Аудит власного капіталу (рах. 40-46)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку аудиту і фінансового аналізу

КУРСОВА РОБОТА

Студентки гр..ЗОА-06-3

Фомченкової С.О.

На тему: Аудит власного капіталу (рах. 40-46)

Кривий Ріг

2011

ЗМІСТ

ВСТУП

В умовах ринкових відносин кожна організація (підприємство) самостійно вибирає напрями розвитку, види продукції, обсяги виробництва, політику збуту продукції, соціальну і інвестиційну політику. Тому надзвичайної актуальності набуває питання формування, обліку, аналізу, аудиту власного капіталу на підприємствах

В даний час, в умовах існування різних форм власності в Україні, особливо актуальним стає вивчення питань формування, функціонування і відтворення підприємницького капіталу. Можливості становлення підприємницької діяльності і її подальшого розвитку можуть бути реалізовані як тільки в тому випадку, якщо власник розумно управляє капіталом, вкладеним в підприємство.

Проблеми формування, функціонування і відтворення капіталу розглядаються ученими-економістами на протязі вже більше чотирьохсот років. Разом з тим, багато питань використання підприємницького капіталу в сучасних умовах залишаються дослідженими явно недостатньо.

Часто, на практиці капітал підприємства розглядається як щось похідне, як показник, що грає другорядну роль, при цьому на перше місце, як правило, виноситься безпосередньо сам процес діяльності підприємства. У зв'язку з цим принижується роль капіталу, хоча саме капітал і є об'єктивною основою виникнення і подальшої діяльності підприємства. Оскільки дохід, прибуток, приносить саме використання капіталу, а не діяльність підприємства як така [9].

У сучасній українській економіці капітал підприємства виступає як одна з найбільш важливих категорій і в той же час одним з порівняно нових об'єктів бухгалтерського обліку.

Капітал - це основа виробничо-господарської діяльності підприємства будь-якої форми власності. Перш за все, це пов'язано з тим, що будь-яке підприємство починає свою діяльність з реєстрації статутного капіталу і далі впродовж всього терміну свого існування враховує його на балансі. Тому дуже часто поняття "капітал" асоціюється з поняттям "власність". Вперше визначення цього терміну було приведене в Стандарті (положенні) бухгалтерського обліку (П(С)БУ ) 2 "Баланс", відповідно до якого: „власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається у підприємства після вирахування його зобов'язань [7].”

Слід зазначити, що це визначення повністю співпадає з поняттям приведеним в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО 1).

Необхідно підкреслити, що не дивлячись на важливість теми капіталу в бухгалтерському обліку, вона практично не розроблена.

Метою даної роботи є закріплення теоретичних знань, пов’язаних з проведенням аудиту власного капіталу, систематизація вже отриманої інформації, узагальнення та подальше її розширення, ознайомлення з практикою аудиту та вміння представити отримані результати перевірки у вигляді аудиторського висновку, а також розробка конкретних пропозицій щодо ефективного використання наявних ресурсів, підготовка рекомендацій в частині удосконалення практики організації і проведення аудиту власного капіталу.

Системний підхід до реалізації мети досліджень зумовив вирішення у роботі таких важливих завдань дослідження:

• вивчити методичні і теоретичні аспекти проблеми обліку власного капіталу;
• дослідити і дати оцінку стану аудиту власного капіталу та різним напрямкам розвитку проблеми аудиту власного капіталу в загальнотеоретичному плані і з урахуванням сучасного стану, перспектив розвитку економіки та вимог, що висуваються перед аудитом із використанням теоретичних авторських розробок, законодавчої бази;
• ув’язати теоретичний матеріал з діючою практикою організації проведення аудиту на конкретному підприємстві і встановити ступінь відповідності показників фінансової звітності та поточного бухгалтерського обліку відповідним критеріям;
• вивчити можливість подальшого удосконалення методики аудиту в умовах постійних змін економічного механізму і використання сучасних засобів обчислювальної техніки;
• розробити конкретні заходи і пропозиції, направлені на удосконалення організації та методики аудиту власного капіталу з метою більш ефективного використання всіх видів ресурсів відповідного підприємства.

Предметом дослідження даної роботи є власний капітал.

Об'єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність відкритого акціонерного товариства «Криворіжхліб»

Методологічною основою досліджень є системний підхід до розкриття економічної сутності власного капіталу.

До основних методів дослідження, використаних автором, слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи, а також системне, комплексне дослідження, опрацювання і використання інформації фінансового характеру. Також при проведенні дослідження використовувались методи та прийоми аудиту.

При написанні даної роботи мені довелося працювати з законами, багатьма документами, довідниками та підручниками. Які саме джерела -  можливо подивитися у списку використаних джерел.

