Аудит виробничих запасів підприємства

ЗМІСТ

ВСТУП

Сучасне підприємство - це складна система, що об'єднує і використовує різноманітні ресурси: людські, матеріальні, фінансові, інформаційні тощо. Ефективне управління підприємствами неможливе без вивчення їх сутності та взаємозв'язків. Від того, як підприємства використовують власні ресурси, наскільки якісною та конкурентоспроможною є вироблена ними продукція, як вони здійснюють інноваційні перетворення, значною мірою залежать добробут населення й економічна могутність держави загалом.

Матеріальні ресурси  – це предмети праці, що підлягають обробці в процесі виробництва  за допомогою засобів праці. Вони представлені виробничими запасами на складах підприємства, в коморах, цехах і на ділянках, складах виробничого відділу і в процесі їх руху по стадіях виробничого циклу до складу готової продукції. Вони включають сировину як продукт добувних галузей промисловості, сільського господарства; матеріали, що підлягають попередній обробці як на даному підприємстві, так і на інших (напівфабрикати, заготовки, упаковки, відливки, деталі, вузли тощо);

Економне і раціональне використання матеріальних цінностей на підприємствах базується на правильній організації обліку та управління запасами в процесі всього циклу виробництва.

Актуальність теми курсової роботи полягає в визначенні сучасних підходів до аудиту обліку виробничих запасів для вдосконалення облікової роботи на підприємстві.

Мета курсової роботи полягає у  визначенні порядку аудиту виробничих запасів та пошуку шляхів удосконалення аудиту на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз».

У курсові роботі вирішуються  наступні завдання:

1. Дослідженні теоретичні та законодавчі аспекти аудиту виробничих запасів підприємств України.

2. Надана організаційно-економічна характеристика та визначено основні зони ризику при проведенні аудиту запасів на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз» .

3. Досліджено організацію і методику аудиту виробничих запасів на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз».

4. Визначено перспективні  шляхи удосконалення аудиту виробничих  запасів

Предметом дослідження є процес аудиту на підприємстві ВАТ «Миколаївгаз».

Об’єктом дослідження є система  обліку і внутрішнього контролю виробничих запасів підприємства.

Теоретичною базою при  написанні курсової роботи є законодавчі  акти, література в галузі аудиту та аналізу. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. В першому розділі досліджено законодавчо–нормативні та теоретичні основи аудиту обліку виробничих запасів. Другий розділ присвячений організаційно-економічній характеристиці підприємства ВАТ «Миколаївгаз» та визначенню зон аудиторського ризику. В третьому розділі наведено план, програму, методику аудиту виробничих запасів у ВАТ «Миколаївгаз», проведено узагальнення результатів аудиторської перевірки. При написанні роботи використовуються звітність ВАТ «Миколаївгаз», обліково-аналітичні дані, первинна документація з бухгалтерського обліку.

Курсова робота виконана на 50 аркушах друкованого тексту, опрацьований практичний матеріал представлений у 6 таблицях, 15 додатках. Список літератури включає 30 джерел.

РОЗДІЛ 1

ЗАКОНОДАВЧО–НОРМАТИВНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1.1. Законодавчо–нормативне регулювання аудиту обліку виробничих запасів на підприємствах

Матеріальні ресурси  підприємства - це оборотні фонди, що споживаються в одному виробничому циклі, і  їхня вартість цілком переноситься на вартість виготовленої продукції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробництва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад, паливо чи МШП).

Витрати підприємства утворюються  в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але  найбільш загальним і принциповим с поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції-виготовлення продукції або надання послуг.

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування, облік та аналіз витрат виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Економне і раціональне використання матеріальних запасів на підприємствах  базується на правильній організації  облікового процесу, який є інформаційною  складовою в управлінні підприємством. Основні завдання обліку виробничих запасів на підприємстві такі:

• контроль за зберіганням і рухом матеріалів на складах та інших місцях зберігання і безпосереднього вибуття;
• правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;
• облік за центами відповідальності;
• облік за видами діяльності;
• контроль за дотриманням встановлених норм запасів, виявлення надлишкових та не використовуваних запасів з метою мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів;
• підготовка і подання своєчасної, повної та об'єктивної інформації керівництву підприємства про наявність і витрачання запасів для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Облік на підприємстві здійснюють з дотриманням чинного законодавства України.

Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.99 р. [4] визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні.

Результати діяльності підприємства відображаються у фінансовій звітності. Відповідно до ст.4 «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» №996-ХІУ від 16.07.99 р. і ст. 18 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»[6] бухгалтерський облік і фінансова звітність підприємства ґрунтується на принципах, які забезпечують порівнянність показників звітності.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87 [8] регламентує зміст і форму Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до розкриття його статей.

Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. N 246 [9], визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Положення (стандарту) бухгалтерського  обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 N 318 [11], визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно  до цього стандарту, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається  з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована  протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;
• прямі витрати на оплату праці;
• інші прямі витрати;
• змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

У цьому ж стандарті  зазначено, що до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Окрім того, витрати операційної діяльності групуються за економічними елементами. До складу елемента «Матеріальні затрати» включається вартість витрачених у виробництві:

• сировини й основних матеріалів;
• купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів;
• палива й енергії;
• будівельних матеріалів;
• запасних частин;
• тари й тарних матеріалів;
• допоміжних та інших матеріалів.

У відповідності до «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств та організацій»[13], операції по руху запасів відображаються на рахунку 20 «Виробничі запаси».

Методичні рекомендації з бухгалтерського  обліку запасів [14] затверджені Наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, визначають що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, тару (строк корисного використання якої не більше одного року), тарні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва, адміністративних потреб та збуту; незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором, встановленим стандартам або технічним умовам тощо; товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу; малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; поточні біологічні активи, якщо вони оцінені за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»; продукцію сільського і лісового господарства після її первісного визнання; інші запаси.

Методичні рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського  обліку № 356 [15], запропоновують облік  виробничих запасів за синтетичними рахунками вести у Відомості 5.1 за центрами відповідальності (матеріально відповідальними особами, місцями зберігання) та місцями витрат (синтетичними рахунками обліку витрат).

Відповідно до Закон України «Про аудиторську діяльність» N 140-V від 14.09.2006 [3], аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Закон «Про аудиторську діяльність» визначає загальні засади аудиторської діяльності, встановлює вимоги до суб'єктів аудиторської діяльності, до порядку проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська палата України рішенням від 30.11.2006 року затвердила Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики [18], що врегульовують вимоги до аудиту, його мету, принципи договірних відносин із замовниками, планування, інформаційне та методичне забезпечення перевірок, методику збирання та формулювання доказів, порядок складання аудиторських висновків та звітів, дотримання спеціальних умов проведення аудиту. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики (МСА НВЕ ) слід застосовувати при аудиторській перевірці фінансової звітності. МСА НВЕ треба також застосовувати (за потреби, в адаптованому вигляді) при аудиторській перевірці іншої інформації та при наданні супутніх послуг. МСА НВЕ містять основні принципи та процедури, а також відповідні рекомендації, подані у вигляді пояснювального та іншого матеріалу. Основні принципи та процедури слід тлумачити в контексті пояснювального та іншого матеріалу, який подає рекомендації щодо їх застосування. За виняткових обставин аудитор може вважати за необхідне відступити від МСА НВЕ задля ефективнішого досягнення мети аудиторської перевірки. У разі виникненні такої ситуації аудитор має бути готовим обґрунтувати цей відступ. МСА НВЕ треба застосовувати лише до суттєвих аспектів. При проведенні перевірки аудитори користуються наступними стандартами:

МСА НВЕ 200 «Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів» встановлює мету й головні принципи, які є основою аудиторської перевірки фінансових звітів. Цей МСА НВЕ слід читати разом з МСА НВЕ 120 «Концептуальна основи Міжнародних стандартів аудиту». Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в надані аудиторові можливості висловити свою думку стосовно того, чи відповідають підготовлені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах концептуальній основі фінансової звітності.

