Бізнес-план створення ПП «Палітра+»

Національний  технічний університет України

Київський політехнічний  інститут

Видавничо-поліграфічний  інститут

Кафедра організації  видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження

Курсовий проект

з дисципліни:

"Організація  виробництва та основи експлуатації устаткування"

на тему:

"Бізнес-план  створення ПП «Палітра+»"

Київ – 2009

Зміст:

Реферат ____________________________________________________3

Вступ ______________________________________________________4

1. Методика побудови виробничого плану у складі бізнес-плану__5
2. Особливості сучасного стану ринку широкоформатного друку в Україні _________________________________________________________14
3. Бізнес-план створення ПП " Палітра+"_____________________19
1. Резюме________________________________________________21
2. Продукція_____________________________________________23
3. Виробництво__________________________________________35
4. Управлінський план і правовий статус_____________________38
5. Фінансовий план_______________________________________40
6. Інвестиційний план_____________________________________44
7. Оцінка ризиків та страхування проекту____________________47

Висновки___________________________________________________51

Список літератури___________________________________________53

Додатки____________________________________________________54

Реферат

Суттю даного курсового  проекту є: отримання навичок  з розроблення програми створення  майбутнього підприємства, дослідження  ринку майбутньої діяльності, визначення незадоволених потреб споживачів та проектування виробництва, спрямованого на їх задоволення.

Ключовими словами та словосполученнями є: потреби, конкуренти, широкоформатний друк і обладнання, собівартість, витрати, ціна, прибуток, рентабельність, ризики.

Сутью данного курсового  проекта является: получение навыков разработки программы создания будущего предприятия, исследование рынка будущей деятельности, определение неудовлетворенных нужд потребителей и проектирование производства, направленного на их удовлетворение.

Ключевыми словами и  словосочетания: потребности, конкуренты, широкоформатная печать и оборудование, себестоимость, расходы, цена, прибыль, рентабельность, риски.

Вступ

На сьогоднішній день відбувається стрімкий розвиток ринку  зовнішньої реклами, це пов’язано з  відкриттям нових фірм, які потребують високоякісної поліграфічної продукції, яка є невід’ємною частиною маркетингових заходів по просуванню товару своєї фірми. Одночасно з цим багато рекламодавців у сучасний період кризи орієнтуються на порівняно низьку ціну продукції. Тому було вирішено запропонувати бізнес-план створення друкарні, яка б змогла якнайкраще задовольнити вимоги замовників. Це на сьогодні є дуже актуальним.

Курсова робота складається  з трьох частин. У першій частини  проведено огляд літератури стосовно бізнес-плану, а також більш детально розглянуто виробничий план. На основі проведеного аналізу запропоновано структуру бізнес-плану, яка, на нашу думку, найбільш повно відповідає проекту створення малого поліграфічного підприємства.

У другому розділі  був здійснений аналіз ринку широкоформатної продукції, в якому було наведено особливості сучасного стану поліграфії та видавничої справи України, дана коротка оцінка ринку широкоформатного друку, також подана характеристика конкурентів таких, як “Квітка”, “Імідж-Сервіс”, ТОВ “Лордон”, “Колофарб”, ТОВ “Прінт Хаус”.

У третьому розділі поданий  бізнес-план, за допомогою якого  можна запобігти багатьом проблемам, при відкритті власної справи. Практика свідчить, що без серйозної  підготовки розпочинати навіть найпростішу  справу не варто. Кожний вид підприємницької діяльності, кожний проект потребує розрахунків, за допомогою яких можна працювати раціональніше та уникнути зайвих ускладнень.

Для написання даної  курсової роботи використовувалися  такі методи збору інформації: особисте спілкування з виробниками продукції цільового сегмента, вивчення та обробка спеціальної поліграфічної літератури, статистичних даних, вивчення Інтернет-ресурсів.

1. Методика побудови  виробничого плану

у складі бізнес-плану

Кожен підприємець, починаючи  свою діяльність, повинен ясно представити перспективну потребу в матеріальних, фінансових, трудових та інтелектуальних ресурсах, джерелах їх отримання, а також вміти чітко визначати ефективність використання ресурсів в процесі роботи фірми. Всі ці задачі допомагає вирішити бізнес-план, який являється основою підприємницької діяльності і представляє собою всестороннє дослідження різних сторін роботи будь-якої фірми [5, с. 58].

