ЗМІСТ 
 
 

ВСТУП

       Важливою  складовою соціальних перетворень  є впровадження конкуренції як принципу суспільного буття і світоглядної цінності людини. Конкуренція як найбільш раціональний метод соціального  контролю спонукає всіх соціальних суб'єктів до пошуку оптимальних шляхів самореалізації особистості й досягнення нею соціально-конструктивних цілей. Вона забезпечує саморегуляцію суспільства і створює передумови формування громадянського суспільства.

       Конкуренція є важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки. Це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов’язаних з продажем цієї продукції, виконаних робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам. Основне завдання і головна функція конкуренції - завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

       Запровадження конкурентних відносин створює нові можливості актуалізації творчого потенціалу людини, а також відкриває нові шляхи соціальної мобільності та досягнення особистістю соціального успіху. Конкуренція як онтологічний принцип буття соціуму дозволяє більш раціонально використовувати суспільні ресурси - інтелектуальний потенціал суспільства, інноваційні технології, а також сприятливу світову кон’юнктуру щодо використання наявних суспільних можливостей.

       Змагальність  соціальних суб’єктів у всіх сферах суспільного буття є передумовою  активного ставлення людини до навколишнього світу і самої себе, дозволяє створити соціальний простір для розгортання та реалізації сутнісних сил особистості, розширити поле її творчої діяльності.

       Геополітична  спрямованість сучасного цивілізаційного  процесу визначається глобалізацією, прогресуючим зростанням значущості гуманітарної сфери, постіндустріальними принципами суспільного розвитку, утвердженням пріоритетності засад сталого розвитку, що сприяє не тільки економічному зростанню, а й завдяки конкуренції - справедливому розподілу результатів суспільного виробництва, демократизації політичних відносин, розширенню соціальних можливостей людей.

       Недосконалість  конкурентного середовища в сучасній Україні, недостатня розробленість  методологічних принципів дослідження  та утвердження конкурентних відносин призводить до кризи управління суспільством, до виникнення тіньової соціальності зокрема та до кризи соціальної системи взагалі.

       Актуальність  теми курсової роботи спричинена фактичною відсутністю комплексних розробок з цього напрямку і практичною значущістю питань, вирішення яких буде сприяти вдосконаленню механізму регулювання конкурентних відносин в Україні. Наведені обставини визначили необхідність соціально-економічного обґрунтування феномена конкуренції.

       Мета  дослідження полягає у здійсненні соціально-економічного аналізу конкуренції як форми реалізації демократизму ринкової економіки.

       Реалізація  цієї мети потребує розв’язання наступних завдань:

       - дослідити теоретичні аспекти  економічної природи конкуренції;

       - проаналізувати стан та динаміку  процесів конкуренції в Україні;

       - визначити фактори оптимізації процесу регулювання конкуренції в сучасному українському суспільстві.

       Об'єктом  курсового дослідження є конкуренція як соціальне явище.

       Предметом дослідження є соціальні детермінанти оптимізації процесу регулювання конкуренції як необхідної передумови становлення в Україні розвиненого громадянського суспільства, сталої демократії та конкурентоспроможної ринкової економіки.

       Для досягнення поставленої мети в роботі було використано сукупність наукових методів, а саме: методи наукового узагальнення, порівняння, системного і комплексного аналізу, економіко-математичні методи тощо.

       Курсова робота складається з трьох розділів, вступу, висновків, переліку використаних джерел та літератури, додатків.

РОЗДІЛ  І СТАН ТА ДИНАМІКА ПРОЦЕСІВ КОНКУРЕНЦІЇ В УКРАЇНІ

       1.1. Зародження конкуренції в Україні

       Ринкові перетворення в Україні, що супроводжувалися роздержавленням власності та появою нових структурних одиниць, повинні були привести до підвищення рівня конкуренції між суб'єктами національної економіки. Для аналізу структурних передумов конкуренції пропонується виділяти чотири типи ринків, а саме: “чистої” монополії (частка найбільшого підприємства перевищує 90%); з ознаками індивідуального домінування (частка найбільшого підприємства - від 35 до 90%); з ознаками “жорсткої” олігополії (частка трьох найбільших підприємств перевищує 50%) і, нарешті, з конкурентною структурою. Дані табл. 1.1 показують, що за період 2000-2007pp. помітно зменшилася частка ринків з “чистою” монополією (з 15,2 до 5,7%) [24]. Розвинулися ринки з конкурентною структурою, частка яких зросла з 31,49% у 2000 р. до 56,7% у 2007 р. Менш помітним є зменшення частки ринків з ознаками домінування, натомість збільшилася кількість ринків, репрезентованих “жорсткою” олігополією. Тобто періодично ринки одного типу структури перетворюються в ринки інших типів.

