Доходи державного бюджету

Міністерство  аграрної політики України

ВП “Луганський політехнічний  коледж ЛНАУ”

 

 

 

 

ЗАВДАННЯ

на курсову роботу з  дисципліни «Фінанси»

студентки заочного відділення групи Ф-531-10

Кондачкової Зої Михайлівни

 

 

Тема роботи: Доходи державного бюджету

Вихідні дані: статистична звітність за 2009-2010рр, висновки Рахункової палати України щодо виконання Державного бюджету України за 2010 рік.

Зміст пояснювальної записки:

• поняття державного бюджету;
• соціально-економічна сутність доходів державного бюджету як форми функціонування бюджету;
• класифікація доходів Державного бюджету України і джерела їх формування;
• виконання дохідної частини Державного бюджету України;
• аналіз структури доходів Державного бюджету України за 2010 рік, її недоліки і прорахунки та пропозиції щодо їх усунення.

 

 

 

Дата видачі завдання: 13 листопада 2010 року

 

Завдання до виконання 

прийняв ____________ 13 листопада 2010 року

 

 

Термін закінчення

Керівник курсової роботи ___________ В.О. Мінакова

 

Протокол №2 від 01 вересня 2010 року

 

Голова циклової комісії

економічних дисциплін __________ _______________

 

 

Зміст курсової роботи

 

 

 

Вступ           4

1. ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ,

ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ І ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ   7

1.1. Соціально-економічна сутність  доходів 

 державного бюджету як форми функціонування бюджету  7

1.2. Джерела формування доходів  Державного бюджету України 9

2. СТРУКТУРА ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО  БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ 19

2.1. Процес виконання дохідної частини Державного бюджету

       України          19

2.2. Виконання  та склад доходів Державного бюджету за 2010 рік  20

3. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ДОХОДІВ ДЕРЖАВНОГО  БЮДЖЕТУ 

    УКРАЇНИ ЗА 2010 РІК        25

3.1. Динаміка виконання дохідної  частини Державного бюджету   25

       у 2010 році у порівнянні з  2009 роком

3.2. Недоліки і  шляхи вдосконалення діючої системи  доходів 

       Державного бюджету України      31

Висновок           38 

Список використаної літератури       39  

 

 

 

Вступ

 

Державний бюджет - основний елемент фінансової системи  країни. Крім того, він є одним  з найважливіших комплексних  регулюючих засобів у контексті  державної фінансової політики.

Державний бюджет – це річний кошторис державних видатків і джерел їх фінансового покриття. Згідно із Законом України “Про бюджетну систему України” бюджет трактується як план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади [4 с.150].

Основні функції бюджету:

• перерозподіл національного доходу та ВВП;
• державне регулювання та стимулювання економіки;
• фінансове забезпечення соціальної політики;
• контроль за утворенням і використанням централізованого фонду грошових ресурсів.

Тобто, крім того, що державний бюджет розподіляє акумульовані кошти згідно загальнодержавних потреб, він виконує також контролюючу функцію, тобто дозволяє визначити наскільки своєчасно і повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, як фактично складаються пропорції при розподілі бюджетних коштів, чи ефективно вони використовуються.

Державний бюджет України є складовою частиною бюджетної системи України, яка  охоплює також бюджет АР Крим і  місцеві бюджети – бюджети  областей, міст, районів, сіл тощо. Державним бюджетом розпоряджається Уряд.

Етапи бюджетного процесу в Україні:

1. складання проекту державного бюджету на основі бюджетних запитів, які подаються у терміни та порядку, встановлених Міністерством фінансів України (бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період (5 ст.2));
2. розгляд Верховною Радою проекту бюджету та прийняття закону про державний бюджет;
3. виконання бюджету;
4. підготовка та розгляд звіту Міністерства фінансів про виконання державного бюджету і рішення щодо нього.

Виконання бюджету – забезпечення повного і своєчасного надходження  всіх передбачених у бюджеті доходів  і спрямування коштів на фінансування видатків, включених до бюджету. Є  основною стадією бюджетного процесу (2 с.136).

На  всіх  стадіях бюджетного процесу  його учасники в межах своїх  повноважень  здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу,  аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів.

