виробництво виноматеріалів впливає не тільки кількість отриманої сировини, але передусім загальний стан платіжеспроможності населення і відповідно попиту). Баланс виробництва та споживання винограду представлено .

Обсяги імпорту винограду  коливаються в останні роки у середньому від 50 до 80 тис. т. При цьому виноград технічних сортів складає незначну (5–6%) частку від загального обсягу імпорту. Таким чином, в Україну ввозиться переважно виноград столових сортів, що свідчить про недостатній розвиток столового виноградарства. Споживання винограду у свіжому вигляді має тенденцію до постійного зростання, хоча абсолютні значення споживання (від 0,6 кг в 2000 р. до 1,1 кг на душу населення в 2011 р.) ще далекі від раціональних, фізіологічно обґрунтованих норм, які становлять не нижче 8 кг у рік на душу населення (в різних джерелах інколи приводяться дані на рівні 10–12 кг на душу населення в європейських країнах). Споживання столового вина за цей же період також дещо зросло (від 1,7 до 2,2 л на душу населення).

Закладання нових насаджень  є важливим чинником збільшення ефективності галузі виноградарства в цілому, з огляду на високу зрідженість насаджень, особливо старих (20–34,6%) та наявність у структурі насаджень таких, строки експлуатації яких перевищені (у середньому в Україні – на рівні 15–20%).

З 2000 року завдяки впроваджен ня інтенсивних технологій вирощування  здійснюється за державної підтримки  закладання виноградних насаджень відповідно до прийнятого у 1999 р. Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства». Ефективність дії 1%-ного збору підтверджується тим, що в 2011 р. площа плодоносних виноградників в цілому складала 56 тис. га, з них 27 тис. га, тобто майже половина, закладена за рахунок коштів 1% збору. Проте якщо в 2007– 2008 р. щорічно за рахунок 1%-ного збору закладалося 5,8–5,1 тис. га виноградників, у 2010 та 2011 рр. було закладено лише 2,3 та 1,8 тис. га насаджень відповідно. Тому якщо в максимально ефективні роки використання коштів збору було нарешті досягнуто паритет між закладанням та корчуванням виноградників, зараз ці позиції втрачено, що знов погіршує ситуацію в галузі.

Однією із впливовіших  проблем виробництва якісної сировини є рівень сертифікованості розсадництва. Загальний обсяг продукції виноградних розсадників України становить 7–9 млн щеплених саджанців. За статистичними даними в 2011 р. виробництво щеплених саджанців (разом із дрібними виробниками) становило близько 6 млн шт. Частка високоякісного садивного матеріалу європейської категорії «сертифікований» складає в кращому випадку (за даними 2008–2009 рр.) 0,3–0,5 млн щеплених саджанців. За даними вчених ННЦ «ІВіВ ім.В.Є.Таїрова» з метою забезпечення ефективного розвитку сировинної бази для виноробства необхідним є щорічне закладання виноградних розсадників на рівні 22–25 млн шт. (до 2015 р. загальна площа насаджень винограду має сягнути 119,6 тис. га).

Цього року українські винороби як, втім, і їхні колеги в інших  країнах можуть радіти - весь світ збирає рекордні врожаї винограду. Правда, чекати здешевлення вина не варто - за рахунок  зростання вартості інших складових, на ціні для споживача вдалий рік  навряд чи якось позначиться

За офіційними даними, які  наводить Асоціація виноградарів і  виноробів України (АВВУ), валовий  збір технічного винограду на 1 листопада  поточного року склав 244191 т, коли в  аналогічний період минулого року цей  показник був на рівні 136 318 т. Столового  винограду було зібрано за той  же період 35474 т в 2011 р. і 30522 - у 2010 р. Нинішній рік - вдалий для українських виноградарів та виноробів як за обсягом, так і  за якістю та складом зібраної ягоди. У південних областях вал перевищив  торішній до 2,5 рази.

Так, Крим в основному  показує стабільні врожаї з року в рік, навіть у минулому, 2010 невдалому  році на півострові збір винограду  також був нормальним по валу і  показниками ягоди, як і в поточному  році.