       Таблиця 1.1

Динаміка  ринків різної структури в Україні  в період 2000-2007 pp., %

       Динаміку  розподілу ринків за ознакою конкуренції на загальнодержавному та регіональному рівнях показано в табл. 2.2 [24]. У 2007р. помітно збільшилася частка ринків з конкурентною структурою і, відповідно, зменшилися частки ринків з ознаками домінування та “чистої” монополії. Проте і на загальнодержавному, і на регіональному рівнях збільшилася частка ринків з олігополістичною структурою. Водночас співвідношення між загальнодержавними і регіональними ринками з різними рівнями конкуренції коливається незначно.

       Таблиця 1.2

Розподіл  ринків України за рівнем конкуренції  на загальнодержавному й регіональному рівнях у період 2000-2007 рр., %

       З-поміж  видів економічної діяльності найвищим рівнем конкуренції характеризуються торгівля та посередництво. Частка таких ринків збільшилася з 90,2% у 2000 р. до 96,0% у 2007 р. Тривав розвиток конкуренції в гірничо-металургійному комплексі, тим часом як в агропродовольчому секторі та машинобудуванні частка ринків з конкурентною структурою зменшилася; у першому випадку зменшення компенсувалося збільшенням частки ринків олігополістичних і з ознаками домінування, у другому - також різко зросла кількість ринків з ознаками домінування. Найнижчим рівнем конкуренції характеризувалися рийки паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку, хоча у 2003-2004 pp. ситуація дещо поліпшилася. Як і раніше, найвищим рівнем монополізації відзначалися ринки транспорту і зв'язку, бо ці види економічної діяльності належать до природної монополії і найважче регулюються державою.

       Як  показують дані табл. 1.1-1.2, незважаючи на збільшення частки ринків з конкурентною структурою, у національній економіці переважають ринки, для яких потрібен постійний контроль з боку Антимонопольного комітету України, щоб запобігти зловживанням, що почастішали на кінець розгляданого періоду (табл. 1.3) [24].

       Таблиця 1.3

Динаміка  зловживань монопольним становищем, %

       Здебільшого зловживання пов'язані із завищенням цін - найлегшим способом одержання додаткового прибутку - і мають договірний характер (супроводжуються картельними змовами). Зростання частки ринків з олігополістичною структурою може призвести до поширення саме таких зловживань, бо картельна змова є однією з істотних рис олігополії. Економічний збиток, завданий завищенням цін, може бути значним. Здобути неспростовні докази картельної змови складно: адже підвищення цін може мати й ринкову природу. Непрямим підтвердженням змови слугує узгодженість дій фірм на рийках товарів. Якщо на практиці частка такого роду зловживань у динаміці зменшується, то зростає частка інших видів порушень конкуренції, але кількість картельних змов не зменшується. Так, у 2003 р. їх виявлено 75, у 2005 р. - 77, у 2007 р. - 88. Тому є необхідною спільна робота Антимонопольного комітету України та силових структур, підкріплена відповідним законодавством. Якщо, наприклад, у США антимонопольні заходи передбачають жорсткі санкції, аж до ув'язнення, то в Україні така норма не застосовується [5, с.16].

       Картельна змова є наслідком збільшення економічної концентрації. Чим менше  суб'єктів конкурує на одному й тому самому ринку і чим вони потужніші, чим частіше перетинаються їхні інтереси, тим сильніше бажання домовитися про ціна, обсяги продажів або про узгодження інших антиконкурентних дій, перелік яких наведено в Законі України “Про захист економічної конкуренції”.