РОЗДІЛ 1

ЕКОНОМІЧНА СУТНІТЬ АУДИТУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЖЕРЕЛ ЙОГО ПРОВЕДЕННЯ

1. Актуальність та економічна доцільність проведення аудиту власного капіталу в сучасних умовах господарювання

В умовах ринку підприємства, кредитні установи, інші об'єкти, що хазяюють, вступають у договірні відносини по використанню майна, коштів, проведенню комерційних операцій і інвестицій. Довірчість цих відносин повинна підкріплюватися можливістю для всіх учасників угод одержувати і використовувати фінансову інформацію. Вірогідність інформації підтверджується незалежним аудитором.

Власники, і насамперед колективні власники - акціонери, пайовики, а також кредитори, позбавлені можливості самостійно переконатися в тім, що всі численні операції підприємства, найчастіше дуже складні, законні і правильно відбиті в звітності, тому що звичайно не мають доступу до облікових записів, у них нема відповідного досвіду, і тому мають потребу в послугах аудиторів.

Незалежне підтвердження інформації про результати діяльності підприємств і дотримання ними законодавства необхідно державі для прийняття рішень в області економіки й оподатковування.

Аудиторські перевірки необхідні державним органам, судам, прокурорам і слідчим для підтвердження вірогідності цікавлячої їхньої фінансової звітності.

Потреба в послугах аудитора виникла в зв'язку з наступними обставинами:

• можливість необ'єктивної інформації з боку адміністрації у випадках конфлікту між нею і користувачами цієї інформації (власниками, інвесторами, кредиторами);
• залежність наслідків прийнятих рішень (а вони можуть бути дуже значні) від якості інформації;
• необхідність спеціальних знань для перевірки інформації;
• часта відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості.

Усі ці передумови привели до виникнення суспільної потреби в послугах незалежних експертів, що мають відповідні підготовку, кваліфікацію, досвід і дозвіл на право надання такого роду послуг. Аудиторські послуги - це послуги посередників, що установлюють вірогідність фінансової інформації.

Наявність достовірної інформації дозволяє підвищити ефективність функціонування ринку капіталу і дає можливість оцінювати і прогнозувати наслідки різних економічних рішень.

Для здійснення успішної виробничої фінансово - господарської діяльності кожне підприємство чи організація має в своєму розпорядженні необхідні власні господарські засоби.

За вартісними показниками це власний капітал. Його мають підприємства як державної так і недержавної форми власності.

Основним завданням аудиту формування та змін власного капіталу є перевірка достовірності відображення власного капіталу в обліку та звітності, встановлення законності та правильності його формування, правильності та цілеспрямованість його використання.

Основні напрямки аудиту:

1. Перевірка обґрунтованості збільшення власного капіталу в частині основних і оборотних фондів в результаті їх переоцінки, введення в експлуатацію нових видів основних фондів;

2. Перевірка обґрунтованості зменшення власного капіталу в частині основних і оборотних фондів при списанні недоамортизованих об`єктів основних засобів, їх ліквідації. При цьому детально аналізується первинна документація, щодо стану, оцінки об`єктів, розрахунків з покупцями. 

3. Перевірка правильності  відображення в обліку операцій  щодо власного капіталу здійснюється  методом аналізу кореспонденції  рахунків і первинних документів, які є підставою для бухгалтерських  записів. Крім цього, перевіряється дотримання методики аналітичного обліку власного капіталу і відповідність звітності про величину власного капіталу в балансі [6].

Незважаючи на те, що власний капітал як економічна категорія використовується досить  часто, питання методики його обліку і аудиту залишаються дискусійними, що й обумовило дослідження даного питання. У розробку теоретичних і методичних проблем відносин власності значний внесок зробили українські вчені економісти В.Я. Амбросов, М.Я.Дем’яненко, С.І.Дем’яненко, М.Й. Малік, О.М. Онищенко, В.В. Юрчишин.

Отже, проблему розробки методології, конкретних алгоритмів обліку та аудиту вважати завершеною не можна, тим більше, що умови господарювання динамічно змінюються і висувають нові вимоги щодо вдосконалення системи інформації. 

Відсутність єдиних організаційних і методичних підходів до зовнішнього та внутрішнього аудиту  власного капіталу , недостатній обсяг досліджень з даної теми , а також наявність потенційних  помилок щодо облікових оцінок власного капіталу при аудиті обумовили актуальність теми [7].

Однією з основних ділянок аудиторської перевірки є аудит власного капіталу, оскільки від правильності ведення обліку власного капіталу залежить достовірність і правильність формування і використання власності підприємства.