Приміром, наприкінці жовтня на виноградарських господарствах, які вирощують виноград для Євпаторійського  винзаводу, за підсумками поточного  сезону було зібрано близько 8,3 тис. т винограду. За прогнозами, урожай в поточному році на 20% перевищить показники минулого року.

Разом з тим виноград в  поточному сезоні значно краще по кондиціям: тепла зима і сприятливі погодні умови в період його цвітіння і дозрівання позитивно вплинули на плодоношення і накопичення цукру в ягоді. Дуже хороший урожай показав сорт «Каберне Совіньон», а також мускатні сорти винограду. У цьому сезоні в активне промислове плодоношення вступили молоді виноградники (сорту «Мерло» і «Мускат Оттонель»), посаджені в 2006-2007 рр..

А от південні області України - такі як Одеська, Миколаївська, Херсонська - і Закарпаття в 2011 р. порадували: вал  перевищив минулорічний у 2-2,5 рази, і в ягоді накопичено значну кількість  цукру. «Все це дає впевненість, що в 2011-2012 рр.. українські виробники будуть майже повністю забезпечені власною  сировиною - близько 90% від потреб », - зазначає директор АВВУ Сергій Петренко. Як зазначив глава АВВУ, якщо порівнювати  ситуацію з виноматеріалами в  поточному році проти 2010 р., то в минулому році ціни на виноматеріали серйозно зросли через загальне неврожаю, а  також введених мит на ввезення імпортних  виноматеріалів. У поточному році ціни на виноматеріали, незважаючи на хороший урожай, в цілому залишаються  на рівні минулого року, оскільки

Таблиця 1.3

Динаміка імпорту та експорту за 2010-2011 рр. [22]

Таблиця 1.4

Динаміка основних показників за 2006-2010 рр. [8]

Обсяги виробництва винограду  в господарствах усіх категорій  України в 2012 р. зменшилися на 12,6% і  склали 456 тис. т (у 2011 р. - 521,9 тис. т). Як повідомляє прес-служба корпорації "Укрвинпром", загальна площа насаджень виноградників  у плодоносному віці в 2012 р. склала 67,9 тис. т, що на 1,7% менше порівняно з 2011 р. Урожайність винограду в  сільськогосподарських підприємствах  з 1 га насаджень плодоносного віку склала 67,2 ц з 1 га зібраної площі (скорочення на 11%).

Всього валовий збір винограду, згідно з попередніми даними, в 2012 р. скоротився на 13,1% і склав 292,9 тис. т, зібрана площа виноградників  у плодоносному віці скоротилася  на 2,3% і склала 55 тис. га, врожайність  винограду з 1 га насаджень плодоносного віку скоротилася на 11%, до 53,3% ц з 1 га зібраної площі.На даний момент в Україні можна виділити три основні місця зосередження виробництв і виноградарства: Закарпаття, Бесарабія, причорномор'я і Приазов'я, Крим. Є четвертий за значимістю, хоча і незначний по площі, регіон. Це південні райони Хмельницької і Вінницької областей (тільки схили південної частини долини Дністра), проте доля виноградників складає дуже малу долю від загального числа українських [3].

До 2014 року передбачається падіння  винного споживання у світі на 0,7% в рік, що за чотири майбутні роки складе 2,8%. Таким чином через чотири роки світове споживання вина складе 26,2 млрд літрів. Правда вироблятися  вина може більше, ніж споживатися, що і спостерігається зараз.

Розділ 2. Правове обґрунтування можливості здійснення зовнішньоекономічної угоди на експорт вина

У сфері нетарифного регулювання, на сьогодні, діють наступні законодавчі  та нормативно-правові акти, а саме: ЗУ «  Про виноград та виноградне вино».

  Цей Закон регулює  правові відносини у сфері  виноградарства та 

виноробства  України,  пов'язані  з  веденням   виноградників   та

виробництвом  винограду,  вина  та  інших  продуктів  виноробства,

визначає регламентацію  і контроль в цих галузях виробництва, права 

і  обов'язки  виробників,  повноваження органів виконавчої влади  і 

спрямований на  посилення  боротьби  з  фальсифікацією  виноробної

продукції в Україні.