       Аналіз  статистичних джерел і даних Антимонопольного комітету України показує, що за роки становлення ринкової економіки рівень монополізації дещо знизився. Сукупна частка ринків з “чистою” монополією, з ознаками домінування та “жорсткою” олігополією істотно перевищує частку ринків з конкурентною структурою. Посилюється роль олігополістичних структур, для яких є характерною тенденція до утворення картелів та тіньових змов.

       Високий рівень монополізації економіки підтверджують також дані про економічну концентрацію в промисловості й про істотні конкурентні переваги великого бізнесу. За видами економічної діяльності найвищий рівень конкуренції притаманний торгівлі та посередництву. Тривав розвиток конкуренції в гірничо-металургійному комплексі, тим часом як в агропродовольчому секторі та машинобудуванні частка ринків з конкурентною структурою зменшилась. У машинобудуванні різко зросла кількість ринків з ознаками домінування. Найнижчий рівень конкуренції зафіксовано на ринках паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку.

       У динаміці спостерігається тенденція  ослаблення конкуренції; це засвідчується зменшенням частки підприємств, що оцінюють конкуренцію як значну. Відповідно зростає оцінка конкуренції як помірної.

       Порівняння  динаміки фінансово-економічних показників і ступеня відчутності підприємствами внутрішньої конкуренції показує наявність факторного зв'язку між ними. У промисловості та будівництві підвищення рівня конкуренції корелює із зростанням фінансово-економічних показників. Види економічної діяльності, де конкуренція відчутніша, характеризуються і вищим рівнем рентабельності.

       Підвищення  рівня монополізації в різноманітних  її формах актуалізує нагальні заходи з розвитку малого бізнесу. Коли наймані працівники великих підприємств самі стануть підприємцями, в економіці утвориться критична конкурентна маса, що протистоятиме монополістам.

       1.2. Сучасний стан конкурентної боротьби в Україні

       Протягом 2005-2007 рр. відбулося скорочення кількості  підприємств ряду галузей національної економіки, зокрема [24]:

       - у сільському господарстві (разом із мисливством та лісовим господарством) – на 5,6 відсотка;

       - у роздрібній торгівлі – на 5,7 відсотка;

       - у переробній промисловості – на 1,2 відсотка, в тому числі,

       - у легкій промисловості – на 10,5 відсотка;

       - у виробництві харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – на 8,9 відсотка;

       - у машинобудуванні – на 3,3 відсотка;

       - у деревообробній промисловості – на 2,6 відсотка.

       Ознакою недостатньої ефективності функціонування конкурентного середовища в національній економіці є збереження міжгалузевих деформацій. За підсумками 2007 р. 44,9 відсотка фінансового результату промисловості акумулювали металургія, хімічна і нафтохімічна промисловість, виробництво коксу та продуктів нафтоперероблення, тоді як на машинобудування – 11,7 відсотка. У розрахунку на одного працюючого фінансовий результат у металургії та обробленні металу в 5,1 разу перевищував аналогічний показник машинобудування.

       Несприятливі  тенденції, що негативно позначаються на розвиткові конкурентного середовища, виявились у другій половині 2008 року за умов розгортання світової фінансово-економічної кризи. До них належать, зокрема:

       - істотне уповільнення темпів зростання внутрішнього валового продукту – за рік порівняно з 2007 роком у 3,8 разу (з 7,9 до 2,1 відсотка);

       - припинення зростання промислового виробництва – за рік його обсяг скоротився на 3,1 відсотка. При цьому, орієнтовані на експорт галузі, для яких характерні ринки з олігопольною структурою виявилися найбільш нестійкими: так, у металургії за рік виробництво скоротилося на 10,6 відсотка, причому у листопаді 2008 року порівняно з листопадом 2007 року – наполовину, виробництво коксу за рік зменшилося на 15 відсотків, у нафтопереробленні річний спад виробництва становить 6,2 відсотка. На 16 відсотків порівняно з попереднім роком скоротилися обсяги виконання будівельних робіт, а також істотне зростання темпів інфляції – індекс споживчих цін за 2008 рік становить 22,3 відсотка, індекс цін виробників промислової продукції – 23 відсотки.

