Аналіз ефективності діяльності фінансових посередників в Україні

 

Міністерство освіти і науки, молоді ТА спорту України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

з дисципліни: «Гроші та кредит»

на тему: «Аналіз ефективності діяльності фінансових посередників в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ

ЗМІСТ

 

Вступ

Розділ 1. Суть, значення та переваги діяльності фінансових посередників в Україні…………………………………………………………………….…...…..4

Розділ 2. Типи фінансових посередників в Україні………………………….…9

Розділ 3. Аналіз ефективності діяльності фінансових посередників в Україні…………………………………………………………………………..13

Розділ 4. Шляхи удосконалення фінансового посередництва в Україні……17

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми роботи полягає у тому, що за відносно незначний часовий інтервал свого становлення ринок фінансових послуг демонструє суттєву позитивну динаміку. Але при цьому його розвиток має дискретний та фрагментарний характер, що проявляється в значній нерівномірності обсягів активів, структурі та якості наданих послуг і, як наслідок, невідповідності зростаючим потребам національної економіки. Формування ефективного ринку фінансових послуг неможливе без створення та розвитку якісних фінансових посередників – банків і небанківських фінансово-кредитних установ.

В умовах розгортання кризових явищ в економіці  України значно посилилась увага  з боку науковців та практиків до проблем розвитку фінансового посередництва. Звичайно, перш за все, в центрі уваги опинились банківські установи, оскільки саме вони є основними посередниками на ринку фінансових послуг. В той же час поза увагою не залишились і небанківські фінансово-кредитні установи (далі – НФКУ), особливо страхові компанії та кредитні спілки, які максимально відчули негативні наслідки фінансової кризи.

Мета написання цієї роботи – проаналізувати ефективність діяльності фінансових посередників в Україні.

Об’єктом дослідження є фінансовий ринок України.

Предметом дослідження виступають вітчизняні фінансові посередники.

Дослідженню проблем функціонування фінансових посередників на ринку фінансових послуг присвячені праці вітчизняних науковців, а саме: О. Барановського, П. Бєлєнького, З. Ватаманюк, О. Другова, В. Корнєєва, В. Кремень, Г. Партин, Л. Співак, О. Тивончук, О. Шевцової, І. Школьник та інших.

У зв’язку  з цим існує потреба в подальшому комплексному вивчені ролі фінансових посередників в розвитку ринку фінансових послуг.

1. СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ ТА ПЕРЕВАГИ  ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ  В УКРАЇНІ

Діяльність  фінансових посередників є обов'язковим  атрибутом сучасної економіки. В  умовах розвинутої ринкової економіки  свою діяльність здійснює величезна кількість фінансових посередників, які за винагороду надають різні види фінансових послуг. В Україні інститут фінансового посередництва знаходиться в стадії становлення та розвитку.

Фінансове посередництво - це діяльність з акумуляції та перерозподілу наявного у суспільстві вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують ці процеси.

Господарський кодекс України визначає фінансове  посередництво як діяльність, що пов'язана  з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством Така діяльність є різновидом фінансової діяльності банків та інших фінансово-кредитних організацій.

В економічній  літературі осіб, які забезпечують фінансове посередництво, називають фінансовими посередниками. Ними є фінансові установи, які шляхом реалізації різноманітних фінансових операцій здійснюють акумулювання наявного у суспільстві вільного капіталу та його перерозподіл.

Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і  відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і  на розвиток економіки.

Основне призначення фінансових посередників полягає в фінансуванні економічної  діяльності та забезпеченні ефективного  перерозподілу капіталу у суспільстві. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообороту капіталу в процесі господарської діяльності. Поряд з цим діяльність фінансових посередників сприяє активізації підприємництва, стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу в країні. Фінансові посередники є інституційними інвесторами фінансового ринку і, окрім виконання суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал та здійснювати інвестування за рахунок власних і залучених коштів.

Значення  діяльності фінансових посередників знаходить  своє безпосереднє вираження у процесах фінансування суб'єктів економічної  діяльності. Така діяльність сприяє підвищенню ефективності функціонування економіки  та її розширеному відтворенню.

Передача  капіталу від заощаджувачів до позичальників  може відбуватися за двома схемами, а саме шляхом прямого і опосередкованого фінансування. Пряме фінансування забезпечується без участі фінансових посередників, і полягає у переміщенні заощаджень безпосередньою від власників заощаджень до позичальників шляхом розміщення фінансових активів позичальників на ринку (рис. 1.1).