Правовою  основою формування бюджетної системи  та бюджетного регулювання в Україні  є Конституція України (254к/96-ВР), закон “Про Державний бюджет України”, Бюджетний кодекс України та інші нормативно-правові акти.

Зокрема, у липні 2010 року Верховною Радою було прийнято новий Бюджетний кодекс України. Бюджетним  кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства. Його положення створюють систему управління державними фінансами, спрямовану на забезпечення стійкого економічного зростання та інвестиційної привабливості України, гарантованого виконання державою соціальних зобов’язань на основі національної системи цінностей.

Згідно статті 7 Бюджетного Кодексу  бюджетна система України побудована на принципах єдності, збалансованості, самостійності, повноти, обґрунтованості, ефективності та результативності, субсидіарності, цільового використання бюджетних коштів, справедливості і неупередженості, публічності та прозорості.

Бюджет може складатися із загального та спеціального фондів.

Основні параметри бюджету:

• абсолютні розміри;
• частка ВВП, що перерозподіляється через бюджет;
• обсяг і структура джерел надходження;
• обсяг і структура бюджетних видатків;
• співвідношення доходів і видатків бюджету.

Наскільки стабільною буде економічна і, як наслідок, політична ситуація в країні у значній мірі залежить від того, наскільки збалансований бюджет прийнято. Тобто наскільки можуть доходи бюджету забезпечити покриття його видатків.

Стан бюджетного фонду залежно  від різного співвідношення дохідної і витратної частин бюджету може бути дефіцитним, профіцитним і збалансованим.

Коли видатки бюджету перевищують його доходи, виникає від’ємне бюджетне сальдо, або дефіцит бюджету. Профіцит — позитивне сальдо бюджету, тобто перевищення доходів над видатками. Збалансованим є бюджет, у якому видатки й доходи рівні. В економічній літературі існує також думка, що теоретично збалансованим є бюджет, в якому дефіцит або профіцит не перевищують 1 % сукупного обсягу видатків.

Основною причиною виникнення бюджетного дефіциту є відставання темпів зростання  бюджетних доходів порівняно  зі зростанням бюджетних видатків. Причинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягів виробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектору в економіці, надмірні державні витрати за окремими статтями бюджету. Законом про Державний бюджет України встановлюється гранично допустимий розмір бюджетного дефіциту (наприклад, на 2010 рік - 54095,4 млн. гривень).

 

 

1. ДОХОДИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ,

ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ ТА ДЖЕРЕЛА  ФОРМУВАННЯ

 

1.1. Соціально-економічна сутність доходів державного бюджету як форми функціонування бюджету

 

Потрібно одразу розмежувати два  поняття: “доходи державного бюджету” і “державні доходи”. Державні доходи – фінансові ресурси, що формуються у розпорядженні держави (централізовані) і державних підприємств (децентралізовані, залишаються у розпорядженні ДП). Доходи бюджету – поняття більш вузьке, вони посідають головне місце у складі централізованих державних доходів. Крім того, існує також таке поняття як надходження бюджету. Надходження бюджету включають у себе доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження  внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів. Надходження Державного бюджету України визначаються виключно законом про Державний бюджет.

Доходи державного бюджету –  здійснювані на підставі правових норм обов’язкові і добровільні надходження  до бюджету, що використовуються державою для виконання нею своїх функцій. На відміну від інших доходів, доходи державного бюджету, як правило, не мають спеціального цільового призначення (крім доходів Пенсійного фонду і Фонду). Бюджетні кошти використовуються без урахування джерела їх надходження. За методами залучення коштів доходи державного бюджету поділяються на: податки, обов’язкові платежі неподаткового характеру, інші надходження [1 с.257].

Згідно ст. 2 Бюджетного кодексу  України доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ).

Доходи бюджету (включаючи  власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування є доходами спеціального фонду бюджету, всі інші види доходів відносяться до загального фонду. Передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру  і не могли бути передбачені під  час складання проекту бюджету  формується його резервний фонд, який не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду бюджету Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Характеризуючи економічну сутність категорії доходів бюджету, необхідно  звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого – об’єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави  з юридичними і фізичними особами у процесі формування бюджетного фонду країни. Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення у бюджет, а їх матеріальним втіленням – грошові кошти, які мобілізуються в бюджет.

