Економічні кінцеві результати діяльності підприємства та збільшення прибутку за видами діяльності в ПП “Агро-центр”

Міністерство  аграрної політики та продовольства  України

Одеський державний  аграрний університет

Економічний факультет

Кафедра економічної  теорії

і  економіки  підприємства

КУРСОВА РОБОТА

з  дисципліни “Економіка і фінанси  підприємства”

на тему  ” Економічні кінцеві результати діяльності підприємства та збільшення прибутку за видами діяльності

 в ПП “Агро-центр”

Виконала студентка

економічного факультету

1 групи, 3 курсу

денної форми навчання

Дешева Н. В.

Керівник к.е.н., доцент Бахчиванжи Л.А.

Одеса 2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………..…..3

1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМТСВ …………………...……5
1. Кінцеві результати діяльності аграрних підприємств та методика визначення їх показників…………………………………………………………………5
2. Сутність прибутку та його характеристика як критерію ефективності...10
3. Прибуток за видами діяльності……………………………………………13

2. ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА…...20
1. Природно-економічна характеристика підприємства……………………20
2. Товарна продукція та вплив її обсягу на дохідність підприємства……..24
3. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства………………..28

3. РОЗРОБКА НАПРЯМКІВ ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКОВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……………………………………………………………………….34
1. Визначення головних внутрішніх і зовнішніх чинників підвищення результативності діяльності підприємства…………………………………………….34
2. Резерви збільшення валового виробництва продукції в господарстві…37
3. Резерви збільшення прибутковості та рентабельності…………………41

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……………………………...………………..…44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..….47

ДОДАТКИ………………………………………………………………...…….....51

Вступ

Перехід до ринкової економіки  потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження досягнень НТП, ефективних форм господарювання та управління виробництвом, активізації  підприємництва тощо. Важлива роль у реалізації такої задачі приділяється оцінці господарської діяльності підприємств. З її допомогою виробляються як стратегія, так і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, контролюється їх виконання, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, аналізуються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

На сучасному етапі  розвитку господарства, що характеризується перетвореннями в економіці, важливого  значення набувають питання удосконалення  господарської діяльності підприємства, що ґрунтується на аналізі та оцінці показників його роботи.

При сьогоденних формах ведення  підприємницької діяльності з метою  зменшення ступеня ризику, підвищення конкурентоспроможності та стабільності слід постійно мати зведені показники  результатів господарської діяльності, що виражається у вигляді оцінки показників роботи підприємства та його структурних підрозділів, а також  проведенні аналізу причин зміни  цих показників. Така інформація є базою для удосконалення господарського механізму та системи управління.

У зв’язку з цим дана тема даної роботи, що присвячена проблемам  оцінки та аналізу результатів господарської  діяльності підприємств є надзвичайно  актуальною.

Мета курсової роботи – оцінка результатів діяльності ПП «Агро-центр» та виявлення резервів їх підвищення.

Завданнями роботи є:

• проаналізувати показники розвитку аграрного виробництва в господарстві;
• оцінити кінцеві результати діяльності аграрних підприємств;
• виявити шляхи та резерви покращення результатів господарської діяльності.

Об’єктом курсової роботи є процес формування фінансово-господарських результатів на ПП «Агро-центр».

Предметом даної роботи є результати господарської діяльності та їх оцінка в ПП «Агро-центр».

Методологічну основу дипломного дослідження складають такі методи: табличний, економіко-математичний, логістичний, метод порівняння.

Інформаційною базою є праці вітчизняних і закордонних фахівців, періодичні видання, статистичні збірки, звітні матеріали, які надані співробітниками ПП «Агро-центр».

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи визначення результатів діяльності сільськогосподарських  підприємств

1. Кінцеві результати діяльності аграрних підприємств та методика визначення їх показників

Ступінь задоволення  потреб населення в продуктах  харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини залежить від кінцевих результатів  виробничої діяльності аграрних підприємств. Залежно від економічного змісту і цільового призначення цих  результатів розрізняють такі види їх: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція  і прибуток.

