Доходи Державного бюджету та резерви збільшення

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Державний бюджет України як головний фінансовий план країни……………………………………………………………………………………5              

1. Сутність Державного бюджету України, принципи його формування.….5

1..2 Доходи Державного бюджету України та їх класифікація………………7

1..3 Джерела формування доходів Державного бюджету України.…………………………………………………………..................................11

1.4 Організаційно-правові основи формування доходів Державного бюджету………………………………………………………………………………..13

Висновки за розділом 1………………………………………………………...19

Розділ 2. Динаміка і структура доходів державного бюджету України за 2011-2012 роки………………………………………………………………………...20

2.1 Динаміка і структура доходів Державного бюджету України за 2012 рік у порівнянні з 2010 та 2011 рокоми роки……………………………………............20

2.2 Динаміка Державного бюджету України за січень-вересень 2011-2012 року……………………………………………………………………………………23

2.3 Аналіз  динаміки виконання  Зведеного бюджету України за 2011- 2012 роки…………………………………………………………………………………….24

Висновки за розділом 2………………………………………………………..27

Розділ 3. Напрями ( або резерви) збільшення доходів державного бюджету……………………………………………………………………………….28

Висновки за розділом 3………………………………………..........................36

Висновки……………………………………………………………………….38

Список літератури…………………………………………………………….40

Додатки…………………………………………………………………………42

Вступ

Державний бюджет починає функціонувати майже з виникненням держави. Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях - від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв’язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Будь-яка держава може виконувати притаманні їй функції лише за наявності відповідних коштів. При цьому існує прямий зв'язок між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом коштів: розширення функцій потребує збільшення доходів, і навпаки, для того щоб істотно зменшити потребу держави в коштах, необхідно переглянути функції, які вона виконує.

Кошти, які централізує держава, акумулюються переважно в бюджеті. Бюджет як економічна категорія з'явився набагато пізніше, ніж такі поняття, як податки або доходи держави. Основною причиною його появи була необхідність планування і контролю за загальнодержавними доходами і видатками.

Актуальність обраної теми полягає в тому,що державний бюджет виступає не тільки як основний фінансовий план держави,а і як інструмент макроекономічної стабілізації й єкономічного зростання.І це зумовлює необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і своєчасного поступлення до бюджету доходів і фінансуванні видатків з метою виконання державною її функції.

Основна мета курсової роботи полягає у дослідженні особливостей формування доходної частини Державного бюджету України.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

-  дослідити теоретичні основи формування доходів Державного бюджету України;

-  визначити основні фактори,які впливають на поповнення бюджету;

- розглянути методологічні та організаційно-правові основи формування доходів бюджету;

- проаналізувати процес формування доходів Державного бюджету України за останні роки;

Об’єктом дослідження виступає доходна частина Державного бюджету України.

Предметом дослідження виступають економіні відносини, які виникають в процесі формування доходної частини Державного бюджету.

Методологічну основу курсової роботи складають законодавчі та нормативні документи з питань формування дохідної частини Державного бюджету, підручники, монографії, посібники та матеріали періодичних видань. 
Проблематика державного бюджету та бюджетної системи займає важливе місце в дослідженнях зарубіжних вчених. Теоретичні витоки сучасних уявлень про природу і функції бюджету, засади міжбюджетних відносин, проблематика визначення бюджетних трансфертів розглядаються у працях корифеїв фінансової науки: А.Вагнера, Р.Гнейста, К.Рау, Л.Штейна; сучасних західних науковців: Р.Аграноффа, Дж.Аронсона, Ш.Бланкарта, Р.Джекмена, Р.Майсгрейва, Ю.Немеца, У.Оутса, М.Перлмана, Г.Райта, П.Рассела, Ч.Тібо, К.Фостера. Дж.Хіллі, С.Чапкової, А.Шаха та інших. У процесі виконання роботи було вивчено відповідні нормативно-правові положення та законодавчі акти, праці вітчизняних вчених, серед них: В.Базилевича, О.Василика, Л.Воронової, А.Епіфанов, Л.Ісмаїлова, В.Опаріна, В.Юрія, І.Януля, та інших; чинну практику організації бюджетного процесу, публікації в періодичних виданнях з проблем, які торкаються теми дослідження.