За рахунок яких надходжень і  у яких співвідношеннях формуються бюджетні доходи залежить від багатьох факторів – від рівня і особливостей економічного розвитку держави, від  фінансової політики, яку проводить  уряд, тощо.

Доходи державного бюджету є  фінансовою базою діяльності держави.

Основними цілями, заради яких держава  проводить бюджетну політику є:

• перерозподіл національного доходу та ВВП;
• державне регулювання та стимулювання економіки;
• забезпечення соціальної справедливості під час перерозподілу;
• узгодження загальнодержавних і місцевих інтересів;
• регулювання суми державного боргу.

 

1.2. Класифікація та джерела формування доходів державного бюджету

 

Бюджетні  доходи можна поділити на звичайні і надзвичайні.

Звичайні - податки, збори (на право торгівлі, акцизи, мито, плата за ліцензію на діяльність тощо), доходи від державної власності та держпідприємництва, внески у цільові державні фонди забезпечення та соціального страхування.

Надзвичайні – від приватизації, від продажу прав використання повітряного простору тощо.

Згідно з бюджетною класифікацією (Додаток N 1 до Постанови Верховної Ради України від 12 липня 1996 року N 327/96-ВР “Про структуру бюджетної класифікації України”) усі бюджетні надходження можна поділити на податкові, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти (трансфер (трансферт) (франц. transfert, від лат. transfere – переносити, переводити) – переведення (переказ) чужоземної валюти, золота з однієї фінансової установи або країни в іншу) [2 c. 917] та внески до державних цільових фондів.

Треба зазначити, що податки, формуючі бюджетні надходження, виконують фіскальну функцію (лат. fiscus – кошик, казна). Але, крім того, вони є одним з основних інструментів, який забезпечує ефективне державне регулювання економіки.

З метою реформування податкової системи  2 грудня 2010 року було прийнято новий Податковий кодекс України, який передбачає створення принципово нової системи адміністрування, спрямованої на захист законних прав та інтересів платників податків, яка забезпечить дотримання вимог закону всіма учасниками податкових відносин і спростить для платників податків адміністративні процедури в оподаткуванні. Реалізація положень Податкового кодексу створить сприятливі умови не тільки для здійснення підприємницької діяльності в Україні, а також забезпечить умови для розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності.

Податкові надходження:

1. податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості:

• прибутковий податок з громадян;

• прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності;
• податок на прибуток підприємств різних форм власності;
• податок на прибуток іноземних юридичних осіб;
• податок на прибуток банківських і страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України;
• податок на прибуток приватних підприємств;
• тощо;

2. податки на власність:

• податок на нерухоме майно підприємств та громадян;
• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• податки на фінансові операції та операції з капіталом;
• тощо;

3) платежі за використання природних  ресурсів:

• плата за використання лісових ресурсів;
• плата за спеціальне користування водними ресурсами;
• платежі за користування надрами;
• платежі за використання інших природних ресурсів;

4) внутрішні податки на товари  та послуги:

• податок на добавлену вартість;
• акцизний збір з вітчизняних та імпортних товарів;
• ліцензії на діяльність;
• тощо;

5) податки на міжнародну торгівлю  та зовнішні операції:

• ввізне мито;
• вивізне мито;
• надходження від реалізації валютних коштів, одержаних у результаті проведення операцій за державним контрактом;
• консульські збори;
• інші надходження від зовнішньоекономічної діяльності;

6) інші податки:

• місцеві податки і збори;
• державне мито;
• виконавчий збір;
• штрафи;
• митні збори і платежі;
• тощо.

Неподаткові надходження:

1) доходи від власності та  підприємницької діяльності:

• надходження спеціальних коштів бюджетних установ;
• надходження від перевищення валових доходів над видатками НБУ;
• надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;
• надходження коштів від приватизації державного майна;
• інші надходження;

2) адміністративні збори та платежі,  доходи від некомерційного та  побічного продажу: 

• збори, що стягуються ДАІ України;
• збори, що стягуються інспекціями Державного комітету України по нагляду за охороною праці;
• плата за утримання дітей у школах-інтернатах;
• плата за навчання іноземних громадян у навчальних закладах;
• тощо;

3) надходження від адміністративних штрафів та фінансових санкцій;

4) інші неподаткові надходження:

• надходження коштів від реалізації конфіскованого майна і конфіскована валюта;
• надходження сум різниці в ціні на природний газ;
• доходи від операцій з іноземною валютою;
• тощо.