     Дія цього   Закону  поширюється на юридичних  та фізичних осіб,

господарська  діяльність  яких  включає  виробництво,  реалізацію,

експорт  та  імпорт  товарної  продукції в галузі виноградарства і 

виноробства.  Дія  цього  Закону  не  поширюється  на   виробників

винограду і вина домашнього, призначених для власного споживання.

  У цьому Законі  терміни вживаються в такому значенні:

     1) виноградарсько-виноробна   галузь - сукупність підприємств, 

організацій,  науково-дослідницьких  закладів,  зайнятих  у  сфері 

виробництва   винограду,   виробництва   і  реалізації  виноробної

продукції;

     2) виноградарство - сукупність організаційних і  технологічних прийомів  розмноження,  культивування і збору винограду; 

     3) виноробство  - сукупність  організаційних  і   технологічних прийомів  виготовлення  виноробної продукції; 

     4) виноградники   -   промислові   насадження  винограду  для виноробства   на  площі  понад  0,5  гектара; 

     5) зрідженість    виноградників   -   відсоткове   відношення неіснуючих кущів до номінальної (розрахункової)  їх  кількості  на даній площі;

     6)  столові  сорти винограду - сорти винограду,  що вирощуються 

для  споживання  у  свіжому вигляді

     7) технічні  сорти винограду - сорти винограду,  призначені для 

виробництва  виноробної  продукції

     8)   гібриди   прямі  виробники  -  сорти   винограду  першого 

покоління  від  схрещування  сортів  виду  Vitis vinifera з іншими

видами  винограду  роду  Vitis:  Зейбель,  Террас,  Бако, Кастель,

Кудерк,  Отелло,  Жакез,  Клінтон,  Ербемон; 

     9) районовані  сорти  винограду  -  визначені  для певної зони виноградарства  сорти   винограду,   що   забезпечують   найбільшу господарську  ефективність  виноградарства  і   виноробства  в  цій місцевості  та  включені  до  Державного  реєстру  сортів  рослин, придатних для поширення в Україні;

     10) зона  виноградарства  -  географічна  територія України  з придатними  агроекологічними  умовами  для   розведення   культури винограду;

Здійснення експортних операцій на Україні регулюється Законами України; Указами Президента України; Декретами Кабінету Міністрів України; Положеннями Міністерства економіки  України; угодами, укладеними Україною з іншими державами і іншими законодавчими  актами України.

Основа регулювання діяльності підприємств України на зовнішніх  ринках - це Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність», який дає визначення основним термінам, застосовуваним у практиці зовнішньоекономічної діяльності; закріплює основні принципи і правила здійснення зовнішньоекономічної діяльності; визначає коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, їх права та обов'язки; дає перелік можливих видів зовнішньоекономічної діяльності; законодавчо закріплює регулювання зовнішньоекономічної діяльності; регулює економічні відносини України з іншими державами та міжнародними міжурядовими організаціями; захищає права та інтереси держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; зумовлює відповідальність України як держави і суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності при порушенні ними Законів України чи обов'язків, пов'язаних з виконанням контракту, а також визначає застосовувані до них санкції.[5]

Необхідною умовою перетинання  митного кордону України при  експорті продукції є виконання  митних формальностей, порядок здійснення яких регулюється Законом України  «Про Єдиний митний тариф», а також  Митним Кодексом України.

Згідно з законом «Про Єдиний митний тариф», Єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України визначається згідно з цим Законом та міжнародними договорами України. Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

При укладенні договорів  при здійсненні експортних операцій контрагенти зобов'язані використовувати  затверджені МЗС «Положення про  форму зовнішньоекономічного контракту», яке закріплює основні умови  укладання договорів купівлі-продажу. А деякі аспекти цих договорів  закріплені у спеціальних правових актах.

Митний кодекс України. Митний кодекс України визначає принципи організації  митної справи в Україні з метою  створення умов для формування ринкової економіки та зростання активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності митної території, мит та митних зборів. Цей Кодекс спрямований  на забезпечення додержання митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а  також громадянами прав та обов'язків  у галузі митної справи.[1]