РОЗДІЛ 1

Державний бюджет України як головний фінансовий план країни

1.1 Сутність Державного бюджету України, принципи його формування

Бюджетна система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. Сукупність всіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є зведеним бюджетом України(див. Додаток А).Зведений бюджет України використовується для аналізу і визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку України. Бюджет будується на принципах цілісності, повноти, достовірності, гласності, наочності і самостійності всіх бюджетів, що входять у бюджетну систему України.

Головне місце у бюджетній системі України займає Державний бюджет. Державний бюджет - це загальнодержавний фонд коштів, з якого органи державної влади отримують кошти для матеріального опосередкування свого функціонування. Бюджет - це лише форма утворення, план формування централізованого фонду коштів і його використання. Це великий кошторис, розпис доходів і видатків, який повинен бути узгоджений по термінах надходження і використання коштів. Тобто бюджет будь-якої держави - це її основний фінансовий план, оскільки в державі існує багато фінансових планів, але Державний бюджет відіграє координуючу роль по відношенню до них. Так, будь-яке міністерство має свій фінансовий план (кошторис), але він залежить від бюджету, з якого надходять асигнування, або в нього відраховуються платежі.

Державний бюджет повинен забезпечувати необхідними коштами фінансування заходів економічного та соціального розвитку, що мають загальнодержавне значення, а також міждержавних відносин.

Крім того, через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між адміністративно-територіальними утвореннями України з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану, необхідності вирівнювання фінансового забезпечення.

Тому,на мою думку,для успішного функціонування кожній державі необхідно запланувати можливе одержання доходів для покриття першочергових видатків. Можливості планування на далеку перспективу обмежені, тому, бюджет повинний бути пристосований до певного проміжку часу. Складання періодичного плану достатньо повного, доволі чітко і правдиво складеного, дає можливість привести в рівновагу доходи і видатки, зібрати заплановані доходи і ефективно фінансувати витрати, необхідні для виконання завдань, які Конституцією покладені на державу.

Тобто, проект бюджету щорічно обговорюється і приймається законодавчим органом - Верховною Радою України.(див.Додаток Б)

По завершенні фінансового року повноважні представники виконавчої влади звітують про свою діяльність по мобілізації прибутків і здійсненню витрат у відповідність з прийнятими в попередньому році Законом про Державний бюджет.

Принципами формування доходів бюджету є фіскальна й економічна ефективність та соціальна справедливість.

Принцип фіскальної ефективності передбачає достатність доходів, мінімізацію витрат на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість) системи доходів бюджету, рівномірний розподіл доходів між адміністративно-територіальними одиницями.

Принцип економічної ефективності в процесі формування доходів бюджету трактується неоднозначно. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного доходу, і через податкову політику держава втручається у розподільні відносини.Оскільки головним завданням політики державних доходів є забезпечення достатнього обсягу надходжень до бюджету.

З погляду проблем соціальної справедливості платниками податків мають бути всі члени суспільства, які отримують доходи.

1.2 Доходи Державного бюджету України та їх класифікація

Для реалізації своїх функцій держава відшукує фінансові ресурси. Основним джерелом доходів держави є валовий внутрішній продукт, частину якого вона і використовує. При чому, використовує лише ту частину, яка переходить у її власність без будь-яких умов і обов’язків по відношенню до інших осіб у вигляді різного виду платежів. Саме ця частина валового внутрішнього продукту і складає державні доходи, якими можуть розпоряджатися органи державної влади. Доходи державного бюджету - поняття більш вужче, ніж доходи держави.

Доходи Державного бюджету України — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.

Відповідно до Бюджетного кодексу України державні доходи класифікуються за цілою низкою ознак.

1. За джерелами  утворення доходи поділяються  на:

• доходи, які отримані від розподілу новоствореної вартості (НД);
• доходи, які входять до складу фонду відшкодування, тобто частина амортизаційного фонду;
• доходи від реалізації національного багатства держави.