       Через нестабільність національної валюти, коливання її курсу ряд суб’єктів господарювання прагнули мінімізувати ризики підприємницької діяльності шляхом закладення в ціни (тарифи) максимальних інфляційних очікувань, що призвело восени 2008 року до цінових збурень на ряді соціально важливих ринків. Зокрема такі негативні явища мали місце на ринках нафтопродуктів, внутрішньоміського транспорту, ліків.

       Протягом 2008 року органами Антимонопольного комітету України (далі - Комітету) проведено 660 перевірок дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції (в 2007 році – 798), в тому числі 478 перевірок суб’єктів господарювання та 182 перевірки державних органів. За результатами цих перевірок розпочато розгляд 235 справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та надано 208 рекомендацій щодо припинення дій (бездіяльності), що містили ознаки таких правопорушень.

       Крім  того, внаслідок безпосереднього  виявлення ознак порушень законодавства  про захист економічної конкуренції  працівниками органів Комітету, в тому числі на основі аналізу інформації про стан ринків, розпочатий розгляд 962 справ про правопорушення.

       У звітному році до Антимонопольного комітету України надійшло 4923 заяви та подання з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції (за 2007 рік – 5625). За результатами їх опрацювання було розпочато розгляд 443 справ про правопорушення, передбачені Законами України “Про захист економічної конкуренції” та “Про захист від недобросовісної конкуренції”.

       Органами  Антимонопольного комітету України протягом 2008 року у межах попереднього контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час прийняття рішень державними органами було опрацьовано 2078 проектів рішень та рішень органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (в 2007 році – 1725), а також 289 проектів законодавчих та інших нормативних актів. З них до 459 було надано зауваження та пропозиції, у погодженні 266 таких проектів, рішень і актів було відмовлено.

       Протягом 2008 року органами Антимонопольного комітету України опрацьовано 28 приватизаційних документів (головним чином, уточнених планів розміщення акцій). Незначна кількість розглянутих документів з питань перетворення державної власності пояснюється уповільненням темпів приватизаційних процесів у звітному році.

       У межах взаємодії з іншими державними органами у 2008 році Антимонопольним  комітетом України здійснені 43 спільні  перевірки монопольних утворень, за результатами яких виявлені ознаки 18 порушень законодавства про захист економічної конкуренції та 9 інших порушень законодавства. Разом із тим вжито 952 заходи з координації діяльності органів Комітету з правоохоронними органами. До цих органів подано 26 матеріалів про наявність ознак злочинів.

       Протягом 2008 року органами Антимонопольного комітету України розглянуті з визнанням вчинення порушень 1616 справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (за 2007 рік – 1417) та надіслані рекомендації стосовно припинення 1105 дій (бездіяльності), що містили ознаки порушень, які були виконані (рис. 1.1) [24].

Рис. 1.1. Кількість справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, розглянутих органами Комітету протягом 2003-2008 рр.

(за видами  порушень) 

       Внаслідок цього припинено 3234 порушення законодавства про захист економічної конкуренції (за 2007 рік – 3496 порушень). При цьому, тривала тенденція до збільшення кількості випадків визнання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції за результатами розгляду справ, тобто, таких протиправних дій, що або призвели до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, або завдали значних збитків окремим особам чи суспільству. Їхня кількість порівняно з 2007 роком збільшилася на 11,2 відсотка. Водночас зменшення кількості дій, припинених внаслідок надання рекомендацій, що здебільшого мали незначний антиконкурентний ефект чи завдали лише незначної шкоди потерпілим, дозволило забезпечувати концентрацію ресурсів Комітету на припиненні порушень, що мали найбільший негативний вплив на економічну конкуренцію або ж інтереси споживачів.

       Найбільш  численною групою порушень законодавства  про захист економічної конкуренції, що виявлялися та припинялися у 2008 році, залишалися зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Вони становили понад 40 відсотків загальної кількості (в 2007 році – 50,7 відсотка). Водночас, з 25,1 до 30 відсотків збільшилася частка антиконкурентних дій суб’єктів господарювання та державних органів. При цьому, кількість завершених із визнанням вчинення порушень справ про правопорушення цих видів, виявлення та припинення яких було визнано одним із пріоритетів роботи Комітету в 2008 році, зросла порівняно з 2007 роком в 1,4 разу (з 248 до 338).

