Економічна ефективність ресурсів підприємства

Вступ.

Економіка є терміном грецького походження, що дослівно означає мистецтво ведення господарства. Будь-яку роботу, в процесі якої люди виготовляють необхідні для життя продукти та предмети (матеріальні блага), перевозять і продають їх, здійснюють після продажне сервісне обслуговування товарів тривалого користування , прийнято називати виробничо-господарською і комерційною діяльністю, а підприємства , на яких відбувається така діяльність, є суб'єктами господарювання (підприємницької діяльності) органічно взаємозв'язаної економічної системи.

Залежно від ступеня інтеграції складових елементів економічної  системи виокремлюють економіку  народного господарства країни (макроекономіку), економіку тих чи інших його (її) галузей і територіальних одиниць (регіонів), економіку первинних суб'єктів господарювання (мікроекономіку). Основною ланкою економічної системи країни, де безпосередньо виробляються товари та надаються послуги населенню та суспільству в цілому, є економіка фірми (організації, підприємства).

Підприємство є головним структуроутворюючим елементом економіки. Тут зосереджені найбільш кваліфіковані кадри, вирішуються питання економічних витрат ресурсів, застосування високопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати до мінімальних. В умовах ринкової економіки “виживає ” лише те підприємство, яке більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників. Ефективність виробництва на підприємстві тісно пов’язана з проблемою економії всіх видів ресурсів, бо вони є обмеженими. Раціональне використання трудових і виробничих ресурсів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва

 

 

продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язані з використанням факторів виробництва, що веде до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутків підприємства.

 

Тема курсової роботи: «Підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів». Вона складається з трьох розділів:

1) Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів підприємства.

2) Аналіз існуючого стану  використання виробничих і трудових  ресурсів підприємства.

3) Заходи по підвищенню ефективності використання виробничих і трудових ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності.

Метою курсової роботи є  оволодіння методикою розрахунку показників ефективності використання виробничих і трудових ресурсів, напрацювання навичок оцінки техніко-економічної  інформації з метою вивчення виробничого  потенціалу підприємства і трудових ресурсів. В курсовій роботі передбачається провести аналіз використання виробничих і трудових ресурсів підприємства, розробити заходи, які спрямовані на поліпшення їх використання.

Дана курсова робота є  актуальною в наш час, оскільки гостро стоїть проблема економії всіх видів ресурсів. Прибуток, як основна мета діяльності підприємства, залежить від того, на скільки економно будуть витрачені ті чи інші ресурси. А, отже, від того, як підприємство організує заходи по підвищенню ефективності використання різних видів ресурсів, і залежить його конкурентоспроможність і прибутковість.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи ефективності використання трудових і  виробничих ресурсів.

Поняття трудових та виробничих ресурсів

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, віковими, освітніми  даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси, реальні (ті люди, які вже працюють), та потенційні (ті, що колись можуть залучені до конкретної праці).

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни – персона, кадри, трудовий колектив.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку тощо) факторів. Вплив останніх характеризується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість пасивного (працездатного) населення, загальноосвітній цього рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Кадри – це спеціалісти  або працівники, що мають достатньо  високий рівень кваліфікації та значний стаж роботи на даному підприємстві.

У діяльності підприємства, крім постійних працівників, часто беруть участь інші працездатні особи, які працюють на підприємстві тимчасово на підставу трудового договору(контракту).

Залежно від функцій, які  виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Так, у промисловості до першої групи ( промислово-

 

 

виробничого персоналу) відносять  працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних  структурних підрозділів і лабораторій, заводоуправлінь, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві  або безпосередньому його у обслуговуванні. До другої групи персоналу відносять працівників структур, які належать підприємству, але не пов’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва, тобто навчальних і медичних закладів, дитячих садків та ясел, культурно-побутових установ. Залежно від характеру виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні.

Керівники – це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та їх структурних підрозділах, а також їх заступників.

До спеціалістів відносять працівників, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема: інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціалісти, фізіологи. Техніки, нормувальники, юрисконсульти.

Службовці – це працівники, що виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським та технічним обслуговуванням, зокрема: діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири тощо.

Учнями вважаються особи, що проходять професійну підготовку на підприємстві за системою бригадного та індивідуального навчання.

Робітники – це категорія  персоналу, яка безпосередньо зайнята  у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання  послуг. До робітників належать також двірники, прибиральниці, охоронці, кур’єри, гардеробники. Робітники поділяються на основних, тобто безпосередньо зайнятих виконанням технологічних операцій з виготовленням продукції, і допоміжних, які виконують різноманітні допоміжні або підсобні операції.

При здійсненні господарської  діяльності, важливе значення має  розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.

Професія – це особливий  вид трудової діяльності здійснення якої потребує певних теоретичних знань  та практичних навичок.

Спеціальність – це різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості й потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та навичок.

Працівники кожної професії та спеціальності відрізняються рівнем кваліфікації.

Кваліфікація – це рівень знань та навичок, необхідних для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю. За рівнем кваліфікації робітники виконують різні за складністю роботи, мають неоднакову професійну підготовку і поділяються на чотири групи: висококваліфіковані( робітники, які виконують особливі та відповідальні роботи); кваліфіковані( робітники, що виконують складні роботи); малокваліфіковані( робітники, що виконують нескладні роботи); некваліфіковані( робітники, що виконують допоміжні та обслуговуючі роботи).

Крім трудових ресурсів, важливу роль на підприємстві відіграють виробничі ресурси( фонди).

Термін «фонди» походить від латині і дослівно означає «основа». Це основа продуктивної діяльності підприємства, так як виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. В процесі виробництва здійснюється поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у  своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції (робіт, що виконуються, послуг, що надаються) частинами в міру спрацювання.

Отримання  фонди поділяються  на виробничі і невиробничі. Основні  виробничі фонди – це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва  протягом тривалого періоду, при  цьому не змінюють своєї натурально-речової  форми і поступово частинами  переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. За своїм речовим  складом, термінами служби, функціональною роллю в процесі виробництва  отримання фонди є неоднорідними.

Залежно від функцій, що виконують  засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням і поділяються на такі групи:

1. Будівлі – корпуси цехів, адміністративно-господарські побудови, склади, кладові тощо.

2. Споруди  - інженерно-технічні  об'єкти: нафтові і газові свердловини,  насосні станції, тунелі, очисні  споруди, мости, стволи шахт, водонапірні  башти та ін.

3. Передавальні пристрої  – засоби, за допомогою яких  передаються всі види енергії від машин-двигунів до робочих машин .

4. Машини і обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструмент – механізовані  та ручні інструменти всіх видів, вимірювальні, ріжучі, А також різного роду пристосування – лещата, патрони, кондуктори та ін.

7. Виробничий інвентар  – інвентарна тара, контейнери, загорожі  машин, стелажі, робочі столи.

8. Господарський інвентар  – предмети канцелярського і  господарського призначення.

Основні невиробничі фонди  не беруть безпосередньої участі в  процесі виробництва (житлово-побутового призначення, будинки відпочинку, дошкільні  установи тощо).

Частина виробничих фондів підприємства, що повністю споживаються в кожному виробничому циклі виготовлення продукції, переносять усю свою вартість на вартість цієї продукції і в процесі виробництва змінюють свою натуральну форму, називається оборотними фондами. У плановій та обліковій політиці підприємства оборотні фонди поділяють на:

1) виробничі запаси;

2) незавершене виробництво  і напівфабрикати власного виготовлення;

3) витрати майбутніх періодів.

Огляд нормативної бази та літературних джерел

Основні літературні джерела  даної курсової роботи детально описані в таблиці 1.1

Табл.. 1.1

Джерела та нормативні бази	Основні поняття та положення	Сторінка
Бойчик І. М. Економіка  підприємства. Навчальний посібник. – К.:Атіка,2002. – 480 с.	Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи.	Ст. 68
Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»/ За ред.проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2001. -288 с.	Основні засоби – це об'єкти, призначені для використання у процесі  виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)	Ст.92
О. А. Грішнова Економіка  праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 559 с.	Заробітна плата – це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано.	Ст. 398
Петрович Й. М., Кіт А. Ф., Кулішов В. В. та ін. Економіка підприємства: Підручник/За загальною редакцією Й. М. Петровича. – Львів: «Магнолія плюс», видавець В. М. Піча. – 2004. – 680 с.	Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка господарювання (економіки), що виготовляє продукцію або надає платні послуги.	Ст. 15
Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Г.І. Румянцева. – Луцьк, ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2002 с. – 253 с.	Обігові кошти – це грошові  кошти, або фінансові ресурси, авансовані в обігові виробничі фонди і фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва і проведення розрахунків.	Ст. 109
Тасасюк Г. М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. – К.: «Каравела», 2003. – 432 ст.	Амортизація основних засобів  – це процес перенесення авансової  вартості всіх видів засобів праці з метою її повного відшкодування.	Ст. 220
А. В. Шегда  Економіка  підприємства: Навч. Посіб. / За ред. А.В.Шегди. – К.:Знання, 2005. – 431с.	Амортизація – це процес перенесення вартості  основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення	Ст. 172

Огляд нормативної бази :

          1. Конституція України, ст. 42.  Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, не правомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

2. Конституція України, ст. 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.  Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від встановленої законом.

3. Конституція України, ст. 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначається законом.

4. Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом..

       5. В бухгалтерському обліку використовується термін «основні засоби». Його визначення дається в П(С) БО 7: основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

 

Показники ефективності використання виробничих і трудових ресурсів.

Виділяють такі показники  ефективності використання трудових ресурсів:

Плинність персоналу:

КЗ- кількість звільнених працівників з усіх причин;

Ч- середньооблікова чисельність працівників.

Стабільність персоналу:

;

ЗСР- загальна сума років роботи на даному підприємстві всього персоналу.

Рівень дисципліни персоналу:

- неявки на роботу (людино-днів)

- фактично відпрацьовано.

Відповідність кваліфікації робітників.

- середній тарифний розряд  групи робітників;

- середній тарифний розряд  виконуваних робіт.

Для характеристики ефективності основних фондів використовують ряд  показників, які можна поділити на два блоки: загальні(узагальнюючі) і часткові(окремі, індивідуальні).

Загальні показники залежать від багатьох техніко-організаційних та економічних факторів і виражають  кінцевий результат використання основних фондів.

Продуктивність праці  – це показник її ефективності, результативності що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з  боку, та кількості праці,  витраченої на виробництво  цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою

Виробіток = Результати праці/Затрати  праці

Трудомісткість -  це обернений  показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою

Трудомісткість = Затрати  праці/ Результати праці

 

 

Показники ефективного використання оборотних коштів.      

 Коефіцієнт оборотності  показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період.

Р- вартість реалізованої продукції, грн..;

ОК- середній залишок оборотних коштів, грн..

   Коефіцієнт завантаження  оборотних коштів показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції за певний період.

Показники оборотності оборотних  коштів можуть розраховуватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими її елементами. Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими.

Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних фондів:

1. Фондовіддача - характеризує  ефективність використання основних  виробничих фондів.                      

  ;

2. Фондомісткість - характеризує  забезпеченість підприємства ОФ.

3. Фондоозброєність - показує  величину ОФ на одного середньооблікового  працівника                                                                                                                                                                                                                              

4. Рентабельність -  визначає  ступінь використання ОФ підприємства

;.

5.Коефіцієнт екстенсивного  завантаження  -  храктеризує рівень завантаження устаткування в часі

;

6. Коефіцієнт інтенсивного  завантаження -  характеризує рівень завантаження устаткування за продуктивністю.

; 

 

7. Коефіцієнт інтегрального  використання устаткування - відображає  рівень використанняустаткування як у часі, так  і щодо продуктивності;

8.Коефіцієнт змінності  роботи устаткування - показує, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування.

9. Завантаження обладнання - характеризує середньодобовий  рівень завантаження обладнання;

10. Коефіцієнт вибуття  - характеризує інтенсивність вибуття  ОФ.

11. Коефіцієнт оновлення  ОФ  - показує частку введення  нових ОФ у загальній вартості  ОФ.

;

12. Коефіцієнт приросту  ОВФ  - Показує ступінь збільшення  ОФ у звітному періоді.

;

13. Коефіцієнт зносу ОФ - показує ступінь зносу ОВФ.

;

14. Коефіцієнт придатності  - відображає частину ОФ, придатних  для експлуатації в процесі  господарської  діяльності.

;

 

Шляхи підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів.

Підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей означає збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення віддачі виробничого потенціалу, зниження собівартості продукції, ріст рентабельності виробництва.

Ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей  залежить від того, наскільки повно  реалізують екстенсивні і інтенсивні фактори поліпшення їх використання.

Ефективне використання (за часом) передбачає збільшення часу роботи діючого обладнання за календарний  період. Найбільш важливими напрямками збільшення часу роботи обладнання є: скорочення і ліквідація пристроїв  обладнання шляхом підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, скорочення цілоденних простоїв обладнання, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

Інтенсивне (за потужністю) поліпшення використання основних фондів передбачає підвищення ступеня завантаженості обладнання за одиницю робочого часу. Підвищення інтенсивного обладнання завантаження може бути досягнуто при модернізації діючих машин і механізмів, встановлення оптимального режиму їх роботи. Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів без збільшення чисельності робітників і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Одним із важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозабезпеченість повинна перетворитися у вирішальне зниження задоволення потреб паливо, енергією, сировиною і матеріалами. У вирішенні всіх питань важлива роль належить промисловості. Передбачається створення і оснащення суспільного господарства машинами, обладнанням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних та інших матеріалів, сировинних і паливних ресурсів, створення і застосування високоефективних маловідходних і безвідходних технологічних процесів.

Важливе місце у підвищенні ефективності виробництва займають організаційно-економічні фактори, включаючи управління. Особливо збільшується їх роль з ростом масштабів суспільного виробництва і вдосконалення раціональних форм організації виробництва – концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування. Потребує подальшого розвитку і вдосконалення виробничо-соціальна інфраструктура, що має вплив на рівень ефективності виробництва. В управлінні – це вдосконалення самих форм і методів управління, планування, економічного стимулювання всього господарського механізму; в плануванні – збалансованість і реальність планів, оптимально побудована система планових показників, не

стримуюча первинні ланки  народного господарства (підприємств, об’єднань, організацій), що дає їм широкий огляд для діяльності. В цій групі факторів широке застосування багатообразних ричагів розрахунку і матеріального заохочення, матеріальної відповідальності та інших розрахункових економічних стимулів.

Також важливе місце у  вирішенні задач ефективного  господарського створення і введення ресурсозберігаючої техніки і технології відіграє наука. Їй належить активізувати фундаментальні і практичні дослідження по актуальних проблемах влаштування науково-технічного прогресу в цілях зниження трудомісткості виробництва. Посилення режиму економії і підвищення якості продукції.

Суттєво розширюється можливість дій всіх факторів підвищення ефективності виробництва в умовах формування ринкових відносин. В регулювання всього цього формується регулююче, цивілізоване ринкове господарство, яке являється дійсним засобом, що стимулює ріст продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, примноження суспільного багатства в інтересах підвищення благополуччя суспільства.

Резерви зростання  продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані.

Продуктивність праці  може виступати економічною категорією, яка характеризує результативність праці. Рівень продуктивності праці визначається відношенням обсягу виробленої продукції чи робіт до затрат живої праці на її виробництво.

Рівень продуктивності праці в значній мір залежить, від того на скільки повно реалізовуються основні фактори її росту.

Фактор росту продуктивності праці – це зміна матеріально  технічних, організаційних та соціально-економічних умов, як безпосередньо у процесі виробництва, так і поза тим, під впливом яких скорочується затрати праці на одиницю продукції, тобто підвищується рівень продуктивності праці. Розрізняють фактори росту продуктивності праці народногосподарські, галузеві і внутрішньогалузеві.

Соціально-економічною основою активізації зусиль персоналу підприємства, що спрямовані на підвищення результативності їх трудової діяльності, є мотивація праці. Система мотивації характеризує сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або спільних цілей діяльності підприємства.

Мотивація – процес заохочення людей до ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації шляхом формування мотивів. Процес мотивації поділяють на чотири основні етапи:

Виникнення потреб

Розробка стратегій і  пошук шляхів задоволення потреб

Визначення тактики діяльності і поетапне її здійснення

Задоволення потреб й одержання  матеріальної чи духовної винагороди.

Мотивація праці – це бажання працівників задовольнити свої потреби через трудову діяльність.

 

Розділ 2. «Аналіз існуючого  стану використання виробничих і  трудових ресурсів підприємства»

2.1Показники стану і  руху основних виробничих фондів.

В даній таблиці наведено показники стану і руху основних виробничих фондів підприємства.

Таблиця 2.1.1

Показники стану і руху основних фондів підприємства

Назва показника	Методика розрахунку	Значення показника
Показники руху Коефіцієнт надходження (Кн)	230000/2600000	0,08846
Коефіцієнт оновлення (Кон)	230000/2600000	0,08846
Коефіцієнт вибуття основних фондів (Квиб)	230000/2600000	0,08846
Коефіцієнт ліквідації (Кл)	230000/2600000	0,08846
Показники стану Коефіцієнт зносу (Кзн)	800000/3100000	0,25806
Коефіцієнт придатності (Кпр)	2300000/3100000	0,74194

За наведеними даними визначаємо темпи приросту вартості основних фондів

Тпр = (230000-230000)/230000*100=0

Відношення вартості основних фондів, що вибули внаслідок зносу, до вартості нових основних фондів характеризує інтенсивність заміни засобів праці (Кзам)

Кзам = 230000/230000=1

Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами.

Дана таблиця показує  на скільки підприємство і робітники забезпечені основними фондами.

 

                                                            

 

Таблиця 2.2.1

   Показники оснащеності  підприємства і робітників основними фондами.

Назва показника	Одиниці виміру	Методика розрахунку	Значення показника
Показники забезпеченості підприємства ОВФ
Фондозабезпеченість (Фз)		3100000/7400000	0,41892
Механозабезпеченість (Мз)		2170000/7400000	0,29324
Показники забезпеченості підприємства ОВФ
Фондозабезпеченість праці (Фоз)		3100000/280	11071,428
Механозабезпеченість праці (Моз)		2170000/280	7750

2.3 Показники ефективності  використання основних фондів

Показники ефективності використання основних фондів показано в таблиці 2.3.1                                                                            Таблиця 2.3.2

Показники ефективності використання основних фондів

Назва показника	Методика розрахунку	Значення показника
1	2	3
1. Вартісні показники
Фондовіддача По валовій продукції По реалізованій продукції По чистій продукції	7,40/3,10 7,40/3,10 (7,40-3,90)/3,10	2,3871 2,3871 1,129
Коефіцієнт віддачі спожитих ОФ (Квс)	4,00/(3,10-2,30)	5
Рентабельність ОФ	(4-3,90)/2,6-(0,23*0,35)+ +(0,23*0,35)	0,0385

 

2. Натуральні показники
Коефіцієнт використання календарного часу (Кк.ч.)	21950/61320	0,35796
Коефіцієнт використання режимного фонду (Кр.ф.)	21550/28882	0,98178
Коефіцієнт використання планового фонду (Кпл.ф.)	21550/21950	0,98178
Коефіцієнт змінності (Кзм.)	65000/21950	2,96
Коефіцієнт екстенсивного  використання обладнання (Кекс)	21950/28882	0,73575
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кінт)	16/20	0,8
1	2	3
Коефіцієнт інтегрального  завантаження (Кінтг)	0,8*0,73575	0,5886