Завадський Й. С. визначає термін "бізнес-план" так:

• старанно підготовлений документ, що розкриває усі сторони будь-якого підприємницького заходу, який розпочинається;
• документ, в якому відбиті основні шляхи вирішення проблеми внаслідок ретельного аналізу її для обґрунтування вигідності запропонованого проекту, а також для залучення можливих контрагентів, потенційних фінансових партнерів і висококваліфікованих фахівців [4, с. 24].

Барнич Ю. О. подає даний  термін так: це план-програма, комплекс технологічно, організаційно, економічно і фінансово обґрунтованих заходів  і дій, узгоджених у часі і просторі, що забезпечать досягнення поставлених підприємцем цілей [2, с. 5].

Структура, обсяги, показники  бізнес-плану стало не регламентуються, а залежать від багатьох факторів: виду підприємницької діяльності, масштабу запланованих дій, особливості галузі виробництва, номенклатури виробів, потрібних інвестицій тощо.

У загальному вигляді  бізнес-план може мати такі розділи:

1. Основні положення проекту (резюме);
2. Продукція:
1. Характеристика продукції;
2. Оцінка ринку збуту;
3. Оцінка конкурентів;
4. Стратегія маркетингу;
3. Виробничий план;
4. Правовий статус та управлінський план;
5. Фінансовий план;
6. Інвестиційний план;
7. Оцінка ризиків та страхування проекту [2, с. 5].

Як документ внутрішнього планування бізнес-план має бути докладним  планом виробничої діяльності. В ньому  необхідно розглянути сам процес виробництва продукції [1, с. 46]. Тому розділ виробничого плану у бізнес-плануванні є одним з найважливіших. Він формується на основі маркетинг-плану.

Розроблення виробничого  плану базується на складеній  виробничій програмі, що визначає обсяги виробництва на найближчі 2-3 роки і дозволяє прогнозувати показники на більш віддалене майбутнє [2, с. 16].

Даний розділ готується  тільки тими підприємцями, які збираються займатися виробництвом товарів. Головне  завдання – довести потенційним  партнерам, що фірма дійсно зможе виробляти потрібну кількість товарів у потрібний термін і з необхідною якістю [5, с. 122].

Структура виробничого  плану включає такі дані:

• обсяг виробництва продукції (послуг) та обсяг її реалізації (у кількісних показниках);
• характеристика виробничих цехів;
• виробнича програма цехів;
• загальна характеристика технологічних ліній та обладнання робочих місць у цехах;
• розрахунок устаткування;
• розрахунок площі цехів;
• характеристика джерел постачання сировини, напівфабрикатів тощо;
• розрахунок чисельності робітників виробництва;
• прогноз сумарних витрат, у тому числі їх розподіл на постійні та змінні [1, с. 45-46];
• організація контролю якості продукції (робіт, послуг) – такий пункт у структурі виробничого плану ще подає Тарасюк Г. М.

Після прогнозування обсягу продажів на різних стадіях виробництва складається детальна виробнича програма. В ній намічаються рівні виробництва, які повинні бути досягнуті в окремі періоди часу. Для формування такої програми потрібно розглянути різні виробничі стадії проведених заходів і графік їх здійснення [5, с. 123-124].

Прогноз виробництва продукції підприємства можна представити у вигляді таблиці:

Табл. 1.1. Виробнича програма підприємства [5, с. 124].

Прогноз робиться помісячно  лиш на перший рік, що пов’язано з непередбачуваними чинниками, які можуть виникнути у більш віддаленому майбутньому. Проте загалом робиться прогноз на три роки для створення іміджу фірми, що планує надовго залишитися на ринку, а також для прогнозування майбутніх витрат.

Визначення необхідної потужності підприємства здійснюється в процесі техніко-економічного обґрунтування з врахуванням пронозу попиту і ступеня проникнення на ринок для конкретного виробу, потреби в ресурсах, типу виробництва (одиничне, серійне, масове), виду продукції або наданих послуг, застосованої технології, мінімально окупного (рентабельного) розміру даного виду виробництва[5, с. 128].