 

	Фінансові активи
ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ			ПОЗИЧАЛЬНИКИ КАПІТАЛУ
	Гроші

 

Рис. 1.1 Пряме фінансування суб’єктів господарювання без участі фінансових посередників  

Проте цей її механізм в більшості випадків характеризується низькою ефективністю, що пов'язана зі значними витратами позичальників на пошук інвесторів, тривалим терміном розміщення на ринку випущених фінансових активів та недооцінкою їх вартості, впливом фінансових ризиків тощо.

При опосередкованому, фінансуванні всі ризики, що пов'язані з залученням додатковою капіталу на ринку, позичальник передає посереднику за винагороду. Діяльність фінансових посередників забезпечує: фінансування суб'єктів господарської діяльності шляхом розміщення випущених ними фінансових активів на ринку або за рахунок передачі позичальникам акумульованого, за ініціативою посередників капіталу, на засадах співвласності або боргу.

Фінансування  діяльності суб'єктів економічної  діяльності за участю фінансових посередників може відбуватися за трьома схемами.

При першій - фінансовий посередник здійснює розміщення випущених емітентом фінансових активів за винагороду. Посередництво забезпечує продаж фінансових інструментів позичальника у більш короткі строки та за найбільш реальною ціною. У результаті такої діяльності капітал, що був акумульований посередником внаслідок продажу фінансових активів на ринку, передасться позичальнику. За надання послуг і з розміщення цінних паперів фінансовий посередник одержує від емітента комісійну винагороду, що обчислюється у відсотках до вартості типів, залучених внаслідок продажу цінних паперів.

При другій схемі посередник викуповує випущені фінансові активи емітента за фіксованою ціною з метою їх перепродажу на ринку. У такий спосіб емітент одноразово одержує від посередника суму додаткових коштів, необхідних для ведення господарської діяльності (рис. 1.2).

 

Фінансові активи			Фінансові активи
Власники капіталу (заощаджувачі)		Фінансові посередники		Позичальники капіталу
гроші			гроші

Рис. 1.2 Механізм опосередкованого фінансування через розміщення фінансових активів позичальника на ринку

 

Така  схема опосередкованого фінансування для посередника пов'язана з додатковим ризиком, що може виникнути при неправильній оцінці ним інвестиційної привабливості придбаних активів. За умови невеликого попиту на такі активи з боку інвесторів ціна їх продажу на ринку може виявитися меншою, ніж ціна їх придбання у емітента. При успішному перепродажі викуплених фінансових інструментів посередник самостійно спрямовує нарощену суму капіталу в обрані ним об'єкти інвестування.

При третій схемі опосередкованого фінансування посередник виступає ініціатором залучення наявного на ринку капіталу і для цього випускає власні фінансові інструменти (акції, боргові зобов'язання, інвестиційні сертифікати), які стають об'єктом торгівлі на ринку (рис. 1.3).

 

Фінансові активи посередника			Фінансові активи посередника
Власники капіталу (заощаджувачі)		Фінансові посередники		Позичальники капіталу
Грошовий капітал			Грошовий капітал

 
Рис. 1.3 Механізм опосередкованого фінансування шляхом випуску фінансовим посередником власних фінансових активів

 

Внаслідок продажу випущених фінансових активів  посередник не тільки виконує функцію  переміщення капіталу, а й забезпечує збільшення обсягу своїх фінансових ресурсів.

Залучений в такий спосіб капітал посередник спрямовує у фінансові активи обраних ним позичальників, формуючи при цьому портфель фінансових інвестицій. Такий механізм опосередкованого фінансування в Україні забезпечується інститутами спільного інвестування, які здійснюють випуск акцій та інвестиційних сертифікатів, і, акумульований внаслідок розміщення цих інструментів капітал, спрямовують у інвестиційно привабливі фінансові активи декількох емітентів.

Діяльність  фінансових посередників забезпечує певні  переваги (вигоди) як для власників  заощаджень, так і для позичальників вільного капіталу. Ці переваги полягають у:

- можливості для кожного окремого заощаджувача або інвестора оперативно розмістити вільні кошти у доходних активах, а для позичальника оперативно мобілізувати (фінансові ресурси для ведення господарської діяльності;

- зменшенні вартості фінансових операцій, пов'язаних з акумулюванням та позичанням вільного капітану, розміщенням його у доходних активах, що досягається за рахунок ефекту масштабу;

- збільшенні прибутковості інвестиційного капіталу завдяки мінімізації фінансових ризиків, скороченню витрат, можливості од'єднання невеликих капіталів дія здійснення значних інвестицій;

- зменшенні фінансових ризиків для суб’єктів ринку завдяки наявності широкої інформаційної бази у посередників, здійсненню ними диверсифікації діяльності та застосуванню спеціальних систем страхування ризиків;

- наданні додаткових послуг кредиторам і позичальникам капіталу.

