Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Аудит витрат на ремонт і модернізацію основних засобів

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП АУДИТУ ТА ПРОЦЕДУРА УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ З ФІРМОЮ ЗАМОВНИКОМ

1.1.Завдання, джерела проведення аудиту, методичні прийоми, складання плану та програми………………………………………………………………7

1.2.Процедура укладання договору з фірмою-клієнтом в процесі надання аудиторських послуг……………………………………………………………….

1.3. Законадавчі акти та нормативна база проведення аудиту………………….

РОЗДІЛ II ОСНОВНИЙ ЕТАП ПРОВЕДЕННЯ АУДИТУ ВИТРАТ НА РЕМОНТ І МОДЕРНІЗАЦІЮ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

2.1. Перевірка додержання облікової політики та нормативно-правової бази ВАТ «ПівнГЗК»…………………………………………………………………….

2.2. Оцінка системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю……

2.3. Методика проведення аудиту витрат на ремонт модернізаціцю основних засобів……………………………………………………………………………….

2.4. Використання ЕОМ в процесі аудиту……………………………………….

РОЗДІЛ III УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ФОРМУВАННЯ ДОСЬЄ АУДИТОРА

3.1. Аудиторський звіт та висновок аудитора…………………………………..

3.2. Рекомендації та розробки аудитора згідно умов договору…………………

ВИСНОВКИ…………………………….………………………….………...….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….

ДОДАТКИ

ВСТУП

Фундаментом удосконалення і розвитку матеріально-технічної бази виробництва є основні засоби виробничого призначення, які необхідно постійно підтримувати у працездатному стані, що досягається як придбанням нових об'єктів, так і проведенням ремонтних робіт.

На підприємствах машинобудівної галузі України доля витрат на ремонт основних засобів виробничого призначення у собівартості продукції складає 10-12%. За умов недостатності грошових коштів у переважної більшості промислових підприємств економічно виправданим є зростання обсягів ремонтних робіт, що веде до ускладнення форм ремонтного господарювання. Ремонт може здійснюватися як ремонтними дільницями та цехами промислового підприємства, так і окремими спеціалізованими ремонтними підприємствами.

У зв'язку з цим, питання удосконалення обліку витрат на виконання ремонтних робіт, їх документальне оформлення, організація внутрішньогосподарського контролю за витратами визначають актуальність теми курсової роботи.

Вагомий внесок у теоретичну розробку проблем обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів внесли вітчизняні та зарубіжні вчені, серед яких: А.В. Аніщенко, О.М. Бандурка, М.Т. Білуха, О.С. Бородкін, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, І.П. Житна, Л.А. Костирко, М.В. Кужельний, А.М. Кузьмінський,Л.В. Нападовська, М.С. Пушкарь, В.В. Сопко, М.Г. Чумаченко та інші.

Метою курсової роботи є розкрити сутність аудиторської перевірки витрат на ремонт і модернізацію основних засобів, перевірки повноти та законність господарських операцій обліку витрат на ремонт і модернізацію основних засобів.

Для цього треба вирішити такі завдання:

1) надати характеристику аудиту, завдання, та джерела проведення аудиторської перенвірки;

2) проаналізувати процедуру укладання договору на проведення аудиторської перевірки;

3) надати оцінку законодавчих актів та нормативно-правової бази;

4) розглянути основні положення та рекомендації аудитора

В процесі виконання роботи ми використали наступні методи дослідження: графічний метод, абстрактно-логічний, аналіз і синтез, системний підхід, діалектичний метод.

Об’єктом дослідження аудиту витрат на ремонт і модернізацію основних засобів у курсовій роботі є підприємство ВАТ «ПівнГЗК».

Метою діяльності товариства є:

Отримання прибутку за рахунок власної підприємницької діяльності, а саме: виробництва та реалізації продукції, виконання робіт та надання виробничих, науково технічних та комерційних послуг юридичним та фізичним особам на внутрішньому та зовнішньому ринку.
Задоволення соціально-економічних потреб акціонерів і членів трудового колективу Товариства.