Крім того, необхідно  показати, як витрати залежать від  обсягу діяльності підприємства і як вони можуть змінюватися за певний проміжок часу.

У короткостроковий період деякі витрати залишаються незмінними, хоч усі інші можуть змінюватися  залежно від зміни обсягу випуску  продукції. Загальні витрати (ТС) на виробництво  будь-якого товару складаються з  двох компонентів: постійних (FC), які фірма несе незалежно від випуску продукції, і змінних (VC), які змінюються разом з обсягом випуску продукції.

Обсяг діяльності є оптимальним, коли досягається мінімальний рівень середніх загальних витрат, тобто  коли граничні витрати (МС) за своєю  величиною відповідають загальним середнім витратам:

       (1.1)

де ΔQ – зміна обсягу випуску продукції [1, с. 50-52].

Рішення про місце розташування бізнесу є стратегічним. Спочатку робиться загальний вибір регіону (зони, округу, району), тобто макророзташування, безвідносно до детальних характеристик місцевості. Далі визначається мікророзташування – конкретна точка, визначена на основі зв’язку з навколишнім середовищем.

При оцінці альтернативних варіантів розміщення фірми необхідно  вивчити і врахувати економічне оточення, соціально-культурне середовище бізнесу, природні й кліматичні умови.

Тарасюк Г. М. виділяє  такі особливі фактори, які впливають  на вибір місця розташування бізнесу:

• близькість до транспортних магістралей;
• наявність сировини і близькість до постачальників;
• близькість замовників;
• наявність складських приміщень;
• забезпечення трудовими ресурсами;
• попит-пропозиція на ринках [5, с. 124-127].

На мою думку, також  повинна бути забезпечена певна  віддаленість підприємства від жилих  приміщень, для захисту людей від небезпечних відходів виробництва.

Виробництво здійснюється у певному приміщенні. Необхідно  детально висвітлити характеристику його кліматичних і інших цехових  умов; кому належить, за якими умовами  воно було придбане (орендоване чи побудоване) та які кошти для цього необхідні; чи дає можливість отримане приміщення належно розмістити устаткування, організувати раціональний хід виробничого процесу згідно з вимогами охорони праці, техніки безпеки, промислової санітарії [2, с. 22].

Важливим є визначення потреби у невиробничих приміщеннях  з адміністративними, складськими, підсобними включно [3, с. 102].

Розрахунок чисельності працівників зводиться до визначення явочної та спискової чисельності.

Середньоспискова чисельність  робітників обчислюється за формулою:

      (1.2)

де Ч_я – явочна чисельність робітників;

Д_н – номінальне число робочих днів на рік (без святкових і вихідних);

Е – ефективний фонд робочого часу.

Явочна чисельність  робітників виробничих цехів визначається з урахуванням добової кількості перероблюваної сировини, існуючих норм виробітку та режиму праці за формулою:

       (1.3)

де Q_g – кількість перероблюваної сировини за зміну;

Т – тривалість робочо зміни;

а – норма виробітку;

к – коефіцієнт зростання продуктивності праці.

При встановленні функціонального  складу працівників за штатним розкладом  підприємства їх умовно групують: працівники апарату управління і спеціалісти; робітники виробництва, в тому числі  основний і допоміжний виробничий персонал; обслуговуючий персонал тощо [1, с. 46-49].

Також, на мою думку, необхідно  визначити оптимально необхідну  кількість персоналу для якісної  організації виробничого процесу, уникнення простоїв устаткування (внаслідок  недостатньої кількості працівників) та понад нормованого вільного часу у робітників.

У відповідності з  обраною досягнутою нормальною потужністю може виникнути необхідність в більш  детальному підрахунку потреб в різних складових виробництва і підрахунку в робочій силі. З більшою точністю ці потреби можуть бути визначені після вибору виду технології і обладнання.

Потрібно визначити  найбільш ефективну технологію, необхідну  для виробництва основного продукту. При цьому слід оцінити можливість придбання технології, включаючи  її ліцензування. Важливо чітко описати придбану технологію. Якщо мова йде про технологічний процес, необхідно описати процес і очікувані результати виробництва.

Інформація про машини та устаткування, які передбачається використати у виробничому процесі, зручно подати у вигляді таблиці:

Табл. 1.2. Машини та устаткування [5, с. 128-129].