Реалізація  зазначених переваг діяльності фінансових посередників забезпечується в умовах розвинутого, високоефективного ринку  фінансових послуг що функціонує на засадах  цілісності, прозорості та конкурентності.

Особливості діяльності фінансових посередників обумовлюють  їх поділ па окремі типи.

 

 

 

 

 

 

2. ТИПИ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ  В УКРАЇНІ

Діяльність  фінансових посередників формує ринок  фінансових послуг, де в рамках кругообігу капіталу реалізуються контрактні відносини посередників із клієнтами щодо обслуговування останніх з використанням спектра фінансових інструментів. Як кумулятивна система ринок фінансових послуг об’єднує сегментовані види професійної діяльності з оперуванням фінансовими активами.

Як правило, найчастіше фінансових посередників класифікують за характером проведення фінансових операцій, практично всі вони присутні на вітчизняному ринку фінансових послуг (рис. 2.1).

 

 

Рис. 2.1 Структура фінансових посередників за характером проведення операцій

 

За характером проведення операцій виділяють депозиторські  установи – класичні комерційні банки, ощадні установи, кредитні спілки, характер проведення операцій яких полягає в тому, що вони залучають тимчасово вільні фінансові ресурси у фізичних та юридичних осіб і потім розміщують їх у вигляді кредитів суб’єктам господарювання.

Ощадні  установи контрактного типу включають  страхові компанії із страхування життя, страхові компанії, що забезпечують інші види страхування, та недержавні пенсійні фонди.

Зазначені фінансові установи залучають кошти  перш за все фізичних осіб з розрахунку, що для більшості з них найближчим часом не потрібно буде здійснювати виплати, таким чином вони формують саме довгострокові інвестиційні кошти. Слід зазначити, що в Україні дані фінансові установи порівняно з банками мають значно менші обсяги активів.

Третя група  – це, безпосередньо, інвестиційні посередники – інвестиційні банки, різноманітні інвестиційні фонди та компанії з управління активами, які безпосередньо працюють на ринку капіталу з цінними паперами емітентів.

Для того, щоб визначити роль фінансових посередників у розвитку ринку фінансових послуг та економіки в цілому, необхідно, перш за все, чітко сформувати позицію щодо розуміння сутності та ролі в економіці власне самого ринку. В наукових дослідженнях, присвячених проблемам розвитку ринку фінансових послуг в Україні та його суб’єктів, відсутній єдиний підхід до розуміння його сутності, ролі та функцій. На сьогодні склалися дві точки зору щодо сутності ринку фінансових послуг: по-перше, ринок фінансових послуг ототожнюється з фінансовим ринком; по-друге, ринок фінансових послуг і фінансовий ринок – це різні поняття, але тісно пов’язані між собою.

На мою думку, фінансовий ринок та ринок фінансових послуг мають різне функціональне навантаження, але не можуть існувати окремо, вони взаємодоповнюють та взаємно обумовлюють рівень розвитку один одного.

З точки зору вітчизняного законодавства, ринки фінансових послуг – це сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

За функціональним наповненням, на мою думку, ринок фінансових послуг – це система економічних відносин з приводу задоволення економічних та соціальних потреб споживачів шляхом надання послуг фінансового характеру з метою акумуляції тимчасово вільних фінансових ресурсів та їх подальшої трансформації в інвестиції на фінансовому ринку.

Ринок фінансових послуг, з точки зору його інституціонального змісту, є сукупністю фінансових інститутів, що розробляють та реалізують фінансові послуги домогосподарствам та суб’єктам господарювання в різних секторах (банківському секторі, секторі небанківського кредитування, страховому та інвестиційному секторах).

Структуру ринку фінансових послуг наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Структура ринку фінансових послуг

Структура ринку фінансових послуг включає в себе, з точки зору суб’єктно-об’єктного підходу, взаємодію власників заощаджень (домогосподарств та суб’єктів господарювання) та фінансових посередників (банків, кредитних спілок, ломбардів, лізингових, факторингових компаній, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів та інвестиційних компаній) через укладання угод про фінансові послуги.