При проведенні аудиту власного капіталу перевірці підлягають процеси та господарські операції, пов’язані зі створенням статутного, пайового, додаткового і резервного капіталу, обліком нерозподілених прибутків (непокритих збитків), формуванням вилученого та неоплаченого капіталу, а також відносини, що виникають при цьому між підприємством та його власниками і працівниками, щодо прав власності на майно, нарахування і виплати дивідендів[5].

При проведенні аудиту власного капіталу засновників (учасників) він  поділяється на дві частини:

1. Реєстрований;

2. Нереєстрований.

Перший - це статутний, або пайовий, капітал. Другий – додатковий,  резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток) [7].

Методика аудиту додаткового капіталу повинна враховувати організаційно-правову форму підприємства, види додаткового капіталу та період створення господарюючого суб’єкта (до і після впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Аудит нерозподілених прибутків включає в себе перевірку шляхів формування нерозподіленого прибутку та каналів його використання, тому аудитор повинен вивчити конкретні причини зміни показників за кожним з факторів, які мали вплив на формування прибутку підприємства, застосовуючи при цьому методичні прийоми економічного аналізу і статистичних розрахунків.

Аудит власного капіталу є одним з найважливіших розділів проведення аудиту, оскільки власний капітал є гарантією стабільної діяльності підприємства і від правильності ведення його обліку значним чином відображаються майнові відносини власників.

Складовими проведення аудиту власного капіталу є:

           1. Аудит статутного капіталу.

           2. Аудит пайового капіталу.

           3. Аудит формування додаткового  капіталу.

           4. Аудит нерозподілених прибутків та їх використання.

Проведення цього комплексу аудиторських перевірок надасть повну інформацію про формування, рух та використання власного капіталу підприємства [5].

2. Огляд нормативних документів, що регламентують порядок обліку і аудиту власного капіталу

Готуючись до проведення аудиту власного капіталу, аудитору необхідно добре вивчити нормативну базу з цього питання, яка є досить значною за обсягом, тому для зручності її можна згрупувати таким чином:

• нормативні документи, що регламентують порядок створення в Україні підприємства, його реєстрації, ліквідації, реорганізації, ведення підприємницької діяльності тощо;
• нормативні документи, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності з питань власного капіталу;
• нормативні документи, які регламентують порядок проведення аудиторської перевірки;
• внутрішні нормативні документи підприємства.

За роки незалежності України було прийнято Закони, нормативні акти, Постанови Кабінету Міністрів України, інструкції, що регулюють економічні, правові та організаційні питання обліку та аудиту власного капіталу (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Нормативно-законодавча база обліку та аудиту власного капіталу

Крім вказаних законів та нормативних актів при вирішенні питань щодо обліку власного капіталу слід керуватися Господарським кодексом України і іншими законодавчими та нормативними актами. Також слід зазначити, що законодавчо-нормативна база з питань обліку та аудиту  власного капіталу потребує подальшого вдосконалення. Для більш поглибленого вивчення теми слід також використовувати найновішу спеціальну літературу.

3. Критичний огляд інформаційних джерел з питань дослідження аудиту власного капіталу .

Поверхневе розуміння поняття “власний капітал” на сьогоднішній день призводить до виникнення багатьох проблем, а саме: розбіжностей у тлумаченні поняття, у законодавчих і нормативних актах, між бухгалтерським та податковим обліком.

Без врегулювання цих питань не можливе безперебійне здійснення діяльності підприємства, отримання прибутку та його максимізація.

Крім нормативної бази та законодавчих документів з питань теми дослідження в процесі написання курсової роботи була опрацьована спеціальна теоретична література.

Аналізуючи літературні джерела можна зустріти багато стандартних, одноманітних за змістом та значенням висловлювань, таких як:

1. “Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”;
2. “Власний капітал є одним з найважливіших показників функціонування підприємства, оскільки показує кредитоспроможність, платоспроможність та забезпеченість підприємства власними коштами” [14];
3. “Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власника підприємства”;
4. “Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:

• самостійності і влади;

• відповідальності і захисту прав кредиторів;
• довгострокового кредитування;
• фінансування ризику;
• кредитоспроможності;
• компенсації понесених збитків;
• розподілу доходів і активів”.

