Економічна ефективність приросту живої маси свинини і шляхи її підвищення у ТОВ «Аграрій СВПП» с. Краснопілка, Уманського району, Черкаськ

32

Економічна ефективність приросту живої маси свинини і шляхи її підвищення у ТОВ «Аграрій СВПП» с. Краснопілка, Уманського району, Черкаської області

Вступ……………………………………………………………………...….3

1.      Сучасні проблеми розвитку свинарства…………………………...…...4

1.1.     Значення і розвиток вирощування свинини……….......................4

1.2.     Проблеми функціонування ринку свинини………………….......5

1.3.     Показники ефективності виробництва свинини, методика їх визначення………………………………………………..................7

2.           Ефективність виробництва свинини у підприємстві………….........10

2.1.     Характеристика природно-економічних умов підприємства….10

2.2.     Показники розвитку галузі свинарства........................................15

2.3.     Умови і рівень годівлі....................................................................16

2.4.     Економічна ефективність приросту живої маси свиней…..........19

3.            Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції свинарства у підприємстві...................................................................23

3.1.     Резерви зміцнення кормової бази.................................................23

3.2.     Поліпшення породного складу.....................................................27

3.3.     Резерви збільшення ефективності виробництва               свинини.................................................................................................29

Висновки і пропозиції.................................................................................33

Список використаної літератури................................................................35

Додатки………………………………………………………....……….....37

Вступ

В Україні м'ясо свиней є традиційним продуктом харчування і займає вагоме місце. Адже, проблему забезпечення м’ясом практично не можливо вирішити без інтенсивного розвитку свинарства. Свиня – єдина тварина, здатна забезпечити нашу потребу в жирах тваринного походження. Лише свиня дає нам значну кількість сала при економічній витраті кормів. Свинина використовується у свіжому вигляді як висококалорійний продукт харчування населення, а також як сировина для виробництва бекону, шинки, ковбас, сосисок і різних консервів. Шкури, щетину та інші відходи від забою свиней використовують як сировину для легкої промисловості. Отож, зважаючи на все вище перечислене, актуальність теми курсової говорить сама за себе, адже, за обсягами виробництва і споживання свинина займає друге місце після яловичини. Особливості економічної ефективності виробництва свинини досліджували П.Березівський, М.Коржинський, В.Рибалко, П.Руснак, І.Топіха, П.Щепієнко  та інші.

Мета даного дослідження – показати ефективність приросту живої маси та її місце серед іншої продукції рослинництва і тваринництва на підприємстві ТОВ "Аграрій СВПП″ с. Краснопілка Уманського району Черкаської області внести свої пропозиції та шляхи підвищення ефективності виробництва продукції свинарства в підприємстві. Предметом дослідження курсової є теоретичні та методологічні питання ефективності приросту живої маси свинини.

Об’єктом дослідження є підприємство ТОВ "Аграрій СВПП″ с. Краснопілка Уманського району Черкаської області.

При дослідженні використовувались такі методи: діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ та їх еволюції, системний підхід, наукові праці економістів–аграрників з питань економічної ефективності приросту живої маси свиней, розрахунок, узагальнення, аналіз та синтез, а також індукція та дедукція.

1. Сучасні проблеми розвитку свинарства

1.1. Значення і розвиток вирощування свинини

В Україні свинарство з давніх-давен вважали, так би мовити, національною галуззю сільськогосподарського виробництва. Сучасне свинарство – це високорозвинена галузь тваринництва з величезним виробничим потенціалом. Сьогодні виробництво свинини є однією з основних галузей, що забезпечує споживання м'яса і сала. У кризових ситуаціях воно нерідко ставало головним джерелом швидкого нарощування виробництва м'яса.

На початок 2009 року загальна кількість свиней в усіх категоріях господарств становила лише 6 млн 526 тис. голів за виробництва свинини в забійній вазі в межах 550 тис. т, або майже втричі менше, ніж було 17-18 років тому.

На сьогодні в Україні виробництвом свинини займаються дві категорії виробництв: присадибні господарства населення та сільськогосподарські підприємства (реформовані колгоспи й радгоспи). При цьому донині в господарствах населення виробляли 62-65% свинини від загальної її кількості [14, с. 116].

Як показав аналіз, криза по-різному вплинула на ці дві категорії виробників. Станом на 1 травня 2009 року із загальної кількості 6844 тис. голів свиней на сільськогосподарських підприємствах утримували 42,9%, а в господарствах населення - вже тільки 57,1%. Слід також додати, що в населення, попри високий відсоток, загальний вал виробництва свинини теж різко скоротився. При цьому можливості підсобних господарств на сьогодні значно менші, оскільки вони позбулися істотної підтримки громадського сектору.

Середньостатистичний українець споживає всього 12,3 кг свинини в рік, що в 3 рази менше річного споживання середньостатистичного європейця. Ще в 80-і роки українець споживав близько 53 кг свинини на рік (при рекомендованих 80 кг). Сьогодні споживання 30 кг було б досягненням. Виходячи з озвучених цифр потенціал росту ринку величезний. Ринок свинини є одним з самих перспективних напрямів в тваринництві. Цьому сприяє постійний попит на свинину, невелика кількість сильних конкурентів на ринку та підтримка держави. До того ж цей ринок ще дуже далекий до свого насищення і має величезний потенціал для росту [18].

Поголів'я свиней в Україні на 01.05.2010 року - 7952,8 тис. голів, з них в сільськогосподарських підприємствах - 3490,4 тис. голів, у господарствах населення - 4462,4 тис. голів. Однак важливим є показник не поголів'я, а об'єми виробленого м'яса. В 2009 році в Україні вироблено 550 тис. тонн м'яса свиней в забійній вазі. Цей показник свідчить, що більше ніж 70% свинини в Україні виробляється екстенсивно, тобто при тому ж поголів'ї свиней в країнах ЄС, Канаді, Бразилії, США буде вироблено, і виробляється на 70% свинини більше. Ефективність свинарства залежить від генетики, технології вирощування і годівлі, здоров'я тварин і кормів. В структурі собівартості свинини найбільшу частку складають витрати на корми (до 70-80%). Нестача поживних речовин, особливо білка, а також амінокислот, вітамінів, макро- та мікроелементів, спричиняє зниження приростів, збільшення строків відгодівлі, перевитрати кормів та, як наслідок, собівартість свинини, що вища, ніж в країнах ЄС [20].

1.2. Проблеми функціонування ринку свинини

На жаль, сьогоднішній стан українського свинарства можна охарактеризувати як досить кризисний. Обладнання та ферми морально і фізично застарілі, відсутні якісні корми, майже не виводяться нові породи. Темпи розвитку свинарства в останні роки достатньо нестабільні. На цей сегмент, як і на весь тваринницький комплекс України, дуже сильно впливають малопрогнозовані фактори, які періодично ведуть до зниження показників, хоча неначе є всі об’єктивні причини зростання [17].

Серед основних факторів коливання в виробництві свинини треба виділити проблеми з кормовою базою (переважно концентрованими і зерновими кормами), зростанням цін на енергоносії, різким підвищенням пропозицій на споживчому ринку більш дешевого м’яса птиці (вітчизняного і імпортного), нелегальним імпортом м’яса, низьким рівнем дотацій та інвестицій в свинарство, а також високим рівнем кредитних ставок. Такі коливанням впливають як на підприємства приватного сектору, так і на великотоварні сільгосппідприємства [19].
В Україні великого значення набуває проблема нелегального імпорту свинини. Користуючись даними Держкомстату бачимо:

- споживання свинини 12,3 кг (середньостатистичним українцем).

- виробництво 3,1 кг на того же середньостатистичного українця.

- офіційний імпорт – 0,9 кг.

Різниця складає більше 8 кг. Коментарі, як кажуть зайві.

Ця проблема, як і інші суб’єктивні та об’єктивні причини, гальмує інвестиції в сучасне обладнання та технології для свинарства. Хоча за даними того ж Держкомстату рентабельність сучасних свинокомплексів, які мають замкнутий цикл виробництва та переоснащених згідно вимог часу, складає від 40 до 65 відсотків. Це ще раз підтверджує перспективність свинарської галузі України при використання сучасного обладнання і технологій.

Звичайно, той факт, що Україна вступила у СОТ є позитивним, та тваринництво і свинарство, зокрема, не готові до цього. До 70 відсотків виробників свинини, це дрібні та приватні господарства, що мають низьку рентабельність і невисоку якість своєї продукції. Зіштовхнувшись з конкуренцією зі сторони світових виробників м’яса такі господарства будуть нести збитки. Справа навіть не в СОТ, а в тому, чому Україна не готова до імпорту м’яса як такого. Чому тваринницькі галузі інших країн-членів СОТ добре почувають себе і не бояться конкуренції, захищаючи свій ринок лише від неякісної продукції. Причина в продуманій державній підтримці, у високій ефективності свинарства в цих країнах, за рахунок сучасних технологій та обладнання – а в підсумку більш низької собівартості продукції [4, с. 231]

В Україні ж, навпаки, собівартість виробництва свинини значно вище ніж в інших країнах. Для того щоб зменшити собівартість, стати конкурентноспроможним на ринку, вихід напрошується сам собою - потрібна модернізація існуючих, та будівництво нових свинокомплексів, оснащених сучасним обладнанням, використовувати передові технології утримання та відгодівлі свиней.

Державна підтримка в модернізації існуючих свинокомплексів, створення привабливих умов для потенційних вітчизняних інвесторів, розвиток виробництва обладнання в Україні – все це в комплексі допоможе підняти свинарську галузь в державі на рівень, що відповідає вимогам дійсності [16].

Підсумовуючи треба сказати, що для поліпшення ситуації в свинарській галузі є всі передумови: зацікавленість держави, бажання виробників м’яса, вітчизняне обладнання. Реалізувавши все це в комплексі, отримаємо результат не гірший ніж в європейському свинарстві або в українському птахівництві.

1.3. Показники ефективності виробництва свинини, методика їх визначення

Ефективність - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами і витратами на їх досягнення ресурсами, які можуть бути представлені або в певному обсязі за їх первісною (переоціненою) вартістю (застосовувані ресурси), або частиною їх вартості у формі виробничих витрат (виробничо-спожиті ресурси) [1, с. 245].

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно насамперед одержаний результат (ефект) порівняти з виробничими витратами або ресурсами, що його створили. У процесі сільськогосподарського виробництва використовуються сільськогосподарські угіддя, засоби виробництва, робоча сила, а функціонування цих ресурсів пов'язане з виробничими витратами. Тому для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

- вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год, на 1 грн. основних виробничих фондів на 1 грн. виробничих витрат;

- обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год, на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва;

- рівень рентабельності та норма прибутку сільськогосподарського виробництва [6, с.369].

Наведені показники характеризують ефективність використаних виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.

Визначення економічної ефективності виробництва окремих видів продукції тваринництва здійснюють на основі системи показників, які враховують відповідні особливості галузей. Для порівняння економічної ефективності виробництва окремих видів продукції тваринництва використовують такі показники: виробництво валової продукції тваринництва (грн.) з розрахунку на 1 ум. гол. худоби, на 1 ц к. од., на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; валовий та чистий дохід і прибуток на 1 ум. гол. худоби, на 1 ц к. од., на 1 люд.-год, на 1 гри. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва.

Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшко­довує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрник підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку. Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

Р = П100:Вв,                                  (1.1)

де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

Вв — виробничі витрати на реалізовану продукцію (її виробнича собівартість). Для повнішої уяви про реальну ефективність певного виду товарної продукції доцільно цей показник обчислювати з врахуванням витрат на її збут, зменшивши при цьому валовий прибуток на величину цих витрат і водночас збільшивши на них знаменник формули.

Оскільки коефіцієнт віддачі за товарною продукцією визначається за формулою 1.2:

Ктп = ТП : Вв,                             (1.2)

де ТП — вартість товарної продукції (робіт, послуг) за поточними цінами реалізації, то рівень рентабельності можна також визначити з виразу (формула 1.3):

Р = ТП-Вв:Вв- 100,   або

Р = (Ктп-1)-100,                           (1.3)

Даний показник характеризує економічну ефективність поточних витрат, ступінь їх окупності. Якщо рівень рентабельності становить 85%, це означає, що підприємство за рахунок одержаної грошової виручки повністю відшкодувало витрати виробництва на реалізовану продукцію і додатково одержало на кожну гривню цих витрат по 0,85 грн. прибутку. У тих випадках, коли грошова виручка від реалізації продукції не покриває витрат на її виробництво, визначають показник рівня збитковості, як процентне відношення суми збитку до собівартості цієї продукції.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображає її рівень використання всіх авансованих витрат, що акумулюються У вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку (Н) за формулою:

Н =П- 100:Фос + Фоб,                  (1.4)

де Фос і Фоб — середньорічна вартість відповідно основних виробничих фондів і оборотних фондів [5, с.139].

2. Ефективність виробництва свинини у підприємстві

2.1. Характеристика природно-економічних умов підприємства

Сільськогосподарське підприємство ТОВ «Аграрій СВПП» розташоване в с. Краснопілка Уманського району Черкаської області. Природно-кліматичні умови обумовлюються його місцезнаходженням в Лісостеповій зоні. Так середньорічна кількість опадів в даному регіоні складає 500-550 мм ртутного стовпчика, середня температура взимку знаходиться на рівні -5ºC, а влітку коливається в межах 19-20ºC, переважаючий напрям вітру – північно-західний. Переважними є такі типи ґрунтів: чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені, чорноземи реградовані, ясно-сірі та сірі лісові. Ресурси місцевого стоку складають 50-75 тис. м3 на 1 м2 у рік. Таким чином, такі сприятливі природно-кліматичні умови зумовлюють розвиток сільського господарства в даному регіоні.

Проведемо аналіз основного засобу виробництва даного підприємства – земельних ресурсів у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Наявність та структура сільськогосподарських угідь ТОВ "Аграрій СВПП″ за 2007-2009рр.

Провівши короткий аналіз складу земельних ресурсів підприємства та динаміки його зміни (табл. 2.1.) можна сказати, що розораність земель у даному підприємстві сягає 100 %, трансформації за наведені роки не спостерігається. В період 2007-2008 рр. відбулось збільшення розміру оброблюваних земель – загальна зміна при цьому склала 10% (227 га), але з 2008 по 2009 роки спостерігаємо зменшення на 0,7% (19 га).

Далі проведемо аналіз структури трудових ресурсів підприємства у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Чисельність та ефективність використання трудових ресурсів в ТОВ "Аграрій СВПП″ за 2007-2009рр.

Провівши аналіз складу і структури трудових ресурсів, наявних на підприємстві у таблиці 2.2., зазначимо що за досліджуваний період 2007-2009 рр. чисельність працівників задіяних у рослинництві переважає над чисельністю працівників у тваринництві і в середньому за три роки складає 40 та 26 чоловік відповідно. Слід зазначити що чисельність працівників майже вдвічі зменшилась в 2009 р. порівняно із 2008 р.

Після визначення забезпеченості підприємства земельними та трудовими ресурсами доцільно визначити забезпеченість підприємства основними засобами. Обрахунок ефективності використання основних засобів відображено в наступній таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Забезпеченість підприємства основними засобами та ефективність їх використання в ТОВ "Аграрій СВПП″ за 2007-2009рр.

З вище обрахованих даних можна зробити висновок, що за досліджуваний період рівень забезпеченості підприємства основними засобами значно зріс. Про це свідчать такі показники, як фондозабезпеченість і фондоозброєність, які у 2009 р. в порівнянні із 2007 р. зросли на 253,8 та 148,76 тис. грн. відповідно, фондоємкість також збільшилась на 1,31 грн., а фондовіддача зменшилась на 5,25 грн., що має позитивний наслідок в діяльності даного підприємства. При цьому прибуток зріс у 2,5 рази за 2009-2007 рр. І норма прибутку у 2009 р. становить 23%, що на 3,2% більше, ніж у 2007 р.

Спеціалізація дає нам змогу визначити в якій галузі підприємство розвивається і в яких галузях могло б розвиватись. Отож, проведемо аналіз напрямку спеціалізації та визначимо рівень спеціалізації підприємства у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.:

Структура товарної продукції ТОВ "Аграрій СВПП″ за 2007-2009рр.

Аналізуючи дані таблиці 2.4., зазначимо що підприємство має зерно-технічний напрям спеціалізації із розвиненим тваринництвом, так як перше місце займає ріпак озимий (27%), друге – зернові та зернобобові (24%), третє – соняшник (17%) і четверте свині (9,1%). Останнє місце в структурі товарної продукції ТОВ "Аграрій СВПП″ займає вирощування ярого ріпаку (0,1%).

Отож, провівши обрахунки і підсумовуючи все вище сказане, можна у таблиці 2.5. показати основні економічні показники та результати діяльності даного підприємства

Таблиця 2.5.

Основні економічні показники діяльності ТОВ "Аграрій СВПП″ за 2007-2009рр.