Діяльність  фінансових посередників на практиці пов’язана із створенням нових фінансових інструментів. Ці інститути мають можливість отримувати прибуток за рахунок економії, що обумовлена зростанням масштабу операцій, здійснюючи аналіз кредитоспроможності потенційних кредиторів, розробку порядку надання позик і розрахунків за ними, рівномірно розподіляючи ризики. Їх діяльність спрямована таким чином на допомогу фізичним та юридичним особам, що мають заощадження, щоб перетворити їх на капітал і вкласти в діяльність різних суб’єктів господарювання, диверсифікуючи при цьому рівень ризику.

Слід  зазначити, що система спеціалізованих  фінансових посередників має можливість надати власникам заощаджень більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки на капітал.

Діяльність  фінансових посередників на ринку фінансових послуг має на меті, з одного боку, акумулювати розрізнений капітал домогосподарств та суб’єктів господарювання та перетворити його в потужні інвестиційні ресурси для розвитку економіки країни, а з іншого – задовольнити економічні та соціальні потреби споживачів, надаючи їм весь спектр фінансових послуг.

 

 

 

 

 

3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ФІНАНСОВИХ ПОСЕРЕДНИКІВ В УКРАЇНІ

 

Банківські  установи та страхові компанії прийнято вважати найбільш розвинутими на фінансовому ринку держави. Решта перебуває на етапі становлення, що обумовлено історичними передумовами, характером та рівнем економічного розвитку країни та ін.

Для аналізу  взаємозв'язку між розвитком національної економіки та діяльністю фінансових посередників використаємо статистичні дані (табл.3.1) [7].

Таблиця 3.1

Основні показники розвитку фінансових посередників в Україні

Примітки:

1. Дані вказано станом на січень-березень 2011р.

2. Станом на 01.09.2011р. 

 

 

На основі цих даних, можна визначити, що основним кредитором національної економіки є банківський сектор. Так, на кінець І кварталу 2011р. банками було видано кредитів на загальну суму 800,588 млрд. грн., що більше аналогічного показника 2007 р. у 1,65 рази.

Неменш  важливим є також те, що чисті  активи банків України протягом восьми місяців 2011 р. порівняно з таким  же періодом 2010 р. зросли на 9% - до 1 трлн. 26,1 млрд. грн. [7].

Структуру активів фінансових посередників України у відсотках наведено на рис. 3.1 [7].

Рис. 3.1 Структура активів фінансових посередників України, %

 

На кінець І кварталу 2011 р. в Україні банками  було акумульовано 804,4 млрд. грн. коштів фізичних та юридичних осіб. Протягом останнього часу тендції свідчать, що банки знижують відсоткові ставки за депозитами з метою зменшення обсягів виплат відсотків, тому що вони не мають надійних та рентабельних інструментів їх вкладення. Беручи до уваги те, що інститути спільного інвестування недостатньо розвинуті в нашій країні, а кредитні спілки не викликають у населення довіри, останнім залишається або погоджуватися на нові умови, або тримати кошти вдома.

На страховому ринку України також можемо спостерігати поступове відновлення діяльності страхових компаній та недержавних пенсійних фондів. Недержавні пенсійні фонди не зазнали серйозного впливу від зниження темпів зростання національної економіки, на відміну від страхових компаній, так за 2009-2011 рр. пенсійні фонди залучили більше 350 млн. грн. у вигляді пенсійних внесків, то страховий ринок у 2009-2011 р. не отримав близько 8 млрд. грн. страхових премій [7].

Перш  за все така ситуація пояснюється  тим, що саме ринок недержавного пенсійного страхування в нашій країні нерозвинутий, тому і клієнти цих установ  є більш забезпеченими і і  будь яка фінансово-економічна нестабільність не має значного впливу на їхні доходи. Ці установи також проводять більш зважену політику в сфері інвестицій.

Загальні  показники розвитку інститутів спільного  інвестування (ІСІ) в Україні протягом 2006-2011рр., згідно із статистичними даними, значно зростають. Але варто зазначити, що у загальному обсязі активів, більше 95% займають кошти венчурних фондів, учасниками яких є юридичні особи. Це означає, що залучення коштів фізичними осіб цими установами практично не здійснюється, хоча вони можуть запропонувати продукти альтернативні банківським депозитам. Слід зазначити, що вкладення в інвестиційні фонди, є більш стабільним та інструментом з точки зору ризику, ніж інвестування на відкритому ринку, а коливання їхньої дохідності – не такі суттєві, як у фондових індексів.