Доходи від операцій з капіталом:

1) надходження від продажу  основного капіталу:

• надходження коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, та скарбів;
• надходження коштів до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України;

2) надходження від продажу державних запасів товарів;

3) надходження від продажу  землі та нематеріальних активів.

Офіційні трансферти:

1) від органів державного управління  інших рівнів;

2) із-за кордону;

3. з недержавних джерел.

Внески до державних цільових фондів:

• Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
• Пенсійного фонду України;
• Фонду соціального страхування України;
• Фонду сприяння зайнятості населення України;
• інших фондів.

Ми розглянули класифікацію доходів  державного бюджету за методом залучення коштів.

За джерелами утворення доходи державного бюджету поділяються на:

• доходи, отримані від розподілу новоствореної вартості;
• доходи, що входять до складу фонду відшкодувань (частина амортизаційних відрахувань);
• доходи від реалізації національного багатства.

За соціально-економічними ознаками до бюджету надходять кошти:

• від господарської діяльності;
• від використання природних ресурсів;
• від зовнішньоекономічної діяльності;
• від банківської діяльності;
• від реалізації дорогоцінних металів;
• державне мито;
• від приватизації;
• від громадян;
• збори та інші неподаткові доходи.

В організаційному плані всі  доходи бюджету поділяються на закріплені і регулюючі.

Закріпленими  доходами вважаються такі доходи, які в законодавчому порядку повністю закріплюються за певним бюджетом і не підлягають передачі нижчестоящим бюджетам, або частково закріплюються за вищестоящим бюджетом і у певному обсязі підлягають передачі нижчестоящим бюджетам.

Регулюючими доходами вважаються такі доходи, які є закріпленими за вищестоящим бюджетом і частково передаються нижчестоящим бюджетам для їх збалансування у вигляді процентних відрахувань.

Головним матеріальним джерелом доходів бюджету є внутрішній валовий продукт.

Внутрішній  валовий продукт (ВВП) – макроекономічний показник економічної статистики, який відбиває сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг, вироблених у  певній країні за певний проміжок часу (як правило, за рік), у поточних ринкових цінах без урахування сальдо платіжного балансу. Вартість проміжних продуктів виробництва (сировини, електроенергії, напівфабрикатів, комплектувальних деталей тощо), які надходять від інших підприємств і використовуються у виробництві кінцевої продукції, до ВВП не зараховують. За даними про абсолютні величини та про динаміку індексів ВВП аналізують закономірності тенденції розвитку національних господарств, здійснюють міждержавні порівняння результатів їх функціонування, оцінюють особливості виробничих структур економік, рівні розвитку продуктивних сил країн, їх залежність від зовнішньоекономічних зв’язків тощо (2 с.110).

У минулому 2010 році реальний валовий  внутрішній продукт зріс на 4,2% порівняно  з 3,7%, врахованих при затвердженні державного бюджету, та падінням на 14,8% у 2009 році. Перевищення показника, врахованого при затвердженні державного бюджету, за експертною оцінкою Рахункової палати, сприяло збільшенню доходів зведеного бюджету, орієнтовно, на 5 млрд. грн., у тому числі державного бюджету – на 3,7 млрд. гривень. Номінальний ВВП, за попередньою оцінкою Уряду, становив 1090,6 млрд. грн. і перевищив прогнозний показник на 7,5 млрд. гривень.

Якщо для покриття фінансових потреб ВВП недостатньо, держава використовує національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених працею попередніх та нинішніх поколінь, яким розпоряджається суспільство на певний момент часу), а саме: доходи від приватизації державного майна, від продажу золотовалютного запасу та інших національних цінностей. Необхідно підкреслити, що доходами бюджету є ті кошти, які надходять у розпорядження держави на безвідплатній і безповоротній основі згідно з чинним бюджетним і податковим законодавством. Кошти ж, що залучаються державою на відплатній основі – тимчасово вільні кошти юридичних осіб, заощадження населення, залучений іноземний капітал (продаж облігацій, отримання кредиту, державних позик тощо) треба розглядати як спосіб тимчасового поповнення бюджетного фонду. Це стосується і емісії паперових грошей, яка, крім того, є найбільш непопулярним заходом, оскільки посилює інфляційні процеси. Взагалі, за своїм змістом кредитні доходи і емісійні надходження – це сума фактичної незбалансованості доходів та видатків бюджету.