Згідно з МСА НВЕ 230 «Документація з аудиту» аудитор повинен документально оформити інформацію, яка с важливого з погляду формування доказів на підтримку аудиторської думки, а також доказів того, що аудиторську перевірку виконано згідно з МСА НВЕ .

МСА НВЕ 300 «Планування аудиту фінансових звітів», цей стандарт регламентує загальний план і програму аудиторської перевірки. Аудиторові слід планувати свою роботу з метою ефективного проведення аудиторської перевірки. У відповідності з МСА НВЕ 315 «Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень через розуміння суб’єкта господарювання та його середовище», аудитору слід отримати таке розуміння суб’єкта господарювання та його середовища, в тому числі його внутрішнього контролю, яке буде достатнім для визначення і оцінки ризиків суттєвого викривлення фінансових звітів в результаті шахрайства або помилки, а також достатнім для розробки та виконання подальших аудиторських процедур.

МСА НВЕ 400 «Оцінка ризиків та внутрішній контроль» - цей стандарт пояснює поняття ризику того, що аудитор може висловити неадекватну думку, якщо в документах бухгалтерської звітності є викривлення. Аудитор повинен достатньо розуміти системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, щоб спланувати аудиторську перевірку й розробити ефективний аудиторський підхід. Аудитор повинен використовувати своє професійне судження для оцінки аудиторського ризику і для розробки аудиторських процедур, щоб забезпечити зменшення цього ризику до допустимо низького рівня.

МСА НВЕ 500 «Аудиторські докази» аудитор повинен одержати достатні та відповідні аудиторські докази для того, щоб мати змогу сформулювати обґрунтовані висновки, на яких ґрунтуватиметься думка аудитора. МСА НВЕ 501 «Аудиторські докази: додаткові міркування щодо окремих статей» присутність аудитора при інвентаризації запасів та додаткові міркування щодо окремих статей.

В МСА НВЕ 700 «Висновок незалежного аудитора щодо повного пакету фінансових звітів загального призначення», зазначається, що аудитор повинен оцінити висновки, зроблені на основі отриманих аудиторських доказів, як підставу для висловлення думки про фінансові звіти. Згідно МСА НВЕ 701 «Модифікація висновку незалежного аудитора», аудитор повинен керуватись МСА НВЕ 701 у тих випадках, коли він висловлює модифіковану думку з пояснювальним параграфом, умовно-позитивну думку, негативну думку або відмовляється від висловлення думки.

Метою МСА НВЕ 800 «Висновок незалежного аудитора при виконанні завдань з аудиту спеціального призначення». Метою цього стандарту є встановлення положень і надання рекомендацій у зв'язку з аудиторськими завданнями спеціального призначення, зокрема: фінансові звіти, складені відповідно до всеохопної основи бухгалтерського обліку, іншої, ніж Міжнародні чи національні стандарти бухгалтерського обліку; конкретні рахунки, елементи рахунків або статті у фінансовому звіті (в подальшому висновки щодо компонентів фінансових звітів); виконання контрактних угод; узагальнені фінансові звіти.

Цей МСА НВЕ не застосовується при проведенні завдань з огляду, погоджених процедур та підготовки інформації.

Аудитор повинен переглянути  й оцінити висновки, зроблені на основі аудиторських доказів, отриманих  під час аудиторського завдання спеціального призначення, як підставу для висловлення думки. У звіті слід чітко в письмовій формі висловити думку.

Отже, аудит виробничих запасів ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який на підприємствах ведеться у відповідності до вимог законодавства України.

1.2. Теоретичні аспекти аудиту обліку виробничих запасів

Аудиторські процедури  з проведення аудиту наявності запасів  поділяються на процедури, що проводяться  до, під час та після проведення інвентаризації.

Кулаковська Л.П. [20] вважає, що аудит наявності та стану збереження матеріальних запасів доцільно розпочати з ознайомлення з місцями зберігання матеріальних запасів, організацією складського господарства та станом складського обліку. Після цього визначається коло вибірки для проведення інвентаризації матеріальних запасів, а у випадках виявлення суттєвих відхилень проводиться суцільна перевірка по об'єктах і ділянках обліку, а також визначається коло вибірки аудиту з матеріальними запасами.