2. За соціально-економічними  ознаками державні доходи поділяються  на:

• доходи від господарської діяльності;
• доходи від використання природних ресурсів;
• доходи від зовнішньоекономічної діяльності;
• доходи від банківської діяльності;
• доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;
• державне мито;
• митні платежі;
• збори та інші неподаткові доходи;
• доходи від приватизації державного майна;
• доходи від громадян тощо.

Щодо юридичного та економічного аспектів розподілу доходів бюджету між ланками бюджетної системи країни, то всі вони поділяються на закріплені і регулюючі.

Отже, закріплені доходи - це ті, які, виходячи з постійно діючих нормативів, віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі термін, у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі (нормативні). Саме закріплені доходи створюють основу прибуткової частини кожного бюджету, що складається на території держави.

Регулюючі доходи - це доходи, які передбачені в Законі про Державний бюджет на відповідний поточний рік. Регулюючі доходи не розподіляються між ланками бюджетної системи.

Слід зазначити, що постійні зміни законодавчої бази можуть привести до уточнення в класифікації доходів і видатків Державного бюджету, тому слід постійно слідкувати за цим.

3. Ознакою формування державних доходів можуть бути безповоротні і поворотні доходи.

Безповоротні доходи - це власні доходи держави і доходи, які надходять від інших суб'єктів бюджетних відносин.

Поворотні доходи - це державні позики, за користування якими необхідно платити і які мають бути повернені у визначений термін.

З точки зору централізації державні доходи поділяються на централізовані і децентралізовані.

Централізовані державні доходи — це доходи, які концентруються в Державному бюджеті та інших цільових фондах державних грошових коштів.

Децентралізовані державні доходи — це кошти, які використовуються за місцем їх утворення на державних підприємствах і в бюджетних організаціях. До їх складу слід віднести прибуток та амортизаційні відрахування.[12,с.75-76]

В Україні, згідно з Бюджетним кодексом, доходи бюджету класифікуються за такими розділами(Див.Додаток В):

• податкові надходження;

• неподаткові надходження;

• доходи від операцій з капіталом;

• трансферти.

Податкові надходження:

•податок на прибуток підприємств;

•податок на доходи фізичних осіб;

•внутрішні податки: ПДВ (20%), акцизний збір, плата за ліцензії на певні види господарської діяльності.

•податок на власність. До них належить: податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

•платежі за використання природних ресурсів.

•податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне і вивізне мито)

•інші податки.

Неподаткові надходження:

•доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; рентна плата за транспортування трубопровідним транспортом територією України природного газу, нафти, аміаку, за перебування Чорноморського флоту Росії на території України та ін.)

•адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей у школах-інтернатах, державне мито, митні збори, плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ, плата за оренду майна, що перебуває в державній або комунальній власності)

•надходження від штрафів та фінансових санкцій;

•інші неподаткові надходження (надходження коштів від реалізації конфіскованого майна, суми кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, у яких термін позовної давності минув, надходження коштів від реалізації надлишкового майна Збройних сил України.

•власні надходження бюджетних установ (доходи за підготовку, перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами; плата за медичні послуги, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, цехів, підприємств, доходи від концертної діяльності, вхідна плата в музеї, на виставки, плата студентів за проживання у гуртожитку при вищих і середніх спеціальних навчальних закладах тощо)

Доходи від операцій з капіталом:

•надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безгосподарного), майна, скарбів, надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та ін)

•надходження від продажу державних запасів товарів (надходження від реалізації матеріальних цінностей державного резерву і озброєння матеріальних цінностей мобілізаційного резерву)

•надходження від продажу землі та нематеріальних активів (надходження від продажу землі та нематеріальних активів. Продаж земляних ділянок здійснюється згідно із Земельним кодексом України. Передбачається що, 10% коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення зараховується до державного бюджету, а 90% - до відповідних бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя).