       Протягом 2008 року на порушників законодавства  про захист економічної конкуренції було накладено штрафів у загальному розмірі 13 308,682 тис. грн. (2007 році – 11 569,24 тис. грн.). З них 23,5 відсотка загальної суми накладено за порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, 50,5 відсотка – за порушення у вигляді зловживань монопольним (домінуючим) становищем, 1,2 відсотка – за порушення у вигляді недобросовісної конкуренції та 24,8 відсотка – за порушення інших видів.

       За  результатами розгляду 12 справ у 2008 році органами Комітету були застосовані штрафи у розмірі 100 тисяч гривень і більше (Додаток 2) [24].

       У звітному році порушниками законодавства  про захист економічної конкуренції  сплачено до державного бюджету штрафів  та пені в розмірі 10 501,271 тис. грн., що в 1,8 разу більше, ніж за 2007 рік (рис. 1.2) [24].

       З метою забезпечення своєчасної сплати штрафів, накладених на порушників законодавства  про захист економічної конкуренції, та з інших передбачених законодавством питань органи Комітету протягом 2008 року у 247 випадках зверталися до суду з позовами відповідно до статті 25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України”. Судами протягом року задоволено 163 позови органів Антимонопольного комітету України, остаточно відмовлено у задоволенні 2 таких позовів.

Рис. 1.2. Накладені та сплачені штрафи за порушення законодавства про захист економічної конкуренції 

       Протягом  року в ході розгляду справ про  порушення законодавства про  захист економічної конкуренції, рекомендацій органів Антимонопольного комітету щодо припинення дій, що мали ознаки таких порушень, юридичним та фізичним особам відшкодовано завдану шкоду в розмірі 8618,656 тис. грн., насамперед шляхом здійснення перерахунків за комунальні послуги.

       Крім  того, внаслідок припинення органами Комітету порушень законодавства про  захист економічної конкуренції попереджені прямі втрати юридичних та фізичних осіб у розмірі 303,4 млн. грн.

       У 2008 році уповноваженими посадовими особами  Антимонопольного комітету України  складені та надіслані до суду 9 протоколів про адміністративні правопорушення – порушення законодавства про захист економічної конкуренції (за 2007 рік – 16 протоколів), з них 4 протоколи були складені у зв’язку з порушенням порядку подання інформації до територіальних відділень, 4 – щодо випадків недобросовісної конкуренції та 1 – щодо зловживань монопольним становищем на ринку. На основі цих протоколів судами винесені 2 постанови про накладення штрафу у загальному розмірі 136 гривень. Питання про неефективність наявної системи адміністративної відповідальності фізичних осіб за порушення законодавства про захист економічної конкуренції неодноразово порушувалося Антимонопольним комітетом України, однак, відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, підготовлені Комітетом та підтримані у 2005 році Кабінетом Міністрів України, не були в подальшому прийняті Верховною Радою України.

       Протягом  звітного року в судах оскаржено 153 рішення Антимонопольного комітету України у справах про порушення  законодавства про захист економічної  конкуренції, що становить 9,6 відсотка прийнятих протягом року рішень (рис. 1.3) [24].

Рис. 1.3. Структура порушень законодавства про захист економічної конкуренції, виявлених та припинених органами Антимонопольного комітету України в 2008 році (за видами) 

       Протягом  року судами були прийняті остаточні рішення стосовно 148 рішень органів Антимонопольного комітету, оскаржених у різний час. З них у 140 випадках рішення Антимонопольного комітету підтверджені, у 3 – визнані недійсними частково, у 5 – визнані недійсними повністю.

       Протягом 2008 року органами Антимонопольного комітету України наданий 81 висновок щодо кваліфікації дій відповідно до статті 14 Закону України “Про захист економічної конкуренції” стосовно відповідності дій суб’єктів господарювання положенням статті 13 цього Закону зловживань монопольним (домінуючим) становищем.

       Таким чином, судячи з вищеприведених даних, рівень монополізації національної економіки в динаміці знижується, що так чи інакше підвищує рівень конкуренції. Одним з факторів, що можуть вплинути на цей процес, є прискорення темпів розвитку малого бізнесу, частка якого у ВВП України становить лише близько 10% (у розвинутих країнах - 50-70%).