Валова продукція сільського господарства — це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва , а у вартісній — оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Визначення обсягу валової  продукції сільського господарства у натуральній формі необхідне  для:

• оцінки розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задоволення потреб населення і переробної промисловості в окремих видах сировини;
• визначення обсягу перевезень і зберігання продукції, потреби в транспортних засобах і складських приміщеннях;
• обґрунтування потреб підприємств у власній сільськогосподарській продукції, що використовується на виробничі цілі (корми, насіння тощо) для наступного циклу відтворення;
• планування обсягів виробництва і реалізації продукції, укладання договорів, здійснення експортно-імпортних операцій;
• визначення натуральних показників ефективності виробництва окремих видів продукції (трудомісткості і собівартості одиниці продукції, її енерго-, водомісткості тощо).

У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують у порівнянних цінах (нині у цінах 2010 р.) з метою визначення:

• обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;
• низки вартісних економічних показників, що характеризують рівень річної, денної і годинної продуктивності праці, фондовіддачі основних і оборотних фондів, фондомісткості виробництва, його капіталомісткості та ін.;
• темпів зростання валового виробництва продукції, продуктивності праці та інших якісних показників у цілому по сільському господарству, його комплексних галузях (рослинництву і тваринництву), по окремих підприємствах і для досягнення порівнюваності цих показників у часі і просторі.

При визначенні вартості валової  продукції сільського господарства до її складу включають вартість основної, побічної і супутньої продукції  рослинництва і тваринництва, приріст  незавершеного виробництва в  цих галузях і вартість вирощування  за рік молодих культурних насаджень (до вступу їх у період плодоношення).

На сільськогосподарських підприємствах  валова продукція у вартісному виразі визначається і за собівартістю виробництва  з наступним використанням цього  показника для розрахунку чистої продукції підприємства.

Характерною ознакою валової  продукції сільського господарства як первісного кінцевого результату виробничої діяльності є те, що вона включає повторний рахунок, а тому за економічним змістом являє собою валовий оборот аграрного підприємства. Розмір повторного рахунку у валовій продукції прямо пропорційно залежить від обсягу продукції власного виробництва (кормів, насіння, посадкового матеріалу, органічних добрив), що спожитий на виробничі цілі для наступного циклу розширеного відтворення.

Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти  й інші види продукції. Тому по таких  підприємствах визначають також  обсяг виробленої валової продукції  за всіма видами діяльності. До її складу включають валову продукцію сільського господарства, промислову продукцію  переробних підприємств (цехів) у порівнянних  оптових цінах, промислову продукцію, що не пов’язана із сільськогосподарським  виробництвом, продукцію лісівництва, нового капітального будівництва тощо.

На сільськогосподарських  підприємствах, особливо великих, може вироблятися багато видів сільськогосподарської  продукції, які мають різне цільове  призначення і різну економічну ефективність.

Кожне аграрне підприємство, виходячи з власних потреб, виробленої стратегії і взятих на себе зобов’язань, розподіляє вироблену продукцію. В  певних пропорціях воно спрямовує її на виробничі потреби для наступного циклу розширеного відтворення (кормів, насіння, садивного матеріалу, відтворення  стада тощо), на громадське харчування, на оплату праці натурою на продаж тощо. Продукція, що продана підприємством  або також використана на обмін  за бартерними угодами, називається  товарною.

Товарна продукція – це та частина валової продукції, яка  реалізована за межі підприємства різним споживачам ринку. Вона визначається в  натуральній і вартісній формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції визначається за поточними  цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і термінів реалізації продукції, її якості, кон’юнктури  ринку та інших факторів. Грошові  надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом (виручкою) підприємства [20].

Для того, щоб здійснити  аналіз стану економіки підприємства та його окремих галузей визначають відносну й абсолютну товарність виробництва. Відносна товарність досліджується  за допомогою показників рівня товарності, які визначаються по кожній галузі підприємства як процентне відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі. Абсолютна  товарність у рослинництві в натуральному виразі – це відношення обсягу товарної продукції окремої культури до її посівної площі.

Для аналізу стану економіки  підприємства та його окремих галузей  визначають відносну й абсолютну  товарність виробництва. Відносну товарність характеризують показники рівня  товарності, що визначаються по кожній галузі підприємства як процентне відношення товарної продукції до валової, взятих у натуральному виразі. Рівень товарності можна визначити і в цілому по підприємству, але для цього  потрібно товарну продукцію оцінити  у вартісному виразі за тими самими порівнянними цінами, за якими оцінено  валову продукцію, виключивши з її складу приріст незавершеного виробництва, приріст вартості молодих багаторічних культурних насаджень і малотоварні  продукти.

Рівень товарності по окремих  видах продукції залежить, насамперед, від обсягу її виробництва. Чим більший  він, тим більше підприємство може продати  продукції за інших однакових  умов, і навпаки. Рівень товарності може змінюватися і за однакового обсягу виробництва валової продукції, якщо підприємство через певні обставини  зменшило або збільшило свої потреби  в даній продукції на внутрішньогосподарські цілі. З огляду на це, стає зрозумілим, що абсолютна товарність є функцією від рівня відносної товарності й обсягу валового виробництва продукції. У формалізованому вигляді залежність абсолютної товарності (Ат) від названих факторів можна подати як добуток:

Ат = ВП · Рт, (1.1)

де ВП – обсяг виробництва  валової продукції;

Рт – рівень товарності.

Чиста продукція – це новостворена вартість, найважливіша складова виробленого сукупного  продукту (валової продукції) підприємства, що характеризує економічну ефективність виробництва.

Розмір чистої продукції  є функцією від таких важливих факторів, як обсяг виробництва валової  продукції, рівень товарності, цін реалізації продукції і частки матеріальних витрат в структурі вартості сукупного продукту. До перших трьох факторів розмір чистої продукції знаходиться в прямій пропорційній залежності, а до останніх – в оберненій. Частка спожитих засобів виробництва в структурі собівартості валової продукції має тенденцію до збільшення. Це – об’єктивний процес, що відображає зміну діалектичного співвідношення між затратами живої і минулої праці зі зростанням її продуктивності [1].

Кінцева продукція визначається у натуральній формі лише в  розрізі окремих видів сільськогосподарської  продукції.

В цілому по підприємству кінцева  продукція визначається у вартісному виразі за цінами фактичної реалізації (закупівлі). Продукція, видана на оплату праці і внутрішньогосподарське особисте споживання, оцінюється за середніми  на певний вид продукції цінами реалізації. По АПК чи агропромисловому формуванню в цілому кінцеву продукцію доцільно визначати методом приросту вартості сільськогосподарського продукту на всіх стадіях його руху до кінцевого споживача. Іншими словами, вартість кінцевої продукції  представлена вартістю виробництва  кінцевої продукції сільського господарства і вартістю, добавленою її промисловою  переробкою і торгівлею.

По агропромисловому підприємству, об’єднанню (комбінату) і АПК в  цілому вартість кінцевої продукції  можна визначити за формулою:

КП = КП₂ + КП₃ + КП₄, (1.2)

де КП₂ – вартість кінцевої продукції в другій сфері АПК – сільськогосподарському виробництві;

КП₃ і КП₄ – приріст вартості кінцевої продукції у третій і четвертій сферах АПК (відповідно в переробній промисловості і громадському харчуванні та роздрібній торгівлі продуктами сільськогосподарського походження).

У сільськогосподарському виробництві  вартість кінцевої продукції за порівнянними цінами можна визначити за формулою:

(1.3)

де ТП_і — товарна продукція сільського господарства і-го виду;

Ц_і – порівнянна (середня) ціна і-го виду продукції;

К_і – коефіцієнт якості і-го виду продукції, що визначається діленням закупівельної ціни і-го виду продукції нижчих сортів на закупівельну ціну вищого сорту;

ОСі – продукція і-го виду, що використана на особисте споживання; ПКі – покупна продукція сільськогосподарського походження, що використана для виробничого  споживання.

Економічне значення чистої продукції надзвичайно важливе, оскільки вона є основою розширеного  відтворення. Адже для наступного циклу  відтворення підприємство насамперед повинно відшкодувати спожиті засоби виробництва. Розширене відтворення  можна здійснити лише за рахунок  чистої продукції, яку поділяють  на фонд споживання і фонд нагромадження. Співвідношення між цими фондами  кожне підприємство встановлює самостійно, враховуючи при цьому абсолютний розмір чистої продукції, ступінь озброєності  виробництва, зношеність основних фондів, забезпеченість оборотними засобами, досягнутий рівень оплати праці працівників, ступінь розвитку соціальної інфраструктури, співвідношення між фондом оплати праці  і прибутком [1].

2. Сутність прибутку та його характеристика як критерію ефективності

Прибуток – найпростіша  і одночасно найбільш складна  категорія ринкової економіки. Він  є основною і головною рушійною силою  економіки ринкового типу, основним мотивом діяльності підприємств  в цій економіці.

Прибуток – це винагорода, яку одержує підприємець. Власник  землі одержує ренту, працівник  – заробітну плату, власник грошового  капіталу – процент, а підприємець  винагороджується прибутком. Це є плата  за те, що він організовує виробництво, управляє ним, впроваджує інновації (нововведення), ризикує. Виконуючи свої функції, підприємство забезпечує перевищення виручки (доходу) від реалізації продукції фірми  над витратами на виробництво [2, С. 179].

Можна виділити такі характерні риси прибутку:

1. прибуток являє собою форму доходу підприємця, здійснюючого певний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для його повної характеристики, тому що як у ряді випадків активна діяльність в будь-якій галузі може бути і не пов'язана з отриманням прибутку (наприклад, діяльність політична, благодійна і т.д.) [3. С. 205].
2. прибуток є формою доходу підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху.
3. прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій чи об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки залишитися без очікуваного прибутку, але й повністю або частково втратити вкладений капітал. прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка є “очищеною” від затрат, понесених на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, у кількісному виразі прибуток є показником, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними затратами у процесі здійснення підприємницької діяльності
4. прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку усіх пов'язаних з ним основних показників – вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених затрат і т.п., а також з діючим порядком його податкового регулювання [4, С. 444].

Із врахуванням розглянутих  основних характеристик прибутку його поняття в найбільш узагальненому  вигляді може бути сформульовано  наступним чином.

Прибуток являє собою  виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик  здійснення підприємницької діяльності, що являє собою різницю між  сукупним доходом і сукупними  затратами в процесі здійснення цієї діяльності [15, С. 7].

Значення прибутку полягає  в тім, що він є [14, С. 200]:

1. основним джерелом фінансування розвитку підприємства, вдосконалення його матеріально-технічної бази та продукції, забезпечення всіх форм інвестування;
2. об'єктом оподаткування та джерелом сплати податків.

Основними функціями прибутку є такі:

а) слугує мірилом, що дає  змогу оцінити результати господарської  діяльності підприємства;

б) є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів засновників (власників) підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);

в) в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення  його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування [20, С. 300];

г) прибуток виступає критерієм  доцільності під час схвалення  господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язані з витрачанням ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), вони мають розглядатись з урахуванням  величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;

д) прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри  прибутку, що залишаються у розпорядженні  підприємств, держава стимулює ділову активність суб'єктів господарювання [13, С. 162].

Таким чином, прибуток є об'єктивною економічною категорією. Тому на його формування впливають об'єктивні  процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту. Тоді як на формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають: результати, тобто ефективність його фінансово-господарської діяльності; сфера діяльності; галузь господарства; установлені законодавством умови обліку фінансових результатів.

Отже, прибуток – це основна  мета діяльності кожного підприємства в ринковій економіці. Він є результатом  тільки вправного та успішного здійснення цього бізнесу, вираженим у грошовій формі. Прибуток – найпростіша і  одночасно найбільш складна категорія  ринкової економіки, яка виконує  багато важливих функцій та завдань.

3. Прибуток за видами діяльності

Отримання прибутку пов'язане  з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від  реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має  основну питому вагу в складі балансового  прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від  реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від  сфери, виду діяльності підприємства є  деякі особливості формування цього  прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією  матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити  як прибуток від іншої реалізації. Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону  продукції підсобних, допоміжних і  обслуговуючих виробництв. У цьому  разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції  основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір). Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди [19, С.212].

По-третє, це діяльність пов'язана  зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують  прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у  статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків  на державні цінні папери, облігації  підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають  тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового  ринку.

По-четверте, це діяльність пов'язана з отриманням позареалізаційних  прибутків і виникненням позареалізаційних  витрат підприємств. До них належать [17, С. 252-253]:

а) прибутки і збитки минулих  років, що виявлені у звітному періоді;

б) невідшкодовані збитки від  надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

в) надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

г) штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських  договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне  погашення податкового кредиту  з державного бюджету;

д) кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної  форми власності, щодо якої минув  термін позовної давності;

е) прибуток від завищення  цін і тарифів;

є) курсова різниця від  операцій в іноземній валюті;

ж) прибуток і збиток від  ліквідації основних засобів;

з) вартісна різниця відвантаженої  та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

і) прибуток (збиток) від спільної діяльності.

Згідно до П(С)БО 3 можна  виділити такі види прибутку, які наведені у таблиці 1. [6].

Таблиця 1. − Класифікація прибутку