Предметом діяльності товариства є:

– видобуток залізної руди, іншої сировини, виробництво та реалізація сировини, техногенних родовищ корисних копален.

– виконання науково-дослідних, проектно конструкторських, проектних, ремонтно-будівельних, будівельно-монтажних,інжинірингових робіт.

– будівництво та реконструкція, технічне переобладнення, капітальний ремонт об′єктів основного виробничого та додаткового призначення, житла та об′єктів соціально-побутового призначення.

– виконання функцій генпідрядника у будівництві, обстеження будівель, споруд і мереж, контроль якості виконання робіт, у тому числі геодизичний контроль якості матеріалів з′єднань та робіт в умовах будівельного майданчика.

– виготовлення та реалізація товарів народного споживання та засобів індивідуального захисту. Надання послуг громадянам.

– здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Збирання, заготівля, переробка, купівля і продаж брухту, та відходів кольорових, чорних та дорогоцінних металів, тощо.

Захист державної таємниці Товариством здійснюється відповідно до вимог Закону України «про державну таємницю», та інших законодавчих актів з цього питання.

Товариство створює:

резервний (страховий) фонд;
інші фонди відповідно до чинного законодавства України.

Резервний фонд створюється в розмірі не менше 25% Статутного фонду Товариства. Резервний фонд використовується відповідно до чинного законодавства.

Резервний фонд створюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі не менше 5% чистого прибутку Товариства до отримання необхідної суми (досягнення необхідного розміру).

Частка чистого прибутку, що залишається в розпорядженні Товариства, може направлятися на виплату дивідентів. Розмір планової та нарахованої за рік суми цього фонду затверджується загальними зборами акціонерів Товариства за поданням Дирекції Товариства. Кошти з фонду виплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій. Сплата дивидентів здійснюється один раз на рік за підсумками календарного року за рішенням загальних зборів акціонерів. Термін виплати дивідентів - протягом року з моменту прийняття рішення, шляхом перерахування коштів на рахунки акціонерів або іншим чином за рішенням загальних зборів акціонерів.

РОЗДІЛ I. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП АУДИТУ ТА ПРОЦЕДУРА УКЛАДАННЯ ДОГОВОРУ З ФІРМОЮ ЗАМОВНИКОМ

1.1. Завдання, джерела проведення аудиту, методичні прийоми, складання плану та програми

Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів» [1].

У даній роботі ми розглянемо аудит витрат на ремонт і модернізацію основних засобів.

Основні засоби – це матеріальні цінності, що використовуються у виробничій діяльності підприємства понад один календарний рік з початку введення їх в експлуатацію, а також предмети вартістю за одиницю понад 500 гривень (за ціною придбання). Основні засоби підприємства включають основні виробничі засоби й невиробничі основні засоби.

Для підтримки основних засобів у робочому стані проводять їх періодичний ремонт. За видами, залежно від складності, ремонт поділяють на капітальний та поточний.

Аудит витрат на ремонт і модернізацію основних засобів забезпечує перевірку фінансової звітності, достовірності, повноти і законності відображення господарських операцій щодо витрат на ремонт і модернізацію основних засобів тощо.

Порядок перевірки ремонту основних засобів включає такі завдання:

1) виявлення правильності використання коштів на ремонт основних засобів;

встановлення виду ремонту;

2) встановлення способу ремонту;

3) порядок списання ремонтних матеріалів;

4) правильність сплати рахунків-фактур на виконання робіт і поставку матеріалів;

5) правильність оформлення документації при проведенні ремонту;

правильність віднесення витрат на рахунки бухгалтерського обліку.

При відсутності довгострокових позик капітальний і поточний ремонт

проводять за рахунок оборотних засобів. Великі витрати на ремонт можуть вплинути на нестачу оборотних засобів, що, у свою чергу, погіршує фінансовий стан підприємства.