При виборі устаткування враховуються: технічні характеристики обладнання, можливість виготовлення продукції відповідної якості, ціна, умови, за якими постачається техніка (повна оплата при придбанні техніки, оплата в розстрочу, лізинг). Треба враховувати доцільність мати у підприємстві певні резервні потужності на основних операціях, що дозволяє оперативно регулювати потік замовлень, своєчасно виконувати завдання, а також досягати росту виробництва в майбутньому.

Особливу увагу необхідно  звертати на наявність та умови гарантійного обслуговування придбаного обладнання.

Розрахункова чисельність  машин дорівнює:

     (1.4)

де М_р – розрахункова кількість машин в одиницях;

З_у – завантаження устаткування в натуральних одиницях;

Ф_у – фонд часу роботи устаткування;

Н_г – годинна продуктивність машини [2, с. 19].

Також у бізнес-плані  подається повний список машин та устаткування, інформація про строки служби та амортизаційні відрахування для кожної одиниці устаткування [3, с. 101].

Вибір обладнання і технології взаємозалежний. В деяких проектах виробнича технологія є частиною і компонентом поставленого обладнання. Якщо технологію необхідно придбати окремо, обладнання вибирається після визначення технології [5, с. 129].

Для характеристики необхідної кількості сировини та джерел її постачання необхідно:

• навести перелік усіх видів сировини, матеріалів та комплектувальних виробів, які передбачається використовувати у виробничому процесі;
• вказати конкретних постачальників;
• визначити закупівельні ціни (за одиницю);
• дати пояснення щодо фінансових та інших умов поставок і місцезнаходження постачальників;
• визначити необхідні обсяги запасів (на основі прогнозованих обсягів виробництва), а також (за потреби) вказати на особливі умови їх зберігання [3, с. 102].

Табл. 1.3. Розрахунок потреби  в ресурсах на виробничу програму (сировина і матеріали) [5, с. 131].

Інформація про джерела  постачання сировини та напівфабрикатів  оформлюються у таблицю, де зазначаються основні умови для укладання  угод з постачальником на окремі види сировини, продукції, напівфабрикатів, форма оплати, види поставок, методи завозу тощо.

Табл. 1.4. Форма плану  постачання [1, с. 46-47].

Додатково у виробничому  плані можуть бути охарактеризовані:

• Принципи контролю виробничих процесів на фірмі, матеріально-технічних запасів, запасів готової продукції, якості продукції. При цьому слід вказати, які конкретно процедури контролю якості продукції та перевірок використовуватиме фірма та на які стандарти або інші вимоги вона орієнтуватиметься;
• Вплив зростання випуску продукції на виробничі операції (чи треба буде розширювати виробництво в найближчому майбутньому? чи потрібним буде додаткове устаткування і, відповідно, додаткове фінансування?) [3, с. 102].

В кінці виробничого  плану потрібно окреслити вплив  зовнішніх факторів на виробничу  діяльність фірми (зміна цін на ресурси  під впливом економічної та політичної нестабільності, поява нових технологій, юридичних обмежень тощо) [5, с. 131].

У даному розділі "Методика побудови виробничого плану у  складі бізнес-плану" ми розглянули основні принципи його побудови для  функціонування майбутнього підприємства. Було коротко описано усі основні складові частини виробничого плану та подано короткі характеристики цих складових. При цьому слід зазначити, що будь-яке проектування виробництва повинне відбуватися з урахуванням майбутніх змін у попиті на продукцію. Для запобіганню банкрутства підприємство має мати можливість швидко переорієнтуватися на випуск іншої товарів (послуг).

2. Особливості сучасного  стану ринку широкоформатного друку в Україні

Інформація стає важливим продуктом та одним з основних товарів. Передумовами створення сучасного інформаційного поля є виникнення та розвиток інформаційних технологій, систем накопичення, обробки, передачі, збереження інформації.

Розвиток інформаційних  послуг включає три стадії прогресивного  руху:

1. Становлення промисловості по виробництву та розподілу інформації;

2. Розширення номенклатури інформаційних послуг для всіх галузей промисловості;

3. Створення широкої мережі інформаційних засобів на споживацькому рівні.