Під час перевірки  складського господарства необхідно звернути увагу на те:

1. Чи правильно розміщені  матеріальні цінності на складах.

2. Чи перевіряється  забезпеченість складів контрольними  замками, пломбами, протипожежними  засобами, ваговимірювальними приладами.

3. Чи перевіряється  точність ваговимірювальних приладів.

4. Виявити своєчасність  проведення санітарно-профілактичних  заходів складських приміщень.

5. Чи оформлена матеріальна  відповідальність осіб.

6. Чи мають завідуючі  складами посадові інструкції  про порядок ведення складського  господарства та обліку.

7. Чи перевіряється  відповідність складських приміщень  вимогам збереження матеріальних  цінностей від псування та  розкрадання.

8. Вивчити порядок  передачі складів після закінчення  роботи охороні та приймання  від неї.

9. Прослідкувати за  порядком вивезення матеріальних цінностей з господарства. При цьому вивчити такі питання:

- наявність та налагодження перепускної системи;

- відповідність матеріалів, що вивозиться, даним, які вказані в документах;

- наявність та правильність ведення журналу вагаря.

10. Чи перевіряється  правильність організації складського  обліку, його достовірність, повнота  та якість.

Після огляду складського  господарства та вивчення стану складського  обліку аудитор встановлює вибірку  для проведення інвентаризації. Дані інвентаризації необхідні для уточнення показників обліку, приведення їх у відповідність з фактичною наявністю засобів, відображення тих об'єктів і явищ, які з певних причин своєчасно не були охоплені обліком.

Запаси на підприємствах  можуть зберігатись на кількох складах, і в цьому випадку інвентаризацію необхідно проводити одночасно на всіх складах, щоб виключити можливості переміщення запасів з одного складу на інший.

Незалежно від виду цінностей  інвентаризація може проводитись у  такій послідовності:

1) перед початком інвентаризації беруть розписку у матеріально відповідальної особи про те, що всі документи про надходження і вибуття матеріальних засобів здані до бухгалтерії і що на складі не зберігаються цінності, які належать приватним особам;

2) проводиться підрахунок залишків матеріальних цінностей за їх видами і групами;

3) складається інвентаризаційний  опис (акт). У разі встановлення  порушень складається порівняльна  відомість. Після закінчення інвентаризації  матеріально відповідальна особа  дає розписку про те, що наявність усіх цінностей, зазначених в акті (описі), перевірено в її присутності і в зв'язку з цим претензій до інвентаризаційної комісії немає.

Бутинець Ф.Ф. [17] наголошує на тому, що аудитору необхідно при цьому також перевірити такі питання:

- на підставі яких документів та даних проводиться інвентаризація;

- склад комісії з  проведення інвентаризації та  правильність складання інвентаризаційних  описів та актів;

- правильність складання  реєстру матеріальних цінностей,  що знаходяться в дорозі;

- чи були випадки, коли реалізовані за даними обліку матеріали насправді знаходилися на складі і не були відвантажені;

- перевіряється повнота  та правильність визначення відхилень  результатів інвентаризації і  даних обліку в порівняльній  відомості в кількісному обчисленні;

- перевіряється законність, правильність та повнота виявлення  кількісних відхилень з урахуванням  норм природних втрат;

- перевіряється правильність  відображення результатів інвентаризації  по рахунках бухгалтерського  обліку.

Особливостями проведення аудиту матеріальних засобів є перевірка повноти відображення в обліку надходження ресурсів за різними каналами окремо. Каналами надходження матеріальних засобів на підприємство є:

- придбання матеріальних  засобів у постачальників на  підставі угод;

- придбання сільськогосподарської сировини у населення;

- надходження матеріалів  від ліквідації виробничих запасів та малоцінних необоротних активів;

- придбання предметів  праці в торговельній мережі;

- оприбуткування лишків, виявлених під час інвентаризації

- надходження матеріальних  засобів внаслідок товарообмінних  операцій.