Тому капітальний ремонт основних засобів краще проводити за рахунок довгострокових позик.

Існують два способи ремонту основних засобів: господарський спосіб та підрядний спосіб.

Господарський спосіб підлягає в тому, що ремонт здійснюється силами підприємства. Проводиться заготівля та списання будівельно-ремонтних матеріалів на об’єкт ремонту. При підрядному способі ремонт виконується підрядником або субпідрядником.

Отже, необхідно перевірити:

1) обсяг будівельно-ремонтних матеріалів, які списуються на об’єкт;

2) якість матеріалів;

3) якість і своєчасність ремонту;

4) порядок оцінки будівельно-ремонтних матеріалів при списанні;

5) порядок відображення списаних матеріалів на бухгалтерських рахунках.

При підрядному способі ремонту необхідно встановити:

правильність укладення договору на використання ремонтних робіт;
правильність складання проектно-кошторисних документів;
якість ремонту;
своєчасність ремонту;
можливість завищення обсягів ремонтних робіт.

При перевірці списання будівельно-ремонтних матеріалів потрібно встановити:

Необхідність і цілеспрямованість списання матеріалів;
Кількісний обсяг списаних матеріалів;
Відповідність норм списання матеріалів фактичним витратам;
Правильність документального оформлення списання матеріалів;
Правильність відображення бухгалтерських записів зі списання матеріалів.

Надходження будівельно-ремонтних матеріалів від постачальників супроводжується складанням рахунка-фактури. У ньому вказано перелік відвантажених матеріалів. У цьому випадку слід перевірити:

- відповідність матеріалів, указаних у рахунку-фактурі за кількістю і якістю;

- правильність складання прибуткових документів;

- правильність оприбуткування матеріалів матеріально-відповідальними особами.

Якщо ремонт виконується підрядним способом, необхідно ретельно перевірити зміст рахунка-фактури:

- загальну суму оплати за виконані роботи;

- розцінку за окремими видами робіт;

- додержання норм списання будівельно-ремонтних матеріалів.

Також потрібно за об’єктами, де проводиться ремонт, уточнити:

наявність фактично проведених обсягів робіт;
якість проведених робіт;
наявність на об’єкті ремонту списаних будівельно-ремонтних матеріалів.

Джерелом інформації аудиту витрат на ремонт основних засобів є:

Лімітно-забірні картки;
Накладні (внутрігосподарського призначення) ф. ВЗСГ-8
Наряди на відрядну роботу ф. № ПСГ – 5
Облікові листки тракториста-машиніста ф.№ ПСГ -3
Подорожні листки вантажного автомобіля ф. №2
Відомості нарахування амортизації
Рахунок-фактура ф. № 868.
Вимога-доручення

Приймально-здавальний акт відремонтованих, реконструйованих (модернізованих об’єктів ф. 03СГ – 2.)

При здійсненні аудиту витрат на ремонт і модернізацію основних засобів використовують наступні методичні прийоми:

Методи економічного аналізу та відповідні йому процедури:

організація, вибір методики та об`єктів контролю;

оформлення результатів аналізу.

Статистичні розрахунки:

вибір об`єктів, методики та інформаційного забезпечення розрахунків;
статистичне групування та узагальнення;
оформлення результатів статистичних розрахунків.

Економіко-математичні методи:

вибір об`єктів та методик дослідження;
економіко-математичні розрахунки та оформлення їх результатів.

Інформаційне моделювання:

вибір нормативно-правової, планової, облікової, звітної та іншої інформації для моделювання об`єкта контролю з метою його вивчення і регулювання поведінки;
створення інформаційної бази.

Дослідження документів:

вибір об`єктів контролю і нормативно-правового їх забезпечення;
обліково-розрахункові та бухгалтерські процедури: перевірка документів по формі та змісту, їх зустрічна перевірка, взаємний контроль операцій, аналітична і логічна перевірка.