Показник  частки активів фінансових посередників у відсотках до валового внутрішнього продукту наведено на рис. 3.2 [7].

     2007                       2008                       2009                       2010                       2011

Рис. 3.2 Частка активів фінансових посередників у відсотках до валового внутрішнього продукту, %

Отже, аналізуючи один із базових показників рівня розвитку фінансових посередників в країні, а саме показник частки активів фінансових посередників у валовому внутрішньому продукті країни, на відміну від попередніх, він не демонструє нам стійкої динаміки, окрім банківських установ. Слід зазначити, що серед НФКУ лише страхові компанії мають частку активів у ВВП більше 4%, показники всіх інших посередників не перевищують одиниці.

Проведений  аналіз свідчить, що фінансові посередники в Україні мають неоднаковий вплив на розвиток національної економіки. Переважний вплив здійснюють банківські установи та ІСІ.

Для виявлення  проблем та розробки конкретних пропозицій для їх вирішення окремого розгляду потребує кожен із видів фінансових посередників.

Можна зродити  висновок щодо загальних проблем, які  притаманні усім фінансовим посередникам:

- недовіра до їх діяльності фізичних та юридичних осіб;

- відсутність належної інформації про розвиток фінансових посередників;

- неефективний державний контроль за діяльністю фінансових посередників та ін.

Для національної економіки найбільш складною залишається проблема недовіри населення до діяльності фінансових посередників, що не дозволяє у повній мірі використовувати заощаджувані фізичними особами кошти для розвитку національного господарства. За оцінками експертів на руках у громадян України знаходиться від 20 до 40 млрд. дол., що можуть бути залучені як внутрішнє джерело фінансових ресурсів [5, с. 12].

 

 

 

4. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА В УКРАЇНІ

 

Розвиваючи фінансовий ринок, необхідно  ґрунтуватись на тому, що першочергове значення мають якість і доступність  фінансових послуг, а не те хто саме з фінансових посередників їх надає.

Можна виділити ряд завдань для  удосконалення фінансового посередництва:   

- розробку нормативно-правових  актів, спрямованих на якісний розвиток посередництва на фінансовому ринку; 

- формування сприятливого середовища  для розвитку ринку посередницької  діяльності (уряд має прийняти  дійсно ефективні заходи для  усунення наслідків дії фінансової  кризи); 

- посилення ринкових процесів  у регіонах та роль місцевих  органів самоврядування у інфраструктурному  розвитку фінансового ринку (при  цьому слід враховувати соціально-економічний розвиток регіону та якість життя населення у ньому);  

- здійснення міжнародного співробітництва  для обміну досвідом, та виконання  відповідних дій на фінансовому  ринку України;  

- створення такого механізму  дії посередницьких структур, що  забезпечить збільшення довіри  населення до їх діяльності.

Першочерговим завданням держави  має бути підтримка розвитку такого фінансового посередництва в Україні, яке сприятиме швидкому, якісному та надійному розвитку фінансового ринку. Заходи розвитку посередницької діяльності на конкретному ринку (банківському, фондовому, страховому тощо) повинні мати системний і цілісний характер.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і  відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і  на розвиток економіки. Основне призначення фінансових посередників полягає в фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу капіталу у суспільстві. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообороту капіталу в процесі господарської діяльності.

Отже, в  Україні найбільш потужними серед  фінансових посередників є саме банки, частка їх активів в загальній сумі всіх активів фінансових посередників поступово зростає. Це ще раз підтверджує той факт, що в Україні поступово формуються основи банкоорієнтованої моделі ринку фінансових послуг. Загальна сума всіх активів фінансових посередників щодо валового внутрішнього продукту країни поступово зростає, але водночас, порівняно із аналогічними показниками економічно розвинутих країн, цей показник є досить низьким. Таким чином, проведений аналіз свідчить, що фінансові посередники в Україні мають неоднаковий вплив на розвиток національної економіки. Переважний вплив здійснюють банківські установи та ІСІ.

Можна зробити висновок щодо загальних проблем, які притаманні усім фінансовим посередникам: по-перше, недовіра до їх діяльності фізичних та юридичних осіб; по-друге, - відсутність належної інформації про розвиток фінансових посередників; по-третє, - неефективний державний контроль за діяльністю фінансових посередників та ін. Для національної економіки найбільш складною залишається проблема недовіри населення до діяльності фінансових посередників, що не дозволяє у повній мірі використовувати заощаджувані фізичними особами кошти для розвитку національного господарства.