Щодо офіційних трансфертів, то ця група доходів включає в себе безоплатні, безповоротні платежі, отримані від інших органів державного управління, недержавних джерел або міжнародних організацій, а саме: дотації (поточні платежі), субвенції (капітальні платежі), надходження.

Офіційні трансферти:

•від органів державного управління інших рівнів;

•із-за кордону;

•з недержавних джерел.

Склад державних цільових доходів у Державному бюджеті є змінним і визначається на бюджетний рік.

Державні цільові фонди:

•Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

•Пенсійний фонд України;

•Фонд соціального страхування України;

•Фонд сприяння зайнятості населення України;

•Державний інноваційний фонд України;

•Фонд розвитку паливно-енергетичного комплексу;

•інші фонди.[3,с.11]

Таким чином, під системою доходів Державного бюджету можна розуміти взаємозв’язок всієї сукупності доходів та її диференціацію на окремі групи.

1.3 Джерела та методи формування доходів Державного бюджету України.

Основними джерелами формування доходів є:

- ВВП;

 - зовнішні надходження;

 - національне багатство.

Методами формування доходів бюджету виступають:

- продуктивна діяльність: підприємницька діяльність та  доходи від державних послуг. У першому випадку доходом в даному випадку є прибуток підприємства, так як за правом власності належить державі; у другому – являють собою грошові надходження у вигляді державного мита, компенсаційних доходів за виконані роботи державою, тощо;

- доходи від майна і майнових прав та державних угідь;

- податковий метод отримання  доходів, що пов’язаний з перерозподілом  доходів юридичних та фізичних осіб на користь держави;

- позичковий метод формування  доходів бюджету полягає у  застосуванні внутрішніх та зовнішніх позик. Ці доходи для держави є тимчасовими, проте вони забезпечують фінансування видатків держави;

- емісійний метод полягає  у формуванні доходу, що є різницею  між номінальною вартістю випущених  в обіг грошових коштів і  витратами на їх друкування. Цей  дохід забезпечує фінансування видатків країни і належить до джерел фінансування, як і позичковий метод [13, с.86-89].

Найбільшу питому вагу у доходах бюджету нашої країни займає податковий метод формування доходів. В умовах поширення ринкових відносин податкова система постає дійовим елементом фінансового механізму перерозподілу уже створеної вартості. З позиції організації діяльності держави головне місце посідають видатки бюджету, обсяг і структура яких визначається бюджетною моделлю суспільства. Проте, при плануванні бюджету на певний період, має враховуватися сума доходів, що формується за рахунок податків.[8,с.53]«Навряд чи може бути впроваджена практика, коли при прийнятті бюджету під додаткові програмами та цілі, встановлюються нові податки чи вносяться корективи у чинне податкове законодавство або підшукуються додаткові неподаткові джерела».

Важаю доречним нагадати, що в ринковій економіці механізм формування державних доходів ґрунтується на розподілі уже створеного національного продукту, що поділяється на первинний розподіл та перерозподіл. При первинному розподілі проходить процес розподілу і в ньому беруть участь лише ті суб’єкти, що зайняті у створенні ВВП та формують первинні доходи:фізичні особи – зарплата та виплати, суб’єкти підприємницької діяльності – прибуток, держава – непрямі податки, використання державних ресурсів. А ось перерозподіл полягає в тому, що створюються і використовуються вторинні доходи через сплату податків та обов’язкових платежів. Методика розподілу ВВП основана на відносинах власності та являє собою вирішальний чинник при формуванні функції податків.

На мою думку,доходи бюджетів посідають важливе місце в економічному та соціальному житті суспільства, що відображається у існуванні тісних зв’язків, які виникають в процесі їх формування та використання. Слід зазначити, що принципи мобілізації грошових коштів, структура доходів бюджету значною мірою залежить від форм і методів господарювання та соціально-економічних завдань, які вирішуються суспільством.

Отже, доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів. Для удосконалення формування доходів Державного бюджету необхідно врахувати всі економічні дослідження бюджету, його роль в економічних та соціальних процесах розвитку країни, необхідно також врахувати міжнародний досвід у вирішення питання Державного бюджету.