Це свідчить про те, що авторами не був проведений глибокий аналіз даного поняття, всієї нормативної та законодавчої бази, а було лише переписано деякі положення з національних стандартів бухгалтерського обліку, законів України, раніше опублікованих підручників, посібників, економічних видань. Не зважаючи на те, що більшість розглянутих джерел є навчальними посібниками, в жодному з них не було наведено важливої, на наш погляд, інформації:

• перелік документів, що підтверджують право власності на майно, що вноситься як внесок до статутного капіталу (свідоцтва на право власності на нерухомість, земельні ділянки, транспортні засоби, інтелектуальну власність);
• перелік організаційних документів (свідоцтво про державну реєстрацію, накази та розпорядження, протоколи про результати закритого перепису, про підсумки торгів, зборів засновників, акціонерів, довідки про прийняття на облік в податковому органі, про реєстрацію в органах статистики, ліцензії на види діяльності, що підлягають ліцензуванню згідно з законодавством);
• документообіг первинних документів з обліку власного капіталу (статут, установчий договір, накладні, виписки банку, довідки бухгалтерії, накази, акти приймання-передачі основних засобів, рішення зборів акціонерів, платіжні доручення, прибуткові і видаткові касові ордери, розрахунки бухгалтерії);
• облікові регістри, що використовуються для відображення господарських операцій з обліку власного капіталу;
• звітність.

Також більшість авторів ототожнюють поняття “власний капітал” з джерелом коштів для покриття, придбання активів, бо не розуміють до кінця сутності та змісту цієї економічної категорії. Хоча насправді основним реальним власним джерелом покриття усіх витрат є дохід, отриманий за певний період роботи підприємства [12].

Розглядаючи структуру власного капіталу можна побачити, що деякі автори [30] у цьому питанні обмежуються лише описом складових частин І-го розділу пасиву балансу “Власний капітал” та наведенням кількох стандартних проведень.

Замість цього, на нашу думку, треба наводити аналіз активів, які є в наявності у підприємства, та їх стану, бо власний капітал – це не що інше, як абстрактна вартість майна підприємства.

Стосовно самого балансу більшість авторів обмежується цитуванням П(С)БО № 2 “Баланс” [10], наводячи лише його устрій, складові частини і характеристику окремих статей активу та пасиву. Хоча розгляду цього документа треба було б приділити більше уваги, бо він є головним при аналізі фінансово-економічного стану підприємства.

Наприклад, взаємозв’язок між активами і капіталом ми можемо побачити лише у підсумковому рядку, а цього замало для аналізу. Бо внутрішній зв’язок між окремими статями активу і капіталу у такій редакції балансу зовсім втрачається. Тобто немає ясності розуміння сутності поняття “власний капітал”. Ми не бачимо де розташовано власний капітал, в яких саме активах він виражений. І навпаки, читання активу балансу не викликає ніяких труднощів. Ми відразу бачимо скільки і яке майно є в наявності на підприємстві на звітну дату.

Але усе одно багато залишається незрозумілим, хоча б склад грошових коштів: скільки власних і скільки запозичених грошових коштів знаходиться у розпорядженні підприємства. Усі ці питання виникають тому, що у балансі форма майна (активи) відірвана від змісту (капіталу). Отже така редакція балансу не сприяє розумінню фінансово-економічного стану підприємства, тому у новій треба ліквідувати важкість читання, його обмеженість, умовність та специфічність.

Одночасно з недоліками у книговиданні чимало незрозумілого можна побачити і при перегляді наукових статей відомих економістів. Деякі з них, при розгляді питань щодо власного капіталу, обмежуються описом його складових частин, наведенням прикладів операцій з простими і привілейованими акціями, порядку входу та виходу учасників. Такий опис є дуже інформативним, але не містить у собі ніякої наукової новизни, значимості. Деякі автори висловлюються не дуже коректно і чітко, що призводить до перекрученого сприйняття інформації: “В умовах платіжної кризи в Україні навіть нараховані резервні фонди використовуються не за призначенням. Вони перебувають у загальному обороті основних і обігових коштів підприємства”. Вищезазначене можна тлумачити так: резервний фонд являє собою рахунок у банку, з якого підприємство, у будь-який час, може узяти гроші.

Але на справді все не так. В бухгалтерському обліку не передбачено розподілу між коштами, які відраховуються до резервного фонду та коштами на поточному рахунку, це стосується також і амортизаційного фонду. Просто у балансі зазначено на яку суму підприємство може розраховувати при оновленні основних фондів, отриманні збитків тощо. Але всі виплати усе одно будуть приводитися з поточного рахунку підприємства у банку, а не з неіснуючого “резервного” чи “амортизаційного рахунку”.

Окрім вищезазначених проблем існує ще багато нерозв'язаних питань, а саме: безліч розбіжностей між бухгалтерським і податковим обліком власного капіталу; приведення вартості активів до реальної, задля визначення дійсної якості “наповнення капіталу”; реструктуризація бухгалтерського балансу або розробка додатків до нього задля наглядності розташування власного капіталу підприємства. Вирішення цих проблем покращить розуміння власного капіталу як економічної категорії, підвищить ефективність роботи підприємства та сприятиме максимізації прибутку.