В цих умовах видавничо-поліграфічний  комплекс, як сукупність підприємств по виготовленню друкованої продукції, не втрачає своєї значимості. Навпаки, його роль у забезпеченні інформатизації економіки та всього суспільства підвищується.

Основне завдання видавничо-поліграфічного комплексу полягає в тому, що діяльність видавництв, поліграфічних підприємств та книготорговельних організацій є важливим фактором створення культурного середовища країни, формує світогляд та свідомість суспільства. Розвиток поліграфічних підприємств має також велике значення для формування ринкових відносин, виходу українського виробника на зовнішні ринки. Ступінь забезпеченості інформацією керівників, вчених, спеціалістів значною мірою впливають на зростання продуктивності праці.

Будь-які інформаційні видання – це впливовий засіб розповсюдження не лише інформації, але і знань і ідей, засіб ведення пропаганди, тому значення комплексу для інформаційної безпеки вкрай важливе.

У розміщенні підприємств  та організацій видавничо-поліграфічного комплексу спостерігається тенденція  поступового розукрупнення великих і створення малих та середніх підприємств, але конкурентне середовище формується повільно. Оскільки невеликі капіталовкладення дозволяють організувати видавничо-поліграфічні центри в будь-якому місті країни, широке розповсюдження мають знайти малі поліграфічні підприємства, зокрема в невеликих районних центрах.

Дуже слабко розвинутою є на сьогодні інфраструктура видавничо-поліграфічного комплексу та його технічна база. В  той час, як у розвинутих країнах  та Росії активно розгортається процес створення інформаційно-фінансових груп, що надає їм великі інвестиційні можливості, в Україні цей процес ще не набув необхідного розвитку. Слабо використовуються інноваційні можливості розвитку видавничої справи у галузі програмного, інформаційного та технічного забезпечення.

Організаційно-економічні проблеми, які постають зараз перед  видавничо-поліграфічним комплексом, потребують досліджень, метою яких має бути: визначення пріоритетів  та головних напрямків розміщення продуктивних сил комплексу; обґрунтування заходів щодо реформування форм власності; прогнозування сталого розвитку виробничого і науково-технічного потенціалу комплексу з врахуванням попиту суспільства, ринкових організаційно-економічних змін, міжгалузевих зв’язків, ресурсних обмежень; підготовка відповідних пропозицій до законодавчих актів.

Оцінка ринку  широкоформатного друку.

При створенні нового підприємства виникає цілий ряд  актуальних питань, відповіді на які  дають йому реальну можливість оцінити  свої можливості. Для вирішення завдань проводиться аналіз ринку, який дає можливість створити картину успіху або невдачі. Оскільки ринкові відносини в Україні знаходяться на етапі розвитку і панує сильна конкуренція за завоювання своєї долі ринку, виникає необхідність визначення тієї сфери, де споживчі потреби ще не повністю задовольняються, і спробувати завоювати цю ринкову долю з подальшим розвитком у цій сфері діяльності.

Так як ми збираємося створювати підприємство, яке буде займатися  друком зовнішньої реклами та матеріалів для зовнішнього оформлення, то далі розглянемо розвиток ринку зовнішньої реклами в Україні.

Результати 2008 року для  ринку зовнішньої реклами України  можна охарактеризувати в цілому як позитивні. А саме: у минулому році ринок широкоформатного друку продовжив зростання, причому як кількісний, так і якісний.

Дійсно, загальний ринок зовнішньої реклами країни за підсумками 2008 року склав біля $ 227 млн., що на 16% більше, ніж було в 2007. І хоча темпи зростання сумарних витрат рекламодавців сповільнилися (загальний бюджет в 2007 році, в порівнянні з 2006 роком, збільшився на 29%), досягнутий в минулому році показник можна оцінити як достатньо хороший, особливо якщо пригадати про економічні нелади, що спостерігалися протягом останніх декількох місяців.

Одночасно із збільшенням бюджету "наружки" в 2008 році продовжилося зростання загальної кількості площин. В середині року їх число перебільшило 80 тисяч, а до його кінця досягло приблизно 83 тисяч. При цьому приріст кількості площин за минулий рік, в порівнянні з 2007, склав близько 9%, що нижче, ніж в 2007 році (приблизно +11% відносно 2006 року), але, проте, дуже і дуже непогано.