1.4 Організаційно-правові основи формування доходів Державного бюджету України.

Організація формування доходів Державного бюджету України може бути ефективною за умови її належного законодавчого та нормативного забезпечення.

Формування бюджету, а також регламентація доходів та видатків здійснюється згідно з бюджетним законодавством України:

1. Конституція України

2. Бюджетний кодекс  України 

3. Закон про  Державний бюджет на поточний  рік

4. Інші закони, що регулюють бюджетні відносини; нормативно-правові акти Кабінету  Міністрів України; нормативно-правові  акти центральних органів виконавчої  влади; рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.

Конституцією України (ст. 95) визначено загальні засади формування бюджетної системи України, побудовані на справедливому і неупередженому розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

Принципом бюджету визначається його збалансованість; регулярні звіти про доходи і видатки Державного бюджету України мають бути оприлюднені.

На виконання завдань та положень Конституції України був прийнятий Бюджетний кодекс України.

Основну роль у формуванні доходів бюджету відводиться бюджетному плануванню, оскільки від правильного визначення планових показників дохідної частини бюджету залежить якість його виконання.

Особливостями формування бюджету є те, що держава використовує бюджетне планування для визначення рівня централізації фінансових ресурсів у процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу, методів мобілізації грошових коштів до централізованого фонду, напрямів використання бюджетних коштів відповідно до засад економічної політики держави. Саме за допомогою бюджетного планування можна забезпечити належне функціонування бюджетної системи держави, поступове зростання темпів соціально-економічного розвитку, якщо таке передбачено соціально-економічною стратегією.

Ситуація, яка склалася в економіці та соціальній сфері Української держави,на  мою думку, вимагає нових підходів до розв'язання проблем, породжених економічною кризою. Вирішення таких проблем може бути забезпечене шляхом використання цілого комплексу важелів та інструментів, серед яких чільне місце відводиться бюджетному плануванню. Тому глибокі дослідження суті бюджетного планування, засад його організації та методики, а також впливу на соціально-економічні процеси є актуальними.

Вміле та результативне формування доходів бюджету залежить від якісного вирішення наступних завдань:

 визначення обсягу валового внутрішнього продукту і національного доходу на плановий рік. При цьому завданням уряду має бути забезпечення поступового зростання вказаних показників з врахуванням всіх можливих резервів. Практика скорочення обсягів ВВП і національного доходу в Україні за попередні роки не має ніякого логічного пояснення і оправдання;

відповідно до функцій, які бере на себе держава, визначення співвідношення між обсягами ресурсів, що залишатимуться у розпорядженні юридичних і фізичних осіб та централізуватимуться державою, для ринкової економіки більш характерною є децентралізація ресурсів. Однак, при цьому держава мала б створити такі умови суб'єктам господарювання і громадянам, при яких не відбулося би погіршення їхнього фінансового становища. Наприклад, якщо держава скорочує видатки на житлово-комунальне господарство, освіту, охорону здоров'я, то на цю суму в ринкових умовах господарювання повинні збільшуватися доходи громадян, так як у протилежному випадку населення не зможе задовольнити свої соціальні потреби, що суперечить принципам ринкової економіки і є прямим порушенням конституційних прав громадян;

 встановивши обсяг фінансових ресурсів, який необхідний державі для виконання своїх функцій та реалізації засад економічної політики, наступним завданням є визначення частки, яку передбачається мобілізувати податковим методом, а яку - неподатковим. При нестабільній економіці, як правило, значну перевагу доцільно надавати податковому методу;

визначення обсягу доходів за окремими джерелами і загального обсягу доходів бюджету з урахуванням резервів їхнього збільшення;

раціональний розподіл доходів бюджету між окремими ланками бюджетної системи;

 утворення державних матеріальних та бюджетних резервів.

Ефективні зрушення в сфері формування дохідної частини Державного бюджету України, які б найбільше відповідали вимогам ринкової економіки, можливі при умові дотримання слідуючих принципів. До таких принципів можна віднести наступні: