Економічні кризи: сутність, причини та еволюція їх прояву

Міністерство освіти і науки України

Київський національний торговельно – економічний університет

Вінницький торговельно – економічний інститут

 

 

Кафедра філософії та економічної теорії

 

 

Курсова робота

 

з дисципліни «Економічна теорія (макроекономіка)»

на тему:

«Економічні кризи: сутність, причини та еволюція їх прояву»

 

 

 

 

 

 

 

виконала: студентка ІІ курсу

групи МОт – 22

денної форми навчання

спеціальності 6.030601

«Менеджмент організації  торгівлі»

 

 

Науковий керівник: асистент кафедри

 

 

 

Вінниця 2011

Зміст

 

Вступ. …………3

1. Економічна криза:  суть, стадії та класифікація. …………6

2. Причини виникнення  економічних криз з позиції  різних економічних 

шкіл та еволюція їх прояву. …………14

3.  Економічна криза  в Україні та шляхи вирішення …………22

4. Світова економічна криза (…..)…………………………………………….32

Висновки та пропозиції …………36

Список використаних джерел. …………40

Додатки. …………43

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Обрана тема курсової роботи дуже актуальна в даний  час у зв'язку з економічною  ситуацією в нашій країні, та й в усьому світі.

Як відомо, сучасне  суспільство прагне щоб рівень та умови життя поліпшувались з кожним днем, і вони можуть забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно змінюється періодами економічної нестабільності й навіть криз.

Економічні перетворення в Україні повинні бути націленими на вирішення найважливішого завдання - це радикальні зміни в системі  управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльності підприємств, в створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній.

Поняття кризи в теорії не нове. Термін "криза" вживається для позначення ситуації, яка певною мірою представляється аномальною і нерідко відрізняється швидкоплинними змінами. В економіці цим терміном характеризується цілий ряд явищ. Але одному з них надається особливе значення - це економічна криза. Причини виникнення та тенденції розвитку економічних криз були предметом досліджень з давніх часів. Серед досліджень вчених на дану тему досить вирізняються праці таких зарубіжних та вітчизняних науковців: Г. Мінскі, М. Фрідмена, Р. Дорнбуша, С. Фішера, А. Лобанова, Ю. Яковця, А. Гальчинського, О. Пономарьової, Ю. Руденка.

В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України  велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява  нових видів власності, що буде сприяти  розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.

Тема економічної кризи  на сьогодні є дуже актуальною, тому що, не знаючи причин економічної кризи, неможливо знайти шляхи до її подолання.

Метою курсової роботи є  аналіз причин та факторів економічної  кризи в світі та, безпосередньо, в Україні та знайти раціональні шляхи її подолання.

Економічні кризи можна  розділити на дві основні групи.

До першої групи ставляться традиційні циклічні рецесії, і цінові кризи, пов'язані із зовнішніми факторами (ріст цін на нафту, ріст цін на окремі види продовольства у зв'язку з неврожаєм і т.д.). Це галузеві кризи, зв'язані або з банкрутствами великих учасників окремих ринків, або із загальним занепадом окремих галузей. Це регіональні кризи, зв'язані зі слабкістю національних валют. Хочу відзначити, що всі ці кризи відрізняються чудовою властивістю: вони можуть бути дозволені. B рамках існуючих економічних механізмів, без зміни економіки в цілому.

Друга група - це кризи, які руйнують один або кілька базових економічних інститутів, властивій тій країні (або групі країн), у якій вони відбуваються. Наприклад, вихід зі складу СРСР повністю зруйнував всі інвестиційні процеси на територіях прибалтійських республік, вони живуть тільки за рахунок зменшуваного транзиту з території Росії й на політичні подачки західних країн (у першу чергу США), які припиняться, як тільки світова економічна криза вступить нa повну силу. Життєвий рівень населення різко впав, і немає ніяких шансів повернути його на колишній, соціалістичний рівень. Дуже часто такі кризи пов'язані з поразками у війнах і з революціями.

Економіка має властивість  розвиватися циклічно: у неї є  свої кризи, підйоми, "буми". Люди завжди прагнуть до піка, "буму" свого благополуччя, уряд - до піка розвитку економіки своєї держави. Але економіка країни не може перебувати вічно на піку свого розвитку, за ним неминуче треба спад, криза. Під цими двома словами всі ми розуміємо щось погане, від чого потрібно скоріше позбутися. Кризи негативно впливають практично на все й тому з ними намагаються боротися. Але навіть у таких розвинених країнах, як США, Великобританія, Франція, Німеччина й інші країни Західної Європи до сьогоднішнього дня не знайдено методу для профілактики економічних криз.

Проблема економічних  криз актуальна на сьогодні у нашій країні, адже за порівняно невеликий період часу в 15-20 років ми знаходимось в стані постійної економічної кризи, яка то слабшає, то підсилюється. Дослідження економічних криз на світовому рівні повинне допомогти економістам все-таки навчитися безболісно й швидко виходити з них.

Крім цього дуже важливо  дослідити причини виникнення економічних  циклів і з'ясувати, як згладжуються амплітуди їх коливань, щоб використовувати ці знання для згладжування циклів, щоб вони не чинили такого руйнівного впливу на економіку. Вчені вже протягом кількох століть не можуть з'ясувати точних причин виникнення циклів. В даний час існують лише теорії виникнення економічних циклів, з якими погоджуються або надають свою точку зору інші економісти. Однак це питання залишається відкритим і по сьогоднішній день.

Об'єктом даного дослідження  є аналіз умов економічної кризи.

При цьому предметом  дослідження є розгляд окремих  питань у рамках даної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна криза: суть, стадії та класифікація

 

Поняття криза має багато рівнів і трактувань. Вираження "криза" походить від грецького слова "crisis", що означає "вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації". Також може означати "вихід, рішення конфлікту". Але сучасне значення слова найбільш часте застосування знаходить у Гіппократа й лікарів: і криза означає вирішальну фазу розвитку хвороби. У цьому змісті мова заходить про "crisis" тоді, коли хвороба підсилює інтенсивність або переходить в іншу хворобу або взагалі закінчується смертю.

B XVII-XVIII сторіччях поняття «криза» стало застосовуватися й у відношенні до процесів, які відбуваються у суспільстві, військові та політичні кризи, при цьому використалося майже не змінене значення кризи, взяте з медицини [8, с. 48].

I нарешті в ХІХ столітті  значення перейшло в економіку. "Класичне" економічне поняття  кризи, що сформувалося в той  час, означає не бажану й  драматичну фазу в капіталістичній  економічній системі, що характеризується коливаннями й негативними явищами, перешкодами.

Економічна криза - це різке погіршення економічного стану країни, яке спостерігається і виявляється в значному спаді виробництва, банкрутстві підприємств, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, зростанні безробіття, і у результаті - в зниженні життєвого рівня, добробуту населення .Кожна криза дозріває у відповідних їй фазах пожвавлення й підйому. Це фази стійкого розширення виробництва. У цей період збільшуються доходи населення й росте сукупний споживчий попит. Ріст споживчого попиту в свою чергу спонукує підприємців розширювати виробничі потужності й відповідно збільшувати капіталовкладення. Отже, помітно, що росте попит на засоби виробництва. Збільшення загального сукупного попиту починає випереджати темпи зростання суспільного виробництва. Кругообіг індивідуальних капіталів протікає безперешкодно, знижується гострота конкурентної боротьби. Тому зменшуються стимули нових впроваджень та відновлення виробництва. Відтворення протікає на переважно екстенсивній основі. Такий розвиток триває до того моменту, поки темпи зростання виробництва не почнуть випереджати темпи росту платоспроможного попиту. Коли це відбувається, то наступає перевиробництво товарів, a разом з ним і наступає економічна криза. Економічна криза виявляє перенагромадження капіталу, що розглядається в трьох формах: надвиробництво товарного капіталу (ріст нереалізованої продукції), перенагромадження продуктивного капіталу (збільшення недовантаження виробничих потужностей, ріст безробіття), перенагромадження грошового капіталу (збільшення кількості грошей, не вкладених у виробництво). Загальним результатом перенагромадження капіталу зумовлює ріст витрат виробництва, падіння цін і, отже, прибутку [12, c. 65].

Але економічна криза виявляє не тільки межу, але й імпульс у розвитку економіки, виконуючи стимулюючу («очисну») функцію. Під час кризи виникають спонукальні мотиви до скорочення витрат виробництва й збільшенню прибутку і, в свою чергу, підсилюється конкуренція. Одним з наслідків економічної кризи є моральне зношування засобів виробництва, не здатних забезпечити прибуткове функціонування капіталу. Biн же створює стимули для поновлення капіталу на новій технічній основі. Тому криза дає початок переважно інтенсивному розвитку економіки. 3 ним кінчається попередній період розвитку й починається наступний. Криза - найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової економіки. Таким чином, циклічність як форма руху ринкової економіки має своїм епіцентром кризу, в якій виявляє й межу, і імпульс росту економіки. Викликаючи масове моральне зношування основного капіталу, криза розчищає шлях для масових інвестицій, причому на новому технічному рівні. Отже, моральне зношування техніки й динаміка науково-технічного прогресу перетворює відновлення основного капіталу в синхронне відтворення у масштабах всієї економіки. A мінливість кон'юнктури надає масовому відновленню основного капіталу додаткову нерівномірність. Звідси безперервні коливання ділової активності, чергування переважно екстенсивного (фаза підйому) і переважно інтенсивного (після кризи) типів економічного росту. A реальний циклічний процес з’являється складним явищем, обумовленим оборотом основного капіталу, науково-технічним прогресом, динамікою кон’юнктури.

На тривалість і глибину  економічної кризи істотно впливає  коливання інвестицій. Криза утворює вихідний момент для нових масових капіталовкладень. Це пов'язане з тим, що, по-перше, криза знецінює основний капітал і тим самим створює умови для відновлення виробничого апарата. По-друге, вона примушує до відновлення основного капіталу на новій технічній базі, що викликає зниження витрат виробництва й відновлення до кризового рівня прибутку. Масове моральне зношування основного капіталу, що викликане кризою, змушує всіх підприємців застосовувати нову техніку. Отже, криза розчищає шлях для масових інвестицій, допомагаючи економіці перейти в іншу фазу. Тому відновлення основного капіталу є матеріальною основою періодичності криз і тривалості циклу.

Але перехід до розширення виробництва й до його відновлення  не може відбутися в один момент. Тому на зміну кризі приходить фаза депресії. У ході депресії ці умови закріплюються й починається період інтенсивного розвитку, що охоплює всю наступну фазу - пожвавлення. Наприкінці фази пожвавлення стимули відновлення вичерпують себе. I наступна фаза циклу - підйом - знову починається екстенсивний розвиток [13, с. 179].

Таким чином, причина циклічного характеру розвитку економіки криється в конфлікті умов виробництва й умов реалізації, у протиріччі між виробництвом, що прагне до розширення, i не встигаючим за ним ростом платоспроможного попиту. Істотні зміни в сукупній пропозиції та сукупному попиті виявляються в економічній кризі, що є не тільки порушенням пропорційності суспільного виробництва, але й поштовхом до рівноваги й збалансованості економіки. Механізмом циклічного руху виступає падіння цін (відповідно знецінення основного капіталу й зниження заробітної плати).

У ході всього економічного циклу динаміка виробництва нерозривно пов'язана з рухом основного капіталу й відповідно відбувається на базі цього руху. Криза завершує період обороту більшості індивідуальних капіталів і в той же час дає початок новому циклу обороту. Тим самим створюється нова матеріально-технічна база для наступного економічного циклу.

Існують декілька стадій процесу економічної кризи. Крістек характеризує стадії кризового процесу з погляду можливостей, потенціалу подолання кризи й раннього оповіщення про нього [20, c. 156].

Окремі стадії кризового  процесу по Крістеку можна описати  в такий спосіб:

Першою стадією є  так звана «потенційна криза». Криза підприємства як процес знаходить свій початок у фазі потенційної, тобто тільки можливої але ще не реальної кризи підприємства. I через відсутність достовірних симптомів кризи даний стан підприємства характеризується як квазинормальне, тобто практично як стан у якому постійно перебуває підприємство, і воно дає час відліку виникнення кризи на підприємстві.

Наступною стадією є  прихована або латентна криза. Ця фаза кризового процесу характеризується схованим уже наявним впливом або впливом, який з великою ймовірністю проявиться незабаром, даний вплив повинен бути обумовлений наявним в підприємства стандартним інструментарієм. Але застосування спеціальних методик раннього розпізнавання дозволяє на цій стадії зробити активний вплив на латентну кризу за допомогою попереджуючих заходів. У загальному на даній стадії наявний в підприємства потенціал подолання кризи як правило не використається в повному обсязі. Основний опір тут лежить у застосуванні систем раннього оповіщення (розпізнавання) [20, c. 158].

Після прихованої кризи  наступає фаза гострої переборної кризи. Ha цьому етапі починається безпосереднє відчуття підприємством вихідного від кризи негативного впливу. Разом із цим підсилюється інтенсивність реальних спрямованих деструктивних впливів, що викликає різку недостачу, тиск часу, терміновість (невідкладність) прийняття рішень. При подальшому зменшенні альтернативних варіантів дій через вичерпання, що є в наявності, підвищуються вимоги по знаходженню діючих шляхів рішень проблем (факторів подолання кризи). На цьому етапі для подолання кризи потрібна мобілізація все більших чинностей підприємства й вичерпуються повністю наявні резерви для подолання кризи.

І завершуючим етапом є гостра непереборна криза. Якщо не вдається приборкати гостру кризу, то підприємство вступає в останню стадію розвитку кризового процесу, що закінчується ліквідацією підприємства. На цьому етапі вимоги для подолання кризи значно перевищують наявний потенціал. Подолання кризового процесу неможливо, особливо через відсутність або невдалі заходи, дії, через екстремально сильний тиск часу й через інтенсивність, що підсилюється.

Криза підприємства являє  собою переломний момент y послідовності  процесів подій і дій. Типовим  для кризової ситуації є два варіанти виходу з неї, або це ліквідація підприємства як екстремальна форма, або успішне подолання кризи.

Проміжки між початком і завершенням кризи бувають різної тривалості. З однієї сторони є тривалі, слабко прискорювані кризові процеси, з іншої сторони - існують зненацька виникаючі кризові процеси, високої інтенсивності й з коротким строком розвитку. Криза може абсолютно зненацька виявитися під час гармонічного розвитку підприємства й носити характер непереборної катастрофи або виникнути відповідно до припущень і розрахунків. Але в рідких випадках криза з’являється зненацька, тобто без якого-небудь попередження для фахівців підприємства.

При кризі панує недостача  часу й рішень. Оцінка обмеженого часу для прийняття рішень залежить від  стану кризи й визначає цим  недостачу часу або терміновість рішення проблем.

Щодо класифікації економічних  криз, то тут існує декілька підстав за якими розрізняють різні види економічних криз.

Перша підстава - масштаби порушення рівноваги в господарських системах. За цим критерієм розрізняють два види економічних криз: загальні та часткові економічні кризи. Загальні кризи охоплюють все національне господарство. Часткові - поширюються на яку-небудь одну сферу або галузь економіки [25, с. 96].

Галузева криза охоплює  одну з галузей народного господарства й викликається зміною структури виробництва, порушенням нормальних господарських зв'язків і ін. Прикладами можуть служити криза морського судноплавства 1958-1962 р., криза в текстильній промисловості 1977 p.

Аграрна криза - це різке припинення збуту сільськогосподарської продукції (падіння цін на сільськогосподарську продукцію).

Фінансова криза - глибокий розлад державних фінансів. Воно проявляється в постійних бюджетних дефіцитах. Крайнім проявом фінансової кризи є неплатоспроможність держави по іноземним позикам (під час світової економічної кризи 1929-1933 р. припинили платежі пo зовнішніх позиках Великобританія, Франція, Німеччина, Італія. B 1931 p. США на рік відстрочили всі платежі по зовнішніх боргах. У країнах Західної Європи нараховувалось до 30 мільйонів безробітних. Погіршилось становище фермерів, дрібних підприємців, представників середнього класу. Багато людей опинилися за межою бідності).

Грошово-кредитна криза - потрясіння грошово-кредитної системи. Відбувається різке скорочення комерційного й банківського кредиту, масове вилучення внесків і крах банків, гонитва населення й підприємців за готівкою, падіння курсів акцій і облігацій, a також норми банківського відсотка.

Валютна криза виражається в ліквідації золотого стандарту в обігу на світовому ринку й знеціненні валюти окремих країн (недостача іноземних «твердих» валют, виснаження валютних резервів у банках, падіння валютних курсів).

Біржова криза - різке зниження курсів цінних паперів, значне скорочення їхніх емісій, глибокі спади в діяльності фондової біржі.

Другою підставою класифікації криз є регулярність порушення рівноваги в економіці. Тут можна виділити періодичні (циклічні), проміжні та нерегулярні економічні кризи.

Періодичні кризи повторюються регулярно через якісь проміжки часу.

Проміжні не дають початку повного ділового циклу й перериваються на якійсь фазі; є менш глибокими й менш тривалими.

Нерегулярні кризи мають свої особливі причини виникнення.

Третьою підставою класифікації криз виступає характер порушення пропорцій відтворення. Тут виділяють два види криз.

Криза надвиробництва товарів - це випуск зайвої кількості корисних речей, що не знаходять збуту.

Криза недовироблення товарів - гостра їхня недостача для задоволення платоспроможного попиту населення.

Іншим різновидом економічних  криз є структурні кризи. Структурна криза обумовлена порушенням нормальних співвідношень між галузями виробництва (однобоким і виродливим розвитком одних галузей на шкоду іншим, погіршенням положення в окремих видах виробництва). Наприклад, у середині 70-х років виникла сировинна й енергетична криза.

 Фаза спаду й  кризи в більших циклах історично  супроводжується глибокими циклічними  кризами. Для них характерна  тривала стагнація в традиційно важливих галузях, секторах виробництва, затяжні порушення в кредитно-грошовій і валютній сферах, фінансах, міжнародній торгівлі, що існують формах організації й регулювання економіки.

Перераховані явища  прийнято вважати складовими частинами  однієї загальної структурної кризи  економіки. Подібна криза свідчить про те, що подальше розширення ділової активності темпами, що перевищують історично сформовані середні темпи росту, неможливе без корінного ламання галузевої структури виробництва, міжгалузевих і технологічних зв'язків, що панують, форм організації економіки й методів ринкового й державного регулювання. Таким чином, структурні кризи викликаються тим, що можливості старої економічної структури в цілому не відповідають запитам нової техніки й технології, вона не готова до змін.

Структурна криза переборюється, коли колишня структура економіка починає поступатися місцем новим галузям, формам організації й регулювання.

За свою історію капіталізм пережив кілька структурних криз, при цьому кожний з них викликав корінну перебудову відповідно до досягнутого рівня продуктивних чинностей.

Структурні кризи супроводжуються  перенагромадженням основного капіталу, різким тривалим скороченням виробництва й відповідним технологічним і структурним безробіттям, посиленням міграції робочої сили, знецінюванням її попередньої кваліфікації, порушенням відповідності між основними елементами продуктивних чинностей (коштами й предметами праці, засобами виробництва й працівниками й ін.), a також між складовими частинами технологічного способу виробництва. Ці тривалі порушення, у свою чергу, обумовлюють структурні зрушення в рамках окремих форм власності й між ними, зміна співвідношення між ринковими важелями саморегулювання економіки й державним регулюванням, усередині кожного з типів регулювання. Якщо структурні кризи охоплюють трохи або багато країн одночасно, то необхідно використати або підсилити наддержавне регулювання в окремих сферах.

Отже, економічна криза представляється явищем, за якого спостерігаються швидкоплинні зміни економіки, пов’язані з банкрутством великих учасників окремих ринків та загальним занепадом цілих галузей, що і призводить до падіння економіки країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Причини виникнення економічних криз з позиції різних економічних

шкіл та еволюція їх прояву

 

Досить суперечливі  точки зору на причини економічних криз. I для цього є чимало об’єктивних передумов. Справа в тому, що вплив на циклічність відтворення тих самих факторів у різні періоди досить по-різному й до того ж прояв їх в окремих державах має свої особливості. Багато економістів тривалість циклу зв'язують із науково-технічним прогресом (НТП). Активна частина основного капіталу морально застарівала протягом 10-12 років. Це вимагало її відновлення, що служило стимулом економічного пожвавлення. Тому що вихідним поштовхом служить заміна устаткування й технологій, то відновлення основного капіталу називають матеріальною основою економічного циклу.

У К. Маркса була своя система  поглядів не тільки на причини, що визначають тривалість циклів, але й на саму природу циклічності. Принциповою відмінністю точки зору К. Маркса в даній проблемі є те, що причини циклічності капіталістичного відтворення він бачив у самій природі капіталізму.

К. Маркс виділяв 4 фази циклу, що послідовно поміняють один одного: криза, депресія, пожвавлення, підйом. У сучасній економічній літературі широко використають термінологію, вироблену Національним бюро економічних досліджень США, відповідно до якої цикл включає наступні 4 фази: вершина (пік, бум), стиск (рецесія, спад), дно (депресія), пожвавлення (розширення) [2, с.54].

Про постійний економічний  ріст і розвиток ринкової економіки  в цілому буде свідчити зростаюча  пряма ОА (рис. 2.1). Ha графіку пo горизонтальній осі відкладається час (t), пo вертикалі - обсяг виробництва (Q).

Рис. 2.1. Графік постійного економічного росту.

Якщо брати більше короткі проміжки часу, то динаміка розвитку ринкової економіки з урахуванням різних періодів (100, 50 років) може бути представлена іншим, більше точним графіком (рис.2.2).

Рис. 2.2. Динаміка розвитку ринкової економіки у різних періодах (100, 50 років).

Під економічним ростом прийнято розуміти збільшення обсягів  товарів і послуг, створених за певний період.

Представники неокласичної й ліберальної шкіл висувають  різні причини виникнення економічних криз, не зв'язуючи їх із природою капіталізму. Багато хто з них вважають, що причиною виникнення економічних криз є недоспоживання населення, що викликає надвиробництво. Наслідницею теорії недоспоживання була Джоан Робісон, лідер лівого кейнсіанства. «Ліками» від криз вважалося стимулювання споживання. Але виникаючий недолік споживання (платоспроможності) є скоріше наслідком, аніж причиною криз.

Більш близькі до марксистської позиції є ті економісти, що вважають причиною криз диспропорціональність, або «нерівновагу». Кризи обумовлені відсутністю правильних пропорцій між галузями, стихійними діями підприємців. Теорія нерівноваги сполучається з іншим розповсюдженим поглядом на кризи як на породження зовнішніх умов - політичних, демографічних, природних. Фрідріх фон Хайек - прихильник ринкової волі й лютий супротивник державного втручання вважав, що кризи надвиробництва виникають через надлишкове фінансування з боку держави (дешевих кредитів, накачування попиту).

Існує й психологічна теорія криз. На думку Й. Шумпетера, кожній фазі властива своя психологічна картина, що формує відношення до інвестицій. Паніка й розбрід кризового стану ведуть до застою капіталовкладень.

Економічною наукою до теперішнього часу розроблений цілий ряд різних теорій, що пояснюють причини економічних  циклів і криз. П. Самуельсон, наприклад, у якості найбільше відомих теорій циклів і криз у своїй книзі «Економіка» відзначає наступні: грошову теорію, що пояснює цикл експансією банківського кредиту, автором даної теорії був Ральф Хутрі; теорію нововведень, яку висунули Шумпетер та Елвін Хансен. Ця теорія пояснює цикл використанням і виробництві важливих нововведень. Психологічну теорію Артура Пігу та Уолтера Беджгота, що трактує цикл як наслідок хвиль, що охоплюють населення, песимістичного й оптимістичного настрою. Теорію недоспоживання, що вбачає причину циклу в занадто великій частці доходу, що йде багатим і ощадливим людям, у порівнянні з ти що може бути інвестоване. Дану теорію висунули Джон Гобсон, Фостер та Кетчінгс; теорію надмірного інвестування, прихильники якої думають, що причиною рецесії є, скоріше, надмірне, чим недостатнє, інвестування - Хайек., Мізес [8].

Існує точка зору ряду радянських економістів, вони виділяють три етапи в зміні поглядів на економічні цикли. Перший етап охоплює період з початку ХVII ст. до середини 10-х років ХХ ст. У цей період переважали судження про те, що економічні кризи або взагалі неможливі при капіталізмі (так вважали такі вчені, як Дж.С. Мілль, Жан-Батист Сей, Д. Рікардо), або вони носять лише випадковий характер і що система вільної конкуренції здатна самостійно їх переборювати (такої думки притримувалися Ж.-Ш. Сісмонді, Р. Родбертус, К. Каутський). Другий етап охоплює період із середини 30-х до середини 60-х років ХХ ст. Виділення цього періоду пов'язане із працями Джона Кейнса й насамперед з його висновком про те, що економічні кризи (точніше їх етапи депресія, застій) неминучі в умовах класичного капіталізму й випливають із природи властивого йому ринку [8]. Кейнс одним з перших серед західних економістів прямо заявив про те, що капіталістичний ринок містить у собі різні прояви монополізму й сполучається з державним регулюванням, тому ціни й заробітна плата є негнучкими. В якості принципово необхідних коштів згладжування проблем кризи й безробіття, Кейнс висунув ідею забезпечення державного втручання в економіку з метою стимулювання ефективного сукупного попиту. До його заслуг у дослідженні фактору циклічності варто також віднести розроблену їм теорію мультиплікатора, що надалі стала широко використатися при причин циклічності (рис 2.3).

 

Рис. 2.3 Циклічність економічних криз.

Третім етапом у дослідженні  причин економічних циклів є період із середини 60-х років і дотепер. В цей період, по-перше, стала приділятися особлива увага розмежуванню екзогенних (внутрішніх) і ендогенних (зовнішніх) причин циклічності ринкової економіки, причому саме ендогенним факторам стали приділятися переважну увагу. По-друге, визначилася позиція ряду фахівців, відповідно до якої держава в розвинених країнах далеко не завжди прагне до антикризового регулювання, згладжуванню циклічних коливань і до стабілізації економічної рівноваги, а проводить нерідко так звану проциклічну політику, тобто провокує й підтримує циклічність.

Докладний аналіз екзогенних і ендогенних підходів до пояснення  причин циклічності представлений так званим мультиплікаціонно-акселераціонним механізмом циклу. Моделі мультиплікатора й акселератора в теорії розглядаються роздільно, але в житті їхній механізм діє в тісному взаємозв’язку: як тільки приходить у дію один з даних механізмів, починає функціонувати й другий. Якщо, наприклад, у положенні рівноваги відбувається автономна (не залежна від економічної системи) зміна попиту у вигляді приросту інвестицій, то в рух приходить мультиплікатор, що викликає цілий ряд змін доходу. А зміни доходу надають руху принципу акселератора й породжують зміни в обсягах похідних капіталовкладень. Зміни в капіталовкладеннях знову пускають у хід мультиплікатор, що породжує зміни доходу, що призводять до нових капіталовкладень. Загальна модель взаємодії мультиплікатора й акселератора характеризується наступною формулою Джона Хікса (2.1):