Під час проведення аудиту повноти, своєчасності та правильності оприбуткування матеріальних засобів  необхідно вивчити такі питання:

- чи дотримуються на  підприємстві порядку прийому  й оформлення документів, які підтверджують факт надходження матеріалів;

- правильність обліку  та оцінки матеріалів, що надійшли  від постачальників;

- повноту оприбуткування  матеріалів, товарів згідно з  документами постачальника з  метою установити, чи не мали місця випадки неповного оприбуткування або повного неоприбуткування матеріальних засобів;

- чи відповідає якість  одержаних матеріальних засобів  характеристикам, що вказані в  прибуткових документах, сертифікат; якості, лабораторних аналізах;

- перевіряється правильність оформлення актів на приймання матеріальних засобів у випадку, коли якісні або кількісні характеристики матеріалів, що надійшли, не відповідають тим, що вказані в супроводжувальних документах;

- чи правильно вказана  ціна матеріальних засобів, фактична та залікова маса сільськогосподарської сировини, яка була придбана у населення. При цьому необхідно звернути увагу на визначення вологості, сортності та якості сировини, що оприбутковується;

- перевіряється правильність, повнота та своєчасність оприбуткування на складі матеріальних засобів, які придбані підзвітними особами у роздрібній торгівлі;

- чи повністю, своєчасно  і правильно оприбутковані матеріали  від ліквідації виробничих запасів та малоцінних необоротних активів;

- перевіряється правильність проведення розрахунків ТЗВ;

- чи проводиться призначення  особи, відповідальної за розвантаження  вагонів та інших видів транспорту  та отримання вантажу;

- чи проводиться контрольне  зважування автомашин, вагонів,  що перевозять матеріальні засоби.

У випадках, коли перевірка документів з надходження матеріальних засобів викликає підозру в аудитора, а саме: у випадку виявлення виправлень, підчисток, перекручень, невідповідностей або безтоварності окремих документів, аудитор повинен провести їх зустрічну перевірку. Для виявлення повноти і своєчасності оприбуткування урожаю застосовується зустрічне звіряння документів з оприбуткування з документами щодо нарахування оплати праці за збирання урожаю.

Ефективним прийомом контролю повноти оприбуткування є  опитування працівників підприємства, котрі пов'язані зі збиранням та оприбуткуванням продукції.

Гончарук Я.А. [19] наголошує на тому, що аудит надходження продукції, як правило, має включати, крім документального контролю, і прийоми інвентаризації, контрольних замірів, контрольного зважування.

У разі надходження матеріальних запасів аудитору необхідно звернути особливу увагу на додержання податкового  законодавства, зокрема щодо порядку  нарахування і сплати ПДВ.

Основними документами, згідно з якими необхідно проводити аудит надходження матеріальних ресурсів, є:

1. Закони України: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір».

2. П(С)БО 9 «Запаси».

3. П(С)БО 16 «Витрати».

4. Первинні документи  з надходження матеріальних запасів: М-1 журнал обліку вантажів, що надійшли, М-3 журнал реєстрації довіреностей, М-2а акт списання бланків довіреностей, М-8-9, Ф-117, 117а лімітно-забірні картки, М-11 накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, М-14 відомість обліку залишків матеріалів на складі, М-21 інвентаризаційний опис товарно-матеріальних цінностей, МШ-2 картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів, накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі матеріальних цінностей тощо.

5. Головна книга, баланс підприємства тощо.

Оскільки матеріальні  затрати у собівартості продукції  і валових витратах діяльності підприємства становлять найбільшу питому вагу, одним з головних завдань під  час аудиту матеріальних запасів  є перевірка правильності, законності, доцільності та ефективності списання на витрати виробництва матеріалів, запасних частин, насіння, кормів, сировини, мінеральних добрив тощо. При списанні матеріальних запасів на виробництво продукції можливі випадки завищення списаної вартості предметів праці що призводить до завищення собівартості продукції, збільшені обсягу валових витрат, а також викривлення результатів господарської діяльності підприємства. При проведенні аудиту операції щодо переміщення та вибуття матеріальних запасів необхідно перевірити: