Економічна ефективність рослинництва в ТОВ "СГВП "Болгарка" Вознесенського району

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки сільського господарства

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З ЕКОНОМІКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

З ОСНОВАМИ СТАТИСТИКИ НА ТЕМУ:

«ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ РОСЛИННИЦЬКИХ ГАЛУЗЕЙ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПІДВИЩЕННЯ В ЗАТ «БОЛГАРКА» ВОЗНЕСЕНСЬКОГО РАЙОНУ»

Виконала: студентка групи Б3/4

Коваль Анна Юріївна

Перевірила: к.е.н., доцент

Мамалюк Оксана Анатоліївна

Миколаїв – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1

Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва.

1.1 Поняття та суть  ефективності сільськогосподарського  виробництва.

1.2 Система показників  ефективності сільськогосподарського  виробництва.

РОЗДІЛ 2

Економічна ефективність рослинницьких галузей.

2.1 Виробничо-економічна  характеристика господарства.

2.2 Місце рослинництва в економіці господарства.

2.3 Динаміка та структура витрат в рослинництві.

2.4 Продуктивність праці  при виробництві продукції рослинництва.

2.5Економічна ефективність виробництва і реалізації; рентабельність виробництва продукції рослинництва.

РОЗДІЛ 3

Динаміка виробництва  продукції та фактори ефективності галузі рослинництва.

3.1 Динаміка валової  продукції рослинництва на 100 га  с.г. угідь.

3.2 Кореляційний аналіз  залежності виробництва валової продукції рослинництва від вартості матеріальних витрат та фондозабезпеченості.

РОЗДІЛ 4

Основні шляхи підвищення економічної ефективності виробництва  продукції рослинництва.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Підвищення рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції є найважливішим завданням, від рішення якого залежить продовольча безпека країни. Розв'язання його повинно здійснюватися не тільки на державному, але й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування. 

Питаннями підвищення економічної ефективності виробництва  сільськогосподарської продукції  займається велика група науковців. Ними розроблені стратегічні аспекти  зміцнення сільськогосподарського виробництва в країні, структурної перебудови галузі, підвищення економічної ефективності використання земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів, ціноутворення, формування і функціонування ринків зерна.

Однак питання  підвищення економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції на рівні регіонів вимагають подальшого наукового обґрунтування і практичного вирішення.[1,с.74]

Щодо вибору теми курсової, то мотивом слугувало  саме теоретична і практична значимість цієї проблеми та її актуальність. А також вплинув саме той фактор, що виробництво продукції рослинництва на даний момент є пріоритетним як для України, так і для Миколаївської області.

Мета дослідження  обумовила постановку і шляхи  вирішення наступних завдань:

• уточнити сутність економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;

• визначити тенденції змін, які відбулись у сільському господарстві;

• визначити найважливіші фактори і механізм їх впливу на рівень економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції;

• обґрунтувати перспективи розвитку та шляхи підвищення економічної ефективності рослинницьких галузей.

Предметом дослідження  є методичні й прикладні аспекти  проблеми підвищення економічної ефективності та тенденції розвитку виробництва  сільськогосподарської продукції в умовах ринкової економіки.

Прикладом для проведення економічного аналізу щодо вивчення економічної ефективності виробництва  продукції рослинницьких галузей  мною було обране ЗАТ «Болгарка» Вознесенського району Миколаївської області.

В основі роботи покладено основні положення економічної теорії та використання таких методів дослідження як аналіз, синтез, порівняння. Для достовірності данних в роботі наведено статистичний матеріал - форми державної звітності: ф.№ 50-СГ, ф.№ 29-СГ, ф.№ 11-ОЗ, баланс підприємства за досліджувані роки та інші матеріали. Відображено розрахунки на основі статистичних методів: кореляційний та індексний аналіз, використання рядів динаміки тощо.

Розділ 1. Огляд літературних джерел або теоретичні основи ефективності сільськогосподарського виробництва.

1.1. Поняття  та суть ефективності сільськогосподарського  виробництва.

Впродовж  останніх років почастішали дискусії відомих вчених навколо сутності категорії ефективності, як в цілому, так і в сільськогосподарському виробництві зокрема. Всі їхні думки з приводу розкриття суті ефективності як економічної категорії мають відповідне підґрунтя, але проблема в тому, що вони досить різняться між собою. У зв'язку з цим, в Україні досі немає чіткого трактування категорії ефективності, а також визначення її показників. Через це оцінка результатів функціонування діяльності аграрних підприємств в сучасних ринкових умовах, на наш погляд, має неповний, відносний характер.

Під час визначення суті ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно розрізняти терміни «ефект» і «ефективність».

Термін ефект (від лат. еffectus - дія, результат) у буквальному розумінні означає результат будь-якого процесу. Тому нерідко категорію «ефективність» трактують як «результативність». Такий підхід зокрема простежується у визначеннях В.І. Мацибори, В.П. Мертенса, П.П. Руснака.

В першій українській   економічній енциклопедії проф. Мочерний С.В також характеризує ефективність  як «здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат».

Таке трактування  відображає загальний підхід до визначення ефективності, яке математично відображають як в прямому, так і оберненому співвідношенні.  

Однак при такому підході  поняття «ефективне виробництво» ще не означає, що воно є найбільш доцільне з позицій оптимальності рівня  витрат чи суспільної корисності продукту. Адже результатом може бути продукт, який не має належної якості, не відповідає суспільним потребам або його виробництво вкрай негативно впливає на навколишнє середовище, що згодом тягне додаткові витрати як для суспільства, так і для підприємства. Таке виробництво, ясна річ, ефективним назвати не можна. [2,с.82]

Взагалі, на погляд Л.М. Пархоменка,  при оцінці ефективності будь-якого виробництва, насамперед слід брати до уваги кінцеву мету, з якою воно здійснюється. Це в свою чергу вимагає визначення критеріїв ефективності.  

Якщо виходити з позицій приватного інтересу,  для  підприємця, звичайно,  кінцевою метою буде максимізація його прибутку, і ефективним можна назвати виробництво, результатом якого є зростання прибутку при мінімізації витрат. Проміжними цілями при цьому буде досягнення високого значення параметрів виробничих процесів, від яких залежить прибутковість. Власне з цих позицій характеризують ефективність сільського господарства А.Завгородній і Г.Вознюк, визначаючи її як і згадані вище науковці як «результативність господарської та фінансової діяльності суб'єктів господарювання», однак при цьому конкретизуючи кінцеві форми прояву цієї результативності: «високі показники продуктивності праці, зниження фондовіддачі та собівартості, зростання врожайності, рентабельності сільськогосподарського виробництва».

Однак. в сучасних умовах розвитку соціально орієнтованого суспільства  приватний інтерес обов’язково  повинен перебувати в гармонії з  інтересом суспільним. І в своїй  кінцеві меті будь-яке виробництво має спрямовуватись на краще задоволення суспільних потреб. Особливо це стосується сільського господарства. від результатів функціонування якого безпосередньо залежить продовольча безпека держави, якість харчування і, відповідно, здоров’я нації.

Тому в  сільському господарстві, як і в інших сферах економіки, забезпечення високої економічної ефективності повинно органічно доповнювати осягнення соціальних результатів, соціального ефекту. Із соціальної сторони критерієм ефективності на мікрорівні  виступає частка прибутку підприємства, що спрямовується на покращення умов праці і відпочинку, задоволення соціальних потреб працівників, частка оплати праці у структурі собівартості; на макрорівні - підвищення рівня і якості життя населення, його здоров’я і тривалості життя, освітньо-культурного рівня  тощо. Коли мова йде про соціальну ефективність тих чи інших видів продукції, мається на увазі значущість, яку ці види продукції займають у забезпеченні продовольчої безпеки держави, збалансуванні раціонів здорового харчування. Тому з огляду на це державна підтримка розвитку сільського господарства повинна бути орієнтована на підтримку виробництва не лише економічно, але й соціально ефективних видів продукції.

Як наслідок,  всі зусилля виробників сільськогосподарської продукції повинні бути скерованими у двох напрямках: на ефективність і якість продукції, тобто на те, щоб отримувати максимальну кількість продукції високої якості при мінімальних затратах засобів і сировини. Наприклад, якщо сьогодні набуває поширення вирощування генетично модифікованих сільськогосподарських культур, стійких до хвороб та шкідників, то економічний ефект за рахунок мінімізації витрат на засоби захисту буде очевидним, але враховуючи негативний плив такої продукції на здоров’я людей, він буде знівельований вкрай негативним соціальним ефектом.  

Виключно важливе значення має і екологічна сторона аграрного виробництва, пов’язана із ефективністю природокористування. Специфіка аграрного виробництва і, особливо, рослинницької галузі, що пов’язана із глибоким освоєнням земельних ресурсів, використанням хімічних та біологічних засобів захисту рослин, в кінцевому підсумку призводить до руйнування природних екосистем, зменшення родючості ґрунту тощо.  Це в свою чергу тягне за собою  не лише втрати продукції за рахунок природного чинника, але й додаткові витрати на ліквідацію наслідків екологічного забруднення. Тому ефективним з позицій екології можна вважати лише таке виробництво у якого еколого-економічний ефект (економічна вигода із врахуванням вартості природоохоронних заходів, вартості природних ресурсів, втрат від нанесення шкоди довкіллю) є позитивним.

Таким чином, кінцеві  результати аграрного виробництва знаходять своє відображення в кількості якісної, екологічно чистої і безпечної для здоров’я людини продукції та економічній ефективності виробництва

Виходячи  з цього, цілком правомірним є  визначення ефективності запропоноване  колективом кафедри аграрної і міжнародної  економіки Львівського НАУ (Черевко  Г.В., Горбонос Ф.В. та ін.) як категорії, що відображає кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці (досягнутий на основі їх економії). Згодом проф. Черевко Г.В. підкреслює, що «в якості критерію ефективності слід розуміти одержання максимального корисного ефекту (як економічного, так і соціального) за наявних або менших  ресурсів».

На мій  погляд, попри співвідношення корисного  ефекту і ресурсів, при визначенні ефективності слід також враховувати  критерії оптимальної і ступеня  повноти залучення ресурсів і виробництво. На сьогоднішній день можна спостерігати ситуацію, коли частина площ чи обладнання сільськогосподарських підприємств не використовується, працівники зайняті в режимі неповного робочого дня, а в структурі посівних площ переважають найбільш прибуткові сільськогосподарські культури. Тому навіть, якщо підприємство має високі показники рентабельності за рахунок окремих видів продукції, але в умовах неповної зайнятості ресурсів, то таке виробництво не можна вважати достатньо ефективним з позицій суспільства. А нераціональна структура виробництва, недотримання сівозмін в довготерміновій перспективі  спричиняють  негативний вплив на родючість ґрунту і урожайність культур.

Тому ефективність сільськогосподарського виробництва слід розглядати як максимальне співвідношення корисного ефекту і затрат виробництва за умов повного і оптимального використання наявних ресурсів

Економічна  і соціальна ефективність перебувають  в органічному поєднанні. Якщо вдається досягти високих соціальних результатів, то можна говорити про подальше підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Це обумовлено тим, що  задоволеність умовами праці, належне фізичне і моральне здоров’я людей створює додаткові стимули та умови для підвищення продуктивності праці і підвищення на цій основі ефективності виробництва.

1.2. Система  показників ефективності сільськогосподарського  виробництва.

Ефективність  виробництва – це складне і  багатогранне явище, тому для її визначення необхідно використовувати систему  показників, спроможних водночас відображати специфіку і особливості сільського господарства.

Показники ефективності виробництва:

1. Показники рівня ефективності виробництва.
2. Показники факторів ефективності виробництва.
3. Показники результатів зміни ефективності виробництва.

Показники ефективності виробництва є індикаторами, за допомогою яких можна вивчати стан і динаміку економічних процесів. Вони мають достовірно відображати реальні процеси і бути відповідним знаряддям для прийняття управлінських рішень. За їх домогою можна виявити резерви збільшення економічного ефекту при мінімальному залученні додаткових ресурсів. 

Принципи їх побудови загальновідомі. Вони мають якомога повніше і точніше відображати сутність критерію виробництва і бути зручними у використанні.

Показник економічної ефективності — це числове вираження її рівнів або темпів зміни динаміки.

Критерій ефективності як економічна категорія відображає мету виробництва, сутність якої полягає в нерозривній єдності кількісної й якісної оцінки. Кількісно вона характеризується системою економічних показників, за допомогою яких визначаються результати виробничо-господарської діяльності. Ці показники бувають натуральними і вартісними, абсолютними і відносними.

Головний критерій ефективності сільськогосподарського виробництва відтворює величину максимального виробництва необхідної сільськогосподарської продукції з кожного гектара землі за найменших затрат суспільної праці (живої й уречевленої в засобах виробництва) на одиницю продукції,

Узагальнюючим показником економічного ефекту є додатковий продукт (чистий доход, прибуток), тому що постійне зростання додаткового продукту (при його раціональній структурі) складає економічну основу росту як накопичення, так і споживання та економічної ефективності суспільного виробництва.

Показники ефективності повинні характеризувати ступінь результативності виробництва і давати змогу здійснювати порівняльну оцінку його в динаміці й територіальному аспекті за окремими підприємствами і регіонами. А також розкривати дві взаємопов'язані й взаємодоповнюючі сторони діяльності аграрних підприємств — раціональність використання землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої відтворювали б ціну одержаного ефекту. Тож для оцінки ефективності діяльності аграрних підприємств слід брати до уваги показники ефективності використання авансованого капіталу та собівартості продукції й продуктивності праці.

Показники економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції

Показники економічної  ефективності можна умовно поділити на 3 групи: 

       1) узагальнюючі;

              2) окремі;

              3) техніко-економічні.

Узагальнюючими показниками економічної ефективності в сільському господарстві є виробництво валової продукції й валового доходу в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, на 100 га ріллі, на одного працівника, рівень рентабельності (як відношення прибутку до собівартості й до вартості виробничих фондів) та інші. До окремих показників можна віднести фондомісткість і працемісткість окремих видів виробленої продукції, урожайність, продуктивність худоби.

Найважливішими результативними показниками сільськогосподарського виробництва є обсяг валової й товарної продукції, згідно якого можна розрахувати валовий і чистий доход та прибуток.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

• вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на І грн. основних виробничих фондів, на 1 грн. виробничих витрат;
• обсяг валового чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на 1 середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів, на 1 грн витрат виробництва;
• рівень рентабельності на норму прибутку сільськогосподарського виробництва.[3,c.154]

Наведені показники характеризують ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність.

Для порівняння економічної  ефективності виробництва окремих  видів продукції рослинництва використовують такі показники: виробництво валової продукції рослинництва (грн.) в розрахунку на 1 га посіву, на 1 середньорічного працівника, на 1 люд.-год., на 1 грн. виробничих витрат, валовий та чистий дохід і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год., на 1 грн. виробничих витрат, рівень рентабельності.

У тваринництві в систему  показників економічної ефективності входять: вихід валової продукції (в натуральному і вартісному виразі), валового доходу і прибутку на 1 люд.-год., витрачену в галузі, на одного працівника, зайнятого в тваринництві, на одну умовну голову худоби, на 1 грн. основних і оборотних фондів, на одиницю виробничих витрат, вартість валової продукції в розрахунку на 1 ц кормових одиниць спожитих кормів, в розрахунку на одиницю їх вартості, рівень рентабельності.

У ринковій економіці  розглядають абсолютні показники прибутковості (валовий і операційний прибуток). Виходячи з цього, підприємці розраховують ряд показників рентабельності.

Розділ 2. Економічна ефективність рослинницьких  галузей

2.1 Виробничо-економічна  характеристика закритого акціонерного  товариства «Болгарка» Вознесенського  району Миколаївської області

Закрите акціонерне товариство «Болгарка» зареєстроване 01.10.2000 року Вознесенською Районною Державною адміністрацією. Підприємство внесене до ЄДРПОУ за кодом 30342773, є юридичною особою. Засновником приватного підприємства є Копецький Iгор Володимирович, який і є його керівником. Офіс ЗАТ «Болгарка» знаходиться на території села Таборівка Вознесенського району Миколаївської області, що знаходиться на відстані п’ятнадцять кілометрів від районного центру та сто кілометрів від обласного центру.

Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Природнокліматичні умови досить сприятливі для виробництва продукції рослинництва. Клімат на території господарства помірно-континентальний  з довгим і засушливим літом, ранньою теплою весною, пізньою та частіше сухою і довгою осінню. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути до 20-25ºC нижче нуля, а влітку 40-45ºC тепла. Такі перепади температури негативно впливають на розвиток рослинництва. Середньорічна температура приблизно 10-15ºC тепла. За рік випадає опадів від 320мм до 430мм, переважно у вигляді дощів.

Ґрунти на території  господарства – чорноземи звичайні, їх характерною особливістю є  остаточна солонуватість, вони мають  слабку структуру, внаслідок чого при висиханні на поверхні ґрунту утворюється  кірка, а при зволоженні вони запливають. Чорноземи господарства знаходяться в зоні недостатнього зволоження, тому якість врожаю в значній мірі залежить від зволоження ґрунту. Отже загальною умовою підвищення родючості ґрунту є правильна система обробки, внесення добрив, застосування сівозмін. Знаходяться землі в межах території  Вознесенської сільської ради.

Щоб визначити, яке за розмірами є досліджуване господарство (велике, середнє, мале) потрібно розрахувати показники розміру виробництва.

Таблиця 2.1

Показники розміру ЗАТ  «Болгарка» Вознесенського району

Таким чином, аналізуючи дані в таблиці 2.1. можна зробити  висновок про те, що ЗАТ «Болгарка» відноситься до малих господарств. Про це свідчить: низький рівень забезпеченості площею сільськогосподарських угідь, недостатня кількість середньорічної чисельності працівників та значно менша грошова виручка від реалізації продукції сільського господарства, ніж в середньому на одне господарство району.

   На ефективність  сільського господарського виробництва впливає також рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Щоб розрахувати рівень спеціалізації скористаємося табличкою 2.2.

Таблиця 2.2

Аналізуючи дані таблиці 2.2 можна зробити висновки, що спеціалізація ЗАТ «Болгарка» Вознесенського району протягом досліджуваного періоду зумовлена його місцем розташування і має спеціалізацію – з основним напрямком вирощування пшениці озимої, овочів та соняшнику.

Отже, основна роль в  господарстві надається вирощуванню озимої пшениці. Підтвердженням цього є показник розміру та структури грошових надходжень від реалізації продукції сільського господарства в ЗАТ «Болгарка» за три роки. А саме він складає 19,8%.

Розрахуємо коефіцієнт спеціалізації за формулою:

;

Кспец=100/30,7+30,9*3+19,8*5+9,3*7+3,9*9+3,7*11+1,5*13+0,4*15+0,08*17=100/390,16=0,256

Розрахований коефіцієнт показує, що ЗАТ «Болгарка» Вознесенського району має слабкий рівень спеціалізації, так як його значення знаходиться в межах від 0,200 до 0,300.

Для того щоб визначити  динаміку та структуру витрат в рослинництві, потрібно розглянути забезпеченість господарства виробничими ресурсами, та їх використання. Для цього скористаємося таблицею 2.3.

Таблиця 2.3

Забезпеченість виробничими  ресурсами та ефективність їх використання в ЗАТ «Болгарка» Вознесенського району