Доходи Державного бюджету України  формуються за рахунок податків, акцизних зборів і мита, надходжень від державної власності і державного підприємництва, внесків у державні цільові фонди соціального страхування - пенсійний, страхування від безробіття, сприяння зайнятості населення (з 01.01.2011 року згідно Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI, 08.07.2010 - у вигляді єдиного соціального внеску), інших доходів, установлених законодавством України і віднесених до доходів Державного бюджету (наприклад, від приватизації тощо).

Докладніше ми можемо розглянути склад доходів державного бюджету у таблиці 1.2.1.

Таблиця 1.2.1. – Показники фактичного виконання доходної частини Державного бюджету України за січень - вересень 2010 року.

 

Показники	Фактичне виконання, млн. гривень	% від загальної суми доходів  бюджету
1	2	3
Доходи	162 678,4
Податкові надходження, в т.ч.	111 964,6	68,8%
Податок на прибуток підприємств	27 213,5
Податок на додану вартість	55 743,2
Акцизний збір із вироблених в Україні товарів	16 579,7
Акцизний збір із ввезених на територію України товарів	3 439,7
Ввізне мито	5 828,8
Неподаткові надходження	44 542,3	27,3%
Доходи від операцій з капіталом	496,4	0,3%
Від урядів зарубіжних країн та міжнародних  організацій	118,7	0,1%
Цільові фонди	881,7	0,6%
Офіційні трансферти	4 674,7	2,9%

 

Для більш наочного уявлення про  те, за рахунок яких надходжень і  у яких співвідношеннях формується дохідна частина Державного бюджету України представимо ці дані у вигляді діаграми.

Діаграма 1.2.2. Склад Державного бюджету  України за джерелами надходжень (січень – вересень 2010 року)

Як бачимо, найважливішою складовою  доходів бюджету є податкові  надходження, вони становлять – 68,8%. На другому місці неподаткові надходження (доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі та ін.) – 27,3%. Офіційні трансферти становлять 2,9% доходів бюджету. Інші складові – доходи від операцій з капіталом, внески до цільових фондів та ін. складають досить незначну частину доходів державного бюджету – всього 1%.

Оскільки левову долю бюджетних  надходжень становлять податки, розглянемо докладніше їх склад.

Податок на додану вартість забезпечує основну масу податкових надходжень до бюджету – 52%. ПДВ – непрямий податок, тобто не залежить від доходів платника, включається в ціни товарів або послуг у вигляді відсоткової надбавки і таким чином перекладається на споживача. Платниками ПДВ є юридичні і фізичні особи.

Другим за вагомістю є податок  на прибуток підприємств – 25%. Податок  на прибуток є прямим податком –  встановлюється безпосередньо щодо платників, його розмір залежить від  масштабів об’єкта оподаткування. Платниками податку на прибуток є  юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні організації в частині комерційної діяльності.

Діаграма 1.2.3 Склад податкових надходжень до державного бюджету

1 – податок на прибуток підприємств;

2 – податок на додану вартість;

3 – ввізне мито;

4 – акцизний збір з товарів, вироблених в Україні;

5 – акцизний збір з товарів, ввезених на територію України.

 Акцизний збір з товарів,  вироблених в Україні займає  третю позицію – 15%. Акцизний  збір являє собою непрямий  податок на окремі види товарів,  який включається в ціну товару  у відсотках або твердому розмірі  і оплачується покупцем. Встановлюється  за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Таким чином держава відокремлює товари, які споживаються найбільш забезпеченими верствами населення, і акумулює ці кошти для фінансування соціальних програм. Платниками акцизного збору є національні виробники товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізують ці товари.

Четверту позицію займає ввізне мито – 5%. Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються  через митний кордон країни. Платники мита – декларанти товарів, які переміщуються  через кордон. Митні ставки встановлюються у відсотках або ж у грошовому вимірі на одиницю товару чи одиницю його характеристики.