Нормативно-правове регулювання:

класифікація та групування недоліків господарської діяльності по економічній однорідності та хронологічній послідовності.

Аналітичне групування:

складання таблиць, схем, графіків, відомостей, машинограм по даним виявлених аудитором недоліків в діяльності підприємства.

Велике значення при аудиторській перевірці витрат на ремонт і модернізацію основних засобів має складання загального плану аудиту (Додаток А) і програми (додаток Б).

Обсяг планування може змінюватися залежно від величини суб’єкта підприємницької діяльності, набутого досвіду аудиторської роботи з клієнтом і знання особливостей його діяльності. Планування діяльності аудиторської фірми чи окремого аудитора має бути скероване на якісне і своєчасне виконання аудиторських робіт, ритмічне завантаження аудитора роботою, на перевірку виконання договірних зобов’язань, формування портфеля замовлень.

Отже, планування – це процес вироблення аудиторської стратегії. Планування ведеться протягом усієї аудиторської перевірки. Аудитор повинен скласти графік завершення основних етапів операції. При складанні графіка мають враховуватися вимоги клієнта. Наступна дія аудитора підготування програми перевірки, докладно перерахувати процедури, які необхідно здійснити під час операції.

Програма аудиторської перевірки – це основа детального планування часу і витрат.

Плани допомагають проводити роботу в межах часу, необхідного клієнту і аудитору, і є підставою для встановлення гонорару. Вони мають бути достатньо детально розроблені, щоб виконавці могли завершити завдання у відносно короткий термін і ефективно розпоряджатися своїм часом.

Якщо клієнт використовує комп’ютери, аудиторській групі будуть потрібні спеціальні навики. Аудитор повинен володіти достатніми знаннями в комп’ютерній сфері.

План аудиту має бути повідомленний аудиторській групі. Графіки, процедури, які необхідно виконати, і тип звіту головного аудитора слід повідомити групі аудиторів на самому початку перевірки. Аудитор повинен обговорити загальну стратегію перевірки з керівництвом клієнта. Деякі деталі планування необхідно обговорювати і узгоджувати заздалегідь.

При плануванні вивчаються напрями бізнесу замовника, історія його діяльності, нинішні умови, майбутня перспектива, територіальне розміщення, вид продукції, ринки її збуту, перспективи розвитку виробництва в майбутньому, зміни у структурі виробництва і управління, останні зміни у функціонуванні бухгалтерського обліку, ефективність контролю, сутність облікової політики і сфера облікового ризику, організація аудиту на підприємстві, труднощі в його проведені. Аудитор повинен мати рівень знань про галузь і підприємство клієнта, який дав би йому змогу визначити операції та види діяльності, що на його , можуть здійснювати суттєвий вплив на фінансову інформацію. Необхідно також встановити рівень довіри до даних внутрішнього контролю, викласти у плані та програмі характер, терміни і глибину аудиторських процедур.

Планування перевірки і розподіл робіт є підставою для складання такого документу, як: «Бюджет, витрат часу» (Додаток В).

1.2.Процедура укладання договору з фірмою-клієнтом в процесі надання аудиторських послуг

Міжнародним стандартом аудиту №210 «Умови завдань аудиторської перевірки» передбачається порядок домовленості про проведення перевірки.

Укладанню договору може передувати обмін листами між аудитором і клієнтом. Лист-замовлення (Додаток Г) на проведення аудиторських послуг та Лист-зобов'язання про згоду на проведення аудиту (Додаток Д).

Форма і зміст листа-зобов'язання про проведення аудиторської перевірки витрат на ремонт і модернізацію основних засобів має наступні елементи:

мета аудиторської перевірки витрат на ремонт і модернізацію основних засобів;
обсяг аудиторської перевірки, посилання на чинне законодавство, положення або норм професійних організацій, яких дотримується аудитор;
вимога про вільний доступ до всіх бухгалтерських записів, документації та іншої інформації, що її запитуватимуть в зв’язку з проведення аудиторської перевірки та інше.

Після обміну листами-зобов'язаннями на їх основі укладається договір на проведення аудиту (Додаток Е ).

Договір на проведення аудиту є основним документом, який свідчить про досягнення домовленості між замовником і виконавцем про проведення аудиторської перевірки. Договір документально завіряє, що сторони дійшли згоди за всіма пунктами, визначеними в ньому. Щоб уникнути неправильного розуміння сторонами взятих на себе зобов’язань, умов їх виконання та прийнятого розміру відповідальності, потрібно максимально чітко визначити в договорі всі істотні аспекти взаємостосунків, які виникають у зв’язку з його укладанням.

Основні положення договору на проведення аудиту мають наступний вигляд:

1. Мета аудиту.

2. Масштаб аудиту.

3. Умови відповідальності за початкові залишки при першому проведенні аудиту.

4. Форма, в якій засновнику буде представлена інформація про результати проведеної аудитором роботи.

5. Можливість доступу до будь-яких записів, документації та іншої інформації, пов'язаної з діяльністю клієнта.

6. Відповідальність керівництва підприємства, що перевіряється, за надану аудиторам інформацію, та інше.

В ході проведення аудиту також складається Протокол узгодження договірної ціни на аудиторські послуги (Додаток Ж).

Після укладання договору аудитору необхідно для проведення перевірки визначити аудиторський ризик (Додаток З).

Ризик аудиту, або загальний ризик, полягає у тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за неправильно підготовленою звітністю буде зроблено аудиторський висновок без зауважень.

Ризик аудиту має такі три складові: внутрішній ризик, ризик контролю, ризик не виявлення..

Властивий ризик – сукупність можливих ризиків пов’язаних із функціонуванням підприємства

На величину внутрішнього ризику впливають наступні ризики:

1) зовнішні – зміни у законодавстві, політична, економічна нестабільність тощо.

2) внутрішні – невдала складена облікова політика підприємства, ефективність управління, рівень кваліфікації облікових працівників та інші.

Внутрішній ризик не може дорівнювати нулю, а також аудитор не може на нього впливати.

Ризик невиявлення помилок представляє собою міру готовності аудитора визнати, що проведені ним процедури недадуть змоги виявити суттєві помилки, якщо такі є.

Рівень ризику не виявлення цілком залежить від аудитора, від його кваліфікації, уважності тощо, і ніколи не буде дорівнювати нулю.

Одна із головних проблем на етапі планування перевірки постає саме правильне визначення рівня ризику не виявлення.

Отже, ризик не виявлення ми розраховуємо за наступною формулою:

РН = ЗАР / ВР * РК,

ЗАР = 5%, ВР = 80%, РК = 50%

РН = ЗАР / ВР * РК = 0,05/0,8*0,5 * 100% = 12,5 %

Таким чином, щоб підтвердити рівень ризику аудитор повинен перевірити не менше ніж 87,5% всієї інформації.

Також аудитор визначає суттєвість ризику (Додаток И). За наведеними розрахунками, ми бачемо, що за Розділом 1 Балансу Основні засоби, рівень суттєвості є не значним. Найбільш суттєвим значенням є за первісною вартістю основних засобів, що складає 420,89 тис.грн. і помилки за даними розрахунками можливі.

Критерій суттєвості представляє собою міру втраченої або точно розкритої облікової інформації. Яка у обставинах, що склалася породжує ймовірність того, що думка кваліфікованого користувача інформації може змінитися від такого пропуску і невірного відображення даних яким він надає великого значення.

1.3. Законадавчі акти та нормативна база проведення аудиту

Для проведення аудиторської перевірки витратів на ремонт і модернізацію основних засобів використовують наступні законодавчі акти, а саме:

Аудит витрат на ремонт і модернізацію основних засобів 📙 Курсовая → 🆔 29768